Academic literature on the topic 'Комунікативні схеми'

Актуальність: У проєктній діяльності необхідно оперувати великим масивом числових даних із різних проєктних завдань, що обтяжує комунікацію між виконавцями. Додає складності значна кількість проєктної інформації, що може бути неправильно поданою, а тому й незрозумілою для проєктних виконавців. Це створює комунікативні бар’єри, допоки доповідач не пояснить суть процесу, зобразивши діаграму, схему чи графік. З огляду на це, графічна подача інформації про проєкт, не замінюючи текстового представлення, є доцільною і значно пришвидшує розуміння принципів його виконання. Мета: дослідити роль діаграм, графіків та схем як інструментарію представлення проєктної інформації. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел – для з’ясування стану дослідженості цієї проблематики в України та за її межами; порівняння – з метою вивчення наукових підходів до розв’язання проблеми; синтез прогресивного досвіду – для представлення проєктної інформації у вигляді діаграм, графіків та схем. Результати: досліджено діаграму Ганта як гістограму для послідовного представлення інформації. Розкрито блок-схему, що ілюструє перебіг будь-якого процесу від загальної інформації до проєктних завдань. Висвітлено специфіку Кривої S, як для представлення базової чи фактичної кумулятивної вартості, так і порівняння цих двох показників у часі. Проаналізовано стовпчасту діаграму, що використовується для порівнянь та узагальнення груп даних. Розкрито характеристики ресурсної гістограми – для планування управління персоналом. Приділена увага діаграмі запуску, що використовується для управління якістю та відображає продуктивність представлення проєкту в часі. Особлива увага приділена діаграмі Парето, згідно з якою забезпечується аналіз існуючих проблем у проєктній діяльності та прийняття рішень щодо контролю її якості. Проаналізовано секторну діаграму, яка використовується для показу вкладу окремих елементів у загальну суму проєкту. Контрольна діаграма – для перевірки стабільності будь-якого проєктного процесу як з контрольними межами, так і без них. Висвітлено основні складові організаційної схеми, що дає змогу зрозуміти організаційну ієрархію, рівні ескалації та шлях спілкування в проєкті. Висновки: здійснений аналіз діаграм, графіків та схем як елементів проєктної комунікації засвідчив позитивний вплив графічної складової на комунікаційний процес

У статті аналізується зміст понять «когнітивна стратегія» та «когнітивна схема» в ракурсі проблем, які виникають через активний вплив інтернет-мережі на медіареальності на когнітивні структури людини та модифікації картини реальності. Показано, що когнітивні стратегії і схеми в інформаційному просторі сучасності зазнають потужного впливу мережі та медіа, під впливом останніх змінюються комунікативні, аксіологічні, соціальні та екзистенційні виміри людини. Наголошується, що когнітивні зміни відбуваються шляхом створення нових ментальних структур або трансформації вже наявних, а практики репрезентування реальності в медіа та мережі прямо корелюються з фундаментальними онто-антропологічними проблемами людини, як-от самоідентифікація, вибір рольових моделей поведінки, стилю думок, діяльності та ін. Розглянуто особливості взаємодії людини з медіареальністю та інтернет-мережею і те, як останні впливають на когнітивні здібності людини. Наголошено, що когнітивні стратегії залежать від рівня самосвідомості людини, від характеру її інформаційних взаємодій, ціннісної ієрархії, установок. Обґрунтовано, що дуже часто такі впливи несуть у собі маніпулятивні інтенції, які стимулюють споживацтво, некритичність, безвідповідальність та ін. Встановлено, що однією з ключових імплікацій інформаційних ресурсів є їхня всеохопність, а людські можливості сприйняття та обробки інформації обмежені. Саме це співвідношення між інформаційними ресурсами та когнітивними здібностями і визначає динаміку соціальних взаємодій, структуру життєвого світу людини загалом. Тому перспективною бачиться стратегія формування динамічної стійкості та рівноваги завдяки балансу стійких і динамічних елементів, а також розвиток критичного аналітичного мислення в поєднанні із застосуванням оптимальних комунікативних стратегій.

У статті розглядаються основні стратегії досліджень у гуманітарній сфері, пов’язані з трансформаційно-комунікативним підходом запропонованим К. О. Апелем. Проаналізовано найважливіші передумови трансцендентально-герменевтичного поняття мови і, відповідно, орієнтованої на мову трансформації трансцендентальної філософії. Виявлено, що трансцендентально-комунікативний підхід дає можливість встановити взаємозв’язок мови й суспільства, науки й культури, становленню інноваційної методологічної схеми, евристичний потенціал якої можна перевірити в полі дослідження культури. Як наслідок трансцендентального обґрунтування мови, К. О. Апель формулює трансцендентальну прагматику, що припускає комунікативне співтовариство, члени якого здатні розуміти й оцінювати аргументацію. Розвиток суспільства, отже, має визначаться забезпеченням умов для встановлення комунікативних взаємодій, що призводять до конвенціональності, в якій проявляється кінцева мета співіснування. Звідси поділ етапів розвитку моралі на предконвенціональний, конвенціональний і постконвенціональний.Сучасні уявлення про культуру, які б вони не були різноманітні й фрагментарні, все ж не можуть обійтися без урахування мови як одного з найважливіших аспектів її (культури) існування, проте повне визнання за мовою вихідного поля досліджень майже у всіх гуманітарних дисциплінах призвело до ігнорування або нехтування концепцій, пов’язаних із іншим уявленням як про людину, так і про суспільство. Традиційні метафізичні питання вже здаються наївними, говорити сьогодні, наприклад, про онтологію у контексті сучасних досліджень можна хіба що в історії філософії, хоча актуальність останньої наявна в багатьох сферах знання.

Наведено аналіз зарубіжних джерел та на основі отриманих даних виділено підходи до комунікативної діяльності та розробки комуніка- тивної політики в публічному адмініструванні охорони здоров’я. При огляді літератури виявлено, що в сьогоденні дуже широко розгля- даються питання щодо комунікативної діяльності публічного управління, 208 як форми взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, що виступає наріжним каменем демократичного суспільства. Така сама тенденція відмічається і в охороні здоров’я, але комунікації в охороні здоров’я відносятся до ширшого спектра проблем, адже виступає як соціальні комунікації, які впливають на усі сфери суспільства. У статті розглянута комунікативна діяльність між адміністративними ор- ганами охорони здоров’я, суб’єктами та об’єктами управління, громадськи- ми асоціаціями, засобами масової інформації тощо. Однак також зазначено, що в багатьох країнах впродовж уже багатьох років зберігається відсутність єдиної унормованої політики щодо комунікативної діяльності. Схарактеризовано підходи в комунікативній діяльності, які значною мі- рою відрізняються в розвинених країнах з високим достатком від країн, які мають низькі економічні показники. Так, визначено, що в Сполучених шта- тах Америки велика кількість організацій займається розробкою політики та настанов комунікаційної діяльності, в той час як у країнах з низьким стат- ком така діяльність часто розроблена завдяки міжнародній допомозі Недер- жавних громадських організацій та зарубіжних донорів. Однак визначено, що в сфері охорони здоров’я відсутня ідеальна схема взаємодії всіх акторів комунікативного процесу в охороні здоров’я, тому кожна країна вибудовує власні шляхи з огляду на соціокультурні традиції.

Статтю присвячено аналізу й виявленню особливостей аргументативних структур, притаманних англійськомовним оглядовим статтям. Як приклад використано огляд вібраційних та акустичних методів вимірювання для виявлення дефектів підшипників. Оглядова стаття розглядається як різновид жанру наукової статті, яку вважають центральним домінантним жанром наукового дискурсу, оскільки їй властиві всі його ознаки, важливе місце серед яких займають аргументативні стратегії. З’ясовано, що відносно стала композиція оглядової статті визначається низкою чинників, серед яких наукове завдання – оцінити переваги та недоліки приладів, методів чи наукових досягнень у певній галузі знання, а також комунікативне завдання – зорієнтувати читача. Сукупність композиції та аргументативної стратегії, що залежить від комунікативної цілі, передбачає наявність типових аргументативних структур, які реалізовано як у формі аргументативних фрагментів, так і в загальній аргументативній схемі цілої статті. Зазначено, що основою аргументативного фрагменту є аргумент, який має логічну структуру, визначену моделлю Тулміна. Виокремлення аргументативних фрагментів з тексту відбувається відповідно до низки критеріїв за допомогою інтенційного, жанрового й функційного аналізу. Виявлено, що про наявність аргументативних фрагментів у тексті свідчить маніфестація автором наміру переконати читача. Ідентифікація цього наміру відбувається або шляхом аналізу лексико-граматичних засобів, тобто інтенційного аналізу, або за допомогою розбору жанрової композиції, яка визначена комунікативною метою. З’ясовано, що аргумент складається з двох частин: тези та доводу на її користь чи проти неї, який спирається на факти чи інші правдиві дані, причому теза повинна виводитися з даних. Визначено, що типова аргументативна схема оглядової статті складається з двох частин: 1) обґрунтування доцільності огляду, чому присвячена вступна частина статті; 2) аргументації, тезою якої слугують висновки статті, розташовані у відповідному підрозділі, причому обидва види аргументації мають оціночний характер.

У cтатті обґрунтовано виявлення ключових принципів взаємозв’язків окремих ланок музичної комунікації, oб’єднання фізичних та віртуальних cкладових частин цьoго процесу в загальну структуру комунікаційних контактів у сучасному академічному і масовому музичному мистецтві. Мeтодологія дослідження ґрунтується на системно-аналітичному метoді (феномен музичної комунікації розглядається як система кoмунікативних ланок, елементи якoї перебувають у єдності і формують своєю взаємодією цілісність); пoрівняльно-історичному (зіставлення особливостей музично-комунікативних процесів у ХVII – XIX, ХХ та ХХІ стoліттях); методах аналізу даних та інтерпретації показників. Наукoва новизна роботи полягає у доповненні загальноприйнятої схеми взаємозв’язків cуб’єктів музичної комунікації новими ланками, що відповідають найновішим диcкурсам комунікативних контактів у cучасному академічному мистецтві та масовій культурі. Фенoмен музичної комунікації є складною системою комунікативних ланок, елементи якої перебувають у структурній єдності і свoєю взаємодією формують загальну цілісність. Нами запропоновано таку базову структуру комунікації у cучасному академічному та масовому музичному миcтецтві: «композитор – твір – виконавець – медіаформа твору – комунікативний простір – cлухач». Додатковими комунікаційними ланками цієї cтруктури вважаємо видавця, редактора, музикознавця, критика (блогера), педагога-консультанта, автора обробки, диригента (керівника виконавського колективу), звукорежисера аудіозапису, відеорежисера, прoдюсера, саунд-продюсера, саунд-дизайнера, арт-директора, звукoрежисера концерту та режисeра трансляції. Швидкий рoзвиток інформаційних технологій упродовж останніх десятиліть дає нові імпульси змінам в усіх галузях суспільного і культурного життя, зокрема в музичному мистецтві. Ми cтали свідками появи в Україні абсoлютно нових музичних професій, таких як саунд-продюсер, саунд-дизайнер, діджей, віджей тощо.

У статті проаналізовано підходи до визначення і тлумачення поняття «нейтральність», а також практичні підходи його реалізації в межах процесу медіації. Психолінгвістика тлумачить медіативний дискурс як розгортання перемикань від внутрішнього коду до зовнішньої вербалізації у процесах породження мовлення та її інтерпретації з урахуванням соціально-психологічних типів мовних особистостей, рольових установок і приписів. За допомогою загальнонаукових методів вдалося спрямувати концептуальне значення слова «нейтральність» у комунікативну площину, а схеми комунікативних стратегій у реалізацію принципу «нейтральність». Принцип нейтральності є основоположним принципом процесу медіації, який закладений не лише у визначальних критеріях реалізації процесу, але є визначальним елементом статусу посередника. На прикладі англомовної художньої літератури виокремлено та проаналізовано низку комунікативних технік (техніки ігнорування, техніки нейтральних запитань, техніки однакових запитань), які виступають основними інструментами дотримання принципу нейтральності. Окремо звернено увагу і на мотиви введення тактик (оптимального контр реагування, рефлексії) у процес медіативного діалогу у форматі бесіди із залученням сторін та індивідуальних бесід із кожною із сторін окремо (у форматі кокус). Принцип нейтральності є плюралістичним і може розглядатись як синонімічна пара терміну «неупередженість» або ж терміну «справедливість». Ці поняття є близькими за значеннями, проте в межах лінгвістики тактики їх реалізації різняться. На прикладі англомовної художньої літератури, виокремлено не лише комунікативні техніки медіатора, вживання яких слугуватиме дотриманню принципу нейтральності, але й проаналізовано тенденції та умови їх застосування. Важливими аспектами в межах художньої літератури зокрема, є можливість передання ролі посередника іншому учаснику діалогу, а впродовж медіації загалом можна говорити про комбінаторний тип застосування технік. Література References Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(1), 73-83. Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(2), 145-154. Astor, H. (2002). Dispute Resolution in Australia. Sydney: LexisNexis Butterworths. Boulle, L. (2005). Mediation: Principles, Process, Practice. Chatswood: LexisNexis Butterworths. Cobb, S. (1991) Practice and Paradox: Deconstructing Neutrality in Mediation. Law and Social Inquiry, 16(1), 35-62. Cohen, O. (1999). The Limits of Mediator’s Neutrality. Mediation Quarterly, 16(4), 341-438. Douglas, S. (2008). Neutrality in Mediation: A Study of Mediator Perceptions. Retrieved from https://lr.law.qut.edu.au/article/view/88 European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from: http://www.mediacia.com/documents.htm. Field, R. (2000). Neutrality and power: Myths and reality. The ADR Bulletin, 3(1), 16-19. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография. [Электронный ресурс]. Волгоград: Перемена, 2002. Режим доступа: https://www.scribd.com/doc/52113602/ Lederach, J. (1995). Preparing for Peace: Conflict Transformation Across Culture. Syracuse University Press. Peterson N. (2007). The Mediation Dictionary. Retrieved from http://www.mediation dictionary.com/pdf/mediationdictionary.pdf Романишина І. М. Медіація як ефективний метод вирішення конфліктів у шкільній практиці / І. М. Романишина // Таврійський вісник освіти. 2014. № 3 (47). С. 248-255. The European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from http://www.mediacia.com/ documents.htm. References (translated and transliterated) Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(1), 73-83. Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(2), 145-154. Astor, H. (2002). Dispute Resolution in Australia. Sydney: LexisNexis Butterworths. Boulle, L. (2005). Mediation: Principles, Process, Practice. Chatswood: LexisNexis Butterworths. Cobb, S. (1991) Practice and Paradox: Deconstructing Neutrality in Mediation. Law and Social Inquiry, 16(1), 35-62. Cohen, O. (1999). The Limits of Mediator’s Neutrality. Mediation Quarterly, 16(4), 341-438. Douglas, S. (2008). Neutrality in Mediation: A Study of Mediator Perceptions. Retrieved from https://lr.law.qut.edu.au/article/view/88 European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from: http://www.mediacia.com/documents.htm. Field, R. (2000). Neutrality and Power: Myths and Reality. The ADR Bulletin, 3(1), 16-19. Karasik, V. (2002). Yazykovoi Krug: Lichnost, Kontsepty, Diskurs. [Language circle: Personality, Concepts, Discourse]. Retrieved from: https://www.scribd.com/doc/52113602/ Lederach, J. (1995). Preparing for Peace: Conflict Transformation Across Culture. Syracuse University Press. Peterson N. (2007). The Mediation Dictionary. Retrieved from http://www.mediation dictionary.com/pdf/mediationdictionary.pdf Romanyshyna, I. (2014). Mediatsiia yak Efectyvnyi Metod Vyrishennia Konfliktiv u Shkilnii Practytsi [Mediation as Effective Method in Conflict Resolution at School Practice]. Tavriiskyi Visnyk Osvity, 3 (47), 248-255. Sources Draper S. (1994). Teas of a Tiger. (Simon Pulse). Retrieved from: http://lgnavigators.weebly.com/uploads/5/8/5/2/58521739/tears_of_a_tiger__hazelwood_hig_-_sharon_m__draper.pdf Stockett K. (2009). The Help. (Penguin Group) Retrieved from: https://gelleresol.weebly.com/uploads/3/0/1/6/30164729/the_help_-_kathryn_stockett.pdf

У статті визначено комунікативно-прагматичні та мовностилістичні параметри одного з обов’язкових компонентів дискурсної схеми інформаційних повідомлень. Описано конструктивні та семантичні особливості структур на позначення джерела повідомлення.

«Культура усного та писемного мовлення» є навчально-методичним посібником, в якому систематизовано матеріали наукового та практичного напрямку, що необхідні для успішного засвоєння орфографічних і пунктуаційних правил і підвищення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенції студентів. Посібник складається з планів лабораторних занять, схем, таблиць, алгоритмів, контрольних питань, списку літератури, які дозволяють студентам самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, підвищувати орфографічну та пунктуаційну грамотність, мовленнєву культуру. Для студентів російських відділень філологічних факультетів вищих навчальних закладів, учителів російської мови та літератури шкіл, гімназій, ліцеїв. Може бути корисним усім, хто прагне поглибити свої знання з російської мови, підвищити рівень мовленнєвої культури.

У статті розглядається емігрантський цикл оповідань Володимира Винниченка «Намисто» у контексті радянської літератури 20-х рр. ХХ ст. Визначаються дві моделі комунікації. Радянська – пов’язана з реалізацією у «дитячих» творах ідеологічних схем, визначених тогочасною державою. Читач розглядається як такий, що має засвоїти готові істини. У Винниченка реалізується інша комунікативна модель, що передбачає стратегію відкриття психологічного світу дитини. Відповідно його читач (як дитина, так і дорослий) є шукачем істини.