Academic literature on the topic 'Контроль корупції'

У статті досліджено проблеми протидії корупції в європейських країнах, проаналізовано позитивний досвід антикорупційної діяльності Німеччини, Франції, Румунії, Словаччини, особливості правової реґламентації кримінальної відповідальності за вчинення корупцій-них діянь у країнах Європи. Базовою складовою частиною успішної протидії корупційним проявам є належне антикорупційне законодавство. У вузькому розумінні антикорупційне законодавство -це закони й інші нормативно-правові акти, які встановлюють спеціальні законодавчі положення щодо запобігання корупції, визначають ознаки корупційних правопорушень та відповідальність за їх учинення, регулюють діяльність державних органів чи їхніх спеціальних підрозділів, до компетенції яких належить протидія корупції, координація такої діяльності (контроль) та нагляд за нею. У процесі дослідження встановлено, що боротьба з корупцією досягає успіху лише за умови її комплексного характеру, коли вона охоплює якнайбільше сфер життєдіяльності держави, ведеться постійно та перебуває в центрі уваги як влади, так і громадськості. Щоб отримати результат, необхідно, щоби реформи були поєднані з іншими формами боротьби з корупцією - економічними, фінансовими, соціальними й організаційними. І, зрештою, велику роль у протидії корупції відіграє громадськість, особливо об'єднання громадян, які сприяють виявленню порушень законодавства про боротьбу з корупцією особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Постійна поінформованість громадськості є ключовим елементом. Демократія та верховенство права є найкращим захистом від зловживання владою, оскільки вони накладають обмеження на владу держави та її представників за допомогою обмежених у часі мандатів, верховенства права, а також посадових осіб, контроль за якими здійснюється вільно обраними законодавчими органами, тобто за допомогою дієвого поділу влади, яким би чином він не здійснювався.

Статтю присвячено проблемі співвідношення складників соціальної моралі та поширеності корупції в суспільстві в результаті проведеного дослідження можна зробити наступні основні висновки.Авторкою наголошено на тому, що корупція є різновидом інституційно-організованих девіацій, спрямованих на нанесення всіх видів шкоди (починаючи від економічної і закінчуючи морально-педагогічною) як щодо окремого громадянина або організації, так і щодо суспільства й держави за рахунок ігнорування соціально-нормативних регуляторів суб’єктами економічної, політичної, дисциплінарно-педагогічної влади. Констатовано, що в окремих дослідженнях корупція розглядається як комплекс соціальних фактів або форма соціальної девіації; в деяких економіко-соціологічних дослідженнях акцент робиться на корупційно-рентних відносинах та економічній раціональності суб’єктів корупції. Певна кількість дослідників зводить визначення корупції до її юридичної (кримінологічної) складової, фактично ототожнюючи її з хабарництвом і зловживанням службовим становищем в особистих корисливих цілях (фактично – як зловживання державними службовцями своїм службовим становищем, дача або одержання хабара з метою набуття особистої чи матеріальної вигоди).У статті визначено декілька груп дефініцій корупції: корупція як використання посадовою особою, чиновником свого службового становища, що полягає в розпорядженні не своїми ресурсами, для досягнення особистих цілей і власного матеріального збагачення; корупція як своєрідний тіньовий ринок товарів і послуг, де діють (такі ж, як і в нормальній економіці) закони попиту і пропозиції і постійно здійснюються операції між різними акторами; корупція як стратегія поведінки двох соціальних груп – представників державної влади і приватного бізнесу або громадян (в цьому контексті вона розглядається в залежності від того, яка із зазначених сторін намагається встановити контроль над іншою).

У статті розглянуто електронне декларування як прояв технічної допомоги у розширенні можливостей держави щодо посилення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання державних та інших, прирівняних до них функцій; проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування; узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області. Охарактеризовано сутність, зміст та цілі електронного декларування, простежено еволюцію розуміння та технологічного втілення цього процесу в деяких країнах. Підкреслено, що електронне декларування представляє собою оприлюднення інформації про свої доходи, майно, цінні папери, активи, інші корпоративні права, фінансові зобов’язання, видатки, правочини тощо. Його правове регулювання здійснюється Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, який визначає правові й організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Обґрунтовано, що система електронного декларування є інструментом, який здатний підвищити ефективність і керованість нашої держави, адже така система сприятиме усуненню корупційних ризиків у роботі державних службовців, позитивно вплине на їхню роботу й дасть змогу підвищити їхній авторитет. Проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Досліджено, що фінансовий контроль здійснюється з використанням специфічних організаційно-правових форм і методів державними органами та спрямований на забезпечення фінансової дисципліни публічними службовцями, на виявлення правопорушень і вжиття заходів впливу щодо порушників, на виявлення причин і умов, що сприяють цим правопорушенням, та на вжиття заходів до їх усунення. Виокремлено заходи щодо фінансового контролю публічних осіб: перевірка електронних декларацій; моніторинг способу життя декларантів; спеціальна перевірка кандидатів на певні посади; перевірка на доброчесність; контроль за забезпеченням відкритості інформації; контроль за відкритістю діяльності органів державної влади. Узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області). З’ясовано, що в Баштанській райдержадміністрації відповідальною особою з питань запобігання та виявлення корупції визначено завідувача сектора взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації, до завдань та обов’язків якого відносяться питання, пов’язані з фінансовим контролем державних службовців райдержадміністрації. Проведено аналіз своєчасності подання державними службовцями апарату райдержадміністрації та її структурних підрозділів декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави у 2017-2019 роках. Зроблено висновок, що аналіз фінансового контролю державних службовців Баштанської райдержадміністрації показав чітко сформовану схему дій для перевірки електронних декларацій та налагоджену співпрацю органів державної влади щодо оперативного реагування на порушення вимог законодавства. Зазначено, що запуск нового режиму декларування публічних службовців було визнано значним кроком вперед, а сама система декларування вважається однією із найбільш прогресивних у світі. Одночасно із цим, впровадження електронного декларування на практиці показало ряд суттєвих викликів, які можуть впливати на дієвість цього інструменту та його ефективність у подоланні корупції в Україні. Підкреслено, що система електронного декларування загалом може принести очікуваний результат лише тоді, коли на практиці буде належно функціонувати кожна з її складових: існуватиме якісна нормативно-правова база; реєстр декларацій безперешкодно та належно працюватиме; суб’єкти декларування матимуть достатні знання вимог декларування та розумітимуть його цілі; НАЗК повноцінно та об’єктивно виконуватиме свої повноваження; правоохоронні органи будуть ефективно проводити досудові розслідування виявлених правопорушень.

В статті проведено економічну діагностику деяких важливих макроекономічних індикаторів України, що відображають характер та швидкість економічної трансформації. Запропоновано використання набору інституційних змінних, що дозволив більш ретельно оцінити характер економічної трансформації в Україні і виявити такі відхилення - трансформація національної економіки відбувається на різних швидкостях. Поряд із традиційними зрушеннями в структурі ВВП (домінування частки послуг) все ще спостерігається незначний статистичний вплив таких важливих інституційних категорій як рівень політичної глобалізації, контроль корупції, рівень захищеності прав власності, верховенства права, а також рівень соціальної глобалізації.

Головними деструктивними наслідками процвітання коруп- ції в державі є такі негативні явища: порушення принципу верховенства права; недовіра суспільства до влади; корупція в інституціях публічної влади, яка зводить до нуля економічні реформи і є причиною зменшен- ня притоку іноземних інвестицій, порушує принципи рівності та соціаль- ної справедливості тощо. В Україні існує багато проблем стосовно такого явища, як корупція, адже українське законодавство має більш деклара- тивний характер. Саме тому розробка та впровадження заходів антико- рупційного спрямування має стати першочерговим завданням на шляху до становлення України як правової держави. Сьогоднішній стан цього антисоціального явища у державі є такий, що сфера корупції стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, а сучасні організаційні норми і соціальний ефект корупції створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, втрати результативного державного керівництва, корупція загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави. Світова практика свідчить, що найбільшого ефекту боротьби з коруп- ційними діями дає поєднання ефективної системи протидії корупції на державному і міжнародному рівнях у поєднанні з нормативно-правовим забезпеченням. Розгляд корупції як одного з найсерйозніших перешкод для економіч- ного та політичного розвитку країни, усвідомлення того факту, що вона становить загрозу національній безпеці, породжує необхідність створен- ня системи антикорупційного виховання як окремого компонента систе- ми виховання. Просвітництво і виховна робота з формування у громадян антикорупційного світогляду є частиною антикорупційної державної по- літики щодо усунення причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя. Важливою складовою у формуванні антикорупційного світогляду є ви- користання потенціалу виховної роботи в закладах освіти. З огляду на те, що основною метою антикорупційного виховання є формування грома- дянської свідомості, то найбільш сприятливим для його інтеграції середо- вищем є соціальні дисципліни: суспільствознавство, історія, політологія, етика та ін. Очікуваний результат антикорупційного виховання — це особистість, наділена знаннями про небезпеку, яку представляє собою корупція для добробуту суспільства і безпеки держави, яка не мириться з виявами ко- рупції та здатна і бажає усунути це явище.

У статті з використанням відповідної методології встановлені особливості європейських стандартів щодо кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення (далі - ККП) та їх запобігання, а також визначені напрями і формат удосконалення національного антикорупційного законодавства та кримінально-правової політики. Враховуючи стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі (далі - ЄС), значна увага приділена дослідженню неоднорідності кримінального права ЄС та його складникам, які можуть мати значення для боротьби з корупційними виявами. Встановлено, що кримінально-правова уніфікація в площині боротьби з корупційними діяннями передбачає правову інтеграцію специфічних сфер і насамперед захисту фінансових інтересів ЄС та матеріального кримінального й процесуального права. Проаналізовано зміст відповідних європейських конвенцій, протоколів, директив та інших документів. Встановлено, що питання кримінальної відповідальності за ККП та їх запобігання можуть бути пов'язані з протидією фінансовому шахрайству, підкупу, відмиванню грошей, неправомірному використанню коштів, зловживанню службовим становищем та іншим кримінальним правопорушенням. Крім цього, факти вчинення ККП є ганебним порушенням прав і свобод людини, тому цьому має бути надана відповідна оцінка з боку Європейського суду з прав людини. Власне корупція в державах ЄС розуміється у двох формах - активній і пасивній, при цьому кримінально караними мають бути будь-які інші її протиправні форми. Щодо запобігання ККП актуальними завданнями є вирішення питань імунітету та юрисдикції, забезпечення міжнародного співробітництва та взаємної правової допомоги, діяльності спеціалізованих органів, захисту потерпілих, викривачів і свідків, сприяння збиранню доказів, контроль за реалізацією правових актів у сфері запобігання корупції, моніторинг виконання положень конвенцій тощо. У висновках запропоновані шляхи вдосконалення кримінальної відповідальності за ККП та їх запобігання в Україні на підставі використання позитивного європейського досвіду.

Запобігання і протидія корупції в Україні визнані одним із пріоритетних напрямів діяльності держави на сучасному етапі. Проведені за останні роки наукові дослідження з питань запобігання та протидії корупції свідчать, що корупція вразила все суспільство. Мається на увазі не толерантне ставлення суспільства до корупції, а використання корупції як універсального інструмента для отримання позитивних результатів врегулювання практично всього спектру соціальних відносин. Саме таке ставлення суспільства до корупції призводить до її поширення в державі. Наслідки однобічного підходу у подоланні цього явища – лише шляхом застосування репресивного антикорупційного законодавства, спрямованого на покарання публічних службовців, без усунення факторів, що породжують корупцію, – не принесло відчутних результатів щодо зниження її рівня. Нині в державі створені умови для викорінення корупції і реально проявлено політичну волю щодо проведення повного реформування не лише антикорупційного законодавства, а й усієї державної антикорупційної політики. Першим кроком на цьому шляху стало створення Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), результатом діяльності якого й активної позиції законотворців стало прийняття Закону України “Про запобігання корупції” та початок функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції. Закінченням прагнень суспільства і держави в цій сфері є необхідність прийняття та імплементація Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”. Метою статті є первинний аналіз окремих проблемних питань законопроекту № 7440, внесеного Президентом України до Верховної Ради України і прийнятого у першому читанні, та обґрунтування їх вирішення шляхом проходження зазначеного законопроекту у другому читанні і прийняття в цілому як закону. Досліджено основні проблеми, які викликають суспільний і політико-правовий резонанс при прийнятті законопроекту № 7440. Зокрема, висвітлено питання утворення Вищого антикорупційного суду, особливості його юрисдикції та інстанційності розгляду справ про кримінальні корупційні правопорушення, оцінено вимоги до кандидатів на посади суддів цього суду, аспекти діяльності Громадської ради міжнародних експертів (далі – Рада) та її впливу на конкурсну процедуру призначення суддів Вищого антикорупційного суду. Зауважено, що утворення Вищого антикорупційного суду має позитивно вплинути на ситуацію у запобіганні корупції. Платформою для цього повинно стати застосування комплексного підходу до реформування як системи правоохоронної превенції, так і судової системи з метою повноцінного захисту прав і свобод людини, керуючись верховенством права. Міжнародний досвід діяльності антикорупційних судових органів є неоднозначним і деякою мірою ґрунтується на національних традиціях судової організації. Однак підлягає вирішенню низка проблем, які полягають у такому. По-перше, незначними з точки зору ефективності діяльності є напрацювання НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) щодо розслідування справ, пов’язаних із корупцією. По-друге, процедури добору працівників НАБУ і САП суттєво різняться із порядком призначення суддів Вищого антикорупційного суду на посади. По-третє, важливим є досягнення належного рівня незалежності суддів Вищого антикорупційного суду, оскільки для цього необхідно комплексно реалізувати низку заходів: проведення відкритого і прозорого конкурсу на зайняття кандидатами посад суддів, забезпечення інституціональної і функціональної компонент їхньої незалежності, гідний розмір суддівської винагороди, високий рівень довіри суспільства, сприйняття і реалізація суддею своєї місії як незалежного арбітра. По-четверте, значущість громадського контролю в діяльності Ради та її рішень у процедурі конкурсу на зайняття посад суддів Вищого антикорупційного суду. По-п’яте, розуміння сутності і різниці у поняттях “crucial rule” та “binding rule”, позаяк неузгодженості перекладу можуть мати вирішальне значення для визначення ролі Ради у процедурі конкурсу.

Проведений у статті аналіз інтеграції організованої злочинності в економічну сферу в умовах переходу до ринкової економіки в УРСР (1985-1991 рр.) та отримані результати спрямовані на доведення авторської гіпотези, що організована злочинність - це не сукупність окремих злочинів, а організована злочинна діяльність, що одночасно пронизує систему соціальних, правових, економічних та інших відносин. Автори наголошують на некоректності і науковій неспроможності поглядів щодо ототожнення понять і явищ організованої злочинності та організованої економічної злочинності, виходячи лише з корисливого інтересу, що лежить у основі цих видів деструктивної, протиправної діяльності і доходять висновку (на прикладі УРСР), що сутнісною ознакою організованої злочинності є її укоріненість у державній владі. Мета організованої злочинності - державна влада. Стратегічна ціль організованої злочинності - тотальний контроль над стратегічними ресурсами держави і суспільства, частина з яких не обов'язково приносять матеріальну вигоду (ідеологія, освіта, духовна сфера тощо). Корислива мотивація до збагачення характерна для організованої економічної злочинності, для якої головною метою є отримання прибутків і надприбутків шляхом здійснення забороненої законодавством діяльності. Проте ці поняття взаємопов'язані і взаємодоповнюючі. Об'єм понять організованої злочинності і організованої економічної злочинності співпадає у частині здійснення злочинною групою чи злочинною організацією економічних злочинів або у разі встановлення факту корупції. Суттєва ж різниця полягає в тому, що економічна злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на економічні відносини, які перебувають під охороною держави. Організована злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на цінності універсального, вселюдського характеру: права і свободи людини і громадянина, екологічна, громадська, національна безпека, інтереси держави, мир і безпека людства. Економічна злочинність є лише інструментом організованої злочинності.

Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.

Проаналізовано стан наукових напрацювань та міжнародних досліджень у сфері державного регулювання діяльності боротьби з коруп- цією та організованою злочинністю. Розглянуто основні детермінанти фе- номену корупції та чинники формування організованої злочинності з ураху- ванням сучасних досягнень у галузях філософії, соціології та права. Зробле- но спробу систематизувати основні ознаки регулювання діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю, що відрізняються агрегуванням рейтингів корупційності, що пропонуються Індексом глобальної конкуренто- спроможності. Проаналізовано стан законодавчої бази, позитивну і негатив- ну динаміку впровадження проголошених у державі реформ та механізмів державного регулювання діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Акцентовано увагу на тому, що попри позитивні зрушення у регулюванні діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю існує ряд проблем, які потребують контролю як з боку держави, так і громад- ськості. Розглянуто проблеми виконання Державної програми з реалізації антикорупційної стратегії, яка є надійним політичним документом, однак не має окремого бюджету, а разом з тим антикорупційні установи мають значні бюджетні асигнування, а підтримка донорів також допомагає реалізації. Проаналізовано стан і джерела зародження організованої злочинності в Україні. Спираючись на дані, оприлюднені у вітчизняних та міжнародних дослідженнях, присвячених діяльності по боротьбі з корупцією та організо- ваною злочинністю, встановлено, що важливим аспектом боротьби з орга- нізованою злочинністю є викорінення корупції. Тому боротьба з корупцією повинна бути всеохоплюючою. Розглянувши складові антикорупційної політики, дійдемо висновку, що найважливішим завданням для України зараз є забезпечення стабільності інституційної структури та посилення антикорупційних зусиль, які постій- но підриває правляча еліта, активізація інститутів громадськості, їх участь у міжнародних моніторингах та наглядовій місії за інститутами антикорупцій- ної політики в Україні.

Посилення ролі інститутів громадянського суспільства в державі, на нашу думку, доцільно здійснювати на основі розповсюдження інформаційних матеріалів, оприлюднення фактів притягнення до відповідальності за правопорушення, заохочення повідомлень про зловживання тощо. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36721

Кваліфікаційна робота магістра включає в себе пояснювальну записку на 122 стор., один рисунок, одна таблиця, бібліографії з 22 джерел на двух сторінках, двох додатків на 43 сторінках. Метою роботи є підвищення на національному рівні ефективності протидії корупції на основі впровадження міжнародної належної практики в цій сфері шляхом розроблення національного стандарту стосовно вимог та настанов до застосування системи управління щодо протидії корупції, зокрекма, остаточної редакції проекту національного нормативного документу ДСТУ ISO 37001. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі дослідження: 1. Дослідити сучасний і шляхи розвитку питання розробки та впровадження систем управління протидії корупції. 2. Виконати переклад основної частини ISO 37001:2016 «Системи управління щодо протидії корупції. Вимоги та настанови щодо застосування». 3. Розробити пакет нормативних документів щодо прийняття проекту остаточної редакції національного документу ДСТУ ISO 37001:201_. Об’єкт дослідження – правила проведення робіт з національної стандартизації. Предмет дослідження – міжнародний стандарт ISO 37001:2016. Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження відкривають перспективи для подальшого дослідження процесу гармонізації міжнародних стандартів в цілому та впровадження згарманізованого стандарту ДСТУ ISO 37001:201_.
Квалификационная работа магистра включает в себя пояснительную записку на 122 с., Один рисунок, одна таблица, библиографии из 22 источников на двух страницах, двух приложений на 43 страницах. Целью работы является повышение на национальном уровне эффективности противодействия коррупции на основе внедрения международной надлежащей практики в этой сфере путем разработки национального стандарта относительно требований и установок к применению системы управления по противодействию коррупции, зокрекма, окончательной редакции проекта национального нормативного документа ДСТУ ISO 37001. Для достижения поставленной цели необходимо решить следующие задачи исследования: 1. Исследовать современный и пути развития вопросы разработки и внедрения систем управления противодействия коррупции. 2. Выполнить перевод основной части ISO 37001: 2016 «Системы управления по противодействию коррупции. Требования и руководство по применению ». 3. Разработать пакет нормативных документов по принятию проекта окончательной редакции национального документа ДСТУ ISO 37001: 201_. Объект исследования – правила проведения работ по национальной стандартизации. Предмет исследования – международный стандарт ISO 37001: 2016. Научная новизна полученных результатов. Результаты исследования открывают перспективы для дальнейшего исследования процесса гармонизации международных стандартов в целом и внедрение згарманизованого стандарта ДСТУ ISO 37001: 201_.
The Master's qualifying work includes an explanatory note of 122 pages, one drawing, one table, a bibliography from 22 sources in two pages, two applications in 43 pages. The aim of the work is to increase the effectiveness of counteraction to corruption on the national level through the implementation of international good practice in this area by developing a national standard on requirements and guidelines for the application of the anti-corruption management system, zakrem, the final version of the draft national normative document DSTU ISO 37001. To achieve this goal, the following research tasks must be solved: 1. To study the modern and ways of developing the issue of the development and implementation of anti-corruption management systems. 2. Perform the translation of the core part of ISO 37001: 2016 "Anti-Corruption Management Systems. Requirements and guidelines for application ". 3. To develop a package of normative documents regarding the adoption of the draft final version of the national document DSTU ISO 37001: 201_. The object of the study – the rules for conducting works on national standardization. Subject of research – international standard ISO 37001: 2016. Scientific novelty of the obtained results. The results of the study open the prospect for further study of the process of harmonization of international standards in general and the introduction of the standard DSTU ISO 37001: 201_.

Кваліфікаційна робота магістра включає в себе пояснювальну записку на 134 стор., одну таблицю, бібліографію з 22 джерел на двух сторінках, двох додатків на 52 сторінках. Метою роботи є підвищення на національному рівні ефективності протидії корупції на основі впровадження міжнародної належної практики в цій сфері шляхом розроблення національного стандарту стосовно вимог та настанов до застосування системи управління щодо протидії корупції, зокрекма, остаточної редакції проекту національного нормативного документу ДСТУ ISO 37001. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі дослідження: 1. Дослідити вимоги національних стандартів стосовно правил проведення робіт з національної стандартизації. 2. Виконати переклад додатків міжнародного стандарту ISO 37001:2016 «Системи управління щодо протидії корупції. Вимоги та настанови щодо застосування». 3. Розробити пакет нормативних документів щодо прийняття проекту остаточної редакції національного документу ДСТУ ISO 37001:201_. Об’єкт дослідження – правила проведення робіт з національної стандартизації. Предмет дослідження – міжнародний стандарт ISO 37001:2016. Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження відкривають перспективи для подальшого дослідження процесу гармонізації міжнародних стандартів в цілому та впровадження згарманізованого стандарту ДСТУ ISO 37001:201_.
Квалификационная работа магистра включает в себя пояснительную записку на 134 стр., Одну таблицу, библиографию из 22 источников на двух страницах, двух приложений на 52 страницах. Целью работы является повышение на национальном уровне эффективности противодействия коррупции на основе внедрения международной надлежащей практики в этой сфере путем разработки национального стандарта относительно требований и установок к применению системы управления по противодействию коррупции, зокрекма, окончательной редакции проекта национального нормативного документа ДСТУ ISO 37001. Для достижения поставленной цели необходимо решить следующие задачи исследования: 1. Исследовать требования национальных стандартов относительно правил проведения работ по национальной стандартизации. 2. Выполнить перевод приложений международного стандарта ISO 37001: 2016 «Системы управления по противодействию коррупции. Требования и руководство по применению ». 3. Разработать пакет нормативных документов по принятию проекта окончательной редакции национального документа ДСТУ ISO 37001: 201_. Объект исследования – правила проведения работ по национальной стандартизации. Предмет исследования – международный стандарт ISO 37001: 2016. Научная новизна полученных результатов. Результаты исследования открывают перспективы для дальнейшего исследования процесса гармонизации международных стандартов в целом и внедрение згарманизованого стандарта ДСТУ ISO 37001: 201_.
Master's qualifying work includes an explanatory note of 134 pages, one table, a bibliography of 22 sources on two pages, two applications on 52 pages. The aim of the work is to increase the effectiveness of counteraction to corruption on the national level through the implementation of international good practice in this area by developing a national standard on requirements and guidelines for the application of the anti-corruption management system, zakrem, the final version of the draft national normative document DSTU ISO 37001. To achieve this goal, the following research tasks must be solved: 1. To study the requirements of national standards regarding the rules for conducting works on national standardization. 2. To translate the applications of the international standard ISO 37001: 2016 "Anti-Corruption Management Systems. Requirements and guidelines for application ". 3. To develop a package of normative documents regarding the adoption of the draft final version of the national document DSTU ISO 37001: 201_. The object of the study - the rules for conducting works on national standardization. Subject of research - international standard ISO 37001: 2016. Scientific novelty of the obtained results. The results of the study open the prospect for further study of the process of harmonization of international standards in general and the introduction of the standard DSTU ISO 37001: 201_.

Гасимова А. О. Спеціальна перевірка як ефективний засіб запобігання корупції в Україні: правовий аспект : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник А. А. Шарая. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 85 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається з 85 сторінок, містить 85 джерел використаної інформації. Актуальність дослідження ефективності спеціальної перевірки як одного із засобів запобігання корупції зумовлена особливим становищем осіб, щодо яких така перевірка проводиться. Статус зазначених посадових осіб вимагає підвищених моральних, ділових, професійних та інших якостей при обранні на посаду. Орієнтир України в Європейський простір зумовлює необхідність проведення реформ у сфері публічного адміністрування. Вимагає чіткої і злагодженої роботи усіх компетентних органів запобігання корупції, мінімізуючи її прояв від нижчих до найвищих ланок нашої держави. Націлює на імплементацію міжнародних механізмів боротьби з корупцією до системи державного управління нашої країни. Метою кваліфікаційної роботи є визначення змісту поняття «спеціальна перевірка», визначення суб'єктів перевірки, дослідження реалізації механізму запобігання корупції крізь призму проведення спеціальної перевірки, визначення проблем у процедурі проведення перевірки та формування пропозицій щодо її удосконалення. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, які складаються під час проведення уповноваженими особами спеціальної перевірки як ефективного засобу запобігання корупції в Україні (правовий аспект). Предметом дослідження є спеціальна перевірка як ефективний засіб запобігання корупції в Україні (правовий аспект). Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання адміністративно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі стала сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, формально-юридичний, логіко-семантичний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий тощо).
EN : Qualifying work consists of 85 pages, contains 85 sources of information used. Actuality of research is efficiency of the special verification as one of facilities of prevention of corruption predefined by the special position of persons in relation to that such verification is conducted. Status of the marked public servants requires increase moral, business, professional and other internals at electing on position. The landmark of Ukraine in the European space determines the need for reforms in the field of public administration. It requires a clear and coordinated work of all competent authorities to prevent corruption, minimizing its manifestation from the lower to the highest links of our country. It targets the implementation of international mechanisms to combat corruption in the system of State administration of our country. The purpose of the qualification work is to define the content of the concept "Special verification ", identification of audit operators, research of realization of the mechanism of prevention of corruption through the prism of special audit, determination of problems in review and formulation of proposals for its improvement. The object of the study of this qualification work is the public relations, which are formed during the conduct of a special inspection by authorized persons as an effective means of preventing corruption in Ukraine (legal aspect). The subject of the of this qualification work is special verification as an effective means of preventing corruption in Ukraine (legal aspect). The methodological basis of work is a set of philosophical-philosophical, general scientific principles and approaches and specially-scientific methods of knowledge of administrative-legal phenomena, the use of which allowed to obtain scientifically-based results. For the study will be applied such general scientific methods as: analysis and synthesis. The theoretical and methodological basis of the study in the work was a set of methods and techniques of scientific knowledge, both general (dialectical, formal-legal, historical, logical-semantic, systematic analysis, etc.), and special (documentary analysis, comparative-legal, etc.).

Михайленко Д.Г. Концепція кримінально-правової протидії корупційним злочинам в Україні: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.08 / Михайленко Дмитро Григорович. - Одеса, 2018. - 505 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2018. У дисертації вперше в Україні здійснено спеціальне комплексне наукове дослідження, в якому на основі поєднання висновків, накопичених у межах різних галузей знань щодо природи корупції та її «імунітету» від антикорупційного законодавства й уявлень щодо актуалізац ії кримінально-правових інструментів протидії їй, вироблено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати в галузі кримінального права і кримінології, які спрямовані на розв’язання проблеми неефективності кримінально-п равової протидії корупц ії в Україні. У дисертації визначено проблеми формування ефективної кримінально-правової політики України у сфері протидії корупції; визначено ресурси теорії «раціонального злочину» в контексті політики протидії корупції в Україні; розкрито поняття та результати диференціації правового регулювання протидії корупції в Україні; визначено соціальну зумовленість диференціації правового регулювання протидії корупції в Україні; виявлені дійсні критерії диференціації правового регулювання протидії корупції; розкрито передумови формування багаторубіжного механізму правової протидії корупції в Україні; встановлено структуру цього механізму; розкрито спеціальні правові норми завершального рубежу правової протидії корупції в контексті класифікації складів злочинів у теорії кримінального права; виявлено функції норми про незаконне збагачення в механізмі кримінально-правової протидії корупції; розкрито норму про незаконне збагачення як інструмент завершального рубежу правової протидії корупції; визначено соціальну зумовленість обмеження принципу презумпції невинуватості нормою про незаконне збагачення в Україні і провести тест на пропорційність щодо такого обмеження; з’ясовано як генезис норми про незаконне збагачення деформував механізм кримінально-правової протидії корупції в У країні; розкрито соціальну зумовленість використання інститутами громадянського суспільства кримінально-правових засобів протидії корупції; надано характеристику кримінально-правовим аспектам приватного кримінального переслідування осіб, які вчинили корупційний злочин. Внесено науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення КК України в частині кримінально-правової протидії корупційним злочинам.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2018. В диссертации впервые в Украине осуществлено специальное комплексное научное исследование, в котором на основе сочетания выводов, накопленных в рамках различных областей знаний относительно природы коррупции и ее «иммунитета» от антикоррупционного законодательства и представлений по актуализации уголовно-правовых инструментов противодействия ей, выработано систему научных положений и обоснованно научные результаты в области уголовного права и криминологии, направленные на решение проблемы неэффективности уголовно-правового противодействия коррупции в Украине. В диссертации определены проблемы формирования эффективной уголовно-правовой политики Украины в сфере противодействия коррупции; определены ресурсы теории «рационального преступления» в контексте политики противодействия коррупции в Украине; раскрыты понятие и результаты дифференциации правового регулирования противодействия коррупции в Украине; определено социальную обусловленность дифференциации правового регулирования противодействия коррупции в Украине; выявлены истинные критерии дифференциации правового регулирования противодействия коррупции; раскрыто предпосылки формирования многорубежного механизма правового противодействия коррупции в Украине; установлена структура этого механизма; раскрыты специальные правовые нормы завершающего рубежа правового противодействия коррупции в контексте классификации составов преступлений в теории уголовного права; выявлены функции нормы о незаконном обогащении в механизме уголовно-правового противодействия коррупции; раскрыто норму о незаконном обогащении как инструмент завершающего рубежа правового противодействия коррупции; определена социальная обусловленность ограничения принципа презумпции невиновности нормой о незаконном обогащении в Украине и проведен тест на пропорциональность такого ограничения; показано как генезис нормы о незаконном обогащении деформировал механизм уголовно¬правового противодействия коррупции в Украине; раскрыто социальную обусловленность использования институтами гражданского общества уголовно-правовых средств противодействия коррупции; охарактеризованы уголовно-правовые аспекты частного уголовного преследования лиц, совершивших коррупционное преступление. Внесены научно обоснованные предложения по совершенствованию УК Украины в части уголовно-правового противодействия коррупционным преступлениям.
A thesis submitted to the National University «Odesa Law Academy» for a degree of Doctor of Law (Grand PhD) in specialty 12.00.08 «Criminal Law and Criminology; Criminal Enforcement Law» (081 «Law»). - Odesa, 2018. The complex special scientific research of criminal legal counteraction to corruption crimes has been carried out in the thesis. The concept of the mentioned counteraction has been grounded taking into account the current problems of anti¬corruption activity and characteristics of corruption in Ukraine. This scientific research is based on the combination of findings accumulated within different fields of knowledge about the nature of corruption and its «immunity» from anti-corruption legislation and ideas about updating criminal tools countering it. Scientific results which have been obtained are important for science and practice also meet the requirements of scientific novelty. Thus, it has been established that despite the political will to counteract corruption in the echelons of power, higher political leadership in states with a significant spread of corruption is strongly involved into effectively functioning corruption networks of different levels. Therefore, it is objectively unable to formulate and enforce the model of real counteraction to corruption due to several reasons. Firstly, it is constantly influenced by informal rules of conduct that have emerged as a result of the institutionalization of corruption and has its own informal mechanisms of stimulation and pressure. And secondly, it is deeply dependent on other members of the corrupt pyramid (network) that carry out a significant, often informal, influence on the state political structures. It lias been substantiated that in the context of counteraction to corruption in Ukraine there is a differentiation of legal regulation of such a counteraction as a single phenomenon and at the same time as a way of organizing the nonnative field. As a result of such differentiation there are legal regimes for counteraction to corruption, which have features depending on its sphere. It has been established that within the legal framework of the Ukrainian anticorruption mechanism (the mechanism of legal counteraction to corruption in Ukraine) the following general legal regimes could be distinguished: 1) the legal regime for counteraction to corruption in the sphere of public administration, within which a special legal regime is established to combat corruption in higher levels of government; 2) the legal regime for combating corruption in the sector of public services; 3) the legal regime for combating corruption in the private sector; 4) the legal regime for corruption counteraction in the sphere of non-government activities; 5) the legal regime for combating corruption in the field of sports (official sports competitions). It lias been determined that the frontiers of anticorruption law are groups of rules of law, which are used alternately to counteract corruption and differ in purpose to influence the relevant legal relationship and taking into account the stage of the development of illegal activity (the emergence of risks, the commission of a socially dangerous act, the realization of assets, obtained as a result of this act) when the rules of a particular frontiers are to be applied. It has been determined that in Ukraine, the multilateral mechanism of legal counteraction to corruption has a trilateral structure, where each of the frontiers has the appropriate elements (norms of law). The legal norms of the preliminary anti¬corruption frontier are a set of anti-corruption legal norms that, in order to prevent corruption, to eliminate corruption risk and (or) to prevent corruption, establish the following: 1 ) preventive anti-corruption mechanisms, and 2) the grounds for liability for behavior that is not yet a corruption crime but forms a certain corruption risk, the presence of which is already socially dangerous (corruptive crimes, delinquencies that create a corruption threat) or whose development makes the commission of corrupt crimes potential. The legal norms of the main frontier of combating corruption are a set of anti-corruption legal norms that establish the grounds for liability for acts that are corrupt crimes. The legal norms of the final frontier of counteraction to corruption are a set of anti-corruption legal norms, which establish the grounds for responsibility for behavior, or past acts of corruption (corruptive crimes of the main frontier) remaining latent. The effective structure of the crime, which is such a crime, where the actus reus needs to establish only the results of a criminal act (socially dangerous consequences, products of criminal activity or other indicators of an act committed before, etc.). Taking into account the basis of a rebuttable presumption, it is possible to declare the commission of a socially dangerous an act that led to the indicated results. On the basis of the study of the genesis of the norm on illegal enrichment (Article 368-2 of the Criminal Code), it has been established that constant changes of even one norm of the Criminal Law may be a factor of the deformation of the mechanism of criminal legal counteraction to all groups of criminal encroaclunents (in the case of a norm on illicit enrichment - corruption crimes). The methodology of the proportionality test for the norm of illegal enrichment has been applied in the research paper. The idea of adoption of private prosecution in the legal system of Ukraine as an effective instrument of criminal legal opposition to institutionalized corruption at higher levels of power has been improved. The criminal law elements of the mentioned institute have been substantiated.