Academic literature on the topic 'Концтабір'

Протоколи засідань Одеської губернської надзвичайної комісії (ОГНК), архівно-слідчі справи, які знаходяться на тимчасовому зберіганні в архівному підрозділі Управління Служби безпеки України в Одеській області, та матеріали періодичних видань слугують важливим джерелом для дослідження політичного терору проти учасників українського національно-визвольного руху в Первомайському та Вознесенському повітах Одеської губернії у 1921-1922 рр. Серед цих матеріалів особливе місце посідає справа Вознесенської підпільної петлюрівської організації, у результаті ліквідації якої, згідно рішення колегії ОГНК, було розстріляно 54 особи, 69 – ув’язнено до концтабору на термін від одного до п’яти років, 30 – звільнено, стосовно 64 осіб справу було припинено, а стосовно семи осіб було прийнято інші покарання та рішення.

У статті проаналізовано особливості душпастирської та громадської діяльності греко-католицького священника міста Перемишляни на Львівщині Омеляна Ковча у міжвоєнний період. Особливу увагу зосереджено на його діяльності при різних окупаційних режимах: польському, радянському та німецькому. Важливим історичним джерелом при розкритті досліджуваної проблематики стали спогади очевидців тогочасних подій, які зберігаються в Перемишлянському історико-краєзнавчому музеї. Завдяки спогадам жителів міста М. Зацичного, С. Мацишин, О. Прибили, М. Шкільника нам вдалося ознайомитися з етнічним складом населення міста Перемишляни, життям і побутом його мешканців під час польської, радянської та німецької влади, періодом перебування о. Омеляна Ковча у концтаборі Майданек. Його душпастирська діяльність служить яскравим прикладом людяності, відкритості. Щирими проповідями Хрестової віри, він заслужив глибоку шану і повагу не тільки серед українців, але і поляків, євреїв, німців. Омелян Ковч був активним громадським діячем, захисником українських звичаїв, традицій. За його ініціативи відкрито у місті Перемишляни Народний дім, засновано організацію «Пласт», драматичний гурток, кооперативні курси.

Дослідження масових репресій сталінського режиму привертає увагу суспільства вже 60 років, починаючи з проголошення М. С. Хрущовим таємної доповіді про культ особи Сталіна на XX з'їзді ЦК КПРС. Реальні масштаби злочинів, скоєних тоталітарною державою в умовах абсолютної таємниці, стали остаточно відомими під час другої кампанії десталінізації, здійсненої М. С. Горбачовим в роки перебудови. Проте, фактично лише незалежній Україні створено реальні умови для всебічного вивчення пов'язаних з масовими репресіями історичних джерел і виявлення повної картини фізичних та моральних втрат українського народу, який опинився в епіцентрі сталінських репресій. Тяжкою спадщиною цієї доби є масові репресії, які чинились сталінським режимом та його провідниками на території України, зокрема на Півдні. Дослідження репресій дає змогу збагатити історичну науку новим оригінальним і фактичним матеріалом, аргументовано викрити злочинну діяльність Й. Сталіна, його оточення та створеної ним репресивно-каральної машини. У роки розбудови Української держави виключно важливим є процес переосмислення багатьох проблем історії України. Лише з урахуванням минулого, в тому числі і тих драматичних подій, які принесли репресії, українське суспільство може йти в майбутнє. Ключові слова: Сталінські репресії, Миколаївщина, Одещина, інтелігенція, концтабори, тоталітарний режим.