Academic literature on the topic 'Ліпідний баланс'

Мета – з’ясувати особливості антиоксидантно-прооксидантного стану кіркового шару нирки в умовах скелетної травми різної тяжкості, ускладненої крововтратою. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 98 нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Усіх тварин поділили на 4 групи: контрольну та три дослідних. У першій дослідній групі під тіопененталонатрієвим знеболюванням моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по стегну, який викликав закритий перелом, у другій – додатково моделювали крововтрату 20–22 % ОЦК із введенням аутокрові у порожнину живота із розрахунку 0,5 мл на 100 г маси тварини. Щурів виводили з експерименту в умовах знеболювання через 1, 3 і 7 діб після моделювання травм методом тотального кровопускання з серця. У кірковому шарі нирки піддослідних тварин визначали вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ, активність каталази та розраховували антиоксидантно-проксидантний індекс: каталаза / ТБК-активні продукти ПОЛ Результати. За умов нанесення ізольованої скелетної травми інтенсивність ліпідної пероксидації наростає до 3 доби, а далі до 7 доби знижується, що вказує на адекватність антиоксидантного забезпечення. Додаткова травма суміжного стегна і крововтрата суттєво погіршують метаболічні процеси у кірковому шарі нирки, що супроводжується вираженим зміщенням антиоксидантно-прооксидантного балансу в бік домінування прооксидантних механізмів і найбільш виражено через 3–7 діб посттравматичного періоду. На тлі зростання вмісту вторинних продуктів ПОЛ у кірковому шарі нирки в ці терміни відмічається поступове зниження активності каталази, що вказує на виснаження ферментативної ланки антиоксидантного захисту й підтверджує ефект сумації негативного впливу скелетної травми і крововтрати. Висновок. Моделювання тяжкої скелетної травми, ускладненої крововтратою, призводить до зміщення антиоксидантно-прооксидантного співвідношення у кірковому шарі нирки в бік переважання прооксидантних механізмів, що проявляється суттєвим зростанням вмісту вторинних продуктів ліпідної пероксидації та зниженням активності каталази, які наростають з першої до сьомої діб посттравматичного періоду.

<p>У статті викладено, що під впливом політравми через 7–28 діб посттравматичного періоду в тканині легень відмічається виражена інтенсифікація процесів ліпідної пероксидації, яка проявляється статистично достовірним збільшенням вмісту ТБК-активних продуктів, що не компенсується підвищенням через 14 і 28 доби активності СОД, із значним відхиленням антиокисдантно-прооксидантного балансу в бік переважання прооксидантних механізмів. Застосування карбацетаму в дозі 5 мг на кілограм маси тварин протягом двох тижнів після нанесення травми супроводжується зниженням вмісту ТБК-активних продуктів у тканині легень, підвищенням активності СОД і каталази та зміщенням величини АПІ в бік переважання антиоксидантних механізмів.</p>

Сучасними дослідженнями підтверджено, що найвища продуктивність сільськогосподарських тварин, визначена на генетичному рівні, має місце,тоді коли організована фізично обгрунтована і збалансована відгодівля тварин та птиці. В активному тваринництві ця тенденція викликає максимальний інтерес до зоологічної науки. Важливо, щоб кормова база задовольняла потребу тварин у необхідних висококалорійних препаратах та інших деталях. І для цього вони зобов'язані діяти в організмі у відповідній кількості та в правильному співвідношенні. Готові комбікорми, які виготовляються з урахуванням досягнень передової біохімії та фізіології тварин, мають усі шанси забезпечити такий баланс завдяки вмісту вітамінів та інших речовин у комонентах комбікормів. Наявність життєво важливих вітамінів в організмі тварин безпосередньо залежить від цінності та властивостей корму, багато з яких містять лише низькі концентрації вітамінів. Крім того, є моменти, які сприяють руйнуванню вітамінів у кормі: - розклад вітамінів відбувається внаслідок зміни перекісного числа ліпідної фракції; - мінеральні препарати речовин, які вводяться в склад комбікорму разом з вітамінами в аква розчинах, окислюють їх; - спостерігається несумісність вітамінів з деякими препаратами які додаються за медичними та біологічними показниками; - порушення режимів зберігання та його тривалість обумовлюють зміну загальної кількості вітамінів в порівнянні з початковими показниками погіршуючи їх.

В сучасних умовах значно зросла частота травм із масивною зовнішньою кровотечею, які вимагають негайного накладання артеріального джгута на кінцівку з безпечним терміном до 2-х год. В окремих роботах показана можливість розвитку ускладнень як під джгутом, так і внаслідок реперфузії кінцівки. Однак її влив на антиоксидантно-прооксидантний баланс внутрішніх органів вивчений недостатньо.Мета дослідження. З’ясування впливу двогодинного застосування артеріального джгута і реперфузії кінцівки на динаміку антиоксидантно-прооксидантних механізмів у печінці, легенях і нирці.Матеріали і методи. Експерименти виконано на 36 нелінійних щурах-самцях масою 200-220. У дослідних групах під тіопепнтало-натрієвим знечуленням (40 мг·кг-1) проксимально на ліву лапку накладали смужку джгута «SWAT-T» шириною1 см на 120 хв. Тварин дослідних груп виводили з експерименту через 60 хв, 120 хв, 24 год, 7 і 14 діб після реперфузії. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут без припинення кровотоку і в подальшому виводили з експерименту через 2 год. Для дослідження брали печінку, нирку та легені. У гомогенатах зазначених органів визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), активність каталази. За співвідношенням активність каталази / вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).Результати досліджень та їх обговорення. У контролі інтенсивність ліпопероксидації і активність каталази збільшувалися від печінки до нирки і легень. Після реперфузії кінцівки в досліджуваних органах відмічалося зростання інтенсивності ліпідної пероксидації, про що свідчило накопичення ТБК-активних продуктів, яке в печінці було вірогідно більшим, ніж у контролі, до 14 доби, в легенях – до 7 доби, в нирці – протягом 24 год. Активність каталази в органах була істотно більшою від контролю у всі терміни спостереження з максимумом через 24 год. Показник був вірогідно більшим у нирці. Величина АПІ в нирці і легенях підвищувалася до 24 год після реперфузії кінцівки і до 14 доби знижувалася, не досягаючи рівня контролю. В печінці динаміка показника була коливальною з першим підвищенням через 1 год, зниженням – через 2 год і подальшим зростанням до 14 доби. Наведені дані вказують на тривале напруження адаптаційно-компесаторних механізмів, спрямованих на усунення патогенних чинників, зумовлених накладанням джгута, двогодинною ішемією та подальшою реперфузією кінцівки. Отримані результати вимагають подальшого поглибленого вивчення, проте вже тепер вказують на небезпечність двогодинного накладання джгута з позиції системного впливу на організм і вимагають додаткових заходів профілактики та корекції.Висновки. Реперфузія кінцівки після двогодинного артеріального джгута супроводжується тривалою активацією процесів ліпідної пероксидації у печінці, нирках і легенях, що проявляється статистично вірогідним зростанням вмісту ТБК-активних продуктів, який в печінці перевищує контрольний рівень до 14-ї доби після реперфузії, в нирці – через 24 год, в легенях – через 7 діб. Посилення процесів ПОЛ відбувається на тлі підвищення активності каталази у всіх органах, яка досягає максимуму через 24 год і не знижується до рівня контролю через 14 діб. Баланс антиоксидантно-прооксидантних процесів в досліджуваних органах зміщений в бік посилення антиоксидантних механізмів, що вказує на тривалий оксидативний стрес в постреперфузійному періоді.