Academic literature on the topic 'Конкурентоспроможність аграрного сектора'

Одним з головних і найбільш ефективних напрямів розвитку аграрного сектора є інноваційний, оскільки він позитивно впливає на модернізацію агропромислового комплексу, підвищує конкурентоспроможність на основі технічного та технологічного оновлення виробництва. Основними компонентами інноваційної системи є підприємницькі, споживчі і науково-дослідні сектори. У процесі формування цієї системи необхідно враховувати особливості економічного розвитку, а також географічні та економічні умови виробництва. Ефективність інноваційної системи в першу чергу пов'язана з низкою переваг, які вона має: по-перше, вона орієнтована на потреби ринку, що виключає можливість розробки застарілих інновацій; по-друге, доступ до результатів наукових досліджень буде доступний не тільки великим аграрним підприємствам, але і дрібним і окремим сільськогосподарським виробникам; по-третє, що буде залучено до роботи з новими технологіями виробництва, машинами або сучасними організаційно-економічними формами, матиме можливість вчитися як в навчальних закладах, так і в науково-дослідних структурах. One of the main and the most effective directions of an agrarian sector development is innovative one, as it positively effects the modernization of an agribusiness industry, improves a competitiveness on the basis of a technical and technologic renovation of production. The main components of the innovation system are business and scientific-research sectors. In the process of this system formation it is necessary to take into account peculiarities of an economic development as well as geographical and business conditions of the production. The efficiency of the innovation system is primarily associated with a number of advantages which it has: firstly, it is oriented on market needs that exclude the possibility to develop outdated innovations; secondly, the access to scientific research results will be available to not only big agrarian enterprises but small and individual agricultural producers; thirdly, that will be attracted to the work with new technologies of production, machinery, or modern organizational and economic forms, will have the opportunity to study both at educational institutions and scientific-research structures.

Статтю присвячено визначенню інноваційних факторів забезпечення економічної безпеки аграрного сектору у напрямку формування ефективної державної політки й обґрунтуванню відповідних стратегічних імперативів розвитку галузі. Метою статті є дослідження науково-прикладних засад оцінки факторів формування державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору як напрямку забезпечення його економічної безпеки та підтримки конкурентоспроможності. Наукова новизна. Запропонована класифікація інноваційних факторів, що впливають на формування державної політики забезпечення економічної безпеки аграрного сектору: науково-освітній потенціал; впровадження інноваційних розробок; інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави; розвиток мережевих технологій; поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій. Побудована імітаційна модель забезпечення економічної безпеки аграрного сектору економіки, яка дозволяє дослідити вплив окремих напрямів розвитку інтелектуального та інноваційного потенціалу, визначити заходи активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів аграрного сектору для забезпечення їх економічної безпеки. Висновки. Встановлено, що на сучасному етапі соціально-економічних трансформацій в країні результати наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є вирішальними факторами, що визначають перехід до інноваційного типу розвитку аграрного сектору, забезпечують її високу ефективність та економічну безпеку у ринковому середовищі. Систематизовано інноваційні фактори забезпечення економічної безпеки аграрного сектору та показники їх оцінки (Науково-освітній потенціал. Впровадження інноваційних розробок. Інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави. Розвиток мережевих технологій. Поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій). Для ефективної інноваційно-інвестиційної політики держави у сфері розвитку аграрного сектору та забезпечення його економічної безпеки важливим елементом є створення інноваційної та інвестиційної спроможності галузі, яка забезпечує їх конкурентоспроможність. Незважаючи на невідворотність процесів посилення залежності успіхів агровиробників від інноваційності агробізнесу, на практиці у вітчизняному агропромисловому секторі темпи продукування і впровадження інновацій залишаються низькими. Запропоновано визначати забезпечення економічної безпеки аграрного сектору через результативний показник інноваційного розвитку – валову додану вартість. Пропонується використання методу імітаційного моделювання, зокрема на основі концепції системної динаміки, для виявлення сценаріїв інноваційного розвитку аграрного сектору з метою забезпечення його економічної безпеки та підвищення конкурентоспроможності. Імітаційна модель побудована у відповідності до встановлених зав’язків між факторами інноваційної спроможності в аграрному секторі, які забезпечують його економічну безпеку. Усі цикли в моделі є контурами додаткового зворотного зв’язку, що має призводити до поширення позитивних тенденцій у моделі. Динаміка складових імітаційної моделі визначається побудованими економетричними моделями взаємозв’язків між показниками інтелектуального та інноваційного потенціалу й результатами діяльності.

Відродження аграрної сфери справедливо пов'язують із становленням високотехнологічного, конкурентоспроможного і прибуткового аграрного сектору, формуванням нової організаційної структури сільського господарства та його ринкової інфраструктури. Водночас це відродження передбачає також подолання соціального занепаду села. Для цього пропонуємо механізми санації аграрного землекористування проводити за принципами «аграрного ренесансу». Використовуючи таку організаційно–правову форму ведення бізнесу, агрохолдинги активно залучають капітал через випуск і розміщення акцій на фондових біржах за кордоном, чого не можуть собі дозволити інші форми агробізнесу. У результаті капіталізації сільського господарства за домінуючим напрямом вливання капіталу в галузь з інших сфер економіки виникли господарські формування нового типу, які зовсім не були притаманні вітчизняній практиці . Тому на сучасному етапі існує нагальна потреба дослідження питання сучасної моделі вітчизняного розвитку сільського господарства, визначення місця агропромислових формувань нового типу в контексті еколого – економічного землекористування агросфери. У результаті досліджень встановлено, що однією з причин негативної ситуації в агросфері є обмежена можливість працевлаштування сільського населення. Механізми санації, перспективного розвитку агросфери залишаються маловивченими. Запропоновано нову політика санації агросфери, яка повинна концентруватися навколо трьох головних осей: а) конкурентоспроможність б) відновлення земельних ресурсів в) багатофункціональне село і якість життя на селі. Для цього пропонуємо механізми санації аграрного землекористування проводити за принципами «аграрного ренесансу». Впроваджується принцип аграрного ренесансу – соціально–економічного відродження або «економічних майданчиків розвитку територій», стають своєрідними «точками економічного зростання» аграрної економіки, оскільки саме їм вдається освоїти занедбані землі. При цьому майданчики з вирощування курчат–бройлерів знаходяться в Тростянецькому та Тульчинському районах поблизу населених пунктів звідки господарство черпає трудові ресурси і проходить соціально–економічне відродження села. Всього планується освоїти 26 майданчиків з вирощування курчат–бройлерів на 33,8 млн. курей–бройлерів. Впровадження сучасних технологій виробництва м'яса птиці дозволило підвищити конкурентоспроможність, часткового відродження якості життя на селі і вдалося раціонально освоїти місцеві земельні ресурси.

Стаття присвячена аналізу теоретичних підходів щодо формування інтеграційних зв’язків в аграрному секторі економіки України за допомогою кластерів. Автор зазначає, що на даний момент має місце низка трактувань поняття «кластер», що сформовані у науковій та нормативно-правовій площинах. Незважаючи на певні розбіжності у формулюваннях, невід’ємною складовою будь-якого кластеру є суб’єкти підприємницької діяльності, що намагаються підвищити рівень конкурентоспроможності виробництва за рахунок оптимізації системи міжгосподарських зв’язків, підвищення рівня ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, запровадження науково обґрунтованих техніко-технологічних та організаційних рішень. Саме тому основу будь-якого кластеру мають складати представники підприємницької спільноти, що здійснюють свою діяльність в даному регіоні, а її конкурентоспроможність є критерієм ефективності функціонування кластеру як інтегруючої структури. В статті підкреслено, що розвиток інтеграційних структур на базі кластерних об’єднань сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності суб’єктів аграрного підприємництва. Автор зазначає, що переважна більшість позитивних аспектів даного процесу пов’язані з підвищенням якості використання наявного ресурсного потенціалу, насамперед, за рахунок доступу до сучасних техніко-технологічних рішень, а також їхньої адаптації до умов та вимог конкретного регіону та суб’єкта господарювання. В статті наголошується на необхідності створення інноваційних аграрних кластерів, базою для яких мають бути регіональні науково-навчальні центри. Автором обґрунтовуються такі напрями співпраці між науковим та бізнес-співтовариствами: розробка ексклюзивних техніко-технологічних схем організації конкурентоспроможного виробництва або адаптація існуючих відповідно до потреб конкретного господарства; оптимізація теоретико-методологічного забезпечення дослідження сучасних особливостей розвитку аграрного виробництва, враховуючи його багатоукладний характер; підготовка фахівців для організації ефективного ведення підприємницької діяльності, враховуючи специфіку малого та середнього аграрного підприємництва, а також сільськогосподарських підприємств сімейного типу на засадах високого рівня товарності; моніторинг процесів регіонального розвитку аграрного виробництва з метою визначення основних трендів функціонування галузі.

The development of foreign economic activity in the conditions of protectionist measures in the domestic markets of Ukraine is one of the main directions of increasing the level of competitiveness of domestic enterprises in the agricultural sector. Entering markets with a high level of competition and the widespread use of modern technologies creates opportunities for new experience and knowledge, which can be key factors in the success of the enterprise in the future. The foreign economic activity of Ukrainian enterprises in the agricultural sector is characterized by high potential for further development, however, in the current and retrospective perspective does not show effective trends for rapid growth in the future. Therefore, it is necessary to develop and use a number of scientifically sound proposals that logically follow from the results of the analysis and take into account the national characteristics of doing business in a high level of economic and political instability. The article analyzes the dynamics of export-import operations in the field of agricultural products, formed a classification of factors influencing the development of this industry, and which, unlike others, is based on the impor-tance of these factors, which allows to build an exhaustive list of those factors. whose impact is insignificant and taking into account those whose impact cannot be ignored, as they can play a crucial role in ensuring a certain level of success of domestic agricultural enterprises in international markets. This made it possible to formulate the author's proposals to improve the process of selecting alternative factors for assessing the foreign economic activity of enterprises in the agricultural sector in international markets. Based on the analysis of the dynamics of export-import operations in the agricultural sector, a classification of factors influencing the development of this industry was formed, which, unlike others, is based on the importance of these factors, which allows us to build an exhaustive list of those factors. which are insignificant and taking into account those whose impact cannot be ignored, as they can play a crucial role in ensuring a certain level of success of domestic agricultural enterprises in international markets.Keywords: competitiveness, foreign economic activity, agrarian enterprises, classification of factors, methodical and applied tools. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах дії протекціоністських заходів на внутрішніх ринках України являється одним із головних напрямків підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств аграрного сектору. Вихід на ринки з високим рівнем конкуренції та поширеним використанням сучасних технологій створює можливості для здобуття нового досвіду і знань, які можуть бути ключовими факторами успішності підприємства у майбутньому. У статті проведено аналізування динаміки експортно-імпортних операцій у сфері сільськогосподарської продукції, було сформовано класифікацію факторів, які впливають на розвиток цієї галузі, і яка на відміну від інших, базується на врахуванні вагомості цих чинників, що дозволяє побудувати вичерпний їх перелік відкинувши ті фактори, вплив котрих є не суттєвими та врахувавши ті з них, чий вплив не можна ігнорувати, оскільки вони можуть відігравати вирішальну роль у забезпеченні певного рівня успішності вітчизняних підприємств аграрної сфери на міжнародних ринках.Ключові слова: конкурентоспроможність, зовнішньоекономічна діяльність, підприємства аграрної сфери, класифікація факторів, методико-прикладний інструментарій.

В статті розглянуто актуальні проблеми розвитку АПК України у контексті забезпечення на-лежного рівня конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських товаровиробників. Цілями статті є дослідження сутності поняття “конкурентоспроможність”, систематизація основних складових її фор-мування, визначення найбільш актуальних проблем забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції українських сільгоспвиробників в умовах сучасної економіки. Проведений аналіз сутнісного змісту конкурентоспроможності засвідчив багатоаспектність та багатовимірність даного поняття, яке визна-чається через рівень спроможності продукції бути реалізованою на товарному ринку завдяки відповідності її властивостей як споживної вартості та визнанню споживачем її переваги над товарами-аналогами, наявними на конкретних товарних ринках у певний період часу і призначених для реалізації певній групі споживачів. Обґрунтовано вимогу щодо визначення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції виробника шля-хом першочергового зосередження на питаннях оцінювання корисності товару для споживачів кожної кон-кретної цільової групи, що діє у відповідному секторі ринку, визначення для даної продукції ціни споживання, а також встановлення ринкової спроможності пропозиції - можливостей доведення на ринок товару з найви-щим рівнем відповідності вимогам споживачів. Аналіз спеціальної літератури, статистичної інформації та емпіричних даних дозволив визначити основні проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємств АПК України на зовнішніх і внутрішніх продовольчих ринках. Наголошено на необхідності викори-стання в господарській діяльності суб’єктів АПК України практики оцінювання фактичної конкурентоспро-можності власної аграрної продукції та прогнозного її розвитку за умови реалізації комплексу заходів із забез-печення її зростання. Подальші дослідження мають спрямовуватися на розробку системи заходів із цільового забезпечення підвищення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції підприємств АПК України.

Андрейченко, А. В. Науково-економічне забезпечення розвитку безвідходного виробництва в аграрному секторі : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / А. В. Андрейченко. - Одеса, 2019. - 519 с.
У дисертації сформульовані концептуальні організаційно-економічні засади формування, впровадження та розвитку безвідходного виробництва в аграрному секторі економіки України, до числа основних з яких слід віднести: урахування зарубіжного досвіду та національних інституціональних особливостей; мінімізацію витрат сировинних і енергетичних ресурсів в аграрному виробництві; обмеження негативного впливу аграрного виробництва на природне середовище; забезпечення циклічності матеріальних та фінансових потоків; раціоналізацію аграрної виробничо-господарської діяльності, збалансування функціонування економічної, соціальної та довкільної сфер життєдіяльності людини в сільській місцевості. Розкрито питання впровадження безвідходного агровиробництва крізь призму проблематики забезпечення сталого розвитку та національної безпеки України. Викладено методико-методологічне обґрунтування впровадження безвідходного агровиробництва. Проаналізовано сучасний стан та структурно-динамічні тенденції розвитку безвідходного агровиробництва із зосередженням уваги на питаннях ресурсозбереження в аграрному секторі, вивченні кон’юнктури ринку продукції безвідходного агровиробництва. Розглянуто специфіку державної регуляторної політики у сфері розвитку безвідходного агровиробництва. Досліджено світовий досвід розвитку безвідходного агровиробництва. Запропоновано заходи посилення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання безвідходного агровиробництва. Запропоновано заходи підвищення економіко-соціальної та екологічної результативності безвідходного виробництва в аграрному секторі економіки. Висвітлено особливості розвитку інвестиційно-інноваційного забезпечення безвідходного агровиробництва. Здійснено економіко-математичне моделювання ефективного розвитку безвідходного агровиробництва.
В диссертации сформулированы концептуальные организационно-экономические основы формирования, внедрения и развития безотходного производства в аграрном секторе экономики Украины, к основным из которых следует отнести: учет зарубежного опыта и национальных институциональных особенностей; минимизацию затрат сырьевых и энергетических ресурсов в аграрном производстве; ограничение негативного влияния аграрного производства на окружающую среду; обеспечение цикличности материальных и финансовых потоков; рационализацию аграрной производственно-хозяйственной деятельности, сбалансирование функционирования экономической, социальной и естественной сфер жизнедеятельности человека в сельской местности. Раскрыты вопросы внедрения безотходного агропроизводства сквозь призму проблематики обеспечения устойчивого развития и национальной безопасности Украины. Изложено методико-методологическое обоснование внедрения безотходного агропроизводства. Проанализировано современное состояние и структурно-динамические тенденции развития безотходного агропроизводства с сосредоточением внимания на вопросах ресурсосбережения в аграрном секторе, изучении рынка продукции безотходного агропроизводства. Рассмотрена специфика государственной регуляторной политики в сфере развития безотходного агропроизводства. Исследован мировой опыт развития безотходного агропроизводства. Предложены меры усиления конкурентоспособности субъектов хозяйствования безотходного агропроизводства. Предложены меры повышения экономико-социальной и экологической результативности безотходного производства в аграрном секторе экономики. Освещены особенности развития инвестиционно-инновационного обеспечения безотходного агропроизводства. Представлено экономико-математическое моделирование эффективного развития безотходного агропроизводства.
The thesis contains conceptual organizational and economic principles of formation, introduction and development of non-waste production in the agricultural sector based on national realities and international experience. The study of the issues of the non-waste agricultural production implementation into the practice of management has been carried out through the consideration of such major "blocks": theoretical-conceptual and methodological substantiation; analysis of the current state and trends of agricultural production development; organizational and economic provision of formation and development of non-waste agricultural production; investment and innovation support of non-waste agricultural production; implementation of economical and mathematical modeling of efficient development of non-waste production in the agricultural sector of the economy. The triad of properties of non-waste agricultural production has been proved: firstly, to extract the most valuable and complex components of raw materials, transforming them into useful products; secondly, to ensure the social effectiveness of agricultural production; thirdly: to eliminate or minimize the harm done to the environment as a result of production and economic activity. The applied significance of the application of the non-waste agricultural production principles, that minimizes the cost of raw materials and energy resources, limits the negative impact of production on the environment, ensures the cyclicality of material and financial flows, rationalizes the production and economic activity of the agricultural sector of the economy, balances the functioning of the economic, social and environmental spheres of human life has been ensured. The connection between the efficient functioning of non-waste production in the agricultural sector of the economy and the noosphere teaching has been highlighted, which are aimed at achieving the goal of a common harmonious development of nature and society. The peculiarities of the "mental" attitude to the problem of agricultural waste at the national and global levels have been investigated. The necessity of evaluating the efficiency of non-waste agricultural production on the system of indicators reflecting economic, social, ecological and institutional characteristics of the investigated phenomenon has been argued. The inextricable link between the intensification of agricultural production and resource conservation has been proved, which lies in the increase of the efficiency of the resources utilization and their comprehensive savings. The main types of products of non-waste agricultural production (foodstuffs, feed and feed additives, organic fertilizers, alternative sources of energy, products of technical purpose) have been determined, and economic, social and environmental benefits of such products have been identified: resource conservation, reduction of energy intensity of agroproduction; provision of regional electricity needs; financial benefits from the conversion of waste from the agricultural sector to biogas, biofertilizers, feed additives, etc.; absence of payment for emissions; competitiveness on the domestic and world markets; minimizing environmental damage and protecting the biosphere; assistance in preserving the health of the nation; protection of consumer rights; new jobs creation; development of rural territories. The author has identified the directions, the systematic implementation of which will provide the multifaceted task of strengthening the competitiveness of economic entities of non-waste agricultural production in the domestic and world markets. Economic-mathematical modeling of efficient development of non-waste production in agricultural sector have been presented. The directions of improvement of non-waste agricultural production marketing have been substantiated. The author has proved the significance of the increase of the economic, social and ecological efficiency in the field of non-waste agricultural production for the development of the agricultural sector of Ukraine and for each non-waste production entity in the agricultural sector, as: less resources and labor per unit of production are spent, that entails a decrease in the cost of production of non-waste agricultural production; reduction of the non-waste agricultural production cost affects the creation of economic conditions for the reduction of retail prices in the market of agricultural products; improvement of the non-waste agricultural production efficiency affects the increase of incomes and the level of profitability of economic entities of non-waste agricultural production; minimizes the damage to the environment during the production of products. Economic-mathematical modeling of efficient development of non-waste production in agricultural sector of economy have been presented

Гайдай, О. В. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору України : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / О. В. Гайдай. - Чернігів, 2019. - 469 с.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору. У результаті дослідження уточнено зміст поняття «конкурентоспроможність аграрного сектору» як здатності усіх його сфер в сукупності виробити і реалізувати продукцію привабливішу для споживачів за ціновими і неціновими параметрами, чим продукція конкурентів, досягаючи при цьому довгострокових цілей стійкого розвитку з використанням інноваційних засобів виробництва у контексті переходу аграрного сектору в якісно новий стан. Визначено, що система забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору є комплексною впорядкованою сукупністю методологічного забезпечення, ресурсного потенціалу, підсистем орієнтованих на формування стратегії з урахуванням ресурсної, інтелектуальної, ринкової та інноваційної складових. Обґрунтовано науково-методологічний підхід до стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності аграрного сектору із використанням імітаційного моделювання. Обґрунтовано індикатори стійкого розвитку й ефективності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, що узгоджуються із принципом раціонального використання ресурсів і представляють собою синергію результатів функціонування стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, заснованої на інноваціях, інтелектуальному капіталі та екологічних засадах. На основі виявлення основних сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз розроблено методичний підхід до систематизації та оцінки впливу зовнішніх факторів на рівень забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору. Дослідження закономірностей функціонування аграрного сектору дало змогу обґрунтувати концептуальний підхід до формування механізму державної підтримки забезпечення його конкурентоспроможності, який покликаний встановлювати необхідні пропорції в структурі виробництва й забезпечити раціоналізацію міжгалузевих і внутрішньогалузевих виробничо-економічних зв'язків, виходячи з першочергових завдань забезпечення продовольчої безпеки, подолання кризових явищ і створення передумов для побудови високоефективної й соціально орієнтованої ринкової економіки. Визначено особливості формування технологічних парків в аграрному секторі, які слугують сферою перетинання інтересів суб’єктів аграрного виробництва й інноваційного середовища, що сприяє більш тісній їх взаємодії. Доведена необхідність сприяння оптимального співвідношення державного регулювання та ринкового саморегулювання в забезпеченні конкурентоспроможності аграрного сектору України на прикладі країн ЄС враховуючі національні особливості функціонування галузі. З метою оптимізації системи управління аграрним сектором, запропоновано системну модель розробки та прийняття стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору України, відмінністю якої є її комплексність та завершеність, адже включає формування різних типів стратегій, цілей і завдань залежно від існуючого рівня конкурентоспроможності аграрного сектору. Процедури запропонованого алгоритму передбачають обов’язковий контроль відповідності цілей і результатів реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору стратегічним цілям національної економіки загалом. Запропоновано структурну схему механізму реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, який дозволяє забезпечити прийняття раціональних рішень щодо підвищення його ефективності та захищеності.
Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по формированию и реализации стратегии обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора. В результате исследования уточнено содержание понятия «конкурентоспособность аграрного сектора» как способности всех его сфер в совокупности выработать и реализовать продукцию привлекательную для потребителей по ценовым и неценовыми параметрами, чем продукция конкурентов, достигая при этом долгосрочных целей устойчивого развития с использованием инновационных средств производства в контексте перехода аграрного сектора в качественно новое состояние. Определено, что система обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора является комплексной упорядоченную совокупность методологического обеспечения (принципы, методы, функции и т.д.), ресурсного потенциала (природные ресурсы; материально-технические ресурсы, финансовые ресурсы; трудовые ресурсы, информационные ресурсы), подсистем (технология выращивания с. -г. культур и животных, технология товарной обработки, хранения и переработки аграрной продукции, требования и контроль качества аграрной продукции согласно стандартам) ориентированных на формирование стратегии с учетом ресурсной, интеллектуальной, рыночной и инновационной составляющих. Обоснованно научно-методологический подход к стратегическому управлению обеспечением конкурентоспособности аграрного сектора с использованием имитационного моделирования. Обоснованно индикаторы устойчивого развития и эффективности обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора, согласуются с принципом рационального использования ресурсов и представляют собой синергию результатов функционирования стратегии обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора, основанной на инновациях, интеллектуальном капитале и экологических принципах. На основе выявления основных сильных и слабых сторон, а также возможностей и угроз разработан методический подход к систематизации и оценки влияния внешних факторов на уровень обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора. Исследование закономерностей функционирования аграрного сектора позволило обосновать концептуальный подход к формированию механизма государственной поддержки обеспечения его конкурентоспособности, который призван устанавливать необходимые пропорции в структуре производства и обеспечить рационализацию межотраслевых и внутриотраслевых производственно-экономических связей, исходя из первоочередных задач обеспечения продовольственной безопасности, преодоления кризисных явлений и создание предпосылок для построения высокоэффективной и социально ориентированного ной рыночной экономики. Важнейшей задачей государства является формирование условий развития инфраструктуры аграрного рынка, создание единого интегрированного информационно-экономического пространства аграрного сектора. Определены особенности формирования технологических парков в аграрном секторе, которые служат сферой пересечения интересов субъектов аграрного производства и инновационной среды, что способствует более тесной их взаимодействия. Доказана необходимость содействия оптимального соотношения государственного регулирования и рыночного саморегулирования в обеспечении конкурентоспособности аграрного сектора Украины на примере стран ЕС учитывая национальные особенности функционирования отрасли. Наиболее перспективными направлениями адаптации опыта ЕС по обеспечению конкурентоспособности аграрного сектора Украины являются: имплементация норм и стандартов ЕС по стандартизации и сертификации аграрного производства, хранения и транспортировки продукции; взаимная либерализация таможенно-тарифных ставок между странами ЕС и Украиной, предусматривающий отмену пошлин и тарифов во избежание асимметричности; повышение ответственности аграрных производителей за нарушение норм безопасности экологизации производства и питания, способствовать повышению качества, а значит и конкурентоспособности отечественной аграрной продукции. С целью оптимизации системы управления аграрным сектором, предложено системную модель разработки и принятия стратегии обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора Украины, отличием которой является ее комплексность и завершенность, ведь включает формирование различных типов стратегий, целей и задач в зависимости от существующего уровня конкурентоспособности аграрного сектора. Определена последовательность и содержательное наполнение этапов реализации механизма, в основу которых положены авторский подход к оценке уровня обеспечения конкурентоспособности аграрного сектора и определения уровня достижения цели механизма, обеспечивающего адаптивность механизма к изменениям внутренней и внешней среды.
The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodological principles and the development of practical recommendations on the formation and implementation of a strategy for ensuring the competitiveness of the agrarian sector. The study clarifies the content of the concept of "competitiveness of the agrarian sector" as the ability of all its areas in aggregate to develop and implement products more attractive to consumers at price and non-price parameters than the products of competitors, while at the same time achieving the long-term goals of sustainable development with the use of innovative means of production in the context of the transition agrarian sector in a qualitatively new state. It has been determined that the system of competitiveness of the agrarian sector is an integrated orderly set of methodological support (principles, methods, functions, etc.), resource potential (natural resources, material and technical resources, financial resources, labor resources, information resources), subsystems (technology of cultivation with. agricultural crops and animals; technology of commodity processing, storage and processing of agrarian products; requirements and quality control of agrarian products in accordance with the standards) oriented to the formation of a strategist taking into account resource, intellectual, market and innovation components. The scientific and methodological approach to strategic management of ensuring the competitiveness of the agrarian sector with the use of simulation modeling is substantiated. The indicators of sustainable development and efficiency of ensuring the competitiveness of the agrarian sector that are consistent with the principle of rational use of resources are substantiated and represent the synergy of the results of the strategy of ensuring the competitiveness of the agrarian sector based on innovation, intellectual capital and environmental principles. Based on the identification of the main strengths and weaknesses, as well as opportunities and threats, a methodical approach to the systematization and assessment of the impact of external factors on the level of competitiveness of the agrarian sector is developed. The study of the regularities of the functioning of the agrarian sector has enabled to substantiate the conceptual approach to the formation of a mechanism of state support for ensuring its competitiveness, which is designed to establish the necessary proportions in the structure of production and ensure the rationalization of inter-branch and intra-industry industrial and economic ties, based on the primary objectives of ensuring food security, overcoming crisis phenomena and creation of prerequisites for constructing highly effective and socially oriented market economy. The development of the infrastructure of the agrarian market, first of all, information technologies and marketing activities, determines the basis for the further development of the commodity movement, ensures a reduction of the costs of trade and increasing the competitiveness of agrarian products of national producers. The most important task of the state is to create conditions for the development of the infrastructure of the agrarian market, to create a unified integrated information and economic space of the agricultural sector. The peculiarities of the formation of technological parks in the agrarian sector, which serve as a sphere of crossing the interests of subjects of agrarian production and innovation environment, which facilitates their closer interaction, are determined. The necessity of promoting the optimal correlation of state regulation and market self-regulation in ensuring the competitiveness of the agricultural sector of Ukraine is proved on the example of the EU countries taking into account the national peculiarities of the sector's functioning. In order to optimize the agrarian sector management system, a system model for the development and adoption of a strategy for ensuring the competitiveness of the Ukrainian agrarian sector is proposed, the difference between which is its complexity and completeness, as it involves the formation of various types of strategies, goals and tasks depending on the existing level of competitiveness of the agrarian sector. The procedures of the proposed algorithm include mandatory monitoring of the compliance of the goals and results of implementing the strategy of ensuring the competitiveness of the agrarian sector to the strategic goals of the national economy as a whole. The structural scheme of the mechanism of implementation of the strategy of ensuring the competitiveness of the agrarian sector is proposed, which allows ensuring rational decisions to increase its efficiency and security.