Academic literature on the topic 'Норми граматичні'

У статті зроблено спробу з’ясувати роль лінгвістичних ігор як засобу формування комунікативної компетентності молодших школярів, що сприяє підтриманню інтересу до навчання української мови та спрямований на отримання учнями знань за рахунок власних зусиль, розкриття особливостей будови та функціонування мови. Лінгвістична гра сприяє розвитку в здобувачів початкової освіти уяви про основні граматичні категорії та граматичне значення слова, які як абстрактні поняття дуже важко сприймаються в цьому віці. Вона також допомагає зрозуміти процес утворення нових слів та засвоїти основні словотворчі моделі. Ігрове засвоєння слова сприяє розвитку загальної мовленнєвої культури особистості, формує підсвідоме розуміння мовної норми та розвиває лінгвістичне мислення, що є основою комунікативної компетентності. Систематизація досвіду педагогів, представленого на особистих сайтах, у журнальних статтях та методичних публікаціях дозволила виділити найбільш популярні лінгвістичні ігри, які використовуються педагогами на уроках української мови в початковій школі, та розподілити їх на такі групи: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні. Ураховуючи те, що молодшим школярам характерні емоційність, пізнавальна активність, бажання фантазувати, прагнення показати свою кмітливість і вправність, зростає роль використання лінгвістичних ігор на уроках української мови як засобу формування комунікативної компетентності. Сучасні лінгвістичні ігри передбачають змагальність, добровільність, що дозволяє учням задовольнити свої потреби в рухливості, отримати позитивні емоції радості, захоплення, задоволення, реалізувати свої інтереси, оволодіти навичками комунікації тощо. При проведенні лінгвістичних ігор здобувачі початкової освіти не лише засвоюють мовні норми, правила, а й залучаються до системи різноманітних суб’єкт-суб’єктних відносин, формують уміння взаємодіяти в команді, приймати рішення, доводити свою думку, що сприятиме формуванню комунікативної компетентності. Ключові слова: лінгвістична гра, комунікативна компетентність молодших школярів, фонетичні ігри, лексико-фразеологічні ігри, морфологічні ігри, орфографічні ігри, синтаксичні ігри.

Ця стаття присвячена такому аспекту права інтерпретаційної діяльності, як методи тлумачення. Загальний характер правової норми, а отже, неможливість указати в ній абсолютно всі конкретні життєві ситуації є об’єктивною причиною тлумачення. Питання про те, як тлумачити право, є важливим у теорії юридичного тлумачення. Воно дає нам уявлення про механізм та інструменти такої діяльності. Під методом тлумачення в юридичній літературі розуміють конкретні прийоми та знання правил, необхідних для уточнення реального змісту правових норм. Слід зазначити, що серед учених досі не вироблений єдиний підхід до визначення конкретних методів і правил, що роз’яснюють закон, їх об’єднання в способах тлумачення. Автор статті розглядає граматичний, логічний, системний, історичний способи тлумачення та їх застосування у праві. Граматичний спосіб (словесний, філологічний, буквальний, лексичний – варіанти назви) є найпоширенішим. Логічне тлумачення – тлумачення правового акта з використанням законів логіки. Існування системного методу визначено системністю права. У статті розглядаються питання застосування вказаних способів тлумачення для з’ясування змісту договорів. Автором наголошується, що відповідні компетентні органи, які здійснюють правозастосовну діяльність, не вправі відмовити у вирішенні спору через незрозумілість правової норми, що підлягає застосуванню. З метою уникнення неправильного застосування необхідно насамперед встановити зміст норми, для чого використовувати всі відомі способи, прийоми, правила тлумачення до повного з’ясування дійсного змісту норми. Немає чітко визначених правил використання зазначених способів. Вони можуть використовуватися суб’єктом тлумачення всі одночасно, або може бути обраний один чи кілька на розсуд особи, залежно від можливості досягнення мети тлумачення. При цьому якщо граматичне і логічне тлумачення відштовхуються від самих текстів, то системний та історичний способи спи-раються на елементи зовнішні. Відмова правозастосовувача від використання всього арсеналу призводить до однобокості в застосуванні норм закону. Тлумачення ґрунтується на тезі, що система норм права повинна бути вільною від протиріч і кожна норма повинна гармоніювати з усією системою. Тому в межах даної тези потрібно вибрати той варіант тлумачення, за якого правова норма буде найкраще гармоніювати з іншими нормами.

Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the ability of language to communicate and give shape to reality. Socrates and Aristotle were well aware of the power of language to distort perception and influence behavior, and thus be a tool, or weapon, for achieving the speaker’s goals. Based on principles worked out by Classical rhetoricians modern rhetoric is revived on a new basis synthesizing theoretical data of pragmatics, psycholinguistics and communication theory. As a result, the emphasis is laid not upon sharing knowledge but rather upon forming the opinion. Language of politics nowadays tends to be ambiguous, indefinite and vague. Political discourse provides contexts in which the speaker doesn’t mean exactly what the words literally mean. That is, the speaker’s denotation differs from the semantic meaning. Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the gift of language to communicate and give profile to reality. Politicians use a wide range of language means to manipulate the electorate: euphemisms, jargon, gobbledygook, inflated language, simplified or overcomplicated syntax. Politics seems to be the realm of doublespeak which is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language. The influence on addressee’s perception is conveyed due to manipulative potential of language. The enormous power is in the meaning of the words, what they mean to the human being who hears them. Far more than simple communication, truth, falsehood and the infinite shades between them, words have the power to manipulate other people’s thinking and behavior. On grammatical level one of the characteristic traits of political discourse (especially political slogans) is the use of verbless sentences. Verbless sentences in the English language may be viewed in the context of nominalization trend. It must be noted that verbless sentences in the analytical English language break all grammatical norms. Hence designed to mislead, Doublespeak is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language.Key words: political discourse, doublespeak, euphemisms, simplified or overcomplicated syntax, verbless sentences, nominalization. Політичний дискурс, визначений мовознавцями як дискурс переконання, ефективно використовує здатність мови спілкуватися та формувати уявлення про реальність. Сократ та Аристотель добре усвідомлювали силу мови спотворювати сприйняття та впливати на поведінку, а отже, бути інструментом чи зброєю для досяг-нення цілей мовця. На основі принципів, вироблених класичними риторами, сучасна риторика відроджується на новій основі, синтезуючи теоретичні дані прагматики, психолінгвістики та теорії комунікації. Як результат, акцент робиться не на обміні знаннями, а на формуванні відповідної думки та поглядів. Мова політики в наш час має тенденцію бути неоднозначною, невизначеною та розмитою. Політичний дискурс вводить контексти, в яких оратор не має на увазі саме те, що буквально означають слова. Тобто денотат мовця відрізняється від семантичного значення. Політичний дискурс, визначений лінгвістами як персуазивний, ефективно застосовує дар мови спілкуватися та впливати на свідомість слухачів. Політики використовують широкий спектр мовних засобів для маніпулювання електоратом: евфемізми, жаргонізми, спрощений або ускладнений синтаксис. Політика здається цариною подвійної мови, яка подається як різнорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики. Вплив на сприйняття адресата передається завдяки маніпулятивному потенціалу мови. Велике значення має семантика слів, те, що вони означають для людини, яка їх чує. Слова на позначення правди, брехні мають силу маніпулювати мисленням та поведінкою інших людей. На граматичному рівні однією з характерних рис політичного дискурсу (особливо політичних гасел) є використання бездієслівних речень. Бездієслівні речення в англійській мові можна розглядати в контексті тенденції номіналізації. Слід зазначити, що бездієслівні речення в аналітичній англійській мові порушують усі граматичні норми. Отже, розроблена для введення в оману, подвійна мова представлена як неоднорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики.Ключові слова: політичний дискурс, евфемізми, спрощений і ускладнений синтаксис, бездієслівні речення, номіналізація.

Анотація. Стаття акцентує увагу на актуальності педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в контексті проблем дотримання мовних норм у власних висловленнях учасників зовнішнього незалежного оцінювання. Наголошено на необхідності та важливості використання поглядів педагога щодо вивчення української мови. Слушними є думки В. О. Сухомлинського, який радить вдумливо й багато працювати над тим, аби слово жило в дитячій творчості, у спілкуванні, бо вважав це однією з умов загальної та педагогічної культури шкільного життя. Автор вважає, що створення досконалих текстів є складним аналітико-синтетичним процесом, спрямованим на досягнення результату пізнавальної діяльності. Доведено, що процес підготовки до створення власних висловлень не можна вважати достатнім, якщо учнів/студентів не залучено до практичної діяльності з вивчення та вдосконалення мовних норм. Тому, щоб запобігти вживанню лексичних і граматичних анормативів у текстах-роздумах, доцільно застосовувати на заняттях різноманітні мовні вправи. Щоб правильно орієнтувати здобувачів освіти у виборі мовних засобів, педагог має бути добре обізнаним із сучасними процесами розвитку мови, труднощами, які виникають у засвоєнні учнями/студентами знань про норми української літературної мови, уміло застосовувати різноманітний комплекс методів. Науковий пошук дав можливість виокремити провідні напрями роботи для формування норм літературної мови як еталона правильності мовлення, основної умови реалізації найважливішої функції мови — комунікативної. Спираючись на ідеї В. О. Сухомлинського ми переконалися, що українська мова має виразні індивідуальні риси на різних мовних ярусах, тому анормативи є свідченням недостатнього опанування мовних норм.

У статті з’ясовано, що одне з магістральних значень в шкільному курсі мови має вивчення лексичного рівня української мови; наголошено, що формування лексичної компетентності відбувається в системно-інтегративних зв’язках лексики з фонетикою, граматикою, орфографією та стилістикою, бо слово є явищем багатогранним; успішне засвоєння лексичного рівня української мови залежить від урахування специфічних підходів, принципів, закономірностей навчання та добору методів і прийомів навчання; потрактовано поняття «лексична компетентність» у розвідках науковців та визначено її як високий рівень засвоєння лексичного рівня української мови, уміння володіти лексичними засобами відповідно до ситуації мовлення, беззаперечне дотримання лексичних норм, оволодіння словниковим запасом української мови, повага до українського слова, активне використання власне української лексики; простудійовано основні положення програми з української мови для учнів 10-11 класів (профільний рівень), у якій за пріоритетне визначено формування лінгвокультурологічної, соціолінгвістичної компетентностей, що сприятиме формуванню лексичної компетентності сучасного учня шляхом усвідомлення ним мови як національного феномену; схарактеризовано домінантні завдання лінгвістичної (мовної) та соціокультурної змістових ліній; проаналізовано класифікацію лексичних вправ, до яких уналежнено: власне лексичні, що спрямовані на закріплення лексичних понять і формування вмінь тлумачити значення слова; лексико-граматичні вправи сприяють виявленню й установленню зв’язків між лексикою й граматикою, формуванню вмінь розрізняти лексичне й граматичне значення слова; лексико-орфографічні вправи забезпечують засвоєння й повторення особливостей написання слів та їхніх частин; лексико-стилістичні вправи забезпечують вироблення вмінь і навичок правильного відбору і вживання слів у мовленні відповідно до характеру й мети висловлювання; наведено приклади таких вправ і завдань до них, що передбачають аналіз слів-символів, вербалізацію концептів, вибудовування лексико-семантичного поля, обов’язковий інформаційно-комунікаційний супровід їх.

У статті презентовано зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення дітей у дошкільному закладі освіти; визначено мету навчання в контексті сучасної парадигми виховання мовної особистості. Систематизовано й узагальнено погляди на мову й мовлення, на розвиток мовлення. Висвітлено теоретичні аспекти та методичні поради щодо формування мовленнєвотворчої діяльності дошкільників. Уточнено завдання розвитку зв’язного висловлення думок у контексті загального розвитку освіченої особистості та структурні компоненти його змісту. Підкреслено, що під час роботи над мовленнєвою діяльністю має місце тісний зв’язок мовного та розумового розвою дитини; показано специфіку вдосконалення навичок і вмінь висловлювати свої думки, представлено способи формування комунікативних здібностей, згідно з якими грамотне спілкування розвивається відповідно до конкретних умов, форм, методів і прийомів навчання. Розглянуто технології навчання розповіді, вимоги до вироблення граматичної правильності мовлення, мовленнєвого розвитку та методику навчання рідної мови з урахуванням компетентнісного підходу до процесу передавання і засвоєння знань. Окреслено види розповіді, місце її і значення в навчальному процесі, особливості підготовки до неї. Підтверджено, що найефективнішими джерелами художнього читання та розповіді визнано кращі зразки української усної народної творчості, твори для дітей українських письменників. Обґрунтовано, що кінцевою метою роботи дошкільного закладу є вдосконалення мови відповідно до граматичних норм, вироблення вмінь складати коротку розповідь, виховання уваги, спостережливості. Зміст статті посприяє уточненню, збагаченню теоретичних і практичних знань педагога про методи і форми роботи з питань розвитку зв’язного мовлення.

У статті досліджено використання фонетичних та граматичних особливостей бойківського говору у художніх текстах Григорія Цеглинського; розглянуто лексичні діалектизми, використані у його драматичних творах, які передають специфіку мовного колориту, притаманного західному варіанту тогочасної літературної мови.Ключові слова: бойківський говір, діалектизм, західний варіант літературної мови, лексико-тематична група, мовна норма.

У статті доведено, що зміна освітньої парадигми нашої держави вимагає перегляду моделей формування основних професійних компетентностей майбутніх викладачів професійного навчання. Для розробки заходів педагогічного впливу на формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання проведений аналіз і узагальнення існуючих теорій змісту досліджуваного феномена. Це дозволило виділити основні компоненти структури комунікативної компетентності (мотиваційний, гносеологічний, діяльнісний і оціночний). На основі праць та моделей Кенала та Свейн наведено авторське трактування поняття «комунікативна компетентність». Показано, що при розробці моделі комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання поряд із лінгвістичним компонентом, що входить до складу гносеологічного компонента, необхідно враховувати прагматичний компонент комунікативної компетентності (соціолінгвістичний, дискурсний, стратегічний), що дозволить підвищити ефективність спілкування і більш точно оцінити її якість. Розкрито особливості соціокультурного компонента комунікативної компетентності, який відображає вміння висловлювати інформацію належним чином у межах загального соціального та культурного контексту спілкування, відповідно до прагматичних факторів, пов’язаних із різними варіантами використання мови. Наведені основні параметри, що відображають прагматичний компонент комунікативної компетентності.Встановлено, що відсутність знань про соціальні норми або культурні традиції призводить до набагато більших проблем у професійному спілкуванні між учнем і викладачем, ніж мовна помилка або брак словникового запасу, тому навчальні плани формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання повинні бути заснованими не тільки на граматиці, а й на понятійно-функціональній парадигмі.

Починаючи з середини двадцятого століття британські та американські групи різних музичних напрямків знаходяться під пильною увагою представників молоді всього світу, в той час як виконавці музичних композицій стають предметом захоплення і наслідування. Спонукання автора, зафіксовані в продуктах пісенного дискурсу, можуть бути спрямовані на формування ціннісної орієнтації і соціальної позиції слухача [3].
англомовний пісенний дискурс

Актуальність дослідження зумовлена частим використання сленгізмів у молоді. Лексичний склад англійської мови, як і будь - якої іншої мови, містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Існування різноманітних діалектизмів, сленгізмів тощо, доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається. Саме тому дослідження молодіжного сленгу як невід’ємної частини національної мови є досить актуальним.Об’єктом дослідження є молодіжний сленг як лінгвістичне явище. Предметом дослідження є особливості використання перекладацьких трансформацій в процесі перекладу молодіжного сленгу.
Актуальность исследования обусловлена частым использованием сленгизмов у молодежи. Лексический состав английского языка, как и любого другого языка, содержит множество сленговых образований, соответствующих определенным социальным и профессиональным группам людей. Существование разнообразных диалектизмов, сленгизмов и т.д., доказывает, что речь остается динамично развивающейся системой. Именно поэтому исследование молодежного сленга как неотъемлемой части национального языка достаточно актуально. Объектом исследования является молодежный сленг как лингвистическое явление. Предметом исследования есть особенности использования переводческих трансформаций в процессе перевода молодежного сленга.
Goal: is to define the concept of "youth slang", the study of its lexical and semantic features, as well as the specifics of its use. Theoretical meaning: is to systematize the theoretical views of linguists on the peculiarities of the functioning of profanity in English and to determine the problem of reproducibility and relevance of slang in its translation into the target language. The relevance of the study is due to the frequent use of slang in young people. The lexical structure of English, like any other language, contains a large number of slang formations that correspond to certain social and professional groups of people. The existence of various dialectisms, slangisms, etc., proves that language remains a dynamic system that is constantly living and evolving. That is why the study of youth slang as an integral part of the national language is quite relevant. The purpose of the study is to define the concept of "youth slang", the study of its lexical and semantic features, as well as the specifics of its use. The object of research is youth slang as a linguistic phenomenon. The subject of the research is the peculiarities of the use of translation transformations in the process of translating youth slang.
transformations

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей відтворення мовних аномалій, вжитих у романах англійського письменника Марка Твена, українською мовою. Встановлено, що мовні аномалії мають на меті розширити наявні або породити нові смисли тексту не лише внаслідок використання маркерів соціально-регіональної лексики, але й шляхом використання мовних помилок, малапропізмів, вигуків та архаїзмів, які подекуди не мають зв’язку з територіальним чи соціальним діалектами. Визначено основні стратегії, прийоми і способи відтворення фонографічних, лексико-семантичних, морфологічних та синтаксичних аномалій в українських множинних перекладах. Виконано контекстуальний аналіз фонографічних, лексикосемантичних, морфологічних та синтаксичних аномалій у тексті мови оригіналу і текстах мов перекладу. Встановлено основні типи деформації авторського наміру у перекладі аномалій мови головних та другорядних персонажів Марка Твена українською мовою.
The dissertation focuses on the complex approach to analyzing the language anomalies of Mark Twain’s novels with regard to their phonographic, lexical-semantic, morphological and syntactic levels. Language anomalies are aimed to widen or create new senses of the text as a result of using markers of social-regional vocabulary and creating the informative message of the text by using phonographic, lexical-semantic, morphological and syntactical mistakes, which sometimes aren’t connected with geographic or social dialects. In multiple Ukrainian translations, the main strategies, methods and ways of rendering phonographic, lexical-semantic, morphological and syntactic anomalies have been defined. Translation of phonographic anomalies were done in the target texts with the help of defixation, wrong spelling, change of meaning with further explanations and comments. Syntactic anomalies were recreated taking into consideration grammatical inaccuracies of the target language. To recreate morphological language anomalies the translators used archaisms and agrammatical dyslexion. Contextual analysis of language anomalies in the source language text and target language text has been made. Main types of information loss/changing in the process of English-Ukrainian translation have been defined. The most frequent cause of losing the author’s message is the translator’s conscious or subconscious refusal to recreate the language anomalies and their translation with the help of domestication strategy.

Дослідження складається зі вступу, де зазначено актуальність, мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну, практичне значення, апробацію і впровадження результатів, публікації. У Розділі 1 «Теоретико-методологічні засади функціонування дієприкметникової парадигми в морфологічній системі сучасної української ділової мови» з’ясовано позиції науковців щодо інтерпретації морфологічної природи дієприкметника, а також явище ад’єктивації як спосіб уникнення у ділових текстах дієприкметникових утворень. Наголошено, що на сучасному етапі розвитку української літературної мови активно виявляється явище ад’єктивації дієприкметників, своєрідність і складність виявлення якого зумовлене вживанням слова у невластивій для нього формі. У Розділі 2 «Вживання дієприкметникових одиниць в освітніх документах» висвітлено проблеми граматичного вживання активних дієприкметників в освітніх документах, складні випадки вживання пасивних дієприкметників у освітянських нормативно-правових документах, досліджено дієприкметниковий зворот у документах про освіту, способи заміни активних дієприкметників у нормативно-директивних документах про освіту. Розділ чітко структурований, наповнений достатньою кількістю прикладів. У Розділі 3 подано розроблений для студентів 2 курсу спецсемінар «Норми вживання дієприкметників у діловому мовленні (на матеріалі нормативно-директивних документів про освіту) для гімназій для талановитих та творчо обдарованих дітей (11 клас)». Метою спецсемінару є підвищення компетентності учнів у процесі вивчення наукових поглядів на граматичні норми ділового стилю, лінгвістичного статусу дієприкметника, культуромовного аналізу дієприкметникових одиниць, уживаних у ділових текстах. У висновках подано узагальнення досліджуваного матеріалу відповідно до теми роботи «Дієприкметник в освітній документації: особливості граматичної норми».
The research consists of an introduction, which indicates the relevance, purpose, objectives, object, subject, methods, scientific novelty, practical significance, testing and implementation of results, publications. Chapter 1 "Theoretical and methodological principles of the adjective paradigm in the morphological system of modern Ukrainian business language" clarifies the position of scholars on the interpretation of the morphological nature of the adjective, as well as the phenomenon of adjectival as a way to avoid adjectives in business texts. It is emphasized that at the present stage of development of the Ukrainian literary language the phenomenon of adjectival adjectives is actively revealed, the originality and complexity of its detection is due to the use of the word in an uncharacteristic form. Chapter 2 "Use of adjective units in educational documents" highlights the problems of grammatical use of active adjectives in educational documents, complex cases of use of passive adjectives in educational legal documents, investigated adjective inversion in educational documents, methods of replacing active about education.The section is clearly structured, filled with a sufficient number of examples. Section 3 presents a special seminar for 2nd year students "Norms for the use of adjectives in business speech (based on normative and directive documents on education) for high schools for talented and creatively gifted children (11th grade)." The purpose of the special seminar is to increase the competence of students in the process of studying scientific views on grammatical norms of business style, linguistic status of adjectives, cultural analysis of verb adjective units used in business texts. The conclusions summarize the research material in accordance with the theme of the work "Adjective in educational documentation: features of grammatical rules."

Стаття присвячена дослідженню граматичних перетворень при перекладі англійських прикметників українською мовою і, навпаки, українських прикметників англійською мовою. У роботі розглянуто перекладацькі трансформації, які застосовують для адекватного передавання семантики прикметників. Проаналізовано труднощі, з якими стикаються перекладачі у своїй практиці. З’ясовано, що процес перекладу передбачає зміни граматичних характеристик прикметників. Установлено, що трансформації пов’язані з відмінностями в структурі, сполучуваності й уживанні англійських та українських прикметників. Відзначено необхідність врахування мовних норм при перекладі прикметників.