Academic literature on the topic 'Морська галузь України'

У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.

У статті розглянуто актуальні питання, які постали перед морською галуззю з початком її реформування. Автором проаналізовані погляди фахівців щодо необхідності роздержавлення морських портів та шляхи залучення інвестування у портову галузь України. Автором наданий аналіз таких понять як приватизація портів та концесійних відносин в портах. В ході дослідження розглянуто моделі державно-приватного партнерства та визначено, що модель концесії є найкращим варіантом залучення інвестицій у морські порти України при рівному задоволенні інтересів державної та приватної сторін. Зазначено, що порти є найважливішим елементом національної транспортної інфраструктури в яких працює досить велика кількість приватних портових операторів, поряд із державними стивідорами. Світовий досвід доводить, що робота приватного стивідорного сектору є найбільш ефективна, але необхідно створити правове підґрунтя для цього. Встатті зазначено, що однією з найбільш ефективних форм зовнішнього інвестування в портову інфраструктуру та розвиток портів є концесія. Також проаналізовані питання приватизації морських портів. Встановлено, що Закон «Про концесію» реформував процедуру проведення концесійного конкурсу, порядок розрахунку концесійних платежів тощо. Приділено увагу поняттю концесії, його основним ознакам. Проаналізовано процедуру та умови укладання концесійної угоди, визначено основні поняття та істотні умови договору. Обґрунтовано доцільність запровадження концесійних відносин у морських портах України.Зазначено, що за допомогою концесій можливе залучення фінансування в інфраструктуру морських портів, створення робочих місць, наповнення державного бюджету, допомога органам місцевого самоврядування. Автором проаналізовані погляди спеціалістів, що для реалізації всього потенціалу концесій необхідно вжити заходів для створення сприятливого інвестиційного клімату, привабливих умов для приватних інвесторів-концесіонерів, зокрема,шляхом вдосконалення судової системи, захисту права власності, оподаткування та публічного управління.Ключові слова:портова інфраструктура, морській порт, концесія, приватизація, концесійних договір, реформи, портова галузь, транспорт.

Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації становлення політичного, економічного суверенітету України характеризується втратою морського транспортного потенціалу. Стан функціонування морської транспортної галузі свідчить про наявність системних проблем і недоліків у цій сфері. Постановка проблеми. Транспорт впливає на розвиток економіки в цілому, сприяє переміщенню ресурсів, пасажирів. Україна має вихід до морів, судноплавних річок до морського узбережжя, що є підґрунтям для розвитку морського транспорту проте, через багато факторів, не використовує свій потенціал. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження розвитку, можливості використання морського потенціалу України зробили такі вчені: Ю. Сафонов, Ю. Коскіна, О. Петренко, Б. Буркинський, О. Каспрук, А. Калпин та інш. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не зважаючи на існування значної кількості наукових праць не до кінця залишаються вивченими особливості його розвитку, потребують дослідження аналіз та динаміка сучасного стану пасажирських перевезень для розробки дієвого економічного механізму формування конкурентоздатності морського транспорту. Постановка завдання. Основною метою статті є аналіз сучасного стану пасажирських перевезень та обґрунтування перспектив розвитку морського транспорту України. Виклад основного матеріалу. У статті досліджено сучасний стан морського транспорту в Україні. Проаналізовано динаміку перевезень морським транспортом. На основі результатів дослідження встановлено, що обсяги морських перевезень скорочуються, динаміка пасажирських перевезень морським транспортом демонструє падіння. Висновки. На основі результатів дослідження встановлено що в країні є потенціал пасажирських морських перевезень, але він не використовується належним чином. Незначна участь українського флоту у перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів призводить до посилення залежності України від стану світового фрахтового ринка та збільшення імпорту транспортних послуг.

У статті розглянуто фахову компетентність майбутніх морських фахівців та висвітлено вплив гуманітарних дисциплін на її формування.Наведено приклади основних нормативно-правових актів, що мали вплив на зміст освіти, а саме закон України «Про вищу освіту», «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепції національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ ст., Морська доктрина України на період до 2035 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1108 від 18.12.2018).Проаналізовано навчальний план зі спеціальності 14.03 Експлуатація суднових енергетичних установок (спеціалізація 14.03.01 Для морського флоту) з метою порівняння кількості годин, відведених на вивчення дисциплін соціально-гуманітарного та природничого циклів з дисциплінами спеціального циклу, яких у незалежній Україні стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти.Зазначено перелік гуманітарних дисциплін, яких на початку 90-х стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти в незалежній Україні. Так, відповідно до Інструктивного листа міністерства освіти України № 1/9-64 від 19.05.1993 р. «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» у навчальних планах з’явилися такі гуманітарні дисципліни як: «Всесвітня історія», «Історія України», «Ділова українська мова», «Світова література», «Біологія», «Географія», «Філософія з релігієзнавством», «Правознавство», «Основи економічної теорії», «Допризовна підготовка юнаків», «Основи соціальної екології», «Політологія», «Соціологія», «Українська та зарубіжна культура».Визначено провідні складові фахової компетентності здобувачів освіти, які ґрунтуються на реалізації організаційних, когнітивних, світоглядних, технологічних і комунікативних операційних процесів.У ході дослідження з’ясовано, що гуманітарні дисципліни відіграють важливу роль у підготовці та формуванні фахової компетентності майбутніх фахівців морської галузі, оволодіння якою в майбутньому послужить підґрунтям для професійної та особистісної самореалізації.

Туристична галузь відіграє важливу роль у світовому економічному секторі. Зокрема частка туризму у валовому внутрішньому продукті розвинених країн світу складає близько 10%. В Україні показники розвитку туризму не є такими високими. Однак, туристична галузь на сьогоднішній день зазнає динамічних змін. Перспективним напрямом розвитку туризму в Україні є морський туризм, який у першу чергу асоціюють з круїзним. Про розвиток морського туризму свідчить постійно зростаюча кількість вакансій на круїзних лайнерах. Підготовка фахівців туризму у морській галузі характеризується певними особливостями, адже умови їхньої професійної діяльності досить специфічні. Як наслідок, психологічний аспект підготовки таких фахівців є вагомим чинником формування їхніх професійних якостей. Фахівець туризму у морській галузі, за класифікацією Є. Клімова, належить до категорії професій «людина – людина». З одного боку, професійна діяльність таких фахівців вимагає опрацювання великих об’ємів інформації, з іншого, – постійного спілкування зі споживачами туристичних послуг. Саме тому основними якостями, якими повинен володіти майбутній фахівець туризму у морській галузі, є ввічливість, толерантність, доброзичливість, терпимість, уміння знаходити компроміси, уміння працювати в команді, аналітичне мислення. На рівень готовності випускника закладу освіти до професійної діяльності впливає багато факторів, одним з яких є професійна придатність. Наразі існує багато методик визначення професійної придатності особи. Відповідно до методики Дж. Голланда, представникам професій туристичної галузі притаманний соціальний тип особистості. Окрім природних здібностей та особистісних якостей, у професійній діяльності значну роль відіграють «м’які навички», які в психології відносять до соціальних. На думку більшості науковців, лише 15% таких навичок є вродженими, решту з них необхідно розвивати.

У статті висвітлюються основні проблеми розвитку економічної конкуренції в портовій галузі, визначено напрями розвитку відповідного законодавства. У статті зазначається, що нині портова галузь перебуває на етапі формування конкурентного середовища на ринку морських перевезень. Прийняття Закону України «Про морські порти України» у 2012 році стало важливим етапом розвитку законодавства в галузі морського транспорту, проте низка питань досі залишається поза увагою законодавця, зокрема прийняття прозорої і недискримінаційної методики розрахунку та порядку стягнення ставок портових зборів, їх цільового використання. Портові збори потребують приведення до економічно обґрунтованого рівня, оскільки є вищими порівняно з портовими зборами в інших країнах, у зв'язку з цим необхідно прийняти Методику розрахунку розмірів ставок портових зборів і Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів. Авторка наголошує, що пріоритетними завданнями є створення Національної комісії у сфері транспорту як незалежного регулятора з метою подальшого контролю за використанням коштів портових зборів; усунення проблеми крос-субсидування річкових внутрішніх водних шляхів за рахунок портових зборів шляхом прийняття галузевого Закону України «Про внутрішній водний транспорт». У статті зазначається, що дискусійним питанням залишається віднесення послуг забезпечення лоцманського проведення до ринку, що натепер перебуває у стані природньої монополії. У статті підтримується ідея щодо демонополізації ринку лоцманських послуг (морських і річкових лоцманів) та часткового відкриття ринку для надання приватних лоцманських послуг із застосуванням таких засобів державного регулювання як ліцензування, що сприятиме зниженню відповідних зборів, підвищенню якості надання лоцманських послуг і збільшить привабливість терміналів портів. У статті зроблено висновок про те, що необхідна виважена правова політика, яка дозволить врахувати інтереси держави, бізнесу, портової галузі загалом і створити необхідне правове підґрунтя для розвитку добросовісної економічної конкуренції у портовій галузі.

У статті висвітлено періодизацію та історичні засади підготовки фахівців морського профілю в Україні від ХV до початку ХХ століття. З урахуванням результатів аналізу науково-педагогічної та історико-педагогічної літератури автор виокремлює п’ять періодів розвитку морехідної освіти і навчальних закладів морського профілю в Україні: перший період – козацький (кінець ХV – остання четверті ХVІІІ ст.); другий період – епоха вітрильного флоту (остання чверть ХVІІІ – початку ХІХ ст.); третій період – дореволюційний (початок ХІХ ст. – 1917 р.); четвертий період – радянський (1917–1991 роки); п’ятий – сучасний (1991 рік – наші дні).Перший період в історії морської освіти України, починається після офіційного розриву Кримського ханства з Великим князівством Литовським і спустошливих нападів Кримської орди на Україну впродовж 1480–1482 рр., і пов’язаний з українським козацтвом. Загалом у Запоріжжі напередодні зруйнування Січі на землях Війська Запорозького існувало близько 44 початкових шкіл. У січових школах Війська Запорозького вчили також плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою та добре маскуватися. Другий період характеризується: інтенсивною колонізацією південноукраїнських земель Російською імперією; знищенням Запорізької Січі разом з її флотилією, що були на той час серйозною військовою силою в південноукраїнському регіоні; початком побудови Чорноморського флоту; освоєнням нових морських шляхів до ринків Азії та Європи. Від першої половини до кінця ХІХ століття на південноукраїнських землях діяло понад двадцять закладів освіти, що готували фахівців для морської галузі. Для початку ХХ ст. характерним став бурхливий розвиток судноплавства та річкового флоту, особливо на Дніпрі і Десні. Це спонукало до вирішення проблеми кадрового забезпечення цієї галузі транспорту.

У статті автор на основі систематизації науково-педагогічних праць, що стосуються професійної підготовки фахівців морської галузі, у пошуку наукової літератури Google Академія та електронних каталогах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського подав його кількісний та якісний аналіз. Докладно вивчено дисертаційні дослідження сучасних українських науковців, зокрема Барсук С.Л., Волошинова С.А., Герганова Л.Д., Доброштан О.О., Козак С.В., Литвиненко І.Ю., Осадчої К.П., Пріміної Н.М., Сокола І.В., Спичак Т.С., Фролової О.О. Так, ґрунтуючись на науковій діяльності, що документально зафіксована в різні часові періоди, було констатоване зростання досліджень щодо професійної підготовки фахівців морської галузі та зокрема судноводіїв. Визначено такі аспекти вивчення проблеми професійної підготовки фахівців морської галузі в науково-педагогічній теорії: формування іншомовної компетентності (С.Л. Барсук, С.В. Козак, І.Ю. Литвиненко, Н.М. Пріміна), формування професійної компетентності (Л.Д. Герганов, І.В. Сокол), алгоритмічна підготовка (С.А. Волошинов), навчання математики (Т.С. Спичак, О.О. Доброштан), формування соціокультурної компетенції (О.О. Фролова), підготовка до професійно-орієнтованого спілкування (В.Б. Смелікова). У статті зазначається, що дисертаційні дослідження аспектів формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх морських спеціалістів зумовлені вимогами міжнародних документах морської галузі, особливостями професійної діяльності в мультинаціональному середовищі та зростанням конкуренції на світовому ринку праці. У дослідженні також наголошується, що формування ж професійної компетентності фахівців морського флоту теоретично та експериментально перевіряється структурними моделями в процесі вивчення фахових дисциплін т а на виробництві. Зазначається, що вивчення математики майбутніми морськими спеціалістами має бути побудовано на моделі методичної системи реалізації міжпредметних зв'язків. Подальші пошуки вбачаються в здійсненні аналізу практичного досвіду професійної підготовки фахівців морської галузі в Україні. Ключові слова: фахівці морської галузі, професійна підготовка, педагогічна теорія.

У статті підкреслено необхідність впровадження методів та прийомів для визначення необхідності інвестування у портову галузь України. Доведено, чому недостатнє інвестування впливає на портову галузь України. Сформовано підґрунтя щодо інвестицій у портову галузь на прикладі портів України.

Вступ. Транспортні системи та інфраструктура є важливими елементами економіки країни. Морські порти – це ворота в державу і рушійна сила в розвитку глобалізаційних процесів. Україна має великий потенціал у портовій галузі, але він не використовується на повну потужність. Це означає, що необхідно змінювати методи управління та слідувати європейському досвіду. Один з останніх трендів у морській індустрії – це кластеризація. Щоб ефективно використати цей новий підхід, необхідно зрозуміти сутність поняття та згодом його застосовувати. Мета. Стаття присвячується дослідженню понять «кластер», «транспорт- но-логістичний кластер», визначенню поняття «портовий кластер» та ефек- тивності його створення на основі індексу привабливості портового кластеру, оскільки нині в Україні ще не сформоване та маловивчене таке явище в портовій сфері. Результати. У роботі розглядаються теоретичні аспекти понять «клас- тер», «транспортно-логістичний кластер», «портовий транспортно-логістич- ний кластер». Проаналізовано теоретичні дослідження вітчизняних та зарубіж- них науковців, внаслідок чого визначено специфічні характеристики кластера. Сформульовано поняття «портовий кластер», що можна використовувати в подальших дослідженнях підвищення конкурентоспроможності морської галузі та окремих припортових регіонів. Запропоновано використовувати індекс при- вабливості портового кластера. Висновки. У результаті дослідження було визначено, що кластеризація пор- тової галузі є перспективним механізмом управління. Оскільки кластерне сере- довище створює інтенсивний тиск із метою впровадження нововведень, забез- печує багате джерело відповідних ідей і знижує вартість їх перетворення на нові продукти і послуги. Тим самим це спонукатиме компанії, що входять до складу кластера, інвестувати кошти в інновації, а також сприятиме поширенню знань через економічні агломерації, які своєю чергою підвищують продуктивність та створюють нові продукти. Встановлено основну концепцію кластерної тео- рії – в результаті географічної близькості та спільного розташування, багато вигід для елементів кластеру накопичується, що тим самим створює зниження витрат. Було сформульовано визначення «портового кластеру», що відображає новітню ефективну форму управління портовою інфраструктурою із залучен- ням влади, бізнесу та наукових установ. Запропоновано використовувати індекс привабливості портового кластера для визначення ефективності його створен- ня. Подальшою перспективою дослідження є визначення класифікації портових кластерів та специфіки їх функціонування.

Познанська, І. В. Стратегія розвитку морської транспортної галузі України в умовах євроінтеграції : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / І. В. Познанська. - Одеса, 2019. - 460 с.
У дисертації теоретично обґрунтовано та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у поглибленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних та науково-методичних основ функціонування морської транспортної галузі України й розробці стратегії її розвитку в умовах євроінтеграції. Узагальнено та розвинуто концептуальні положення управління функціонуванням морської транспортної галузі та розкрито їх роль в економічному зростанні України. В роботі сформовано детермінанти забезпечення розвитку морської транспортної галузі, охарактеризовано особливості формування структури транспортно-економічних зв’язків. Досліджено функціонування морського транспортної галузі в інституційному вимірі, охарактеризовано інфраструктуру морської галузі та ідентифіковано фактори впливу на результати її операційної діяльності, окреслено організаційно-методичне забезпечення формування та розвитку морської транспортної галузі. Проаналізовано тенденції та перспективи функціонування морської транспортної галузі України на міжнародному транспортному ринку; надано оцінку впливу екологічних стандартів та обмежень на її функціонування; ідентифіковані системні проблеми розвитку морської транспортної галузі України. Обґрунтовано сучасні вектори економічних реформ вітчизняної морської транспортної галузі, визначено методологічні основи участі української морської транспортної галузі у світовий мережі постачання шляхом забезпечення їх функціонування у прогресивних транспортно-технологічних системах, ефективної взаємодії іншими видами транспорту та нормативно-правого забезпечення договірних відносин між суб’єктами господарчої діяльності. Розроблено методичні підходи до вирішення проблем ринків транспортних послуг на національному просторі на підставі обґрунтованих головних причин виникнення, розкрито особливості асиметрії секторів морських перевезень. Розроблено наукові інструменти до врахування природи секторальної асиметрії при входженні на ринок транспортних послуг малого тоннажу ЄС.
В диссертации теоретически обосновано и предложено новое решение научной проблемы, которое заключается в углублении и обосновании теоретико-методологических и научно-методических основ функционирования морской транспортной отрасли Украины и разработке стратегии ее развития в условиях евроинтеграции. Эффективное развитие морской транспортной отрасли Украины как важной составляющей экономического роста национального хозяйства возможно при условии адаптации к требованиям европейского судоходства, что будет способствовать инициации структурных изменений в указанном секторе. Стратегические цели функционирования морской транспортной отрасли в условиях глобализации заключаются в формировании условий достижения и поддержания стабильных и предсказуемых конкурентных основ для морской транспортной отрасли, что будет способствовать обеспечению устойчивости ее развития в условиях стагнации или экономического спада. Исследовано функционирование морской транспортной отрасли в институциональном измерении, охарактеризовано инфраструктуру морской отрасли и идентифицировано факторы влияния на результаты ее операционной деятельности, определено организационно-методическое обеспечение формирования и развития морской транспортной отрасли. Проанализированы тенденции и перспективы функционирования морской транспортной отрасли Украины на международном транспортном рынке; дана оценка влияния экологических стандартов и ограничений на ее функционирование; идентифицированы системные проблемы развития морской транспортной отрасли Украины. Анализ институционной среды развития морской транспортной отрасли, доказывает отсутствие действенного механизма, который обеспечит эффективное функционирования судоходного сектора. Требует определенности режим налогообложения судоходной деятельности, поскольку предоставление льгот и преференций компаниям-нерезидентам страны уменьшают поступления в бюджет страны. Оценка результатов гармонизации нормативно-правовых актов Украины и ЕС по обеспечению развития морской транспортной отрасли позволило установить диспропорции в регулировании деятельности инфраструктуры и упрощении процедур доступа на рынок морских перевозок иностранных судоходных компаний, что приводит к ограничению судоходных позиций нашего государства. Идентифицированы прямые и косвенные факторы повышения эффективности функционирования транспортной отрасли, которые способны положительно повлиять на морские перевозки и увеличить объемы перевозки, создав возможности для развивающихся стран, в качестве пользователей и поставщиков услуг морского транспорта. В работе определены современные векторы экономических реформ отечественной морской транспортной отрасли. Рассмотрены методологические основы участия украинской морской транспортной отрасли в мировой сети снабжения за счет обеспечения их функционирования в прогрессивных транспортно-технологических системах, которые эффективно взаимодействуют с другими видами транспорта и нормативно-правым обеспечением договорных отношений между субъектами хозяйственной деятельности. Разработаны методические подходы к решению проблем рынков транспортных услуг на национальном пространстве на основании обоснованных причин их возникновения, раскрыты особенности асимметрии секторов морских перевозок. Разработаны научные инструменты к учету природы секторальной асимметрии при вхождении на рынок транспортных услуг малого тоннажа ЕС. Сформулированы основные положения стратегии развития морской транспортной отрасли Украины в условиях евроинтеграции, основанные на формировании национального нормативно-правового обеспечения в соответствии с требованиями ЕС и потребностям предприятий морской транспортной отрасли Украины. Обоснованны этапы формирования и реализации стратегии развития морской транспортной отрасли Украины. Предложены научно-практические рекомендации по модернизации инфраструктуры обеспечения развития морской транспортной отрасли Украины в контексте стимулирования вхождения отечественной морской транспортной отрасли на международные рынки интермодальных и мультимодальных перевозок.
Theoretically grounded and proposed new solution of scientific problems was to deepen and substantiate theoretical-methodological and scientific-methodological bases functioning of maritime transport industry of Ukraine and creation a strategy for its development in terms of European integration. The conceptual provisions of the maritime transport industry operation management were generalized and developed and their role was revealed for the economic growth of Ukraine. The work determined the maritime transport industry development, transport formation features and economic relations structure were described. The modern vectors of economic reforms of the domestic maritime transport industry were well-grounded, methodological bases of Ukrainian maritime transport industry participation in the global supply network were determined by ensuring their functioning in progressive transport and technological systems, effective interaction with other types of transport and regulatory provision of contractual relations between economic entities. The methodical approaches to solving problems of transport services markets in the national space based on the substantiated main causes of occurrence was developed, asymmetry of the sectors of sea transportations was revealed. Scientific instruments were developed to take into account the nature of sectoral asymmetry when entering the EU transport market for small tonnage.

Пархоменко, І. М. Формування та реалізація інноваційноінвестиційного потенціалу морської транспортної галузі України : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / І. М. Пархоменко. - Одеса, 2021. - 229 с.
Дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад формування і реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі України. Визначено, що до інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі належать науково-виробничі й системно-організаційні складові, які безпосередньо поділяються на інтелектуальні, ресурсні, інституціональні та інноваційні, яким характерна фаза імплементації. Охарактеризовано вплив держави на формування та реалізацію інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі; Узагальнено ключові напрямки стимулювання інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі, які набули поширення у міжнародній практиці. Обґрунтовані стратегічні напрями щодо вдосконалення інструментів державного регулювання формування та реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі України. Запропоновано наукову концептуалізацію механізму формування та реалізації інноваційноінвестиційного потенціалу морської транспортної галузі, дія якого орієнтована на нейтралізацію існуючих суперечностей і проблем. Надано пропозиції щодо удосконалення інструментарію оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу морської транспортної галузі України, який включає послідовну реалізацію обґрунтованої сукупності етапів.
Исследование посвящено обоснованию теоретических и практических основ формирования и реализации инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли Украины. Определено, что к инновационноинвестиционного потенциала морской транспортной отрасли относятся научнопроизводственные и системно-организационные составляющие, которые непосредственно делятся на интеллектуальные, ресурсные, институциональные и инновационные. Отмечено, что инновационно-инвестиционный потенциал целесообразно позиционировать как целостную систему, которая содержит совокупность факторов, инновационно-инвестиционных ресурсов, социоэколого-экономических принципов, находящихся во взаимодействии, которые создают возможности для освоения инвестиционных ресурсов с целью обеспечения инновационного развития отрасли. Определено влияние государства на формирование и реализацию инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли. Установлено, что государственное регулирование играет ключевую роль в обеспечении развития инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли. Указано на необходимость государственной поддержки морского флота и портов и обеспечении контроля за социально-экономической результативностью товарных, транспортных и денежных потоков в морской транспортной отрасли. В работе, на основании изучения зарубежного опыта, обоснованы направления стимулирования инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли, прежде всего это: создание эффективного нормативно-правового обеспечения; программно-целевой характер инновационно-инвестиционных мероприятий; обеспечение доступности услуг морской транспортной отрасли; активное использование форм государственночастного партнерства и др. Определены возможности имплементации мирового опыта в отечественную систему регулирования развития инновационноинвестиционного потенциала морской транспортной отрасли. Акцентировано внимание на необходимости взаимодействия всех стейкхолдеров в процессе развития инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли и принятии во внимание социально-экономических, экологических и организационных особенностей функционирования данной отрасли. По результатам проведенного анализа состояния морской транспортной отрасли Украины, констатировано системный кризис в отрасли, характерными свойствами которого являются: структурная деформация, нарушение межотраслевых связей и пропорций, динамическая технологическая деградация, слабость социо-эколого-экономических обоснований по перспективному развитию отрасли. Обоснованы стратегические направления совершенствования инструментов государственного регулирования формирования и реализации инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли Украины. В работе предложено теоретическое обоснование структуры механизма формирования и реализации инновационно-инвестиционного потенциала морской транспортной отрасли, действие которого ориентировано на нейтрализацию существующих противоречий и проблем финансирования инноватизации ее дальнейшего развития. Определены ключевые (цель, задачи, функции, принципы, субъекты, объект, методы и инструменты) и специфические (направления регулирования формирования и реализации инновационно-инвестиционного потенциала отрасли) структурные компоненты такого механизма, консолидированное действие которых направлено на достижение синергетического эффекта. Разработаны методические положения по оценке инновационноинвестиционного потенциала морской транспортной отрасли Украины, которые структурированы при помощи следующих этапов: характеристика объекта исследования; статистическая обработка; диагностика результативности инновационно-инвестиционного потенциала; прогнозирования уровня обеспечения результативности реализации инновационно-инвестиционного потенциала; формирование выводов и корректирующих действий.
The research is devoted to substantiation of theoretical and practical bases of formation and realization of innovation and investment potential of the maritime transport branch of Ukraine. It is determined that the innovation and investment potential of the maritime transport industry includes research and production and system-organizational components, which are directly divided into intellectual, resource, institutional and innovative, which are characterized by the implementation phase. Factors influencing the formation of innovation and investment potential of the maritime transport industry (external and internal) are systematized. The architecture of the system for regulating the formation and implementation of innovation and investment potential of the maritime transport industry is presented. The key areas of stimulating the regulation of the development of innovation and investment potential of the maritime transport industry, which have become widespread in international practice, are summarized. The strategic directions of the state policy in the field of formation and realization of innovation and investment potential of the maritime transport branch of Ukraine are substantiated. The scientific conceptualization of the mechanism of formation and realization of innovation and investment potential of the maritime transport branch which action is focused on neutralization of existing contradictions and problems is offered. Proposals for improving the tools for assessing the effectiveness of the implementation of innovation and investment potential of the maritime transport industry of Ukraine, which includes the consistent implementation of a set of stages.

Яворська, А. Ф. Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / А. Ф. Яворська. - Одеса, 2020. - 233 с.
Дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад функціонування організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі в Україні. У дисертації визначено, що такий механізм доцільно позиціонувати як диверсифікований континуум інструментарію, організаційно-економічних заходів, методів, принципів, спрямованих на удосконалення або докорінну зміну соціо-еколого-економічних відносин у морській транспортній галузі, які формуються та реалізуються органами державної влади та громадськістю. Представлено та деталізовано складові концептуальної моделі механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі. Узагальнено ключові напрями стимулювання сталого розвитку морської транспортної галузі, які набули поширення у світовій практиці. Обґрунтовано якісно новий концептуальний підхід до формування та реалізації інтегрованого оргaнiзaцiйно-економiчного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі на засадах «зеленої» економіки. Формалізовано шляхи вдосконалення державної політики організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України. Запропоновано інструментарій ефективної реалізації організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України в контексті впровадження науково-методичного підходу до формування кластерів у морській транспортній галузі
Исследование посвящено обоснованию теоретических и практических основ функционирования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли. В диссертации определено, что такой механизм целесообразно позиционировать как диверсифицированный континуум инструментария, организационно-экономических мероприятий, методов, принципов, направленных на совершенствование или коренное изменение социо-эколого-экономических отношений в морской транспортной отрасли, формируются и реализуются органами государственной власти и общественностью для обеспечения результативности концепции ее реформирования и удовлетворения общественных потребностей. Представлены и детализировано составляющие концептуальной модели механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли, функционирование которого возможно благодаря сочетанию инструментов и стимулов устойчивого развития, на основе сформированного нормативно-правового, организационного, кадрового, финансового, информационного, экономического и технического обеспечения. Обзор ключевые направления стимулирования устойчивого развития морской транспортной отрасли, получили распространение в мировой практике. Обоснованы возможности использования такого опыта в процессе формирования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины, а именно: использование преимуществ государственно-частного взаимодействия в процессе обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли; учета социально-экономических и экологических особенностей функционирования морской транспортной отрасли; обеспечение доступности и качества услуг морского транспорта основываясь на принципах социальной справедливости и общественной солидарности; привлечения «зеленых» инвестиций; развитость инфраструктуры морской транспортной отрасли. Государственная политика развития морской транспортной отрасли должна осуществляться на основе использования эффективных экономико-правовых стимулов и реализации организационных мероприятий, повышающих заинтересованность национальных и иностранных инвесторов. Предложено качественно новый подход к формированию интегрированного организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли на основе «зеленой» экономики, который позволяет устранить существующие противоречия и проблемы, используя программно-целевые методы, ключевые положения системного подхода и концепции устойчивого развития. Предложено пути совершенствования государственной политики организационно-экономического обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины: обеспечение нормализации законодательства; налаживания международного сотрудничества; развитие государственно-частного партнерства; формирование соответствующего институциональной среды. Обосновано целесообразность использования кластерного подхода для совершенствования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины. Предложено инструментарий эффективной реализации такого механизма в контексте внедрения научно-методического подхода к формированию кластеров в морской транспортной отрасли, включающий последовательную реализацию следующих этапов: анализ и диагностика предпосылок создания кластера; разработка структуры кластера; формирование кластера; оценка эффективности стратегии развития кластера.
The research is devoted to substantiation of theoretical and practical bases of functioning of organizational and economic mechanism for ensuring sustainable development of the maritime transport industry. The dissertation determines that the mechanism of sustainable development of the maritime transport industry should be positioned as a diversified continuum of tools, organizational and economic measures, methods, principles aimed at improving or profoundly changing the socio-ecological and economic relations in the maritime transport industry, which are formed and regulated by the authorities. and the public. The components of the conceptual model of the mechanism for ensuring the sustainable development of the maritime transport industry are presented and detailed. The key areas for promoting the sustainable development of the maritime transport industry, which have become widespread in the world, are summarized. A qualitatively new conceptual approach to the formation and implementation of an integrated organizational and economic mechanism for ensuring the sustainable development of the maritime transport industry based on the principles of a «green» economy is substantiated. The ways of improving the state policy of organizational and economic support for sustainable development of the maritime transport industry of Ukraine have been formalized. The toolkit for effective implementation of the organizational and economic mechanism of ensuring the sustainable development of the maritime transport industry of Ukraine in the context of the introduction of a scientific and methodological approach to the formation of clusters in the maritime transport industry is proposed.

Колегаєв, І. М. Державне регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі України в умовах ринкових трансформацій : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / І. М. Колегаєв. - Чернігів, 2019. - 247 с.
Дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі. У дисертації визначено, що державне регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі доцільно позиціонувати як складну відкриту динамічну систему, яка володіє специфічними властивостями розвитку та передбачає використання о‏рганізаційно-ко‏о‏рдинаційних впливів для формування й реалізації інноваційного потенціалу морської транспортної галузі. Ідентифіковані складові концептуальної моделі державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі в умовах ринкових трансформацій. Визначені напрями адаптації позитивного світового досвіду щодо державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі в Україні. З’ясовано стан державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі в Україні. Запропоновано механізм державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі в Україні. Формалізовано ключові стратегічні орієнтири державного регулювання інноваційного розвитку морської транспортної галузі в умовах ринкових трансформацій, які сприяють розвитку національної економіки. Обґрунтований методичний підхід до оцінки результативності державної політики формування та реалізації інновацій в морській транспортній галузі України у період ринкових трансформацій, який включає сукупність етапів.
Исследование посвящено обоснованию теоретических и практических основ государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли. В диссертации определено, что государственное регулирование инновационного развития морской транспортной отрасли целесообразно позиционировать как сложную открытую динамическую систему, которая обладает специфическими свойствами развития и предусматривает использование в рганизацийно-ко в рдинацийних воздействий, нормативно-правовых принципов, программно-целевых мероприятий и согласования социально-экономических интересов и объединения усилий государства и частного сектора для формирования и реализации инновационного потенциала морской транспортной отрасли. Идентифицированы составляющие концептуальной модели государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли в условиях рыночных трансформаций (цель, концепции, стратегии, информационное обеспечение, субъекты, объект, функции, методы, инструменты и задачи). Определены направления адаптации положительного мирового опыта государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли в Украине. Систематизированы задачи, вaрто врaховувaты при розроблeннi отечественной модeлi дeржaвного рeгулювaння инновационного развития морской транспортной отрасли тa визнaчeнi нaпрямы структурная-тeхнологiчних изменений: ускорение и поддержка инновационного развития хозяйствующих субъектов морского транспорта и повышения их конкурентоспособности на международном рынке транспортных услуг; повышение технико-технологического и организационно-институционального уровня обеспечения морского транспорта на основе реализации инновационных технологий; улучшение условий труда плавсостава морских судов и работников береговых предприятий морской транспортной отрасли; повышение уровня безопасности морской транспортной деятельности, включая безопасность мореплавания и судоходства и охрану окружающей среды; обеспечение нормативно-правовой защиты морского транспорта в сфере международного судоходства. Обосновано, что инновационное развитие морской транспортной отрасли требует межотраслевого технологического обмена, поддержки инвестиционного климата, укрепление связей компаний с научно-образовательным сектором, развития международной научно-технической кооперации, венчурного инвестирования в новые прогрессивные разработки, формирования инновационной инфраструктуры. Выяснено состояние государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли в Украине путем проведения факторного анализа с использованием SWOT-анализа, что позволило сгруппировать факторы государственного регулирования, влияющих на результативность инновационного развития морской транспортной отрасли: функциональные, экономические и социальные. Предложен механизм государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли в Украине, структура которого предусматривает: улучшение законодательного обеспечения деятельности различных субъектов морской транспортной отрасли; внедрение налоговых льгот и других стимулов, которые гарантируют рост стабильности налоговых поступлений и роста предпринимательской инициативы у субъектов морской транспортной отрасли; модернизация инновационной инфраструктуры морской транспортной отрасли напрямую влияет на рост инновационно-инвестиционного потенциала; приведение тарифов на услуги субъектов морской транспортной отрасли в соответствие с социально-экономическими реалиями посредством применения механизмов ценообразования. Формализована ключевые стратегические ориентиры государственного регулирования инновационного развития морской транспортной отрасли в условиях рыночных трансформаций, которые способствуют развитию национальной экономики: формирование соответствующего институциональной среды, способствующей активизации инновационной деятельности в морской транспортной отрасли; обеспечения нормализации законодательства; формирование благоприятных условий для активизации механизмов государственно-частного партнерства и другие. Обоснован методический подход к оценке результативности государственной политики формирования и реализации инноваций в морской транспортной отрасли Украины в период рыночных трансформаций, который включает совокупность этапов и прямой, обратный и общий процесс формирования и реализации инноваций в морской транспортной отрасли Украины, обеспечивается внешней и внутренней системами.
The research is devoted to substantiation of theoretical and practical principles of state regulation of innovation development of the maritime transport industry. Identified components of the conceptual model of state regulation of innovation development of the maritime transport industry in the conditions of market transformations. It is substantiated that innovative development of the maritime transport industry requires inter-branch technological exchange, support of the investment climate, strengthening of relations between companies in the scientific and educational sector, development of international scientific and technical cooperation, venture investment in new progressive developments, and the formation of innovative infrastructure.The mechanism of state regulation of innovation development of the maritime transport industry in Ukraine is proposed. Formalized key strategic guidelines for state regulation of innovative development of the maritime transport industry in the conditions of market transformations that contribute to the development of the national economy. The methodical approach to assessing the effectiveness of the state policy of formation and implementation of innovations in the marine transport industry of Ukraine during the period of market transformations, which includes a set of stages, is substantiated.

Сєнько, О. В. Стратегія забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / О. В. Сєнько. - Одеса, 2019. - 456 с.
У дисертації теоретично обґрунтовано та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у поглибленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних та науково-методичних основ функціонування морського транспорту в Україні й розробленні стратегії забезпечення його стійкого розвитку. Визначено зміст поняття стійкості розвитку морського транспорту, розкрито міждисциплінарність його дослідження враховуючи матеріально-технічну, економічну, екологічну, політичну та соціальну складові системи управління розвитком такого транспорту. Доведено, що морська транспортна система є важливим сегментом для економіки країни, стабільне функціонування якої забезпечує відповідні умови для національної безпеки й підвищення рівня життя населення. Узагальнено методологію дослідження морської транспортної галузі в національній економіці у контексті забезпечення стійкості її розвитку. Запропоновано концептуальні положення до управління інвестиційними програмами, які розглядають доцільність реалізації принципу повномасштабної морської держави. Розроблений методологічний інструментарій управління процесом формування стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту. Представлено методичні засади до управління конкурентоспроможністю стійкого позиціонування морського транспорту України у світі. Аргументована необхідність та перспективність участі громадських інститутів у процесах державного регулювання розвитку морського транспорту України. Висвітлено зміст державно-приватного партнерства як одного з механізмів регулювання забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Обґрунтовано доцільність та формалізовано зміст авторського підходу до концептуалізації стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Запропоновано складові структурно-функціональної моделі реалізації стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Узагальнено стратегічні пріоритети розвитку морського транспорту в ЄС та визначено основні напрями співпраці України з європейськими державами у нормативно-правовому, фінансовому, матеріально-технічному, науково-технологічному та інноваційному напрямках.
В диссертации теоретически обосновано и предложено новое решение научной проблемы, заключающейся в углублении и обосновании теоретико-методологических и научно-методических основ функционирования морского транспорта в Украине и разработке стратегии обеспечения его устойчивого развития. Определено содержание понятия устойчивости развития морского транспорта, раскрыто междисциплинарность его исследования учитывая материально-техническую, экономическую, экологическую, политическую и социальную составляющие системы управления развитием отрасли. Доказано, что морская транспортная система является важным сегментом для экономики страны, стабильное функционирование которой обеспечивает соответствующие условия для национальной безопасности и повышение уровня жизни населения. Установлено, что на современном этапе трансформации экономики результаты научно-технической и инновационной деятельности являются ключевыми факторами, которые определяют переход к устойчивому типу развития морского транспорта, обеспечивают его результативность в рыночной среде. Проведен обзор методологии исследования морской транспортной отрасли в национальной экономике в контексте обеспечения устойчивости ее развития по таким составляющим: терминологический аппарат; теории и концепции; методы; факторы; предмет и объект исследования; принципы, параметры обеспечения устойчивости развития. Предложены концептуальные положения к управлению инвестиционными программами, которые рассматривают целесообразность реализации принципа полномасштабной морской державы. Разработанный методологический инструментарий управления процессом формирования стратегии обеспечения устойчивого развития морского транспорта. Представлены методические основы управления конкурентоспособностью устойчивого позиционирования морского транспорта Украины в мире. Предложено модель оценки эффективности управленческих решений на основе расчёта совокупности показателей, позволяющих на их основе изучить условия формирования ключевых параметров функционирования морского транспорта и обеспечить информационными потоками принятие решений в инвестиционных проектах. Аргументирована необходимость и перспективность участия общественных институтов в процессах государственного регулирования развития морского транспорта Украины. Разработана последовательность структурно-функциональных действий по совершенствованию государственного регулирования развития морского транспорта в Украине (институциональное, финансово-инвестиционное, информационное, нормативно-правовое, экономическое и инновационное совершенствование). Обосновано использование государственно-частного партнерства как одного из механизмов обеспечения устойчивого развития морского транспорта в Украине. Аргументирована целесообразность и предложен авторский подход к концептуализации стратегии обеспечения устойчивого развития морского транспорта в Украине. Идентифицированы составляющие структурно-функциональной модели реализации стратегии обеспечения устойчивого развития морского транспорта в Украине. Рассмотрены и обоснованы стратегические приоритеты развития морского транспорта в ЕС, а также определены основные направления сотрудничества Украины с европейскими государствами в нормативно-правовом, финансовом, материально-техническом, научно-технологическом и инновационном направлениях.
The dissertation theoretically substantiates and proposes a new solution to the scientific problem, which is to deepen and substantiate the theoretical, methodological and scientific and methodological foundations of the functioning of maritime transport in Ukraine and to develop a strategy for ensuring its sustainable development. The content of the concept of sustainability of the development of maritime transport is determined, the interdisciplinary nature of its research is considered, taking into account the material, technical, economic, environmental, political and social components of the system of management of the development of the industry. It is proved that the maritime transport system is an important segment for the economy of the country, the stable functioning of which provides adequate conditions for national security and improving the standard of living of the population. The methodology of research of the maritime transport industry in the national economy in the context of ensuring its sustainable development is generalized. Conceptual provisions for the management of investment programs are proposed, which consider the feasibility of implementing the principle of a full-scale maritime state. A methodological toolkit for managing the process of forming a strategy for sustainable development of maritime transport has been developed. Methodical principles for managing the competitive positioning of Ukraine's maritime transport in the world are presented. The necessity and prospect of participation of public institutes in the processes of state regulation of development of maritime transport of Ukraine is substantiated. The content of public-private partnership is formulated as one of the mechanisms for regulating sustainable development of maritime transport in Ukraine. The expediency and formalized content of the author's approach to conceptualization of the strategy of ensuring sustainable development of maritime transport in Ukraine is substantiated. The components of the structural-functional model of realization of the strategy of providing sustainable development of maritime transport in Ukraine are offered. The strategic priorities of the development of maritime transport in the EU are summarized and the main directions of cooperation of Ukraine with the European states in the regulatory, financial, material, technical, scientific and technological and innovative directions are defined.

Блінцов, В. С., Блінцов, С. В., Красних О. В. Особливості створення автономних ненаселених підводних апаратів для підприємств морської галузі України / В. С. Блінцов, С. В. Блінцов, О. В. Красних // Матеріали Всеукр. наук.-техн. конф. з міжнар. участю "Підводна техніка і технологія". – Миколаїв : НУК, 2012.
Створення новітніх технічних засобів дослідження і освоєння океану неможливе без створення і впровадження у морську практику автономних ненаселених підводних апаратів (АНПА, в англомовній літературі – AUV).