Academic literature on the topic 'Корупційне кримінальне правопорушення'

У статті проаналізовано проблемні питання звільнення від відбування покарання з випро- буванням за вчинення корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопо- рушень, пов’язаних із корупцією, на підставі угоди про примирення чи про визнання вину- ватості. Виявлено колізії деяких положень Кримінального кодексу України та Кримінального про- цесуального кодексу України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов’язаних із корупцією, на підставі угод. Вивчено судову практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також Вищого антикорупційного суду з окресленого питання, на підставі чого аргументовано, що судові органи розробили правову позицію, згідно з якою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі укладеної угоди про примирення чи про визнання винуватості не варто враховувати положення частини 1 статті 75 Кримінального кодексу України, а тому в разі затвердження зазначеної вище угоди можна звільнити особу від відбування покарання із встановленням випробувального строку, зокрема в разі засудження її за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією. За результатами аналізу законопроєкту від 23 лютого 2021 року № 5137 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України з метою невідворотності покарання за корупційні кримінальні правопорушення» обґрунто- вано, що запропоновані законодавцем зміни до Кримінального кодексу України та Кримі- нального процесуального кодексу України вже є застарілими, не цілком відповідають потре- бам правозастосування у сфері протидії корупції. З огляду на спрямованість антикорупційної політики держави, запропоновано зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України з метою вирішення питання щодо однозначного тлумачення статті 75 Кримінального кодексу Укра- їни, а також правильного застосування положень кримінального і кримінального процесу- ального законодавства України з метою протидії корупційним виявам шляхом установлення абсолютної заборони на звільнення особи, яка вчинила корупційне кримінальне правопо- рушення чи кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, від кримінальної відпо- відальності, покарання чи його відбування.

Боротьба з корупцією передбачає необхідність зміни підходу, що укорінився у свідомості громадян. Кримінальна відповідальність є найбільш серйозним видом відповідальності, і тому необхідно криміналізувати лише ті діяння, що дійсно мають умови для криміналізації. Загальновідомо, що корупційні діяння, а також ті, що пов’язані з корупцією, характеризуються високою латентністю. Тому з’ясувати фактичну кількість адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, дуже важко. Таким чином, покладатися виключно на статистичні дані не є виправданим. У зв’язку з цим пропонується проаналізувати інші детермінанти такої криміналізації. Мета статті полягає у наданні кримінально-правової характеристики соціальної обумовленості криміналізації невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9 КУпАП).Наукова новизна полягає у пропозиціях оновлення тексту Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України відносно розмежування відповідальності за невжиття заходів щодо протидії корупції.Висновки. У дослідженні наголошено на важливості криміналізації невжиття заходів щодо протидії корупції. Криміналізація цього діяння має відбуватися з урахуванням сутності предикатного діяння та характеристики особи обвинуваченого (підсудного). Запропоновано відмежовувати невжиття заходів щодо протидії корупції (адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією) та невжиття заходів щодо протидії корупції (кримінальне корупційне правопорушення), спираючись на розмір заподіяної шкоди та юридичний зміст предикатного діяння. Перспективи подальших наукових пошуків убачаються в аналізі окремих обставин соціальної обумовленості криміналізації інших адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, а також у з’ясуванні ступеню впливу криміналізації на ефективність протидії корупції в Україні.

У статті розкрито поняття об’єкта кримінальних правопорушень, вчинених у кримінально-виконавчих установах закритого типу. Сьогодні вітчизняні науковці в галузі кримінального права єдині в тому, що об’єкт кримінального правопорушення має велике значення у визначенні кваліфікації вчиненого особою кримінального правопорушення. Більше того, правильне визначення об’єкта кримінальних правопорушень, вчинених у кримінально-виконавчих установах, дозволяє слідчому органу правильно визначити значення кожного з кримінальних правопорушень, вчинених у кримінально-виконавчих установах, як засудженими, так і особовим складом. Тому саме розробка проблем об’єкта кримінальних правопорушень, вчинених у кримінально-виконавчих установах, пов’язана з тим, що зарубіжна кримінально-правова наука фактично розглядає об’єкт кримінального правопорушення як суспільні відносини. Об'єкт кримінального правопорушення, вчиненого в кримінально-виконавчих установах, можна пояснити такими факторами: порушенням принципу невідворотності покарання внаслідок вчинення кримінального правопорушення засудженими або працівниками; Факт вчинення засудженими чи працівниками кримінального правопорушення негативно впливає на оперативну та службову діяльність кримінально-виконавчих установ; Підвищується суспільна небезпека вчинення засудженими чи працівниками кримінального правопорушення, оскільки вони породжують недовіру до засобів виправлення та ресоціалізації засуджених та повернення до законослухняності після звільнення. Оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ст. 391, 392, 393 КК вчиняються в кримінально-виконавчих установах і завдають або можуть заподіяти істотну шкоду, законодавець відніс їх до розділу XVIII Особливої частини КК України «Злочини проти правосуддя». Отже, викладений у цій статті сегмент навчального матеріалу дозволив виділити типологію об’єкта кримінального правопорушення, вчиненого у кримінально-виконавчих установах, розділивши їх на такі групи: 1) кримінальні правопорушення пенітенціарного характеру; 2) насильницькі кримінальні правопорушення; 3) наркотичні кримінальні правопорушення; 4) кримінальні правопорушення проти власності; 5) службові та корупційні правопорушення. Крім того, підсумовуючи викладене, ми запропонували наступне авторське визначення об’єкта кримінальних правопорушень, вчинених у кримінально-виконавчих установах закритого типу – це суспільні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, та як внаслідок протиправного суспільно небезпечне діяння, завдана або може бути заподіяна істотна шкода в цих установах.

У публікації по-новому оцінено питання укладення угоди у кримінальному провадженні про корупційні правопорушення з узгодженням звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовується доцільність застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням за цей вид кримінального правопорушення. Авторка, відійшовши від своєї раніше висловленої позиції, наводить аргументи, спираючись на рішення Європейського суду з прав люди, чому варто застосовувати цей інститут у разі вчинення корупційних кримінальних правопорушень. Також ставиться під сумнів законодавчі положення щодо виключення застосування не тільки звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні кримінальні правопорушення, а й низки інших норм, які нині неможливо використати за вчинене корупційне правопорушення.

Перелік корупційних кримінальних правопорушень закріплено в примітці ст. 45 Кримінального кодексу України. При цьому більшість науковців звертають увагу на неузгодженість цього переліку із закріпленими у Законі України “Про запобігання корупції” поняттями “корупція” і “корупційне правопорушення”. Використання вичерпних переліків у текстах нормативно-правових актів слугує їх юридичній визначеності, однак ці переліки роблять відповідну норму негнучкою. Метою статті є встановлення доцільності закріплення у Кримінальному кодексі України (КК України) переліку корупційних кримінальних правопорушень і внесення пропозицій щодо вирішення існуючих проблем, обумовлених таким законодавчим прийомом. Визнання певного правопорушення корупційним залежно від формального закріплення його в певному переліку є доволі вразливим рішенням. Це дає можливість постійно змінювати такий перелік без переосмислення змісту та ознак ко-рупції, закріплених на законодавчому рівні. Крім того, таки й підхід відкриває можливості для волюнтаризму в законопроєктуванні та суттєво обмежує суддівський розсуд у кримінальному провадженні, зокрема унеможливлює врахування конкретних обставин кримінального правопорушення при оцінці його суспільної небезпечності. Практика застосування кримінального процесуального законодавства щодо викривачів корупції також засвідчує помилковість обраного підходу до визначення терміна “викривач”. З метою вирішення означених проблем автори пропонують закріпити у КК України поняття корупційного кримінального правопорушення як такого, що містить визначені законом ознаки корупції, уточнити поняття корупції в Законі України “Про запобігання корупції”, визначити в Кримінальному процесуальному кодексі України, що викривачем є особа, за заявою чи повідомленням якої розпочато досудове розслідування корупційного кримінального правопорушення.

Статтю присвячено аналізу наявних підходів до класифікації суб'єктів корупційних криміналь­них правопорушень та виробленню авторського бачення функціональ­них ознак суб'єктів корупційних кримінальних правопорушень, які можуть бути покладені в основу їх класифікації. З'ясовано тео­ретичне та практичне значення проведення класифікації суб'єктів корупційних кримінальних право­ порушень, систематизації та впо­рядкування, поділу на види, групи та відмежування останніх наукою кримінального права. З'ясовано, що виділення ознак окремої класифіка­ційної групи спеціальних суб'єктів є передумовою коректного визна­чення ступеня суспільної небезпеч­ності правопорушення, врахування таких ознак під час юридичної оцінки поведінки суб'єкта право­порушення важливе для реалізації принципу диференціації криміналь­ної відповідальності та індивідуа­лізації покарання. Визначено, що серед суб'єктів корупційних кримінальних правопо­рушень можуть бути як загальний суб'єкт, так і спеціальні суб'єкти кримінальних правопорушень. Функціональна діяльність спеці­альних суб'єктів корупційних кри­мінальних правопорушень полягає в постійному, тимчасовому здійс­ненні функції представників влади, виконанні організаційно-розпо­рядчих чи адміністративно госпо­дарських обов'язків (у тому числі відповідно до спеціальних повнова­жень). Окремо виділено серед служ­бових осіб посадових осіб, доведено доцільність включення посадових осіб до кола службових осіб у кон­тексті кримінально-правового регулювання. Зроблено висновок, що суб'єкти корупційних кримінальних право­порушень можуть бути класифіко­вані відповідно до характеру їхньої діяльності та функцій суб'єкта кримінального правопорушення. Серед суб'єктів корупційних кри­мінальних правопорушень виділено осіб, які здійснюють функції пред­ставників влади чи місцевого само­врядування; осіб, які виконують організаційно-розпорядчі функції; осіб, які виконують адміністра­тивно-господарські функції. Крім того, серед суб'єктів корупцій- них кримінальних правопорушень мають бути диференційовані служ­бові особи публічного права та службові особи приватного права.

У статті з використанням відповідної методології встановлені особливості європейських стандартів щодо кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення (далі - ККП) та їх запобігання, а також визначені напрями і формат удосконалення національного антикорупційного законодавства та кримінально-правової політики. Враховуючи стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі (далі - ЄС), значна увага приділена дослідженню неоднорідності кримінального права ЄС та його складникам, які можуть мати значення для боротьби з корупційними виявами. Встановлено, що кримінально-правова уніфікація в площині боротьби з корупційними діяннями передбачає правову інтеграцію специфічних сфер і насамперед захисту фінансових інтересів ЄС та матеріального кримінального й процесуального права. Проаналізовано зміст відповідних європейських конвенцій, протоколів, директив та інших документів. Встановлено, що питання кримінальної відповідальності за ККП та їх запобігання можуть бути пов'язані з протидією фінансовому шахрайству, підкупу, відмиванню грошей, неправомірному використанню коштів, зловживанню службовим становищем та іншим кримінальним правопорушенням. Крім цього, факти вчинення ККП є ганебним порушенням прав і свобод людини, тому цьому має бути надана відповідна оцінка з боку Європейського суду з прав людини. Власне корупція в державах ЄС розуміється у двох формах - активній і пасивній, при цьому кримінально караними мають бути будь-які інші її протиправні форми. Щодо запобігання ККП актуальними завданнями є вирішення питань імунітету та юрисдикції, забезпечення міжнародного співробітництва та взаємної правової допомоги, діяльності спеціалізованих органів, захисту потерпілих, викривачів і свідків, сприяння збиранню доказів, контроль за реалізацією правових актів у сфері запобігання корупції, моніторинг виконання положень конвенцій тощо. У висновках запропоновані шляхи вдосконалення кримінальної відповідальності за ККП та їх запобігання в Україні на підставі використання позитивного європейського досвіду.

Актуальність статті полягає в тому, що попри високий рівень довіри, яким користуються Збройні Сили України серед громадян більшості з країн світу, проведені Транспаренсі Інтернешнел дослідження свідчать, що сфера оборони разом з нафтогазовидобувною промисловістю та будівництвом належать до найбільш корумпованих сфер діяльності, до компетенції яких входить управління державними ресурсами. Метою статті є з’ясування стану наукової розробленості проблем протидії корупційній злочинності у сфері воєнної безпеки. Наголошено, що суттєве значення для з’ясування сутності поняття та основних ознак корупції має застосований вченим вперше у вітчизняній кримінологічній та кримінально-правовій науці підхід до її дослідження як системного соціального явища. Результати досліджень вченого також знайшли своє відображення в монографіях «Корупція: сутність, поняття, заходи протидії» (2001 р.) та «Корупція – корозія влади (соціальні сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)» (2004 р.). Зо- крема, вчений слушно зауважує, що визначаючи поняття корупції, важливо брати до уваги, що, по-перше, це соціальне явище, а не конкретне суспільно небезпечне діяння; по-друге, що у правовому значенні корупція не може бути зведена до одного виду правопорушення, вона становить собою сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних правопорушень; по-третє, що його законодавче ви- значення не дає правоохоронним органам жодних додаткових правових засобів, що стосуються підстав юридичної відповідальності за корупцій- ні діяння. З’ясовано, що поза увагою вчених залишався механізм боротьби з корупційною злочинністю у сфері військової безпеки, загальносоціальні, спеціально кримінологічні та індивідуальні заходи протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки. Цього разу оцінка стану науково- теоретичного розвитку протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки не проводилась. Корупційна злочинність у сфері військової безпеки фрагментарно розглядається в сукупності з корупційними злочинними діями без розрізнення конкретних кримінологічних ознак. Слід також зазначити, що сьогодні вичерпні монографії з кримінологічних принципів боротьби з корупцією у сфері військової безпеки відсутні. Все це підвищує ступінь відповідності темі дослідження та веде до подальших напрямків наукових досліджень проблем протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки.

У статті досліджено питання запобігання кримінальним правопорушенням у сфері оподаткування в контексті забезпечення фінансової безпеки держави. Констатовано, що податкові кримінальні правопорушення тісно пов’язуються з корупційною, організованою злочинністю, відзначаються значним рівнем латентності, мають складний та різнохарактерний комплекс детермінації. Наявна в країні ситуація свідчить про недосконалий механізм запобігання злочинності у сфері оподаткування. Причини цього мають багаторівневу структуру і зв’язок із великою кількістю соціально-економічних показників. Найчастіше відбувається ігнорування громадянами податкової культури і, як наслідок, ухилення від оподаткування, чим наноситься значна шкода економічному становищу держави. Досліджено міжнародний досвід із зазначеного питання в таких країнах, як Велика Британія, Франція, Німеччина. Запропоновано шляхи запобігання кримінальним правопорушенням у сфері оподаткування в Україні, зокрема наголошено на тому, що державним органам потрібно дотримуватися комплексу заходів, які, з одного боку, спрямовані на реальну антикорупційну боротьбу з кримінальними правопорушеннями у сфері оподаткування, а з іншого – на попередження ухилення від сплати податків такої протиправної діяльності.

У статті розглянуто питання кримінальної відповідальності та запобігання корупційним кримінальним правопорушенням у положеннях окремих міжнародних документів – конвенцій, резолюцій, декларацій, модельних кодексів тощо. Встановлено, що основні міжнародні документи, які регулюють питання міжнародного співробітництва різних держав світу в сфері кримінальної відповідальності та запобігання корупційним кримінальним правопорушенням, були ухвалені у період з 1975 по 2010 рр., однак лише окремі з них ратифіковані Україною.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробленні окремої криміналістичної методики розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції. Автором проаналізовано наукові підходи щодо розуміння сутності криміналістичної характеристики злочинів та її структурної побудови. Криміналістичну характеристику прийняття пропозиції, обіцянки або содержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції розглянуто як систему узагальнених даних про типові ознаки цього різновиду кримінального правопорушення, які мають криміналістичне значення. До її структури віднесено предмет неправомірної вигоди, обстановку кримінального правопорушення, його способи та сліди, особу набувача неправомірної вигоди та її надавача.

Бондарчук, А. А. Кримінально-виконавчі засади запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в установах виконання покарань : випускна кваліфікаційна робота : 081 «Право» / А. А.Бондарчук ; керівник роботи І. М. Колодій ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра кримінального права та правосуддя . – Чернігів, 2021. – 96 с.
Складні та алогічні тенденції розвитку сучасного українського суспільства спостерігаються у всіх сферах соціального буття і знаходять відбиття в упорядкованості процесу виконання покарань та стані кримінальновиконавчої системи. В наш час кримінально-виконавча система переживає період удосконалення і розвитку, який обумовлено реформами, що проходять. Одним із головних напрямків реформування є підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання кримінальних покарань, який полягає в удосконаленні кадрового забезпечення і виробленні професійних вимог до співробітників. В ході проведеного реформування вагоме значення отримало питання запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в установах виконання покарань та кримінологічна характеристика відповідних правопорушників. Вирішенню зазначених питань може сприяти розгляд кадрового комплектування органів і установ виконання покарань співробітниками з належною підготовкою та високим рівнем правосвідомості. З врахуванням вищезазначеного зростає актуальність питань, які розглядаються, і виникає необхідність їх дослідження та удосконалення нормативно-правового регулювання і організаційно-практичних заходів кадрового комплектування співробітниками органів і установ системи виконання покарань в Україні. Розділ 1 присвячено теоретико-правовим засадам запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службово діяльності в установах виконання покарань. У розділі 2 досліджуються причини та умови вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності в установах виконання покарань. У розділі 3 розкриваються питання запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в установах виконання покарань. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що кваліфікаційна робота є одним із перших досліджень, у якому проведено систематизацію заходів запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в установах виконання покарань на основі методології системного підходу й оцінки накопичених теоретичних і практичних джерел протидії кримінальним правопорушенням в органах і установах, слідчих ізоляторах, що належать до сфери управління кримінально-виконавчою системою України. З позиції кримінологічної теорії висвітлено тенденції становлення засад протидії кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в установах виконання покарань, обґрунтовано їх концептуальні основи та встановлено шляхи їх впровадження у чинне законодавство.
Complex and alignment trends in the development of modern Ukrainian society are observed in all spheres of social being and reflect in the order of the process of execution of punishment and the state of the criminal executive system. In our time, the criminal-executive system is experiencing a period of improvement and development, which is due to reforms passing. One of the main directions of reform is to increase the effectiveness of bodies and institutions of criminal punishment, which is to improve staffing and developing professional requirements for employees. During the conducted reform, the issue of preventing criminal offenses in the field of official activity in institutions of punishment and the criminological characteristics of the relevant offenders has been imported. Solving these issues can facilitate the consideration of personnel assembling of bodies and institutions of punishment by employees with proper preparation and high level of legal consciousness. Taking into account the above-mentioned relevance of the issues that are considered, and there is a need for their research and improvement of normative and legal regulation and organizational and practical staffing measures assembling by employees of bodies and institutions of the punishment system in Ukraine. Section 1 is devoted to theoretical and legal principles of prevention of a criminal offense in the field of employment in the penalties. Section 2 examines the reasons and conditions for the commission of criminal offenses in the field of official activity in penaltial execution institutions. Section 3 discloses issues of preventing criminal offenses in the field of service in penitentiary institutions. The scientific novelty of the results is that qualification work is one of the first studies, which systematization of measures to prevent criminal offenses in the field of official activity in pennancies on the basis of a systematic approach methodology and evaluation of accumulated theoretical and practical sources of counteraction to a criminal offense in bodies and institutions, investigative isolators belonging to the scope of management of the criminal-executive system of Ukraine. From the standpoint of criminological theory, the tendencies of formation of counteraction to the criminal offense in the field of official activity in institutions of punishment are highlighted, their conceptual foundations are substantiated and established ways of their implementation in the current legislation.

Корупційні правопорушення становлять небезпеку для держави, завдають значної шкоди правопорядку, уповільнюють розвиток демократичних інститутів суспільства. Особливо небезпечними виявами корупції є вчинення суспільно небезпечних корупційних діянь (злочинів). Зважаючи на те, що кримінальна відповідальність являє собою найсуворіший вид юридичної відповідальності, то корупційні злочини відносяться до найбільш суспільно небезпечних корупційних правопорушень, які потребують дієвих заходів реагування з боку держави на їх вчинення.

Омельяненко, О. Ю. Кримінологічна характеристика та запобігання контрабанді в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 081 «Право» / О. Ю. Омельяненко ; керівник роботи Н. В. Коломієць ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра кримінального права та правосуддя . – Чернігів, 2021. – 89 с.
Актуальність дослідження теми кримінологічної характеристики та запобігання контрабанді в Україні пов’язана з важливістю окреслення наслідків спричинених негативним впливом контрабандних правопорушень на всі сфери суспільного життя держави. Та також формування заходів та способів подолання негативних наслідків для побудови економічно сильної та стабільної держави, покращення добробуту населення України, захисту основних прав та свобод держави та громадянина. Розділ 1 роботи присвячений загальним питанням, визначено поняття контрабанди, окреслено її обсяги та визначено втрати бюджету України від контрабандних правопорушень. У розділі 2 визначається та досліджується правова характеристика кримінального правопорушення – контрабанда, а саме склад кримінального правопорушення, визначаються суміжні з контрабандою правопорушення та окреслюються питання відповідальності за діяння пов’язане з контрабандою Розділ 3 присвячений вивченню історії виникнення та історичних передумов формування даного виду правопорушення. Сформульовано основні аспекти протидії контрабанді на сучасному етапі та досліджено питання особливостей діяльності митних органів щодо запобіганню вчинення контрабандних правопорушень. Наукова новизна роботи полягає в детальному, всебічному вивченні та розробки кримінологічної характеристики кримінальних правопорушень у сфері незаконного переміщення предметів через митний кордон Україні та основі проведено дослідження сформувати заходи щодо протидії вчинення даного правопорушення. Зокрема, в ході проведення дослідження було: 1) розкрито поняття контрабанди та виокремлено поняття адміністративного та кримінального правопорушення в сфері незаконного переміщення предметів через митний кордон ; 2) визначено обсяги втрат державного бюджету України через несплату державного мита та податків при вчиненні контрабанди; 3) проведено кримінологічну характеристику контрабанди; 4) проведено дослідження історичних передумов виникнення та розвитку контрабанди; 5) сформовано заходи удосконалення діяльності державних органів задіяних в боротьбі з контрабандою.
The urgency of researching the topic of criminological characteristics and prevention of smuggling in Ukraine is due to the importance of outlining the consequences of the negative impact of smuggling offenses on all spheres of public life. As well as the formation of measures and ways to overcome the negative consequences for building an economically strong and stable state, improving the welfare of the population of Ukraine, protection of fundamental rights and freedoms of the state and citizens. Section 1 of the work is devoted to general issues, defines the concept of smuggling, outlines its scope and identifies the losses of the budget of Ukraine from smuggling offenses. Section 2 defines and examines the legal characteristics of a criminal offense - smuggling, namely the composition of the criminal offense, identifies related to smuggling offenses and outlines the issue of liability for the act related to smuggling. Section 3 is devoted to the study of the history of origin and historical preconditions for the formation of this type of offense. The main aspects of counteraction to smuggling at the present stage are formulated and the issue of peculiarities of customs authorities' activity on prevention of smuggling offenses is investigated. The scientific novelty of the work lies in the detailed, comprehensive study and development of criminological characteristics of criminal offenses in the field of illegal movement of objects across the customs border of Ukraine and the basis of the study to form measures to combat this offense. In particular, during the study were: 1) the concept of smuggling is revealed and the concept of administrative and criminal offense in the field of illegal movement of objects across the customs border is singled out; 2) the amount of losses of the state budget of Ukraine due to non-payment of state duties and taxes in the case of smuggling is determined; 3) criminological characteristics of smuggling were carried out; 4) a study of the historical background of the emergence and development of smuggling; 5) measures have been taken to improve the activities of state bodies involved in the fight against smuggling.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке полягало у розробленні на основі аналізу існуючих наукових підходів, чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства і практики їх реалізації комплексної науково та практично обґрунтованої концепції кримінально-правової протидії корупції в Україні, що спиралася б на галузевий підхід. Об‘єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі протидії корупції в Україні. Предметом дослідження є концепція кримінальноправової протидії корупції в Україні. Висвітлено генезис наукового та легального розвитку поняття «корупція» з античних часів до сьогодення. Проаналізовано окремі ключові наукові праці присвячені корупції, як негативному соціально-економічному явищу, та проблемі протидії корупції на всіх рівнях і напрямах, розслідуванню корупційних діянь. Установлено, що важливим елементом успіху наукового дослідження є вибір правильної методології, що повністю забезпечить комплексність і системність дослідження та дозволить б розробити такі висновки й рекомендації, які дійсно матимуть вагоме значення для наукової та практичної діяльності. Наголошено, що явище корупції є надзвичайно складним, так само як і поняття, що позначає це явище. Виділено основні аспекти формування поняття «корупція»: історичний, міжнародний, зарубіжний, легальний та доктринальний. Обґрунтовано, що поняття «корупція» є міждисциплінарним та широковживаним, оскільки досліджується не лише фахівцями в галузі права, а й соціології, політології, економіки, 3 державного управління та психології. Досліджено передумови появи поняття «кримінальне правопорушення» та наголошено на доцільності доповнення антикорупційного законодавства поняттям «корупційне кримінальне правопорушення». Ґрунтовно проаналізовано ознаки корупційного кримінального правопорушення. Виділено кілька підстав для класифікації корупційних кримінальних правопорушень: за видом родового об‘єкта за організацією групування у тексті примітки до ст. 45 КК України, за повнотою ознак корупційності, за предмет, за суб‘єктом, за метою, за підслідністю. Доведено необхідність криміналізації трьох адміністративних правопорушень, що пов‘язані з корупцією. По-перше, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків. Подруге, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. По-третє, невжиття заходів щодо протидії корупції. З‘ясовано, що з огляду на значущість завдання з протидії корупції держава розробила розгалужену та відносно замкнену систему спеціалізованих антикорупційних органів. Водночас певні стратегічні повноваження у сфері протидії корупції зберегли й органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України). Більше того, певні антикорупційні компетентності набули мало не всі органи державної влади та місцевого самоврядування. Надано визначення, названо ознаки та види політичної корупції, а також охарактеризовано сутність економічної корупції. Проаналізовано заходи запобігання корупції у залежності від моделі її розвитку: європейської (Фінляндія, Норвегія), азійської (Японія, Сінгапур), англо-американської (США, Канада). З числа проаналізованих заходів обрано окремі, які можуть бути запозичені у вітчизняне правозастосування. Запропоновано виділити чотири підходи до обрання покарань за корупційні кримінальні правопорушення: м‘який (Швеція, Данія), помірний (Великобританія, ФРН), суворий (Італія) та особливо суворий (США, КНР). Обґрунтовано, що корупція є глобальною проблемою людства. Тому, контроль над рівнем корупції є завданням всієї світової спільноти. Основна акумуляція зусиль у антикорупційній сфері відбувається в рамках міжнародних організацій. З‘ясовано, що міжнародне співробітництво у сфері протидії корупції реалізується Україною шляхом укладання конвенцій та угод, а також реалізації положень які містять рекомендації щодо ефективної протидії корупції. The thesis provides a theoretical generalization and offers a new solution to the scientific problem. This problem is to develop based on existing scientific approaches analysis, current domestic and foreign legislation, and practice of implementing a comprehensive, scientifically, and practically defensible concept of the criminal legal fight against corruption in Ukraine based on a branching approach. The object of the thesis is public relations that arise in the process of combating corruption in Ukraine. The subject of the thes is concept of criminal-legal counteraction of corruption in Ukraine. The genesis of the scientific and legal development of the notion of "corruption" from ancient times to the present is highlighted. Some vital scientific works were analyzed on corruption as a negative socio-economic phenomenon, the problem of combating corruption at all levels and areas, and the investigation of corruption. It was established that an essential element of the success of scientific research is the choice of the correct methodology, which would fully ensure the complexity and systematization of study and would develop such conclusions and recommendations that will be important for scientific and practical activities. It was emphasized that the phenomenon of corruption is highly complex and the notion that denotes this phenomenon. The main aspects of forming the notion of "corruption" were highlighted: historical, international, foreign, legal, and doctrinal. It is substantiated that the concept of "corruption" is interdisciplinary and widely used, as it is studied not only by specialists in the field of law, but also by sociology, political science, economics, public administration and psychology. It was proposed to classify corruption on the following grounds: the pace of development, areas of implementation, frequency, sustainability, level of organization and spread of corruption, sectoral orientation, the form of expression. The essence of the concept of "anti-corruption, " a symbiotic combination of prevention and control, is described. Emphasis is placed on the justification of the position on the identification of combating corruption and anti-corruption policy. The nature of anti-corruption principles has been formed and revealed. It is proposed to divide the principles of anti-corruption into general, i.e. specific to all branches of law, and special, which are specific only to anti-corruption activities and due to its specifics. The preconditions for the emergence of the notion of "criminal offense" were studied. The practicality of supplementing the anti-corruption legislation with the notion of "corruption criminal offense" was emphasized. The signs of a criminal corruption offense are thoroughly analyzed. It was found that, given the importance of the task of combating corruption, the state has developed an extensive and relatively closed system of specialized anticorruption bodies. At the same time, certain strategic powers in the field of anticorruption were retained by bodies of general competence (the Verkhovna Rada of 8 Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine). Moreover, almost all state and local government bodies have acquired specific anti-corruption competencies. The legal nature of mass media was described, and the main directions of their anti-corruption activity are named. The critical role of the public in combating corruption is revealed, which is because none of the anti-corruption measures will be successful if there is no public support during its implementation. It was given the definition, peculiarities, and types of political corruption and the essence of economic corruption. It was stressed that ensuring the proper level of combating political and economic corruption is a priority for the state, as it will promote economic growth, strengthen the role of state institutions and local governments, restore confidence in them and improve the country's image at the international level. It has been proven that corruption in the judiciary is a commonplace phenomenon that undermines the principles of the rule of law, the rule of law, equality before the courts, and the independence and impartiality of the administration of justice. Measures to prevent corruption depending on the model of its development were analyzed: European (Finland, Norway), Asian (Japan, Singapore), AngloAmerican (USA, Canada). From the number of analyzed measures, some were selected that can be borrowed from domestic law enforcement. It is proposed to distinguish four approaches to the choice of punishment for corruption offenses: mild (Sweden, Denmark), moderate (UK, Germany), severe (Italy), and particularly authoritarian (USA, PRC). It is substantiated that corruption is a global problem of humankind. Therefore, controlling the level of corruption is the task of the entire world community. The central accumulation of efforts in the anti-corruption sphere takes place within the framework of international organizations. It was found out that international cooperation in the field of anti-corruption is implemented in Ukraine through the conclusion of conventions and agreements and the implementation of provisions that contain recommendations for effective anti-corruption.

Дранников В. О. Відповідальність за незаконне збагачення за законодавством України : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник О. О. Дудоров. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 117 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 117 сторінок, містить85 джерел використаної інформації. Сьогодні корупція продовжує становити суттєву загрозу будьяким демократичним перетворюванням не лише в Україні, а й у будьякій іншій державі. Останнім часом нашою країною зроблено рішучі(революційні) кроки у напрямку протидії корупції взагалі та корупційним злочинам зокрема. Одним із них стало посилення кримінальної відповідальності за ці злочини та запровадження з 2011 року у Кримінальному кодексі України відповідальності за незаконне збагачення.Так, запровадження кримінальної відповідальності за незаконнезбагачення є реалізацією статті 20 Конвенції ООН протикорупції від 31.10.2003 р., яка пропонує визнати незаконне збагаченняяк кримінально каране діяння, якщо воно скоюється умисно, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, і походження такого збільшення вона не може раціонально обґрунтувати. Невисокий рівень зареєстрованих злочинів за ст. 368-2 КК не відображає реальної картини розповсюдженняцього корупційного злочину у суспільстві, що також пов’язано з певними прогалинами у самій конструкції кримінально-правової норми та відсутністю достатньої практики її застосування. Зважаючи на те, що незаконне збагачення, з урахуванням тенденційних змін, було передбачено в КК нещодавно, у теорії кримінального права і в судово-слідчій практиці ще бракує наукових розробок та практичних напрацювань з цього питання, що ускладнює правильне визначення суспільної небезпечності такого діяння. Після появи даної нормиу національному кримінальному законодавстві серед науковців і практичних працівників у зв’язку із її застосуванням виникає чимало питань,які мають дискусійний характер. Це пов’язано зі специфікою предмета злочину, конструкцією об’єктивної сторони, кола його суб’єктів тощо. Наведене й детермінує необхідність здійснення його комплексного наукового дослідження з метою вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за незаконне збагачення, а також удосконалення правозастосовної практики. У зв’язку з цим підтримуємо позицію необхідності криміналізації незаконного збагачення. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері притягнення до відповідальності винних осіб за незаконне збагачення за законодавством України. Предметом дослідження є інститут відповідальності за незаконне збагачення за законодавством України . Мета роботи полягає у тому, щоб здійснити аналіз теоретичних і практичних аспектів правового регулювання та особливостей притягнення до відповідальності за незаконне збагачення. Методологічнуоснову кваліфікаційної роботи складає сукупність загально-філософських, загальнонаукових та спеціальних засобів пізнання, зокрема, історико-правовий метод, соціологічний метод, лінгвістичний метод, логіко-семантичний метод, порівняльно-правовий метод, синтез, аналіз, метод групування, дедукція, індукція, логіко-юридичний метод, метод абстрагування.
EN : Qualification work consists of 117pages, contains 85sources of information used. Today, corruption continues to pose a significant threat to any democratic transformation not only in Ukraine but also in any other country. Recently, our country has taken decisive (revolutionary) steps towards combating corruption in general and corruption crimes in particular. One of them was the strengthening of criminal liability for these crimes and the introduction in 2011 in the Criminal Code of Ukraine of liability for illicit enrichment. Thus, the introduction of criminal liability for illicit enrichment is an implementation of Article 20 of the UN Convention against Corruption of 31.10.2003, which proposes to recognize illicit enrichment as a criminal act if it is committed intentionally, ie a significant increase in assets of a public official. income, and the origin of such an increase, she can not rationally justify. Low level of registered crimes under Art. 368-2 of the Criminal Code does not reflect the real picture of the spread of this corruption crime in society, which is also associated with certain gaps in the construction of the criminal law and the lack of sufficient practice of its application. Given that illicit enrichment, taking into account biased changes, was provided for in the Criminal Code recently, in the theory of criminal law and in forensic practice there is still a lack of scientific developments and practical developments on this issue, which complicates the correct definition of public danger. Since the advent of this rule in national criminal law, many issues have arisen among scholars and practitioners in connection with its application. This is due to the specifics of the subject of the crime, the construction of the objective side, the range of its subjects, and so on. The above and determines the need for its comprehensive research in order to improve criminal law on liability for illicit enrichment, as well as to improve law enforcement practice. In this regard, we support the need to criminalize illicit enrichment. The object of the qualification work is public relations in the field of bringing the perpetrators to justice for illegal enrichment under the laws of Ukraine. The subject of the study is the institution of liability for illicit enrichment under Ukrainian law. The purpose of the work is to analyze the theoretical and practical aspects of legal regulation and the features of prosecution for illicit enrichment. The methodological basis of qualification work is a set of general philosophical, general scientific and special means of knowledge, in particular, historical and legal method, sociological method, linguistic method, logical-semantic method, comparative legal method, synthesis, analysis, grouping method, deduction, induction, logical-legal method, method of abstraction.

Різник Ю. М. Вищий антикорупційний суд в системі суб’єктів запобігання корупції : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник Н. В. Галіцина. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 103 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 103 сторінки, містить 75 джерел використаної інформації. Стрімкий розвиток корупції заважає проведенню важливих реформ сучасного українського суспільства, економічному розвитку нашої держави, формуванню позитивного міжнародного іміджу України. У зв’язку із цим актуалізується проблема системного аналізу формування та розвитку антикорупційних органів України. Крім того, недостатньо вивчена співпраця та розвиток новостворених антикорупційних органів, однак саме антикорупційні органи впливають на розвиток громадянського суспільства та впровадження основних реформ у державі. Водночас, у зв’язку із судовою реформою, яка триває в Україні, судочинство у місцевих та апеляційних судах щодо розгляду кримінальних проваджень, в тому числі пов’язаних із корупцією, не завжди здійснюється в розумні строки. Насамперед, це пов’язано з відсутністю в судах першої та апеляційної інстанцій достатньої кількості суддів для здійснення правосуддя, що впливає на збільшення навантаження на чинних суддів та призводить до затягування з розглядом кримінальних проваджень. Відповідно до судової реформи 2016 року в Україні утворився Вищий антикорупційний суд, який є судом зі всеукраїнською юрисдикцією, що створюється з метою розгляду окремих категорій справ. Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз та детальне дослідження Вищого антикорупційного суду в системі суб’єктів запобігання корупції, актуальних проблем антикорупційного законодавства та способів їх вирішення.
EN : Qualifying work consists of 103 pages, contains 75 sources of information used. The rapid development of corruption hinders the implementation of important reforms of modern Ukrainian society, the economic development of our state, the formation of a positive international image of Ukraine. In this regard, the problem of systematic analysis of the formation and development of anti-corruption bodies of Ukraine is relevant. In addition, cooperation and development of newly established anti-corruption bodies are insufficiently studied, but it is anti-corruption bodies that influence the development of civil society and the implementation of major reforms in the country. At the same time, due to the ongoing judicial reform in Ukraine, the proceedings in local and appellate courts for criminal proceedings, including those related to corruption, are not always carried out within a reasonable time. First of all, this is due to the lack of a sufficient number of judges in the courts of first and appellate instances to administer justice, which increases the burden on current judges and leads to delays in the consideration of criminal proceedings. In accordance with the judicial reform of 2016, the Supreme Anti-Corruption Court was established in Ukraine, which is a court with all-Ukrainian jurisdiction, which is created to consider certain categories of cases. The aim of the thesis is a conceptual analysis and detailed study of the Supreme Anti-Corruption Court in the system of subjects of corruption prevention, current problems of anti-corruption legislation and ways to solve them. The object of study of this work is public relations in the field of prevention of corruption.