Academic literature on the topic 'Капілярна структура'

Візуальні дослідження руху рідини виявили структуру розподілу швидкості в поперечному перерізі. Виконано аналіз двох напрямків досліджень: ідей І. Пригожина пошуку зовнішніх сил для організації структури або системи; а також гіпотеза М. Великанова про визнання форми існування матеріальних середовищ з притаманною їм самоорганізації когерентних або дискретних утворень. Виявлення структури потоків, стійкої в просторі і часі, пояснює: чому навколишній світ демонструє високу ступінь організації і порядку всупереч домінування моделі хаосу турбулентності і твердження про тенденції зростання ентропії. Гідравлічні експерименти довели вплив структури потоків на розподіл параметрів при русі рідин і газів. Коефіцієнт гідравлічного тертя при заданих початкових параметрах залежить не тільки від числа Рейнольдса і шорсткості, але також залежить від поперечних розмірів каналу. Хвильовий характер розподілу параметрів отримано як при турбулентному, так і при ламінарному режимах течії. Хвильовий характер зміни коефіцієнта гідравлічного тертя знімає проблему невизначеності розрахунку втрат напору та інших енергетичних показників обладнання. Результати досліджень показують можливість формувати структуру потоку при русі рідин і газів. До традиційних уявлень про параболічний закон розподілу епюри усереднених значень швидкостей додано хвильовий характер розподілу пульсаційних компонент швидкості. Підсумовування епюри усереднених значень швидкості течії в кожній точці потоків з хвильовим характером розподілу пульсаційних компонент швидкості дає епюру реальних значень швидкості в кожній точці поперечного перерізу каналу. Експеримент з капілярами різних розмірів показав, що виявлена в візуальних дослідження довжина хвилі структури потоків, формує також відхилення висоти капілярного підняття води від середнього значення більш ніж на 10%. Проведені експерименти показали, що відхилення параметрів швидкості, коефіцієнта гідравлічного тертя, коефіцієнта тепловіддачі, висоти капілярного підйому води від усереднених значень для заданої величини початкового тиску при зміні поперечних розмірів проточних частин має хвильовий характер зі стійким розміром довжини хвилі.

Перспективним напрямком підвищення енергоефективності і зменшення малогабаритних характеристик тепломасообмінного обладнання, яке використовується в хімічній, харчовій та ін. галузях є застосування методів, які забезпечують оптимізацію параметрів процесів в обладнанні. Одним з основних принципів, покладених в основу проектування і експлуатації контактних тепломасообмінних апаратів, є забезпечення стабільності взаємодії плівки рідини і потоку газу або пари. Характер взаємодії визначається кризовими явищами, пов'язаними з порушенням режиму течії плівки при високих швидкостях газового потоку, що супроводжується інтенсивним уносом крапель і початком процесу захлинання. Представлені результати дослідження показують, що використання капілярно-пористого покриття поверхні каналів контактних апаратів впливає на хвильові процеси в плівці і сприяє зниженню нижньої границі початку процесу захлинання при певних умовах. Досліджено вплив геометричних характеристик покриття на інтенсивність процесів тепломасообміну в контактному апараті. Використання результатів експериментального дослідження гідродинаміки двофазного потоку в каналах з капілярно-пористим покриттям дозволило уточнити аналітичний розв’язок задачі по визначенню границь кризових явищ. Аналіз результатів дослідження показав, що початок процесу захлинання наступає при значно більший товщині плівки, що є істотним позитивним моментом при експлуатації контактних тепломасообмінних апаратів.

Наведено результати патологоанатомічного розтину 20 трупів котів, віком від 3 місяців до 7 років, у яких прижиттєво (на основі анамнезу, клінічних ознак, лабораторно-інструментальних методів дослідження та експрес-тесту VetExpert FCoV Ab) було діагностовано інфекційний перитоніт. Усі тварини утримувалися в домашніх умовах. Для гістологічного та гістохімічного дослідження були відібрані зразки нирок, які фіксували у 10% водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа та Буена. Виготовлені гістозрізи фарбували гематоксиліном та еозином, за методами Браше, Стідмена та Мак-Манусом. Зразки нирок після фіксації в 10% водному розчині нейтрального формаліну промивали в проточній воді та за допомогою заморожуючого мікротома ТОС-2 виготовляли гістозрізи, які в подальшому фарбували суданом-ІІІ. За патологоанатомічного розтину виявлено в більшості випадків помірну нефромегалію, застійну гіперемію, де в одних котів - превалювали дрібні крапкові крововиливи, в інших – сіруваті осередки. За гістологічного дослідження нирок котів, хворих на інфекційний перитоніт, структурні зміни були не однотипними, що, ймовірно, зумовлено тривалістю перебігу хвороби. У паренхімі нирок одних котів спостерігали кровонаповнення капілярів клубочків, мікросудин строми, гломерулярні та тубулоінтерстиціальні зміни. Структурні зміни в клубочках характеризувались розширенням капсули Шумлянського-Боумена та нагромадженням у просвіті гомогенної білкової або пінистої фуксинофільної маси, потовщення капілярних мембран сплетінь клубочків з помірним розширенням мезангіального матриксу, а в епітелії дистальних та проксимальних відділів канальців – білково-жирову дистрофію, що вказувало на розвиток серозного гломерулонефриту і білково-жирової дистрофії епітелію канальців. У нирках інших котів превалювало інтерстиціальне запалення. Інтерстиція просочена глікозаміногліканами, глікопропротеідами та інфільтрована клітинними елементами. В осередках запалення відзначали лімфогістіоцитарну інфільтрацію з домішками нейтрофілів і плазматичних клітин. Навколо клубочків, судин та між канальцями формувались клітинні інфільтрати. У ниркових клубочках простежували розширення перикапілярного просвіту з набубнявінням капілярних стінок і нагромадженням між ними гомогенної білкової еозинофільної маси. В епітелії звивистих канальців кіркової і мозкової речовини нирок виражені різного ступеня дистрофічно-некробіотичні зміни. Виявлені світлооптичні зміни вказували на розвиток гострого тубулоінтерстиціального нефриту.

Представлено огляд традиційних і сучасних технологій екстрагування рослинної і тваринної сировини та інноваційних методів інтенсифікації процесів екстракції. Розглянуто три основні фактори які забезпечують інтенсифікацію процесів екстракції, а саме: збільшення питомої поверхні контакту фаз, підтримання високого потенціалу масопереносу, а також прискорення масопереносу через міжфазну поверхню. Серед них найбільш вагомим фактором інтенсифікації є прискорення внутрішнього масопереносу в структурі сировини. На цій лімітуючій стадії відбувається підведення розчинника до цільового компонента і подальша молекулярна дифузія розчиненої речовини через складну капілярно-пористу структуру до поверхні частинки. Показано, що сучасні інноваційні методи, спрямовані саме на заміну молекулярної дифузії в матриці сировини на конвективний масоперенос. Ефективність цих методів базується на ефектах кавітації, які розглядаються як основний фактор інтенсифікацій внутрішнього масопереносу в сировині. Обговорюються основні механізми кавітаційної дії, які сприяють прискорення внутрішнього масопереносу. В статті особливу увага приділено роботі пульсаційних екстракторів, котрі ефективно застосовуються при екстрагуванні з грубо дисперсної сировини. Розглянуто конструкцію і принцип работи пульсаційного диспергатора-екстрактора, в якому для посилення кавітаційної ефектів дії вперше застосовано сопло Вентурі. До найбільш вагомих переваг нової конструкції віднесено можливість скорочення часу екстракції, максимальне вилучення цільових речовин, зменшення питомих енерговитрат та збільшення продуктивності, а також можливість одночасного проведення процесів змішування, екстракції, диспергування, гомогенізації, що дозволить в подальшому його застосування в різних промислових технологіях.

У статті наведено можливості сучасної ендоскопії в отриманні якісних зображень слизової оболонки верхніх відділів травного тракту з застосуванням технологій високої роздільної здатності, збільшення та вузького спектра, що значно покращує візуалізацію капілярів та інших структур поверхні слизової оболонки. Використання ендоскопії зі збільшенням, хромоскопії та вузькоспектральної ендоскопії значно покращує якість огляду, скорочує час дослідження та число виконуваних біопсій.

У статті наведено аналіз данних про будову гемомікроциркуляторного русла щурів під впливом різних доз метилтретбутилового ефіру (500 мг/кг, 50 мг/кг, 5 мг/кг, 0,5 мг/кг). Вивчали структуру епдотеліоцитів гемомікроциркуляторного русла вилочкової залози щурів на 3-, 8-, 15-, 22-, 60-ту добу експерименту. Дія метилтретбутилового ефіру проявляється у надмірному рівні апоптозу лімфоцитів та зниженні фагоцитарної активності макрофагів, які піддаються некрозу в вилочковій залозі.

Стаття містить результати експериментальної частини дослідження, що проводиться за загальним напрямом впровадження технологій адресної доставки енергії (АДЕ) в типових процесах харчової та переробної промисловості. В роботі визначено мету та засоби досягнення результатів, методи проведення дослідження, приведено аналіз отриманих результатів. Основний зміст роботи полягає в дослідженні умов та обмежень при яких можливо та доцільно ініціювання та підтримка в стабільному стані механодифузійного режиму вилучення вологи при зневодненні вологих матеріалів з капілярно-пористою структурою. Визначено актуальність та доцільність використання ефекту механодифузії в процесах зневоднення сировини рослинного походження та вологих матеріалів з схожою будовою внутрішніх шарів. Обґрунтовано необхідність використання додаткових рушійних сил для інтенсифікації процесу вологовідведення з поверхні частинок матеріалу. Зокрема запропоновано використати для цього принцип фільтраційного способу сушіння. Визначено основні переваги комбінування енергопідведення за допомогою мікрохвильового електромагнітного поля та вологовідведення способом фільтраційного сушіння. Експериментально доведено принципову можливість та ефективність такої комбінації. Описано причини обрання даного напряму досліджень, місце дослідження в системі наукової діяльності наукового колективу, зв’язки з іншими дослідженнями. Обґрунтовано актуальність дослідження, обрано конструкцію дослідного стенда, способи проведення експерименту та методи оцінки отриманих результатів. Приведено структурну схему та порядок проведення експерименту, обґрунтовано способи та методику збору інформації про хід експерименту. Описано принципи керування процесом енергопідводу та процесом вологовідведення. Надано обґрунтування обраного способу впливу на процес зневоднення, та доцільність його реалізації в стрічковій сушильній установці. Визначено модельну сировину та параметри процесу, що підлягають контролю в ході експерименту. Надано зразки графіків залежностей між основними параметрами процесу, отримані в ході експерименту. Виконано оцінку отриманих результатів. Визначено залежності кінетики процесу від питомої величини енергопідведення. Надано принципову схему удосконаленого сушильного модуля стрічкової мікрохвильової сушильної установки з реалізацією режиму механодифузійного вологовидалення. Приведено висновки, щодо завершеного етапу дослідження.

Поширеність цукрового діабету, його ускладнень, а також захворювань скронево-нижньощелепних суглобів невпинно зростає. Однак немає даних про зміни структури цього диартрозу при вказаній ендокринній патології. Мета – встановити особливості структурних змін скронево-нижньощелепного суглоба при гіперглікемії. Матеріал і методи. Експериментально вивчено скронево-нижньощелепні суглоби 60 білих статевозрілих щурів-самців, яких поділили на 4 групи. Тваринам 1 та 2 груп моделювали стрептозотоцин-індукований цукровий діабет. Самців 3 та 4 груп використовували у якості контролю. Евтаназію щурів здійснювали через 30 та 60 діб від початку експерименту шляхом кровопускання в умовах тіопенталового наркозу. Гістологічні зрізи із скронево-нижньощелепних суглобів готували за загальноприйнятою методикою, розміщували на предметних скельцях, фарбували гематоксиліном-еозином та вивчали світлооптично. Результати. Товщина перихондрію дещо стоншувалась, переважно у клітинному шарі. В прилеглих судинах наростало повнокров’я. Частина великих клітин із ексцентрично розташованими більш чіткими ядрами локалізувалась переважно по периферії, синтезуючи навколо себе матрикс. По краю трабекул візуалізувалась помірна кількість остеобластів. У внутрішньосуглобовому диску спостерігався помірний мукоїдний набряк. Його волокна дещо потовщувались, зростала кількість клітинного інфільтрату між ними, з переважанням фібробластів, макрофагів та опасистих клітин. У синовіальній оболонці наростала вогнищева гіперплазія клітин та посилювався синтез синовіальної рідини. Серед товстих волокон еластину зв’язкового апарату збільшувалась кількість тонких колагенових волокон із набряком та помірною клітинною реакцією. В оточуючій тканині візуалізувались пучки колагенових волокон, між якими накопичувались фіброцити, а також ознаки осифікації. Зростання кількості остеобластів у волокнистій структурі та деструктивні зміни хондроцитів свідчили про ознаки руйнування хрящової тканини. Серед волокон кісткових трабекул спостерігалась вогнищева гіперплазія клітин гемопоетичного ряду. В трабекулах візуалізувалась велика кількість капілярних петель. Кровонаповнення судин знижувалось. Дозрівання хондроцитів, їхнє перетворення з клітин першого в клітини другого типу призводило до зростання базофілії міжклітинної речовини. У внутрішній поверхні суглоба між клітинами фібробластичного ряду візуалізувались остеобласти. Висновки. Експериментальний стрептозотоцин-індукований цукровий діабет призводив до виражених деструктивних процесів у скронево-нижньощелепних суглобах. Встановлені морфологічні зміни структурних елементів даного суглоба свідчать про порушення процесів остео- та хондросинтезу через 2 місяці від початку експериментального моделювання гіперглікемії.

У цій статті розглянутий вплив старіння на функціональну та структурну цілісність венозного кровообігу мозку з точки зору потенційних механізмів, що беруть участь у патогенезі нейродегенерації та когнітивного спаду. Повідомлялося про збільшення венозного колагенозу в мозку з явним лейкоареозом, що свідчить про те, що патологічна перебудова венозної стінки може сприяти ураженню білої речовини як при нормальному старінні, так і при хворобі Альцгеймера. Імовірно, що через вікове зниження розтяжності внутрішня яремна вена втрачає компенсаторну здатність збільшувати трансмуральний тиск і тим самим спричинює у венозній системі мозку венозну гіпертензію. Діосмін підвищує тонус венозних і лімфатичних судин, зменшує венозний і лімфатичний застій, зміцнює стінки капілярів і знижує їх проникність, виявляє протизапальний, протинабряковий і анальгезивний ефекти, покращує мікроциркуляцію і трофіку тканин, перешкоджає тромбоутворенню. Гесперидин сприяє зміцненню стінок дрібних судин, завдяки чому знижується їх проникність, що зумовлює зменшення набряків.

Обумовлено причини зростання обсягів сушіння рослинної сировини. Визначено актуальність пошуку та дослідження нових способів енергопідведення в процесах сушіння рослинної сировини. Показано основні переваги мікрохвильового сушіння порівняно з традиційними конвенційними технологіями сушіння. Визначено основні недоліки та обмеження мікрохвильового сушіння. Показано зв'язок теми дослідження з напрямами наукової роботи кафедри процесів, обладнання та енергетичного менеджменту. Обрано робочу гіпотезу про взаємодію мікрохвильового поля з вологою в капілярно–пористих структурах. Визначено відмінності в процесі енергопідведення при мікрохвильовому та конвекційному сушінні. Визначено основні конструктивні обмеження для дизайну мікрохвильових сушильних апаратів. Описано обсяг та зміст проведених раніше досліджень. Приведено узагальнений аналіз результатів дослідження мікрохвильового сушіння для різних видів рослинної сировини. Обґрунтовано вибір апаратурної схеми установки для сушіння рослинної сировини в потоці. Визначено основні конструктивні рішення та обмеження, що визначають конструкцію мікрохвильової сушильної установки для рослинних матеріалів. Описано конструкцію та принцип дії дослідної стрічкової мікрохвильової сушильної установки створеної для проведення дослідження. Описано порядок проведення експериментального мікрохвильового сушіння насіння соняшника. Визначено основні залежності процесу мікрохвильового сушіння соняшника. Досліджено залежність між швидкістю вологовидалення та потужністю електромагнітного підведення енергії а також тривалістю сушіння. Визначено основні переваги комбінованого сушіння з використанням мікрохвильового та інфрачервоного випромінювання. Описано конструкцію та принцип дії установки для дослідження процесу вологовидалення при інфрачервоному сушіння. Визначено залежності кінетики процесу від величини енергопідведення та тривалості енергетичного впливу. Приведено аналіз отриманих результатів. Надано обґрунтування для наступного етапу дослідження.

Дисертація присвячена дослідженню двох типів металевих пористих матеріалів, що можуть застосовуватися у якості капілярних структур теплових труб, – моноволокнистих та композиційних волокнисто-порошкових структур. У результаті досліджень процесів теплопровідності металевих пористих матеріалів отримано залежності для інженерних розрахунків теплопровідності каркасу моноволокнистих і композиційних матеріалів. На основі експериментальних досліджень впливу характеристик металевих волокнистих матеріалів на процеси кипіння в умовах вільного руху води запропоновано формулу для інженерних розрахунків температурних напорів початку кипіння води на металопористих поверхнях. Експериментальні дані дозволили порівняти реальні значення коефіцієнтів тепловіддачі α з даними, отриманими за уточненою в даній роботі моделлю кипіння на пористих поверхнях. У результаті уточнення вдалося значно наблизити розраховані за моделлю величини α до експериментально отриманих даних і підтвердити адекватність моделі. Із застосуванням моделі було уточнено методику визначення внутрішнього термічного опору теплових труб з металевими пористими структурами. Виконаний цикл експериментальних досліджень теплових труб з металоволокнистими і теплових труб з композиційними капілярними структурами показав, що при роботі в горизонтальному положенні останні не поступаються за основними характеристиками тепловим трубам з волокнистими капілярними структурами, до того ж перевершують їх за максимальною теплопередавальною здатністю при роботі проти сил гравітації.
The dissertation is devoted to the investigation of two types of metal porous materials, which can be used as capillary structures of heat pipes – monofibrous and composite fibrous-powder structures. The dependences for engineering calculations of frame thermal conductivity for monofibrous and composite materials were obtained after the experiments of heat conduction processes in metallic porous materials. Multi-factor dependence for calculations of temperature difference of the water boiling beginning on metallic porous surfaces was proposed on the basis of the experimental studies of boiling in free water flow. The obtained experimental data allowed to compare the real values of heat transfer coefficients α with the data obtained by the model of boiling on porous surfaces (the KPI model) specified in the dissertation. As a result of model elaboration, It became possible to bring the calculated  values obtained by the experiments to the model calculated α values and to confirm the adequacy of the model. It was refined the method of internal thermal resistance determining in heat pipes with metal porous structures by the application of the KPI model. The cycle of experimental studies of heat pipes with monofibrous and composite capillary structures showed, that in horizontal position heat pipes with composite structures do not concede with the main characteristics (maximum heat transfer capacity and thermal resistance) to the heat pipes with monofibrous capillary structures. In addition, maximum heat transfer capacity of composite heat pipes has higher values, than the same one of mono-fibrous pipes, when working against the forces of gravity.
Диссертация посвящена исследованию двух типов металлических пористых материалов, которые могут быть использованы в качестве капиллярных структур тепловых труб – моноволокнистых и композиционных волокнисто-порошковых структур. В результате исследований процессов теплопроводности металлических пористых материалов получены зависимости для инженерных расчетов теплопроводности каркаса моноволокнистих и композиционных материлов. Многофакторные зависимости характеризуют взаимосвязь между теплопроводностью каркаса материалов и их структурными характеристиками. Однофакторные функции вида λ кс = f(П) позволили сравнить теплопроводность композиционных и моноволокнистих структур, в результате чего было установлено, что коэффициенты теплопроводности λ кс композиционных капиллярных структур несколько ниже, чем у моноволокнистых структур, для одинаковых диапазонов пористости. Однако это различие в значениях λ кс является незначительным. На основе экспериментальных исследований влияния характеристик металлических волокнистых материалов на процессы кипения в условиях свободного движения воды предложено формулу для инженерных расчетов температурных напоров начала кипения воды на металловолокнистых пористых поверхностях. Полученные в работе результаты удовлетворительно коррелируются с известными данными, однако существуют и определенные различия, которые влияют на уменьшение температурных напоров закипания при одинаковых значениях пористости капиллярных структур. Исследование температурного напора начала кипения на пористых поверхностях позволило определить, что для пористых медных образцов данный температурный напор составляет 0,5-2,0 ⁰С, в то время как температурный напор начала кипения на относительно «гладких» технических поверхностях – от 7 до 12 ⁰С. Экспериментальные данные позволили сравнить реальные значения коэффициентов теплоотдачи α с данными, полученными по уточненной в данной работе модели кипения на пористых поверхностях (модель КПИ). В результате уточнения удалось значительно приблизить рассчитаные по модели величины α к экспериментальным значениям и подтвердить адекватнисть модели. Анализ полученных экспериментальных данных кипения на металлических пористых поверхностях свидетельствует о том, что медные волокнистые структуры средней пористости (40-50 %) в диапазоне толщин от 0,5 до 1,0 мм позволяют обеспечить наибольшие значения коэффициентов теплоотдачи α, по сравнению с металлическими волокнистыми структурами других диапазонов пористостей и толщин, исследованными в данной работе. Также с применением модели кипения КПИ была уточнена методика определения внутреннего термического сопротивления тепловых труб с металлическими пористыми структурами. Выполненный цикл экспериментальных исследований тепловых труб с металло-волокнистыми и композиционными капиллярными структурами с использованием этанола в качестве теплоносителя показал, что в горизонтальном положении и в положении «режим термосифона» тепловые трубы с капиллярными структурами обоих типов обеспечивают стабильное функционирование в диапазоне тепловых потоков до 70 Вт. При этом термические сопротивления тепловых труб с «новым» типом капиллярных структур не превышают термические сопротивления труб, изготовленных на основе моноволокнистых структур. В положениях, когда зона нагрева трубы находится выше, чем зона охлаждения, композиционные капиллярные структуры нового типа обеспечивают стабильное функционирование для тепловых потоков до 25 Вт, что является более высоким показателем, чем у тепловых труб с моноволокнистыми структурами (10-15 Вт). Последний факт нужно учитывать при конструировании аппаратов и приборов с тепловыми трубами.