Contents
Academic literature on the topic 'Нормативно-правові вимоги'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Нормативно-правові вимоги.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Нормативно-правові вимоги"
1
Колісніченко, В. В., and О. А. Соколов. "Адміністративно-правові засади ліцензування охоронної діяльності МВС України." Law and Safety 78, no. 3 (September 30, 2020): 58–63. http://dx.doi.org/10.32631/pb.2020.3.07.
Full textAbstract:
Стаття має оглядовий характер та присвячена особливостям правового регулювання ліцензування охоронної діяльності. Наведено нормативно-правові акти, які регулюють ліцензування охоронної діяльності. Установлено перелік документів, які подаються для отримання ліцензії. Досліджено особливі кадрові, організаційні, технологічні вимоги до охоронних фірм.
2
Bizonych, Dmytro. "Нормативно-правовий механізм контролю за якістю житлово-комунальних послуг органами самоорганізації населення у сучасній Україні." Public Administration and Regional Development, no. 12 (May 24, 2021): 356–75. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.12.03.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано нормативно-правовий механізм контролю за якістю житлово-комунальних послуг органами самоорганізації населення у сучасній Україні та запропоновано теоретико-практичне його удосконалення. У контексті предмету дослідження розкрито змістовну сутність органів самоорганізації населення; зазначено їх основні завдання та повноваження; за предметною ознакою класифіковано їх функції; окремо охарактеризовано контрольну функцію органів самоорганізації населення. Зазначено розуміння термінів «контроль», «житлово-комунальні послуги», «якість житлово-комунальної послуги». Визначено: види житлово-комунальних послуг; нормативно-правові акти, які регламентують вимоги відносно надання існуючих видів житлово-комунальних послуг; суб’єкти, на які законодавцем покладено повноваження з контролю за якістю житлово-комунальних послуг. Охарактеризовано окремі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ у контексті дослідження нормативно-правового механізму контролю за якістю житлово-комунальних послуг органами самоорганізації населення у сучасній Україні. Як елементи комплексного нормативно-правового механізму контролю за якістю житлово-комунальних послуг органами самоорганізації населення у сучасній Україні охарактеризовано механізм громадського контролю та механізм захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг – акт-претензію. Охарактеризовано чинні нормативно-правові акти в якості нормативно-правового забезпечення як елементу комплексного нормативно-правового механізму контролю за якістю житлово-комунальних послуг органами самоорганізації населення у сучасній Україні.
3
Pavelko, О. V. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 81 (April 26, 2018): 98. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201811.
Full textAbstract:
У статті досліджено рівні управління фінансовими результатами у будівництві. Їх виокремлено з позиції мікро- та макроекономіки.Систематизовано основні нормативно-правові документи, що регулюють базові засади здійснення будівництва та обліку його фінансових результатів. Проаналізовано кількість підприємств, які займаються будівництвом з розподілом на великі, середні, малі та мікропідприємства. Окреслено законодавчо встановлені вимоги до будівельних підприємств, які становлять суспільний інтерес.
4
Царьова, Євеліна. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 31, 2021): 114–22. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.114-122.
Full textAbstract:
Актуальність: сучасні трансформації професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та нові виклики сьогодення детермінують нові вимоги до майстра виробничого навчання як основного транслятора вмінь і навичок для здобувачів професійної освіти, що зумовлює необхідність неперервного професійного розвитку майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О; професійний розвиток майстрів виробничого навчання є основою забезпечення якісної підготовки кадрів у системі професійної (професійно-технічної) освіти; ґрунтовна нормативно-правова база є основою успішного професійного розвитку майстрів виробничого навчання у закладах П(ПТ)О. Мета: проаналізувати нормативно-правові документи в освітній сфері на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз нормативно-правових документів з проблеми професійного розвитку майстрів виробничого навчання в системі методичної роботи закладів П(ПТ)О); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правового забезпечення професійного розвитку майстрів виробничого навчання у системі методичної роботи). Результати: здійснено теоретичний аналіз освітніх нормативно-правових документів на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Висновки: необхідність професійного розвитку майстрів виробничого навчання регламентується змістом концептуальних освітніх документів, в яких професійний розвиток співвідноситься з методичною роботою педагогічних працівників і включає навчально-методичну, науково-методичну, організаційно-методичну, інформаційно-методичну та інші види методичної роботи; професійний розвиток майстрів виробничого навчання має бути одним із стратегічних пріоритетів сучасного закладу П(ПТ)О і покликаний сприяти професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення якості освіти.
5
Миколаєць, А. П. "СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ В УКРАЇНІ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 95–99. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.238.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю та аналізу особливостей нормативно-правового регулювання взаємодії держави та громадськості у сучасній Україні. Підкреслено, що важливість та значущість наведеного інституту суспільно-політичного життя України зумовлює необхідність його функціонування в межах правового поля, створення системи якісного та прогресивного законодавства, яке би забезпечувало основні гарантії розвитку такого інституту, а також захисту прав і інтересів кожної із сторін, визначало основні засади та правові вимоги до формування взаємодії держави та громадськості.
Зауважено, що вперше на законодавчому рівні відбулося застосування терміна «взаємодія громадських об'єднань та органів державної влади», сформовано та закріплено окремі її форми - проведення консультацій, утворення спільних дорадчих чи консультаційних органів, розроблення проектів нормативно-правових актів. Слід відзначити прогресивність таких норм, адже саме вони можуть започаткувати подальші орієнтири та напрями для розвитку правового регулювання, його спеціалізації, закріплення нових форм взаємодії держави та громадськості, деталізації процедур уже наведених форм взаємодії, правового статусу їх сторін. Проте зауважуємо, що наведені засади взаємодії громадських об'єднань та держави не є вичерпними та не урегульовують усіх необхідних аспектів досліджуваної взаємодії. Надалі проаналізовано положення ключових законодавчих актів, якими нині врегульовано питання окресленої взаємодії. Зауважено, що важливу роль у правовому регулюванні досліджуваної взаємодії відіграють підзаконні нормативно-правові акти, які визначають зміст ключових понять, закріплюють окремі процедури та правові вимоги до такої взаємодії. На основі дослідженого здійснено висновок про стан правового регулювання взаємодії держави та громадськості у сучасній Україні, відзначено його позитивні та негативні риси. Серед позитивних рис зауважено про увагу законодавців до окресленого питання, а серед основних негативних - про брак системності правового регулювання. Автор вказує, що у сучасній нормотворчій роботі відбувається обов'язкове закріплення положень щодо взаємодії держави та громадськості у різних нормативних актах.
6
Корж-Усенко, Лариса, and Петро Рибалко. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ." Physical and Mathematical Education 29, no. 3 (June 23, 2021): 74–80. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-029-3-012.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Виявлення позитивів і недоліків нормативно-правового поля у галузі вищої освіти з урахуванням досвіду розвинутих європейських країн є важливою передумовою успішності започаткованих перетворень у контексті розбудови демократичного правового суспільства. Матеріали і методи. Основою дослідження стали новітні нормативно-правові акти в галузі вищої освіти України, спрямовані на адаптацію вітчизняного законодавства до європейського науково-освітнього простору. Для досягнення мети було використано методи теоретичного рівня наукового пізнання: історіографічний аналіз, порівняння, аналіз, синтез, узагальнення. Результати. Представлено структуру чинної нормативно-правової бази у галузі вищої освіти України, схарактеризовано основні групи законодавчих і підзаконних актів, що мають різну юридичну силу. Узагальнено нововведення, запроваджені новим Законом України про вищу освіту (2014 р.), порівняно зі старою редакцією зазначеного законодавчого акту. Розкрито особливості Закону «Про внесення змін до деяких Законів України щодо присудження наукових ступенів» (2021 р.), Національної рамки кваліфікацій (2020 р.) та Професійного стандарту на групу професій «Викладачі закладів вищої освіти» (2021 р.), стратегічних документів, що визначають пріоритети розвитку освіти та локальних актів закладів вищої освіти, окреслено перспективи подальшого розроблення обраної проблеми. Особливу увагу приділено аналізу Стратегії розвитку освіти України на 2021–2031 роки. Виявлено, що в умовах пандемії та цифровізації суспільства зростає значення онлайн-заходів, на яких здійснюється активне обговорення концептуальних засад реформування галузі та відкриваються нові можливості для залучення всіх зацікавлених сторін та зарубіжних експертів. Висновки. Констатовано, що впродовж останніх років відбулося динамічне оновлення нормативно-правових засад розвитку вищої освіти; було ухвалено низку законів України та підзаконних актів, що містять нові вимоги до якості професійної підготовки майбутніх фахівців, узгоджені з європейськими стандартами. Закцентовано увагу на питанні атестації науково-педагогічних кадрів та конкретизації вимог до викладачів закладів вищої освіти. Перспективними напрямами розроблення обраної проблеми є вдосконалення систем внутрішнього забезпечення якості освіти, підготовка Закону «Про дистанційну освіту» та розроблення нормативно-правового супроводу реалізації Стратегії розвитку вищої освіти України на 2021–2031 роки.
7
Гайдучок, Ігор, Валерій Шаповалов, and Валентин Шаповалов. "Організаційно-правове вивчення та виконання адміністративним персоналом вишів ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності в Україні під час пандемії на COVID-19." Actual Problems of Medicine and Pharmacy 3, no. 1 (February 12, 2022): 1–30. http://dx.doi.org/10.52914/apmp.v3i1.38.
Full textAbstract:
Проведено організаційно-правове вивчення та виконання адміністративним персоналом вишів ліцензійних умов і нормативно-правових актів щодо провадження освітньої діяльності в Україні під час пандемії на COVID-19. Обґрунтовано про необхідність подальшого вдосконалення системи ліцензування освітньої діяльності. Зазначено про доцільність збереження ліцензування освітньої діяльності для кожної спеціальності на кожному рівні вищої освіти та переходу до ліцензування освітньої діяльності лише за рівнями. Запропоновано про альтернативу створення окремих вимог для кожної спеціальності, що більше відповідає чинному Закону про вищу освіту. Але це проблематично з погляду можливості реалізації та, очевидно, суперечить курсу на дерегуляцію, і практикам, що існують в Європейському просторі вищої освіти. Ще однією альтернативою є перехід до ліцензування освітньої діяльності за галузями знань. На більш (але не дуже) віддалену перспективу потрібно вирішувати більш концептуальні питання: де пролягає межа доцільного втручання держави у діяльність ЗВО; що саме треба ліцензувати; які вимоги можуть бути корисними, а які лише перешкоджатимуть розвитку закладів вищої освіти. Подальші організаційно-правові дослідження щодо виконання адміністративним персоналом вишів ліцензійних умов і нормативно-правових актів для провадження освітньої діяльності в Україні під час пандемії на COVID-19 тривають.
8
HELESH, Anna. "КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОЧАТКУВАННЯ ТА ПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." Освітні обрії 48, no. 1 (February 27, 2019): 32–37. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.48.1.32-37.
Full textAbstract:
У статті представлено нормативно-правові документи, що регулюють сучасний порядок процедури ліцензування у сфері вищої освіти України, як виду господарської діяльності. Обґрунтовано зміст поняття процедури ліцензування освітньої діяльності та окремих її складових. Охарактеризовано освітні послуги, що підлягають ліцензування у сфері вищої освіти. Автором систематизовано та упорядковано кадрові вимоги щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у процедурі ліцензування у сфері вищої освіти. Також на основі власного досвіду узагальнено окремі дискусійні питання щодо кадрового забезпечення, виявлені під час проходження процедури ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти.
9
Князюк, О. Г. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВИХ ЗАСАД НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ СЕРВІСНИМИ ЦЕТРАМИ МВС УКРАЇНИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 153–65. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.19.
Full textAbstract:
Зазначено, що створення сервісних центрів МВС України було одним із напрямків реформування органів внутрішніх справ. Разом з тим, порівняно нетривалий час існування останніх обумовлює необхідність оцінки сучас- ного стану правових засад надання адміністративних послуг відповідни- ми центрами. Автор приділяє безпосередню увагу теоретичним засадам розуміння категорій «правові основи», «правові засади», «правове регулю- вання», «адміністративно-правове регулювання», «адміністративно-пра- вові засади». У статті розглянуто зміст нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері надання адміністративних послуг сервісними центрами МВС України залежно від рівня їх правового регулю- вання: законодавчий, підзаконний, відомчий. Як результат проведений аналіз правових засад надання адміністративних послуг сервісними цен- трами МВС України надав можливість охарактеризувати їх наступними ознаками (особливостями): визначають зміст діяльності сервісних цен- трів МВС України як складової сервісної функції держави; їх систему склада- ють норми Конституції України, міжнародних правових актів, ратифіко- ваних Верховною Радою України, законів України, підзаконних та відомчих нормативно-правових актів; мають дуалістичну природу, що проявляєть- ся у регулюванні суспільних відносин даної сфери нормами конституційного та адміністративного права; законодавчий рівень правового регулювання встановлює титульні засади щодо надання адміністративних послуг за- галом та сервісними центрами МВС України зокрема, вимоги до окремих об’єктів адміністративних послуг, що надаються сервісними центрами МВС України, зміст прав та інтересів фізичних та юридичних осіб і умови їх реалізації, кінцевим етапом яких є надання адміністративних послуг сервісними центрами МВС України; правові засади підзаконного рівня пра- вового регулювання, уособлюючи норми правових актів Кабінету Міністрів України, конкретизують положення законів або регламентують відносини, які не входять до предмету законодавчого регулювання; нормативно-пра- вові акти відомчого рівня правового регулювання переважно деталізують окремі аспекти процедур надання адміністративних послуг сервісними цен- трами МВС України; титульні правові засади поєднують положення зако- нодавчого та достатньо непослідовний «симбіоз» підзаконного та відомчо- го рівнів правового регулювання.
10
Чорна, Валентина, Валентина Махнюк, Світлана Юрченко, Євгеній Сердюк, and Василь Назаренко. "ВПЛИВ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ НА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ ПРАЦІ МЕДПРАЦІВНИКІВ, ПАЦІЄНТІВ ПСИХІАТРИЧНИХ ЛІКАРЕНЬ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄС." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2020): 20–27. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-5.
Full textAbstract:
У статті висвітлено особливості організації архітектурного середовища і санітарно-гігієнічних умов психіатричних лікарень України та країн ЄС, їх значення для процесу лікування, стан, самопочуття, тривалість перебування в лікарнях хворих. Проведено аналіз напрямків реформування закладів охорони психічного здоров’я у європейських країнах на основі вивчення рецензованої вітчизняної і закордонної літератури. Встановлено, що більшість психіатричних лікарень України розташовані у пристосованих зношених будівлях які будувались у ХVIII-XIX столітті, що суперечить ключовій вимозі системи охорони психічного здоров’я у країнах Європейського союзу і не дозволяє створити «цілюще архітектурне середовище» для ефективного лікування хворих і створення умов «домашнього середовищі». В Україні нормативний документ санітарного законодавства, який містив би санітарно-епідеміологічні та гігієнічні вимоги до проектування, будівництва, оздоблення, оснащення та експлуатації закладів охорони здоров‘я із стаціонарами, на даний час формально не існує. Понад 300 нормативно-правових актів були скасовані, які були видані до прийняття Акту проголошення незалежності України, тобто нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР. Із аналіз лабораторних досліджень за період 2014-2019 рр., проведених у лікувально-профілактичних закладах Вінницької області, дозволяє констатувати низький рівень штучного освітлення і порушення мікрокліматичних умов. У низці вітчизняних психоневрологічних лікарень виявлено грубі порушення прав людини, незадовільні матеріально-технічні умови і недотримання санітарно-гігієнічних вимог, на що також вказують результати анкетування родичів психічнохворих. В Україні особливого значення набуває проблема розробки нормативної бази санітарного та містобудівного законодавства щодо вимог до проектування нових закладів охорони здоров’я психоневрологічного профілю з залученням, за прикладом європейського досвіду, мультидисциплінарних робочих груп для створення максимально безпечних і комфортних умов перебування пацієнтів і медичного персоналу у психіатричних закладах. Результати анкетування респондентів (родичи хворих) оброблені за допомогою ліцензійного стандартизованого пакету «Statistica 6.1». У роботі використовувалися аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, бібліосемантичний, аналітичний та статистичний методи досліджень.
Dissertations / Theses on the topic "Нормативно-правові вимоги"
1
Pererva, P. G., A. V. Kosenko, and N. V. Shcherbak. "Compliance-risk of exclusion of intellectual property rights of objects." Thesis, ТОВ "Нілан-ЛТД", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39485.
Full text
2
Волошинов, С. А., and Г. В. Попова. "Розвиток професійного мислення майбутніх судноводів засобами змішаного навчання." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40084.
Full textBooks on the topic "Нормативно-правові вимоги"
1
Трудове право України. Київ: Знання, 2000.
Find full textAbstract:
Це підручник нової генерації: його створено на новій концептуальній основі та з урахуванням нових реалій на ринку праці України. Його найважливіша ознака — сучасний підхід до правового регулювання трудової діяльності. За структурою підручник орієнтований на сучасне трудове право західних країн з розвиненою ринковою економікою. Автори проаналізували чинні нормативно-правові акти у сфері праці України, врахували кращий світовий досвід у створенні трудових кодексів, вимоги міжнародних стандартів; у підручнику знайшли відображення нові явища на ринку праці, що робить книгу цікавою і корисною не тільки для студентів, а й для фахівців.