Academic literature on the topic 'Неоднозначні погляди'

У статті обґрунтовується положення про те, що правовий механізм методів наукового дослідження проблематики кримінальної відповідальності за порушення прав на комерційні позначення є важливим механізмом забезпечення охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності. Досліджуються погляди вчених щодо визначення понять «метод» та «методологія». Зроблено висновок, що неоднозначні поняття методу та методології наукового досліджен- ня зумовлені різними поглядами науковців щодо їх найбільш істотних та суттєвих ознак. Зазначено, що структурними складовими поняття «комерційні позначення» є зареєстровані та охо- ронювані законом: знак для товарів і послуг, фірмове найменування, кваліфіковане зазначення походження товару. Наведені приклади використання автором таких методів наукового дослідження, як: діалектичний, системний, структурний, логіко-семантичний, формальнологічний методи та метод моделювання. Іншими методами, які ефективно використовувались науковцями для дослідження проблематики є: методи наукової абстракції; аналізу і синтезу; індукції і дедукції; сходження від простого до складного; генетичний метод; конкретно-соціологічний метод; методи формалізації; метод аналогії; системно-структурний метод; формально-логічний метод; метод правової герменевтики. Із врахуванням наукових поглядів щодо визначення понять «метод» та «методологія» розроблені авторські дефініції «метод» та «методологія дослідження кримінальної відпові- дальності за незаконне використання комерційних позначень», які пропонуються для наукового обігу.

Стаття присвячена висвітленню проблеми естетичного виховання особистості дитини в контексті викликів сьогодення. Автор зазначає, що нині проблема естетичного виховання особистості набуває особливого значення, оскільки загострюються суспільні суперечності, втрачаються загальнолюдські цінності, життєві ідеали дітей та юнацтва. З погляду психології та педагогіки естетичне виховання є актуальною, проте все ж недостатньо дослідженою проблемою. Неупереджений аналіз засвідчує, що погляди вчених на цю важливу проблему неоднозначні, тому утворюють мозаїчну картину на рівні теоретико-емпіричних міркувань. Мета статті полягає в аналізі теорії естетичного виховання зростаючої особистості, узагальненні психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми, визначенні теоретико-методичних засад дослідження, виокремленні ефективних умов естетичного виховання дітей. Під час роботи над публікацією використано метод історико-педагогічної ретроспективи для з’ясування еволюції поглядів науковців, педагогів на проблему естетичного виховання школярів, теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення для виокремлення ефективних умов естетичного виховання зростаючого покоління. Проаналізовано елементи естетичної культури як важливого складника всебічного розвитку особистості. Доведено, що характер і ступінь розвитку естетичного почуття і естетичного смаку, їх виховання є важливим чинником формування естетичної культури особистості. Автором відзначено, що проблема виховання естетичної культури школярів є надзвичайно актуальною і необхідною для подальшого вивчення та наукового обґрунтування.

У статті на основі методології державного управління проведено теоретико-методологічний аналіз впливу Великої депресії США на зайнятість та національну безпеку. На основі ретроспективного аналізу проведено порівняння Великої депресії з теперішньою економічною кризою в США в частині забезпечення продуктивної зайнятості та її впливу на національну безпеку, що дало змогу встановити зв’язки між історичними уроками та сьогоденням. Помічено, що наслідки коронавірусної пандемії негативно впливають не тільки на економіку США, але й на економічне зростання інших держав світу та світову економіку загалом. Зазначено, що за прогнозами експертів МВФ, втрати світової економіки через пандемію коронавірусу можна прирівняти з наслідками Великої депресії. Наголошено, що в розгортанні історичних подій Великої депресії можна простежити аналогічний сучас- ним реаліям у США перебіг явищ, пов’язаних з асиметричним збагаченням невеликої когорти крупних капіталістів (олігархів) на фоні тотального зубожіння більшості американців – представників середніх і бідних прошарків суспільства. Актуалізована теоретична та практична значущість результатів дослідження, зокрема, на основі проведеного аналізу, наголошено, що рівень безробіття є найбільш прийнятним показником, за яким можна зро- бити висновки щодо перебування країни в стані депресії. Визначено відмінність у кризах теперішній (паніка і крах на американському фондовому ринку; поширення коронавірусної інфекції COVID-19) і Великої депресії (принцип «золотий стандарт», якого в минулому дотримувався уряд США в системі фінансування з державного бюджету, дефляцію та відсутність будь-якої реальної антикризової фіскальної чи грошової політики та ін.). Зроблено висновок, що погляди сучасних американських науковців на аналогії і відмінності в станах зайнятості та безробіття в США в період Великої депресії та теперішньої економічної кризи, оцінки експертів і фахівців щодо наслідків їх впливу на економіку, інші сфери суспільного життя американців неоднозначні. Більшість із них обстоюють точку зору, що теперішня економічна криза є найбільшою у повоєнний період історії США, аргументуючи її безпрецедентним підвищенням рівня безробіття, погіршенням базових показників економічного та соціального розвитку.

Індія як провідна держава, що розвивається, уже тривалий час дотримується власного підходу до вирі-шення проблеми віднесення прибутків до постійно-го представництва нерезидента. По-перше, Індія не визнає авторизованого підходу Організації еконо-мічного співробітництва та розвитку і не використо-вує у своїй договірній практиці сучасної редакції статті 7 Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку. Основною причиною цього є те, що використання авторизовано-го підходу Організації економічного співробітництва та розвитку має неоднозначні наслідки в контексті асиметричних відносин між державою резидентства і державою джерела доходу з погляду інвестиційних потоків. Інакше кажучи, використання авторизовано-го підходу Організації економічного співробітництва та розвитку, заснованого на аналізі функцій, активів і ризиків, зумовлює ігнорування умов, які визначають рівень прибутку, але пов’язані не з чинниками поста-чання, а із чинниками ринку збуту. Незважаючи на це, авторизований підхід Організації економічного спів-робітництва та розвитку рекомендований у безальтер-нативній формі як основний у Модельній податковій конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку. По-друге, внутрішнє законодавство Індії дозволяло використовувати досить широкий обсяг ме-ханізмів віднесення прибутків до постійного представ-ництва – від методів формульного розподілу і до мето-ду, заснованого на аналізі функцій, активів і ризиків. Таке широке розмаїття можливих методів зумовило виникнення неоднозначної практики їх застосування та негативно відображається на інвестиційному клі-маті. З огяду на зазначене, у квітні 2019 року Індія винесла на публічне обговорення пропозиції щодо змі-ни правил віднесення прибутку до постійного представ-ництва, унікальність яких полягає в тому, що ними вперше пропонується використання формульного під-ходу, який є альтернативою авторизованому підходу Організації економічного співробітництва та розвитку. Пропозиція щодо фракційного розподілу заснована на визначенні прибутків нерезидента, отриманих із тери-торії Індії, на основі трьох чинників, як-от об’єм прода-жів, наймана робоча сила (кількість у поєднанні з опла-тою праці) та розмір активів. Окремо варто зазначити, що передбачено також можливість модифікації такої формули для введення додаткового показника рівня залученості користувачів з Індії в разі використання сучасних бізнес-моделей, які можуть не передбачати істотної присутності нерезидента в Індії, однак водно-час прибуток такого нерезидента генерується через іс-нування значної кількості користувачів в Індії та їх-ньої активної залученості.

Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.

У статті досліджено сутність процесу рейтингової оцінки страхових компаній зі страхування життя, як інструменту виявлення їх фінансової надійності та стійкості на страховому ринку. Охарактеризовано та узагальнено підходи щодо визначення поняття «рейтинг», «рейтингова оцінка» та «рейтингування». Виділено ознаки об’єктивної рейтингової оцінки об’єкта оцінки. Рейтингові оцінки вельми складні і неоднозначні. Крім того, можливі різноманітні підходи до оцінки діяльності страхових компаній. З погляду на це, виникає питання який для нас є найбільш придатним Досліджено нормативно-правову базу щодо здійснення рейтингової оцінки страховиків на основі чого зроблено висновок, що на сьогоднішній день в Україні існує система нормативно-правових актів, що закріплюють статус та порядок рейтингування. Наведено методику оцінки діяльності страхової компанії, яка затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3755 «Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків». Відповідно до цієї методики за даними 2017 року розрахували показники тестів раннього попередження для обраних страхових компаній зі страхування життя різних корпоративних моделей: ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна страхування життя» – іноземний капітал, ПАТ СК «Блакитний Поліс» – кептивна страхова компанія та ПрАТ «Страхова Група «ТАС – страхування життя» – вітчизняний капітал та розробили рейтингування за цими даними. Інтегральна рейтингова оцінка кожної компанії визначена шляхом порівняння розрахованого значення із шкалою нормативних показників відповідно до методики. Зроблено висновок, що рейтинг оцінює відносну фінансову безпеку страхувальників, які уклали договір із страховиком, і є зручним інструментом для диференціації кредитної якості страхових компаній, а також дозволяють констатувати, що вітчизняний страховий ринок, демонструючи досить високі темпи розвитку, не посідають чільних позицій у рейтингу світового страхового ринку і майже не впливають на результати його функціонування.

Метою статті є проаналізувати основні питання біоетики, які торкаються важливих аспектів існування людини в сучасному світі. Серед основних виділяють поняття евтаназії, аборту, використання стовбурових клітин, штучне запліднення, клонування. Розкрито сутність основних аспектів поняття евта- назії та аборту, показано негативний прояв цих питань. Біоетика показала, наскільки суперечливим і неоднозначним є позиція людей і підхід до вирішення цих проблем. Біоетика наголошує на важли- вості й цінності людського існування та намагається використо- вувати всі засоби для збереження земного життя. Зокрема, у кон- тексті цього питання християнські церкви також виступають проти впровадження вказаних способів і закликають шукати інші варіанти вирішення цих украй важливих проблем. Однією із запропонованих альтернатив, наприклад, є паліативне лікування, що дасть хворому змогу почуватися безпечно в останні миті сво- го життя. З’ясовано позицію окремих християнських церков на певні визначені питання. Позиція різних церков, наприклад, право- славної та католицької, є однозначно негативною. Християнські церкви дотримуються традиційного загальнохристиянського погляду, який уважає подібні дії неприйнятними. Їх представники вважають неприпустимими ці речі й виступають проти абор- тів, евтаназї, штучного запліднення та, зокрема, клонування. Таке ставлення відображено в різних церковних документах. Вони висловлюють твердження, що людина призначена для жит- тя. Будь-яке заперечення цього вважається неприпустимим і засуджується християнськими церквами. Висновки. Висловлені твердження свідчать про те, що означені питання є непростими й потребують ретельного обговорення та пояснення. Розвиток біології та медицини в поєднанні із секуляризацією суспільства вимагає осмисленої позиції у вирішенні проблем біоетики. Біоети- ка підкреслює морально-етичний аспект розгляду цих проблем.

Стаття присвячена досліджен-ню питань міжнародного спадку-вання прав інтелектуальної влас-ності. Звертається увага на те, що дієвим механізмом подолання територіального характеру прав інтелектуальної власності є між-народні договори, завданням яких є визнання і захист прав на резуль-тати творчої діяльності, що вини-кли в іноземній державі на підставі іноземного права. Акцентується увага на тому, що кожна держава самостійно визначає обсяг майнових і немайно-вих прав суб’єктів права інтелек-туальної власності в спосіб закрі-плення їх у цивільних кодексах, спеціальному законодавстві у сфе-рі інтелектуальної власності та передбачає можливість переходу таких прав шляхом правонаступ-ництва до спадкоємців. Переважна більшість держав у своєму законодавстві передбачає можливість переходу від спадкодав-ця до спадкоємців лише майнових прав інтелектуальної власності. До переходу особистих немайнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців законодавство різних держав підходить неоднозначно. У доктрині погляди науковців з питань можливості правонаступ-ництва немайнових прав інтелек-туальної власності розходяться. У зв’язку з цим запропоновано виді-ляти два види немайнових прав автора: особисті немайнові права, які тісно пов’язані із творцем та є невід’ємними, а тому не можуть входити до складу спадщини та припиняються зі смертю автора; особисті немайнові права, які тіс-но пов’язані із майновими правами автора, що можуть входити до складу спадщини поряд із майнови-ми правами інтелектуальної влас-ності та сприятимуть можливості спадкоємців здійснювати охорону та захист прав інтелектуальної власності спадкодавця. Не вирішеним є питання, пов’я-зане з тим, до кого переходять права інтелектуальної власності у випадку відсутності спадкоєм-ців або відмови спадкоємців від спадщини. У зв’язку зі специфікою об’єкта спадщини вважаємо, що права інтелектуальної власності повинні в цьому випадку перехо-дити до установи, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. У статті звертається увага на те, що різний підхід у законодав-стві держав до видів прав інтелек-туальної власності, їх змісту, пра-вонаступництва таких прав та їх охорони призводить до усклад-нення міжнародного спадкування прав інтелектуальної власності. У зв’язку з цим виникає потреба в міжнародній і національній уніфіка-ції норм у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та гар-монізації законодавства держав.

У статті розкрито внутрішні обставини, за яких інтернальність гальмує або стимулює саморозвиток студентів-психологів. Важливість забезпечення особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів пояснено вимогами до особистісних якостей цих фахівців. Як один із внутрішніх чинників стимулювання саморозвитку розглянуто інтернальність. Розкрито психологічний зміст інтернальності як одного з двох полюсів локусу контролю. Обґрунтовано позитивний, але дещо неоднозначний характер впливу інтернальності на готовність майбутніх психологів до особистісно- професійного саморозвитку. У результаті теоретичного аналізу виокремлено умови, які провокують негативний вплив інтернальності на саморозвиток, а саме: песимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач стабільними глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності тільки за причини проблем; орієнтація на стан. Проаналізовано характеристики «доброго» та «поганого» інтернального контролю відповідно до наукових поглядів різних дослідників. Сформульовано припущення щодо існування певних внутрішніх умов, за яких інтернальність буде мати більш виражений і однозначний вплив на саморозвиток студентів-психологів. На основі аналізу наукових джерел запропоновано такі умови позитивного впливу інтернальності на саморозвиток: оптимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач варіативними та специфічними, а успіхів – стабільними та глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності за подолання проблем без концентрації на їхніх причинах; орієнтація на дію. Проаналізовано та конкретизовано значення цих умов для особистісно- професійного саморозвитку саме студентів-психологів з урахуванням змісту та специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності. Наведені положення підкріплено експериментальними даними сучасних дослідників. Зроблено висновок про перспективність емпіричної перевірки припущення щодо впливу зазначених умов на характер взаємозв’язку інтернальності та особистісно-професійного саморозвитку студентів-психологів.

Метою роботи є виконавський аналіз зазначеного в назві статті твору та пошук відповідей на питання, які турбують виконавців та дослідників творчості Й. С. Баха вже понад 100 років, зокрема питан- ня метру, ритму та жанрових особливостей п’єс, зібраних у клавірній партиті мі-мінор. Методологія дослідження спирається на системно-а- налітичний та компаративний методи. Користуючись відомостями із трактатів, що належать до досліджуваної епохи, автор намагаєть- ся поновити зв’язок із втраченою усною виконавською традицією, яка зумовлювала безпосередні відносини виконавця і виконуваного ним тво- ру, минаючи нотний текст. Паралелі із сюїтами Й. Фробергера дають відповідь на питання відповідності нотного запису і реального звучан- ня твору. Порівнюючи два збережені варіанти мі-мінорної партити Й. С. Баха, вдається прослідкувати напрямок композиторського задуму, що є надзвичайно важливим для вірного виконавського аналізу та корек- тного відтворення того, що чув автор партити, записуючи її. Аналіз окремих п’єс з огляду на ціле дає змогу побачити й осмислити їх із нового ракурсу, а також вибудувати драматургію циклу. Наукова новизна даної статті полягає в пошуках власної інтерпретації досліджуваного твору через порівняння різних трактувань авторитетних європейських дослід- ників крізь призму власного виконавського досвіду. Висновки. Клавірна партита Й. С. Баха мі-мінор у своїй нотації має ряд неоднозначних епі- зодів, буквальне виконання яких призводить до стильових і жанрових не- відповідностей. Феномен усної виконавської традиції в часи Й. С. Баха, безумовно, йшов на спад, проте зв’язок його творчості з більш ранні- ми композиторськими школами – Дж. Фрескобальді, Й. Фробергером – є очевидним, отже, й інтерпретація його музики має лежати в тій са- мій площині. Спираючись на відомості з трактатів, знаходимо ряд «не- нотованих» закономірностей, таких як загострення пунктирного рит- му, синхронізація поліритмії та тріольне виконання жиги, що записана дуолями. Ці та інші деталі є, на наш погляд, вкрай важливими для сти- лістично вірного, а головне – виразного виконання досліджуваного твору.