Bibliographies: 'Мова рухів'

1

ІЛЬЧЕНКО, Анастасія, and Олена НЕСЕН. "ВИКОРИСТАННЯ ФІЗКУЛЬТХВИЛИНОК ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПЕРШОГО КЛАСУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 131–43. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-131-143.

Full text

Abstract:

Мета роботи полягає у складенні віршованих фізкультхвилинок, виконання яких сприятиме оволодінню учнями лексичною компетентністю на уроках англійської мови у закладах початкової освіти відповідно до затвердженої навчальної програми для першого року навчання. Завданням роботи є аналіз присвячених обраній тематиці наукових та методичних джерел; вивчення змісту програми предмета «Англійська мова» для учнів першого класу; складення віршів та підбір простих і зрозумілих для дітей рухів відповідно до змісту обраних тем шкільної програми. Для досягнення поставленої мети було проведено аналіз наукової та методичної літератури, а також контент аналіз програми предмета «Англійська мова» для учнів першого року навчання. Висвітлено основні методи навчання англійської мови в русі, серед яких: «total physical response», метод асоціативних символів, ігровий метод «move-about games», спортивний метод Громико. Теоретично обґрунтовано користь використання спеціально складених фізкультхвилинок під час уроків англійської мови з метою одночасного вирішення освітнього й оздоровчого завдань, що полягають у зацікавленні учнів новою темою та закріпленні раніше вивченого матеріалу, а також переключенні уваги учнів на фізичні рухи, зняття напруження у м’язах, поліпшення емоційного фону навчально-виховного процесу відповідно. Встановлено перелік тем навчальної програми дисципліни, запропонованих для вивчення на першому році навчання в початковій школі; визначено об’єм необхідного для засвоєння дітьми лексичного матеріалу. Підібрані та запропоновані до використання фізкультхвилинки складені з урахуванням вимог до змісту навчальної програми предмету «англійська мова» для учнів першого року навчання; фізіологічних потреб організму дітей молодшого шкільного віку; особливостей протікання окремих психічних процесів дитини. Застосування авторських фізкультхвилинок розглядається як один із методів навчання англійській мові у русі. Практична значущість результатів дослідження полягає в підвищенні ефективності опанування учнями першого класу лексичних одиниць з урахуванням їхніх вікових, фізичних та психічних особливостей. Ключові слова: фізкультхвилинка, лексична компетентність, школярі, методи навчання, здоров’язбереження, англійська мова.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Демиденко, Ганна Глебівна. "Вираження танцювальної культури українців засобами фразеології." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (October 27, 2017): 77–86. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.90.

Full text

Abstract:

У статті з’ясовуються семантичні й етнокультурні особливості українських фразем, які репрезентують специфіку танцювальної культури мовців, описують характер виражальних рухів, надають відомості про невербальний компонент хореографічної практики (пози, жести). Танцювальні здібності українського народу схарактеризовано як унікальне та самобутнє явище, що отримало лінгвальне втілення у сталих зворотах. До аналізу залучено дві групи висловів: 1) фразеологізми із дієслівним компонентом «танцювати»; 2) фразеологізми, внутрішня форма яких засвідчує рухову активність, подібну до танцювальної. Акцентовано, що семантика стійких словосполучень першої групи має метафоричний вияв, стає зрозумілою завдяки культурологічним коментарям, витлумаченню символічного навантаження. Сталі звороти другої групи ілюструють невербальну активність людини, дають оцінку мові тіла, що дає змогу визначити риси характеру українців, ментальні ознаки крізь призму танцювальної культури. Спостереження за фактичним матеріалом дає підстави зробити висновок, що танець виник у результаті ритуалізації поведінкових стереотипів і сценаріїв. Вони є виявом загальної потреби до впорядкування танцювальних рухів на біологічній основі як засобів передачі адаптивно цінної когнітивної інформації. Мова танцю зумовлена соціокультурним життям, тому спостереження за тваринним світом, міжособистісне спілкування, міжнаціональні зв’язки, побут, навіть військова справа стали підґрунтям для певних моделей хореографічної культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Gorlo, N. V. "Іредентизм у контексті об’єднавчих етнополітичних рухів: сутність і специфіка." Grani 18, no. 7 (May 22, 2015): 57–62. http://dx.doi.org/10.15421/1715136.

Full text

Abstract:

Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей іредентизму, що здійснюється в процесі проведення порівняльного дослідження іредентизму з іншими формами об’єднавчих етнополітичних рухів – уніонізмом і паннаціоналізмом. Іредентизм розглядається як форма уніонізму, тому що спрямовується на об’єднання груп розділеного народу, і як один зі способів реалізації паннаціоналістичних ідей. Історичний огляд зародження іредентизму в Греції і Італії показує, що змістом іредентизму є такий варіант об’єднання розділеного народу, коли його більша частина вже створила національну державу і прагне приєднати інші групи розділеного народу, які перебувають під іноземним пануванням. Специфічною ознакою іредентизму є селективний характер чинників, на основі яких формується стратегія об’єднання розділеного народу: мова, спільні елементи культури або схожі уявлення про спільне минуле. Іредентизм має деструктивний потенціал, оскільки загрожує територіальній цілісності держави, в якій проживає іредента. За цією ознакою іредентизм відрізняється від етнічного уніонізму і паннаціоналізму, які найчастіше декларують об’єднання вже сформованих етнополітичних організмів. Серед способів боротьби з руйнівним впливом іредентизму на політичну стабільність в багатоетнічних державах є відкритий діалог між представниками різних етнічних груп і реалізація виваженої регіональної політики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Shulika, А. А. "Політична роль профспілок в системі антиглобалістського руху." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 10, no. 1-2 (22) (December 26, 2018): 95–99. http://dx.doi.org/10.15421/351812.

Full text

Abstract:

В статті розглядаються особливості участі профспілок в антиглобалізаційних рухах. Наголошується, що консолідація антиглоалістських рухів відбувалася навколо ідейної платформи узагальненої критики ліберальної форми глобалізації. Вона йшла паралельно і відразу за багатьма напрямками, які згодом лягли в основу типологізації суб’єктів громадянського антиглобалізму. Тут в першу чергу мова йде про селянські, правозахисні, профспілкові, етнічні, суспільно-політичні, екологічні, молодіжні та феміністські неурядові об’єднання, чиє зближення було цілком природним і почалося задовго до появи самої доктрини антиглобалізму і навіть до виникнення поняття «глобалізація». Тому участь профспілок в антиглобалістських рухах було початком якісно нового етапу об’єднання різних соціальних сил на базі протидії негативним аспектам неоліберальної глобалізації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

ШЕЛУДЧЕНКО, С. Б., and Я. І. МАЛАХОВСЬКА. "АСОЦІАТИВНА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (АНГЛІЙСЬКОЇ) В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ 1–2 КЛАСІВ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 222–29. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.31.

Full text

Abstract:

У статті визначено поняття «метод асоціативних символів» (МАС) та описано суть асоціативної методики, її функціональність і значення для навчання іноземної мови в інклюзивному освітньому середовищі 1–2 класів. Установлено психолого-педагогічні критерії для ефективного залучення асоціативних методик викладання. Розглянуто основні навички, які допомагають розвинути методику в ході опанування іноземної мови, і схарактеризовано переваги й труднощі під час застосування в інклюзивному класі. Окреслено освітній потенціал методики асоціаційних символів під час подолання труднощів у процесі навчання здобувачів освіти з психофізіологічними порушеннями. Виділено категорії, для яких методика оптимальна. Молодший шкільний вік визначено як важливий період для вивчення іноземної мови з огляду на превалювання образного мислення. Це передбачає широке використання асоціацій у навчальному процесі молодших школярів, що зі свого боку потребує відповідної підготовки майбутніх учителів. Раннє вивчення іноземної мови необхідне для здобувачів освіти загалом, і з психофізіологічними особливостями зокрема. Діти з обмеженими можливостями ще в дошкільному віці починають розуміти свою відмінність від однолітків без порушень розвитку. Тому в освітньому закладі необхідно створювати необхідні умови для формування в дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності ще в ранньому віці, адже всі діти є цінними й активними членами суспільства. Найсуттєвішими труднощами в навчальному процесі й середовищі закладів загальної середньої освіти є навчальні й матеріально-технічні проблеми для дітей з особливими потребами. Саме тому необхідно приділити найбільшу увагу підбору ефективних і доступних методів навчання. Методика асоціативних символів – це метод «живого» викладання, ігровий метод, мова рухів, жестів, міміки. Він дозволяє дитині пізнавати світ у живому спілкуванні, що і є головною перевагою методу, оскільки дитина вчиться, не втомлюючись. Визнано, що перевага методу асоціативних символів над іншими формами навчання полягає в тому, що він ігровий. Установлено, що залучення різних аналізаторів допомагає учням компенсувати свої особливості й розвивати вроджені задатки. Доведено, що ігри захоплюють увагу, розвивають пам’ять, спонукають учнів до активної взаємодії з вчителем. Розглянуто, що гра й асоціації дають змогу повторити лексику з теми, організувати відпочинок на уроці, активізувати словниковий запас дітей, навчити учнів вживати лексику в різних мовленнєвих ситуаціях, розвивати творчість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Демиденко, Ганна. "Словник фразеологізмів української мови на позначення невербальної комунікації: засади і принципи побудови." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 19 (May 28, 2019): 9–18. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v19i0.2319.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено розгляду структури, змісту, особливостей побудови українського фразеологічного словника, який репрезентує невербальну комунікацію лінгвоносіїв; окреслено основні засади і принципи укладання лексикографічної праці, зокрема з’ясовано специфіку словника за типом і призначенням, за характером репрезентації мовної одиниці, способом її подання; визначено орієнтовний обсяг реєстру фразем, загальну концепцію подачі матеріалу у словниковій статті. Проект словника, що транслює ментальну, етнічну своєрідність українців крізь призму невербального спілкування, є першою спробою упорядкування відповідних фразеологічних номінацій жестів, міміки, поз, ходи, комунікативно значущих рухів тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

РУСИН, Галина. "ЕТНОПЕДАГОГІЧНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЗМІСТУ І ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА РУХІВ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 139–50. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.21.

Full text

Abstract:

У статті визначено етнопедагогічний характер діяльності громадських організацій та суспільно-релігійних рухів на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – на початку ХХ століття, у зв’язку із чим проаналізовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності молодіжних громадських об’єднань, учнівських клас- них громад, батьківських комітетів. Обгрунтовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності громадських рухів та об’єднань Західної України переважно в другій половині ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття. Відзначено, що вагомість громадського складника у переліку провідних етнопедагогічних концептів визначається колективним характе- ром суспільного життя західноукраїнської спільноти досліджуваного періоду. Обгрунтовано роль і значення громадських організацій та рухів в західноукраїнському регіоні в досліджуваний період (ці організації реалізували зміст і сутність Громади як провідного етнопедагогічного конццепта; вони розвивалися як інституційна форма Громади; в них акумульовано величезний практичний досвід народно-педагогічної діяльності західних українців в досліджуваний період). Подано класифікацію громадських об’єднань і рухів в Західній Україні (суспільно-полі- тичні рухи й організації; соціокультурні й просвітницькі рухи, товариства та спілки; освітні громадські рухи й спілки; науково-просвітницькі й наукові товариства, спілки та рухи). Описано етнопедагогічну складову частину діяльності товариства «Просвіта» та «Рідна школа» в динаміці їх становлення та розвитку в ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття на рівні поставлених просвітницьких, культурницьких, освітніх завдань в західноукраїнській спільноті. На підставі аналізу матеріалів звітів, зібрань, з’їздів громадських товариств доведено, що вони виконували роль координуючої структури й національно орга- нізованого педагогічного руху. Відзначено провідну етнопедагогічну місію громадських товариств (на рівні Роди- ни – у вигляді підтримки українських сімей з дітьми, організації сільських народних шкіл, притулків та сиро- тинців; на рівні Мови – як організація та опіка над діяльністю україномовних навчальних закладів, читалень, бібліотек, створення системи підготовки українського національного вчительства, організація видавництва науково-методичної та наукової літератури; на рівні Віри – як постійна і плідна взаємодія з християнськими конфесіями, передовсім, греко-католицькою церквою, в питаннях освіти, просвітництва, залучення народно- педагогічного досвіду української родини до навчання та виховання дітей).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Крамар, Юрій. "ПОЛІСЬКЕ ВОЄВОДСТВО В КОНЦЕПЦІЯХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УРЯДІВ МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 159–64. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.25.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються програми державної політики з національного питання, які реалізовувались польськими урядами на території Поліського воєводства в міжвоєнний період (1921–1939 рр.). Показано специфіку регіону під кутом зору національної структури його мешканців. Акцентовано на тому, що понад 75% населення воєводства становили представники слов’янських меншин – білоруси, українці, росіяни і так звані «тутейші». Остання етнічна група була найчисельнішою (700 тис. з понад 1,1 млн загалу мешканців) і не мала виразної національної ідентичності. Це дало підстави польській владі втілювати політику, націлену на прискорену полонізацію населення краю усіма доступними для цього засобами. Упродовж 1920–1930-х рр. було опрацьовано кілька урядових програм державної політики на Поліссі, головна мета якої полягала у зміцненні польської державності на північно-східних землях та їх якнайшвидшій інтеграції до політичної та соціально- економічної системи Речі Посполитої. У 1920–1930-х рр. ці програми реалізовувались поліськими воєводами С. Довнаровичем, Я. Крагельським, В. Костек-Бєрнацьким. Основними засобами політики національно- державної асиміляції на Поліссі у 1920–1930-х рр. були: розширення сфери вживання польської мови в усіх сферах життя з одночасним обмеженням використання української та білоруської мов; заборона діяльності українських, білоруських, російських громадських, культурних, релігійних, кооперативних організацій і това- риств; закриття шкіл із національними мовами викладання; поступова полонізація Православної церкви шляхом впровадження польської мови до внутрішньоцерковного життя; нейтралізація впливів українського і білоруського рухів на Поліссі, які розглядались виключно в категоріях антидержавних. Зауважимо, що упро- довж міжвоєнного двадцятиліття жодна з державних програм, запропонованих польськими урядами для вирішення національного питання, не привела до врегулювання міжнаціональних відносин на східних землях, а подекуди їх загострила. Це вилилось у драматичні події на західноукраїнських та західнобілоруських землях напередодні та в роки Другої світової війни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

ГРИГОР’ЄВА, Вікторія. "МЕТОДИ РОЗВИТКУ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ СТУДЕНТА-ХОРМЕЙСТЕРА В КЛАСІ ДИРИГУВАННЯ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 233–40. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-233-240.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто проблему диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва як важливої складової їх професійного навчання у педагогічному закладі вищої освіти. Зазначається, що невербальні засоби комунікації майбутнього хормейстера є важливою складовою диригентської підготовки поряд із опануванням мануальної техніки. Виконавська практика, а саме диригування, звертається до невербальної мови міміки та жесту, коли неможливий словесний або будь-який інший засіб комунікації. Таким чином, у результаті синтезу та природного відбору з’явилася система виразних жестів і рухів, що складають виразно-пластичну диригентську мову. Аналіз досліджень провідних педагогів-диригентів та актуальність зазначеної тематики дозволили сформулювати мету статті, яка полягає у висвітленні невербальних засобів комунікації диригента-хормейстера та методів їх розвитку в умовах роботи в класі диригування. Встановлено, що центр невербальної поведінки складають різні рухи: жести, погляди, пози, інтонаційно-ритмічні характеристики голосу, які пов’язані з мінливими психічними станами людини й визначають експресивний компонент. Саме така виразна поведінка є джерелом певної інформації для виконавців хорового колективу. Узагальнюючи теоретичні засади, автором обґрунтовано методи невербальних засобів комунікації студента-хормейстера в класі диригування. Представлено групи вправ, спрямованих на розвиток вищезазначених здібностей диригента. Автором зазначається, що вправи на вироблення свободи володіння диригентськими рухами та розвиток пантомімічних навичок є ефективним засобом удосконалення диригентської майстерності майбутніх учителів музичного мистецтва. Для розвитку пантомімічних здібностей використовуються не тільки репродуктивні методи, але й творчі завдання, представлені у вигляді рольових ігор та невеликих тематичних сценок. Вони сприяють розкутості диригента в показі емоцій і настроїв та мотивують до створення власної оригінальної інтерпретації хорового твору. Ключові слова: невербальні здібності, диригентсько-хорова підготовка, мануальна техніка, міміка і жести, студенти-хормейстера.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Kovalyova, T. V. "Мовний менеджмент як механізм реалізації державної мовної політики." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 13, 2020): 129–38. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.14.

Full text

Abstract:

В Україні прийнято закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який потребує механізму його виконання. Закон поширюється на всі галузі публічного життя, у той же час він був неоднозначно прийнятий суспільством. Напруження на мовному ґрунті залишається, особливо у сферах обслуговування, освіті. Через це є потреба у мовному менеджменті державної мовної політики для її успішної реалізації та запобігання мовним конфліктам у суспільстві. Поняття мовного менеджменту в дискурсі державного управління відносно нове, кількість наукових публікацій, присвячених цій темі, незначна, теоретична база дослідження мовного менеджменту, в основному, представлена зарубіжними авторами. Мета статті – дослідити наукові підходи до визначення поняття «мовний менеджмент», сформулювати дефініцію мовного менеджменту як складника механізму державної мовної політики, розглянути суб’єктів мовного менеджменту в Україні. Наукова новизна. У статті було розглянуто наукові підходи до визначення поняття «мовний менеджмент», його співвідношення з мовним плануванням, сформульовано дефініцію «мовний менеджмент» як складник механізму реалізації державної мовної політики. Окрему увагу приділено вивченню учасників мовного менеджменту та визначено систему суб’єктів мовного менеджменту в Україні. Висновки. Запропоновано визначення мовного менеджменту як виду управлінської діяльності, який включає планування, організацію, приведення в дію державної мовної політики та контроль за цими процесами з метою координації інституційних, правових, інформаційних, людських, економічних та інших ресурсів, необхідних для її ефективної реалізації. Суб’єктами мовного менеджменту в Україні виступають Верховна Рада України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, Кабінет Міністрів України, Національна комісія зі стандартів державної мови, Уповноважений із захисту державної мови, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадськість в особі громадських об’єднань, рухів, мовних активістів. З метою уникнення правової невизначеності та дотримання законодавства України необхідно уточнити правовий статус таких органів, як Національна комісія зі стандартів державної мови, Уповноважений із захисту державної мови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Academic literature on the topic 'Мова рухів'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Contents

Journal articles on the topic "Мова рухів"

Dissertations / Theses on the topic "Мова рухів"

Books on the topic "Мова рухів"