Academic literature on the topic 'Метафорична репрезентація'

The study presents the results of the peculiarities’ analysis of the metaphorical verbalization of the concept LOVE based on the texts of Ancient Greek Theocritus, Moschus and Bion’s idylls. The study of the peculiarities of the representation of the concept LOVE on the material of Ancient Greek texts is of a particular interest to researchers, as it allows to to model the linguoconceptosphere of the Ancient Greek language speakers. The metaphor in the works of bucolic poets reflects both the general cognition of the feeling of love and the authors’ own cognition. The paper presents a brief overview of the phenomenon of love in Ancient Greece through the prism of Ancient Greek literature, which doubtlessly influenced the works of the idylls’ authors. As a result, the main models of metaphorical transference, which were used to represent the concept LOVE, were singled out and analysed by the source domain. The analysis showed that the most productive of them are: “love is disease”, “love is fire”, “love is deity” and “love is gustatory / physical perception”. Features of the metaphorical representation of the concept LOVE are caused by Greeks’ mythological ideas, the philosophical tradition and established in Ancient Greek culture customs. The concept LOVE in the three studied authors is presented in the same way, which gives us the reason to believe that Moschus and Bion creatively imitated Theocritus.

В данной статье рассматриваются русские и английские загадки, содержащие в себе метафору и посвященные теме «Природа». Вклад загадки в народное творчество значителен, и, в частности, благодаря ей возможно воссоздать картину мира народов прошлого. В настоящей работе предпринята попытка суммировать актуальные знания по вопросу русской и английской загадки, а также провести исследование метафоричных русских и английских загадок на предмет репрезентации природы. Актуальность данной работы обусловлена интересом к символичной репрезентации природы в жанре метафоричной загадки и недостатком работ, посвященных данной узкой теме. В ходе исследования были использованы методы анализа, сравнения, обобщения и контекстуального толкования. Основными сходствами русских и английских загадок являются яркая иносказательная репрезентация объектов и явлений природы, одушевление флоры и фауны, природных стихий, а также их символизация. Основными отличиями являются различия в количестве загадок, посвященных определенной тематике, расхождения в репрезентируемой флоре и фауне, а также в используемой коннотации. This article analyzes the Russian and English riddles containing a metaphor and devoted to the theme “Nature”. The contribution of the riddle to folk art is significant and this fact makes it possible to recreate the picture of the world of the peoples of the past. This work makes an attempt to summarize the current knowledge on the issue of the Russian and English riddles as well as to study metaphorical riddles. The relevance of this work is due to the interest in the symbolic representation of nature in the genre of metaphorical riddles and the lack of works devoted to this narrow topic. The study employs the methods of analysis, comparison, generalization and contextual interpretation. The main similarities between Russian and English riddles are vivid allegorical representations of objects and natural phenomena, animation of flora and fauna, natural elements, and symbolism. The main differences lie in the number of riddles devoted to a particular topic, discrepancies in the flora and fauna represented, and the employed connotation.

Стаття присвячена аналізу мовної репрезентації поняття «день» в когнітивному аспекті. Актуальність статті визначається важливістю дослідження мови поезії Ф.І. Тютчева і семантики поняття «день». Новизна роботи є в проведенні системного аналізу метафоричн

Стаття присвячена аналізу мовної репрезентації поняття «день» в когнітивному аспекті. Актуальність статті визначається важливістю дослідження мови поезії Ф.І. Тютчева і семантики поняття «день». Новизна роботи є в проведенні системного аналізу метафоричн

Роман Є. Водолазкіна «Брісбен» про музику, її божественну природу, про ту силу, яка надає життю певний сенс і допомагає подолати негаразди. Метою дослідження є демонстрація мовних особливостей реалізації художнього концепту «музика» в романі Є. Водолазкіна «Брісбен» відповідно до творчого замислу митця. Основним методом дослідження є дискурс-аналіз. Роман має форму канону – музичної форми, що ґрунтується на послідовності однієї й тієї ж мелодії в усіх голосах поліфонічого твору. Він пронизаний музикою, а його структура визначається музичними законами. Відповідно до законів сольфеджіо, розповідь розпадається на два голоси: Гліба (щоденник) і Нестора – особистого бібліографа музиканта. Загальна концепція музики (гармонії) в романі має три полюси, такі як світова музика (musica mundana), людська (musica humana) та інструментальна (musica instrumentalis). Іншими словами, розрізняють музику, створену й не створену людиною. Musica mundana гармонійна, вона відображає Божественний порядок, установлений у світобудові. «Людька музика» – це гармонія душі і тіла. Musica instrumentalis – це вокальне чи інструментальне звучання, земне втілення того, що народжене зверху, адже воно має відтворювати чи моделювати «світову» та «людську» музику. Ядро текстового концепту в романі «Брісбен» відображає таку ідею твору: головне для справжнього художника – безсмертна душа, що з’єднує його з Богом. Усе інше (успіх, кар’єра, матеріальне благополуччя тощо) вторинне, оскільки є результатом того, що приходить зверху. Musica mundana експлікується в романі через поняття часу, вічності та смерті/безсмертя. Musica humana – лише часткове втілення ідеальної музики на землі. Периферія художнього концепту включає лексеми, що відображають види мистецтва, пов’язані з музикою; роди й види музики; жанри й напрями музичних творів; музичні інструменти; метафоричне позначення дій, де музика є суб’єктом; номінацію нот. Іншими словами, периферія поля співвідноситься з musica instrumentalis. Максимально багатий ідіостиль Є. Водолазкіна, представлений різноманіттям способів вираження, може стати об’єктом подальших лінгвістичних досліджень.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. У дисертації реконструйовано універсальний телеономний ознаковий концепт естетики КРАСА, вербалізований лексичними засобами англійської мови, визначено його зміст, структуру, напрям і тип історичних трансформацій у дискурсі XIV – XXI століть. Обʼєктом аналізу є концепт КРАСА (людини), а предметом – концептуальні ознаки КРАСИ, репрезентованої лексичними засобами англійської мови, та їх діахронічне варіювання в британському художньому дискурсі. Важлива роль КРАСИ як однієї з естетичних цінностей англійської лінгвокультурної спільноти, з одного боку, та використання для аналізу концепту апарату новітньої когнітивно-дискурсивної парадигми в її діахронічному аспекті, з іншого, засвідчують актуальність такої розвідки. Матеріалом дослідження є 65 лексем – прямих номінацій концепту КРАСА та переносні найменування, відібрані з тезаурусів англійської мови та електронних корпусів даних художнього дискурсу Великої Британії (Corpus of Middle English Prose and Verse, Google Books Corpora, British National Corpus). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виопрацьовано концептуальні характеристики КРАСИ та тенденції діахронічного варіювання концепту в англійському дискурсі ХIV – ХХI століть. Зокрема: розкрито архетипні засади КРАСИ, визначено місце концепту в англомовній картині світу та таксономічній категорії ВИЩІ УНІВЕРСАЛЬНІ ЦІННОСТІ, відстежено динаміку засобів номінації концепту КРАСА в окремі історичні періоди та структуровано його номінативне поле, змодельовано фрейм концепту КРАСА з урахуванням типу звʼязків між слотами, виявлено поняттєво-образно-ціннісні характеристики концепту КРАСА в дискурсі та діапазон концептуальних метафор уключно, виокремлено його інваріантні та діахронічно варіативні ознаки в окремі періоди та загальний напрям еволюції, а також деталізовано алгоритм аналізу лінгвокультурного концепту в діахронії. Отримані результати можуть бути використані в курсах лексикології англійської мови (розділи «Лексична семантика»), загального мовознавства («Мова й мислення»), у спецкурсах із когнітивної лінгвістики, у теорії й практиці лексикографії, у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів. У першому розділі «Принципи аналізу концепту КРАСА в діахронії» критично узагальнено підходи до вивчення концепту КРАСА в лінгвістиці та в суміжних науках, принципи когнітивно-дискурсивного вивчення концептів у діахронії, розроблено методику та алгоритм аналізу концепту КРАСА. Концептуальні ознаки КРАСИ, винайдені в гуманітарних науках, засвідчують його синкретичну духовно-матеріальну природу, що сходить до античних ідей калокагатії. КРАСА належить до тріади вищих універсальних цінностей ІСТИНА – ДОБРО – КРАСА та входить до смислового ядра ціннісної системи англомовного соціуму. Концепт КРАСА акумулює знання про властивості світу за здебільш естетичними ознаками, виконує функції означення, а отже належить до концептів ознакового типу. КРАСА – концепт естетики, що зазнає історичного варіювання відповідно до змін естетичних норм згідно з трьома окремими періодами, визнаними в історії естетики: передвідродження та Відродження (XIV – XVI ст.), епоха класицизму (XVII – XIX ст.) і наш час (XX – XXI ст.). У другому розділі «Концептуальні ознаки концепту КРАСА: історичний інваріант» виявлено етимологічні й передконцептуальні характеристики концепту КРАСА, його аксіологічні й категоріальні ознаки. Здійснено семантичний і концептуальний аналіз первинних номинацій КРАСИ і встановлено ім’я концепту – beautiful (adj.), змодельовано ЛСП «Beautiful», описано концептуальні метафори й метонімії як способи актуалізації концепту в дискурсі. Етимологічний шар концепту КРАСА включає значення: «чемність», «зовнішність», «привабливість» і мотивоване ним «спокусливість». Внутрішня форма найменувань КРАСИ – «естетична позитивна оцінка» передбачає синкретичність етичної і естетичної оцінки КРАСИ. Ім’ям концепту є лексема beautiful (adj.), яка серед однокорінних лексем інших частин мови має найбільшу повноту значень і домінує за частотністю у дискурсі. Семантичний простір номінацій концепту структурований ЛСП «Beautіful» з домінантою beautiful (adj.) і трьома радіально-ланцюжковими мікрополями – «Pleasant», «Attractive», «Perfect» з розширеннями до кожного, що охоплюють відповідні синонімічні ряди. Серед них у прямий спосіб до КРАСИ апелюють лише значення, профільовані у домені ЛЮДИНА, субдоменах ВНУТРІШНЄ / ЗОВНІШНЄ (ЛЮДИНИ). Історичний інваріант фрейму КРАСА – це єдність двох слотів PLEASANT і ATTRACTIVE та їх розширень, поєднаних за схемами специфікації і каузації. Образно-ціннісний складник концепту КРАСА актуалізовано в художньому дискурсі здебільш засобами концептуальної метафори. Інваріантний набір корелятів, мапованих на референт КРАСА (метафоричний діапазон концепту), охоплює концепти з доменів ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ та ЛЮДИНА; вони утворюють концептуальні метафори структурного та онтологічного типів. Орієнтаційний тип метафор представлений КРАСА є ЗВЕРХУ / ВСЕРЕДИНІ. У третьому розділі «Історичні трансформації концепту КРАСА в мовній картині світу та дискурсі XIV – XXI століть» описано варіювання поняттєво-ціннісного й образно-ціннісного складників концепту, визначено загальний вектор його розвитку, який охоплює всі провідні складники концепту та відповідає еволюційному типу кладогенезу – поступовому розгалуженню. У XIV – XXI ст. простежується поступовий зсув домінування моральної КРАСИ на користь чуттєвої, тілесної. У структурі концепту превалюють семантичні ознаки, профільовані у субдомені ВНУТРІШНЄ домену ЛЮДИНА, а його номінативна щільність є низькою порівняно з іншими епохами. У сучасній англійській лінгвокультурі варіативні характеристики концепту КРАСА профільовано переважно у субдомені ЗОВНІШНЄ домену ЛЮДИНА. Відповідно до домінування матеріальних цінностей над традиційними етичними ознаки КРАСИ витлумачуються через секс і гламур, розширюється набір лексем мікрополя «Perfect». Діапазон концептуальних метафор КРАСИ зазнає історичного варіювання: так, у період Відродження діахронічно змінними корелятами є СКРОМНІСТЬ, ВІРА і ДИВО; у дискурсі класицизму система концептуальних метафор є найбільш розгалуженою, частотність вторинних номінацій КРАСИ найвища порівняно з усіма іншими періодами, з’являються структурні метафори з негативною оцінністю. У наш час до корелятів у діапазоні концептуальних метафор КРАСИ додаються ЗДОРОВ’Я та ГЛАМУР і СЕКС, що проектуються на референтний концепт КРАСА, утворюючи метафори КРАСА є ЗДОРОВ’Я; КРАСА є СЕКСУАЛЬНІСТЬ. До загальних тенденцій історичного варіювання ознакового концепту КРАСА належать аксіологічні трансформації: його сучасна оцінність є переважно утилітарна й матеріальна, в той час як в дискурсі ХIV-XVI століть домінує духовне сприйняття КРАСИ як блага, а у XVII-XIX століттях – її світське раціоналістичне розуміння. Результати дослідження є внеском у діахронічну когнітивну семантику (виявлення значень лексеми – імені концепту і структурування його ЛСП), лінгвокогнітивістику (визначення змісту й структури концепту КРАСА), теорію концептуальної метафори (трансформації набору метафоричних корелятів різного ступеню схематизації), історичну лінгвокогнітивістику (визначення діахронічного інваріанта і варіантів концепту). Перспективою роботи є дослідження діахронічного і міжкультурного варіювання концептів, що сприятиме розбудові історичного та компаративного напрямів лінгвокогнітивних студій.