Academic literature on the topic 'Звання українців'

Стаття присвячена одному з малодосліджених і міфологізованих аспектів історії Голокосту – проблемі рятування євреїв у часи Другої світової війни. Незважаючи на широкий масив джерельної бази, яка, по суті, і продукує низку хибних узагальнень щодо історій порятунку євреїв від знищення нацистами, оскільки ґрунтується на спогадах тих, хто пережив Голокост, історики стикаються із складністю інтерпретації і достовірності цих матеріалів. Специфіка використання наративів вимагає особливо ретельного наукового аналізу та зіставлення отриманих даних з іншими джерелами інформації. Фактично дослідники звернулися до теми порятунку євреїв України в період Голокосту лише в пострадянський період. Нетривалість людської пам’яті є причиною великих розбіжностей між інформацією, яку можна було б отримати одразу по завершенню подій Другої світової війни і через двадцять, п’ятдесят, а тим більше сімдесят років. Проте спогади очевидців, рятівників і порятованих, інтерв’ю у вигляді відео- чи аудіозаписів у пропонованій статті доповнені низкою документальних джерел, що зберігаються в різних архівних установах України. У статті проаналізовано деякі з існуючих міфів щодо порятунку євреїв неєврейським населенням України в часі Голокосту, зокрема міф про антисемітські настрої українців, про безкорисливість рятівників тощо. Для спростування міфу про антисемітські настрої українців, передусім у Західній Україні, розглянуто регіональний аспект рятування, з’ясовано розподіл українських Праведників народів світу за областями і регіонами країни. Оперуючи кількісними даними, доведено особливий статус Вінницької області, яку виділено в окремий регіон. Варто зазначити, що для порівняння взято лише тих рятівників, яких офіційно визнано Яд Вашем, тобто присвоєно звання «Праведник народів світу», але у статті наведено історії й інших рятувань, зазвичай невдалих, оскільки саме матеріали судових справ німецьких окупантів проти місцевих мешканців збереглися в архівах. Розглядаючи приклади рятування євреїв на окупованій території України, доходимо до висновків щодо основних мотивів людей, які ризикували не лише своїм власним життям, а (що траплялося частіше) життям своїх рідних. Наведено приклади рятування євреїв членами подружніх національно змішаних пар, їхніми рідними, а також людьми, які мали романтичні почуття чи дружні стосунки. Природними виглядають історії порятунку єврейського населення представниками релігійних громад. Ключові слова: Голокост, Праведники народів світу, рятування, врятовані, рятівники євреїв, очевидці подій, міф, усна історія.

Мета статті полягала в тому, щоб визначити тенденції підготовки наукових кадрів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області. З’ясовано, що об’єктивної інформації щодо реального стану розвитку освіти і науки на тимчасово окупованих територіях України не вистачає для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Аргументовано необхідність наукових пошуків у вказаному напрямі. Визначено тенденції розвитку наукової діяльності на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської області.По-перше, така діяльність має активний характер. На теперішній час лише у так званому ДНР більше 100 осіб мають фейкові дипломи доктора наук, більш ніж 400 осіб – кандидата наук. Щонайменше 4 так званих доктори юридичних наук підготовлені на тимчасово окупованих територіях Луганської області. Аналіз текстів, доступних у мережі Інтернет, свідчить, що частина вказаних текстів носить не науковий, а ідеологічний характер, в них обстоюються ідеї «Російського світу», а процеси, що відбуваються в Україні, подаються у викривленому розумінні. По-друге, тенденційне сприйняття української реальності притаманно й процесу так званої вищої освіти на відповідних територіях. Теми та ідеї сумісних публікацій студентів та викладачів, формулювання питань на державні іспити свідчать про цілеспрямоване формування у молодих людей не наукового, а ідеологічного світогляду. По-третє, методологія та джерельна база деяких досліджень викликає сумніви як така, що може не відповідати не лише українським, а й загальносвітовим вимогам до якості наукових досліджень. По-четверте, спроби легітимізації процесу підготовки так званих наукових кадрів включають активне залучення науковців Російської Федерації. Вони включаються до складу редакційних колегій так званих фахових видань, запрошуються у якості офіційних опонентів на так звані захисти дисертаційних робіт, виступають провідними організаціями. Вказане дає представникам Російської Федерації змогу системно та систематично впливати на процеси підготовки так званих наукових кадрів на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської області, у тому числі й в ідеологічному та пропагандистському аспекті. Зроблено висновок, що запровадження процедури підтвердження набутих на тимчасово окупованій території України знань, вмінь, навичок та кваліфікацій має розпочинатися із визначення актуального стану системи так званих вищої освіти та наукової діяльності – коли це стане можливим завдяки відновленню над цими територіями контролю України.

У статті досліджено історичні передумови розвитку ігрового дозвілля в Україні, яке відроджує традиційну обрядовість, відображає основи життєдіяльності селянства та духовних цінностей народної календарної звичаєвості. Окреслено проблематику вітчизняного ігрового дозвілля як напрям фольклорної атрибуції, що має багатовікову спадщину. Календарні звичаї і обряди українців формально узгоджувалися з річним літургійним циклом православної церкви, головними віхами якого були так звані дванадесяті свята і пости. Доведено, що високохудожні елементи календарних звичаїв знаходять своє сучасне життя у творчості професійних і самодіяльних артистів, використовуються у декоративно-прикладному і театральному мистецтві, продовжують існувати у повір’ях та особистих ставленнях людей як зразок історичної пам’яті народу.

Проаналізовано стан пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей та осіб, звільнених з військової служби, в Україні та можливості адаптації зарубіжного досвіду до вітчизняних умов. Тема реформування пенсійної системи України є однією з найболючіших та найактуальніших тем останніх десятиліть. Відновлення справедливості у визначенні пенсійних виплат є основною метою всіх кроків пенсійної реформи. Водночас, пенсійне забезпечення є однією з найбільших проблем державної політики ХХІ ст. не тільки в Україні. Саме тому аналіз набутого досвіду реформ інших країн може дати змогу уникнути багатьох проблемних моментів реформування та допомогти виокремити основні найефективніші кроки процесу трансформації пенсійної системи України. Предметом цього дослідження є пенсійне забезпечення військовослужбовців. Адже останні роки затяжного збройного конфлікту на Сході України актуалізували питання соціальної захищеності саме категорії військовослужбовців і членів їхніх сімей. Вирішення цих питань пришвидшить темп становлення стандартів соціального захисту військових Збройних Сил України. Розглянуто соціальний захист військовослужбовців як діяльність держави у сфері соціальної політики, яка спрямована на забезпечення гідного рівня життя для військовослужбовців та членів їхніх сімей. Описано багаторівневу ієрархію системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України. Проаналізовано функції Міністерств та інституцій, які забезпечують функціонування системи соціального захисту військовослужбовців загалом. Здійснено аналіз видів пенсійного забезпечення, на які мають право особи, звільнен і з військової служби в нашій країні. Розмір пенсійних виплат та інших видів грошового забезпечення є базою для нарахування пенсій військовослужбовцям нашої держави. Актуальним завданням реалізації пенсійної реформи є уникнення "зрівнялівки" у розмірах пенсій різних категорій населення. У разі нарахування пенсій військовослужбовцям перерахунок пенсій здійснюють з порушеннями, зокрема ігноруючи певні складові грошового забезпечення, а саме: оплату за науковий ступінь, оплату за вчене звання та низку надбавок, серед яких надбавки за спортивні звання, за почесні звання та за виконання певних спеціальних функцій у межах службових повноважень. Одним із кроків поліпшення ефективності механізму соціального захисту є вивчення, аналіз та переймання досвіду аналогічної роботи закордонних інституцій. Для визначення шляхів реформування пенсійного забезпечення військовослужбовців здійснено порівняння аналогічного досвіду пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей на приклад і провідних країн – членів НАТО (США, Великобританії, Франції). Вибір цих країн зумовлений тим, що реформування вітчизняної системи пенсійного забезпечення військовослужбовців у пострадянській Україні багато в чому ґрунтується на запозиченні досвіду названих країн. Зроблені висновки містять рекомендації щодо рефорування системи пенсійного забезпечення військовослужбовців України.

Метою статті є дослідження проблем використання форм публічно-приватного партнерства у сфері інновацій, імплементації «моделі потрійної спіралі» (більш тісного і конструктивного співробітництва між державою, приватним бізнесом та науковими установами) до законодавства України, а також напрацювання шляхів вирішення зазначених питань. Наукова новизна. У статті доведено необхідність імплементації до законодавства поняття «суб’єкт господарювання у сфері інновацій». Акцентовано увагу на доцільності визначення особливого статусу Національної академії наук України у сфері відносин публічно-приватного партнерства. Досліджено міжнародний досвід реалізації проектів публічно-приватного партнерства у сфері науки і техніки (зокрема, на прикладі Великобританії, Мексики та інших країн). Проаналізовані наукові точки зору щодо актуальності запровадження в Україні основних форм так званої «Приватної фінансової ініціативи» як прообразу сучасних моделей публічно-приватного партнерства. Запропоновано закріпити на законодавчому рівні функцію «мобільності капіталів/людських ресурсів», а саме: можливість продажу приватному партнеру-інвестору частини акцій державного акціонерного товариства (публічного партнера), можливість викупу публічним партнером частини акцій товариства, створеного приватними особами. Висновки. Активне запровадження в Україні «моделі потрійної спіралі» має складатися з таких кроків: 1) активний розвиток шляхів використання інституційної/корпоративної форми ППП у сфері інновацій; 2) закріплення на законодавчому рівні функції «мобільності капіталів/людських ресурсів»; 3) імплементації до законодавства України поняття «суб’єкт господарювання у сфері інновацій»; 4) можливості під час реалізації проектів ППП у сфері інновацій активно використовувати так звані саморегулівні організації у відносинах між партнерами.

Проведено аналіз міграційних процесів в Україні, зокрема приділено увагу зовнішній трудовій міграції в умовах воєнного конфлікту на сході України. Встановлено, що міграція населення є так званим «лакмусовим папером», що відображає проблеми в країні, є своєрідною реакцією на зміни у політичній та соціально-економічній сферах суспільства. Найбільше піддаються міграційним переміщенням особи, що мешкають у прикордонних регіонах Західної та Східної України. Виявлено, що дещо змінилися причини переміщень, якщо в 90-і роки причиною було тотальне безробіття та занепад країни, то сьогодні мігрантів манить кращий добробут інших держав, більш високі зарплати у порівнянні з Україною. Питання міграції для України актуалізувалось в останні роки у зв’язку з воєнним конфліктом на Донбасі, тому причинами трудової міграції жителів сходу є, перш за все, втрата житла або збереження життя родини, а також заробіток через втрату місць роботи у зв’язку з воєнними діями. Загалом українці найбільш часто обирають для виїзду такі країни, як Росія, Польща, Італія, Чехія, Іспанія тощо. Як суспільне явище трудова міграція має позитивні і негативні сторони, а його масштаби зумовлюють необхідність державного регулювання міграційними процесами. Тобто, показано що міграція на сьогодні має довгостроковий характер, заробітчани роблять все можливе, щоб не повертатися на батьківщину, особливо в умовах воєнного часу.

У статті авторами досліджено економічну суть нового виду банків, так званих «необанків». З’ясовано основні переваги необанків над традиційнимибанками, досліджено проблеми та недоліки розвитку віртуальних банків. Розглянуто зарубіжний досвід розвитку необанків та представлено топ-10 інтернет-банків світуу 2019 році за версією GoBannkingRate. Також досліджено єдиний український необанк – Monobank, особливості його функціонування. На підставі проаналізованих даних зроблено висновки щодо перспектив розвитку необанків в Україні в реаліях сьогодення.

У науковій статті здійснено авторську спробу критично проаналізувати новели, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету». На підставі активного звернення до попередньої законотворчої роботи та опрацювання відповідного зарубіжного досвіду, спрогнозовані деякі перспективи реалізації в Україні так званої податкової амністії.

У статті на основі фактичного матеріалу висвітлюються зв’язки відомого італійського гуманіста Філіппо Буонаккорсі Каллімаха (Philippus Callimachus Experiens; 1437–1496), який входив до складу так званої Платонівської Академії в Римі, з Григорієм Саноцьким (1406–1477) – архієпископом львівським, професором Краківської академії, ренесансним гуманістом, критиком схоластики i поетом. Саноцький був засновником першого гуманістичного гуртка в Україні, куди входив і Каллімах, який після втечі з Італії жив у домі Львівського архієпископа. Він залишив спогади про спілкування з Григорієм Саноцьким.

Стаття присвячена вивченню зарубіжного досвіду правового регулювання депозитарної та клірингової діяльності на фондовому ринку, здійснено аналіз складу власників центральних депозитаріїв цінних паперів у країнах ЄС, звернуто увагу на основну проблему щодо врегулювання депозитарної та клірингової діяльності між Європейським Союзом та Сполученим Королівством Євросоюзу, яка виникла під час підготовки до офіційного виходу Великобританії з Євросоюзу, так званий Брекзіт (Brexit), що відбувся 29 березня 2019 року, виокремлено позитивний зарубіжний досвід Німеччини та Польщі у цій сфері та можливості напряму його імплементації в Україні.