Academic literature on the topic 'Новелістика'

Artykuł poświęcony jest twórczości W. Gabora w kontekście zróżnicowanej gatunkowo i stylistycznie współczesnej ukraińskiej nowelistyki. Celem artykułu jest ukazanie twórczości wspomnianego pisarza w dialektyce tradycji i nowatorstwa. W wyniku dogłębnej analizy można dojść do wniosku, że W. Gabor kontynuuje gatunek klasycznej noweli i jednocześnie eksperymentuje, wprowadzając innowacje nie tylko w obrębie formy, ale i treści. Wczesne utwory prozaika wykazują cechy poetyki modernistycznej. Silnym dramatyzmem i lakonicznością w duchu W. Stefanyka wyróżniają się nowele Щоб не бив бубон, Звір, Швонц (tom Книга екзотичних снів та реальних подій), w których realizowane są główne postulaty ekspresjonizmu — konfrontacja życia i śmierci, tragiczny światopogląd, psychologizm, ważna rola szczegółu artystycznego. W nowelach ze zbioru Про що думає людина pojawiają się cechy impresjonizmu łączące W. Gabora z M. Kociubynskim. Jednocześnie można wyróżnić w powyższym tomie główne cechy współczesnej noweli modyfikowanej, gdy działania wewnętrzne bohaterów wychodzą na plan pierwszy, podobnie jak pogłębiona asocjatywność, metaforyczność, wyobrażenia. Ponadto w stylu W. Gabora można wyróżnić zarówno elementy realistyczne, jak i romantyczne, których połączenie stanowi podstawę fantastycznego realizmu pisarza (nowela Поминки).

Мета. Мала проза кінця ХІХ – початку ХХ століття вражає експериментальністю письма, жанровою еклектикою, моди-фікацією жанру, інтертекстуальністю. Мета статті – на прикладі творів «Казка про Змарагд», «В ясний день», «Ассірійська легенда» Галини Журби простежити художньо-образну організацію текстів, авторське поєднання різножанрових елементів у структурі новели. Питання дифузії жанрів майже не висвітлювалося в публікаціях про письменницю, тож потребує належ-ного осмислення й аналізу.Методи. Методологічні засади дослідження полягають у комплексному застосуванні історико-літературного, герменев-тичного методів та рецептивної естетики, що дало змогу розкрити проблему дифузії жанру у літературі, вказати значення Галини Журби у модифікації жанру новели через аналіз її творів. Метод інтертекстуального аналізу було використано у дослі-дженні міжтекстових зв’язків прози письменниці та фольклору, міфології. Використано методику аналізу, синтезу, добору та систематизації матеріалу.Результати. У процесі дослідження продемонстровано руйнування канонів жанру новели у літературі початку ХХ століт-тя, вказано на динамізм і художні трансформації модерних творів, синтез різножанрових форм. У ранній прозі Галини Журби простежуємо експериментальні пошуки авторки у формозмістовій організації новели. Результати дослідження показали, що процес жанрового синтезу дав змогу авторці увиразнити ідейно-тематичний зміст творів, розширити горизонт читацького сприйняття. Філософське осмислення буття людини і світу, трансформація міфологічних образів «Казки про Змарагд», «В ясний день», «Ассірійської легенди» Галини Журби засвідчують індивідуально-стильову ознаку письма та творчі пошуки в жанрі новели. Виявлено особливості прози письменниці, до яких належить контамінація жанрів новели і казки, новели і легенди, трансформація фантастичних образів, мотивів у новелістичну структуру, інтертекстуальність.Висновки. Отже, взаємопроникнення одного тексту в інший у малій прозі Галини Журби сприяє увиразненню сюжетно-композиційних можливостей текстів, збагаченню формозмістових елементів, міжтекстовій взаємодії. Авторська інтерпрета-ція відомих міфологічних образів, фантастичні вкраплення, оновлення семантики текстів, композиційна організація текстів визначили нову жанрову модель творів «Казка про Змарагд», «В ясний день» як модерну казку, «Ассірійську легенду» – модерну легенду. Через модерні способи мислення письменниці відбувається становлення індивідуально-художнього стилю у співвідношенні з літературними здобутками прози доби. Purpose. The short prose of the end of the XIX – beginning of the XX century impresses with the experimentality of writing, genre eclecticism, modification of the genre, intertextuality. The purpose of the article is to trace the artistic and figurative organization of texts, the author’s combination of various genre elements in the structure of the short story on the example of the works “The Tale of the Emerald”, “On a Clear Day”, “Assyrian Legend” by Halyna Zhurba. The issue of diffusion of genres was hardly covered in publications about the writer, so it needs proper understanding and analysis.Methods. The methodological principles of the research are the complex application of historical-literary, hermeneutic methods and receptive aesthetics, which revealed the problem of genre diffusion in literature, to indicate the importance of Halyna Zhurba in modifying the genre of short stories through analysis of her works. The method of intertextual analysis was used in the study of intertextual connections between the writer’s prose and folklore, mythology. The method of analysis, synthesis, selection and systematization of material is used.Results. The study demonstrates the destruction of the canons of the genre of short stories in the literature of the early twentieth century, points to the dynamism and artistic transformations of modern works, the synthesis of various genre forms. In Halyna Zhurba’s early prose we trace the author’s experimental searches in the formcontent organization of the short story. The results of the research showed that the process of genre synthesis allowed the author to express the ideological and thematic content of the works, to expand the horizon of the reader’s perception. Philosophical comprehension of human existence and the world, transformation of mythological images “Tales of the Emerald”, “On a Clear Day”, “Assyrian Legend” by Halyna Zhurba testify to the individual stylistic feature of writing and creative research in the genre of short stories. Short stories and fairy tales, short stories and legends, transformation of fantastic images, motives into a novelistic structure, intertextuality.Conclusions. Thus, the interpenetration of one text into another in the short prose of Halyna Zhurba contributes to the expression of plot-compositional possibilities of texts, enrichment of formcontent elements, intertextual interaction. The author’s interpretation of well-known mythological images, fantastic inclusions, updating the semantics of texts, compositional organization of texts defined a new genre model of works “The Tale of the Emerald”, “On a Clear Day” as a modern tale, “Assyrian Legend” – a modern legend. Through the modern ways of thinking of the writer is the formation of individual artistic style in relation to the literary achievements of prose of the day.

The article deals with the analysis of the artistic technique of short stories by Robert Musil, an Austrian writer, through the prism of combining literary traditions of German – language short stories and the author’s innovation. In the scope of theoretical study of novel characteristics such short stories as „The Perfecting of Love”, „The Temptation of Quiet Veronica”, „Grigia”, „The Portuguese Lady”, „Tonka” from the collection of works „Unions” and „Three Women” help to point out the author’s definition in regard to the theory of modernist short story that is shown in Robert Musil’s essay „Short story as a problem”. Thus, the ways of realization of the theoretical bases of the literary tradition of the Austrian short story in combination with the consistent content formality of the author’s experimentalism are observed and highlighted. Its specific way of reproducing and combining the theoretical basis of the short story as a classical epic genre with individual authorial terms: „another state”, “possibility of suggestion, association and influence of mood”, „single case” and „commercial article” is shown. At the same time, the individual author’s synthesis of logic, psychologism and art is emphasized. A number of extensions of genre features of the poetics of R. Muzil’s short stories are outlined, and thus the exclusivity of the short story is pointed out as one of the most important forms of short prose of the end of the XIX – beginning of the XX century. It is concluded that this phenomenon is distinguished not as a complete break from traditional narrative structure of German short story, but as a specific opportunity to examine and analyse modern human consciousness.

У статті досліджуються характерні риси новелістики та аналізується новелістична творчість німецького письменника Вільгельма Гауфа. Творчість Вільгельма Гауфа займає особливе місце в літературному процесі Німеччини. Виникнувши на зламі епох, а саме в кінці «естетичного періоду»,в його творчості відбились риси перехідного часу, які поєднували в собі різнорідні стильові тенденції, що дозволяли бачити в ній важливі ланки національної історії розвитку жанру. Вільгельм Гауф увійшов в історію літератури, перш за все як казкар, але в його казковій творчості відчуваються тенденції іншої художньої мови та іншої жанрової форми, які потребують дослідження.

Динамізм, мінливість, суперечливість як головні константи рубежу століть наклали відбиток і на характер усвідомлення літературного процесу. У статті показано, як саме на зміну одновимірному трактуванню літератури як відображення довкілля приходять нові рівні її розуміння – самовираження, моделювання. Унаслідок цього архетипи національ- ної культури синтезуються з оригінальними естетичними ідеями, окресленими в європейській філософській думці доби модернізму. Установлено, що в поетизації двоєдності «людина – при- рода», яку вважають сталою прикметою українського національного письменства, особли- вого значення наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. набуває символізація наскрізної деталі та фольклорного образу, увиразнюючи тим самим проблему «людина – цивілізація». Дослідження інтерпретацій тваринної символіки у творах малої прози дало змогу не лише виявити нові її значення, які в кожного окремого письменника унікальні, але й утвердити на цьому ґрунті синкретичну спорідненість людини з тим чи тим об’єктом природи. Особливості наративної структури розглянутих у статті новел Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Марка Черемшини допомогли простежити становлення характеру героя твору передусім у природному довкіллі, показати найтонші порухи його душі, спроєктувати минуле або майбутнє на теперішню «незвичайну» подію в його житті, зчаста супроводжу- вану спілкуванням із живою істотою. Образи й деталі новели, надто ж анімалістичні, нада- ють авторові та реципієнтові змогу «змоделювати» світ персонажа на основі кількох міст- ких символів і численних асоціацій, викликаних ними. Завдяки згаданим чинникам українська новелістика отримує естетичний потенціал космогонічного міфу, виявами якого є діалог опо- відача або розповідача з вищими силами, природними стихіями, реаліями буденного життя, їх поетизація та одухотворення.

У статті аналізується жанрова і стильова специфіка новелістики В. Даниленка крізь призму постмодернізму, розглядаються тематичні, образні та індивідуально-авторські домінанти новелістичного жанру, оскільки прозаїк експериментує з його жанровими різновидами та модифікаціями у межах постмодерністського дискурсу.

У статті аналізується жанрова і стильова специфіка новелістики М. Матіос крізь призму її художнього мислення, простежуються тематичні, образні, наративні домінанти у моделюванні художнього світу у збірці «Нація», що вияскравлює індивідуально-авторську майстерність письменниці у жанрі новели.

Творчість В. Стефаника неодноразово ставала об’єктом пильної уваги з боку вчених, однак у зв’зку з появою низки сучасних студій, присвячених впливу філософії екзистенціоналізму актуальним є дослідження творчості В. Стефаника з урахуванням цієї світоглядної парадигми. Твори письменника, передусім новели, виразно означені впливом ідей філософії екзистенціоналізму. У новелістиці В. Стефаник створює низку картин, у яких розкривається людська екзистенція через відтворення трагічної атмосфери. У своєму розумінні трагічного він постає наслідувачем к’єркегорівської моделі світосприйняття: його естетика спрямована на розкриття глибинних порухів людської душі, нерідко гіперболізованих проявів підсвідомості, надламаної психіки, надмірної душевної чутливості. Центральним об’єктом рефлексій у новелах письменника постає людина, її буття у світі, її почуття, переживання, ставлення до навколишнього середовища, прийняття або неприйняття тих чи інших форм ііснування.

Дана робота присвячена вивченню естетики готичної літератури, аналізу її художньо-жанрових особливостей та їх втілення в новелістиці Е. А. По. Магістерське дослідження відзначається вдало проведеним комплексним аналізом особливостей художніх та естетичних категорій у готичних новелах американського письменника-романтика. Практичне значення кваліфікаційної роботи пов’язане з можливістю використання її матеріалів на уроках зарубіжної літератури в закладах загальної середньої та вищої освіти, при написанні курсових і дипломних робіт, проведенні факультативів і студентських наукових конференцій.
This work is devoted to the study of the aesthetics of Gothic literature, analysis of its artistic and genre features and their embodiment in the short stories of E. A. Poe. The master’s research is marked by a successful comprehensive analysis of the features of artistic and aesthetic categories in the Gothic novels of the American romantic writer. The practical significance of the qualification work is related to the possibility of using its materials in lessons of foreign literature in general secondary and higher education, in writing term papers and dissertations, conducting electives and student scientific conferences.

Тухтаєва Д. Д. Особливості авторського дискурсу в історичній новелістиці Н. Бічуї : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник Н. В. Горбач. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 66 с.
UA : Кваліфікаційна робота магістра «Особливості авторського дискурсу в історичній новелістиці Н. Бічуї» містить 66 сторінок. Для виконання кваліфікаційної роботи магістра опрацьовано 72 наукових джерела. Метою роботи є дослідження авторського дискурсу як форми комунікації між автором та читачем, авторської суб’єктивної картини світу в певних рамках художнього простору й часу та верифікація одержаних результатів на матеріалі збірки Н. Бічуї «Великі королівські лови». Для досягнення цієї мети було розв’язано низку конкретних завдань: – окреслено термінологічні параметри понять, пов’язаних із проблемами автора та літературного дискурсу; – дано визначення поняття «авторський дискурс»; – проаналізовано специфіку вияву авторського дискурсу в історичних новелах збірки Н. Бічуї «Великі королівські лови»; – досліджено особливості часо-просторової організації історичних новел; – розглянуто принципи ігрового моделювання минулого в них; – окреслено прийоми поглиблення психологізму; – з’ясовано форми інтертекстуальності як наративної стратегії автора. Об’єктом дослідження є історичні новели «Камінний господар», «Дрогобицький звіздар», «Великі королівські лови», «Сотворіння тайни», «Буєсть Митусина», «Зачин оповідання про Донелайтіса», «Біла віла», вміщені в збірці Н. Бічуї «Великі королівські лови». Предметом дослідження є авторський дискурс Н. Бічуї, що виявляється у тексті в системі художніх моделей і категорій, визначає і організовує його змістовний матеріал, художні засоби впливу на читача. Методи дослідження. У роботі застосовано аналітично-описовий метод, який полягає в підборі, описі та аналізі матеріалу; метод системного аналізу, який використаний з метою аналізу специфіки вияву авторського дискурсу, особливостей побудови концептуальної картину світу в збірці Н. Бічуї «Великі королівські лови». Попри те, що окремі аспекти творчості Н. Бічуї були в центрі дослідницької уваги В. Ґабора, І. Дзюби, Р. Іваничука, М. Котик-Чубінської, Н. Сидоренко, Вал. Шевчука, М. Якубовської та ін., зазначений нами аспект ще не ставав об’єктом цілісного аналізу. Це й зумовлює наукову новизну нашого дослідження. Сфера застосування: результати дослідження можуть бути використані при вивченні спецкурсу або спецсемінару з історії української літератури ХХ ст. у вищих навчальних закладах; у ході підготовки досліджень, присвячених творчості Н. Бічуї; при написанні кваліфікаційних робіт; у подальшій розробці літературознавчих проблем з обраної теми.
EN : The qualification paper for a bachelor’s degree «The Specific of Author’s Discourse in N. Bichuya’s Historical Novels» consists of 66 pages. 72 scientific sources were tackled in order to write the graduation thesis. The aim of investigation is discovering the phenomenon of author’s discourse as a form of communication between author and reader and the verification of results with the artistic material of N. Bichuya’s anthology «The Great Royal Catches». The following objectives were realized in the process of investigation: – the terminological parameters of concepts related to the problems of the author and literary discourse are outlined; – definition of the concept of «author’s discourse» is given; – the specificity of the expression of the author's discourse in the historical novels of N. Bichuya’s collection «The Great Royal Catches» is analyzed; – the peculiarities of the time-space organization of historical short stories are investigated; – principles of game modeling of the past in them are considered; – outlines the techniques of deepening psychology; – elucidates the forms of intertextuality as a narrative strategy of the author. The object of investigation are N. Bichuya’s short stories collected in anthology «The Great Royal Catches». The subject of investigation is the author’s discourse of N. Bichuya as a communicational intention, which is not expressed in text but clarifies and organize its semantic material and artistic means of influence on reader. The methods of investigation are: analytic-describing methods which means selection, description and analysis of material; method of systematic analysis which is used for analysis the specificity of expression the author consciousness, the peculiarities of national, individual, psychological, moral and ethical features of creating the conceptual world image in N. Bichuya’s anthology «The Great Royal Catches». Despite that some aspects of N. Bichuya’s art were the subject of research by V. Gabor, I. Dziuba, R. Ivanychuk, M. Kotyk-Chubinska, N. Sydorenko, Val. Shevchuk, M. Yakubovska, the following aspect hasn’t been discovered yet. This causes the scientific novelty of our investigation. The sphere of application: the results of investigation can be used during learning special courses or seminar of the history of Ukrainian literature of the XX century in high educational establishments; during the preparing of researches of N. Bichuya’s art; creating the qualification papers by students; in the further discovering the literary problems in this theme.