Academic literature on the topic 'Метод адміністративно-правового регулювання'

У статті розкривається зміст і специфіка сучасного методу адміністративно-право- вого регулювання соціально-трудових відносин в Україні. Встановлено, що ознаками методу адміністра- тивно-правового регулювання трудових відносин є ті його властивості, що закономірно і об’єктивно зумовлені предметом і власне методом адміністративно-правового регулювання. Доведено, що точ- ність у визначенні способів адміністративно-правового регулювання, які впливають один на одного шляхом поєднання і співвідношення, дають змогу врахувати динамізм, трансформацію, диференціацію ознак соціально-трудових відносин, формувати нові форми організації праці, визначити подальше регу- лювання соціально-трудових відносин на різних рівнях з метою оптимального поєднання і врахування інтересів і на рівні підприємства, і на рівні галузі, і на рівні держави. Наголошується, що посилення договірних начал проявилось у відмові держави від регулювання деяких елементів соціально-трудо- вих відносин. Звернено увагу на певну зміну методу, який характеризується не лише поєднанням цен- тралізованого і локального, але й публічного і договірного регулювання соціально-трудових відносин. Наголошено, що в основу диференціації адміністративно-правового регулювання соціально-тру- дових відносин, слід покласти спрямованість методу – способів адміністративно-правового регу- лювання: публічного (централізованого), колективно-договірного (локального) та індивідуально- договірного регулювання соціально-трудових відносин, що будуть враховувати особливий підхід до регулювання спеціальних суб’єктів соціально-трудових відносин, забезпечуючи таким чином рівність прав і можливостей у сфері праці всіх суб’єктів соціально-трудових відносин. Встановлено, що одним з основних засобів забезпечення динамізму методу адміністративно-правового регулювання соціально- трудових відносин є запровадження багаторівневої системи адміністративно-правового регулю- вання, яка зумовлена насамперед дуалізмом самої сфери соціально-трудових відносин, що поєднала в собі елементи публічного і приватного права. В якості напрямку розвитку вітчизняного законодав- ства вказано на посилення диференціації адміністративно-правового регулювання соціально-трудових відносин, що свідчить про певну трансформацію методу, таку його рису, як єдність і диференціація адміністративно-правового регулювання.

Александров М. Є. Міністерство оборони України як суб’єкт адміністративно-правового регулювання у сфері патріотичного виховання. – Стаття. У статті розглянуто особливості статусу Міністерства оборони України як суб’єкта адміністративно-правового регулювання у сфері патріотичного виховання. Патріотичне виховання громадян України сьогодні є важливим завданням державної політики, до виконання якого залучені органи державної влади, зокрема й у сфері національної безпеки і оборони України. Актуальність теми зумовлена реалізацією Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020–2025 роки, для успішного виконання завдань якої необхідно розробити усі питання, що стосуються патріотичного виховання (зокрема, адміністративно-правовий статус його учасників). Автор на основі аналізу наукової літератури визначає, які органи та посадові особи можуть бути суб’єктами адміністративно-правового регулювання, а також окреслює складники статусу таких суб’єктів, до яких належать повноваження, права, обов’язки та відповідальність таких суб’єктів. Застосовуючи метод документального аналізу, автор на основі чинних нормативно-правових актів визначає повноваження, які Міністерство оборони України має у сфері адміністративно-правового регулювання досліджуваної галузі; аналізує завдання відомства щодо військово-патріотичного та національно-патріотичного виховання; наводить приклади участі Міністерства оборони України в адміністративно-пра- вовому регулюванні патріотичного виховання. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні авторського визначення суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері патріотичного виховання як органів, що наділені відповідними владними й організаційними повноваженнями, за допомогою яких вони впливають на суспільні відносини у сфері патріотичного виховання. У висновках автор на підставі проведеного дослідження окреслює коло повноважень Міністерства оборони України щодо адміністративно-правового регулювання у сфері патріотичного виховання на підставі чинних нормативно-правових актів. Подальше дослідження можливе за напрямом визначення місця та ролі Міністерства оборони України в системі суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері патріотичного виховання.

У статті розкрито адміністративно-правове регулювання збирання, транспортування та утилізацію небезпечних медичних відходів. Методологія проведеної роботи базується на використанні загальнонаукових і спеціально-наукових методів і прийомів наукового пізнання. Порівняльно-правовий метод застосовувався з метою особливостей збирання, транспортування та утилізації небезпечних медичних відходів в Україні та європейських країнах. Формально-юридичний метод дозволив всебічно дослідити сучасний стан законодавчого та нормативно-правового регулювання збирання, транспортування та утилізації небезпечних медичних відходів, виявити недоліки щодо зазначеного виду діяльності, прогалини, суперечності та прорахунки, а також розробити рекомендації, спрямовані на їх усунення. Результати проведеного дослідження показали, що збирання, транспортування та утилізацію небезпечних медичних відходів необхідно удосконалювати за допомогою шляхів удосконалення запропонованих авторами. Результати дослідження будуть впроваджені в практичну та наукову діяльність сфери обігу лікарських засобів.

Національна інституційна система ад­міністративно-правового регулювання захисту Укра­їнських Карпат. - Стаття. Статтю присвячено проблематиці національної інституційної системи адміністративно-правового ре­гулювання захисту Українських Карпат. Визначено окремі елементи національної інституційної систе­ми адміністративно-правового регулювання захисту Українських Карпат. У процесі розвитку України як демократичної і правової держави, євроінтеграції України, захисту довкілля, забезпечення сталого лісокористування та водокористування, збереження екосистеми Україн­ських Карпат вагомого значення набуває дослідження проблематики національної інституційної системи ад­міністративно-правового регулювання захисту Україн­ських Карпат. Національна інституційна система адміністра­тивно-правового регулювання захисту Українських Карпат відіграє провідну роль у забезпеченні захисту Українських Карпат, зокрема: для збереження флори та фауни, гірських екосистем, сталого лісового та вод­ного користування, екологічного захисту. Національна інституційна система адміністра­тивно-правового регулювання захисту Українських Карпат є невід’ємним складником єдиної цілісної ін- ституційної системи адміністративно-правового регу­лювання захисту Українських Карпат. Національна інституційна система адміністратив­но-правового регулювання захисту Українських Кар­пат - це система вповноважених суб’єктів, які діють на основі внутрішньодержавного права України і які здійснюють адміністративно-правове забезпечення за­хисту Українських Карпат. Важливими є всі елементи національної інституцій- ної системи адміністративно-правового регулювання захисту Українських Карпат. У їх взаємодії здійсню­ється ефективне адміністративно-правове регулюван­ня захисту Українських Карпат. Із метою вдосконалення забезпечення сталого го­сподарювання в лісах Українських Карпат вважаємо за доцільне створити офіційний електронний інформа­ційний ресурс (вебпортал) із вільним інтернет-доступом щодо поточного стану лісів в Українських Карпатах.

Актуальність статті полягає в тому, що реформування місцевого самоврядування, що триває наразі в Україні, потребує належного правового забезпечення такої діяльності. У сфері адміністративного права це вимагає, зокрема, розробки і впровадження дієвого та ефективного механізму адміністративно-правового регулювання діяльності системи органів місцевого самоврядування. Тому важливим завданням має бути побудова теоретичної основи механізму адміністративно-правового регулювання діяльності об’єднаних територіальних громад в Україні, оскільки це матиме важливе практичне значення для подальшого удосконалення законодавства України, що регламентує правовий статус та діяльність об’єднаних територіальних громад, а також для розвитку науки адміністративного права. Метою статті є визначення поняття та структури механізму адміністративно-правового регулювання діяльності об’єднаних територіальних громад в Україні. Наголошено, що адміністративно-правові засоби мають впливати на управлінську діяльність відповідних суб’єктів з метою підвищення ефективності їх діяльності в частині належного забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у публічній сфері. Такий висновок дозволяє сформулювати власне визначення розгляданого механізму правового регулювання. Отже, під механізмом адміністративно-правового регулювання слід розуміти сукупність правових засобів, що впливають на управлінську діяльність відповідних суб’єктів публічного адміністрування з метою підвищення ефективності їх діяльності в частині належного забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у публічній сфері. Досліджено поняття та окремі складові механізму адміністративно-правового регулювання діяльності об’єднаних територіальних громад в Україні. З’ясовано, що основними структурними елементами такого механізму є: а) адміністративно-правові норми, що закріплюють права та обов’язки суб’єктів управлінської діяльності об’єднаних територіальних громад; б) адміністративно-правові відносини, що складаються у процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності суб’єктами управління у сфері публічної діяльності об’єднаних територіальних громад; в) акти реалізації адміністративно-правових норм, що знаходять свій вираз у виконанні положень нормативних актів у сфері адміністративного права у процесі взаємодії суб’єктів, що беруть участь у процесі управління діяльністю об’єднаних територіальних громад.

У статті досліджено правову природу медичного туризму. Встановлено, що медичний туризм та його правове регулювання є міждисциплінарною правовою категорією, на яку поширюється цивільно-правовий, господарсько-правовий та адміністративно-правовий механізми правового регулювання та їх специфічні методи правового регулювання. Обґрунтовано, що найважливішим механізмом правового регулювання суспільних відносин у сфері медичного туризму є адміністративно-правовий, що відображає адміністративно-правову природу медичного туризму. Доведено, що адміністративно-правове регулювання медичного туризму в Україні потребує удосконалення шляхом напрацювання спеціальних норм, що регулюють відносини в цій сфері, а також закріплення їх у Законі України «Про туризм», Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення та ефективна реалізація керівним складом Національної поліції України свого адміністративно-правового статусу вимагає належного нормативно-правового регулювання. Адже саме від того, наскільки якісним та ефективним є нормативно-правове забезпечення, напряму залежить і результативність роботи відповідних посадових осіб. В свою чергу, під правовим регулюванням правового статусу керівного складу органів Національної поліції найбільш доцільно розуміти здійснюваний за допомогою норм чинного законодавства результативний, ефективний та дієвий вплив права на відповідні владно-управлінські суспільні відносини з метою їх упорядкування та урегулювання. Варто відмітити, що система даного правового регулювання представлена великою кількістю нормативно-правових актів, кожен з яких виконує власну роль у відповідній системі. У статті, спираючись на аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили, надано оцінку нормативно-правового регулювання правового статусу керівного складу органів Національної поліції України. Констатовано, що в системі відповідного нормативно-правового регулювання ключове місце належить нормам адміністративного права, адже саме за їх допомогою визначаються ключові аспекти діяльності як самих органів та підрозділів поліції, так і їх керівників. Зроблено висновок, що система нормативно-правових актів, положення яких визначають ключові аспекти адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції, представлена великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, серед яких ключову роль відіграють ЗУ «Про Національну поліцію» та ряд підзаконних актів. Проведений вище аналіз дає змогу відзначити, що ключове місце в системі правового регулювання правового статусу керівного складу поліції належить нормам адміністративного права. Зазначене пояснюється тим, що саме нормами цієї галузі права: по-перше, закріплюються ключові елементи адміністративно-правового статусу керівників відповідних органів та структурних підрозділів поліції; по-друге, окреслюються засади взаємодії керівників підрозділів, а також їх підлеглих; по-третє, окреслюються завдання та функції органу та підрозділу, яким керує відповідна посадова особа; по-четверте, нормами цієї галузі права встановлюється порядок набуття правового статусу керівника.

Метою статті є дослідження механізму адміністративно-правового регулювання у функціональному, структурному, процесуальному та діяльнісному аспектах, а також упорядкування та систематизація його складових елементів, визначення основного принципу функціонування цього механізму. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що автором запропоновано власне визначення механізму адміністративно-правового регулювання. Узагальнено та систематизовано функціональні ознаки, структурні елементи, процесуальні стадії та етапи механізму адміністративно-правового регулювання, а також визначено організаційні форми діяльності суб’єктів публічної влади в рамках цього механізму. Визначено базовий комплексний принцип адміністративно-правового регулювання, що у структурному аспекті одночасно є одним із супутніх нематеріальних елементів механізму адміністративно-правового регулювання. Висновки. Механізм адміністративно-правового регулювання є комплексом (системою) основних та супутніх правових засобів (інструментів), за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин у сфері адміністративного права (публічного управління). Завдяки цьому механізму норми права, що спрямовані на охорону права (адміністративно-правову охорону), і які самі по собі є статичними, приводяться в дію (реалізуються) органами публічної влади. Механізм адміністративно-правового регулювання слід розглядати у чотирьох аспектах: функціональному (являє засіб (систему) регулювання правовідносин за допомогою якого забезпечується ефективність такого регулювання); структурному (являє внутрішню будову механізму); процесуальному (відображає стадійність (основні етапи впливу адміністративного права на суспільні відносини в кожній сфері публічного управління) та діяльнісному (являє собою правові форми (організаційні сторони) діяльності публічної влади та осіб, що надають публічні послуги, реалізовуючи норми права у різних сферах суспільного життя, а також діяльності судових і правоохоронних органів, наділених функцією правозастосування. Основним принципом цього механізму, – починаючи з процесу нормотворчості і закінчуючи застосуванням адміністративно-правових норм, – є базовий комплексний принцип демократичної держави – принцип верховенства права, що включає в себе комплекс елементів, недотримання (порушення) яких тягнуть за собою порушення цього принципу в цілому.

Статтю присвячено проблематиці міських рад та міських голів як муніципальних органів публічно- го управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних тери- торіальних громад. Мета статті – охарактеризувати проблематику міських рад та міських голів як муніципальних органів публіч- ного управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціально юридичні методи. На основі проведеного дослідження було встановлено, що серед муніципальних органів публічного управлін- ня у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад можна виокремити обласні та районні ради, а також сільські, селищні, міські ради і сільських, селищних, міських голів. Міжнародне співробітництво міських рад та міських голів як органів публічного управління у сфе- рі адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад є важливим для реалізації окремих проєктів економічного розвитку міських громад.

У науковій публікації досліджується поняття митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму з метою визначення теоретико-методологічних засад удосконалення адміністративно-правового регулювання митних режимів в Україні. Методологія даної публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонаукових (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму. Зазначається, що правовий режим є не тільки сукупністю норм права, які цілеспрямовано регулюють певні суспільні відносини, але й по суті є динамічним процесом правового регулювання із застосуванням цілого ряду правових засобів, включаючи адміністративну та судову практику. Під адміністративно-правовим режимом пропонується розуміти динамічну систему взаємопов'язаних правових засобів регулювання певної сфери публічно-правових відносин, одним із учасників яких є органи публічної адміністрації, які використовують передбачені чинним законодавством інструменти адміністративно-правового впливу з метою забезпечення публічних інтересів держави та суспільства. Зазначається, що митні режими відносяться до міжгалузевих, постійно діючих адміністративно-правових режимів у сфері публічного управління та економіки на території пунктів пропуску через державний кордон України, та пов'язані із режимом обігу предметів - порядком переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Аналізується законодавче визначення митного режиму як комплексу взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Формулюється висновок про необхідність удосконалення визначення митного режиму в чинному Митному кодексі України, а саме визначення митного режиму як комплексу правових засобів, якими, в залежності від заявленої мети переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, врегульовано порядок такого переміщення: митні процедури щодо цих товарів та транспортних засобів, їх правовий статус, порядок визначення митної вартості, умови оподаткування, використання після митного оформлення. Зазначається, що перспективність подальшого дослідження даної тематики зумовлена необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведенням їх у відповідність до міжнародних стандартів, а також норм і принципів права ЄС.

Дисертаційне дослідження присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. З’ясовується сутність поняття та види правопорушень у сфері господарської діяльності як об’єкта адміністративно-правової протидії. Визначаються види та особливості правоохоронної діяльності із протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. Надається характеристика правовому регулюванню протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та встановлюється місце у ньому адміністративно-правових норм. Окреслюються мета, принципи та напрямки адміністративно-правової протидії правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Розкривається зміст адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Окреслюється коло адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Окреслюються напрямки вдосконалення національного законодавства, яке регламентує протидію правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Визначаються напрямки удосконалення взаємодії та координації між суб’єктами протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и раскрытии особенностей административно-правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, а также разработке направлений ее совершенствования с учетом положительного отечественного и зарубежного опыта. Выясняется сущность понятия и виды правонарушений в сфере хозяйственной деятельности как объекта административно-правового противодействия. Аргументировано, что правонарушения в сфере хозяйственной деятельности – это противоправная деятельность соответствующего субъекта, которая нарушает легальное положение хозяйственной сферы страны, правовой статус других субъектов хозяйственной деятельности, а также вызывает общественно-вредные последствия, в совокупности препятствует ведению законного предпринимательства и получению желаемой прибыли. Отмечается, что, в качестве объектов административно-правового противодействия, правонарушения в сфере хозяйственной деятельности характеризуются следующими признаками: во-первых, вариативностью интенсивности вреда правонарушений данной группы – правонарушения в сфере хозяйственной деятельности одновременно содержат в своей группе деяния как общественно вредные, так и общественно опасные; во-вторых, нарушают социально-хозяйственные устои ведения предпринимательства, что, в свою очередь, негативно влияет на бизнес-климат в Украине и экономическое положение государства в мире; в-третьих, охватывают большой круг деяний административно-управленческого, финансово-экономического, хозяйственного содержания; в-четвертых, наносят значительный ущерб бюджетному сектору государства, вызывают ограничения поступлений в государственный бюджет. Определяются виды и особенности правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Доказана целесообразность выделения следующих критериев классификации правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности: 1) в зависимости от принадлежности субъекта правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 2) в зависимости от правоохранительного органа, осуществляющего такую деятельность; 3) в зависимости от стадии производства; 4) в зависимости от вида юридической ответственности, к которой будет привлечено виновное в совершении правонарушения в сфере хозяйственной деятельности лицо; 5) в зависимости от отрасли права, которой урегулирована правоохранительная деятельность по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 6) в зависимости от направления деятельности правоохранительных органов по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Отмечается, что именно благодаря действию административно- правовых норм можно наиболее оперативным способом воздействовать на общественные отношения по поводу противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, что обусловливает особенность их места в системе правового регулирования данных общественных отношений. Определяются цель, принципы и направления административно- правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; раскрывается содержание административно-правового статуса субъектов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; очерчивается круг административно-правовых форм и методов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; устанавливаются организационные меры по обеспечению противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; обобщается зарубежный опыт противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности и обрабатываются возможности его использования в Украине; выясняются направления совершенствования национального законодательства, регламентирующего противодействие правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; определяются пути совершенствования взаимодействия и координации между субъектами противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине.
The dissertation research is focused on defining the essence and revealing the peculiarities of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity. The essence of the concept and types of offenses committed in the field of economic activity as an object of administrative and legal counteraction has been clarified. The types and specific features of law enforcement activity to combat offenses committed in the sphere of economic activity have been determined. The author has provided characteristics of legal regulation of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity; the author has also established the place of administrative and legal norms within such regulation. The purpose, principles and directions of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has revealed the content of the administrative and legal status of the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine. The range of administrative and legal forms and methods of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine has been outlined. International experience of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out. The directions for improving the national legislation that regulates counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has determined the directions for improving the interaction and coordination between the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню методів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Проаналізовано правовий метод в системі регулювання суспільних відносин. Охарактеризовано метод як правову категорію, розкрито поняття та надано класифікацію методів адміністративно-правового регулювання, охарактеризовано методи адміністративно-правового регулювання в структурі механізму правового регулювання. Розкрито сутнісні риси методу адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, а також обґрунтовано авторський підхід до введення у науковий обіг нового критерію класифікації методів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. На основі аналізу ефективності застосування методів адміністративно-правового регулювання сформульовано конкретні пропозиції щодо оптимізації системи методів адміністративно-правового регулювання.