Academic literature on the topic 'Модель РМС'

Стверджується, що для обґрунтування технічних вимог до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) індивідуального захисту літаків слід мати моделі РЕБ з РЛС управління зброєю ЗРК, при цьому мінімально такі моделі повинні містити: просторово-енергетичну модель та сигнально-енергетичні моделі функціонування РЛС управління зброєю ЗРК при супроводженні цілей за дальністю, дальністю та швидкістю, а також за напрямком в умовах радіоелектронного подавлення (РЕП) авіаційними засобами РЕБ. Наводиться стислий опис моделей у табличній формі. Адекватність моделей перевіряється шляхом симуляції їх роботи на ЕОМ. Зазначається, що наведені моделі функціонування РЛС управління зброєю ЗРК в умовах РЕП є основою для обґрунтування основних технічних вимог до авіаційних засобів РЕБ індивідуального захисту.

Метою роботи є побудова еквівалентної електричної схеми акумулятора, підключеного до фотоелемента та навантаження. В роботі визначено необхідність створення електричних моделей та еквівалентних схем акумуляторів електричної енергії, а саме при підключенні до сонячних фотоелементів, в якості джерела електричної енергії. Запропоновано різні еквівалентні схеми акумуляторів електричної енергії для різного моделювання. Показано еволюцію еквівалентних схем від спрощеної до узагальненої. Описані їх параметри та викладені рівняння для струмів та напруг. Зокрема, показано спрощену еквівалентну схему акумулятора на основі Rint-моделі. Зазначено, що розвитком даної моделі є RC-модель, так як існують пасивні паразитні елементи. Показано, що є доцільним об’єднання двох моделей в одну, в Thevenin-модель. Викладено, що подальшим розвитком моделей електрохімічного акумулятора є модел Ренделса. Ця еквівалентна схема містить додатково імпеданс Варбурга. Показано, що для спрощення цієї еквівалентної схеми імпеданс замінюється набором резисторно-конденсаторних пар. В якості схеми заміщення фотоелемента для спрощення використано ідеальне джерело напруги та резистор з конденсатором. Для більш широкого моделювання роботи фотоелемента, в якості схеми заміщення було використано ідеальне джерело струму та нелінійні пасивні елементи. Таким чином було отримано узагальнену еквівалентну електричну схему акумулятора, підключеного до фотоелемента та навантаження. Побудовані рівняння для струмів та напруг в отриманій схемі заміщення. Бібл. 6, рис. 6.

В роботі проведено короткий аналіз моделей надійності АФАР, запропонованими вченими і інженерами за останні 20 років. Розглянуто модель надійності приймальні АФАР за критерієм допустимого підвищення мінімального рівня бічних пелюсток діаграми спрямованості амплітудно-фазового розподілу антеною решітки. Проаналізовано модель надійності передавальної АФАР за критерієм допустимого зниження максимальної дальності РЛС. Показано, що розглянуті моделі надійності є наближеними (використовують експонентний закон розподілу відмов АФАР) і тому можуть використовуватися тільки для наближеного визначення середнього напрацювання до відмови антеною решітки. Для визначення імовірнісних показників надійності АФАР: ймовірності безвідмовної роботи, інтенсивності відмов, щільності розподілу відмов, гамма-відсоткових ресурсу і ін. Необхідні більш універсальні моделі надійності, що враховують структуру і складність побудови антеною решітки як системи, що складається з величезної кількості основних і резервних приймально передавальних каналів і модулів. У роботі розроблені і досліджені універсальні моделі надійності АФАР багатофункціональної РЛС з дворівневої структурною схемою надійності (дворівнева АФАР). Універсальні моделі надійності враховує два основних фізичних критерію відмови АФАР: допустиме зниження максимального рівня дальності РЛС і припустиме збільшення мінімального рівня бічних пелюсток діаграми спрямованості антеною решітки. Як законів розподілу відмов випромінюючих (передавальних) і прийомних каналів і модулів антеною решітки застосовується експоненціальне розподіл (характеризує раптові відмови), немонотонний диффузионний розподіл (характеризує поступові відмови) і композиція експоненціального і дифузійного немонотонного закону розподілів (характеризує спільне прояв раптових і поступових відмов) . У статті представлені рівняння і формули для визначення показників надійності передавальної, приймальні та приймально-передавальної АФАР: середнього напрацювання до відмови, імовірності безвідмовної роботи та ін. В роботі розглянуто три ілюстративних прикладу розрахунку показників надійності передавальної, приймальні та приймально-передавальної АФАР при експоненційному розподілі відмов каналів і модулів антеною решітки. Проведено аналіз впливу інтенсивностей відмов випромінюючих каналів і модулів джерел вторинного живлення на середній наробіток до відмови АФАР. Представлені в статті універсальні моделі надійності АФАР рекомендується використовувати при розробці нових багатофункціональних РЛС з АФАР, а також можуть бути корисні студентам і аспірантам університетів і вищих навчальних закладів в навчальному процесі.

В роботі проведено короткий аналіз моделей надійності АФАР, запропонованими вченими і інженерами за останні 20 років. Розглянуто модель надійності приймальні АФАР за критерієм допустимого підвищення мінімального рівня бічних пелюсток діаграми спрямованості амплітудно-фазового розподілу антеною решітки. Проаналізовано модель надійності передавальної АФАР за критерієм допустимого зниження максимальної дальності РЛС. Показано, що розглянуті моделі надійності є наближеними (використовують експонентний закон розподілу відмов АФАР) і тому можуть використовуватися тільки для наближеного визначення середнього напрацювання до відмови антеною решітки. Для визначення імовірнісних показників надійності АФАР: ймовірності безвідмовної роботи, інтенсивності відмов, щільності розподілу відмов, гамма-відсоткових ресурсу і ін. Необхідні більш універсальні моделі надійності, що враховують структуру і складність побудови антеною решітки як системи, що складається з величезної кількості основних і резервних приймально передавальних каналів і модулів. У роботі розроблені і досліджені універсальні моделі надійності АФАР багатофункціональної РЛС з дворівневої структурною схемою надійності (дворівнева АФАР). Універсальні моделі надійності враховує два основних фізичних критерію відмови АФАР: допустиме зниження максимального рівня дальності РЛС і припустиме збільшення мінімального рівня бічних пелюсток діаграми спрямованості антеною решітки. Як законів розподілу відмов випромінюючих (передавальних) і прийомних каналів і модулів антеною решітки застосовується експоненціальне розподіл (характеризує раптові відмови), немонотонний диффузионний розподіл (характеризує поступові відмови) і композиція експоненціального і дифузійного немонотонного закону розподілів (характеризує спільне прояв раптових і поступових відмов) . У статті представлені рівняння і формули для визначення показників надійності передавальної, приймальні та приймально-передавальної АФАР: середнього напрацювання до відмови, імовірності безвідмовної роботи та ін. В роботі розглянуто три ілюстративних прикладу розрахунку показників надійності передавальної, приймальні та приймально-передавальної АФАР при експоненційному розподілі відмов каналів і модулів антеною решітки. Проведено аналіз впливу інтенсивностей відмов випромінюючих каналів і модулів джерел вторинного живлення на середній наробіток до відмови АФАР. Представлені в статті універсальні моделі надійності АФАР рекомендується використовувати при розробці нових багатофункціональних РЛС з АФАР, а також можуть бути корисні студентам і аспірантам університетів і вищих навчальних закладів в навчальному процесі. Ключові слова: показники надійності, середнє напрацювання до відмови, активна фазована антенна решітка, передаючі і прийомні канали антеною решітки

Разработана компьютерная модель спутникового канала связи с учетом влияния доплеровского сдвига по частоте и стороннего спутника связи. Компьютерная модель построена в графической среде имитационного моделирования Simulink, которая входит в программный пакет MATLAB. В статье рассматривается имитационная модель спутникового канала связи с использованием сигнала MSK (Minimum Shift Keying). В ходе работы изучены и применены алгоритмы цифровой обработки сигналов при разработке компьютерной модели спутникового канала связи. По заданным параметрам принимаемого сигнала определены основные параметры цифрового демодулятора сигнала MSK, такие как частота повторения бита, частота дискретизации, минимальная разрядность аналого-цифрового преобразователя (АЦП), количество уровней квантования, частота среза цифрового фильтра-дифференциатора. В результате компьютерного моделирования спутникового канала связи было исследовано влияние отстройки по частоте сигнала MSK и уровня мешающего сигнала (стороннего спутника) на помехоустойчивость модема. По результатам моделирования получены графики зависимости вероятности ошибки приема бита от уровня мешающего сигнала и вероятности ошибки от отстройки по частоте. Разработанная компьютерная модель существенно расширяет круг задач, связанных с оперативной оценкой параметров электромагнитной совместимости (ЭМС) и радиоподавления в группировках подвижных РЭС.

У статті проведено аналіз лексичних і стилістичних особливостей моделі «автор-оповідач-персонаж» у романі Г. Гессе та його перекладах; встановлено стан охоплення проблематики дослідження наративу у перекладах англійською, українською та російською мовами. Також була аргументована необхідність акцентування уваги на стилістиці нарації автора та її відтворення перекладачами для визначення рівня збереження моделі «автор-оповідач-персонаж». Мета роботи полягає у висвітленні особливостей перекладу наративних моделей як елемента мовної картини у германістиці на матеріалі дослідження роману «Степовий Вовк», а також розгляді виявлених положень на прикладі перекладу моделі «автор-оповідач-персонаж» і визначення основних ознак ретрансляції стилістики використаних наративних конструкцій автора у перекладах і їхнього впливу на масового читача. У досліджені текстів автора застосовано методи лексичного та стилістичного аналізу, який виокремлює досліджувану наративну модель, використану для вивчення лінгвістичної складової частини роману Германа Гессе. Метод етимологічного аналізу уможливив виявлення модифікацій наративних моделей у перекладі та вплив мовленнєвого апарату автора на реципієнта (читача). Метод контекстуального аналізу був задіяний для виявлення характерних рис, які відповідають модерністському стилю Германа Гессе, мовних засобів репрезентації його наративу. Встановлено першочергову домінанту моделі «автор-персонаж» у тексті оригіналу автора та перекладах російською, українською й англійською мовами, котра на семантичному рівні впливає на рівень релевантності нарації центральної події в аналізованому романі. Водночас фактичний виклад нарації диференціюється із нагромадженням рецептивно-інтерпретаційних можливостей, які реалізує читач як посередник цих текстів. Також встановлено, що наративна модель «оповідач-персонаж» у перекладах роману «Степовий Вовк» матеріалізується крізь мовлення «надійного» наратора, який у текстах перекладу цілковито розчиняється у свідомості головних персонажів.

Показано, що існують кілька моделей тропосферних каналів поширення радіохвиль. Найбільш поширеними моделями є: багатоканальні параметричні пристрої з випадковими параметрами за часом і багатосмугові параметричні фільтри з випадковими параметрами по частоті. Однак на практиці існує апріорна невизначеність характеристик променів поширення, як за часом, так і по частоті, обмежує значимість цих моделей. Проаналізовано модель багатопроменевого каналу радіолокації з випадковими параметрами за часом і по частоті. Визначено параметри моделі - середній часовий інтервал і середнє частотне рознесення. Показаний їх зв'язок з смугою і час когерентності каналу. Наведено кількісні оцінки смузі і часу когерентності для причорноморських районів. Отримані результати можуть служити основою для синтезу та аналізу РЛС виявлення безпілотних літальних апаратів (БПЛА), що працюють в умовах багатопроменевого поширення електромагнітних хвиль (ЕМХ).

Анотація. Представлено підхід до оцінювання стратегії економічного розвитку кластера, що включає динамічну економіко-математичну модель та інструментарій адаптивного моделювання, зокрема формування узагальнених коефіцієнтів моделі на базі нейронечіткої моделі. Цей механізм отримання оцінок узагальнених коефіцієнтів динамічної моделі, який впливає на вибір сценарію розвитку досліджуваних кластерів і спрогнозовані межі можливих змін економічних показників. Проведено комп’ютерні експерименти вибору стратегії економічного розвитку кластерів (на прикладі Київської області та м. Києва, Дніпропетровської та Одеської областей) і здійснений аналіз альтернативних сценаріїв їхнього розвитку. Дослідження ґрунтується на застосуванні методів системного аналізу, а також апарату математичної статистики й економіко-математичного, адаптивного, зокрема імітаційного та нейронечіткого моделювання тощо. За результатами дослідження виявлено, що поєднання нелінійної динамічної моделі з нейронечіткою моделлю дає змогу знайти такі сценарії економічного розвитку кластера, що забезпечить постійне і збалансоване зростання показників досліджуваного кластера, забезпечить цілеспрямоване підвищення рішення економічного зростання на мікро- або макрорівні та своєчасне попередження економічного спаду. Ключові слова: динамічна економічна система, кластер, теорія нечітких множин; комп’ютерне моделювання; альтернативні сценарії розвитку. Формул: 2; рис.: 8; табл.: 2; бібл.: 17.

Актуальність теми дослідження викликана потребою аналізу ефективних моделей регулювання ринку праці з метою застосування досвіду їх побудови в Україні. Постановка проблеми. Національні моделі ринків праці пов’язані з особливостями політики зайнятості в різних країнах, менталітетом та різною участю держави. Проблема полягає в недостатньому аналізі особливостей скандинавської моделі регулювання ринку праці та можливостей застосування її досягнень в національній економіці. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти регулювання ринку праці розглянуті в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: К. Армстронг, М. Барінова, Я. Безугла, Д. Богиня, П. Василенко, Д. Вінкот, Х. Дент, В. Дівнич, Г. ЕспінгАндерсен, Е. Лібанова, П. Регнард, А. Сапір, Я. Столярчук, С. Сіденко, Дж. Хопкін, В. Швець та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У більшості досліджень щодо національних моделей регулювання ринку праці дається їх загальна характеристика. Мало дослідженими залишаються особливості регулювання ринку праці в скандинавських країнах. Постановка завдання. Завдання полягає в аналізі регулювання ринків праці в Фінляндії, Швеції, Данії та Норвегії, виділенні спільних та відмінних рис, пошуку можливостей застосування їх досвіду в Україні. Виклад основного матеріалу. У статті показано, що в скандинавській моделі регулювання ринку праці значна роль відводиться державі. Вона відіграє ключову роль, забезпечуючи населення робочими місцями, високими доходами, безкоштовною освітою, охороною здоров’я та соціальними виплатами. В скандинавських країнах на нинішньому етапі розвитку збережена соціалізація ринку праці з урахуванням нових економічних реалій та процесів глобалізації. Виділено принципи соціалізації скандинавського ринку праці, які б доцільно було застосувати в Україні на сучасному етапі соціально-економічного розвитку національної економіки. Висновки. Для України оптимальною моделлю ринку праці повинно стати гармонійне поєднання стимулювання індивідуальних досягнень у праці та соціальних гарантій з боку держави. Така модель забезпечує рівною мірою економічний добробут та соціальний консенсус.

ВВЕДЕНИЕОдной из главных задач высшей школы является разработка стандартов обучения. В сложившейся в настоящее время терминологии эта работа относится к моделированию обучаемого. В самом широком смысле под моделью обучаемого понимают знания об обучаемом, используемые для организации процесса обучения. Это множество точно представленных фактов об обучаемом, которые описывают различные стороны его состояния: знания, личностные характеристики, профессиональные качества и др.Модель обучаемого является одним из центральных понятий современной дидактики. Оно возникло в компьютерных технологиях обучения и было вызвано необходимостью формализовать представления об обучаемом. Конечно, представления об обучаемом начали вырабатываться задолго до появления компьютеров, вместе с появлением самих обучаемых. Определенная формализация представлений об обучаемом началась вместе с дидактикой. Но именно компьютерные технологии обучения дали новый импульс развитию этих представлений, превратили их в объект глубоких исследований, перевели на качественно новый уровень (Брусиловский, 1992; Петрушин, 1992; Dillenbourg, Self, 1992; Self, 1994; Wenger,1987). В настоящее время моделирование обучаемого является развивающимся направлением искусственного интеллекта в обучении, под которым понимают новую методологию психологических, дидактических и педагогических исследований по моделированию поведения человека в процессе обучения, опирающуюся на методы инженерии знаний.Существуют три точки зрения, с которых можно рассматривать моделирование обучаемого, или наши знания об обучаемом. Во-первых, это знания о том, каков обучаемый есть; во-вторых, знания о том, каким мы хотим его видеть; и, наконец, знания о том, каким мы его можем увидеть. Первые устанавливаются путем анализа поведения обучаемого, и мы их будем называть поведенческой моделью обучаемого. Она изменяется вместе с изменением обучаемого, поэтому ее называют динамической, или текущей, моделью обучаемого. Механизмом построения этой модели является диагностика. За рубежом для этой цели часто используют термин когнитивная диагностика, и исследования в этой области развиты довольно широко (Self, 1994; Wenger,1987).Знания о том, каким мы хотим видеть обучаемого, требования к его конечному состоянию назовем нормативной моделью обучаемого (рис. 1). Эти знания, как правило, многогранны. Сюда относятся, например, требования к личностным качествам будущих специалистов, их профессиональным качествам и умениям, знаниям и умениям по различным учебным предметам, характеристикам физического и психического состояния и т.п. Это именно то, что называют стандартом образования. И конечной целью обучения является достижение такого положения, когда поведенческая модель обучаемого при выпуске совпадает с его нормативной моделью. Рис. 1. Схема нормативной модели обучаемогоТретья точка зрения основывается на том, что, в общем случае, существуют различные пути, или траектории, по которым могут продвигаться обучаемые в процессе обучения. С одной стороны, это могут быть корректные траектории, обусловленные правильными действиями обучаемых и предусмотренные нормативной моделью обучаемого, например, использование различных приемов и методов решения одних и тех же задач. С другой стороны, различные траектории могут быть обусловлены ошибочными действиями обучаемых, и многие их ошибки могут быть заранее предугаданы преподавателем. Работа преподавателя по определению возможных ошибок обучаемых чрезвычайно полезна с дидактической точки зрения (на ошибках учатся!); перечень же этих ошибок (желательно, с полной проработкой ошибочной траектории) составляет специфическую модель обучаемого, которую называют моделью ошибок (Brawn, Burton, 1978; Sleeman, 1982). 1. Пять компонент предметных знанийЧасть нормативной модели обучаемого, определяющую предметные знания, то есть знания по учебным предметам, назовем предметной моделью обучаемого (Атанов, Мартынович, Семко, Токий, 1997; Atanov, Martynovitch, Tokiy, 1993). Предметная модель обучаемого, таким образом, определяет смысловую сторону обучения предмету. В инженерии знаний такие знания называют экспертными знаниями, или моделью предметной области. Предметная модель обучаемого выделяет из всего множества предметных областей учебные области, так что это – модель учебной предметной области, или модель учебного предмета. Введение понятия предметная модель обучаемого позволяет сделать моделирование обучаемого законченным, так как объединяет все аспекты этого моделирования. Это тем более оправдано, что моделирование учебной предметной области существенно отличается от моделирования других предметных областей. Дело в том, что цели моделирования учебных и не учебных предметных областей различны. Любая деятельность осуществляется путем решения задач, причем эти задачи должны быть специфическими для деятельности данного вида. В производственной, научно-исследовательской (научно-познавательной) деятельности результаты решения задач являются ее прямыми продуктами, и, таким образом, процесс решения задач соответствует целям деятельности. В учебной же деятельности решение задач – это не цель, но средство достижения целей, а именно, учебных целей. Другими словами, сам по себе результат решения учебных задач не представляет никакого интереса (единственное, что от него требуется, – это быть правильным). Важен процесс их решения, так как именно в процессе решения задач формируется способ действий (Машбиц, 1988; Атанов, 2001). Отсюда и различие целей моделирования. Моделирование не учебной предметной области должно обеспечить получение общественно значимых результатов, моделирование не учебной предметной области – процесс решения учебных задач.Заметим, что если текущее моделирование является весьма развитой ветвью искусственного интеллекта, то вопросы экспертных знаний в обучении, моделирования предметных знаний развиты в значительно меньшей степени. И это понятно, так как специалисты по искусственному интеллекту, как правило, не являются таковыми в какой-либо иной предметной области. Кроме того, они, как правило, не являются специалистами и в дидактике.Напомним, что, в соответствии с классификацией, существует разделение предметных знаний на декларативные и процедурные (Представление…, 1989; Петрушин, 1992). Первые представляют собой утверждения (факты) о свойствах объектов предметной области и отношениях между ними. Процедурные знания описывают порядок и характер преобразования объектов предметной области. Декларативные знания определяют содержательную, или семантическую, часть предметных знаний и порождают семантическую предметную модель обучаемого. Процедурные знания составляют процедурную предметную модель обучаемого.Согласно деятельностной теории учения (Машбиц, 1988; Атанов, 2001), конечной целью обучения является формирование способа действий, а образ действий реализуется в практической деятельности через умения. Знания выступают в качестве средств, с помощью которых формируются умения. В инженерии знаний умения трактуются как поведенческие, или операционные знания. Механизмом формирования умений является оперирование знаниями (как декларативными, так и процедурными), проявляемое в поведении человека. Таким образом, предметная модель обучаемого включает в себя умения, которые должны быть сформированы в процессе обучения. Перечень этих умений назовем операционной предметной моделью обучаемого.Одним из отличительных свойств знаний является их структурируемость. Очень важно, особенно для учебного материала, установить его структуру. Ибо усвоить определенную порцию учебных знаний – значит установить их место в структуре данного раздела учебного материала. Поэтому одной из задач при построении предметной модели обучаемого должно быть установление структуры предметных знаний. Изучение структуры учебного материала является самостоятельным предметом исключительно важного и глубокого исследования. Предметная же модель должна дать более-менее укрупненное представление, о чем знания. Это обычно делается перечислением тем, тематически. Перечень тем, подлежащих изучению, назовем тематической предметной моделью обучаемого.Кроме того, методологически очень важно определить, какую роль играют те или иные знания, какие функции они выполняют, то есть осуществить функциональное структурирование. Это можно сделать, составив перечень функциональных рубрик, определив таким образом функциональные знания. При этом среди них могут быть знания, выполняющие как не преобразующие функции (декларативные знания, например, определения, следствия, выводы), так и преобразующие (процедурные знания, например, методики, алгоритмы). Вместе они составляют функциональную предметную модель обучаемого.Таким образом, предлагается пятикомпонентная предметная модель обучаемого, состоящая из тематической, семантической, процедурной, операционной и функциональной частей (рис. 2).Такая модель по курсу общей физики создана на кафедре общей физики и дидактики физики Донецкого государственного университета (Атанов, Мартынович, Семко, Токий, 1997; Атанов, Эфрос, 1997; Программированный …, 1993; Atanov, Martynovitch, Tokiy, 1993; Atanov, Efros, 1997). Рис. 2. Схема предметной модели обучаемого. 2. Тематическая предметная модель обучаемогоТематическая предметная модель обучаемого известна с незапамятных времен, по сути дела, – это привычная всем программа читаемого курса. Она строится именно по тематическому принципу, в ней перечисляются разделы и темы, подлежащие изучению. Тематическая предметная модель обучаемого отражает общую структуру курса. При этом возможна детализация различной степени, но все-таки всегда это не сами предметные знания, не их содержание, а их названия. По сути дела, это определенные свойства, определенная характеристика предметных знаний, знания о предметных знаниях. Знания о знаниях называют метазнаниями. Таким образом, тематическая предметная модель представляет собой метазнания.Это естественная и удобная для планирования и организации учебного процесса модель. Более того, она является обязательным нормативным документом, подготовка любого учебного курса начинается с ее создания (то есть с создания программы курса). Однако она излишне общая для того, чтобы ее использовать для диагностики.Недостаточность для организации учебного процесса программы курса, в которой только перечисляются темы, подлежащие изучению, понята была уже давно. Ее стали усложнять, добавляя перечни практических, семинарских занятий, лабораторных работ. Академия педагогических наук бывшего СССР разработала схему программы, одним из необходимых элементов которой были так называемые ЗУН’ы – знания, умения, навыки, освоение и формирование которых предполагалось программой. Однако это был чисто механический шаг, так как и в знания, и в умения вкладывался все тот же тематический смысл. Приведем наглядный пример. Знать: теорему Пифагора (законы Ньютона, правила дифференцирования, и т.д. и т.п.); уметь: применять теорему Пифагора (законы Ньютона, правила дифференцирования, и т.д. и т.п.).Описанный подход в Украине перенесен на моделирование специалиста, на определение интегральных характеристик специалиста, где он имеет определенный смысл. Обязательным документом по каждой специальности является Образовательная профессиональная программа (ОПП), которая оговаривает нормативные требования к специалисту с точки зрения знаний и умений. Она играет роль государственного стандарта по специальности. Однако редко можно найти ОПП, в которой необходимые умения формулировались бы настолько конкретно, чтобы выступать в качестве достаточно конструктивной основы при построении продуктивного учебного процесса. Чаще мы имеем дело с общими фразами, а то и банальностями. Например, в ОПП по психологии (1998 год) указано, что специалист-психолог по курсу педагогической психологии должен уметь (всего три умения):– выполнять психологический анализ различных форм проведения занятий, в частности, урока;– исследовать с помощью методов педагогической психологии отдельные проблемы процесса обучения;– организовывать и проводить консультативную работу по вопросам педагогической психологии.Как видно, умения формулируются в такой общей постановке, что говорить об их практическом смысле не приходится. Конкретизировать приведенные выше общие формулировки должен преподаватель, и, увы, мы знаем, чем это кончается. Слишком большую исследовательскую работу необходимо провести, чтобы из таких общих формулировок получить практически значимые положения. А ведь приведенный пример касается дисциплины, в которой эти вопросы должны разрабатываться в первую очередь. К чести технических дисциплин надо сказать, что часто в них дело обстоит лучше, и это потому, что в них есть живые конкретные дела.При обучении какой-либо определенной дисциплине такой подход (знать – уметьприменять) оказывается практически бессмыслен. Очень ёмкимявляется понятие уметь применять, и ответ типа «да/нет» не дает никакой пищи для диагностики. Здесь положительный результат может дать только операционный подход, когда будут выделены и обозначены элементы знаний (в том числе и умения).Однако не стоит перегружать тематическую модель. Она должна решать свои узкие задачи, решение остальных задач целесообразно возложить на соответствующие другие компоненты предметной модели. 3. Функциональная предметная модель обучаемогоКак уже было отмечено, функциональная компонента предметной модели обучаемого – это не сами предметные знания. Она показывает, какую роль играют те или иные предметные знания. Поэтому функциональная предметная модель – это так же, как и тематическая модель, метазнания. Они имеют определенную структуру по горизонтали, которую можно передать с помощью рубрик.Роль знаний, их функции зависят от конкретного предмета, однако при этом существуют общие для всех предметов рубрики, например, понятия, свойства. Отдельные предметы могут иметь специфические для них рубрики, определяемые существом этих предметов. Возможны случаи, когда рубрики совпадают для группы предметов, объединяемых по какому-либо признаку. Например, для физических курсов нами выделены такие рубрики: понятия, формулировки, законы, свойства, следствия, выводы, причины, формулы, уравнения, модели, методики, алгоритмы (Атанов, Мартынович, Семко, Токий, 1997; Atanov, Martynovitch, Tokiy, 1993). Рубрики имеют наполнение, которое также не передает семантику предметной области и является метазнаниями.Функциональная предметная модель позволяет в необходимой степени детализировать то, что студент должен знать. Речь здесь идет о знании на репродукционном уровне, т.е. знать – значит помнить. Приведем пример по молекулярной физике.Студент должен знать (помнить):1. Определение понятий: моль, термодинамическая система, давление, температура, плотность концентрация, идеальный газ, термодинамический процесс, термодинамическое равновесие, уравнение состояния, молярная масса, длина свободного пробега, …;2. Формулировки и следствия: закона Паскаля, закона Архимеда, распределения Максвелла, …;3. Выводы: основного уравнения МКТ, барометрической формулы, формул для работы при изопроцессах, …;4. Формулы: средней длины свободного пробега, коэффициентов теплопроводности, диффузии, вязкости, внутренней энергии идеального газа, …;5. Свойства: газов в соответствии с их моделями; изопроцессов; цикла Карно; распределений Максвелла и Больцмана; …. 4. Семантическая предметная модель обучаемогоСемантические знания по учебным предметам содержатся в учебниках, учебных пособиях, другой учебной литературе. И каждый вид учебной литературы в определенном смысле является моделью этого предмета. Учебники представляют собой наиболее расширенную модель.С точки зрения дидактики, в содержании любого учебника принято выделять две части (Машбиц, 1988). К первой части относится информация, непосредственно составляющая содержание предмета, предметные знания, или СОД-1. Другая часть – СОД-2 – это информация, обслуживающая СОД-1 (например, сведения из математики, других предметов, выкладки, толкования, объяснения), информация о применении и использовании СОД-1 в других дисциплинах, а также в технике, в жизни и т.п.Инженерия знаний в текстовых источниках знаний (в том числе и в учебниках) выделяет первичный материал наблюдений α, систему научных понятий β, субъективные взгляды автора и результат его личного опыта γ, а также некоторые «общие места», или «воду», δ (Гаврилова, Червинская, 1992). В соответствии с этим можно говорить о наличии в учебниках наряду с СОД-1 и СОД-2 также СОД-3, что соответствует, в основном, знаниям типа δ, т.е. «воде». Наша практика составления семантических предметных моделей обучаемого показывает, что СОД-3 иногда, особенно в учебниках по гуманитарным предметам, может достигать чрезвычайно больших объемов.По сути дела, именно СОД-1 и составляет семантическую модель предметной области, или семантическую модель обучаемого. Однако эти знания в учебнике не выделены специально, они распределены по всему учебнику, переплетаются с другими знаниями, не формализованы. 4.1. Семантические факт

Диагностирование в пространстве сигналов в отличие от диагностирования в пространстве параметров носит апостериорный характер и реализуется методом тестирования объекта эталонными сигналами. По получаемым в результате невязкам имеется возможность анализировать оценки текущего состояния объекта. Вместе с тем для тестирования сети приходится расходовать большой объем сетевого ресурса, возникает подобие цунами служебного трафика. В этих условиях целесообразно использовать методы самодиагностирования. Суть задачи самодиагностирования состоит в возможности идентифицировать сетевые элементы на основе сопоставительного анализа исходов тестирования между смежными элементами. Диагностическая структура представляется ориентированным графом с взвешенными дугами. В работе используется модель PMC, при этом исход теста, выполняемого неисправным элементом, не зависит от физического состояния тестируемого элемента. Рассмотрена циркулянтная диагностическая структура сети, диагностируемая с помощью алгоритма анализа глобальной диагностической информации. Даются практические рекомендации по идентификации технического состояния сети для построения децентрализованных алгоритмов самодиагностирования.

Павленко С. В. Виявлення професійних рис менеджерів промислових підприємств : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник А. П. Поплавська. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 92 с.
UA : Робота виклади на 92 сторінок, 5 рисунків, 12 таблиць. Перелік посилання включає 83 джерела. Об’єкт дослідження: організаційна поведінка працівників. В період соціальних змін у суспільстві змінюються механізми керування кадровими ресурсами організації. Це значно впливає на організаційну поведінку працівників, і, не останню роль в тому, чи буде ця організаційна поведінка працівників сприяти ефективності роботи організації, відіграють особистісні риси керівника. Тому метою нашої наукової роботи став теоретичний аналіз проблеми впливу професійних рис менеджера на формування організаційної поведінки працівників. В нашій роботі ми зосередили увагу на теоретичному підході до вивчення організаційної поведінки працівників, представники якого, а саме: С.О. Валуєв та Г.В. Латфуллін вважають, що форма тієї чи іншої поведінки співробітника залежить від того, яку кожен має психологічну програму на рівні свідомості. Організаційна поведінка – це вивчення поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях і практичне використання отриманих знань. Відповідно, до основних цілей вивчення організаційної поведінки слід віднести: систематизований опис поведінки людей, пояснення причин вчинків працівників, прогноз поведінки працівників в майбутньому, і на підставі всього цього – забезпечення правильного управління персоналом організації. Наукова новизна нашої дипломної робота полягає в тому, що дослідження особистісних рис керівників допоможе розібратись в тому, які саме моделі організаційної поведінки формуються під впливом того чи іншого психологічного типу керівника.
EN : The work is presented on 92 pages, 5 figures, 12 tables. The list of references includes 83 sources. Object of research: organizational behavior of employees. In the period of social changes in the society the mechanisms of management of human resources of the organization change. This significantly affects the organizational behavior of employees, and, not least the role in whether this organizational behavior of employees will contribute to the effectiveness of the organization, play the personal traits of the leader. Therefore, the aim of our research was a theoretical analysis of the problem of the influence of professional traits of the manager on the formation of organizational behavior of employees. In our work, we focused on a theoretical approach to the study of organizational behavior of employees, whose representatives, namely: S.O. Valuev and GV Latfullin believe that the form of a particular behavior of the employee depends on what everyone has a psychological program at the level of consciousness. Organizational behavior is the study of the behavior of people (individuals and groups) in organizations and the practical use of knowledge. Accordingly, the main objectives of the study of organizational behavior should include: a systematic description of human behavior, explaining the causes of employee behavior, forecasting employee behavior in the future, and on the basis of all this - ensuring proper management of the organization. The scientific novelty of our thesis is that the study of personal traits of leaders will help to understand what models of organizational behavior are formed under the influence of a psychological type of leader.

Работа посвящена разработке научно обоснованных и технологических решений в области интенсификации процессов разделения, концентрирования и очистки рас-творов высокомолекулярных соединений в различных отраслях промышленности. На основе существующих методов расчета и моделирования процессов баромем-бранного разделения, развиты теоретические основы использования различных ти-пов мембран для получения пермеата и концентрата с требуемыми показателями, предложены и научно обоснованы методы совершенствования аппаратурного оформления данных процессов, реализованные в новых технологических режимах, обеспечивающих сокращение энергетических и материальных затрат при сохране-нии требуемого качества выпускаемой продукции. Предложен метод решения краевых задач взаимосвязанного массопереноса при различных краевых условиях. Данные решения совместно с уточненной моделью активного гидродинамического разделения потоков и экспериментальными выражениями для коэффициентов тепло и массопереноса легли в основу разработки уточненных инженерных методов рас-чета баромембранных установок, позволяющих приблизить промышленное произ-водство в различных отраслях к безотходному. Предложена универсальная конструкция агрегата разделения, концентрирования и очистки сточных вод для возврата очищенной воды, ценных ингредиентов и зна-чительной доли тепловой энергии. Разработаны технологические режимы для раз-деления реальных промышленных стоков, позволяющие уменьшить ущерб окру-жающей среде от использования данных агрегатов в легкой промышленности. Работа выполнена в рамках государственного задания на выполнение НИР (тема № FZZW-2020_0010).При выполнении исследований привлекалось комплексное оборудование ЦКП ИГХТУ

Кыштовская культура эпохи Средневековья, памятники которой расположены на территории северной и центральной части Барабинской лесостепи, была выделена автором в 1987 г. [Молодин, 1987]. Дальнейшие исследования позволили выявить этапы в ее развитии на протяжении восьми столетий [Соловьев, 1997; Молодин, Соловьев, 2012]. К числу памятников данной культуры относятся могильники, а также ритуальные комплексы, отличающиеся спецификой конструкций и своеобразным набором жертвенного инвентаря [Молодин, 1990; Молодин, Соловьев, 2019]. К серии дошедших до нашего времени реалий относятся глиняная и деревянная посуда, железные и костяные наконечники стрел, деревянные идолы, железные ножи, проколки, а также индивидуальные украшения и украшения поясной гарнитуры из железа, бронзы, олова, стекла и т.д. Большинство этих предметов эпохально диагностируются и вполне сопоставимы с предметным набором погребальных комплексов. Несомненный интерес представляют луновидные подвески, обнаруженные в культовых комплексах памятника Сопка-2 и святилища Усть-Изес. Изделия выполнены из высокооловянистой бронзы. Перед нами так называемые лунницы - достаточно стилизованные изделия, что свидетельствует об их явно вторичной отливке. Изделия из Барабы весьма схожи друг с другом, хотя выполнены по различным матрицам. По-видимому, эти предметы следует называть псевдолунницами, поскольку оконечности «луны» сомкнуты и образуют замкнутую окружность. Модели для их отливки использовались многократно и уже в новых произведениях все более трансформировались от исходной, действительно луновидной формы. Изделия односторонние, круглой формы, с выраженной петелькой для подвешивания. В нижней части обеих лунниц находится крупное круглое отверстие. Лицевые стороны подвесок украшены по периметру бордюрами из разновеликой псевдозерни, образующими схожие, но все-таки отличающиеся композиции. Данные предметы являются наиболее юго-восточными находками подобных подвесок, что демонстрирует вектор этнокультурных связей носителей кыштовской культуры, который уходит на север и северо-запад. Происхождение луновидных подвесок, как украшений конской упряжи и человека, связано с широким кругом культур середины I тыс. н.э. восточно-европейских и Среднеазиатских степей [Амброз, 1981], а также Южного Зауралья [Мажитов, 1981, рис. 13-38-39]. Наиболее широкое их распространение приходится на период Средневековья (X-XIII вв.) северо-славянского и финно-угорского миров [Седов, 1982, рис. 12, табл. XXVI-16, XXVII-39 и др.; Седова, 1997, с. 300, табл. 54; Голубева, 1997, табл. 92-1, 1, 4, 6, 7, 8; Могильников, 1987, с. 163-235]. Аналогичные предметы были найдены на средневековых памятниках нижнего Приобья (например, могильник Ленк-Понк на р. Салым, левом притоке Оби (XI-XIII вв.)); могильник Уна-Пай на р. Обь; могильник Ликинский, на притоке р. Лозьвы (X-XIII вв.) [Чернецов, 1957, табл. XXX-3, XLV-18; Викторова, 1973, табл. XI-6]; а также в Прикамье [Могильников, 1987, с. 284]). Начиная с X в. в нижнем Приобье появляется большое количество привозных бронзовых и серебряных предметов, хорошо известных по русским и булгарским древностям. Эти предметы часто порождали местные подражания, порой довольно несовершенные. Так, техника зерни, например, осталась неосвоенной, о чем свидетельствуют сибирские подвески, в том числе приводимые в настоящей работе, на которых присутствует лишь имитация зерни в виде мелких, целиком отлитых шишечек [Могильников, 1968, с. 243; 1987, с. 215, табл. XCII-9]. Обнаружение подобных предметов в погребениях, кладах или на жертвенных местах объясняется тем, что «в глазах древнего человека зарыть их в землю или принести в жертву - понятия почти равнозначные» [Балакин, 1979, с. 90]. Для нас важно, что наличие лунниц в комплексах кыштовской культуры и использование их в обрядовой практике является еще одним важным свидетельством духовной связи кыштовцев со своей северной прародиной.

Полевые исследования памятников Амуро-Уссурийской провинции наскального искусства в 2018-2019 гг. позволили существенно уточнить корпус уже известных изображений и выявить новые. Исследования выполнялись на трёх памятниках наскального искусства Хабаровского края (на р. Амур и р. Уссури): СикачиАлян, Шереметьево, Кия. Целью проекта документирования памятников было создание точных и детальных карт расположения петроглифов документирование камней и плоскостей с петроглифами современными техническими средствами и выявление ранее неизвестных наскальных изображений. Для документирования применялась фотосъемка с фотограмметрической обработкой цифровых фотоснимков и формированием текстурированных полигональных моделей камней и поверхностей с петроглифами. В результате камеральной обработки моделей было выявлено 29 неизвестных ранее петроглифов и существенно уточнены контуры 17 изображений. Значительно пополнился бестиарий памятников Сикачи-Алян (пункт 1 и 2), Шереметьево (пункт 3). По данным документирования памятников экспедициями под руководством А.А. Окладникова в 1970-е гг. основным сюжетом петроглифов Сикачи-Аляна является лось. Считалось, что изображения лося преобладают среди зооморфных образов петроглифов Амура и Уссури. На 2 пункте Сикачи-Алян до настоящего времени было зафиксировано 14 камней с изображениями фигур лосей, в петроглифах Шереметьево их 3, а среди Киинских 1. Однако в ходе последнего этапа документирования выявляются новые изображения кабанов и грызунов, коРис. 1. Сикачи-Алян, пункт 2. Новое изображение (карта высот, сформированная на основе полигональной модели камня). которые по совокупности преобладают над изображениями лосей на всех указанных памятниках. В докладе представлены уточнения прорисовок на камнях 9 (Сикачи-Алян, пункт 1), 37, 51 и 69 (Сикачи-Алян, пункт 2). Выявлены новые зооморфные изображения на памятниках Сикачи-Алян (пункт 2, рис.1) и Шереметьево (пункт 3).

Стаття присвячена характерним рисам жіночого мовлення (XIX ст.), дослідженим на матеріалі роману Л. М. Олкотт “Little Women”. Роман, написаний у 1868 році, є найбільш популярним та відомим твором авторки, у якому розповідається про життя чотирьох сестер Марч, а саме Маргарет, Джо, Бет та Еммі. Метою роботи є визначення рис, притаманних мовленню жінок за класифікацією Р. Лакофф. До цих рис відносимо використання розділових питань і підвищеної інтонації, вживання семантично «порожньої» лексики, частотне використання лексики, характерної для «жіночих» тем, часте вживання емфази, інтенсифікаторів і модальних часток, використання точних назв кольорів, а також порівняно менше використання засобів створення гумористичного ефекту. Також у роботі досліджено мовлення персонажів відповідно до чотирьох моделей гендерної ідентичності, таких як «Берегиня», «Барбі», «Ділова жінка» та «Феміністка». Згідно з отриманими результатами, найбільш популярною моделлю мовлення жінок у досліджуваному романі є «Барбі», адже головною метою жінок того сторіччя був гарний вигляд як гарантія майбутнього вдалого заміжжя. Друге місце посідає гендерна модель «Берегиня», оскільки жінка мала вести господарство та піклуватися про дітей. Найменш популярними виявились моделі «Ділова жінка» та «Феміністка», втіленням яких у романі є Джо. Наявність такого персонажа пов’язана з тим, що у кінці XVIII ст. – початку XIX ст. виник жіночий феміністичний рух, загальні риси якого отримали своє відображення у мовленні та поведінці Джо. Гендерні моделі «Барбі» та «Берегиня» повністю відповідають характерним рисам жіночого мовлення, наведеним у класифікації Р. Лакофф. Для моделей «Ділова жінка» та «Феміністка» характерною рисою також є використання розділових питань, семантично «порожньої лексики» та інтенсифікаторів. Однак саме у цих гендерних моделях знаходимо риси, що, за стереотипами, не є притаманними жіночому мовленню, а саме часте вживання жартів, менша зосередженість на точних назвах кольорів, розмови на теми, що не належать до суто «жіночих».

Тези присвячено особливостям мовлення жіночих персонажів, що відносяться до моделі "Гламурна дівуля". Дослідження проводилось на матеріалі епізодичної відеогри "Life Is Strange: Before the Strom". У нашому дослідженні зосередимось на образі одного з антагоністів, а саме Вікторії Чейз. Властивими рисами характеру персонажів, що відносять до моделі "Гламурна дівуля" вважаємо: зарозумілість, самозакоханість, підступність, нерозумність та балакучість. До характерних рис мовлення відносимо: частотне вживання вигуків, інтенсифікаторів, лайливих слів, підвищеної інтонації та конструкцій, що позначають невпевненість. До характерних тем відносимо розмови про одяг, зовнішність, власну значущість та розкоші.

Звіт про НДР: 20 с., 20 рис., 12 джерел. Об`єкт дослідження – інформаційні системи в медицині. Мета роботи – Автоматизація ведення прийому дітей, зокрема скорочення часу на ведення записів у картку дитини, вибірка дітей певних категорій та форм ведення довідників дітей. Метод дослідження – системний аналіз процесів надання первинної медико-санітарної допомоги дітям та вдосконалення процесу роботи з даними й формами. На даний час в Україні відсутні національні чи регіональні системи ведення електронних медичних карток що дозволили б відмовитися від паперових. Передбачене в плані реформ медичної галузі програмне забезпечення не розроблене і не впроваджене. За 2011 рік у місті здійснено: 6781811 відвідувань поліклінік та 490260 відвідувань лікарями хворих удома. Тобто прогнозований річний обсяг звернень до сімейних лікарів складає 7 мільйонів (в середньому 10 звернень кожного мешканця). Прийнявши річний фонд робочого часу у 2000 год. середня завантаженість сімейного лікаря складе біля 9 відвідувань на годину. Тобто, середній час спілкування з пацієнтом становитиме 5-7 хвилин. Значну частину непродуктивних витрат часу лікаря складає робота із паперовою документацією. Знаходження та розшифровування необхідних медичних записів, повторне збирання анамнезу, записування до картки, виписування направлень й інших документів. Непродуктивні витрати часу складають до 2/3 часу прийому пацієнта. Суттєвими є також непродуктивні витрати часу пацієнтом через неможливість оперативного й точного планування часу прийому у лікаря. Типовими є черги в реєстратурі та під кабінетом лікаря. Часто саме черги у лікарняних закладах є місцем передачі інфекційних захворювань між пацієнтами. Розроблений прототип інформаційної системи продемонстрував можливість виконання базових функцій та обробки необхідних даних в тому числі й мобільними засобами. Прототип системи створено з метою уточнення специфікації інтерфейсів, головних функцій, інформаційних процесів та моделей. Результати розробки прототипу є основою для реалізації подальших планів розробки системи в цілому. З метою реалізації базових функцій для ведення прийому дорослих пацієнтів у листопаді-грудні 2012 року було реалізовано автоматизацію прийому дорослих пацієнтів та виконано оптимізацію часових характеристик уведення даних. Функції ведення прийому дітей у прототипі реалізовано не було, хоча інформаційна та функціональна моделі передбачають їх подальшу реалізацію. Ведення прийому дітей суттєво відрізняється від ведення прийому дорослих пацієнтів й передбачає уведення низки додаткових параметрів та налаштування форм прийому. На даному етапі виконання робіт передбачається реалізація функцій ведення прийому дітей та розширення сервісів для планування роботи і скорочення часу на уведення типової інформації. Результати НДР упроваджені в діяльність комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради. Прогнозні припущення щодо розвитку об`єкта дослідження – створення центру зберігання даних в режимі 7/24, впровадження програмної частини інформаційної системи, реалізація інформаційної системи у повному обсязі, покращення експлуатаційних характеристик та поширення ІС на місто.

Звіт про НДР: 56 с., 41 рис., 43 табл., 2 додатки, 11 джерел. Об`єкт дослідження – інформаційні системи в медицині. Мета роботи – визначення з допомогою прототипу головних функцій та загальної структури міської інформаційної системи первинної медичної допомоги. Метод дослідження – системний аналіз процесів надання первинної медико-санітарної допомоги та створення прототипу інформаційної системи. На даний час в Україні відсутні національні чи регіональні системи ведення електронних медичних карток що дозволили б відмовитися від паперових. Передбачене в плані реформ медичної галузі програмне забезпечення не розроблене і не впроваджене. З реформуванням системи медичної допомоги у місті створено 7 Центрів первинної медико-санітарної допомоги, до складу яких включено 24 амбулаторії та 11 кабінетів лікарів загальної практики (420 сімейних лікарів). Населення Кривого Рогу, що потенційно потребує медичної допомоги, нараховує 700 тисяч. Тобто, один лікар надає допомогу приблизно 1700 громадянам. За 2011 рік у місті здійснено: 6781811 відвідувань поліклінік та 490260 відвідувань лікарями хворих удома. Тобто прогнозований річний обсяг звернень до сімейних лікарів складає 7 мільйонів (в середньому 10 звернень кожного мешканця). Прийнявши річний фонд робочого часу у 2000 год. середня завантаженість сімейного лікаря складе біля 9 відвідувань на годину. Тобто, середній час спілкування з пацієнтом становитиме 5-7 хвилин. Значну частину непродуктивних витрат часу лікаря складає робота із паперовою документацією. Знаходження та розшифровування необхідних медичних записів, повторне збирання анамнезу, записування до картки, виписування направлень й інших документів. Непродуктивні витрати часу складають до 2/3 часу прийому пацієнта. В результаті проведених досліджень побудовано функціональну модель прототипу ІС, розроблено архітектуру ІС, встановлено та налаштовано необхідне на етапі розробки прототипу обладнання, розроблені ескізи інтерфейсів користувачів. Результати НДР упроваджені в діяльність комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради. Прогнозні припущення щодо розвитку об`єкта дослідження – впровадження програмної частини прототипу інформаційної системи, реалізація інформаційної системи у повному обсязі, покращення експлуатаційних характеристик та поширення ІС на місто.

Каспийская проблематика рассматривается в различных аспектах многочисленными отечественными и зарубежными исследователями. Особое значение регион приобретает в связи с подписанием Конвенции о правовом статусе Каспийского моря (от 12.08.2018 г.), которая сформировала новые геополитические и геоэкономические реалии и новый вектор интеграционного развития на евразийском континенте. Все большее внимание уделяется тематике пространственного развития Большого Каспия в системе координат «Восток-Запад» и «Север-Юг». Политика США на Ближнем Востоке, включающая санкционное давление на Иран, направлена на дестабилизацию политико-экономической ситуации в регионе, также предусматривает сдерживание поступательного развития крупнейших азиатских экономик мира. В настоящей работе рассмотрены некоторые концептуальные подходы к формированию концепта и многомерной модели Большого Каспия, как геополитического центра региональных и глобальных интересов, динамично меняющего простран-ственное сопряжение разновекторных сил международного влияния на основе институциональных преобразований. Рас-смотрен подход создания нового геополитического пространства в рамках «Большого Евразийского треугольника РИК» с основанием треугольника «Большого Каспия», стягивающего на себя ведущих игроков мировой политики и опоясывающе-гося Евразийский континент важнейшими транспортными маршрутами. Формирование «многомерных пространств» – треугольников, как наиболее устойчивых политико-экономических и физико-географических международных конструкций (образований), представляет собой пространственные реалии Большого Каспия, как нового геополитического измерения – мегарегиона.