Academic literature on the topic 'Математична модель ВКТ'

У роботі розглянуто питання формування пружно-демпфуючих характеристик підвіски зразків колісної військової автомобільної техніки (ВАТ) з умов захисту екіпажу від динамічних навантажень при русі бездоріжжям. Побудовано фізичну модель для дослідження поперечно-кутових коливань зразка колісної ВАТ із нелінійною силовою характеристикою системи підресорення(СП). Для неї побудовано математичну модель поперечно-кутових коливань підресореної частини (ПЧ) під час руху зразка ВАТ вздовж шляху із нерівностями. На базі її аналітичного розв’язку отримано залежність частоти власних поперечно-кутових коливань від амплітуди за різних параметрів, що характеризують пружну силу амортизаторів. Досліджено вплив всієї множини параметрів підвіски зразка ВАТ, а також профілю нерівностей шляху на динаміку ПЧ за різних швидкостей руху. Зокрема встановлено, що для зразків ВАТ із прогресивною характеристикою СП за більших значень величин статичної деформації пружних амортизаторів амплітуда виходу із наступної нерівності є дещо більшою ніж із попередньої. Також за більших величин швидкостей руху вздовж шляху із нерівностями амплітуда поперечно-кутових коливань є меншою. Крім того за однакових швидкостей руху та статичних деформацій пружних амортизаторів амплітуда виходу із нерівності за прогресивної характеристики пружних амортизаторів є дещо меншою, як для регресивної.Ключові слова: бездоріжжя, коливання і вібрації, підвіска автомобіля, колісна ВАТ, поперечно-кутові коливання.

Одним із напрямків підвищення ефективності перетворення енергії вітру є удосконалення конструкції відомих генераторів або розробка принципово нових типів генераторів. Природа вітру носить мінливий характер, тому актуальною задачею є використання максимально можливого потенціалу вітру при електромеханічному перетворенні енергії. Жорстка залежність потужності на валу ротора вітроустановки від аеродинамічних характеристик лопаті відомі і втілені в інженерні рішення, проте узгодження отриманої потужності з потужністю електричної машини, що під’єднана до ротора, вимагає додаткових досліджень. Розроблено чисельну математичну модель для дослідження параметрів та характеристик синхронного генератора із постійними магнітами, що враховує двосторонню активну зону статора та аеродинамічні параметри ротора вітроустановки.При низьких швидкостях вітру (3-5 м/с) напруга генератора знаходиться на половинних значеннях свого максимуму, що пояснюється аеродинамічними параметрами ротора та параметрами електрогенератора. При більших значеннях швидкості вітру (6-7 м/с) мінімальне значення напруги на виході генератора становить досягає свого максимуму у 18 В та 26 В при збільшенні швидкості обертання генератора, що пояснюється зростанням ЕРС обертання, з подальшим падіння напруги до 6 В та 16 В відповідно із зростанням аеродинамічних втрат в роторі вітроустановки. Відповідні максимуми на кривих напруги відповідають максимумам вихідної активної потужності 45 Вт.При більших значеннях швидкості вітру (6-7 м/с) мінімальне значення напруги на виході генератора становить досягає свого максимуму у 18 В та 26 В при збільшенні швидкості обертання генератора, що пояснюється зростанням ЕРС обертання, з подальшим падіння напруги до 6 В та 16 В відповідно із зростанням аеродинамічних втрат в роторі вітроустановки. Відповідні максимуми на кривих напруги відповідають максимумам вихідної активної потужності 45 Вт.При більших значеннях швидкості вітру (6-7 м/с) мінімальне значення напруги на виході генератора становить досягає свого максимуму у 18 В та 26 В при збільшенні швидкості обертання генератора, що пояснюється зростанням ЕРС обертання, з подальшим падіння напруги до 6 В та 16 В відповідно із зростанням аеродинамічних втрат в роторі вітроустановки. Відповідні максимуми на кривих напруги відповідають максимумам вихідної активної потужності 45 Вт. Результати моделювання механічних характеристик вітрової турбіни та генератора підтверджують адекватність розробленої моделі та достовірність отриманих результатів, що дозволяє використовувати дану модель для подальших досліджень та оцінки ефективності методів та засобів підвищення ефективності перетворення енергії вітру. Бібл. 6, табл.1, рис. 8.

У статті розроблено математичні моделі залежності показників властивостей сумі- шей для мурування від їх багатокомпонентного складу. Оптимізовано параметри компонентного складу дають змогу отримати суміші для мурування та розчини на їх основі з низькою теплопровід- ністю та високою міцністю. Використання звичайних традиційних піщано-цементних сумішей для мурування для мурування газобетонних блоків не забезпечує досягнення необхідних тепло-технічних характеристик конструкції. Класичні суміші для мурування не належать до класу теплоізоляційних за рахунок високих показників теплопровідності. Для порівняння, теплопровідність газобетонних бло- ків становить 0,055–0,340 Вт/м·К, а теплопровідність сумішей для мурування може бути вищою на порядок. Однак при цьому розчини на основі цих сумішей для мурування мають порівняно високі показники на стиск (0,4–1,0 МПа). Не менш важливим фактором є те, що товщина шва розчинів на основі традиційних сумішей для мурування становить не менше 10 мм. Використання композицій завдяки підвищеній дисперсності складових компонентів дає змогу зменшити товщину клейового шва до 2–5 мм, площу містків холоду та загальну теплопровідність – на 15%. До теплоізоляційних сумішей для мурування газобетонних блоків, пористість яких сягає 70–85%, висувають особливі вимоги щодо водоутримання. Висока пористість матеріалу елементів і значна швидкість підсмоктування вологи основи потребує стабілізації цього показника на рівні 97–98% за рахунок введення відповідних водо- утримувальних модифікаторів. При муруванні газобетонних блоків, що мають теплоізоляційні властивості, доцільно застосо- вувати такі суміші, теплопровідність яких у розчині не вище цього ж показника самих блоків. Як в’яжучий у сумішах для мурування, враховуючи особливості тонкошарової технології, використову- ється, як правило, швидкотвердіючий портландцемент. У результаті проведених досліджень було прийнято рішення розробити суміш для мурування газобетонних блоків, яка міститиме такі компо- ненти: портландцемент, модифіковані зольні мікросфери та добавка Tylose 30000 YP2. У суміш вводи- лися немодифіковані зольні мікросфери із вмістом від 5 мас. % до 50 мас. % з наступним дослідженням теплопровідності, міцності зчеплення з основою та границі міцності на стиск. Зі збільшенням вмісту зольних мікросфер у складі теплоізоляційних сумішей для мурування, зменшується теплопровідність останніх.

Розроблено математичну модель ексергетичного методу аналізу роботи одноступеневих хладонових холодильних машин, які використовують в місцевих автономних кондиціонерах. Визначено ексергетичний ККД та втрати ексергії у окремих елементах split-кондиціонера з номінальною холодопродуктивністю 2800 Вт фірми «Daikin» для стандартних зовнішніх температурних умов на холодильних агентах R410A та R32. Встановлено, що заміна холодильного агента R410A на R32 підвищить ексергетичну ефективність split-кондиціонера на 3,4%. Втрати ексергії, встановлені у всіх елементах холодильної машини split-кондиціонера, свідчать які елементи split-кондиціонера треба вдосконалювати для зменшення втрат ексергії в них і загального підвищення ексергетичного ККД.

Резюме. Вибір теми дослідження визначається високим відсотком різноманітних ускладнень у пацієнтів з ІХС не тільки з боку ССС, але й інших органів. Така ситуація часто розвивається на фоні дефіциту віт.D і швидко приводить до ХСН внаслідок відсутності системи раннього розпізнавання і надійних методів прогнозування, що обумовлює низьку ефективність лікування і профілактики таких ускладнень. Це є причиною високої смертності цих хворих. Мета роботи – за рівнями регресії розробити математичну модель для прогнозування розвитку важкого ступеня ХСН у пацієнтів з діагнозом дефіцит віт. D. Методи дослідження. 120 пацієнтів (середній вік 58,6±6,65 років) за рівнем дефіциту вітаміну D були розділені на гр.А (з сер. рівнем віт.D – 19,0-23,7пг/мл) і гр.Б (з низьким рівнем віт.D до 10,9пг/мл). Вони пройшли антропометричне обстеження, лабораторні, клінічні та інструментальні дослідження зразу після виявлення дефіциту віт.D і через 12 міс на предмет виявлення серцево-судинної патології. Діагноз ХСН був поставлений на підставі рівня натрійдіуретичного пептиду. Ступінь ожиріння визначали за ІМТ. Дисліпідемію аналізували за заг. холестерином, ТГ,ЛПВЩ і ЛПН. Для оцінки ЯЖ використ. анкету SF-36. Препарати еритроцитів периферичної крові досліджували у скануючому електронному мікроскопі JEOL-25A-T225 (Японія), а середній корпускулярний об’єм еритроцита визначали морфометричною програмою ImageJ. Метод логістичної регресії дозволив розробити відповідну формулу, що дозволяє встановити вірогідність впливу різних патологічних факторів на розвиток ХСН у людей з дефіцитом вітаміну D з врахуванням розмірів та форми еритроцитів ПК. Якщо результат знаходиться в діапазоні від 0 до 45% він оцінюється як «мінімальний ризик» для розвитку ХСН, якщо результат становить 46-75% він оцінюється як «середній ризик», якщо перевищує 76%, він оцінюється як «високий ризик» розвитку ХСН. Результати. Дослідження дало змогу більш точного встановлення ймовірності розвитку ХСН протягом року: якщо у пацієнта позитивна прогностична цінність була низькою, то ймовірність того, що у нього не буде розвиватися ХСН при сприятливому прогнозі (негативна прогностична цінність), становила 96,6-100,0%. Якщо у пацієнта при попередньо прогнозованому високому ризику чутливість тесту складає 100,0%, то за показниками діагностичної специфічності ймовірність розвитку ХСН при несприятливому прогнозі, буде становити 93,9%, при цьому точність складає 96,0%. За результатами кластерного аналізу створена багатовимірна статистично обґрунтована схема-модель, яка дозволила класифікувати всіх пацієнтів в однорідні групи за рівнем дефіциту вітаміну D та кількістю незворотних форм еритроцитів периферичної крові. Набір різних показників було розподілено на окремі кластери, які можуть використовуватись в ролі прогностичних критеріїв і точок прикладання різноманітних засобів специфічної терапії для оптимізації та покращення провідних показників соматичного здоров’я таких пацієнтів. Висновок. Створена модель прогнозування розвитку ХСН, має досить високу чутливість і, якщо результати прогнозу вказують на високий ризик розвитку ХСН, то навіть стандартна терапія буде мати несприятливі результати і в такого пацієнта слід очікувати різноманітних ускладнень, що є підставою для розробки інтенсивних заходів їх профілактики. Ключові слова: серцева недостатність, вітамін D, регресія, кластери, еритроцити.