Academic literature on the topic 'Контактний обмін'

Електроосадження сплавів молібдену, вольфраму і цирконію з кобальтом з білігандних електролітів на імпульсному струмі дозволило отримати композиційні покриття з унікальним поєднанням фізико-хімічних властивостей, недосяжних при використанні інших методів нанесення. Окрім складу отриманих композиційних електролітичних покриттів на каталітичне виділення водню впливають характеристики їх поверхні, зокрема рельєф і морфологія. Дослідження топографії поверхні проводили за допомогою сканівного атомно-силового мікроскопа контактним методом. Порівняно топографію поверхні осаджених покриттів і показано, що найбільш рівномірно розвиненими і мікроглобулярними є композити складу Со-Мо-WOx і Со-Мо-ZrО2. Електролітична реакція виділення водню є багатостадійним процесом, тому для встановлення каталітичної активності композиційних сплавів на основі кобальту необхідно визначити механізм за яким відбувається даний процес. Оцінку електрокаталітичних властивостей композиційних електролітичних покриттів на основі сплавівкобальту різного складу здійснювали на підставі аналізу кінетичних параметрів модельної реакції виділення водню з розчинів електролітів різної кислотності. Визначено постійні Тафеля, коефіцієнти переносу, густину струму обміну для електрохімічного виділення водню на композиційних електролітичних покриттях сплавами кобальту. За величиною струму обміну електрохімічної реакції виділення водню на покриттях Со-Мo-WОх, Со-Мо-ZrО2, Co-W-ZrО2 встановлено їх високу електрокаталітичну активність порівняно із індивідуальними металами і бінарними сплавами. Встановлено, що електровідновлення водню на композиційних сплавах кобальту протікає за механізмом Фольмера-Тафеля з уповільненою стадією рекомбінації. Запропоновано схеми реакцій, за якимипротікає відновлення водню, якщо проміжним продуктом загального процесу є гідриди металів.

Актуальність статті полягає в тому, що міжнародна співпраця щодо податкових питань між владами різних країн дозволяє розв’язувати спірні питання, що стосуються подвійного оподаткування й застосування подат- кових законів, а також здійснювати обмін інформацією з метою боротьби з ухилянням від сплати податків, провадити діяльність по боротьбі з міжна- родною злочинністю у цій царині. Співробітництво на міжнародному рівні у формі укладання міжнародних податкових угод сприяє встановленню га- рантій щодо незастосування дискримінаційного оподаткування стосовно громадян і резидентів Договірних держав. Названі зобов’язання є надзви- чайно важливою умовою, що забезпечує виконання різних економічних угод і домовленостей, спрямованих на забезпечення свободи торгівлі, оскільки вони стосуються всіх податків, а не тільки охоплюваних тією чи іншою уго- дою. Разом із тим, щоб міжнародна співпраця була більш ефективною, вона має будуватись на відповідних засадах, серед яких важливе місце належить принципу адекватності. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства, надано характеристику принципу адекватності в міжнародних угодах про уникнен- ня подвійного оподаткування. Обґрунтована важливість та доцільність закріплення на законодавчому рівні принципу адекватності, що дозволить більш комплексно підійти до розв’язання проблем подвійного оподаткуван- ня. Зроблено висновок, що для платника це надзвичайно важлива норма, адже він отримує практичний засіб захисту своїх інтересів в іншій державі. У цьому полягає перевага порівняно із ситуацією, коли податкової угоди не- має: по-перше, є можливість подати скаргу на дії податкових органів іншої країни органам своєї країни, резидентом або громадянином якої він є; по-дру- ге, податкові органи його країни можуть вступити у прямі перемовини чи контакти з органами іншої країни, щоб розв’язати його питання. Якщо бра- кує угоди, таких можливостей не існує, і платник податку може розрахо- вувати лише на процедуру оскарження, що передбачена в країні, де, на його думку, він зазнав податкової дискримінації щодо оподаткування його доходу.

У статті розкрито зміст і структуру комунікативної компетентності молодшого школяра. З’ясовано, що сутність поняття «комунікація» є фундаментальною ознакою людської культури, яка полягає в інтенсивному взаємоспілкуванні людей на основі обміну різного виду інформацією. Поняття «комунікативність» розглядається як мотивованість будь-якої дії особистості, здійснення її з власної ініціативи, а не під впливом зовнішнього стимулювання. Комунікативні уміння – це здатність встановлювати й підтримувати контакти з іншими людьми, використовуючи власні здібності, необхідні для ефективної комунікативної дії під час міжособистісного спілкування. Визначено, що комунікативна компетентність передбачає не тільки оволодіння необхідною кількістю мовних і мовленнєвих знань, а й формування умінь практичного використання мови в процесі мовленнєвої діяльності. Здійснено спробу обґрунтування доцільності формування комунікативної компетентності учнів початкової школи, враховуючи, що молодший шкільний вік надзвичайно сприятливий для оволодіння комунікативними уміннями й навичками. Проаналізовано основні аспекти нової типової освітньої програми мовно-літературної галузі, в якій окреслено нові цілі навчання та його компетентнісні результати. Схарактеризовано дидактико-методичний супровід формування комунікативної компетентності учнів початкової школи в процесі навчання української мови. Узагальнено, що комунікативно спрямоване навчання української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. Зокрема, обґрунтовано використання інтерактивних та ігрових технологій із метою формування комунікативних умінь у дітей молодшого шкільного віку з урахуванням сучасних методологічних і психолого-педагогічних вимог. Установлено, що інтерактивні форми навчання передбачають організацію комфортних умов для навчання, під час якого використовуються моделі життєвих ситуацій, рольові ігри й методи, котрі дають змогу створювати ситуації пошуку й передбачають, що в процесі навчання діти молодшого шкільного віку й педагог перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою.

Розглянуто методи ідентифікації джерел відпрацьованого тепла з точки зору можливого його використання. Запропоновано технології та обладнання для утилізації низькопотенційного тепла. Прикладом технології такого використання є, зокрема, контактні теплообмінники, де рекуперація тепла поєднується з газоочисткою та котли для спалювання рідини.
The methods of waste heat sources identification are considered in terms of possible use. Technologies and equipment for utilization of low-potential heat are proposed. In particular, for waste gases direct contact heat exchangers and flash boilers for fluid are recommended. Examples of such technologies using were given.