Academic literature on the topic 'Зв'язки культурні'

У статті досліджується екосеміотика (термін запропонований Вілфрідом Нотом) – міждисциплінарна галузь, що має на меті: 1) поглибити розуміння особливостей взаємодії між людиною і довкіллям, культурою і природою на основі застосування семіотичного підходу; 2) розширення пізнавальних можливостей людини у природнознавчій і культурознавчій сферах за допомогою семіотичного інструментарію. Відзначається, що екосеміотика безпосередньо пов’язана з біосеміотикою, семіотикою культури (культурною семіотикою), а також з екологічною (інвайронментальною) філософією. Вона спирається на принцип неперервності (спадкоємності) у розвитку природи та розуму (свідомості) (Ч. Пірс), уявлення про внутрішній зв'язок між живими (природними) та семіотичними процесами (Дж. Хофмейер), голістичний (системний) погляд на семіосферу (Ю. Лотман). Екосеміотика розглядає взаємодію культури і природи як двосторонній процес, в якому природа визначає культуру так само, як і культура у різний спосіб окреслює природу. Зауважується, що для екосеміотики як порівняно нового дослідницького напряму не вироблено єдиного методологічного базису та бачення досліджуваного ним кола проблем, що цілком релевантно ситуації в семіотиці загалом. Автор доходить висновку, що на тлі постійного зростання досліджень, які позиціонують себе як екосеміотичні, цей напрям потребує відповідних методологічних рефлексій і оцінок.

У статті обгрунтовано актуальність порушеної проблеми. Діяльність університетів третього віку в Республіці Польщі набула важливого значення у зв'язку зі старінням польського суспільства. Університети третього віку виконують функцію важливих освітньо-культурних центрів для дорослих віку 50–60+. За їх посередництвом ця категорія дорослого населення має можливість не тільки набути нових умінь, знань, компетенції, але також брати активну участь у житті місцевої громади. Університети третього віку функціонують на підставі інституційних зразків: при закладах вищої освіти, які організовують навчання для старших дорослих; при будинках культури, бібліотеках, культурно-освітніх центрах, які є простором для організації спортивних і розважальних заходів, нових знайомств, подорожей, що сприяє особистому розвитку; при громадських і позаурядових організаціях, а також як самостійні структури. Університети третього віку сприяють розвитку на інтелектуальному та соціальному рівні, фізичній активності людей похилого віку, поглибленню знань та вмінь літніх людей, підтримують контакти з такими установами, як медичні служби, культурні центри, реабілітаційні центри, залучаючи слухачів до спортивних і туристичних заходів, екологічній діяльності на благо навколишнього середовища. Крім того, університети третього віку відіграють важливу роль у підтримці соціальних зв’язків та міжособистісного спілкування серед літніх людей. Завдяки широкому вибору навчальних програм та позаурочній активності університети третього віку забезпечують активне життя цієї категорії дорослого населення шляхом неперервної освіти та навчання. Ключові слова: освіта, навчання, Республіка Польща, університети третього віку, дорослі, вікова категорія.

Досліджено особливості формування організаційної культури. Обґрунтовано вплив організаційної культури на систему управління підприємством. З'ясовано, що організаційна культура перебуває у нерозривному зв'язку з основними елементами менеджменту та здійснює вплив на них. Визначено сутність організаційної культури як рівня організаційної структури управління підприємством. Розглянуто наукові підходи до формування організаційної культури підприємства. Проаналізовано наукові дослідження і публікації щодо ефективності розвитку організаційної культури підприємства. Визначено основні чинники, що впливають на формування організаційної культури підприємства. Запропоновано шляхи удосконалення формування організаційної культури підприємства. Досліджено внутрішні чинники, що впливають на формування організаційної культури. Обґрунтовано поділ чинників на групи за характером впливу на організаційну культуру. Виокремлено зовнішні та внутрішні фактори впливу на організаційну культуру підприємства. Доведено, що формування організаційної культури залежить від середовища, в якому працює підприємство. Розглянуто кодекс корпоративної поведінки. З'ясовано, що під час формування організаційної культури одночасно з цінностями підприємства потрібно враховувати і цінності працівників. Розглянуто роль керівника у процесі формування організаційної культури підприємства. Доведено, що на рівень організаційної культури впливають умови праці. Виокремлено основні фактори забезпечення прояву організаційної культури у зовнішньому середовищі.

Гуманітарна культура пов'язана з пізнанням і освоєнням людиною інтелектуальних і духовних феноменів, що сприяють подальшому розвитку її як особистості і інтеграції в людське співтовариство. Гуманітарна культура особистості не є застиглим утворенням, вона формується і постійно поновлюється в певному проблемному полі людської діяльності. Гуманітарна культура входить в поняття професійної культури, забезпечуючи її гуманітарну складову так само, як професійна культура входить в поняття гуманітарної як установка людини на творчу, соціально відповідальну професійну діяльність. У статті розглядаються питання розвитку гуманітарної культури у студентів університету технічного профілю. Виявлений гуманітарний потенціал в змісті технічної освіти, який сприяє розвитку компонентів гуманітарної культури, враховує базову систему цінностей (аксіологію) сучасних суспільних відносин як реалізацію дієвої формули душевної безпеки. Духовна безпека сучасного суспільства і гуманітарна культура особистості особливо актуальна, в зв'язку з тим, що матеріальна складова не тільки зумовлює духовну безпеку суспільства, культуру особистості, але і виступає необхідною умовою для розробки і впровадження більш високих технологій інноваційної спрямованості і актуальних наукових відкриттів. Створення сучасного високотехнологічного виробництва в епоху розвитку комп'ютерно-мережевих програм, впровадження в повсякденне життя людини елементів штучного інтелекту, інтенсивне застосування винаходів, пов'язаних з нанотехнологіями, електромобілями, біороботами, киборгами, безсумнівно, змінює соціальну структуру і суспільні відносини. В інформаційному суспільстві в період «перезавантаження» суспільних відносин особливо актуальним стає сигма безпеки, яка представляє собою особистість, що володіє, сучасними професійними знаннями, почуттям обов'язку, високим рівнем інтелекту самосвідомості, толерантністю, яка прагне до гармонії з природою і соціумом, де існує повага до загальноприйнятих норм поведінки, законам.

Статтю присвячено дослідженню поняття «правовий режим земель історико-культурного призначення» та місця цієї правової категорії у земельному праві, запропоновано власне визначення правового режиму цієї категорії земель. Автором досліджено чинне законодавство України та наукову літературу в цій сфері. Наведено різні підходи до розуміння правового режиму як юридичної категорії. Досліджено розуміння правового режиму земель як загалом, так і земель історико-культурного призначення. Окреслено проблематику щодо відмінностей правового режиму земель історико-культурного призначення, охоронних зон, історичних ареалів міст та охоронюва-них археологічних територій. Окрім того, автор підтверджує зв'язок між правовим режимом пам'яток та земельними ділянками, на яких вони розташовуються. Саме пам'ятка культурної спадщини є тим об'єктом, що зумовлює наявність правового режиму земель історико-культур-ного призначення. Наголошується, що особливості правового режиму земель історико-культурного призначення зумовлені потребою охорони і збереження об'єктів культурної спадщини. Проаналізовано розподіл повноважень у сфері охорони культурної спадщини та її територій, що належать Кабінету Міністрів України, Міністерству культури та інформаційної політики України, а також місцевим органам охорони культурної спадщини. Проаналізовано обмеження щодо набуття об'єктів культурної спадщини, а також певних земельних ділянок істори-ко-культурного призначення у приватну власність. Автор звертає увагу на важливість укладення охоронних договорів, визначаючи у них обов'язки власників та перелік робіт, що необхідно здійснити. Досліджено питання дозволів на проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт або іншої господарської діяльності на земельних ділянках істори-ко-культурного призначення. Проаналізовано засади припинення прав на земельні ділянки історико-культурного призначення та відповідальності за порушення у їх використанні чи інші порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

В роботі проаналізовано основні фактори, що мають вплив на міграційні потоки. В процесі трансграничних пересувань люди часто не втрачають своїх історичних коренів, колишньої культури, зв'язків з батьківщиною, з родичами і друзями, що мешкають в інших країнах, і не асимілюються повністю в новий соціум. Засвоюючи правила праці і побуту, елементи культури різних країн проживання, вони придбавають множинні національні, культурні і тому подібне референції і вибудовують гібридні ідентичності, які потім зазнають метаморфози у нащадків мігрантів. Це ще сильніше розцвічує палітру різноманітності, що привноситься імміграцією. При цьому чимала частина мігрантів не прагнуть пустити корені в країнах призначення, не аффілюються з якою-небудь одній з них, так і залишаючись мандрівниками, космополітичними номадами, що орієнтуються на транснаціональні канони професійної діяльності і повсякденного життя. Відносно "текучих" мігрантів не працюють ні асиміляційна, ні мультикультуралістична моделі інтеграції, розраховані на поселенців. Це вимагає від приймаючих держав перегляду традиційних підходів до соціокультурної інкорпорації приїжджих, пошуку моделей, що поєднують принципи цивільної інтеграції і інтеркультуралізму. Складається нова географія міграції, що характеризується зрушенням людських потоків на глобальний Південь і їх регіоналізацією, тяжінням до інтеграційних платформ. Регіоналізація пересувань на Півдні диктує необхідність не лише розробки і здійснення державами імміграційної і інтеграційної політики, що розвиваються, але і розвитку субглобальних механізмів регулювання таких потоків. Більше того, формування нової моделі міграції вимагає конструювання адекватної цієї моделі архітектури глобального управління переміщеннями населення.

У статті висвітлено питання оцінки особистісних і професійних якостей викладачів та їх прямі зв'язки з студентством у контексті педагогічного, соціологічного, управлінського вимірів та крос-культурних соціологічних досліджень. Акцентовано увагу із залученням результатів дослідження «Викладач очима студентів» на проблемності якості «ідеального викладача», його педагогічної майстерності, контакту з аудиторією, інтересу студентів до предметів, значимості для майбутньої професійної діяльності.

Гірничодобувна діяльність людини відкритим способом істотно змінює ландшафт. Рекультивація післягірничих територій є обов'язком гірничодобувних підприємств та закріплена у кожній країні на законодавчому рівні. Функції ландшафту повинні бути відновленими для підтримання природного балансу та наступного господарського користування. Для цього потрібне встановлення нових біогеоценотичних зв'язків на усіх рівнях. На екологічному рівні це означає заселення кар'єрів і відвалів видами рослин і тварин, а на економічному – інтеграцію колишніх гірничих відводів із добування бурого вугілля відкритим способом у локальні та регіональні бізнес-мережі. Одночасно потрібно реорганізовувати і розвивати соціальні та культурні функції. Здійснено порівняння видобування бурого вугілля поверхневим способом у трьох великих буровугільних родовищах Німеччини за основними критеріями. Проаналізовано проект рекультивації "Центральнонімецький озерний пейзаж", яким передбачалося використання для відтворення порушеної території основних озер, річок, каналів та шлюзів. Наведено зв'язок між закриттям буровугільних кар'єрів, припиненням відкачування ґрунтових вод та наступним водопідйомом, як сприятливим чинником для створення великих штучних водойм. Проаналізовано раціональність використання рудникових вод із діючих буровугільних кар'єрів для забезпечення швидкого затоплення котлованів придатною для купання водою. Застосування останні двадцять років цієї практики розглядають, як зв'язок між діючим вуглевидобутком та рекультивацією для досягнення найкращих результатів. Показано місце новоутворених кар'єрних озер у системі найбільших озер Німеччини із зазначенням спектра їх використання для дозвілля і відпочинку, охорони природи та ландшафту. Визначено екологічні ризики під час водогосподарської рекультивації післягірничих ландшафтів. Це є питання усунення наслідків підняття ґрунтових вод, недостатнього обслуговування водойм, потреби регулярного протиповіневого захисту, неналежної якості води через надходження заліза та його окислення, реорганізації тимчасових водойм та геотехнічної безпеки бортів кар'єрів і схилів відвалів. Відзначено складні завдання водогосподарської рекультивації, які ще потребують вирішення для забезпечення екологічної рівноваги.

Мета роботи. Стаття розкриває сутність концептуального поля «мандри» у романтичному мистецтві та в фортепіанній творчості Ф. Ліста у зв’язку з його семантичними і структуроутворюючими функціями на матеріалі фортепіанного циклу «Роки мандрів». Методологія роботи грунтується на методі комплексного дослідження з використанням даних музикознавства, літературознавства, філософії та культурологїі, що спрямоване на виявлення глибинного зв'язку музичних та позамузичних чинників програмної інструментальної творчості. Наукова новизна роботи полягає у визначенні ролі, значення та механізмів функціонування концепту «мандри» в образно-семантичній структурі циклу «Роки Ліста та у розширенні уявлень про дію позамузичних чинників в інструментальній музиці. Висновки. Зримо-відчутні музичні образи лістівського фортепіанного циклу відтворюють мандри самого композитора країнами, видатними місцями; мандри його творчої постаті як у пошуках творчого методу, композиторської мови, так і місця Митця і Мистецтва у житті і культурі; мандри духу у всій цілісності суперечливостей загальнолюдського і індивідуального, земного і небесного, діяльнісно-бурхливого і споглядально-мареннєвого. Як і Гете у своїх «Роках мандрів», Ліст демонструє не стільки розрізнення, скільки діалектичну єдність культури (духу) на всіх її рівнях – природи (науки), мистецтва, духовності (релігії). Ключові слова: творчість Ф. Ліста, романтизм, концепт «мандри», «мандри духу», взаємодія і синтез мистецтв, програмна інструментальна музика.

Мета статті – виявити особливості творчої інтерпретації жанрової традиції в Реквіємі К. Дженкінса в їх співвіднесеності з провідними стильовими принципами сучасного музичного мистецтва. Методологія. У дослідженні використовується музично-культурологічний підхід до вивчення музичного мистецтва, що дозволяє розглядати реквієм в контексті еволюції його жанрової традиції та її композиторських трактувань в умовах сучасної музичної культури. Музикознавчий метод жанрово-стильового аналізу спрямований на визначення специфічних рис індивідуального композиторського заломлення традицій жанру реквієму в творчості К. Дженкінса, зв'язків реквієму з жанровою традицією католицької заупокійної меси і провідними стильовими показниками сучасного музичного мистецтва. Наукова новизна даної статті полягає у визначенні стильової специфіки Реквієму К. Дженкінса в аспекті індивідуального композиторського трактування реквієму в умовах універсалізації жанрової традиції латинської заупокійної меси в сучасній музичній практиці. Спеціально виділяється мінімалістський комплекс даного твору, який розглядається в якості ведучого стильового фактора, відповідного до художніх принципів музичного мистецтва останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. Висновки. У своєму творі К. Дженкінс зберігає жанрову ідею реквієму, але в значній мірі розширює її стилістичні горизонти в дусі постмодерністських художніх пошуків музичного універсалізму. Це виражається в поєднанні традиційних латинських текстів заупокійної меси і поетичних японських джерел XVII – XVIII ст., яке породжує контрастне зіставлення двох типів музичної виразності – динамічної «європейської» і статичної, споглядальної «східної». Поєднуючи в такий спосіб далекі культурні традиції під знаком актуальної для будь-якої культури теми смерті, валлійський композитор йде по шляху універсалізації жанрової ідеї реквієму в умовах сучасних світоглядних установок щодо сприйняття смерті і безсмертя.

Надано аналіз актуальних проблем українського дизайну та їх зв'язку із культурно-історичним контекстом ХХ – початку ХХІ ст. Метою стало виявлення зв'язків між державною політикою, економічним менеджментом та тенденціями в сфері дизайну. В ході дослідження проводиться порівняльний аналіз суспільно-політичних особливостей країн Заходу, СРСР, незалежної України та стан сфери дизайну в їх економіках. Охарактеризовано еволюцію політичних, економічних та культурних умов існування українського дизайну ХХ – початку ХХІ ст.
These theses give an analysis of the current problems of Ukrainian design and their connection with the cultural and historical context of the twentieth and early twenty-first century. The aim was to identify the links between government policy, labor management and design trends. The comparative analysis of the peculiarities of the countries of the West, the USSR, independent Ukraine helps to detect the role of design in their economies. This analysis gives definition of the evolution of economic and cultural conditions of the existence of Ukrainian design of the twentieth and early twenty-first century.

Метейко, І. Ю. Духовно-моральні й культурні цінності суспільства та їх зв’язок із соціальною роботою: порівняльний аспект Японія і Україна : магістерська робота: 231 Соціальна робота / І. Ю. Метейко ; керівник роботи ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2020. – 76 с.
У магістерській роботі автором було розглянуто поняття, сутність та значення моральних цінностей, духовних та культурних цінностей. При написанні наукової роботи автором було використано різні підходи вчених до трактування поняття «духовно-моральні цінності», «культурні цінності». Визначено, що соціальна робота як професія виникла на основі благодійної діяльності – християнського богоугодного вчинку, оскільки випливала із сутності Бога. Любов до людей, співчуття, милосердя, доброзичливість були необхідними умовами допомоги нужденним і лягли в основу сучасного формулювання принципів соціальної роботи. Автором вивчено передовий досвід Японії та країн Європейського Союзу у розвитку моральних, духовних та культурних цінностей. Було виявлено, що важливим аспектом традиційної японської культури, який серйозно вплинув на повоєнний розвиток країни, є виховання у японців специфічного ставлення до праці та знань. Розглянуто особливості та специфіку формування ціннісних професійних орієнтацій у майбутніх соціальних працівників європейських країн. Розроблено рекомендації щодо формування ціннісних орієнтацій майбутніх соціальних працівників. Методологічні рекомендації щодо оптимізації цього процесу такі: формування в навчанні специфіки розвитку ціннісно-мотиваційної сфери учнів як ключового механізму психічної саморегуляції поведінки та різних видів діяльності.
In writing the scientific work, the author used different approaches of scientists to the interpretation of the concept of «spiritual and moral values», «cultural values». It is determined that social work as a profession arose on the basis of charitable activity – a Christian act pleasing to God, because it followed from the essence of God. Love for people, compassion, mercy, kindness were necessary conditions for helping the needy and formed the basis of modern formulation of the principles of social work. The author studies the best practices of Japan and the European Union in the development of moral, spiritual and cultural values. It was found that an important aspect of traditional Japanese culture, which seriously influenced the postwar development of the country, is the education of the Japanese specific attitude to work and knowledge. Peculiarities and specifics of formation of value professional orientations in future social workers of European countries are considered. Recommendations for the formation of value orientations of future social workers have been developed. Methodological recommendations for optimizing this process are as follows: the formation in teaching of the specifics of the development of the valuemotivational sphere of students as a key mechanism of mental self-regulation of behavior and various activities.

Фидря К. М. Формування культури ділового спілкування в органах місцевого самоврядування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. В. Заїка. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
UA : Мета дослідження: аналіз культури ділового спілкування на прикладі Запорізької обласної ради та обґрунтування шляхів її удосконалення. Об’єкт дослідження: процес формування культури ділового спілкування в органах місцевого самоврядування. Предмет дослідження: механізми організації комунікативних зв’язків в Запорізькій обласній раді та аспекти їх вдосконалення. Методи дослідження: аналіз, синтез, систематизація, спостереження, порівняння, анкетування, прогностичний. Новизна дослідження полягає у розробленні практичних рекомендацій з удосконалення ділового спілкування у Запорізькій обласній раді. Гіпотеза: механізм управління діловим спілкуванням буде більш ефективним із застосування маркетингового підходу в комунікативній діяльності Запорізької обласної ради, що створить умови для якісного перетворення управлінських зв’язків у керований процес обміну інформацією. Висновки: 1. Обґрунтовано доцільність створення служби комунікацій у Запорізькій обласній раді. 2. Визначено напрямки налагодження інформаційного обміну між суб’єктами комунікації шляхом створення внутрішнього корпоративного вебсайту та налагодження взаємодії в режимі реального часу. 3. Обґрунтовано необхідність заміни традиційних комунікативних засобів на інтегровані маркетингові комунікації. 4. Розроблено стратегію партнерських взаємин між Запорізькою обласною радою та громадськістю.
EN : The purpose of the study: analysis of the culture of business communication on the example of the Zaporozhye Regional Council and justification of ways to improve it. Object of research: the process of forming a culture of business communication in local governments. Subject of research: mechanisms of organization of communicative relations in Zaporizhia regional council and aspects of their improvement. Research methods: analysis, synthesis, systematization, observation, comparison, questionnaire, prognostic. The novelty of the study is to develop practical recommendations for improving business communication in the Zaporozhye Regional Council. Hypothesis: the mechanism of business communication management will be more effective in applying the marketing approach in the communicative activity of the Zaporizhia Regional Council, which will create conditions for the qualitative transformation of management relations into a controlled process of information exchange. Conclusions: 1. The expediency of creating a communications service in the Zaporizhia Regional Council is substantiated. 2. The directions of establishing information exchange between the subjects of communication are determined. 3. The necessity of replacing traditional means of communication with integrated marketing communications is substantiated. 4. The strategy of partnership relations between the Zaporizhia regional council and the public is developed.

Восканян Б. Цивільно-правова відповідальність у сфері спорту: теоретичні і практичні аспекти : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник М. О. Ткалич. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 116 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 116 сторінок, містить 96 джерел використаної інформації. Спорт – це багатогранне соціальне явище, яке має безліч позитивних аспектів для тих, хто в даній сфері є професіоналом, любителем чи просто робить легкі фізичні вправи щодня. Спорт допомагає не лише тримати себе в нормальній фізичній формі, а й зберігати ясність розуму, долати спокусу чогось забороненого чи аморального. Тому, цілком очевидно, що заняття спортом як масове соціальне явище культивується всіма державами. Відносини в галузі спорту, як і будь-які інші суспільні відносини, потребують правового забезпечення, а їх масовість, присутність у житті окремої людини, нації, всього народу спричиняють необхідність всебічного підходу до формування нормативної бази, що, власне, пояснює комплексність галузі права, яка б стала регулятором даних відносин. Дана місія і покладена на спортивне право, яке поєднує в собі норми конституційного, адміністративного, трудового та інших галузей права. Проте, поряд з позитивними аспектами в розвитку спорту існує й низка негативних чинників, які також потребують правового регулювання. Якщо, наприклад, окремо розглянути професійний спорт, а саме комерційний аспект спортивної діяльності, то відразу вбачаються такі проблеми, як: вживання допінгу, договірні матчі, спекуляції з квитками, махінації на тоталізаторах, порушення громадського порядку глядачами спортивних заходів та інші. За кожне з даних правопорушень особа, винна у його вчиненні, обов’язково повинна нести відповідальність. Однак, досить часто постає питання, яка саме це має бути відповідальність. Питання про адміністративну та кримінальну відповідальність у сфері спорту досить широко розроблені як у законодавстві, так і у наукових працях, проте думки щодо цивільно-правової відповідальність учасників спортивних змагань практично не розроблені в українській науковій літературі і фактично не відображено у нормативно-правових актах. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері дослідження теоретичних і практичних аспектів цивільно-правової відповідальності у сфері спорту. Предметом дослідження є інститут цивільно-правової відповідальності у сфері спорту в його теоретичних і практичних аспектах. Методологічну основу кваліфікаційної роботи складає сукупність загально-філософських, загальнонаукових та спеціальних засобів пізнання, зокрема, історико-правовий метод, соціологічний метод, лінгвістичний метод, логіко-семантичний метод, порівняльно-правовий метод, синтез, аналіз, метод групування, дедукція, індукція, логіко-юридичний метод, метод абстрагування.
EN : Qualification work consists of 116 pages, contains 96 sources of information used. Sport is a multifaceted social phenomenon that has many positive aspects for those who are professional, amateur or just doing light exercise every day. Sport helps not only to keep oneself in normal physical shape, but also to maintain clarity of mind, to overcome the temptation of something forbidden or immoral. Therefore, it is obvious that sports as a mass social phenomenon is cultivated by all states. Relations in the field of sports, like any other social relations, require legal support, and their mass, the presence in the life of an individual, nation, whole people necessitate a comprehensive approach to the formation of the regulatory framework, which, in fact, explains the complexity of law, which would be the regulator of these relations. This mission is entrusted to sports law, which combines the rules of constitutional, administrative, labor and other branches of law. However, along with the positive aspects in the development of sports, there are a number of negative factors that also need legal regulation. If, for example, we consider professional sports separately, namely the commercial aspect of sports activities, we immediately see such problems as doping, contract matches, speculation on tickets, fraud on sweepstakes, public disorder by spectators and others. For each of these offenses, the person responsible for it must be held accountable. However, the question often arises as to what exactly this responsibility should be. Issues of administrative and criminal liability in the field of sports are widely developed in both legislation and scientific works, but opinions on civil liability of sports participants are practically not developed in the Ukrainian scientific literature and are not actually reflected in regulations The object of the qualification work is public relations in the field of research of theoretical and practical aspects of civil liability in the field of sports. The subject of the study is the institute of civil liability in the field of sports in its theoretical and practical aspects. The methodological basis of the qualification work is a set of general philosophical, general scientific and special means of cognition, in particular, historical and legal method, sociological method, linguistic method, logical-semantic method, comparative legal method, synthesis, analysis, grouping method, deduction, induction, logical-legal method, method of abstraction.

Поєднання фізичної культури з уроками англійської мови є запорукою успіху для кращого вивчення англійської мови, підвищення інтересу до виконання фізичних вправ, розвитку навичок мовлення та підтримання інтересу до вивчення англійської мови. Представлено теми для вивчення англійської мови "Частини тіла", "Дії, "Числа", які можна об'єднати і провести разом з уроком фізичної культури, а також на англійській мові фізкультхвилинки і декілька рухливих ігор.

У статті досліджується лексичний склад і семантичні особливості паремій, які репрезентують родинні зв'язки, розглядається їх національно-культурна специфіка, акцентується на їх здатності вербалізувати культурно детерміновані поняття

У статті проаналізовано унікальне явище сучасного мистецького кроскультурного синтезу – творчість сестер Пилипенко-Кардиналовських. Виявлено характерні особливовості поетики віршів Міртали – авангардного скульптора і поетеси. Був з`ясований зв'язок прийомів мистецтва скульптури та поетичної майстерності автора. На прикладі вірша «Мне нужно, чтоб слово спокойно светило…» була проілюстрована майже повна тотожність та адекватність перекладів поезії Міртали на українську мову Асею Гумецькою та англійську мову Мирославою Стефанюк.

Володіння іноземною мовою не означає, що людина має певний словниковий запас і володіє граматичним мінімумом, бо цього замало, щоб вона стала повноцінним учасником міжкультурної комунікації. Той, хто вивчає іноземну мову, може стати активним і повноправним учасником міжкультурного діалогу за умови сформованості в нього вторинної мовної особистості. Розвиток такої особистості забезпечується оволодінням прецедентними феноменами культури, які містять національну, соціокультурну, історичну інформацію, та є показником її сформованості. У статті запропоновано систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури для уроків іноземної мови. Схарактеризовано прецедентні феномени культури як засіб формування вторинної мовної особистості. З’ясовано, що вторинна мовна особистість – це комунікативно-активний суб'єкт, який легко включається в міжкультурну комунікацію та здатен правильно продукувати мовленнєву поведінку в певній ситуації міжкультурного спілкування. Прецедентні феномени культури, які є когнітивними структурами, сформованими в пізнавальній базі носіїв мови на основі їхнього соціокультурного та національно-історичного досвіду, сприяють формуванню іншомовної картини світу, набуттю навичок міжкультурного спілкування. Визначено, що критерії відбору прецедентного феномену культури – це властивості, що дозволяють включити його до змісту уроку як дидактичний матеріал. Виділено систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури, яка складається із основних (інформативність, номінативність, прагматичність, уживаність) і факультативних (програмність, міжкультурна зв'язаність) критеріїв. Виявлено, що включення прецедентних феноменів культури як дидактичного матеріалу до змісту уроків іноземної мови дозволяє зробити його ефективнішим, забезпечує актуалізацію міжпредметних зв'язків, сприяє формуванню вторинної мовної особистості та міжкультурної компетентності.