Academic literature on the topic 'Лексико-граматичний матеріал'

У статті йдеться про дослідження лінгвометодичних проблем, що виникають під час формування фахової мовної компетенції в іноземних студентів на початковому етапі. Подано результати аналізу мовної структури практичних курсів з навчальних дисциплін, які викладаються на підготовчому відділенні. Змодельовано типові навчальні тексти, виокремлено основні тематичні ситуації і лексико-граматичний матеріал, що їх обслуговує.

В умовах щораз більшої кількості іноземних студентів у ЗВО України перед фахівцями з української мови як іноземної постає проблема розробки нових підходів до її навчання. У руслі комунікативного підходу метою таких занять є вільне спілкування в чужомовному мовному середовищі. Лінгводидактичні чинники зумовлюють вибір викладачем методів та засобів навчання. У статті запропоновано апробоване заняття з дисципліни «Українська мова як іноземна» на тему «У місті. Урок 1». Визначальними для лексико-семантичної системи заняття є урбаністичні поняття, поняття місця (локусу) та розташування. Лексичне наповнення заняття розкривається через укладений текст «У місті» та комплекс граматичних вправ, які підпорядковані головній темі. Текст випереджає розуміння студентів та містить ті граматичні категорії, які є предметом розгляду на занятті. За допомогою таблиць розкрито такі граматичні категорії, як місцевий відмінок іменника та узгодження іменника з прикметником. Вміння використовувати у мовленні місцевий відмінок є дуже важливим при зануренні в іншомовне середовище. Ця граматична категорія розглядається у зіставленні з називним відмінком, що полегшує його вивчення і розуміння. Також розглянуто творення якісно-означальних прислівників від прикметників. Використання таблиць дозволяє візуалізувати граматичний матеріал, структурувати його, також сприяє кращому запам’ятовуванню. Запропоновано тренувальні вправи з метою розрізнення цих частин мови та вживання прикметників і прислівників у реченні з огляду на їх сполучуваність з різними частинами мови. Завдання скомпоновано так, щоб і вивчити новий матеріал, і повторити попередньо вивчений, як-от: узгодження прикметника з іменником. Практичним результатом повинне стати вільне застосування вивченого лексико-граматичного матеріалу у повсякденному спілкуванні.

У статті розглянуто особливості функціонування вигуків у сучасній англійській мові на матеріалі роману Діани Сеттерфільд «Тринадцята казка», охарактеризовано лінгвістичну природу вигукових одиниць та класифіковано їх за різними лексико-семантичними критеріями. Вигуки є невід’ємним компонентом розмовної лексики і, відповідно, усного мовлення загалом, у самій природі яких закладена експресивна та емоційна ознаки. У сучасній лінгвістиці трактування вигуку є досить суперечливим, адже остаточно не визначений статус цієї частини мови, наводяться досить різні тлумачення вигуків, які не є завжди комплексними та не враховують усі характерні вигукам ознаки. Дотримуючись академічних граматик, потрактовуємо вигуки як особливий лексико- граматичний клас незмінюваних слів, які не належать ні до повнозначних, ні до службових, основна функція яких полягає у вираженні емоцій, почуттів, експресивних оцінок та вольових спонукань мовців. Семантика вигуків із її конкретно-ситуативним характером розкривається переважно в контексті, що свідчить про контекстуальну зумовленість вигукових одиниць. Ще однією невід’ємною ознакою, що комплексно подає семантико-синтаксичне кваліфікування вигуків, є інтонація, яка відіграє значну роль у визначенні значеннєвих відтінків. Отже, ті різноманітні емоції, що передають вигуки, є наслідком дії контекстуального оточення, випливають із ситуації мовлення і характеру їх інтонаційного оформлення. Щодо визначення функцій вигуків, то основними є комунікативна та стилістична. За лексико-семантичним характером вигуки класифікуються за різними критеріями й ознаками, переважно за емоційним наповненням, за функційною спрямованістю, ілокутивною силою, за сферою вживання, тощо. Вигуки є багатозначними одиницями будь-якої сучасної мови, серед комунікативно-прагматичних функцій яких можна виокремити такі: передання емоцій, почуттів, бажань адресанта, ставлення до адресата, до навколишньої дійсності, а також вплив на емоції, почуття співрозмовника.

Статтю присвячено дослiдженню жанрових особливостей роману iрландського письменника Дж. Джойса «Портрет художника в молодостi» та специфiцi вiдтворення iдiостилю митця в перекладi М. Прокопович. У статтi представленi особливостi перекладу автобiографiчного роману; проаналiзовано Künstlerroman «Портрет художника в молодостi» як особливе явище в лiтературнiй спадщинi Дж. Джойса; розглянуто трансформацiю iдiостилю Дж. Джойса в перекладi українською мовою роману: лексичний аспект еквiвалентностi: денотативний i конотативний аспекти лексичних трансформацiй; лексико-граматичний аспект еквiвалентностi; граматичний аспект еквiвалентностi, зокрема, трансформацiя на морфологiчному та синтаксичному рiвнях. Авторка переконана, що проблеми адекватностi та еквiвалентностi тексту оригiналу та перекладу, безперечно, заслуговують подальших дослiджень у сучасному перекладознавствi. Перспективами подальших дослiджень у контекстi теми цiєї статтi є, перш за все, необхiднiсть дослiдження функцiонально-комунiкативної, стилiстичної, конотативної фразеологiчної, ономасiологiчної та прагматичної еквiвалентностi перекладiв українською мовою творiв iрландського письменника Дж. Джойса та романiв iнших авторiв жанру роману про митця.

У вивченні церковнослов'янської мови як книжково-писемної мови Православної Церкви, перевага віддається рецептивним видам мовленнєвої діяльності – читанню та розумінню тексту. У зв'язку з цим особливе місце посідає лексичний аспект і ті мовні одиниці, які здатні викликати лексичну інтерференцію. Дана стаття є продовженням дослідження формально-семантичних відповідносте церковнослов’янської та російської мов, а саме міжмовних омонімів, паронімів і деяких інших лексичних одиниць, які містяться в євангельських притчах, зі здатністю викликати лексичну інтерференцію. Матеріалом дослідження є Притча про кукіль. Подібні мовні явища, що містяться в Притчі про Сіяча, були проаналізовані в статті, що була опублікована в попередньому номері. Лексико-семантичний аналіз міжмовних формально-семантичних відповідностей увійде в навчальний посібник з церковнослов'янського читання, призначений для вивчення церковнослов'янської мови в духовних школах Православної Церкви України. Крім цього аналізу, в посібник увійде словник міжмовних формально-семантичних відповідностей, а також граматичний, історичний та екзегетичний коментарі євангельських притч. Мета статті – продемонструвати практичний досвід зіставлення лексичних одиниць церковнослов'янської та російської мов за допомогою дотекстового коментаря до окремих фрагментів євангельської Притчі про кукіль. У статті розглядаються всі формально-семантичні відповідності, що містяться у Притчі. Порядок розташування лексичних одиниць зумовлений контекстом притчі. Проведений аналіз показує вплив лексичної інтерференції на розуміння кожного окремого фрагмента притчі й тексту в цілому, а також сприяє ґрунтовному вивченню і розумінню Святого Письма.