Academic literature on the topic 'Методики-опитувальники'

Актуальність. Найбільш поширеним захворюванням печінки в світі в останні роки вважається неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП). Враховуючи те, що це захворювання тісно пов’язано з метаболічними порушеннями і, в першу чергу, з ожирінням, це значно погіршує якість життя пацієнтів, а також може супроводжуватись депресивними розладами. Мета. З метою оптимізації лікування, проаналізувати та визначити оптимальні опитувальники для оцінки якості життя, скринінгу та оцінки ступеня тяжкості депресивних розладів у пацієнтів з НАЖХП та ожирінням з різним рівнем тяжкості захворювання. Матеріали та методи. Було проаналізовано публікацій̈ в таких бібліографічних базах даних, як: Pubmed та Google Scholar за ключовими словами: депресивний розлад, депресія, якість життя, неалкогольна жирова хвороба печінки, ожиріння. Результати. Основні методики оцінки якості життя (ЯЖ) та депресивних станів у пацієнтів з НАЖХП та ожирінням – опитувальники. В ході аналізу літератури за темою виявлено, що найбільш зручними для оцінки ЯЖ в клінічній практиці є спеціальні опитувальники Chronic Liver Disease Questionnaire (CLDQ) та Liver Disease Symptom Index 2.0 (LDSI 2.0), а для оцінки наявності симптомів депресії - шкала депресії Бека (Beck Depression Inventory, BDI). Висновки. Оцінка ЯЖ та скринінг депресивних розладів у пацієнтів з НАЖХП та ожирінням має велике значення для прогнозування ефективності терапії, вибору тактики лікування.

В період глобальних світових трансформацій Четвертої Промислової революції, перед особистістю постають нові вимоги до психічного здоров’я та питання адаптації до нових умов життя, сресостійкості, саморегуляції. Стаття присвячена диференціальній діагностиці межових психічних розладів, серед яких розлади адаптації займають центральне місце. В статті висвітлюється диференційна діагностика розладів адаптації як різновиду межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В статті наведено опис клінічних випадків пацієнтів з розладами адаптації внаслідок впливу стресу. Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів носять надзвичайний для кожної описаної особистості характер, можуть загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. При проведенні експериментально-психологічного дослідження були використані такі опитувальники та об’єктивні, діалогічні і проективні тести як MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.), Акцент 2/90, опитувальник Кеттела, КТЛ та МПВ Сонді, HAND-test, а також методики патопсихологічного дослідження. Окрімінтерв’ю, при дослідженні асоціативного процесу користувались методикою «Асоціативний експеримент», словесний варіант, піктограми, розуміння переносного сенсу, «Класифікація», «Виключення зайвого», «Порівняння понять». В статті показано, що ймовірність несприятливого прогнозу протікання межових розладів адаптації залежить від багатьох факторів, що впливають на здатність індивідуума адаптуватися до зміни в житті або психотравмуючої події.

У статті розглядається проблема розвитку емоційного інтелекту в дошкільному віці. Автор аналізує результати діагностичного дослідження з метою виявлення особливостей емоційного інтелекту дошкільників. Емоційний інтелект – одна з найбільш популярних тем останніми роками в соціально-психологічних дослідженнях. Це поняття має особливе значення, особливо для дітей дошкільного віку. У цьому дослідженні наведені спроби пояснити основні теорії емоційного інтелекту. Емоційний інтелект можна визначити в найпростішому сенсі як здатність втілювати уявлення, що відчуває людина, а також здатність ефективно керувати власними почуттями, щоб приймати точні й ефективні рішення від власного імені. життя та стосунки з іншими людьми. Передбачається, що навичка емоційного інтелекту, яка здається дуже ефективною для підвищення якості життя людини, буде надзвичайно корисною як для людей, так і для суспільства в ім’я майбутнього, якщо її спробувати розвинути, починаючи з дитинства. У цьому дослідженні ми маємо на меті підкреслити цей момент. Елементам емоційного інтелекту слід навчати дітей, оскільки зараз у світі відбуваються складні зміни в моделях людських соціальних стосунків, що має великий негативний вплив, який можна побачити через ЗМІ та телебачення. Це викликає у дітей присутню дратівливість і агресивність через зміну цього явища. Метою статті є визначення психологічних передумов формування емоційного інтелекту в дошкільному віці. Методами дослідження були загальнонауковий системний підхід, комплексний аналіз проблеми дослідження в її розвитку. Результати. Потребують розробки нові методики дослідження. Для цього необхідно усвідомлення того факту, що сучасні методики вимірювання емоційного інтелекту є фактично варіації на два інструменти – тест та опитувальники, причому ні ті, ні інші не задовільнять поставлених завдань. . Розуміння ролі емоційного інтелекту у житті людини та дослідження його механізмів необхідно здійснювати з урахуванням нових результатів нейропсихології. Оскільки адекватна операціоналізація є умовою надійних висновків щодо будь-якого конструкту, успішний розвиток психології емоційного інтелекту навряд чи можливо без створення принципово нових діагностичних підходів. Ключові слова: емоційний інтелігент, діти дошкільного, дош.

Thepurposeof the research is to study integral personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. The article is based on the following psychodiagnostics methods: Parental Attitude Questionnaire (A. Varga & V. Stolin); Family Relationship Analysis (E. Eidemiller, V. Yustytskis); PARI (Parental Attitude Research Instrument) (E. Schaefer & Bell); Freiburg Personality Inventory (FPI) for studying personal characteristics; N. Kurhanska & T.A. Nemchyn method to assess mental activation, interest, emotional tonus, tension, and comfort; “The semantic differential” (Ch.Osgood) for quantitative and qualitative value indexing; V. Kahan & I. Zhuravlova Inventory for Parental Attitudes to the Child’s Disease; “Sentence Completion Test.” (J. Sacks & L. Sidney). Factorization based on principal component analysis (PCA) followed by Varimax rotation of psychological scales has made it possible to gain a model of personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. Researchresults. It has been specified personal characteristics in the form of dominant-aggressive, psychasthenic, extraversive, sthenic-introversive personal dispositions, which together form a marital subsystem. The research has outlined indulgent, authoritarian, constructive, phobic-indulgent, liberal-anxious educational systems that comprise a child-parent subsystem in the factor model of personal and interpersonal characteristics of par-ents. Conclusions. It is stated that substantial nature and particularities of integral personal and inter-personal factors, which have been noticed in parents bringing up children with complex developmental disorders, are personal predicators of the effectiveness of their psychological follow-up. Keywords:psychological follow-up, personal disposition, educational subsystem, interpersonal relations. Метоюстатті є дослідження інтегральних особистісних та міжособистісних характеристик батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку. Використано такі психодіагностичні методики: опитувальники для вимірювання параметрів батьківського ставлення (А.Варга, В.Ст олін); для аналізування сімейних взаємин (Е.Ейдеміллер, В.Юстицкіс); тест-опитувальник РАRІ (Е.Шефер, Р.Белл) для вивчення батьківських настановлень; Фрайбурзький багатофактор-ний особистісний опитувальник (FPI) для дослі-дженняособистісних характеристик; методику урганської, Т.А.Немчин для оцінки психічноїактивації, інтересу, емоційного тонусу, напруги та комфортності; “Семантичний диференціал” (Ч.Осгу д) для кількісного та якісного індексування значень; опитувальник В.Кагана та І.Журавльової для діагностики ставлення батьків до хвороби дитини; методика “Незакінчені речення” (Дж. Сакс, Л.Сідней). Факторизація методом головних компонент з наступним варімакс-обертанням матриці психологічних шкал дала змогу отримати модель особистісних та міжособистісних характеристик батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку. Результатидослідження.З’ясовано особистісні характеристики у вигляді домінантно-агресивної, психастенічної, екстравертованої, стенічно-інтровертованої особистісних диспозицій, що разом утворюють шлюбну підсистему. Встановлено потуральну, авторитарну, конструктивну, фобічно-поблажливу, ліберально-тривожну виховні системи, які утворюють дитячо-батьківську підсистему у факторній моделі особистісних і міжособистісних характеристик батьків. Висновки. Констатовано, що змістовний характер і особливості інтегральних особистісних і міжособистісних чинників, які були з’ясовані у досліджуваних батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку, є особистісними предикторами ефективності їх психологічного супроводу. Ключовіслова: психологічний супровід, особистісна диспозиція, виховна підсистема, міжособистісні взаємини.

Анотація. У статті представлено результати статистичного опрацювання даних педагогічного експерименту із формування професійної суб’єктності майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах. Визначено, що проведене експериментальне дослідження дозволило проаналізувати та узагальнити статистичні показники діагностики, визначити рівень сформованості професійної суб’єктності майбутніх офіцерів, перевірити ефективність впровадження комплексної методики формування професійної суб’єктності майбутніх офіцерів та виявити чинники, які мають визначальний вплив на вдосконалення професійної підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах. Акцентовано увагу на виборі та використанні інструментарію дослідження з урахуванням потреби забезпечення адекватності та валідності обраних методик. З метою діагностики результатів квазіпрофесійної діяльності майбутніх офіцерів під час навчання у вищих навчальних закладах, виконання обов’язків на первинних посадах офіцерського складу під час проходження стажування та проведення аналізу академічної успішності курсантів протягом навчального року використовувались авторські анкети та опитувальники. З’ясовано, що за результатами констатувального етапу експерименту має місце переваження низького та середнього рівнів сформованості професійної суб’єктності у майбутніх офіцерів за усіма визначеними критеріями. Проведений аналіз одержаних результатів формувального етапу експериментального дослідження після впровадження в освітній процес комплексної методики формування професійної суб’єктності свідчить про позитивні статистично достовірні зміни у рівнях сформованості професійної суб’єктності за усіма виокремленими критеріями: ціннісно-мотиваційним, когнітивно-ресурсним, діяльнісно-поведінковим та рефлексивно-оцінним. Здійснена перевірка одержаних результатів експериментального дослідження за допомогою методів математичної статистики на основі критерію Колмогорова-Смірнова дозволила підтвердити ефективність запровадженої в процес військово-професійної підготовки майбутніх офіцерів комплексної методики формування професійної суб’єктності. Ключові слова: курсант, майбутній офіцер, формувальний експеримент, критерії, показники, рівні, освітній процес, вищий військовий навчальний заклад.

У тезах доповіді був розроблений психодіагностичний комплекс для дослідження психофізіологічного стану пацієнта за рахунок адаптованого програмного забезпечення та впровадженням методик у невимушеній (ігровій) формі. Спроeктований апаратно-програмний комплекс є портативним і компактним, що дозволяє його мобільне використання. Представлена авторська розробка може бути використаною для первинної діагностики й динаміки стану пацієнта, а також для передрейсового і післярейсового оглядів водіїв-професіоналів.