Academic literature on the topic 'Конкурентні відношення'

У статті досліджено продуктивні словотвірні моделі, що об’єднують назви риб у говірках української мови. Визначено їхні ареали, семантичне навантаження словотворчих афіксів, значеннєві відтінки, синонімічні зв’язки й конкурентні відношення.

За результатами критичного аналізу підходів вчених до класифікації видів недержавних пенсійних фондів (НПФ) ідентифіковано та упорядковано класифікаційні ознаки, а також визначено основні види фондів. Авторська класифікація видів НПФ побудована на основі виділення сукупності таких класифікаційних ознак, як: організаційна будова, склад засновників, відокремленість активів фонду від активів засновників, участь засновників у розподілі прибутку фонду, структура управління, доступність участі в фонді, приналежність учасників фондів, форма участі в фонді, принцип розрахунку пенсійних виплат, право власності на пенсійні активи, стадія життєвого циклу, ризикованість інвестицій, наявність гарантій, динаміка розвитку, відношення до конкурентів, генеричний тип стратегії розвитку. Подана класифікація НПФ дозволяє розкрити видове різноманіття фондів та з’ясувати їх соціально-економічне значення.

У статті обґрунтовано, що формування та підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва в Україні належать до пріоритетних завдань національного економічного розвитку. Це визна-чається винятковим значенням аграрного підприємства у забезпеченні сталого розвитку аграрного ринку, здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків, формування продовольчої безпеки держави. Доведено, що, враховую-чи наявну кон’юнктуру світових продовольчих ринків, значення конкурентоспроможності підприємств аграр-ної сфери в умовах сучасної економіки незмінно зростає, набуває більшої необхідності насичення ринку сільсь-когосподарськими продуктами, покращення їх якості, розширення асортименту. Обґрунтовано, що ключове місце у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності підприємств займає процес формування конкурен-тних переваг продукції, оскільки саме вони забезпечують їх передові позиції в галузі та важелі впливу на спів-відношення конкурентних сил. Встановлено, що наразі виникає об’єктивна необхідність у розробці ефективних управлінських методик підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції. Апробація підходів до управ-ління конкурентоспроможністю агропродовольчої продукції при виході на зовнішні ринки здійснена на прикладі ПСП “Троянівське”.

Цифрові платформи продажу продуктів забезпечують зростаючі обсяги торгових операцій завдяки зручності вибору продукту для покупця, клієнтоорієнтованому сервісі, альтернативним варіантам продуктів для клієнтів. Цифрові торгові майданчики, або маркетплейси, забезпечують компанії інтегрованими у платформу інструментами просування продуктів, що автоматично веде до створення унікальних бізнес-моделей продажу в цифровому середовищі. Проте інтегровані інструменти просування за умови відсутності розуміння алгоритмів та принципів їх роботи не забезпечують стабільність продажів. Це потребує розроблення методики просування продукту на електронному ринку. Мета статті полягає в розробленні методики просування продукту у висококонкурентній ніші на маркетплейсі. В результаті вивчення практики просування продукту компанії Х сформовано методику просування продукту у висококонкурентній ніші на маркетплейсі. Визначено, що для ефективного просування методика повинна включати ідентифікацію передумов та цілей просування продукту на цифровій платформі, розроблення унікальної торгової пропозиції на основі переваг продукту, аналіз продукту конкурентів, визначення бюджету та стратегії просування продукту, вибір типів рекламних кампаній та інструментів просування кампанії. Для оцінювання ефективності запуску продукту та рекламних кампаній використовуються показники конверсії, рівня охоплення цільової аудиторії, CPC (“pay per click” – «вартість за клік»), CTR (рейтинг кліків, або клікабельність), відношення вартості реклами до продажів (Ad Cost Over Sales, ACOS), частки витрат конкурентів на рекламу (Share of Spend, SOS) та планової частки продажу продукту на ринку (SOM). Перерозподіл рекламних інвестицій між вибраними рекламними кампаніями забезпечує досягнення планового обсягу продажу завдяки вкладенням у найбільш ефективні інструменти. Визначено, що перерозподіл рекламних інвестицій доцільно здійснювати у поточному періоді для досягнення стратегічних цілей просування, таких як забезпечення планової частки ринку за планових інвестицій у випуск, просування продукту на електронному ринку.

Інтеграція до Європейського Союзу є одним з визначальних пріоритетів зовнішньої політики України з перших років її існування. Тому євроінтеграційний поступ у різних сферах життя суспільства є доволі цікавим і актуальним об’єктом дослідження та наукового обґрунтування. Сфера регулювання конкуренції не є винятком у цьому відношенні. У статті досліджено базові риси системи конкурентного регулювання ЄС. Здійснено історико-ретроспективний аналіз еволюції національної системи конкурентного регулювання України в контексті впливу євроінтеграційного чинника. Встановлено, що хоча її формування з самого початку відбувалося відповідно до принципів та норм ЄС, до часу набуття чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС (01.09.2017) існували деякі розбіжності між двома системами, що, однак, було виправлено у перші три роки імплементації цієї Угоди українською стороною. Зокрема було суттєво реформовано систему надання державної допомоги в Україні (створено реєстр схем державної допомоги, приведено їх у відповідність до визначених Угодою критеріїв), були збільшені порогові вартісні показники, при досягненні яких необхідно отримувати дозвіл на злиття підприємств, було змінено систему визначення штрафів за порушення конкурентного законодавства, зазнали змін правові та організаційні засади діяльності Антимонопольного комітету України. Саме останній є головним відповідальним органом за виконання конкурентних норм Угоди про асоціацію. Встановлено, що нормативно сфера регулювання конкуренції в Україні є однією з найбільш гармонізованих до стандартів ЄС сьогодні, однак практичне дотримання прийнятих європейських конкурентних норм залишається актуальним для нашої держави питанням. Статтю підготовлено в межах проєкту «Студії ЄС у ВНУ імені Лесі Українки» програми Європейського Союзу ERASMUS+ напряму Кафедра Жана Моне (№ 611478-EPP-1-2019-1-UA-EPPJMO-CHAIR).

В статті звертається увага на явище економізації та маркетизації, а разом з тим експансії ринку освітніх послуг. Зазначається, що університети та науково­дослідні інститути, лікарні і школи, збройні сили і церкви, газети і телевізійні станції, музеї та оперні театри – всі ці зовсім різні види організацій, а також ряд інших протягом останніх десятиліть були піддані економізації. Увагу авторів привертають поняття комодифікації (перетворення продукту в товар) по відношенню до нетоварного виробництва, квазі­товарів, фіктивних товарів, реальних товарів і фіктивного капіталу. В цілому, аналізується розуміння ринкової економіки К. Поланьї, роль інформації, знань та інтелекту в постіндустріальній економіці. Стверд­жується, що в таких умовах знання набуває форму товару. Оскільки знання в сукупності виробляється і по суті не є дефіцитним (з економічної точки зору, це не є конкурентним), воно набуває товарну форму, будучи штучно дефіцитним. В статті зауважується, що ринковий тип мислення має глибокий вплив на систему освіти: тут від початкової до вищої школи мета навчання полягає в тому, щоб накопичити якомога більше інформації, головним чином, корисної для цілей ринку.

Мікроелементи у житті тварин відіграють надто важливу роль. Вони входять до складу ферментів, гормонів та вітамінів, активують обмінні процеси в їх організмі, сприяють підвищенню продуктивності, покращенню якості отримуваної продукції, підсиленню резистентності. Експериментально встановлено, що мікроелементи здатні вносити певні зміни у метаболізм радіонуклідів. Між мікроелементами і радіонуклідами в організмі тварин можуть виникати складні конкурентні відносини, блокування засвоєння і переходу останніх в організм та їх продукцію. Дослідження нами були проведені у господарстві СТОВ «Полісся» Народицького району Житомирської області на дійних коровах відібраних у 3-и групи по п’ять голів у кожній по принципу параналогів. Тварини 1-ї контрольної групи отримували господарський раціон. Корови 2-ї групи, крім господарського раціону комплексонати мікроелементів цинку у підвищеній кількості, марганцю у нормовані кількості, 3-ї групи у нормовані кількості цинку, марганцю, міді. У результаті проведення експерименту встановлено, що надій корів 2-ї та 3-ї дослідних груп по відношенні до 1-ї контрольної групи був вищим 12 і 10%, відповідно. Введення комплексонатів мікроелементів раціони корів 2-ї та 3-ї групи сприяло зниженню питомої активності молока корів за 137Cs в 1,8 і 1,3 рази, за 90Sr, в 1,6 і 1,3 рази, відповідно. У молоці корів дослідних груп відмічалася тенденція зниження концентрації важких металів, свинцю і кадмію.

Мета. Формування стратегічних засад підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг індустрії гостинності регіону на основі побудови ієрархічної платформи взаємодії суб’єктів індустрії гостинності в сучасних умовах. Методика. Дослідження базується на аналізі наукової літератури та точок зору зарубіжних та вітчизняних фахівців у галузі гостинності. Також в дослідженні використані аналітичні дані Всесвітньої ради з подорожей і туризму та Національної туристичної організації України. У ході організації та проведення дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи, як аналіз, синтез, порівняння, при виокремленні деструктивних факторів впливу на стан та розвиток індустрії гостинності. За допомогою структурно-логічного методу представлено бачення впровадження сучасних напрямів підвищення конкурентоспроможності індустрії гостинності в регіонах України в умовах поширення пандемії. Результати. Розглянуто зміст та значення індустрії гостинності в розвитку регіонів. Систематизовано проблемні аспекти формування та реалізації регіональних програм: обмежене залучення громадськості; широкий спектр пріоритетів в програмі; вибір цілей розвитку громади обґрунтований не логікою, а політичними інтересами; неврахування динамічних факторів впливу на розвиток громади; впровадження «чужих» елементів та копіювання розвинутих регіонів без акцентування уваги на місцеві особливості; відсутність ретельного аналізу регіональних ресурсів та активів. Доведено, доцільність створення нових та розвиток існуючих спілок та інших об’єднань, що згуртовують локальних виробників послуг гостинності. Визначено, що сприятиме посиленню конкурентних переваг продукції та послуг, на регіональному рівні, організації з менеджменту дестинації, які активно залучають до вирішення завдань конкурентоспроможності різні зацікавлені сторони. Для посилення конкурентних переваг індустрії гостинності в регіоні, важливим є вироблення організаційних схем реалізації регіональної політики в цій сфері по відношенню до суб’єктів діяльності індустрії гостинності Наукова новизна. Побудована ієрархічна платформа взаємодії суб’єктів індустрії гостинності, яка визначає напрями посилення конкурентоспроможності продукції та послуг досліджуваної сфери на різних ієрархічних рівнях. Практична значимість. Запропоновані напрями підвищення конкурентоспроможності індустрії гостинності є провідними інструментами регіонального розвитку, що дозволить швидко подолати наслідки поширення пандемії, сприятиме соціально-економічному зростанню регіонів та інтеграції регіональних продуктів та послуг до глобального туристичного ринку.

В статті бренд країни розуміється як певний комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, що виникають у людини, коли вона, приміром, бачить, чує назву країни, чи купує товар вироблений у цій країні тощо. Брендинг країни трактується як інструмент забезпечення її ефективного розвитку, а маркетингова мета бренду країни як необхідність вигідно "продати" країну на ринку тих чи інших послуг, виділивши її переваги з-поміж країн-конкурентів. Метою статті є дослідження інституціональних та програмних аспектів політики національного брендингу Чеської Республіки на міжнародній арені. Автор показує як держава намагалася застосувати технології національного брендингу, для просування своїх інтересів та забезпечення серед зарубіжних аудиторій впізнаваності. Зазначено, що у Чехії діє ціла низка інституцій, що мають відношення до формування та просування бренду країни. Насамперед згадуються «Чеські центри» — мережа організацій, що фінансуються МЗС країни і розглядаються як активний інструмент зовнішньої політики Чеської Республіки у сфері публічної дипломатії. Зазначається важлива роль Національного туристичного управління Чеської Республіки «CzechTourism». Стверджується, що основною метою мережі закордонних представництв агентства CzechTourism є просування Чеської Республіки на даних ринках, формування позитивного іміджу країни і збільшення обсягу приїздів закордонних гостей. Крім того, філії агентства CzechTourism здійснюють різноманітну рекламну діяльність. У статті проаналізовано і такі структурні підрозділи, як Інститут туризму та Чеське бюро конгресів. Місією Інституту туризму є надання аналітичних та інформаційних послуг іншим організаційним компонентам агентства, а також професійній та широкій громадськості. Чеське бюро конгресів є неприбутковою організацією, що пов’язана з Національним туристичним управлінням ЧР. Авторка робить висновок, що досліджувана країна розробляла й намагалася реалізувати певні програми як просування країни в цілому, так і секторального просування. Вона зауважує, що для підготовки окремих програм залучалися авторитетні іноземні компанії, що свідчить про рівень уваги з боку держави до ефективного використання комунікативного інструментарію.