Academic literature on the topic 'Обробка ферментативна'

Актуальність теми дослідження. Заморожування культивованих печериць без попередньої теплової обробки не забезпечує високої якості готового продукту та після дефростації значно поступається свіжій сировині. Це підтверджує необхідність пошуку ефективних способів попередньої обробки грибної сировини перед заморожуванням з метою стабілізації її споживних властивостей. Постановка проблеми. Результати попередніх досліджень засвідчили, що гриби після розморожування внаслідок високої активності оксидоредуктаз темнішають, втрачається значна кількість клітинного соку, що загалом негативно впливає на харчову цінність продукту. Тому актуальною є проблема стабілізації споживних властивостей грибів шляхом їх попередньої обробки перед заморожуванням. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями І. Е. Цапалової, Д. А. Плотнікової, Ю. Т. Жука, Н. А. Родькиної, R. Kurkela, B. Holmstrom, P. Varo, A. Mehlits, G. Geerds та інших встановлено та обґрунтовано позитивний вплив бланшування на грибну сировину, як одного з ефективних способів попередньої обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Значна кількість вітчизняних та закордонних досліджень присвячені вивченню якості лісових грибів. Проте дані в науковій літературі щодо дослідження харчової цінності культивованих печериць після заморожування й тривалого низькотемпературного зберігання практично відсутні. Постановка завдання. Метою роботи є дослідження впливу бланшування на стабілізацію споживних властивостей культивованих печериць білої та коричневої раси. Виклад основного матеріалу. З метою збереження структури тканин, природного кольору грибів та більш інтенсивного зниження ферментативної активності, яка викликає потемніння грибної сировини, у воду для бланшування додавали лимонну кислоту. Теплова обробка відбувалась шляхом занурення грибів у воду при температурі 95–100 º С. Для визначення оптимальних варіантів бланшування нами було проведено серію експериментів, в яких зміню-вали концентрацію лимонної кислоти із кроком 0,05 одиниць (від 0,05 до 0,15 % лимонної кислоти) та час бланшування із кроком у 30 с (від 30 до 90 с). Основними критеріями для вибору режиму обробки слугували результати дегустаційної оцінки та основні фізико-хімічні показники, які найбільш повно відображають зміни в грибній сировині під час теплової обробки. За результатами проведених досліджень було розраховано комплексний показник якості культивованих печериць білої та коричневої раси залежно від часу бланшування та кількості лимонної кислоти на основі розробленої 5 бальної оцінки з урахуванням коефіцієнтів вагомості. Висновки відповідно до статті. У результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що серед досліджуваних варіантів попередньої обробки за комплексом органолептичних та фізико- хімічних показників найкращими виявились печериці як білої так і коричневої раси, які були попередньо пробланшовані в 0,1 %-му розчині лимонної кислоти протягом 1 хв (60 с).

Оцінено чутливість озимої пшениці сорту «Землячка» до дії гербіцидних препаратів Гранстар, Естерон, Гроділ Максі, Пума Супер. Гербіцидна обробка посівів пригнічує активність ферментів-антиоксидантів в 1,7−4,8 раза (супероксиддисмутаза), 1,2−1,4 раза (пероксидаза) у стиглому зерні пшениці, зміни каталазної активності дослідних варіантів були незначними. За дії гербіцидів виявлено якісні зміни поліпептидного складу насіння. Для поліпептидів із Mr 14,8, 15,2 (крім Гроділ Максі), 20,0 кДа визначено стабільне збільшення вмісту порівняно з контролем. Виявлено комплексні зміни – результат відновлення та підтримання гомеостазу рослинного організму.

Анотація. Головний напрямок в селекції часнику – створення високоврожайних сортів, стійких проти розповсюджених шкідників та хвороб, морозостійких і скоростиглих та придатних до тривалого зберігання у неконтрольованих умовах. Мета. Селекційна робота з часником в першу чергу спрямована на розширення і вдосконалення методів створення та оцінювання вихідного матеріалу експериментальним шляхом. У роботі представлені результати пов’язані з методологічними підходами до біохімічного методу оцінювання сортів і колекційних зразків часнику озимого на природному інфекційному фоні за стійкістю до збудників грибкових захворювань. Методи. Для досліджень використовували польові, лабораторні, статистичні і розрахунково-аналітичні методи. Результати. У результаті проведення візуальної діагностики посівів часнику озимого, виявлено, що сорт-стандарт Софіївський та перспективні зразки № 1 і № 13 характеризувалися, як найбільш стійкі до іржі та фузаріозної гнилі, де показник уражених рослин іржею коливався в межах 1,2–2,5 % з інтенсивністю розвитку хвороби на листках у середньому за роки досліджень 0,5–1 бал. За показником кількості уражених рослин фузаріозною гниллю сорт Софіївський та зразки № 1 і 13 мали 0,5–1,0 % уражених рослин. Залежно від репродукції за показниками інтенсивності ураження рослин часнику хворобами найбільш істотна різниця спостерігалася у межах одного сорту між репродукціями. Так, рослини часнику незалежно від сорту у І–ІІІ репродукціях були взагалі без ознак захворювань або з мінімальним проявом ураження, тоді як у IV–V репродукціях спостерігали більш високу інтенсивність ураження і розвитку грибкових захворювань, що можна пояснити зниженням ферментативної а ктивності та погіршенням фізіологічних показників рослин. Висновок. У ході статистичної обробки даних, виявлено лінійну залежність між активністю антиоксидантних ферментів та інтенсивністю ураження рослин часнику, де показник зворотної кореляції r = -0,51-0,90, а коефіцієнт апроксимації r2 = 0,56–0,81. У результаті проведених досліджень, на основі результатів методу візуальної діагностики, розроблено метод ферментативної діагностики. Метод ґрунтується на залежності активності антиоксидантних ферментів з інтенсивністю ураження рослин гнилями і плямистостями (чим вища ферментативна активність – тим нижчий рівень інтенсивності ураження). Представлені результати, базуючись на даних польового експерименту значущі, оскільки подані в матеріалах моделі можуть бути використані для моделювання селекційного процесу та/або його схеми.

Досліджено вплив стимуляторів росту «Епін-Екстра», «Вимпел» і «Агат» на активність амінотрансфераз проростків середньоранніх гібридів кукурудзи. Обробка насіння стимуляторами росту сприяє підвищенню активності аспартат- та аланінамінотрансфераз і накопиченню легкорозчинних білків у різних органах на ранніх етапах росту. На фоні чіткої тенденції до підвищення активності амінотрансфераз під впливом стимуляторів росту виявлено і суто сортоспецифічні реакції. Зареєстровано існування кореляційного зв’язку (r = 0,88–0,99) ферментативної активності ензимів у досліджених частинах проростків кукурудзи за дії регуляторів росту.

Розглянуто можливість отримання муропептидів пептидогліканів клітинних стінок Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus B-3964 шляхом комбінації застосування автолітичних процесів та ферментативної обробки біомаси за участю лізоциму та папаїну. Встановлено, що найбільш значні автолітичні зміни біомаси мають місце при застосуванні високотемпературної обробки (90°С протягом 30 хв) на завершальній стадії логарифмічної фази росту бактерій. Так, на восьмій годині інкубації при 37°С вміст амінокислот у культуральному середовищі складає 1,8 мг/см3, а при 90°С – 5,7 мг/см3. Із метою подальшої деструкції автолізату біомаси та отримання низькомолекулярних фрагментів пептидоглікану, досліджували процес його ферментолізу лізоцимом та папаїном окремо та при їхній комбінації. Найвищий вміст НМП у реакційному середовищі мав місце при ферментолізі біомаси Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus B-3964 композицією ферментів при співвідношенні лізоцим:папаїн 1:2. При концентрації ферментів 10 мг/см3 вміст НМП складав 7,2 мг/см3 на 8-му годину інкубації реакційної суміші. Результати досліджень показали, що ефективність ферментолізу автолізату значно вища. Так, кількість НМП у ферментолізаті, який отримали при обробці автолізату композицією лізоцим:папаїн 1:2 при концентрації ферментів 10мг/см3 та тривалості процесу протягом 8 годин на 36% більша, ніж за аналогічних параметрів без застосування процесу автолізу. Методом гель-хроматографії доведено, що у складі ферментолізату присутні фракції білкових сполук з молекулярною масою в межах 70–90 кДа, 30–40 кДа та 294–650 Дa. Молекулярна маса останньої фракції відповідає масі мурамилдипептиду.

Відомо, що основою розвитку багатьох захворювань і патологічних станів є інтенсифікація вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення функціонального стану антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Отже, ключовим патогенетичним механізмом виникнення та розвитку патології вважається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, на тлі якого активується процес переокиснення ліпідів. Сучасна концепція фармакотерапії захворювань, патогенез яких базується на ініціації ліпідпереокиснення, полягає, як відомо, у раціональному застосуванні високоефективних та безпечних лікарських засобів різних фармакологічних груп, які здатні коригувати порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі. Мета дослідження – провести комплексний поглиблений аналіз антирадикальної й антиоксидантної дії ацетилцистеїну за умов моделювання активації ліпідпереокиснення. Експеримент виконано на 112 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей середньою масою 170–230 г. Ініціацію ліпідпереокиснення відтворювали шляхом щоденного (у ранкові години) перорального введення тваринам потужного прооксиданту Делагілу (хлорохіну фосфат) (виробництво «ICN Угорщина АТ») у дозі 30 мг/кг у вигляді 0,6 % водного розчину, механізм дії якого зумовлений здатністю сприяти утворенню та розгалуженню реакцій ВРО. Ацетилцистеїн застосовували з лікувальною метою впродовж усього терміну дослідження перорально один раз на день у дозі 100 мг/кг у вигляді 2 % водного розчину. Щури інтактної групи отримували перорально відповідний об’єм фізіологічного розчину натрію хлориду. Для всебічної оцінки стану антирадикальної та антиоксидантної систем організму, а також їхнього функціонального взаємозв’язку на основі результатів експериментального визначення параметрів біохемілюмінесценції (БХЛ) у крові тварин нами проведено розрахунок наступної низки показників: потужність АОС (Р), радикальний пул (RP), абсолютна радикальна активність (AR), абсолютна антиоксидантна активність (AA), показник прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (PB), напруга антиоксидантної системи (PA). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA (version 10. www.statsoft.com.) з використанням непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Встановлена відсутність достовірної різниці між величинами показників потужності АОС у щурів інтактної та дослідної груп у всі терміни дослідження свідчить про здатність ацетилцистеїну суттєвим чином посилювати функціональну спроможність компонентів ферментативної та/або неферментативної ланок АОС захисту організму за умов патології, що вивчається. У разі застосування ацетилцистеїну показник RP стає достовірно нижчим у середньому в 1,29–1,52 разу щодо аналогічних значень у контрольної групи тварин упродовж усього експерименту. На підставі отриманих результатів дослідження можливо дійти висновку, що за динамікою змін показника АА ацетилцистеїн проявляє свої вельми виразні антиоксидантні властивості, що зумовлено, насамперед, наявністю в структурі його молекули сульфгідрильної групи. Застосування ацетилцистеїну реалізується підвищенням активності антиоксидантних процесів, про що свідчить збільшення величини РВ порівняно з контролем у всі терміни дослідження, особливо через 6 і 8 тижнів (на 39 і 42 %). Застосування ацетилцистеїну сприяє значному посиленню потужності АОС (РА) у 1,45 разу через 8 тижнів дослідження порівняно з контролем. Більше того, під дією ацетилцистеїну цей показник перевищує відповідний параметр, що реєструється в групі інтактних тварин. У підсумку, отримані результати експериментального дослідження дозволяють стверджувати про вельми виразний антиперекисний ефект ацетилцистеїну, що базується на попередженні ініціації та розгалуженні вільнорадикальних процесів, та всебічно оцінити реальний стан проксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі.