Academic literature on the topic 'Метод електроміографії'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Contents
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Метод електроміографії.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Метод електроміографії"
1
Flis, P. S., N. V. Raschenko, V. V. Filonenko, A. O. Melnyk, and L. O. Etnis. "Функціональний стан м’язів зубощелепного апарату до та після лікування дітей з аномаліями прикусу та мовленнєвими порушеннями." Clinical Dentistry, no. 4 (January 24, 2019): 76–83. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9630.
Full textAbstract:
Під час обстеження ортодонтичних пацієнтів були діти з мовленнєвими порушеннями. Міодинамічна рівновага м’язів-антагоністів та синергістів – це відносна стійкість жувальних та мімічних м’язів, що протягом тривалого часу зберігається без помітних коливань, сприяє відносно стабільного стану зубощелепного апарату.
Мета дослідження – визначити функціональний стан м’язів зубощелепного апарату до та після лікування дітей з аномаліями прикусу та мовленнєвими порушеннями.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети було прийнято на лікування 44 пацієнти з вираженою ортодонтичною патологією та мовленнєвими порушеннями із нормальним слухом та інтелектом. Для визначення та аналізу показників біоелектричної активності м’язів використано метод сумарної (поверхневої) електроміографії.
Результати досліджень та їх обговорення. Після проведеного лікування спостерігали нормалізацію показників біоелектричної активності, зменшення парафункціональних проявів у м’язах та частоти спалахів спонтанної активності м’язів у стані спокою, нормалізація середньої амплітуди біопотенціалів у стані активності, відсутність фрагментацій, покращення синхронності та координації скорочень обстежених м’язів при усіх патологіях прикусу.
Висновки. Проведене ортодонтичне лікування забезпечило відновлення нейром’язового балансу зубощелепного апарату пацієнтів із різними патологіями прикусу, що має сприятливий вплив на корекцію мовленнєвих порушень.
2
Лабінський, Андрій. "Електроміографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 118–21. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.118-121.
Full textAbstract:
Резюме. У науковій літературі широко описано різноманітні методи лікування осіб із хворобою Паркінсона, кількість яких останнім часом збільшується. Мета. Провести та оцінити електро-міографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона під час фізичної терапії. Методи. Аналіз наукової літератури, електроміографічні дослідження, методи фізичної терапії. Результати. В роботі проаналізовано дані обстеження та фізичного реабілітаційного лікування пацієнтів з немоторними проявами хвороби Паркінсона. Доведено значне покращення показників електроміографії після фізичної терапії у хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона. За даними електроміографічних досліджень виявлено, що фізична терапія покращує стан хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження.Ключові слова: електроміографія, хвороба Паркінсона, лікувальні фізичні вправи.
3
Возіанов, С. О., М. П. Захараш, П. В. Чабанов, Ю. М. Захараш, Н. А. Севастьянова, В. Ю. Угаров, and А. С. Репринцева. "КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ СТРЕСОВОГО НЕТРИМАННЯ СЕЧІ У ЖІНОК ЗА ДОПОМОГОЮ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ З ОЦІНКОЮ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12508.
Full textAbstract:
Мета дослідження – підвищення ефективності лікування жінок із стресовим нетриманням сечі.
Матеріал і методи. Обстежено 87 жінок зі стресовим нетриманням сечі. Для визначення функціонального стану нервово-м'язового апарату нижніх сечовивідних шляхів використовували електроміографію сечового міхура і його сфінктерного апарату та урофлоуметрію.
Результати. При лікуванні жінок зі зниженим тонусом нервово-м'язових структур нижніх сечових шляхів за допомогою електростимуляції отримано позитивний ефект в 79,2 % хворих, що підтверджується поліпшенням клінічної картини і результатами електроміографії та урофлоуметрії.
Висновки. Лікування пацієнтів зі стресовим нетриманням сечі за допомогою електростимуляції є ефективним.
4
Ярова, С. П., С. О. Турчененко, Ю. Ю. Яров, О. С. Гензицька, and О. П. Рева. "ПАТОЛОГІЯ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВИСОТИ ОКЛЮЗІЇ У РОЗВИТКУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ЗУБО-ЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, no. 2 (May 26, 2022): 66–71. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.12.
Full textAbstract:
Мета дослідження – обґрунтувати доцільність у більш комплексного функціонально-діагностичного підходу до виявлення функціональних порушень та умов до їх виникнення у різних вікових та клінічних групах на підставі вивчення поширеності патології вертикальної висоти оклюзії. Методи дослідження. Для досягнення мети було проаналізовано данні опитування, стоматологічного огляду з додатковим функціональним (електроміографія та цифровий аналіз оклюзії) обстеженням стоматологічного статусу 320 осіб (віком від 25 до 60 років). Обстеження проводилися за загально прийнятою в стоматології методикою, яка включала збір скарг, анамнезу життя та захворювання, зовнішній огляд обличчя й порожнини рота. Додатково проводилися функціональні діагностичні дослідження: електроміографія (EMG III, BioPack) та цифровий аналіз оклюзії (T-scan Novus). Також основною умовою, що до осіб дослідження, було звернення протягом року за стоматологічною допомогою, наявність включених дефектів в межах премолярів або молярів із заміщенням їх ортопедичними конструкціями та без. Матеріали клінічного та статистичного дослідження були піддані варіаційно-статистичній обробці згідно з метою нашої роботи. Результати проведеного дослідження обробляли з використанням загальноприйнятих методів математичної статистики. Наукова новизна. За допомогою сучасних методів наочно доведено об’єктивність цифрових методів діагностки та необхідність розробки нових протоколів реабілітації стоматологічних хворих на основі кількісних показників діагностичних заходів, а не якісних за класичним підходом. А також розглянуто питання поширеності стоматологічної патології за кількісною оцінкою. Висновки. У межах нашого дослідження було виявлено, що 89,07 % оглянутих пацієнтів мали потреби у додатковому діагностичному підході, для виявлення порушень функції та оцінки функціональної якості відновлювальних конструкцій, що не можна оцінити при класичних статичних методах оцінки функціонального стоматологічного статусу зубо-щелепної системи через їх якісну, а не кількісну оцінку.
5
Біда, О. В. "ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ ОСІБ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТА, УСКЛАДНЕНИМИ ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, no. 1 (October 6, 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-10-14.
Full textAbstract:
Захворювання тканин пародонта, ускладнені дефек-тами зубних рядів супроводжуються функціональни-ми змінами зубощелепної системи, які супроводжу-ються порушеннями біоелектричної активності жу-вальних мязів.Ступінь функціональних змін жувальних м’язів знахо-дяться у прямій залежності від клінічної форми па-родонтиту та величини й топографії дефектів зуб-них рядівМетою нашого дослідження було вивчення електро-міографічних характеристик жувальних м’язів у осіб із захворюваннями тканин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалі-зації.Матеріал і методи. Для досягнення мети нами було клінічно обстежено та проведено електроміографіч-ні дослідження жувальних м’язів (m. masseter) у 82 осіб віком від 30 до 69 років із захворюваннями тка-нин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалізації, у тому числі і ко-нтрольну групу цього ж вікового періоду у кількості 10 пацієнтів з інтактними зубними рядами та фізіо-логічними формами прикусу без клінічно діагностова-них захворювань тканин пародонта. Електроміогра-фічні дослідження проводили за допомогою комп'ю-терного нейроелектроміографа M-Test, виробницт-ва об'єднання «ДХ-системи» (Україна) та комп’ютерної системи для аналізу електроміографі-чних записів.Результати та їх обговорення. Результати елект-роміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погір-шення жувальної ефективності при генералізованому пародонтиті, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скоро-чення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів також знижува-лася відносно норми із серйозним порушенням коор-динації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних дослі-джень жувальних м’язів дозволяють визначити сту-пінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з генералізованим пародонтитом різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефе-ктивності та прогресування функціональних пору-шень, які зростають в динаміці.
6
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov, Yu M. Zakharash, N. A. Sevastyanova, V. Yu Ugarov, and A. S. Reprintseva. "ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ В ЛІКУВАННІ НЕЙРОГЕННИХ РОЗЛАДІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11773.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета – підвищення ефективності лікування хворих із нейрогенними розладами сечовипускання.
Матеріал і методи. Обстежено 56 хворих із нейрогенними порушеннями сечовипускання. Функціональний стан детрузора, внутрішнього сфінктера сечового міхура, зовнішнього сфінктера уретри визначали за допомогою електроміографічного дослідження. Електростимуляцію сечового міхура проводили за стимулювальною методикою з частотою 70 Гц, модуляцією 100 %, посилка-пауза 4–6 с, протягом 15 хв, курсом 2 тижні.
Результати. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів. Призначення електростимуляції дозволило досягти достовірної позитивної динаміки в клініко-функціональному стані пацієнтів.
Висновки. Лікування пацієнтів із нейрогенними розладами сечовипускання за допомогою електростимуляції є ефективним.
7
Grubnik, V. V., N. D. Parfentyeva, R. S. Parfentyev, І. А. Коlker, Yu О. Solodovnikova, І. G. Chemeresyuk, and V. B. Yablonska. "Функціональний стан м`язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах: сучасні клінічні інструменти діагностики та прогнозу." Klinicheskaia khirurgiia, no. 1 (January 28, 2018): 59–62. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.59.
Full textAbstract:
Мета. Комплексне оцінювання функціонального стану м’язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах з використанням функціональних тестів та інтерференційної електроміографії.
Матеріал і методи. Робота виконана на базі клініки кафедри хірургії № 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету. За період з 2003 по 2016 рр. було обстежено і прооперовано 280 хворих з післяопераційними вентральними грижами (ПОВГ) віком від 30 до 75 років. До першої групи (порівняння) увійшли 140 пацієнтів, яким виконували алопластику за методикою «onlay». До другої (основної) групи увійшли 140 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою алопластики з переміщенням прямих м’язів живота. На віддаленому етапі після проведеного оперативного втручання оцінювали частоту рецидивів, наявність синдрому хронічного абдомінального болю, функцію черевного преса. Усі пацієнти були обстежені неврологом та терапевтом. Отримані в результаті дослідження дані обробляли за методами дисперсійного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США).
Результати. У пацієнтів основної групи наприкінці 1-го року спостереження вдалося значно покращити результати виконання функціональних тестів: сила черевного пресу (СЧП) 7,3 ± 0,2 балів, тоді як в контрольній групі цей показник становив 4,0 ± 0,2 балів. Аналіз амплітудно-частотних характеристик електроміограми (ЕМГ) показав, що через 6 міс. після оперативного втручання в основній групі значення максимальної амплітуди турнів становило 1195,5 ± 55,1 мкВ, а частота турнів – 121,2 ± 6,7 Гц, тоді як в контрольній групі максимальна амплітуда турнів була 788,8 ± 89,2 мкВ, а частота турнів – 111,5 ± 9,9 Гц.
Висновки. Використання функціональних тестів разом з проведенням інтерференційної електроміографії дозволяє оцінити функціональний стан прямих м’язів живота та клінічний ефект проведення оперативних втручань у хворих з ПОВГ.
8
Delva, I. I. "Синдром Персонейджа — Тернера: принципи діагностики й лікування." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 8 (January 31, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.8.2021.250819.
Full textAbstract:
Синдром Персонейджа — Тернера (СПТ) — гостра нетравматична мультифокальна патологія плечового сплетення і його гілок неуточненої етіології. Як етіологічні розглядаються інфекційні, імунні, механічні й спадкові фактори. СПТ характеризується монофазним перебігом з гострим початком, варіабельним за часом періодом плато, повільним відновленням, різноманітними резидуальними явищами у вигляді хронічного болю й парезів. Захворювання маніфестує виникненням раптового гострого болю в плечовому поясі й руці. Протягом першого тижня захворювання на стороні болю приєднуються рухові розлади, які в 70 % випадків виникають у м’язах, що іннервуються верхнім стовбуром плечового сплетення. При підозрі на СПТ мають бути виключені: травми, компресії й пухлини плечового сплетення, шийні компресійні радикулопатії, синдром грудного отвору, хвороби мотонейрона, поперечний мієліт, патологія плечового суглоба, спондильоз, міофасціальний больовий синдром, костохондрит, гострий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, комплексний регіонарний больовий синдром. Голкова електроміографія є визначальною в підтвердженні діагнозу СПТ, однак вона набуває інформативності лише через 2–3 тижні від початку захворювання. Магнітно-резонансна томографія плечового пояса у відновному періоді захворювання виявляє ознаки денервації м’язів плечового пояса, а в резидуальному періоді — ознаки атрофії м’язів і їх ліпідної інфільтрації. До цього часу не існує жодного методу лікування СПТ, що довів би свою ефективність у рандомізованих клінічних дослідженнях. Пероральний прийом преднізолону в гострому періоді захворювання асоціюється зі зменшенням больового синдрому і збільшенням імовірності повного функціонального відновлення. Менеджмент пацієнтів із СПТ передбачає адекватне нівелювання больового синдрому. Серед великої когорти нестероїдних протизапальних препаратів, що застосовуються для лікування гострого болю, все більше уваги приділяється декскетопрофену. Переваги декскетопрофену зумовлені його високою біодоступністю, швидким початком дії, різнорівневою (периферичною і центральною) активністю. На сьогодні в Україні декскетопрофен випускається у трьох формах (розчин для ін’єкцій, таблетки і гель) виключно як препарат Сертофен. Саме наявність різних форм Сертофену (декскетопрофену) дозволяє використовувати препарат як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, а також дає можливість проводити ступінчасту протибольову й протизапальну терапію з наступним переходом на топікальну форму. При зменшенні больового синдрому активно застосовується фізична реабілітація, ортопедичні операції з метою фіксації лопатки.
9
Струк, В. І. "ХАРАКТЕР ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ У ОСІБ ІЗ З ПАТОЛОГІЧНИМ СТИРАННЯМ ЗУБІВ РІЗНОГО СТУПЕНЮ ТЯЖКОСТІ З А ДАНИМИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ." Інновації в стоматології, no. 1 (June 1, 2021): 18–22. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.4.
Full textAbstract:
Розповсюдженість патологічного стирання твердих тканин зубів коливається від 4 % до 57 % у молодо-му віці і сягає 91 % у осіб старшого віку і супроводжуються як морфологічними так і функціональними пору-шеннями зубощелепної системи. Серед функціональних змін, насамперед розглядаються зміни біоелектричної активності жувальних мязів.Мета. Вивчення функціонального стану жувальних м’язів у осіб з патологічним стиранням твердих тка-нин зубів різного ступеню тяжкості порівняно з нормоюМатеріал і методи. Електроміографічні дослідження проведено у 87 пацієнтів віком від 18 до 59 років, серед яких 70 осіб з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня та 17 осіб з інтактними зубими рядами й фізологічними формами прикусу.Результати та їх обговорення. Результати електроміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погіршення жувальної ефективності при патологічному стиран-ні зубів, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скорочення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів знижувалася відносно норми із серйо-зним порушенням координації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних досліджень жувальних м’язів дозволяють визначити ступінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефективності та прогресування морфологічних порушень, які наростають в динаміці.
10
Наконечна, С. П. "Вплив засобів фізичної терапії на якість ходьби та показники електроміографії у студентів 17–19 років з плоскостопістю і порушеннями постави." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 30, 2019): 102–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.102-109.
Full textAbstract:
Робота присвячена розгляду біометричних параметрів ходьби студентів 17–19 років зі зниженням висоти склепіння стопи за даними системи SIGMA XL та ознаками функціонального сколіозу. Розглянуто такі часові параметри ходьби, як тривалість одного циклу кроку, одиночної опори, середня нормалізована швидкість. Проведено аналіз інтегрованого показника якості ходьби FAP. Мета. Оцінити динаміку та особливості часових параметрів ходьби до та після впровадження авторської програми корекції плоскостопості і функціональних порушень постави у студентів 17–19 років. Методи. Проаналізовано параметри ходьби 120 студентів з гіпогіпертонусом м’язів, які входять до складу різних міофасціальних ланцюгів. Студенти були розподілені на дві групи: основну (ОГ) та контрольну (КГ) по 60 чол. у кожній. Студенти ОГ займались за авторською програмою, яка передбачала застосування засобів фізичної терапії, передбачених методикою І. Д. Ловейко [7], в модифікації О. В. Пешкової зі співавт. [12]. Крім цього, додатково проводили заняття модифікованими видами спорту у воді (поло, баскетбол, волейбол, імпровізовані ігри тощо) – температура води 25 о С, глибина басейну до 1,2 м. Студенти КГ займалися тільки за програмою І. Д. Ловейко. Обстеження проводили на початку дослідження і через 12 і 24 міс. після застосування відповідних програм фізичної терапії. Результати. За результатами проведенного статистичного дослідження було виявлено деякі закономірності для студентів, у яких плантографічним методом визначалися ознаки плоскостопості і функціонального сколіозу (КГ) та для студентів, у яких постава залишалася без зміни (ОГ). До лікування студенти незалежно від групи дослідження за параметрами ходьби були однаковими, тобто у них простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок плоскостопості. Через два роки після впровадження обох програм параметри ходьби відновлювалися, хоча їх нормалізація за програмою для КГ не досягала середньостатистичної референтної норми. Після лікування за авторською програмою спостерігалося значне покращення параметрів ходьби у студентів ОГ – практично відновлювалася симетрія ходьби. Висновки. Зменшення тонусу і дисбаланс м’язів гомілки і спини є об’єктивною причиною втрати навичок якісної ходьби, що студенти показували до впровадження авторської програми. Тобто тривале несиметричне навантаження м’язів призводить до втрати оптимальних показників ходьби, зменшення опорної спроможності стопи, що виражається збільшенням часу опори на стопу із порушенням склепінчастого апарату стопи і збільшенням тривалості кроку. Наслідком цих змін є розвиток та поступове прогресування сколіотичної хвороби. Застосування у програмі фізичної терапії у студентів ОГ модифікованих ігрових видів фізичних вправ у воді сприяє підвищенню частотно-амплітудних характеристик м’язів окремих міофасціальних кінематичних ланцюгів, а зменшення дисбалансу між ними викликає покращення показників, що характеризують якість ходьби.
Dissertations / Theses on the topic "Метод електроміографії"
1
Резуненко, К. І., Т. В. Носова, and Т. В. Жемчужкіна. "Реабілітаційна система для людей з обмеженими можливостями." Thesis, ХНАДУ, 2020. http://openarchive.nure.ua/handle/document/11909.
Full text
2
Малахова, О. Ю., В. С. Чумак, and О. В. Воргуль. "Метод машинного навчання в апаратно-програмному комплексі для розпізнавання жестів." Thesis, ХНУВС, 2022. https://openarchive.nure.ua/handle/document/20335.
Full textAbstract:
Даними машинного навчання в апаратно-програмних комплексах розпізнавання жестів є дії або рухи частин тіла людини з певним значенням, які використовуються для передачі інформації або вираження емоцій. Жест є повноцінним знаковим символом та існує на одному рівні з іншими способами комунікації і тому, існує широкий спектр застосування технології розпізнавання жестів, серед яких управління жестами у віртуальній реальності, робототехніка й телеприсутність, розробка ігор керованих рухами, можливість природної взаємодії з комп'ютерами без будь-якого фізичного контакту. Доцільно виділити те, що розпізнавання жестів широко використовуються в медицині для відновлення втрачених рухових функцій і протезування у пацієнтів