Academic literature on the topic 'Матеріал в'яжучий'

Для визначення впливу поверхні розділу на морфологію кристалів, формування каркаса і структуру затверділої суміші, проведено ряд досліджень на гіпсових і цементних в'яжучих речовинах. Спочатку досліджували формування структури у водному середовищі – потім з добавкою ПАР. Далі для визначення впливу твердої поверхні на процеси гідратації вводили дискретні волокна. При цьому аналіз результатів показує, що крім армуючої дії волокон, значну роль відіграє межа розділу волокно-матриця, активність і величина поверхні.

Охарактеризовано специфічні особливості Покутсько-Буковинських Карпат, що визначають рівень їх екологічної безпеки. Оцінено екологічну небезпеку від неконтрольованого нагромадження деревних відходів у регіоні. Проаналізовано відомі технології гранулювання деревних відходів. Досліджено оптимальні умови сушіння деревних відходів у нерухомому шарі. Проведено експериментальні дослідження процесу сушіння відходів лісового господарства за різної висоти шару матеріалу та різної температури теплового агенту. Запропоновано спосіб екструзійного гранулювання композиції деревних відходів та в'яжучого натурального походження із отриманням паливних гранул. Показано перспективність використання сульфатного мила – в'яжучої речовини натурального походження, для покращення процесу грануляції деревних відходів. Запропоновано технологічне вдосконалення обладнання, що забезпечує рівномірний розподіл компонентів у процесі змішування в'яжучого та наповнювача в процесі гранулювання. Встановлено оптимальні умови отримання паливних гранул із деревним відходів екструзійним методом. Досліджено статистичну міцність та теплотворну здатність отриманих гранул, а також залежність між кількістю в'яжучого та концентрацією летких компонентів і коксовим залишком після спалювання гранули. Запропоновано принципову технологічну схему виробництва паливних гранул із деревних відходів екструзійним методом.

Мета. Визначити клас небезпеки і гідравлічну активність фракцій доменних шлаків і обґрунтувати напрям їх утилізації. Дослідження стосується доменних шлаків Запоріжсталі, Дніпровського металургійного комбінату (ДМК), АрселорМіттал Кривий Ріг, Маріупольського МК і Алчевського МК. Методи. Мінеральний склад шлаків визначали за допомогою рентгенофазового аналізу на дифрактометрі Siemens D500. Елементний склад фракцій шлаків визначали електронно-зондовим мікроаналізом на скануючому електронному мікроскопі JSM-6390 LV з системою мікрорентгеновского аналізу. Клас небезпеки визначали при розрахунку індексів токсичності і сумарних індексів небезпеки. Результати. У фракціях доменних шлаків виявлені силікатні мінерали трьох систем: CaO‒SiO2, CaO‒Al2O3‒SiO2 і СаО‒MgO‒SiO2. Гідравлічна активність шлаків досить висока, вона визначена по масовій частці гідравлічно активних мінералів: бредигіта, ларніта, окерманіта, псведоволастоніта; титруванням за кількістю поглиненого вапна і вмістом незв'язаного СаО. Як елементи-домішки в шлаках знайдені S, F, Cl, P, Mn і Ti. Всі досліджені фракції доменних шлаків відносяться до III класу небезпеки (помірно небезпечні). Висновки. Досліджені шлакові фракції можуть використовуватися в якості сорбентів при очищенні стічних вод і вторинної сировини у виробництві в'яжучих матеріалів при випалюванні і гідратації, що забезпечує зниження вмісту токсичних компонентів у готовій продукції до відповідності IV класу небезпеки.

Зниження енергоємності та матеріалоємності національного продукту є першочерговою задачею розвитку промислового комплексу України. У галузі будівельного виробництва ця задача може бути вирішена шляхом зменшення витрат основного мінерального в'яжучого – портландцементу, загальна енергоємність якого дорівнює 7500 МДж на тонну, та за рахунок залучення у промисловість будівельних матеріалів багатотоннажних відходів інших галузей промисловості.