Academic literature on the topic 'Міністерство закордонних справ України'

У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії та стратегічних комунікацій та втілення концепції «м’якої сили» у зовнішній політиці України за рахунок сучасної цифровізації світового суспільства. Досліджено коло учасників, технологічне та медіасередовище, методи, а також особливості практичної реалізації нової публічної дипломатії. Визначено особливості використання інструментів культурної дипломатії для підтримки та просування національних інтересів України. Висвітлено процес формування нових інституційних структур на базі Міністерства закордонних справ та Міністерства культури та інформаційної політики, які відповідатимуть за нову публічну дипломатію та культурну дипломатію, що особливо важливо в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди в адресу України. Обґрунтовано необхідність впровадження соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, посилення проєктної складової в публічному управлінні.

У статті розглянуто сучасну практику здійснення цифрової дипломатії (ЦД) на прикладі міністерств закордонних справ України та Кувейту. На основі наукової літератури 2019-2020 рр. стосовно досліджуваної проблематики проаналізовано ключові сфери цифровізації в дипломатичних службах згаданих держав, зокрема запровадження консульських онлайн-послуг, здійснення інформаційної роботи та публічної дипломатії, цифровізація освітньої підготовки дипломатів, застосування цифрових інструментів у щоденній дипломатичній практиці тощо. З’ясовано основні фактори активізації застосування ЦД зовнішньополітичними відомствами України та Кувейту. Проаналізовано вплив високих технологій на трансформацію традиційної дипломатії, досліджено цілі, інструментарій та виклики ЦД України та Кувейту, укладено порівняльну таблицю для унаочнення спільних і відмінних рис у здійсненні цифрової дипломатії обох країн.

В статті здійснюється аналіз механізмів державного управління формування зовнішньої політики держави на основі синтезу сучасних досліджень та системного підходу. Досліджується, що розвиток зовнішніх функцій держави супроводжується динамічною зміною, тобто відбувається еволюційний розвиток структури зовнішніх функцій, еволюція зовнішньополітичного механізму. Описується поділ органів зовнішніх зносин на дві групи: внутрішньодержавні (центральні) та закордонні. а повсякденну оперативну діяльність, пов’язану із зовнішніми зносинами держави, в першу чергу, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади, який курує сферу міжнародних відносин – Міністерство закордонних справ України. Вказується, що успішна реалізація Україною своїх зовнішньополітичних можливостей залежить, в першу чергу, від комплексу конституційно-правових, організаційних та дипломатичних заходів що здійснюються суб’єктами державного управління у сфері зовнішньополітичній діяльності України, які об’єднуються у політико-дипломатичний механізм у сучасній зовнішньополітичній діяльності України. Проте, якими б не були механізми формування зовнішньої політики, різко змінити зовнішньополітичний курс держави рішеннями певних осіб чи органів практично неможливо – цьому буде перешкоджати самі ці механізми (які). Це буде відбуватися з різних причин, але нам цікаво дослідити це з точки зору поєднання системного підходу і такого поняття як «лійка причинності». Проаналізовано, що проблеми зовнішньої політики держави мають складний, комплексний характер, і це вимагає більш скоординованої і єдиної співпраці окремих організаційних структур, які і являють собою механізми зовнішньої політики держави, які будуть нести за вирішення зовнішніх проблем всю повноту відповідальності. Місце та роль уряду в механізмі здійснення зовнішньої політики залежить насамперед від форми правління в державі й політичної системи суспільства. Узагальнено, що використання нових підходів до аналізу процесів формування зовнішньополітичного курсу країни на основі системного підходу та методів, що застосовуються у суспільних науках, дає можливість поглянути на ці процеси з нового боку і отримати нове бачення механізмів державного управління, що використовуються у цих процесах.

У світлі міграції громадян України та перебування їх в іноземних державах актуалізується питання надання їм якісних нотаріальних послуг у консульських установах і дипломатичних представництвах. Переваги саме консульського посвідчення нотаріальних документів, порівняно з аналогічними діями іноземних нотаріусів, полягають у тому, що не потрібна подальша легалізація нотаріального документа. Водночас нотаріальні послуги в консульських установах і дипломатичних представництвах надаються не завжди якісно, що негативно впливає на охорону й захист прав та інтересів українських громадян і юридичних осіб, негативно позначається на іміджі України за кордоном. Тому ці питання важко переоцінити, необхідна активна робота на предмет удосконалення механізму реалізації права таких осіб на подання скарги, що дасть змогу застерегти від виникнення подібних проблем у майбутньому. Мета статті зводиться до обґрунтування нового погляду на проблему охорони та захисту прав громадян і юридичних осіб, які постраждали або вважають себе такими, що зазнали порушення власних прав, під час вчинення нотаріальної дії консулом. При цьому увагу приділено аналізу адміністративного та судового порядків захисту прав таких осіб. Автор аналізує різні проблеми теорії та практики у сфері оскарження дії або бездіяльності консула при вчиненні нотаріальних дій, а також питання підсудності справ про оскарження діяльності чи бездіяльності консулів при вчиненні нотаріальних дій. Доводить, що за основу має братися характер спору про право, а тому і юрисдикція суду має визначатися за правилами про предмет справи (спору). Обґрунтовує твердження, що нотаріальна діяльність консулів має бути підпорядкована одночасно двом міністерствам: Міністерству юстиції України та Міністерству закордонних справ України. У статті виокремлюються підстави оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій або неправильності їх вчинення, зокрема: грубе поводження з громадянами; помил ки при кваліфікації тих чи інших правовідносин; недосконалість норм законодавства. Автор дійшов висновків, що у випадку, коли основними суб’єктами спору будуть, зокрема, сторони посвідченого консулом цивільного договору, то спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства; а коли оскаржуватиметься відмова консула у вчиненні нотаріальної дії, то спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Існування скарги як окремого процесуального документа у сучасних умовах є недоцільним. Робить пропозиції для удосконалення законодавства, вважаючи неприпустимим обмеження прав громадян та юридичних осіб у виборі способу захисту власних прав, порушених консулом при вчиненні нотаріального провадження.

У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії, з’ясовано попередні форми втілення концепції «м’якої сили» у світовій політиці та Україні. Вказано на особливості практичної реалізації нових форм дипломатії в період гібридних конфліктів. Розглянуто досвід провідних світових гравців в сфері політичної пропаганди та осучаснених її форм комунікації. Світова історія знає багато прикладів відходу від унормованих дипломатичних відносин, саме шляхом впливу на суспільство (громадян) іншої держави з метою досягнення поставлених завдань. Вказано на такий інструмент публічної дипломатії, як особистісний чинник, на прикладі активності в соцмережах політиків та державних діячів. Обґрунтовано роль культурної дипломатії, як складової публічної та її інструментів в популяризації України, та просуванні національних інтересів держави. На прикладах роботи нових інституційних структур, що сформовані на базі Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та інформаційної політики, завданням яких є розвивати публічну та культурну дипломатію, показана їх особливо важлива роль в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди на адресу України. Вказана необхідність просування соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, особливо дієвим бачиться посилення проєктної складової в зовнішній комунікативній сфері. Відмічено активні кроки української влади по формуванню позитивного образу України серед світового товариства. Мета даного дослідження визначити контекст становлення і розвитку публічної дипломатії, окреслити її інституційне оформлення в світі та Україні З’ясувати успіхи та виклики задекларованої політичної сфери на сучасному етапі. Розкрити найбільш вдалі форми її реалізації.

Досліджуються проблемні питання встановлення у судовому процесі змісту норм іноземного права. Мета статті – теоретично осмислити та системно розглянути міжнародно-правові та внутрішньодержавні аспекти регулювання встановлення змісту іноземного права. Проаналізувати закріплені в законодавстві України способи встановлення змісту норм іноземного права на предмет наявності переваг і недоліків, окреслити пропозиції їх вдосконалення. Зокрема, автор аналізує положення як міжнародноправових актів (Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства), так і внутрішньодержавних нормативно-правових актів різних країн, які регулюють особливості встановлення змісту іноземного права, що підлягає застосуванню в тій чи іншій справі. Досліджує законодавство різних держав залежно від визначення їхніми правовими системами іноземного права як “права” (Естонії, Німеччини, Румунії, Австрії, Болгарії, Угорщини, Італії, Бельгії, Франції), як “факту” (Сполучене Королівство, Ірландії, Мальти, Люксембургу, Іспанії), а також тих, які дотримуються гібридної природи іноземного права (Латвії, Литви, Нідерландів). Увага акцентується на методах встановлення змісту іноземного права під час здійснення судочинства судами зазначених країн (запити суду до міністра юстиції або міністра закордонних справ, допит свідків, залучення експертів та подання експертних висновків, запит суду іноземним юристам тощо). Зроблено висновок, що способи встановлення змісту іноземного права залежать від правової природи іноземного права, яка підтримується в конкретній державі. Зазначається, що Україна належить до держав, які дотримуються правової концепції іноземного права. Проаналізувавши вітчизняне законодавство, виокремлено такі способи встановлення змісту іноземного права: звернення із запитом до Міністерства юстиції України щодо надання інформації про матеріальне право тієї чи іншої іноземної держави, яке підлягає застосуванню при вирішенні судового спору, залучення експерта з питань права, надання учасниками спору документів, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень. Також додатково науковці виділяють такі способи: звернення у Торгово-промислову палату, висновки іноземних юристів, допиту ролі свідків спеціалістів з іноземного права з числа юристів і будь-яких експертів, звернення у наукові установи тощо.

Прийняття Римського статуту Міжнародного кримінального суду під егідою ООН у Римі 17 липня 1998 р. стало результатом тривалої співпраці держав і міжнародних організацій на універсальному рівні. Так, світове співтовариство давно прагнуло до створення постійно діючого міжнародного судового органу, покликаного притягти до відповідальності осіб, які винні в скоєнні найтяжчих злочинів: геноциду, агресії, злочинів проти людяності, воєнних злочинів й ін. Це фактично перший в історії постійно діючий міжнародний кримінальний суд, пов’язаний із системою ООН, що доповнює національні органи кримінальної юрисдикції. Сучасні наукові пошуки, включаючи рецензовану монографію, базуються на різноманітних галузевих і міжгалузевих дослідженнях, нормативних і доктринальних джерелах, що розкривають основні конституційно-правові, кримінально-правові, кримінально-процесуальні, кримінально-виконавчі, міжнародно-правові аспекти заявленої проблематики. Загалом авторами здійснено комплексний аналіз теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із забезпеченням процесу імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. На жаль, на сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження останнього в Україні, що і зумовлює актуальність теми роботи. Погоджуємося, що з огляду на підписання Україною Римського статуту в 2000 р., приєднання до Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду 2002 р., а також Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони 2014 р., Україна зобов’язана ратифікувати й імплементувати в національне законодавство норми Статуту, а також пов’язані з ним документи. Водночас у зв’язку зі змінами й доповненнями, внесеними до ст. 124 Конституції України (частина четверта), передбачено, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Ця норма набрала чинності з 30 червня 2019 р., породжуючи відповідні правові наслідки та зобов’язання для Української держави. Приєднання держави до Римського статуту МКС передбачає значне реформування та удосконалення не лише національного законодавства, а й усієї правової системи, активізацію співпраці з МКС, взаємодію міжнародних і національних органів кримінальної юрисдикції, вивчення зарубіжного досвіду у цій сфері тощо. Таким чином, питання правових наслідків приєднання до Римського статуту лежить в теоретичній і законодавчій, а також правозастосовній площинах. Монографія містить три розділи, в яких вперше комплексно розглянуто забезпечення імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні в Україні, пострадянських і європейських країнах. Сформульовані висновки, рекомендації та пропозиції у цій сфері. Перший розділ «Теоретико-правовий аналіз природи Римського статуту Міжнародного кримінального суду та його імплементації» присвячено розкриттю доктринальних джерел дослідження Римського статуту Міжнародного кримінального суду, передумов його прийняття та правової природи, а також визначенню поняття та форми його імплементації. У розділі другому «Конституційно-правові засади імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду на національному рівні» авторами досліджено засади імплементації норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду у національне законодавство пострадянськими країнами, а також відповідний європейський досвід. У третьому розділі «Проблеми конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Україні» звернуто увагу на поняття, суб’єкти і зміст конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а також проблеми та перспективи імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду у національне законодавство України на сучасному етапі. Варто відзначити комплексність проведеного дослідження, обґрунтування низки концептуальних підходів, висновків та пропозицій. Так, згідно з авторським розумінням імплементації Римського статуту – це організаційно-правова діяльність держави в особі уповноважених суб’єктів, що реалізується в законодавчо визначеному порядку та складається з послідовних законодавчих й інших процедур, спрямованих на забезпечення здійснення юрисдикції МКС стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини у порядку, визначеному Римським статутом. Виокремлено тенденції конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту у зарубіжних країнах. Наголошено, що класифікація моделей та способів імплементації Римського статуту у практиці зарубіжних країн зумовлена такими основними підходами: 1) прийняття законодавчого акта, спрямованого на здійснення імплементації, який буде мати пріоритет над національними законами та іншими нормативно-правовими актами при виникненні суперечностей стосовно юрисдикції МКС; 2) внесення змін та доповнень до конституції й інших нормативно-правових актів; 3) внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів, що супроводжується прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС. Безперечно, перевагою монографії є визначення оптимального для України способу імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні, пов’язаного з прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС, що супроводжується внесенням змін і доповнень до відповідних законодавчих актів. Запропоновано прийняття спеціального законодавства про співпрацю України з МКС, в якому будуть визначені компетентні державні органи влади України, відповідальні за співробітництво з МКС (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ України, Конституційний Суд України, Міжвідомча комісія з імплементації міжнародного гуманітарного та кримінального права в Україні, інші органи), а також форми надання взаємної правової допомоги у процесі такого співробітництва. Слід акцентувати і на пропозиції щодо прийняття Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду», удосконалення положень Конституції України та інших законодавчих актів на шляху імплементації Римського статуту Україною. Розроблено проект Закону України «Про співробітництво між Міжнародним кримінальним судом та Україною». У цілому можна позитивно їх оцінити, зауваживши про потребу подальшого вивчення цієї проблематики, здійснення громадського та експертного обговорення тощо. Монографія буде корисною для науковців, посадових осіб органів законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, прокуратури, експертних організацій, громадськості.

У статті досліджуються теоретичні питання адміністративно-правового змісту форм і методів державного управління іноземним інвестуванням в Україні, їх взаємозв'язок із формами й методами державного управління зовнішньоекономічною діяльністю та економікою загалом. Особливістю іноземного інвестування як об'єкта державного управління є те, що воно потребує поєднання та комплексного застосування різних форм управління. Усі методи державного управління іноземним інвестуванням є тісно пов'язаними між собою в практичній діяльності. Це зумовлено тим, що зазначені методи є елементами впливу відповідних державних органів (як суб'єктів управління) на об'єкти управління у сфері іноземного інвестування. Під час застосування кожної з груп указаних методів має місце прояв владності, оскільки всі вони закріплюються в юридично обов'язкових актах. За допомогою адміністративних методів здійснюється централізоване керівництво процесами іноземного інвестування, що відображається в компетенції Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства фінансів, Міністерства закордонних справ та інших уповноважених центральних органів виконавчої влади. Економічні методи передбачають порівняно з адміністративними значно вищий рівень саморегуляції діяльності господарюючих суб'єктів. Аналізуючи зміст адміністративних та економічних методів державного управління іноземним інвестуванням, можемо зробити висновок, що їх співвідношення в кожному окремому випадку є різним. Серед методів управління, що використовуються в процесі державного управління іноземним інвестуванням, варто назвати також методи опрацювання управлінських рішень і пов'язані з ними методи їх прийняття. Зазначені методи державного управління поділяються на організаційні (системні), експериментальні та природничо-технічні. Удосконалення форм і методів державного управління у сфері іноземного інвестування має стати одним із головних завдань центральних органів виконавчої влади, до функцій яких належить державне управління іноземним інвестуванням, з урахуванням конкретного змісту компетенції та функцій цих органів, особливостей іноземного інвестування як об'єкта державного управління. Перспективи подальших досліджень адміністративно-правового змісту форм і методів державного управління іноземним інвестуванням в Україні зумовлені ускладненням світових інвестиційних процесів і необхідністю його врахування в практиці державного управління економікою України.

МВС України безпосередньо здійснює функцію політичного управління, політичної координації роботи центральних органів виконавчої влади. Основне призначення контролю та нагляду полягає не лише в тому, щоб забезпечити законність і дисципліну в діяльності територіальних управлінь МВС України а на основі вивчення стану справ виявити недоліки в роботі та знайти шляхи їх усунення, і в разі необхідності – допомогти розробити та здійснити конкретні заходи щодо покращання відповідної ситуації, надати методичну допомогу у виробленні та прийнятті управлінських рішень.

Європейський напрям розвитку України вимагає перебудови і цілеспрямованого підвищення рівня ефективності діяльності правоохоронних органів, в тому числі й Національної поліції. Безпосередньо, діяльність цього правоохоронного органу являється надійною гарантією та запорукою забезпечення охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства й держави, забезпечення публічної безпеки, надання визначених законом послуг населенню, створення умов для нормального функціонування європейської демократичної правової держави На сьогодні, пріоритетним завданням України є перетворення поліції з карального органу на правоохоронну інституцію європейського зразка, що має надавати правоохоронні послуги громадянам. На вказаному напрямку передовим підрозділом, який стоїть на передньому плані протидії правопорушенням і захисту прав і свобод громадян, є патрульна поліція, що функціонує у складі Національної поліції України. Формування патрульної поліції повинно здійснюватися з врахуванням міжнародних норм та стандартів. Структурна побудова підрозділів патрульної поліції повинна відбуватися з урахуванням вивчення та впровадження передового зарубіжного досвіду. При цьому, необхідно зберігати та вдосконалювати апробовані ефективні вітчизняні практики застосування методів та засобів, що використовувались раніше під час охорони громадського порядку та підтримання законності. Правова основа діяльності патрульної поліції знаходиться на стадії формування та вимагає внесення певних змін, доповнень в існуючі нормативно-правові акти, що приймалися на стадії, коли практична діяльність патрульної поліції тільки розпочиналась. На теперішній час, маючи досвід функціонування патрульної поліції, випливають певні законодавчі недоліки. Крім цього, існують колізії та прогалини у чинному законодавстві що визначає адміністративно-правовий статус патрульної поліції, які потрібно аналізувати та знаходити шляхи вирішення проблем, вдосконалювати нормативно-правову базу, усуваючи прогалини та недоліки.
Европейское направление развития Украины требует перестройки и целенаправленного повышения уровня эффективности деятельности правоохранительных органов, в том числе и Национальной полиции. Непосредственно деятельность этого правоохранительного органа является надежной гарантией и залогом обеспечения охраны прав и свобод человека, а также интересов общества и государства, обеспечения общественной безопасности, предоставления определенных законом услуг населению, создание условий для нормального функционирования европейского демократического правового государства На сегодня, приоритетной задачей Украины является превращение полиции из карательного органа на правоохранительную институт европейского образца, должен предоставлять правоохранительные услуги гражданам. На указанном направлении передовым подразделением, который стоит на переднем плане противодействия правонарушениям и защиты прав и свобод граждан, является патрульная полиция, функционирует в составе Национальной полиции Украины. Формирование патрульной полиции должно осуществляться с учетом международных норм и стандартов. Структурное построение подразделений патрульной полиции должна происходить на основе изучения и внедрения передового зарубежного опыта. При этом, необходимо сохранять и совершенствовать апробированы эффективные отечественные практики применения методов и средств, используемых ранее во время охраны общественного порядка и поддержания законности. Правовая основа деятельности патрульной полиции находится на стадии формирования и требует внесения определенных изменений, дополнений в существующие нормативно-правовые акты, которые принимались на стадии, когда практическая деятельность патрульной полиции только начиналась. В настоящее время, имея опыт функционирования патрульной полиции, вытекают определенные законодательные недостатки. Кроме этого, существуют коллизии и пробелы в действующем законодательстве определяющей административно-правовой статус патрульной полиции, которые нужно анализировать и находить пути решения проблем, совершенствовать нормативно-правовую базу, устраняя пробелы и недостатки.
The European direction of Ukraine's development requires restructuring and targeted improvement of the effectiveness of law enforcement agencies, including the National Police. Directly, the activity of this law-enforcement agency is a reliable guarantee and guarantee of protection of human rights and freedoms, as well as interests of the society and the state, ensuring public safety, providing legal services to the population, creating conditions for the normal functioning of the European democratic legal state Today, the priority task of Ukraine is to turn the police from a punitive body to a law-enforcement institution of a European standard, which should provide law-enforcement services to citizens. In this direction, the leading unit, which is at the forefront of countering offenses and protecting the rights and freedoms of citizens, is the patrol police operating within the National Police of Ukraine. The formation of patrol police should be done taking into account international norms and standards. Structural construction of patrol police units should take place taking into account the study and implementation of advanced foreign experience. At the same time, it is necessary to maintain and improve tried and tested effective domestic practices of the use of methods and tools used earlier in the protection of public order and the maintenance of legality. The legal basis for the activities of the patrol police is at the stage of formation and requires the introduction of certain changes, additions to the existing regulations adopted at the stage when the practical activity of the patrol police was only commenced. Nowadays, having experience of the operation of the patrol police, there are certain legislative shortcomings. In addition, there are conflicts and gaps in current legislation that determine the administrative and legal status of patrol police, which need to be analyzed and find ways to solve problems, improve the regulatory framework, eliminating gaps and disadvantages.

Необхідною умовою розвитку держави є забезпечення її фінансово-економічної безпеки, яка є складовою національної безпеки. Визначення рівня забезпечення фінансово-економічної безпеки країни залежить від здатності протистояти загрозам внутрішнього та зовнішнього характеру, що насамперед впливають на її нормальне функціонування, а саме забезпечення фінансово-економічної безпеки держави, яке здійснюється правоохоронними органами, які виконують свої повноваження у сфері економіки. Аналізуючи ситуацію, яка склалася в Україні на даний час, можна дійти висновку про наявність високого рівня фінансово-економічної злочинності, що показує низький рівень фінансово-економічної безпеки, все це викликано через неспроможність правоохоронних органів проводити розслідування та припиняти правопорушення у сферах економіки й фінансів. Для покращення ситуації необхідно проаналізувати діяльність правоохоронних органів, визначивши їх критерії оцінки ефективності їх діяльності, щоб в подальшому дослідженні виділити найефективніші сторони правоохоронної діяльності та покращити існуючі. Органами на яких покладено забезпечення фінансово-економічної безпеки, відповідно до їх компетенції є: органи прокуратури, органи Національної поліції, підрозділи податкової міліції Державної фіскальної служби України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро. Тому у межах забезпечення фінансово-економічної безпеки необхідно визначити особливості оцінки правоохоронних органів, для подальшого розвитку та збереження національної безпеки в цілому. Для вирішення даного питання необхідно звернутися до порядку внутрішнього оцінювання правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави.
Необходимым условием развития государства является обеспечение ее финансово-экономической безопасности, которая является составляющей национальной безопасности. Определение уровня обеспечения финансово-экономической безопасности страны зависит от способности противостоять угрозам внутреннего и внешнего характера, прежде всего влияют на ее нормальное функционирование, а именно обеспечение финансово-экономической безопасности государства, которое осуществляется правоохранительными органами, выполняющими свои полномочия в сфере экономики. Анализируя ситуацию, которая сложилась в Украине в настоящее время, можно сделать вывод о наличии высокого уровня финансово-экономической преступности, показывает низкий уровень финансово-экономической безопасности, все это вызвано из-за неспособности правоохранительных органов проводить расследование и пресекать правонарушения в сферах экономики и финансов. Для улучшения ситуации необходимо проанализировать деятельность правоохранительных органов, определив их критерии оценки эффективности их деятельности, чтобы в дальнейшем исследовании выделить наиболее эффективные стороны правоохранительной деятельности и улучшить существующие. Органами на которых возложено обеспечение финансово-экономической безопасности, в соответствии с их компетенцией являются: органы прокуратуры, органы Национальной полиции, подразделения налоговой милиции Государственной фискальной службы Украины, Служба безопасности Украины, Национальное антикоррупционное бюро. Поэтому в рамках обеспечения финансово-экономической безопасности необходимо определить особенности оценки правоохранительных органов, для дальнейшего развития и сохранения национальной безопасности в целом. Для решения данного вопроса необходимо обратиться в повестку внутреннего оценивания правоохранительных органов, обеспечивающих финансово-экономическую безопасность государства.
A prerequisite for the development of the state is to ensure its financial and economic security, which is an integral part of national security. Determining the level of financial and economic security of the country depends on the ability to withstand the threats of internal and external nature, which primarily affect its normal functioning, namely, ensuring the financial and economic security of the state, which is carried out by law enforcement bodies that exercise their powers in the field of economics. Analyzing the current situation in Ukraine, one can conclude that there is a high level of financial and economic crime, which shows a low level of financial and economic security, all due to the inability of law enforcement agencies to investigate and stop offenses in the spheres of economy and finance. In order to improve the situation, it is necessary to analyze the activities of law enforcement agencies, defining their criteria for assessing the effectiveness of their activities, in order to further explore the most effective aspects of law enforcement and improve existing ones. The bodies responsible for providing financial and economic security, according to their competence, are: the Prosecutor's Office, the National Police, the Tax Police Department of the State Fiscal Service of Ukraine, the Security Service of Ukraine, and the National Anti-Corruption Bureau. Therefore, in the framework of providing financial and economic security, it is necessary to determine the specifics of the assessment of law enforcement bodies, for the further development and preservation of national security as a whole. In order to resolve this issue, it is necessary to turn to the internal assessment procedure of law enforcement agencies that provide financial and economic security of the state.

Для ефективного функціонування України як економічно стабільної, незалежної, самостійної держави, функціонування в ній громадянського суспільства необхідне існування надійної системи забезпечення національної безпеки. Ефективна політика забезпечення фінансово-економічної безпеки країни напряму залежить від економічної, соціальної та політичної стабільності країни. Забезпеченням існування надійної системи національної безпеки займаються правоохоронні органи. Правоохоронні органи України, які забезпечують фінансово-економічну стабільність нашої держави здійснюють ні що інше, як захист від постійного тиску протиправних діянь, економічної не стабільності, військових агресій і таке інше, та є засобом за допомогою якого йде боротьба з беззаконням на всіх рівня. Оскільки діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення правопорядку та захист законності від протиправних посягань на охоронювані законами права та інтереси громадян та країни в цілому, тому безпека її та громадян напряму залежить від ефективності діяльності цих органів. Визначення ефективності діяльності правоохоронних органів є складним процесом, який включає в себе оцінку безлічі факторів діяльності та висвітлення шляхів подолання неефективних аспектів. Якщо оцінка органів не буде проводитися або навпаки проводитиметься не в повній мірі чи неправильно, то безпека громадян та країни не буде забезпечуватися на належному рівні. Таким чином дослідження питання зовнішнього оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів як суб’єктів забезпечення фінансово-економічної безпеки в Україні, вивчення зарубіжного досвіду, визначення напрямів удосконалення українського законодавства щодо зовнішнього оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів на основі зарубіжного досвіду і становлять актуальність дослідження.
Для эффективного функционирования Украины как экономически стабильной, независимого, самостоятельного государства, функционирование в ней гражданского общества необходимо существование надежной системы обеспечения национальной безопасности. Эффективная политика обеспечения финансово-экономической безопасности страны напрямую зависит от экономической, социальной и политической стабильности страны. Обеспечением существования надежной системы национальной безопасности занимаются правоохранительные органы. Правоохранительные органы Украины, обеспечивающих финансово-экономическую стабильность нашего государства осуществляют ни что иное, как защита от постоянного давления противоправных деяний, экономически стабильности, военных агрессий и т.д., и является средством с помощью которого идет борьба с беззаконием на всех уровня. Поскольку деятельность правоохранительных органов направлена ​​на обеспечение правопорядка и защиту законности от противоправных посягательств на охраняемые законом права и интересы граждан и страны в целом, поэтому безопасность ее и граждан напрямую зависит от эффективности деятельности этих органов. Определение эффективности деятельности правоохранительных органов является сложным процессом, который включает в себя оценку множества факторов деятельности и освещение путей преодоления неэффективных аспектов. Если оценка органов не будет проводиться или наоборот будет проводиться не в полной мере или неправильно, то безопасность граждан и страны не будет обеспечиваться на должном уровне. Таким образом исследование вопроса внешнего оценивания эффективности деятельности правоохранительных органов как субъектов обеспечения финансово-экономической безопасности в Украине, изучение зарубежного опыта, определения направлений совершенствования украинского законодательства относительно внешнего оценивания эффективности деятельности правоохранительных органов на основе зарубежного опыта и составляют актуальность исследования.
For the effective functioning of Ukraine as an economically stable, independent, independent state, the functioning of civil society in it requires the existence of a reliable system of ensuring national security. An effective policy of ensuring the country's financial and economic security depends directly on the country's economic, social and political stability. Ensuring the existence of a reliable system of national security is dealt with by law enforcement agencies. The law enforcement agencies of Ukraine, which ensure the financial and economic stability of our state, carry out nothing other than protection from the constant pressure of illegal acts, economic instability, military aggression, and so forth, and is a means by which the fight against iniquity is at all levels. Since the activities of law enforcement bodies are aimed at ensuring law and order and protecting the law from unlawful encroachments on the rights and interests of citizens and the country as a whole protected by the laws, the security of it and citizens directly depends on the effectiveness of the activities of these bodies. Determining the effectiveness of law enforcement agencies is a complex process, which includes an assessment of the many factors of activity and coverage of ways to overcome ineffective aspects. If the assessment of the authorities is not carried out or vice versa is not carried out in full or in the wrong way, the security of citizens and the country will not be ensured at the proper level. Thus, the study of the issue of external evaluation of the effectiveness of law enforcement bodies as subjects of providing financial and economic security in Ukraine, the study of foreign experience, defining directions for improving Ukrainian legislation on external evaluation of the effectiveness of law enforcement agencies on the basis of foreign experience and make the study relevant.

Слинько, Д. В. Теоретико-правові засади юридичного процесу : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Д. В. Слинько ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2018. - 503 с.
Дисертація присвячена розробці теоретичних засад юридичного процесу, визначенню ролі й місця процесуального права в національній системі права та особливостей прояву юридичного процесу в діяльності МВС України. Автором охарактеризовано ґенезу юридичного процесу від Стародавніх часів дотепер. Систематизовано і переглянуто існуючі наукові уявлення щодо поняття, змісту та ознак юридичного процесу. Розкрито юридичну природу і зміст принципів юридичного процесу, здійснено їх класифікацію. Виокремлено форми юридичного процесу, визначено їх специфіку і видове розмаїття. Надано теоретико-правову характеристику процесуального права, розкрито його співвідношення з юридичним процесом. Визначено місце процесуальних галузей у системі права, висвітлено їх ознаки та види. Узагальнено існуючі правові уявлення щодо джерел процесуального права та розкрито їх зміст. На прикладі МВС України надано теоретико-правову характеристику установчого, правотворчого, правозастосовчого та контрольно-наглядового процесу в діяльності державних органів України. Проаналізовано стан нормативної основи юридичного процесу в МВС України, сформульовано пропозиції щодо її вдосконалення.
The dissertation is focused on the development of theoretical principles of legal process, definition of the role and place of procedural law in the national system of law and the peculiarities of the manifestation of legal process within the activity of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The author has characterized the genesis of legal process from the Ancient times till the present days. The existing scientific concepts concerning the concept, content and features of legal process have been systematized and reviewed. The legal nature and content of the principles of legal process have been revealed; their classification has been carried out. The forms of legal process have been singled out; their specificity and variety diversity have been determined. Theoretical and legal characteristics of procedural law have been provided; its correlation with legal process has been revealed. The place of procedural branches in the system of law has been determined; their features and types have been highlighted. The existing legal ideas in regard to the sources of procedural law have been generalized; and their content has been revealed. The author on the example of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine has provided theoretical and legal characteristics of the constituent, law-making, law-enforcement, control and supervisory process within the activities of state agencies of Ukraine. The state of the normative basis of legal process in the Ministry of Internal Affairs of Ukraine has been analyzed; propositions for its improvement have been formulated.
Диссертация посвящена разработке теоретических основ юридического процесса, определению роли и места процессуального права в национальной системе права и особенностей проявления юридического процесса в деятельности МВД Украины. Автором охарактеризован генезис юридического процесса от древности до современности. Систематизированы и пересмотрены существующие научные представления о понятия, содержания и признаков юридического процесса. Раскрыта юридическая природа и содержание принципов юридического процесса, осуществлена их классификация. Выделены формы юридического процесса, определена их специфика и видовое разнообразие. Представлена теоретико-правовая характеристика процессуального права, раскрыто его соотношение с юридическим процессом. Определено место процессуальных отраслей в системе права, освещены их признаки и виды. Обобщены существующие правовые представления об источниках процессуального права и раскрыто их содержание. На примере МВД Украины дана теоретико-правовая характеристика учредительного, правотворческого, правоприменительного и контрольно- надзорного процесса в деятельности государственных органов Украины. Проанализирована нормативная основа юридического процесса в МВД Украины, сформулированы предложения по ее совершенствованию.

Борисов А. В. Нормотворча діяльність Міністерства закордонних справ України : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Д. О. Єрмоленко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 100 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 100 сторінок, містить 85 джерела використаної інформації. За останні роки темпи розвитку людства значно зростають. Ці зміни зачіпають не лише науку та технології, відбувається також і еволюція культури, філософії та права. В сучасних умовах існування демократичних країн завжди буде поставати питання стосовно розвитку та удосконалення системи нормотворення, оскільки суспільство дедалі більше впливає на державу. Аналіз розвитку основних видів нормотворчості і правозастосовчої практики на сучасному етапі має велике наукове і практичне значення обумовлене потребою перегляду підходів до нормотворчості у межах повноважень МЗС обумовлену сучасним розвитком суспільних відносин, зміною законодавства та зовнішніми не стабільним вектором політики, зокрема, на фоні загострення фактичних стосунків з Російською Федерацією через воєнні дії на сході країни, при юридичному збереження торгівельно-економічних, трудових та інших стосунків. Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз та детальне дослідженні особливостей теоретико-прикладних аспектів нормотворчої діяльності Міністерства закордонних справ. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є правові складники нормотворчої діяльності. Предметом дослідження є особливості нормотворчої діяльності Міністерства закордонних справ. Методологічну основу роботи складають сукупність методологічних та прикладних принципів та підходів до філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання нормотворчої діяльності Міністерства закордонних справ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз, синтез, порівняльний аналіз, контент-аналіз, системно-правовий аналіз.
EN : The quality of the robot is stored from the sides 100, revenge the sources 85 of the used information. In recent years, the pace of human development is growing significantly. These changes affect not only science and technology, but also the evolution of culture, philosophy and law. In the current conditions of democratic countries, there will always be questions about the development and improvement of the rule-making system, as society increasingly influences the state. Analysis of the development of the main types of rule-making and law enforcement practice at the present stage is of great scientific and practical importance due to the need to review approaches to rule-making within the powers of the Ministry of Foreign Affairs due to modern development of public relations, changes in legislation and external unstable policy. By the Russian Federation through hostilities in the east of the country, while legally preserving trade, economic, labor and other relations. By the method of high-quality robots є a comprehensive analysis and detailed analysis of the pre-existing features of theoretical and applied aspects in the norm-setting activity of the Ministry of foreign affairs. About the advancement, of the given high-quality robots there is legal folding workers of standard-setting efficiency. The subject of the advancement of the particularity of the standard-setting efficiency of the Ministry of foreign affairs. The methodological basis of robotics is based on the vastness of methodological and applied principles and approaches to the philosophical and scientific principles and approaches to special scientific methods in the development of the standard-setting results of scientific research in the world To carry out the follow-up, there will be stagnant methods such as: analysis, synthesis, analytical analysis, content analysis, system-legal analysis.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2021. Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-правових засад дипломатичної служби України. Прослідковано еволюцію наукових поглядів відносно дипломатичної служби як предмету адміністративно-правового дослідження. Проаналізовано сутність, ознаки та види дипломатичної служби України, її принципи, систему органів та особливості нормативно-правового регулювання. Досліджено правовий статус посадових осіб дипломатичної служби. Визначено та охарактеризовано вимоги до претендентів на вступ на дипломатичну службу, а також процедури вступу на дипломатичну службу. Проаналізовано конкурс як основну процедуру вступу на дипломатичну службу України. Визначено підходи до розуміння та види процедур проходження дипломатичної служби. Розкрито значення дипломатичних рангів як спеціальних звань дипломатичних службовців. Проаналізовано особливості оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби України. Предметом окремої уваги стали проблеми організації та правового забезпечення ротації посадових осіб дипломатичної служби України. Розглянуто підстави припинення дипломатичної служби України.

Сердюк В. В. Діяльність оперативних підрозділів щодо запобігання злочинам в умовах реформування правоохоронних органів України : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник О. В. Мельковський. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 104 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 104 сторінок, містить 75 джерел використаної інформації. Модернізація всього державного механізму України потребує перебудови всіх структурних служб МВС, у тому числі підрозділів внутрішньої безпеки. Це важливо в умовах руйнівного впливу злочинного середовища на громадське суспільство в цілому та на правосвідомість працівників ОВС взагалі. Період реформ та політичної нестабільності супроводжується активним проникненням криміналітету в усі сфери суспільного життя, посиленням організованості, професіоналізму, озброєності та технічної оснащеності злочинності. Змінюється її структура - індивідуальна злочинність уже давно поступилася місцем груповій. Сьогодні майже кожний четвертий злочин учинено групою осіб. До того ж, непоодинокі факти участі працівників ОВС у вчиненні злочинів та зради інтересам протидії злочинності. Мета роботи полягає в системному дослідженні теоретико-прикладних проблем, пов’язаних з правовими та організаційно-тактичними основами оперативно-розшукового запобігання злочинам СВБ, а також розробці науково-обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення нормативного регулювання організації та формування сучасних тактичних засад зазначеної діяльності. Об’єктом дослідження є діяльність підрозділів внутрішньої безпеки ДВБ МВС України з оперативно-розшукового запобігання злочинам у системі ОВС та суспільні відносини, які виникають у цій сфері. Предметом дослідження є оперативно-розшукове запобігання злочинам СВБ. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обрано філософські, сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що надає змогу проаналізувати проблеми в єдності з їх соціальним змістом та юридичною формою, а саме: за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат. Зокрема, визначено поняття й сутність внутрішньоїбезпекитазавданняпідрозділіввнутрішньоїбезпекищодоїїзабезпечення. Аналіз і синтез застосовано для з'ясування сучасних теоретико-прикладних проблем діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо оперативно-розшукового запобігання злочинам. Метод групування та структурно-логічний метод дозволили охарактеризувати матеріали оперативно-розшукової діяльності як приводи та підстави для порушення провадження в оперативно-розшукових справах щодо запобігання злочинам підрозділами внутрішньої безпеки. Системно-структурний метод використано для аналізу організаційних засад отримання оперативно-розшукової інформації про злочини, запобігання і виявлення яких належить до компетенції СВБ. Застосування функціонального методу сприяло вдосконаленню ефективностідіяльності, атакожорганізаційнихі тактичних засад отримання інформації про злочини, запобіганняівиявленняякихналежитьдокомпетенціїСВБ. Статистичний та документальний методи й метод соціологічного опитування застосовувалися для визначення прогалин організаційно-правового забезпечення питань теми дослідження. Теоретичним підґрунтям стали праці вчених у галузі соціології, кримінології, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, кримінального і кримінально-процесуального права, різноманітних галузей законодавства, різних галузей науки.Основні теоретичні висновки і положення магістерської роботи спираються на результати аналізу чинного законодавства України, інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність СВБ МВС України, а також законодавства інших держав, наукових робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, практичних результатів оперативно-службової діяльності служби тощо.
EN : The qualification work consists of 104 pages, contains 75 used sources of information. Modernization of the entire state machinery of Ukraine requires the restructuring of all structural services of the Ministry of Internal Affairs, including internal security units. This is important in the context of the destructive impact of the criminal environment on civil society in general and on the legal awareness of police officers in general. The period of reforms and political instability is accompanied by an active penetration of crime into all spheres of public life, increased organization, professionalism, weapons and technical equipment of crime. Its structure is changing - individual crime has long since given way to group crime. Today, almost every fourth crime is committed by a group of people. In addition, there are many facts of the participation of police officers in the commission of crimes and betrayal of the interests of combating crime. The aim of the work is a systematic study of theoretical and applied problems related to the legal, organizational and tactical foundations of operational and preventive crime prevention in the CIS, as well as the development of scientifically grounded proposals for improving regulations and the formation of modern tactical foundations. principles of this activity. The object of the research is the activities of the internal security divisions of the Department of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine on operational-search prevention of offenses in the police system and public relations that arise in this area. The subject of the research is operational-search crime prevention in the CIS countries. Research methods. The methodological basis of the research is philosophical, modern general and special methods of scientific knowledge. Their use is due to a systematic approach that allows analyzing problems in unity with their social content and legal form, namely: using the logical-semantic method, the conceptual apparatus is deepened. In particular, the concept and essence of internal security and the tasks of internal security divisions to ensure it are defined. The analysis and synthesis are used to clarify the modern theoretical and applied problems of the activities of internal security units for operational-search prevention of offenses. The grouping method and the structural-logical method made it possible to characterize the materials of operational-search activities as the grounds and grounds for initiating proceedings on operational-search cases on the prevention of crimes by the internal security organs. The systemic-structural method was used to analyze the organizational basis for obtaining operational and investigative information about crimes, the prevention and disclosure of which is within the competence of CSR. The use of the functional method contributed to an increase in the efficiency of activities, as well as the organizational and tactical foundations for obtaining information about crimes, the prevention and disclosure of which is within the competence of the CSB. Statistical and documentary methods and the method of a sociological survey were used to identify gaps in the organizational and legal support of the research topic. The theoretical basis was the work of scientists in the field of sociology, criminology, criminology, operational and investigative activities, criminal and criminal procedure law, various branches of law, various branches of science. The main theoretical conclusions and provisions of the master's work are based on the results of the analysis of the current legislation of Ukraine, other regulations governing CSR of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, as well as the legislation of other countries, scientific works of domestic and foreign authors, practical results of operational activities.

Чередниченко А. О. Службова кар΄єра в органах Національної поліції України: проблемні питання правового регулювання та реалізація : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Т. О. Коломоєць. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 119 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 119 сторінок, містить 80 джерел використаної інформації. Службова кар΄єра в органах Національної поліції України у правовому регулюванні суспільних відносин є складним соціальним явищем, що має одночасно правову та управлінську природу та безпосередньо пов’язана з підбором та підготовкою кадрів на службу. Сьогодні виникла необхідність переосмислення теоретичних положень щодо сутності та фундаментальних засад відомчої кадрової служби та формування їх на основі науково обґрунтованих пропозицій, що уможливлюють підвищення ефективності кадрового забезпечення в цілому. Виникає потреба у методологічних підходах, які б надали можливість ефективнішому підбору кадрів кадровими інспекторами . Мета кваліфікаційної роботи полягає у комплексному аналізі та детальному дослідженню особливостей службової кар΄єри в органах Національної поліції України. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері службової кар’єри в органах Національної поліції України. Предметом дослідження є проблемні питання правового регулювання та реалізація службової кар΄єра в органах Національної поліції України. У роботі використані філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовано методи: історико-правовий – його використання дозволило не лише показати генезис проблем правового регулювання у службовій кар’єрі, а й виявити основні чинники та передбачити основні напрями її подальшого розвитку; Моделювання – використаний для вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства; порівняльного- правознавства – дав змогу виявити спільні з ряду країн закономірності та чинники, які впливають на розвиток службової кар’єри, проаналізувати принципи службової кар’єри, проблем її регулювання і внести пропозиції з удосконалення чинного законодавства; формально – догматичний для аналізу положень чинного законодавства та виявлення неточностей у ньому щодо виявлення особливостей у службовій кар’єрі у НПУ, а також пов’язаних з цим проблем правозастосовної та правоохоронної діяльності.
EN : The qualifying work consists of 119 pages, contains 80 sources of used information. Service Kar in the bodies of the National Police of Ukraine in the legal regulation of social relations is a complex social phenomenon, which has both legal and managerial nature and is directly connected with selection and training of personnel to the service. Today, there is a need to rethink the theoretical provisions on the essence and fundamental principles of departmental personnel services and their formation on the basis of scientifically reasonable proposals that allow to increase the efficiency of personnel Provision in general. There is a need for methodological approaches to provide a more efficient selection of staff personnel inspectors. The purpose of the qualifying work is in the comprehensive analysis and detailed research of service career in the bodies of national police of Ukraine. The object of this qualification work is public relations in the field of service career in the bodies of national police of Ukraine. The subject of research is problematic issues of legal regulation and implementation of service Kar in the bodies of national police of Ukraine. The work used the philosophical, general scientific and special scientific methods. Taking into account the specifics of the topic, goals and objectives of the study applied methods: Historical and legal – its use allowed not only to show the genesis of problems of legal regulation in the service career, but also to identify the main factors and predict the basic Directions of its further development; Modeling – Used to develop recommendations for improving the current legislation; Comparative-jurisprudence – has made it possible to identify patterns and factors that influence the development of service career, analyse the principles of service career, the problems of its regulation and make proposals for improvement of current Legislation Formally, it is dogmatic for the analysis of the provisions of the current legislation and the identification of inaccuracies in it concerning the identification of peculiarities of a service career in the NPU, as well as related problems of law enforcement and law enforcement.