Academic literature on the topic 'Компетенція предметна'

У статті висвітлено одна із актуальних проблем навчання майбутніх логопедів – формування у них комунікативної компетенції. Охарактеризовано зміст поняття «комунікативна компетенція»; розкрито взаємозв’язок розвитку комунікативної та риторичної компетенцій майбутнього учителя; окреслено організація викладання навчального предмета «Риторика та культура мовлення корекційного педагога» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих і риторичних умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Узагальнено роль і місце дисципліни в системі компетентносного підходу до професіональної підготовки спеціального педагога. Аналіз категорії «комунікативна компетенція» репрезентовано як лінгвістичний феномен, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку у вчителя-логопеда. На основі стандартів і освітньо-професійних програм проаналізовано зміст комунікативної бази професійної компетенції логопеда. Доведено, що культура мовлення є підґрунтям для розвитку загальної культури людини, а комунікативна компетенція формується в процесі професійної підготовки спеціаліста і системним виявом знань, умінь, здібностей і особистісних якостей, які дозволяють успішно вирішувати функціональні завдання в професійній діяльності. Поряд із теоретичним матеріалом, у статті подано систему вправ, практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку учасників комунікаційного акту.

Стаття присвячена розв’язанню складної і багатогранної проблеми залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на уроках фізики як основи підвищення якості освітнього процесу в сучасних освітніх умовах. На основі опрацювання літературних джерел і з’ясування змісту базових понять дослідження (особистісно зорієнтований, діяльнісний і компетентнісний підходи, предметна компетенція і компетентність, метод і технологія навчання, освітні інновації) висвітлено сутність та основні принципи застосування інтерактивних технологій у навчанні фізики в загальноосвітній школі. Останні розглядаємо як системний спосіб організації навчально-виховного процесу, за якого гарантоване досягнення прогнозованих освітніх результатів досягається узгодженим поєднанням організаційних форм, методів і засобів навчання на основі активної взаємодії, рівності і взаємоповаги всіх його учасників. На основі узагальнення літературних джерел і передового педагогічного досвіду наведено різноманітні засоби, прийоми і способи активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні фізики. Встановлено, що розумово “переміщуючись” від однієї пізнавальної дії до іншої, від однієї задачі до іншої, учень залучається до активного процесу самостійного здобуття знань і таким чином здобуває власний досвід навчально-пізнавальної діяльності, що виступає обов’язковим та головним компонентом формування й оцінювання його предметної компетентності з фізики. Наведено організаційні форми, методи і прийоми роботи в умовах інтерактивного навчання фізики в загальноосвітній школі як елементів власного педагогічного досвіду. Доведено, що активний діалог і спільна діяльність усіх учнів класу у процесі засвоєння і застосування нових знань означає, що кожен з учасників освітнього процесу робить власний внесок і певний висновок; між ними відбувається обмін інформацією, знаннями, ідеями, емоціями, способами і досвідом діяльності. Така взаємодія сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів, розвитку їх інтелектуальних і творчих здібностей і загалом якості освітнього процесу з фізики. Ключові слова: мотивація, пізнавальний інтерес, діяльнісний підхід, метод навчання, технологія навчання, інтерактивна технологія навчання фізики, предметна компетентність учнів з фізики.

Нормативна модель компетенції слідчого судді в кримінальному провадженні зазнає постійних змін у напрямі розширення предмета відання цього суб’єкта кримінальної процесуальної діяльності. У зв’язку з цим актуальним видається дослідження теоретичних основ визначення компетенції суб’єкта владних повноважень, з’ясування відповідності чинної законодавчої моделі предмету відання слідчого судді меті та сутності його процесуальної функції, якою відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) є судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження. Мета статті полягає у встановленні об’єктивних критеріїв, які мають визначати предмет відання слідчого судді в кримінальному провадженні та його процесуальні повноваження, реалізація яких забезпечує виконання його кримінальної процесуальної функції та вирішення завдань кримінального провадження. Такі критерії повинні враховуватися законодавцем при подальшому удосконаленні нормативної моделі судово-контрольної діяльності, визначенні кримінальної процесуальної компетенції слідчого судді як суб’єкта, що забезпечує реалізацію засади змагальності під час досудового розслідування, дотримання прав і свобод учасників кримінального провадження при проведенні процесуальних дій, що їх обмежують, вирішення правових конфліктів, що виникають між учасниками кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Для досягнення цієї мети автором виконано наукові завдання щодо з’ясування сутності категорії “компетенція”, її структурних компонентів та їх кореляційних зв’язків; встановлення тенденцій розвитку кримінального процесуального законодавства України в сегменті, що регулює компетенцію слідчого судді під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, та їх оцінки з позиції відповідності сутності його процесуальної функції. На підставі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України констатовано тенденцію до постійного розширення предмета відання слідчого судді; автор доходить висновку, що розширення меж судово-контрольної діяльності має здійснюватися з урахуванням чітких критеріїв, які дадуть змогу оптимально їх визначити. До них слід віднести мету процесуальної діяльності та правову природу кримінальної процесуальної функції слідчого судді. Зазначено, що безпідставне розширення предмета відання слідчого судді, яке нині має місце у зв’язку з прийняттям нових змін до КПК України в частині впровадження порядку залучення експерта для проведення експертизи лише за ухвалою слідчого судді, а також продовження слідчим суддею строків досудового слідства, призводить до невиправданого ускладнення досудового розслідування та порушення засади розум них строків, необґрунтованого збільшення навантаження на слідчих суддів, а також порушення балансу процесуальних можливостей сторін кримінального провадження щодо виконання поставлених перед ними завдань.

У статті на основі проаналізованого досвіду провідних фахівців визначено підходи до моделювання процесу формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв у процесі їх професійної підготовки. З’ясовано підходи до моделювання різних педагогічних систем професійної освіти майбутніх судноводіїв. Визначено основні складові акмеологічної компетенції та процесу формування компетенцій курсантів ВМНЗ, розкрито їх зміст і взаємозв’язок. Показано, що формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв є динамічним процесом, який детермінується зовнішніми і внутрішніми чинниками. Акмеологічні компетенції майбутніх судноводіїв репрезентовані як письмовий опис названого процесу, представлений за допомогою схематичного зображення розподілу змістовно-структурних його складових із відображенням ієрархічних (горизонтально-вертикального упорядкування) зв’язків між елементами. Виходячи з цього, формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв у процесі їх професійної підготовки визначено як формування актуального «акме» – тобто, такого індивідуально-соматичного, психофізіологічного і соціально-професійного стану особистості, який дозволяє досягати курсантам ВМНЗ найбільш високих показників у предметно-пізнавальній діяльності. Відповідно до цього буде формуватись «акмеологічна компетенція майбутніх судноводіїв», де основними завданнями виступатимуть: у когнітивній сфері – набуття акме-знань і акме-вмінь; в особистісній сфері – розвиток акме-якостей і акме-здібностей, формування акме-здатностей і акме-цінностей; у професійно орієнтованій сфері – вироблення саморегуляції емоцій та поведінки, саморефлексії, формування мотивації до неперервного самовдосконалення. А впровадження акмеологічного підходу в навчальний процес дозволить зорієнтувати професійну підготовку майбутніх судноводіїв на розвиток необхідних особистісних якостей; реалізувати контекстне навчання, сутність якого полягає у відтворенні за допомогою усієї системи дидактичних форм, методів і засобів предметного контексту майбутньої професійної діяльності.

У статті досліджуються питання змісту правової категорії арбітрабільності предмета спору під час розгляду і вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Автор вказує на доктринальне походження терміна арбітрабільності, що із часом поширився й у нормативній площині в межах законодавства окремих юрисдикцій. Наголошується, що об'єктивна арбітрабільність залежно від контексту може відноситись як до характеристики предмета конкретного спору чи категорії спорів, так і визначати допустимий предметний обсяг компетенції арбітражного суду в межах певної правової системи, чому й кореспондує відповідний термін «арбіт-рабільність» в його предметній, об'єктивній складовій.
 Вивчається значення арбіт-рабільності спору як передумови арбітражного розгляду загалом та передумови здійснення правозасто-совчої діяльності складом арбітражу зокрема. Так, автор стверджує, що належним чином встановлена неарбітрабільність спору (як арбітражем, так і державним судом) залежно від стадії арбітражного розгляду свідчить або про припинення арбітражного процесу у зв'язку з відсутністю у складі арбітражу компетенції на вирішення спору, або про скасування чи неможливість виконання арбітражного рішення у відповідній державі. Зважаючи на це та з огляду на завдання складу арбітражу постановити виконуване рішення, аналіз об'єкта спору на предмет його арбітрабільності є важливою передумовою арбітражного розгляду, однією із гарантій успішного визнання та приведення до виконання постановленого арбітражного рішення.
 Резюмується, що питання арбітрабільності предмета спору як передумови правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі є багатоаспектним та потребує дослідження у взаємозв'язку таких складових елементів проблематики: 1) категорій спорів, що за законодавствами окремих держав визначаються як арбітрабіль-ні та неарбітрабільні; 2) аспектів визначення застосовного до арбіт-рабільності права; 3) встановлення суб'єктів, компетентних вирішувати питання арбітрабільності на різних стадіях арбітражного розгляду, при визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення.

У статті показано, що інтеграція як один з найважливіших засобів досягнення єдності повинна оптимально використовуватись у процесі навчання. Проблема цілісності знань є необхідним компонентом формування змісту освіти. Інтегративний підхід до викладання дисциплін натепер переходить від узгодження змісту освіти до глибокої взаємодії, обґрунтованої інтеграції знань, умінь та елементів мислення майбутнього фахівця. Проблема інтеграції змісту дисциплін досліджувалася хоча і широко, однак доволі однобічно. Зауважено, що засвоєння учнями наявної натепер системи і сукупності знань з основ наук є далеко не повним завданням школи. У статті акцентовано увагу на тому, що оволодіння мовою не є головною метою, самоціллю, а лише засобом у розумінні взаємозв’язків і взаємодій мови з іншими дисциплінами, оскільки мовні інтегровані курси реалізовують системний підхід до збагачення всіх значущих компонентів усного і писемного мовлення на предметному змісті дисципліни, що інтегрується. Особливо ефективними є курси, в яких різноманітна мистецька діяльність використовується як методологія навчання іноземної мови і дисципліни, що інтегрується. Наголошено, що інтегративні зв’язки не ламають структуру і специфіку кожного навчального курсу, а гармонійно поєднують їх у загальну систему знань, здібностей, навичок та ціннісних орієнтацій особистості. Тоді взаємозв’язок знань та інтегративні компоненти у змісті навчання будуть органічними частинами системи реально існуючих знань та реально існуючих між ними зв’язків. Обґрунтовано, що інтегративнi зв’язки між вивченням спеціальних дисциплін та іноземної мови спрямовані на удосконалення професійних знань студентів та розвиток мовного апарату з іноземної мови. Зроблено висновок, що за умов цілісного, інтегративного підходу до вивчення іноземної мови та спеціальних дисциплін відбувається перенесення навичок і вмінь пошуку інформації, сформованих під час навчання іноземної мови, в мовну діяльність рідною мовою. Засобами іноземної мови вдосконалюється загальна мовленнєва та предметна компетенція тих, хто навчається.

У статті розглянуто та обґрунтовано актуальні проблеми навчання природничої освітньої галузі за умов динамічності реформування сучасної системи освіти, де чітко виокремлюється проблема професіоналізму діяль- ності вчителя початкової школи. Метою роботи є розкриття сутності готовності майбутніх учителів початкової ланки освіти до формуван- ня у молодших школярів предметної природознавчої компетентності; характеристика практичного стану цього феномена; дослідження відповідності підготовки майбутнього вчителя вимогам Державного стандарту почат- кової ланки загальної освіти, адже підготовка майбутнього фахівця наразі має бути спрямована на здатність керувати освітнім та виховним процесом, на впровадження нових інтерактивних технологій у процес навчання дітей молодшого шкільного віку природничої освітньої галузі інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Охарактеризовано та розкрито проблему формування природознавчої компетентності студентів – майбутніх вчителів початкової школи. Досліджується відповідність підготовки майбутнього вчителя вимогам нового Дер- жавного стандарту початкової загальної освіти (від 24 липня 2019 р. № 688). Визначено зміст природознавчих компетенцій за результатами теоретичного аналізу досліджень учених-методистів як минулого, так і сучасності. Особливу увагу приділено результативно-цільовій спрямованості початкової освіти. Пріоритетним підхо- дом природничої освіти визначено компетентнісний та обґрунтовано його безперечну перевагу над традицій- ним та інноваційним підходами. Предметну природознавчу компетентність розглянуто нами з позиції інтегра- тивного підходу та обґрунтовано методичні умови формування предметної компетентності учнів молодшого шкільного віку через системне набуття ними окремих предметних компетенцій на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

У статті досліджуються особливості реалізації компетентнісного підходу до формування мисленнєвої діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі музичного навчання загалом та під час удосконалення музично-інтонаційного словника. Компетенцію ми розуміємо як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, сукупність знань, умінь, навичок та способів діяльності. Також виокремлюємо поняття компетентність як володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. Компетентнісний підхід в освіті пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки ґрунтується на особистості індивіда та може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання певного комплексу дій. Об’єм музичного мислення розглядається нами з точки зору розвиненості музично-інтонаційного словника майбутніх учителів, удосконалення якого створює основу для формування здібності поєднувати окремі музичні враження в цілісну картину музичного мистецтва, і творчого прояву учителя в музиці. Мислення як процес пізнання предметів або явищ включає пошук зв’язків: зовнішніх і внутрішніх, істотних і неістотних. У музичному мистецтві особливо важливий зв’язок явищ у русі, мінливості в співвідношенні звучних елементів. Інтонаційний словник розуміємо як “запас” музичних інтонацій, котрі сподобалися і запам’яталися.

Введение. Необходимость внедрения методов обучения, способствующих созданию мультиязыкового образовательного пространства в российских вузах, обусловлена стремлением российского высшего образования к повышению собственной конкурентоспособности на мировой арене. Одним из способов решения данной задачи выступает интегрированный предметно-языковой подход (Content and Language Integrated Learning, CLIL). Для своей успешной реализации подход требует дополнительной подготовки преподавателей инженерных образовательных программ, заключающейся в формировании необходимого набора компетенций, который в рамках данной работы определяется как CLIL-компетенция. Цель – определить понятие «CLIL-компетенция преподавателя инженерных образовательных программ», ее составляющие и критерии сформированности, а также предложить механизмы для ее формирования. Материал и методы. Использованы теоретические методы сравнительного анализа, синтеза и обобщения исследований зарубежных и отечественных авторов, посвященных изучению компетенций, необходимых для качественной реализации CLIL-обучения. Методом педагогического моделирования поэтапно описан процесс формирования CLIL-компетенции вузовского преподавателя инженерных образовательных программ и подходы к измерению уровня ее сформированности. Метод сравнительного анализа, синтеза и обобщения научно-методической литературы, описывающей мировые практики реализации CLIL-обучения, а также содержание экзамена TKT: CLIL, позволил определить наполнение курса повышения квалификации, направленного на формирование CLIL-компетенции. Результаты и обсуждение. Дано определение понятию «CLIL-компетенция преподавателя инженерных образовательных программ» на основе списка общекультурных, общепрофессиональных и профессиональных компетенций, необходимых для реализации CLIL-обучения. Разработаны критерии сформированности данной компетенции и их дескрипторы на основе дидактических принципов CLIL-подхода и содержания экзамена TKT: CLIL. Построена модель формирования CLIL-компетенции на базе курса повышения квалификации «Преподавание профильной дисциплины на иностранном языке на основе CLIL-подхода», разработанного на платформе Moodle. Заключение. Эффективная реализация CLIL-обучения, представляющего собой подход, способствующий созданию мультиязыковой образовательной среды современного российского вуза, сопряжена с необходимостью развития у преподавателей инженерных образовательных программ соответствующего набора знаний, умений и навыков, т. е. с необходимостью формирования CLIL-компетенции. Данная задача может быть решена в процессе повышения квалификации с использованием метода педагогического моделирования. Introduction. The need to introduce teaching methods contributing to the development of a multilingual educational space in Russian universities is due to the necessity of increasing competitiveness of Russian higher education. Content and Language Integrated Learning (CLIL) is one of the methods for solving this problem. However, its successful implementation requires additional training of subject teachers, which implies the development of a set of necessary competencies, which in the framework of this study is defined as CLIL-competence. The objective is to define CLIL-competence of a subject teacher, describe its components, assessment criteria, and propose the ways of its development. Material and methods. The theoretical methods of comparative analysis, synthesis and generalization foreign and domestic research on competencies necessary for the high-quality CLIL-training implementation are applied. Using the method of pedagogical modeling, development of the CLIL-competence of a subject teacher and approaches to measuring its level are described on a step-by-step basis. The method of comparative analysis, synthesis and generalization of scientific and methodological literature describing the world practices of implementing CLIL, and the content of the exam TKT: CLIL have determined the content of the advanced training course aimed to develop the CLIL-competence of a subject teacher. Results and discussion. The concept of “CLIL-competence of a subject teacher” has been derived on the basis of general cultural, general professional and professional competencies necessary for a subject teacher to implement CLIL. The criteria for assessing the level of this competence and their descriptors have been developed based on the didactic principles of CLIL and the content of the exam TKT: CLIL. A pedagogical model for developing the CLILcompetence of a subject teacher has been built on the basis of the advanced training course “Teaching a subject in a foreign language based on CLIL” developed on the LMS Moodle platform. Conclusion. The effective implementation of CLIL being an approach contributing to the creation of a multilingual educational environment of a modern Russian university is associated with the need to develop an appropriate set of knowledge, skills and abilities among subject teachers, that is, a CLIL-competence. This task can be solved in the process of professional development using the method of pedagogical modeling.

У статті розглядаються основні принципи компетентнісного підходу в сучасній освіті, етапи його становлення, склад мотиваційної компетенції в галузі навчання фахівців, характерологічні ознаки ключових компетенцій. Однією з головних науково-методичних проблем, що постають перед вишами в зв'язку з переходом на нові стандарти, за основу яких взято компетентнісний підхід, є розробка вітчизняної концепції компетентнісного навчання, змісту, типологій та рівнів самих компетенції в системі вищої професійної освіти. Багато положень компетентнісної освіти ще не стали предметом практичної педагогіки. Тому сьогодні для реалізації компетентнісного підходу необхідно спиратися на міжнародний освітній досвід і враховувати необхідність його адаптації до традицій і потреб країни. Перехід до компетентнісного підходу у вищій освіті дозволяє не просто накопичувати знання з дисциплін, які викладаються, а стимулює творче, креативне їх використання, що дозволяє студенту бути мобільним в освітньому середовищі, як країни, так і світу, а випускникові вишу стати затребуваним і конкурентноспроможним на ринку праці.

Робота присвячена актуальній проблемі формування предметної компетенції по хімії у студентів екологічних спеціальностей. У ній науково обгрунтовано і розроблено концепцію та модель формування, контролю і оцінки предметних компетенцій по хімії для студентів-екологів.<br>Работа посвящена актуальной проблеме формирования предметной компетенции по химии у студентов экологических специальностей. В ней научно обоснованно и разработана концепция и модель формирования, контроля и оценки предметных компетенций по химии для студентов-экологов.<br>Work devoted to the issue of forming the subject of competence on environmental chemistry students specialties. It scientifically and developed the concept and model of the formation, monitoring and evaluation of subject competencies in chemistry for students-ecologists.

Головань Я. В. Формування професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи в процесі фахової підготовки : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 013 «Початкова освіта» / наук. керівник О. М. Мельник. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 84 с.<br>UA : Робота викладена на 84 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 96 джерел. Мета дослідження – виявити, теоретично обґрунтувати та експериментальним шляхом перевірити педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи. Об’єкт дослідження – процес формування професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи. Предмет дослідження – педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи. У роботі проаналізовано процес становлення та розвитку професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи у педагогічних закладах вищої освіти України; розкрито особливості професійної діяльності вчителя початкової школи у сучасних умовах; визначено структуру професійної компетентності вчителя початкової школи; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи.<br>EN : The work is presented on 84 pages of printed text. The list of links includes 96 sources. The purpose of the study is to identify, theoretically substantiate and experimentally test the pedagogical conditions for the formation of professional competence of future primary school teachers. The object of research is the process of forming the professional competence of future primary school teachers. The subject of research - pedagogical conditions for the formation of professional competence of future primary school teachers. The paper analyzes the process of formation and development of professional training of future primary school teachers in pedagogical institutions of higher education of Ukraine; the peculiarities of the professional activity of a primary school teacher in modern conditions are revealed; the structure of professional competence of a primary school teacher is determined; theoretically substantiated and experimentally tested pedagogical conditions for the formation of professional competence of future primary school teachers.

предметом исследовательского поиска является анализ институциональных условий, которые предопределяют развитие отечественной системы образования. Подчеркивается, что образование – одна из ключевых ценностей для представителей различных социальных групп. В рамках реализуемого федерального проекта «Образование» были определены приоритеты по повышению квалификационного уровня человеческих ресурсов, обретению долгосрочной конкурентоспособности на основе качества ее человеческого капитала. Наблюдаемое сегодня развитие различных форм образования не всегда соответствует приращению академических знаний и профессиональных компетенций. Практика показывает, что ориентир на локализованное интенсивное развитие образования однозначно не приводит к ожидаемым качественным изменениям человеческого капитала. Статусные признаки образования не всегда могут соответствовать реальной квалификации. При этом диплом о высшем образовании нередко может рассматриваться лишь как возможность быть «востребованным» работодателями. В связи с этим акцент делается на различные способы обеспечения трудоустройства молодежи, организацию партнерского взаимодействия работодателей и представителей системы образования. В этом плане актуальна практика развития перспективных секторов «общества знаний». Отмечено, что высокий уровень образования и простое вложение в образование отнюдь не определяет развитие того или иного региона нашей страны. Поэтому важно уделять особое внимание совершенствованию соответствующей инфраструктуры, обеспечивающей включенность молодых специалистов в трудовую деятельность. the subject of the research is the analysis of the institutional conditions that determine the development of the national education system. It is emphasized that education is one of the key values for representatives of various social groups. Within the framework of the federal project "Education" implemented in our country, priorities were identified for improving the qualification level of human resources, gaining long-term competitiveness based on the quality of its human capital. In this regard, the development of various forms of education observed today does not always correspond to the increment of academic knowledge and professional competencies. Practice shows that the focus on localized intensive development of education does not lead to the expected qualitative changes in human capital. The status signs of education may not always correspond to the real one.

Із встановленням нових стандартів освіти змінюються підходи до формування ключових компетенцій учнів, переглядаються вимоги до засвоюваних школярами знань, вмінь та навичок. Лабораторний практикум є основним джерелом формування в учнів предметних вмінь та навичок і відкриває можливості для практичного застосування предметних знань. Метою статті є висвітлення окремих питань методики проведення лабораторних робіт з біології у класах з поглибленим вивченням цієї шкільної дисципліни (11 клас), яка дозволяє ефективно формувати в школярів систему предметних знань.

Із встановленням нових стандартів освіти змінюються підходи до формування ключових компетенцій учнів, переглядаються вимоги до засвоюваних школярами знань, вмінь та навичок. Лабораторний практикум є основним джерелом формування в учнів предметних вмінь та навичок і відкриває можливості для практичного застосування предметних знань. Метою статті є висвітлення окремих питань методики проведення лабораторних робіт з біології у класах з поглибленим вивченням цієї шкільної дисципліни (11 клас), яка дозволяє ефективно формувати в школярів систему предметних знань.