Academic literature on the topic 'Майстерність професійна'

У статті розкриваються питання професійної майстерності майбутніх магістрів музичного мистецтва. Підкреслено, що професійно-педагогічна майстерність як наукова проблема грунтовно досліджується сучасними психологами, філософами, педагогами на теоретичному, експериментально-дослідному рівнях (обґрунтування сутності, складників майстерності, визначення й експериментальна перевірка умов, засобів її формування тощо).Так, маючи глибокі соціальні й історичні корені, проблема професійної майстерності майбутнього магістра музичного мистецтва, майбутнього педагога залишалась надзвичайно актуальною. Як відомо, витоки її полягають в ідеях давнього риторичного мистецтва і безпосередній ораторській діяльності. Необхідним складником професійної майстерності майбутнього магістра музичного мистецтва вчені досліджуваного періоду називали спеціальну, фундаментальну фахову підготовку.Цілком очевидно, що вимоги до сучасного магістра музичного мистецтва повинні відповідати потребам сьогодення і передбачати: високий професіоналізм в обраній сфері; інноваційний характер мислення і готовність до змін. Разом з тим висококваліфікований магістр музичного мистецтва повинен володіти основними етичними нормами та правилами поведінки у ділових відносинах. Водночас необхідно розвивати і соціально-психологічні навички діяльності майбутнього магістра музичного мистецтва, які мають базуватися на знанні засад формування організаційної культури, реалізації принципів розвитку соціальних відносин, традицій, звичаїв. Адже духовність, культура, інтелігентність є невід’ємними складовими професіоналізму майбутнього магістра, особливо коли його діяльність пов’язана з людьми. Професійна майстерність майбутнього магістра музичного мистецтва має формуватись у процесі здійснення методичного забезпечення навчального процесу в закладах освіти різного типу.

У статті розкрито деякі історіографічні аспекти проблеми підготовки вчителів образотворчого мистецтва в Україні. Проаналізовано базові поняття дослідження: «готовність», «підготовка», «підготовка педагога», «професійна підготовка педагога», «професійна підготовка вчителя образотворчого мистецтва». На основі аналізу науково-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що розглядали проблеми професійної підготовки фахівців у системі вищої освіти, психологічні аспекти професійного становлення вчителя, теоретичні та методичні підходи професійного становлення педагога, підготовку учителів образотворчого мистецтва. Окреслено найбільш значущі проблеми щодо підготовки педагогів образотворчого мистецтва, яких торкаються у своїх дослідженнях науковці, зокрема готовність вчителів до викладання дисциплін мистецького спрямування; формування творчих здібностей майбутніх учителів галузі мистецтва; складники професійної готовності майбутніх вчителів у галузі мистецької освіти (мотиваційний, когнітивний, ціннісно-естетичний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексивний); готовність майбутніх учителів мистецьких спеціальностей до професійного саморозвитку; формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; компоненти професійна культура вчителя образотворчого мистецтва (професійна мотивація, професійні знання, професійна майстерність); педагогічні умови щодо підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до виховання морально-естетичних почуттів учнів (культурна сфера, інтеграційний підхід); застосування народної художньої творчості у фаховій підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; підготовка вчителів декоративно-прикладного мистецтва як складова підготовки педагогів образотворчого мистецтва.

Кудренко Д. О. Формування професійної майстерності студентів художньо-графічних факультетів. У статті з’ясовано поняття «професійна майстерність» та «компетентність» студентів художньо-графічних факультетів у контексті образотворчої й декоративно-прикладної діяльності. Визначено групи фахових умінь, які є обов’язковими для студентів художньо-графічних факультетів у здійсненні професійної діяльності.

У статті проаналізовано основні організаційно-методичні та навчальні засади педагогічної практики у вищому закладі вищої освіти в системі професійного становлення майбутнього вчителя трудового навчання. Зазначено, що ефективне проведення педпрактики залежить від належного рівня її організації та виконання всіх поставлених завдань студенту ЗВО. Обґрунтовано, що педагогічна практика виступає головним показником готовності студента до майбутньої професійної діяльності. Описано основні розділи програм педагогічної практики для студентів, які обрали майбутню професію – вчитель трудового навчання (на прикладі ОКР «бакалавр» ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г Сковороди» спеціальність 014 Середня освіта (трудове навчання та технології)). Висвітлено основні поняття практики, такі як «педагогічна майстерність», «педагогічна компетентність» та «педагогічна практика». Професійна підготовка майбутнього вчителя повинна бути націлена на формування умінь самостійно вчитися, самовдосконалюватися, адже від нього чекають професіоналізму трудовій діяльності, відповідального та творчого ставлення до своєї праці. Саме в процесі практики виявляються суперечності між наявним необхідним запасом знань, що виступає рушійним чинником безперервної самоосвіти. Отже, педагогічна практика є важливою соціально-психологічною умовою і засобом професійно-практичної підготовки випускників вищих навчальних закладів. Організація педагогічної практики на всіх її етапах має бути спрямована на виконання державних вимог підготовки відповідно до спеціальності та кваліфікації, що отримується: безперервність, послідовність оволодіння студентами професійною діяльність відповідно до програми практики, логічний взаємозв`язок і поєднання теоретичного і практичного навчання, наступність усіх етапів практик. Зроблено висновки, що педагогічна практика дає можливість сформувати в студента професійні вміння, навички приймати самостійні рішення на конкретній ділянці роботи в реальних умовах шляхом виконання різних обов’язків, розвивати творчі здібності та педагогічне мислення. Пройшовши педагогічну практику, студент вищого навчального закладу наближається до педагогічної діяльності майстра освітянської справи, що проявляється в повсякденній турботі про школярів, про рівень їх знань та вихованні кращих рис громадянина України.

В умовах сьогодення, завданням закладів вищої освіти є не тільки мотивація студентів на навчання та здобуття професійних знань, а й звернення уваги на методи навчання студентів, для яких здобуття професійних знань не є мотивом лише отримання фінансового благополуччя, престижної роботи та визнання,а й можливістю донести свої переконання до оточуючих. Отже, метою дослідження було виявлення взаємозв’язку між психолінгвістичною компетентністю та загальною і професійною мотивацією. У дослідженні взяли участь 307 студентів денної форми навчання першого, другого, третього і четвертого курсів у віці від 17 до 24 років. Емпіричне дослідження було здійснено за допомогою трьох груп психодіагностичних методик: методики, що виявляють рівень розвитку психолінгвістичної компетентності; методики, що націлені на діагностику загальних мотивів; методики, що націлені на діагностику професійних мотивів у студентів закладів вищої освіти. У дослідженні використані теоретичні методи логіко- психологічного аналізу: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, типологізація, моделювання; емпіричні: психодіагностичні методики; математико-статистичні: кореляційний аналіз. Виявлено взаємозв’язок між психолінгвістичною компетентністю та більшістю досліджених мотивів. Встановлено, що показники психолінгвістичної компетентності пов’язані з такими мотиваційними особливостями, як високий рівень мотиву досягнення успіху та низький рівень мотиву уникнення невдач, високий рівень мотиву причетності та низький рівень мотиву запобігання знехтування, високий рівень внутрішніх мотивів та низький рівень зовнішніх мотивів. Визначено кореляційні зв’язки між показниками психолінгвістичної компетентності та такими мотиваційними особливостями як цікава, творча робота, отримання знань, оволодіння професією, соціальне значення труда та професійна майстерність. Встановлено, що показники психолінгвістичної компетентності «Вміння слухати», «Вміння викладати думки» та «Вміння переконувати» не корелюють з професійними мотивами, що сповільнюють особистісний розвиток студентів.

In the article an attempt is made to substantiate the organizational and pedagogical conditions for the development of professional skills of teachers of higher pedagogical educational institutions. The results of research of formation of the specified quality are presented, actual factors of stimulation of process of professional growth of the teacher are outlined. Generalization of theoretical and practical analysis of the research problem shows that a significant number of teachers have insufficient psychological and pedagogical training, do not show a desire to improve their skills, their self-education is unsystematic and is insufficiently motivated. We consider professional skill as a high art of motivated educational activity on the basis of the acquired system of knowledge, skills and abilities, personal qualities and pedagogical experience, which is manifested in the complex solution of problems of education, upbringing and development on a reflexive basis. According to the results of our study, professional growth occurs in the presence of a set of knowledge, technological and mental entities, which in synchronous integration provide quality mastery of relevant knowledge, skills, motivation, ability to professional self-improvement. The implementation of this process is ensured by all types of classroom and extracurricular activities in the integral mode of educational activities of higher education.The materials of research and experimental work confirmed the effectiveness of the following organizational and pedagogical conditions for the development of professional skills of teachers of higher educational institutions: the creation of the necessary methodological and information-educational environment; optimization of potential opportunities of academic disciplines and other types of teacher's activity; combination of traditional and innovative methods; scientific, methodical and psychological support of the process of professional development of a teacher in the educational space of the university; formation of motivation for professional growth; taking into account the influence of a complex of external and internal factors; implementation of systematic pedagogical monitoring, which in its focus can be considered as a diagnosis of the state and quality of professional activity of teachers. Using the results of such a study allows you to identify the causes and justify effective ways to improve the professional level of each of the teachers and the teaching staff as a whole in accordance with modern requirements.Key words: professional skill, organizational and pedagogical conditions, methodological principles, factors of professional growth. У статті зроблено спробу обґрунтувати організаційно-педагогічні умови розвитку професійної майстерності викладачів вищих педагогічних навчальних закладів. Представлено результати дослідження сформованості означеної якості, окреслено актуальні чинники стимулювання процесу професійного зростання педагога. Узагальнення теоретичного і практичного аналізу проблеми дослідження показує, що значна частина викладачів має недостатню психолого-педагогічну підготовку, не виявляє бажання вдосконалювати свою майстерність, їхня самоосвіта носить несистемний характер і не є досить вмотивованою. Професійна майстерність нами розглядається як високе мистецтво здійснення вмотивованої навчально-виховної діяльності на основі засвоєної системи знань, умінь і навичок, особистісних якостей і педагогічного досвіду, яке виявляється в комплексному розв’язанні завдань освіти, виховання і розвитку на рефлексивному підґрунті. Як засвідчують результати нашого дослідження, «професійне зростання відбувається за умов наявності сукупності знаннєвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань, навичок, мотивацію, здатність до професійного самовдосконалення» (Андрієвський, 2014). Безумовно, реалізувати якісні показники можна в умовах спеціально створеного навчально-пізнавального середовища. Кожний ЗВО, факультет, кафедра мають свої ресурси, які можна запропонувати науково-педагогічним працівникам для вдалої самореалізації, формування траєкторії професійного зростання (майстерності).Матеріали дослідно-експериментальної роботи з проблеми розвитку професійної майстерності викладача ЗВО дозволяють стверджувати, що обов’язковою умовою реалізації професійних якостей викладача є запровадження низки чинників, зокрема таких, як: створення необхідного методологічного та інформаційно-освітнього середовища; оптимізація потенційних можливостей навчальних дисциплін та психологізації освітнього процесу на заняттях; урахування в практиці викладання нових вимог щодо організації навчання здобувачів вищої освіти; раціональне поєднання традиційних та інноваційних методів; наукове, методичне й психологічне забезпечення процесу професійного вдосконалення майбутнього педагога в освітньому просторі ЗВО; реалізація системи мотивування до професійного самозростання; врахування середовищного фактору; здійснення діагностики стану і якості професійної діяльності викладачів (feedback). Використання результатів такого вивчення дозволяє виявити причини та обґрунтувати ефективні шляхи підвищення професійного рівня як кожного з педагогів, так і професорсько-викладацького колективу в цілому у відповідності із сучасними вимогами.Ключові слова: професійна майстерність, організаційно-педагогічні умови, методологічні засади, чинники професійного зростання.

У статті проаналізовано сутність педагогічної майстерності викладача, її зміст та структуру. Представлено постать викладача-майстра, визначено основні його характеристики. Педагогічну майстерність викладача вищої військової школи визначено як досягнення взірця педагогічної діяльності, що характеризується досвідом і досконалістю педагогічних дій, наявністю авторського «почерку»; сформованість професійних знань, умінь, якостей, педагогічної техніки й педагогічної культури на основі стійкої педагогічної спрямованості та постійного самовдосконалення, що забезпечує розв’язання викладачем військово-професійних завдань на рівні «майстра». Представлено підходи науковців щодо визначення основних складових педагогічної майстерності. Обґрунтовано компоненти, що лежать в основі педагогічної майстерності викладача вищої військової школи (професійні знання, педагогічні вміння, професійно важливі якості, педагогічна культура, педагогічна техніка), розвиток та вдосконалення яких забезпечить викладачу можливість досягнення високих результатів у педагогічній діяльності, дасть змогу сформувати індивідуальний стиль і допоможе розвинути авторський почерк. З’ясовано особливості педагогічної майстерності викладача вищої військової школи (ознаки, за якими визначаються дії викладача-майстра), зокрема творчий характер виконання педагогічної діяльності, індивідуальний стиль діяльності, авторський почерк, постійне професійне самовдосконалення, творчий рівень готовності викладача до педагогічної діяльності, еталонний рівень її ефективності, трансформація отриманих знань у процес особистісного розвитку та професійного самовдосконалення слухачів (курсантів, студентів), звички викладача.

Актуальність дослідження визначається запитом суспільства на випереджальну педагогіку, що забезпечує становлення й розвиток майбутнього педагога як творчої особистості, компетентної, відповідальної, здатної здійснювати професійну діяльність на рівні світових стандартів, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Мета: дослідження суті і структури педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Методи: вивчення наукових джерел – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення й систематизації – для формулювання власних поглядів на визначення сутності поняття «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти»; структурно-компонентний аналіз – для виокремлення компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Результати: визначено сутність і структуру педагогічного феномена «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти». Висновки: педагогічну майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти обґрунтовано як інтегративну комплексну властивість особистості, що ґрунтується на досконалій професійно-педагогічній компетентності, забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності за рахунок синтезу знань, досвіду, цінностей і якостей педагога та виявляється у творчому розв’язанні професійно спрямованих завдань опанування учнями системою знань з дисциплін загальноосвітньої підготовки задля розвитку ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників; виокремлено п’ять взаємозалежних та взаємообумовлених компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний, креативно-творчий); визначено перспективність подальшого обґрунтування педагогічних факторів та умов ефективного формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти.

У статті представлений аналіз сучасних навчальних комп’ютерних програм, навчальних платформ та можливостей використання інформаційно-комунікативних технологій для ефективного проведення занять з технічних дисциплін у педагогічному закладі вищої освіти в умовах дистанційного навчання. Наголошено на важливості для педагога володіння сучасними технологіями навчання в період стрімкого науково-технічного прогресу та за умов пандемії. На основі аналізу теоретичних джерел і практики навчання запропоновано комплекс застосування інформаційно-комунікативних технологій з прикладами впровадження їх в освітній процес. Їх ефективність перевірена під час навчального процесу студентів технологічного факультету. Розглянута загальна інформаційна культура викладача закладу вищої освіти, зокрема організації електронної документації. Детально проаналізовані основні сервіси та послуги, що дозволяють використовувати мережу Інтернет у роботі викладача закладу вищої освіти. Дається характеристика навчально-методичного комплексу, необхідного для забезпечення дистанційного навчання, що сприятиме підвищенню професійної майстерності сучасного педагога. Автор наводить приклади використання інформаційно-комунікативних технологій для підготовки майбутніх вчителів технологій в галузі технічних дисциплін. Приділяється увага самоосвіті викладача, окреслені способи отримання інформації про стажування, підвищення кваліфікації, можливості взаємодії та участі в організації освітнього процесу на рівні держави, області, міста. Автор висловлює думку про те, що становлення педагога як фахівця, його професійна майстерність залежать від рівня готовності до постійного пошуку шляхів самовдосконалення, тому дуже актуальним стає ґрунтовне вивчення інформаційно-комунікативних технологій та методики їх впровадження в освітній процес.

Розглянуто творчий шлях провідного дизайнера-іміджмейкера ХХ ст. Відала Сассуна, революційні новації якого докорінно змінили стиль та технології у перукарському мистецтві й індустрії моди. В результаті аналізу життєдіяльності майстра розкрито особливості його творчої практики, включно із рішенням зачіски, іміджу, а також образу перукаря й дизайну інтер’єру салону. Життя майстра є прикладом самореалізації в конкретних справах, якими для В. Сассуна стали також телешоу, написання книг, організація підприємств, громадянська діяльність.
The creative way of Vidal Sassoon, the leading designer-image-maker of the XX century, whose revolutionary innovations had radically changed style and technology in the hairdressing and fashion industries has been examined. The peculiarities of Vidal Sassoon's creative practice, including the decisions of the hairstyle, image, as well as the image of the hairdresser and the interior design of the salon, has been revealed as a result of the master`s life analysis. The master`s life is the example of self-realization in the specific cases, which for V. Sassoon have become such things as TV shows, books writing, organization of enterprises, social activities.

Кухтіна Т. Г. Психолого-педагогічні особливості професіоналізації педагогів вищої школи : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник О. В. Пономаренко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 85 с.
UA : Робота викладена на 85 сторінках друкованого тексту, містить 19 таблиць. Перелік посилань включає 71 джерело. Мета дослідження: полягає у теоретичному й емпіричному аналізі особливостей професіоналізації педагогів вищої школи на різних етапах. Об’єкт дослідження: професіоналізація педагогів вищої школи. Предмет дослідження: особливості професіоналізації педагогів вищої школи на різних етапах. У роботі досліджено особливості та вагомість чинників, що впливають на процес становлення педагогів вищої школи; вивчено динаміку змін особистіних якостей педагогів під тиском змін кількісної та якісної впливовості чинників; визначено, на основі знань про динаміку змін, тенденції розвитку професіоналізації педагогів вищої школи та зроблено висновки; розроблено шляхи щодо вдосконалення ефективної діяльності педагогів вищої школи. Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при створені певних моделей поведінки педагогів-початківців, що значно зменшить вплив негативних чинників на професійну діяльність викладачів.
EN : The work is presented on 85 pages of printed text, contains 19 tables. The list of references includes 71 sources. The purpose of the study: is a theoretical and empirical analysis of the features of professionalization of higher education teachers at different stages. Object of research: professionalization of higher education teachers. Subject of research: features of professionalization of higher school teachers at different stages. The problem of professionalization of higher school teachers is analyzed in the work; the peculiarities and importance of the factors influencing the process of formation of higher school teachers are studied; studied the dynamics of changes in personal qualities of teachers under the pressure of changes in quantitative and qualitative influence of factors; determined, based on knowledge of the dynamics of change, trends in the professionalization of higher education teachers and conclusions were drawn; ways to improve the effective work of higher education teachers have been developed. The practical significance of the study is that the results can be used to create certain models of behavior of novice teachers, which will significantly reduce the impact of negative factors on the professional activities of teachers.