Academic literature on the topic 'Навички комунікації'

У статті розглянуто проблему формування у студентів-психологів «soft skills» як необхідної складової їх майбутньої професійної діяльності. На основі аналізу теоретичних даних встановлено, що «soft skills» – це набір рис особистості, соціальні навички, комунікативні здібності, особисті звички, дружелюбність і оптимізм. До цієї групи навичок належать індивідуальні, комунікативні та управлінські навички. З’ясовано, що «soft skills» є доповненням до «жорстких» або «професійних» навичок («hard skills»), але на відміну від «hard skills», які можна формувати і розвивати, «soft skills» складніше опанувати та змінювати. Авторами статті виділено п’ять груп «soft skills» майбутніх фахівців в галузі психології, які є важливою складовою їхньої успішної професійної діяльності: навички комунікації, навички особистої ефективності, управлінські навички, стратегічні навички та критичне мислення. На основі аналізу теоретичних джерел авторами статті охарактеризовано шляхи розвитку виокремлених груп «soft skills» у майбутніх психологів.

Метою статті є аналіз процесу розвитку комунікативних навичок майбутніх керівників органів охорони державного кордону. У вступі статті розкрито значення комунікації для професійної діяльності офіцерів-прикордонників. Виокремлено не досліджені питання зазначеної проблеми. Подано перелік прізвищ науковців, наукові праці яких є цінними для аналізу проблеми розвитку комунікативних навичок офіцерських кадрів прикордонної служби. У викладі основного матеріалу здійснено тлумачення змісту комунікативних навичок майбутніх офіцерів-прикордонників. Перераховано види основних навичок комунікації для управлінців-прикордонників: прогнозування протікання процесу комунікації; правильного оцінювання особистості співрозмовника (в першу чергу як партнера); включення у процес взаємодії з людьми з урахування статево-гендерних, статусних, культурних, політико-соціальних та інших особливостей; отримання не лише вербальної, але й соціально-психологічної інформації про особистість; розуміння та інтерпретації отриманої інформації; прогнозування протікання процесу комунікації; визначення емоційного мікроклімату у комунікації; адекватного реагування на нестандартні комунікативні ситуації; вирішення конфліктних етапів комунікації; сприйняття та оцінки отриманої інформації; долання комунікаційних бар’єрів; раціонального завершення комунікативного процесу; проєктування своєї позиції у різних ситуаціях взаємодії; визначення достовірності отриманої інформації тощо. Розкрито сутність процесу розвитку комунікативних навичок майбутніх керівників органів охорони державного кордону та комплекс педагогічних засобів для його реалізації: інтерактивні методи навчання, тренінг, підвищення педагогічної майстерності представників науково-педагогічного складу. Ключові слова: майбутні керівники органів охорони державного кордону, розвиток, комунікативні навички, взаємодія, процес, прикордонна служба.

У статті розглянуто питання ролі інноваційних технологій в процесі підвищення мовних навичок англійської мови студентів вищої школи. Різні методи з використанням технологій з поліпшення чотирьох мовних навичок були детально розглянуті та охарактеризовані. Автором наголошено на тому, що інноваційні технології є невід'ємною частиною процесу викладання і вивчення англійської мови. Інноваційні технології стали невід'ємною частиною процесу викладання і вивчення англійської мови. Вони допомагають студентам за коротший час оволодіти потрібними навичками для вільного використання англійської мови, а саме: навички аудіювання, читання, письма та комунікації. З огляду на всю важливість інноваційних технологій, слід зазначити, що центральне місце у процесі викладання займає особистість вчителя, який обирає, оцінює і впроваджує нові технології. Таким чином, технології допомагають викладачеві вирішити велику кількість технічних питань, зробити урок цікавішим, але технології не можуть замінити викладача повністю. Перспективою для подальших досліджень може стати аналіз інших інноваційних тенденцій у процесі викладання англійської мови. Інноваційні технології стали невід'ємною частиною процесу викладання і вивчення англійської мови. Вони допомагають студентам за коротший час оволодіти потрібними навичками для вільного використання англійської мови, а саме: навички аудіювання, читання, письма та комунікації. З огляду на всю важливість інноваційних технологій, слід зазначити, що центральне місце у процесі викладання займає особистість вчителя, який обирає, оцінює і впроваджує нові технології. Таким чином, технології допомагають викладачеві вирішити велику кількість технічних питань, зробити урок цікавішим, але технології не можуть замінити викладача повністю. Перспективою для подальших досліджень може стати аналіз інших інноваційних тенденцій у процесі викладання англійської мови. Окремо визначена провідна роль особистості вчителя в освітньому процесі. Автором зазначено, що освітні та інноваційні процеси є невід’ємними один від одного процесами.

У даному дослідженні розглянуто використання дистанційних технологій навчання в процесі організації науково-дослідного завдання із сучасних мов програмування. У статті наведено приклад навчального проекту із сучасних мов програмування. Аргументовано необхідність використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій ХХІ століття, зокрема дистанційних, у процесі вивчення сучасних мов програмування. Це дозволить сформувати студентами навичок, які вкрай необхідні в процесі програмування (це навички самоорганізації і самодисципліни, комунікації, навички роботи в команді тощо). Виокремлено структурні одиниці навчального проекту відповідно до використання технологій дистанційного навчання. Описано загальні характеристики і методику використання відповідних сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

У статті розглянуто проблему формування міжкультурної компетенції у студентів для забезпечення ефективної професійної діяльності та безперервного навчання в умовах цифрової глобалізації. Наведено аналіз літератури, який показав актуальність досліджуваної теми та необхідність підготовки фахівця, здатного володіти певним набором компетенцій, у тому числі навичками міжкультурної комунікації. Автори посилаються на Європейську довідкову систему ключових компетентностей для навчання протягом усього життя, в якій культурна обізнаність та здатність вираження визначені одними з ключових компетентностей. Міжкультурну компетентність визначено як розуміння та повагу до того, як ідеї та значення творчо створюються та виражаються й передаються у різних культурах і через цілу низку мистецтв та інших культурних форм. Аналіз теоретико-методичних джерел показав, що формування навичок міжкультурної комунікації є однією з найважливіших тенденцій професійної підготовки студентів. Такі навички охоплюють свідомі знання власної культури (культурний самоаналіз), здатність аналізувати взаємодію, прогнозувати непорозуміння й адаптивну поведінку. Основними умовами професійної підготовки, що висуваються до студентів, визначено відкритість для міжкультурної спільної роботи, бажання співпраці в міжкультурних колективах, проведення міжкультурних обмінів та спілкування з питань управління міжнародною бізнес-діяльністю. Авторами вибрано такі методи формування навичок міжкультурної комунікації, як створення проєкт-презентацій із глибоким та всебічним аналізом бізнес-культур різних країн (дослідження стилю управління, культури привітань, дрес-коду, подарунків, тайм- менеджменту тощо); мозковий штурм завдяки розв'язанню кейсів, вирішенню міжкультурних дилем, обговоренню суперечливих тем та навчальні поїздки за кордон, у тому числі грантові. Наведено результати апробації визначених методів та доведено їх ефективність.

У статті розкриваються теоретичні основи міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності, змістом яких є «зустріч» і спілкування представників різних національних, релігійних та інших соціокультурних ідентичностей. Проблема міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності в сучасному світі є складною і суперечливою. На формування міжкультурної компетенції можуть впливати різні чинники: комунікативні навички (спостереження, міжкультурний діалог, співчуття, гнучкість, терпиме ставлення до іншого), знання (інформація, отримана в результаті вивчення культур, особистого досвіду і спостережень), поведінка. Реалізацію мети щодо формування міжкультурної комунікації і міжкультурної компетентності передбачає полікультурна освіта. Визначено, що міжкультурна компетентність включає в себе: здатність пов'язувати культуру походження і чужу культуру одну з одною; вміння визначати і використовувати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; здатність виконувати роль культурного посередника між власною культурою та чужою культурою; вміння ефективно вирішувати міжкультурні непорозуміння і конфліктні ситуації; вміння долати стереотипні ситуації. Відзначено, що однією з передумов безконфліктного функціонування полікультурного суспільства є міжкультурна комунікація та міжкультурна компетентність. Позитивний вплив на міжкультурну компетентність індивіда, на думку автора, може надати участь в роботі інститутів громадянського суспільства.

Розглянуто комунікативні навички керівника освіти для по- будови діалогу та цілеспрямованого формування нової генерації сучасного керівника. З’ясовано, що професійна компетентність публічного керівника є спеціально підготовленим глибинним процесом обміну смислами, під час яко- го відбуваються якісні зміни в стосунках між учасниками в умовах демокра- тичного розвитку суспільства. Встановлено, що у цьому контексті необхідним стає цілеспрямоване формування комунікативних умінь в умовах проведення діалогу як в організації внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків в умовах нової ге- нерації професіоналів, які мають адекватно реагувати на суспільні виклики, впроваджувати та продукувати ідеї в умовах використання налагодження вза- ємин із громадськістю, ефективно транслювати соціальні й культурні цінно- сті, мати уміння ведення переговорів та ділового спілкування, обміну базови- ми суспільними цінностями та комунікації з масовим адресатом. Досліджено, що важливою умовою ефективності роботи фахівця з пу- блічного управління є врахування гендерної складової під час розгляду кон- фліктів у середовищі організації, уникнення гендерних стереотипів та фор- мування гендерної чутливості своєї та колег. Таке врахування відповідатиме вагомому кроку у побудові європейського освітнього простору та зменшен- ню рівня конфліктності в колективі; зазначено шляхи впровадження освіт- ньої програми “Базові навички медіатора в закладі освіті та громаді”, яка успішно апробована з 2015 року. Обґрунтовано, що комунікативні навички керівника освіти для побудови діалогу набувають нового змісту медіації та діалогу, який надасть можливість сформувати технології комунікації та ово- лодіти навичками в галузях етичних вимог демократії, відкритості публічної сфери, свободи ЗМІ, забезпечення національних інтересів тощо.

Статтю присвячено проблемі вдосконалення рівня професійної підготовки курсантів – майбутніх судноводіїв. Мета статті полягає у висвітленні концептуальних основ феномену «самоефективність» у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях, визначенні сутності комунікативної самоефективності майбутніх судноводіїв як важливого детермінанту вдосконалення підготовки курсантів морських закладів вищої освіти до професійної діяльності. Доведено, що діяльність судноводія являє собою систему сукупності комунікацій, що вимагає від фахівця сформованих соціально- комунікативних умінь та якостей. Відсутність налагодженої комунікації між береговими службами, членами екіпажу тощо веде до неузгодженості дій команди судна, тому ефективна комунікація є запорукою безаварійної роботи суднової команди й одним із суттєвих показників успішної професійної діяльності судноводія. Комунікативність має неоднозначну ступінь значущості для різних підрозділів плавскладу. Для судноводія спрямованість на спілкування займає вищу позицію, тому комунікація в усіх її проявах має суттєвий вплив на професійну діяльність судноводіїв. Розглянуто феномен «самоефективність» у психолого-педагогічних розвідках вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень А. Бандури, Г. Лефрансуа, Скаалвік і Ранкін Б. Циммермана, С. Гончар, О. Вовк та ін. Акцентовано, що характерною особливістю само ефективності є розуміння того, що вона є проявом упевненості особистості у своїх потенційних можливостях, здатності людини впливати на діяльнісну і соціальну ситуації, відображає уявлення особистості відносно рівня власної ефективності. Визначено сутність і структурні компоненти комунікативної самоефективності майбутніх судноводіїв у процесі підготовки у морських закладах вищої освіти, які включають рефлексивний (самоідентифікація із судноводіями як еталонами: професіоналізму, наявність адекватної самооцінки своїх дій у сфері професійного спілкування, усталена рефлексивна позиція); когнітивно-операційний (обізнаність у комунікативній сфері морської професійної діяльності, вміння, навички професійного спілкування); афективно-поведінковий (упевненість у можливості здійснення продуктивної комунікації в професійної діяльності, емоційність, активність, відповідальність, етнокультурна толерантність, здібність до саморегуляції та самопідкріплення).

Стаття присвячена загальній проблемі ефективного функціонування прикордонного відомства України. З цієї проблеми для детального аналізу виокремлено аспект професійної взаємодії офіцерів-прикордонників, зокрема питання сформованості їх комунікативних навичок. Авторський колектив проаналізував широкий спектр наукових праць: від вчених, котрі вивчали зміст теорії комунікації до вчених із прикордонної служби, які створили наукові праці, дотичні до діяльності та навчання офіцерів-прикордонників. Здійснено дослідження результатів наукових робіт зарубіжних вчених США, Франції та Німеччини. Метою статті є аналіз проблеми формування комунікативних навичок майбутніх офіцерів-прикордонників. Авторами зазначено, що вимоги щодо здійснення взаємодії у прикордонній службі сформульовані у низці важливих нормативно-правових документів: законах, постановах та наказах різного рівня. Проаналізовано зміст понять «взаємодія» та «комунікація». Визначено рівні прояву професійної взаємодії офіцерами-прикордонниками: макро-, мезо- та мікрорівень. Розкрито зміст та можливості реалізації взаємодії на кожному її рівні. Здійснено аналіз навчальних планів та навчальних програм тих дисциплін, що створюють можливості для формування комунікативних навичок майбутніх офіцерів прикордонного відомства за усіма спеціальностями, що є в академії прикордонної служби. Запропоновано низку педагогічних технологій, методів та прийомів, що впливають на формування комунікативних навичок курсантів-прикордонників: технології колаборативного навчання, кейс-метод, рольові та імітаційні ігри тощо. У пропозиціях щодо перспективних напрямків подальших наукових досліджень запропоновано розробку методики формування комунікативних навичок майбутніх офіцерів-прикордонників.

У статті описано засоби, якими можна схарактеризувати рівні сформованості компонентів культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки. Педагогічна теорія та практика накопичили значний досвід вирішення проблем, пов’язаних з мовою та підготовкою майбутніх економістів, тоді як бракує комплексних досліджень щодо формування культури професійної комунікації майбутніх економістів в умовах інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти. У статті під культурою професійної комунікації майбутнього фахівця з економіки розуміється складова його професійної культури, яка необхідна фахівцю для ефективного здійснення комунікативної діяльності, та проявляється в позитивному особистісному ставленні до комунікативної взаємодії, досконалому володінні комплексом загальних і спеціальних знань, нормами мови й мовлення та вміннях їх коректного застосування у процесі передачі думки в усіх видах фахового спілкування. Культура професійної комунікації майбутніх економістів має нетривіальну структуру і розглядається як єдність аксіологічного (цінності та мотиви професійного спілкування), теоретичного (уявлення майбутніх економістів про систему мови та знання мови та мовлення) компонентів, а також це – професійна термінологія (вміння користуватися економічною термінологією), економічна мова для професійних цілей та розуміння мовлення інших), процесуальний (здатність використовувати мову як засіб спілкування в різних професійних ситуаціях), особистий (здатність розмірковувати про професійне спілкування) складники. Розроблено відповідно п’ять критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, словесно-операційний, поведінково-комунікативний та рефлексивний. Їх показниками є: загальнокультурна обізнаність, граматична обізнаність, лексична обізнаність, інформаційна обізнаність, здатність оперувати термінами, перцептивні та мовленнєві здібності, навички електронного спілкування, професійні та творчі навички, вольові якості, здатність до самооцінки. Рівнями сформованості культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки визначено досконалий, високий, середній, базовий.

В тезах розглядається вміння застосовувати риторичну тріаду Аристотеля під час комунікації як одну зі складових лідерського потенціалу майбутніх фахівців-лідерів, що необхідно розвивати у сучасних студентів вищої школи.

Проаналізовано необхідність формування спеціальних комунікативних навичок для публічної комунікації на прикладі складання та проведення бізнес-презентацій.
The paper analyzes the need for specific communication skills forming using creating and performing business-presentations as an example that will later help in a career of a student majoring in international economics because of the need to develop concepts of intercultural communication.

Розглядається компоненти комунікативної компетентності, а саме лінгвістичний, соціолінгвістичний і прагматичний. Описуються функції комунікативної компетенції як процесу.
Рассматривается компоненты коммуникативной компетентности, а именно лингвистический, социолингвистический и прагматический. Описываются функции коммуникативной компетенции как процесса.
The components of communicative competence, namely linguistic, sociolinguistic and pragmatic, are considered. The functions of communicative competence as a process are described.

Козак М. М. Формування комунікативних навичок у дітей з розладами аутистичного спектра. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота спонукає до розвитку дітей з раннього віку. Останнім часом в сучасній науці все більш пильну увагу стало приділятися проблемі вивчення і корекції різних порушень розвитку у дітей. Одне з центральних місць в спектрі інтересів спеціальних психологів займає проблема розладів аутистичного спектра. Аутизм є варіантом психічного розвитку, що виявляється у відриві від реальності, відгородженості від зовнішнього світу. За визначенням В.Є. Кагана, аутизм – це психопатологічний синдром, який характеризується недостатністю спілкування, формується на основі первинних структурних порушень або нерівномірності розвитку передумов спілкування і вторинної втрати регулятивного впливу спілкування на мислення і поведінку. Розлад аутистичного спектру являє собою особливу форму аномального психічного розвитку, при якій спостерігаються певні порушення комунікативної поведінки, а також емоційного контакту дитини з навколишнім світом. На думку Башиной В.М. до основних ознак аутизму відноситься: порушення комунікації, стереотипна поведінка і ослаблення здатності до соціальної взаємодії. У всіх дітей з аутизмом спостерігаються проблеми з комунікацією незалежно від стану інтелекту і розвитку мови. Це проявляється в тому, що їм важко увійти в контакт з іншими людьми і виникає нерозуміння, коли їм потрібно скористатися комунікацією. Якщо для дитини з аутизмом не важко побудувати просту фразу і якщо у нього великий словниковий запас, то це ще не означає, що у нього не буде труднощів у спілкуванні. У свою чергу, налагоджений з дитиною контакт сприяє прийняттю і розуміння особливостей такої дитини, а також дає можливість підготуватися до можливих негативних реакцій і спровокувати потрібні реакції. Важливим аспектом роботи з дитиною з аутизмом є складання індивідуального плану роботи з ним. Таким чином, для того, щоб дитина відчувала себе комфортно в суспільстві потрібно формувати, розвивати і закріплювати його комунікативні вміння і навички.
Kozak M.M. Formation of communication skills in children with autism spectrum disorders. – The manuscript. Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2021. Master's thesis encourages the development of children from an early age. Recently, in modern science, more and more attention has been paid to the problem of studying and correcting various developmental disorders in children. One of the central places in the spectrum of interests of special psychologists is the problem of autism spectrum disorders. Autism is a variant of mental development, which is manifested in isolation from reality, isolation from the outside world. According to the definition of V.Ye. Kagan, autism is a psychopathological syndrome characterized by lack of communication, formed on the basis of primary structural disorders or uneven development of the preconditions of communication and the secondary loss of regulatory influence of communication on thinking and behavior. Autism spectrum disorder is a special form of abnormal mental development, in which there are certain disorders of communicative behavior, as well as emotional contact of the child with the outside world. According to Bashina VM The main signs of autism include: impaired communication, stereotypical behavior and impaired ability to socialize. All children with autism have communication problems, regardless of intelligence and language development. This is manifested in the fact that it is difficult for them to get in touch with other people and there is a misunderstanding when they need to use communication. If it is not difficult for a child with autism to build a simple phrase and if he has a large vocabulary, it does not mean that he will not have difficulty communicating. In turn, the established contact with the child promotes the acceptance and understanding of the characteristics of such a child, as well as provides an opportunity to prepare for possible negative reactions and provoke the right reactions. An important aspect of working with a child with autism is to develop an individual plan for working with him. Thus, in order for a child to feel comfortable in society, it is necessary to form, develop and consolidate his communication skills.
ВСТУП ...4 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ З ПРОБЛЕМИ ПОРУШЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА ...9 1.1. Історія вивчення аутизму як самостійного порушення розвитку...9 1.2. Раннє виявлення ознак розладів спектру аутизму у дітей ...16 Висновки до розділу І ...20 РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРА ...22 2.1. Етапи та засоби розвинення мовлення у дітей із порушеннями спілкування ...22 2.2. Діагностика мовленнєвого рівня розвитку дітей з аутизмом...28 Висновки до розділу ІІ ...33 РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ІЗ РАС...35 3.1. Використання допоміжної альтернативи в корекційні роботі для дітей з розладами аутичного спектра ...35 3.2. Корекційно-розвивальна робота з формування та розвитку мовлення.… 40 Висновки до розділу ІІІ ...46 РОЗДІЛ ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ...48 4.1. Шкідливий вплив опромінення на розвиток дітей ...48 4.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти ...53 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...59 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...61 ДОДАТКИ ...64

Ломака Н. С. Формування комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку засобами гри : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота" / наук. керівник Ю. Р. Мацкевіч. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 95 с.
EN : Qualification work consists of an introduction, 2 parts, conclusions, bibliography (74 items), 1 addenda on 1 pages. The qualifying volume of the work is 95 pages, 80 of them are the main text. There is 3 tables. The qualification work gives a theoretical overview and describes an experimental study of the problem of formation of communication skills in children of primary school age by means of games. It determines the conditions and means of communication aimed at the formation of communication skills in primary school students. The purpose of the study: to study the features of the formation of communication skills of primary school children by means of games. Objectives of the study: 1. To analyze the formation of communication skills of primary school children by means of games. 2. To develop the program of formation of communicative skills of children of primary school age by means of game. 3. Check the effectiveness of the developed program in practice. 4. Identify the features of the program of formation of communicative skills of children of primary school age by means of games. The object of research is the communication skills of junior high school students. Subject of research: features of work on formation of communicative skills at children of primary school age. Part 1 “Theoretical bases of formation of communicative skills of children of primary school age by means of game”, its features as the social phenomenon, the factors determining its origin; considers features of communication skills; analyzes the experience of forming communication skills in young students by means of games. Part 2 “Technology of communication skills of primary school children by means of games” shows the results of consultative, formative and monitoring stages of experimental work on the formation of communication skills by means of games, the effectiveness of the program for the formation of communication skills is substantiated, implemented and tested. The analysis of the results proved the effectiveness of the program for the formation of communication skills of primary school students by means of games.
UA : Кваліфікаційна робота: 95 с., 3 таблиці, 74 джерела, 1 додаток. Об’єкт дослідження: комунікативні навички молодших школярів. Предмет дослідження: особливості роботи з формування комунікативних навичок у дітей молодшого шкільного віку. Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити програму формування комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку засобами гри. Методи дослідження: Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано загальні та соціально-педагогічні методи наукового дослідження: - теоретичні : аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення з метою вивчення сутності основних понять дослідження, аналізу основних методів, форм і технологій роботи. - емпіричні : анкетування молодших школярів, спостереження , аналіз документів. Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні сутності основних понять, аналізі нормативно-правової бази комунікації молодших школярів засобами гри, розкритті змісту методів, форм і технологій комунікації молодших школярів засобами гри. Практичне значення дослідження полягає в тому, що перевірено ефективність методів, форм і технологій комунікативних навичок молодших школярів засобами гри. Галузь використання: загальноосвітні школи.

Швець Н. С. Формування комунікативних вмінь у майбутніх фахівців спеціальності «Управління персоналом» : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник Г. В. Локарєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 79 с.
UA : Робота викладена на 79 сторінках друкованого тексту, містить 1 рисунок. Перелік посилань включає 30 джерел. Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців зі спеціальності управління персоналом. Предмет дослідження: процес підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності управління персоналом. Мета дослідження: обґрунтування, визначення умов формування комунікативних навичок у майбутніх фахівців спеціальності управління персоналом. В роботі проаналізовано основні поняття з проблеми формування комунікативних вмінь та визначено способи комунікації майбутніх фахівців зі спеціальності управління персоналом; охарактеризовано види професійної комунікації майбутніх фахівців зі спеціальності управління персоналом; вивчено специфіку та особливості формування комунікативних вмінь; охарактеризовано стан сформованості комунікативних вмінь майбутніх фахівців; визначено педагогічні умови формування комунікативних вмінь та розроблено рекомендації з формувань комунікативних вмінь. Практичне значення роботи полягає у розробці формування комунікативних навичок у майбутніх фахівців зі спеціальності управління персоналом.
EN : The work is presented on 79 pages of printed text, contains 1 figure. The list of references includes 30 sources. The object of the study: professional training of future specialists in the field of personnel management. Subject of research: the process of training future specialists in the field of personnel management. The purpose of the study: substantiation, determination of conditions for the formation of communication skills in future specialists in the field of personnel management. The paper analyzes the basic concepts of the problem of formation of communication skills and identifies ways of communication of future professionals in the field of personnel management; the types of professional communication of future specialists in the specialty of personnel management are characterized; the specifics and features of formation of communicative skills are studied; the state of formation of communicative skills of future specialists is characterized; pedagogical conditions of formation of communicative skills are defined and recommendations on formation of communicative skills are developed. The practical significance of the work is to develop the formation of communication skills in future professionals in the field of personnel management.

У статті проаналізовано результати соціолінгвістичного опитування, проведеного для вирізнення й диференціації засобів мови, які реалізують сталі навички українців у конфліктному спілкуванні з різними опонентами. За даними відповідей респондентів з’ясовано, що конфліктна комунікація може бути зреалізована стилістично маркованими й немаркованими знаками мови залежно від спрямованості на контакт із близьким / чужим, офіційним / неофіційним опонентом, на дотримання українських лінгвокультурних норм.

Володіння іноземною мовою не означає, що людина має певний словниковий запас і володіє граматичним мінімумом, бо цього замало, щоб вона стала повноцінним учасником міжкультурної комунікації. Той, хто вивчає іноземну мову, може стати активним і повноправним учасником міжкультурного діалогу за умови сформованості в нього вторинної мовної особистості. Розвиток такої особистості забезпечується оволодінням прецедентними феноменами культури, які містять національну, соціокультурну, історичну інформацію, та є показником її сформованості. У статті запропоновано систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури для уроків іноземної мови. Схарактеризовано прецедентні феномени культури як засіб формування вторинної мовної особистості. З’ясовано, що вторинна мовна особистість – це комунікативно-активний суб'єкт, який легко включається в міжкультурну комунікацію та здатен правильно продукувати мовленнєву поведінку в певній ситуації міжкультурного спілкування. Прецедентні феномени культури, які є когнітивними структурами, сформованими в пізнавальній базі носіїв мови на основі їхнього соціокультурного та національно-історичного досвіду, сприяють формуванню іншомовної картини світу, набуттю навичок міжкультурного спілкування. Визначено, що критерії відбору прецедентного феномену культури – це властивості, що дозволяють включити його до змісту уроку як дидактичний матеріал. Виділено систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури, яка складається із основних (інформативність, номінативність, прагматичність, уживаність) і факультативних (програмність, міжкультурна зв'язаність) критеріїв. Виявлено, що включення прецедентних феноменів культури як дидактичного матеріалу до змісту уроків іноземної мови дозволяє зробити його ефективнішим, забезпечує актуалізацію міжпредметних зв'язків, сприяє формуванню вторинної мовної особистості та міжкультурної компетентності.