Academic literature on the topic 'Захист прав людини і громадянина'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Захист прав людини і громадянина.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Захист прав людини і громадянина"
1
ПОХИЛ, ОЛЕКСАНДР. "Право на захист як гарантія реалізації прав і свобод людини та громадянина (на прикладі права на судовий захист)." Право України, no. 2021/08 (2021): 199. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-199.
Full textAbstract:
У статті досліджено право на захист як гарантію реалізації прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано два основні різновиди гарантій – загальні (економічні, політичні й організаційні) та спеціальні (юридичні). Розкрито особливості судового захисту, який являє собою необхідну й ефективну гарантію здійснення прав і свобод людини та громадянина. Досліджено теоретичні підходи до розуміння поняття “гарантії прав” та встановлено, що відокремлення їх від прав є неможливим, оскільки це нівелюватиме цінність самих юридичних гарантій, а всі права, надані особистості і не забезпечені необхідними засобами захисту, перетворяться на декларацію у випадку їх порушення. Доведено одну з ключових особливостей права на захист своїх прав, яка полягає у тому, що воно слугує одночасно самостійним правом і гарантією реалізації інших прав. Встановлено, що така особливість дає змогу розглядати право на захист із використанням двох підходів – інструментального (ґрунтується на розумінні права на захист як гарантії існуючого каталогу прав і свобод людини) та сутнісного (заснований на сприйнятті права на захист як самостійного права людини, яке повинне бути забезпечене інституційними та нормативними юридичними засобами). Зроблено висновок, що лише обидва підходи (інструментальний і сутнісний) дають змогу ефективно забезпечити здійснення прав і свобод людини та громадянина, – коли право на захист гарантуватиме досягнення певних благ, однак саме собою його порушення навіть при досягненні таких благ вже є неприпустимим.
2
Petriv, I. M. "Удосконалення державного механізму захисту прав людини і громадянина через призму діяльності Конституційного Суду України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (May 29, 2020): 128–35. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.03.15.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблематику функціонування державного механізму захисту прав людини і громадянина Конституційним Судом України. Приділено увагу підходам до розуміння механізму захисту прав людини і громадянина за допомогою Конституційного Суду України та аналізу чинного законодавства з цього питання. Зазначено, що Конституційний Суд України відіграє особливо важливу роль у процесі функціонування державного механізму захисту прав людини і громадянина. Результатом його діяльності є не лише фактичний захист чи поновлення прав людини і громадянина, але й загальний конституційний контроль за належним дотриманням конституційно встановлених прав людини і громадянина органами державної влади. Проаналізовано значення та можливість застосування в Україні конституційної скарги як елемента механізму захисту прав людини і громадянина.
Метою статті є дослідження діяльності Конституційного Суду України в державному механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина.
Наукова новизна полягає у дослідженні та визначенні Конституційного Суду України як складової механізму державної влади, основною функцією якого є забезпечення дотримання та захисту конституційно визначених прав людини і громадянина.
Висновки. Становлення державності та ефективність механізму державної влади вимірюється, у першу чергу, станом дотримання та захисту прав людини і громадянина. Розбудова механізмів захисту прав людини на найвищому державному рівні має відбуватися із використанням інструментів конституційної юстиції у відповідності до практики конституційної ефективності публічної влади, з урахуванням принципу визнання людини як найвищої цінності, а також максимального дотримання Конституції органами публічної влади при реалізації повноважень на відповідній території. Питання забезпечення конституційних прав людини і громадянина повинне бути пріоритетним для всіх органів державної влади, а ефективне забезпечення їх дотримання можливе лише за рахунок функціонування відповідального впливового органу – органу конституційної юстиції. Рішення та висновки, що приймаються Конституційним Судом України, є орієнтиром для органів державної влади та громадян, несуть у собі виключну юридичну силу та є мірилом реального розвитку державного механізму захисту прав людини і громадянина. Наявність органу конституційної юстиції дозволяє однозначно та об’єктивно вирішувати спірні ситуації, що виходять із неоднорідних підходів та розуміння органами державної влади конституційних основ прав людини і громадянина. Водночас дослідження державного механізму захисту прав людини і громадянина підтверджує думку про те, що можливості Конституційного Суду України, виходячи з його повноважень, використовуються недостатньо. Побудова ефективного державного механізму захисту прав людини і громадянина потребує подальшого розвитку, зокрема в частині застосування інституту конституційної скарги. Це продиктовано низькою ефективністю діяльності органів державної влади в питаннях захисту прав людини і громадянина із використанням конституційної юстиції й нездатністю оперативно вирішувати проблеми та виклики різного характеру. Аналіз інструментів захисту прав людини і громадянина дає змогу зробити висновок, що найбільш ефективними є інструменти, які надають можливість індивіду самостійно реалізовувати захист своїх прав шляхом активного звернення до уповноважених органів. У цьому зв’язку інститут конституційної скарги стане істотним посиленням механізму захисту прав людини і громадянина та надасть Конституційному Суду України можливість реального забезпечення конституційно встановлених прав і свобод людини і громадянина.
3
Зуй, В. В. "Співвідношення понять «захист і охорона суб’єктивних публічних прав» та «відповідальність за порушення суб’єктивного публічного права»." Актуальні проблеми держави і права, no. 89 (April 28, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3185.
Full textAbstract:
У статті досліджується співвідношення понять «захист суб’єктивних публічних прав» та відповідальність за порушення суб’єктивного публічного права. Автор розглядає ряд нормативно-правових актів, в яких закріплено нормативні основи регулювання захисту суб’єктивних публічних прав. Необхідний елемент цього механізму – адміністративний порядок оскарження та ефективна судова система, здатна задовольнити стандарти верховенства права у сфері захисту прав людини у публічних правовідносинах, що забезпечує можливість оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. В адміністративному праві під захистом зазвичай розуміють адміністративно-процесуальну функцію як один із напрямків процесуальної діяльності, що складається із дій учасників адміністративного процесу. Звернено увагу на поняття «захист і охорона суб’єктивних публічних прав» та запропоновано класифікації суб’єктивних публічних прав. Варто зазначити, що суб’єктивні публічні права захищають не тільки сферу особистих інтересів, а й сферу публічних інтересів (наприклад, захист інтересів держави від незаконних дій платників податків). Варто зазначити, що суб’єктивні публічні права захищають не тільки сферу особистих інтересів, а й сферу публічних інтересів (наприклад, захист інтересів держави від незаконних дій платників податків). Таким чином, можна зробити висновок, що суб’єктивні публічні права спрямовані, з одного боку, на посилення соціальної ролі держави, а з іншого – обмежують публічну владу, забезпечуючи особисті інтереси громадян у публічній сфері. Здійснений аналіз дає підстави для висновку про те, що поняття «охорона» і «захист» і «відповідальність» перебувають в одній площині та мають єдиний критерій виміру – права та свободи людини і громадянина. Разом із тим їх не потрібно ототожнювати. Насамкінець, у випадках прийняття незаконних рішень, незаконних дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб кожній особі надається право на захист.
4
В., Павліченко О. "СИСТЕМА ГАРАНТІЙ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЖІНОК." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (39) (April 21, 2020): 98–109. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-98-109.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано специфіку забезпечення права жінок на соціальний захист. Виведено перелік гарантій соціального захисту жінок. Досліджено зміст і значення кожної із гарантій. Охарактеризовано взаємозв’язок зазначених гарантій між собою у спільній системі.Автор зазначає, що система гарантій соціального захисту жінок не стала предметом наукового інтересу широкого кола науковців, проте наводить позиції деяких з них. Одні вчені визначають гарантії як сукупність (систему) умов або засобів, що сприяють реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод, охоронюваних законом інтересів та обов’язків. Інші, – розглядаючи систему гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина у демократичній державі, вважає, що соціальний правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони і захисту) прав і свобод людини – це система засобів і чинників, що забезпечують необхідні умови поваги до всіх основних прав і свобод людини, які є похідними від її гідності. П.Є. Недбайло відзначає, що юридичні гарантії є передбачені законом засоби, що безпосередньо забезпечують правомірність поведінки суб'єктів суспільних відносин.Зазначається, що система юридичних гарантій трудових прав працівника має бути ефективною як з кількісного, так і з якісного боку. Число правових гарантій має бути достатнім, оптимальним, а самим засобам, способам і умовам необхідно додати реального характеру. Досить глибоке дослідження видів гарантій автор віднаходить в праці П.М. Рабиновича, який поділив їх за чотирма основними критеріями.В.Ф. Погорілко виділяє дві категорії гарантій: загальні та спеціальні. Аналогічної класифікації притримується і професор О.Ф. Фрицький, який також розглядає загальні та спеціальні (юридичні) гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина. С.М. Приходько, досліджуючи види гарантій насамперед зауважує, що значення юридичних гарантій за трудовим правом полягає в тому, що вони спрямовані на забезпечення неухильного виконання учасниками трудових правовідносин правових норм, дотримання ними правопорядку та принципу законності. Так, наприклад, вчений В.В. Лаврухін відзначає, що в структурі соціального захисту виділяють чотири рівні: перший: гарантії базові; другий: гарантії додаткові (або факультативні за бажанням) або обов’язкові; третій: прості доповнення (передбачені оподаткуванням); четвертий: захист, що забезпечується персонально за рахунок доходу.
Ключові слова: гарантія, соціальний захист, права жінок, соціальне законодавство, гендерна рівність.
5
ДРОБОТОВА, ТЕТЯНА. "Рішення Європейського суду з прав людини проти України: земельно-правовий аспект." Право України, no. 2020/05 (2020): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-158.
Full textAbstract:
У статті 55 Конституції України унормовано, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом; кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. У наведеному аспекті забезпечення прав людини є пріоритетним напрямом політики держави, що реалізується, зокрема, за допомогою національних механізмів захисту прав людини, а після їх використання – через звернення до відповідних міжнародних органів чи установ. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) як незалежний судовий орган здійснює на наднаціональному рівні контроль за дотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) державами, які її ратифікували, зокрема й Україною, яка, ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, передусім зобов’язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені цими міжнародними документами. Сьогодні Україна є лідером серед країн – учасниць Конвенції за кількістю звернень до ЄСПЛ, що, безсумнівно, засвідчує особливе значення практики цього Суду у формуванні ефективної системи захисту прав фізичних та юридичних осіб в Україні. Авторка проаналізувала низку рішень ЄСПЛ проти України у справах, які стосуються земельних правовідносин, для виокремлення найбільш поширених порушень положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції із боку держави Україна під час вирішення, зокрема, земельних спорів, аби судові органи нашої держави могли у подальшому не допускати таких порушень і здійснювати захист прав людини та основоположних свобод у належний спосіб. Зроблено висновок, що практика ЄСПЛ є джерелом земельного права, встановленого, зокрема, на законодавчому рівні, а отже, суди повинні застосовувати рішен-ня цього Суду під час розгляду справ зі спорів, що виникають із земельних правовідносин.
6
Сабура, Світлана Олександрівна. "СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО НА ТВОРЧІСТЬ У СИСТЕМІ СУБ'ЄКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА." Часопис цивілістики, no. 39 (January 20, 2021): 50–53. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i39.380.
Full textAbstract:
У статті розглянуті актуальні питання, що виникають під час розгляду структури суб'єктивного права взагалі та, зокрема, суб'єктивного права на творчість. Нині дуже вагома роль творчих процесів у суспільстві, і людина, що проявляє своє творчі здібності та оприлюднює їх, з одного боку, робить чималий внесок у розвиток суспільства, з іншого - має право з боку закону на захист таких «проявів» творчості. Важливість розгляду питання існує не перший рік, адже із прийняття Конституції України наша держава відкрила більш широкі можливості у тлумаченні та розширенні деяких суб'єктивних прав. Право на творчість, закріплене в деяких міжнародних актах, має отримати більш конкретні механізми для відображення та поширення в національному законодавстві. Завдяки науковцям така ціль може бути легко виконана і прийнята до уваги законодавцями.
Складовою частиною та основою суб'єктивного права на творчість є саме суб'єктивне право. У статті розкритий зміст поняття суб'єктивного права, що дає змогу зрозуміти сутність поняття «суб'єктивного права на творчість». Вивчення та порівняння структури обох понять дає змогу якнайдетальніше розкрити та зрозуміти особливості та тонкощі категорії «суб'єктивне право на творчість», важливі аспекти, що допомагають реалізації людиною суб'єктивного права на творчість.
У статті акцент робиться також на важливості надання уваги до економічних, соціальних та культурних прав людини та порівняння складу права на освіту із правом на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.
Відомо, що така категорія суб'єктивних прав, як право на свободу творчої діяльності, довгий час не мало відповідної уваги з боку законодавства. Це і привело до зовсім маленької кількості законодавчих актів, що регулюють таке право. Тому у статті висвітлені основні аспекти та характеристики, притаманні «суб'єктивному праву» та конкретизовані основні «можливості» «суб'єктивного права на творчість».
Наростаюча актуальність цієї теми змушує правознавців вивчати це питання детальніше. Важливо виділити особливості цієї категорії суб'єктивних прав. Не можна обійтися без думки фахівців із приводу особливостей визначення та структури поняття «суб'єктивного права», адже воно є «основоположником» та базисом усіх видів прав людини і громадянина. Творчість займає важливу інтелектуальну сферу у всій системі людських потреб, тому ми маємо вдосконалити систему права, що регулює та закріплює юридичні можливості творчої людини: можливість реалізувати свої права, здійснити їх та захистити, якщо це буде необхідно.
7
Шевченко, Н. "Законодавчі новації в захисті прав людини правоохоронними органами України." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 212–17. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1604.
Full textAbstract:
Сучасне вітчизняне суспільство докорінно відрізняється від суспільства попередніх епох, оскільки основною цінністю визнає саме людину, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність й інші права, свободи й законні інтереси невладних фізичних і юридичних осіб. З метою забезпечення зазначених чеснот об'єктивно функціонує публічний апарат, вершиною якого з погляду ефективності діяльності є правоохоронні органи, що мають здійснювати захист громадян від найбільш значних видів небезпеки. Правоохоронна діяльність держави є провідною гарантією забезпечення принципу верховенства права та здійснюється через систему правоохоронних органів, на які безпосередньо покладено функції забезпечення прав і свобод людини й громадянина від найбільших видів небезпеки, охорони громадського порядку; запобігання скоєнню злочинів; виявлення, розкриття та припинення правопорушень; надання адміністративних послуг. Серед проблем, які вирішує народ України, однією з найгостріших є проблема здійснення прав людини та громадянина. Для того щоб в повному обсязі реалізувати права, свободи й обов'язки людини й громадянина, потрібно їх знати й уміти їх захищати. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції). Органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень й у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейська інтеграція України зобов'язує нашу державу забезпечити ефективне функціонування інститутів, які гарантуватимуть верховенство права, додержання прав і свобод людини і громадянина, їхній ефективний захист. Одним із таких завдань є утворення МВС України як цивільного органу європейського зразка.
8
Кожевнікова, А. "Засоби захисту прав людини в умовах російсько-українського конфлікту." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 233–42. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1728.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню засобів захисту прав людини в умовах російсько-українського конфлікту.
Поява нових прав та свобод людини і громадянина завжди є викликом для країни їх громадянства. Анексія, окупація українських територій, військова агресія Російської Федерації змусили Україну реагувати на проблеми громадян України, що постраждали внаслідок російсько-українського конфлікту. І досі механізм правового захисту громадян не є ідеальним ні з погляду законодавства, ні з погляду практики. І проблема не лише у недоліках діяльності суб'єктів такого захисту, що виконують функції держави, а й у тих умовах, у яких Україна змушена була реагувати (і реагує досі) на зухвале порушення основоположних прав та свобод її громадян. Хоча права і свободи діють безпосередньо, не можна говорити про те, що не потрібно створювати механізм для їх захисту. Потреба в правозахис-ному механізмі зростає, коли права порушуються, саме тому запропоновано дану наукову публікацію. Окрім діяльності органів держави щодо захисту прав громадян, правозахис-ний механізм включає у себе боротьбу самих громадян за втілення в життя наданих їм законодавством прав та свобод.
Кожен громадянин повинен мати можливість вільно вибрати спосіб захисту своїх порушених прав. При цьому він повинен бути впевнений у тому, що держава гарантує рівну можливість скористатися цими способами захисту. Це є, в першу чергу, і викликом самій державі тримати оборону, стримувати військову агресію та водночас здійснювати захист прав та свобод своїх громадян. В іншому разі прагнення України до демократії, законності, свободи, рівності, гуманізму, правової держави, виражене в конституційних нормах і принципах, залишиться лише декларацією про наміри.
У цій роботі аналізується державний захист як основний захист прав особи органами публічної влади.
Верховна Рада України (далі -ВРУ). Представницький характер парламенту полягає у тому, що цей орган є виразником інтересів та волі народу, який складається з усієї сукупності громадян держави. Звідси - позначення парламенту як народного (національного) представництва. Для функціонування системи народного представництва необхідно, щоб депутати відображали політичні настрої та інтереси країни; вони мають керуватися її волею. Установлено, що представницька функція ВРУ здійснюється через реалізацію низки представницьких повноважень, до яких, зокрема, належить і визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики. ВРУ одна з перших законодавчо від-реагувала на загарбницькі дії з боку РФ, прийнявши низку нормативних актів, спрямованих на захист державного суверенітету, прав та свобод людини і громадянина.
Проаналізовано, що політичний напрям діяльності Верховної Ради України має на меті: демократизацію політичних відносин, удосконалення інститутів політичної системи, забезпечення ефективного управління суспільними та державними процесами, підвищення рівня політичної свідомості та правової культури суспільства, створення умов, необхідних для реалізації прав і свобод людини та громадянина, тощо.
Отже, у цій статті звернулися до питання національної ідеї і задалися питанням, хто повинен стати її головним гарантом. Відповідь єдина - Президент України. Більше того, саме Президент України (і йдеться зараз не про прізвище, а про посаду) повинен розробити законопроєкт «Про національну ідею України» та винести його на всеукраїнський референдум. Щодо змісту самої національної ідеї, то, на нашу думку, вона сформувалася виходячи із реалій сьогодення, і, як би примітивно це не звучало, це має бути незалежність України. За результатами дослідження констатовано, що навіть якщо сподіватися, що збройний конфлікт із Російською Федерацією завершиться, то в практичному сенсі на роки ще залишиться завдання з відновлення української незалежності, а в теоретичному - без незалежності ми не можемо говорити ні про національну єдність, ні про подальший розвиток, ні про дієвий механізм правового захисту своїх громадян. І парадокс у тому, що, здобувши державну незалежність, національна ідея переходить у нову фазу - розбудови, розвитку, курс на що останніми роками активно веде Україна. А зараз нам знову потрібно відвойовувати незалежність.
Таким чином, кінцева мета діяльності демократичної правової держави полягає у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. У статті встановлено: соціальна зумовленість досягнення цієї мети нерозривно пов'язана з обов'язком держави створювати систему захисту прав і свобод, а також установлювати чіткі юридичні процедури такого захисту. Україні потрібні нові проєкти прогресивної спрямованості.
9
Козін, С. "Сутність та особливості захисту трудових прав мігрантів." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 212–18. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2048.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що юридичні можливості людини на території будь-якої держави залежать від декількох факторів, серед яких слід назвати ступінь нормативного регулювання прав людини, місце права в системі регулювання суспільних відносин, а також ставлення держави до питання непорушності правового статусу людини й громадянина. На нашу думку, останній момент постає найбільш важливим, адже фактично йдеться про захист із боку держави законних інтересів кожного індивіда. Крім того, особливо гостро питання захисту юридичних можливостей постає щодо суб'єктів, які перебувають у «групі ризику», тобто їх правовий статус має складний, іноді невизначе-ний або навіть спірний характер. Саме такими суб'єктами сьогодні є мігранти. Внаслідок особливостей свого правового статусу представники цієї соціально-правової групи потребують захисту прав, зокрема, у трудовій галузі. У статті з огляду на аналіз наукових поглядів учених наведено концептуальні підходи до визначення змісту поняття «правовий захист». Сформульовано власне розуміння сутності правового захисту трудових прав мігрантів як окремої категорії працівників. Аргументовано, що захист трудових прав мігрантів виражається у спеціальному наборі процедурних заходів, засобів та способів реалізації правових норм, які спрямовані на забезпечення всіх законних можливостей мігрантів у сфері трудового права. Визначено, що держава в особі уповноважених органів державної влади здійснює контроль у сфері праці, метою якого є забезпечення законності, а також непорушності ключових прав та свобод людини й громадянина. Зокрема, праця будь-якої особи без належного оформлення, тобто без укладання з нею трудового договору, у тому числі мігранта, є серйозним порушенням трудового законодавства. Фактично така праця є «тіньовою», у зв'язку з чим працівник, наприклад, іноземець, який працює на підприємстві чи в організації, не має статусу працівника, що, зрештою, може обмежити його можливості у користуванні передбаченими законодавством гарантіями у сфері праці.
10
Світличний, О. "Захист прав людини і громадянина нормами публічного права." Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Право", Вип. 243 (2016): 143–49.
Find full textDissertations / Theses on the topic "Захист прав людини і громадянина"
1
Матвійчук, А. В. "Захист прав і свобод людини як прямий обов’язок сучасної держави." Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/46549.
Full textAbstract:
У сучасному світі цінується не лише факт декларування і, навіть, нормативного закріплення того чи іншого права або свободи людини і громадянина, а, передусім, реальне їх забезпечення, зокрема у частині їх дієвого захисту. Правомірно стверджувати, що проблема захисту прав людини турбує людство з давніх часів, але залишається актуальною і до нині. Відсутність ефективних механізмів захисту прав людини, зневажливе ставлення до її свобод, порушення прав людини, були і є причиною багатьох
соціальних конфліктів.
2
Чубата, Т. С. "Право на освіту в системі прав людини та громадянина." Thesis, Прінт-копі-центр "Вектор", 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43972.
Full textAbstract:
Право на освіту займає чільне місце у системі прав людини [3]. На сьогодні система освiти перебуває у станi реформування. У Законі України «Про освiту» задекларовано багато змiн. Закон гарантує та
забезпечує автономiю закладiв освiти, що дає їм змогу самостiйно, ефективно та якiсно функцiонувати, регламентує засади громадського самоврядування та контролю у закладах освiти [2]. Відповідно до
положень закону забезпечується прозорiсть та iнформаційна вiдкритiсть закладiв освiти, визначаються права та обов’язки учасникiв навчального процесу.
3
Гречанюк-Самойлова, С. В. "Конституційне право людини і громадянина на судовий захист." Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41671.
Full textAbstract:
Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
4
Петрушанко, В. Ю. "Місце правоохоронних органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина." Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/23126.
Full textAbstract:
Петрушанко, В. Ю. Місце правоохоронних органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / В. Ю. Петрушанко ; керівник роботи О. А. Марущак ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 74 с.На сьогодні питання прав і свобод людини є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Не є винятком і Україна, де постійно виникають проблеми забезпечення та реалізації прав і свобод людини, незважаючи на те, що Україна обрала демократичний шлях свого розвитку. Нині захист прав і свобод людини розглядається як одна з базових ознак сучасної демократії, забезпечення реальності прав і свобод людини та громадянина виступає своєрідним індикатором сталості й зрілості такої держави. А тому, будь-яке обмеження прав і свобод громадян повинно бути безапеляційно обґрунтованим і при цьому таке обмеження не повинно порушувати прав і свобод будь-яких інших осіб. На жаль, Україна є одним із лідерів щодо звернень проти неї зі скаргами про порушення прав людини до Європейського Суду з прав людини, а тому сьогодні діяльність правоохоронних органів держави є дійсно важливою для забезпечення та реалізації прав і свобод громадян. В розділі 1 роботи визначено поняття та ознаки прав і свобод людини і громадянина та механізм гарантування і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні; Розділ 2 роботи досліджено аналізу правового статусу Національної поліції України як суб’єкта захисту прав і свобод людини і громадянина, прокуратури в системі органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та визначенню місця Уповноваженого Верховної Ради України в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина. В Розділі 3 роботи досліджено проблемні питання функціонування правоохоронних органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та шляхи їх удосконалення та особливості захисту прав і свобод людини і громадянина Європейським Судом з прав людини Основні результати проведеного дослідження викладені у 1 науковій праці.
Today, the issue of human rights and freedoms is today the most important problem of domestic and foreign policy of all countries of the world community. Ukraine is no exception, where problems of ensuring and realizing human rights and freedoms constantly arise, despite the fact that Ukraine has chosen the democratic path of its development. Today, the protection of human rights and freedoms is seen as one of the basic features of modern democracy, ensuring the reality of human and civil rights and freedoms is a kind of indicator of sustainability and maturity of such a state. Therefore, any restriction of the rights and freedoms of citizens must be unquestionably justified and such a restriction must not violate the rights and freedoms of any other persons. Unfortunately, Ukraine is one of the leaders in filing complaints against it with human rights violations before the European Court of Human Rights, and therefore today the activities of state law enforcement agencies are really important for ensuring and exercising the rights and freedoms of citizens. Section 1 of the work defines the concepts and features of human and civil rights and freedoms and the mechanism of guaranteeing and protecting human and civil rights and freedoms in Ukraine; Section 2 examines the analysis of the legal status of the National Police of Ukraine as a subject of protection of human and civil rights and freedoms, the prosecutor's office in the system of bodies in the mechanism of protection of human and civil rights and freedoms and the place of the Verkhovna Rada Commissioner in the protection of human rights and freedoms. citizen. Section 3 of the work examines the problematic issues of the functioning of law enforcement agencies in the mechanism of protection of human and civil rights and freedoms and ways to improve them and features of protection of human and civil rights and freedoms by the European Court of Human Rights.
5
Юргілевич, Я. Р., and А. Р. Цезар. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ЗВЕРНЕННЯ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ." Thesis, Сучасна університетська правова освіта і наука: Матер. VIIІ Міжн. наук.-практ. конф. (м. Київ, НАУ, 23 лютого 2018 р.). Том 1. Тернопіль: Вектор, 2018. C. 262-264, 2018. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/32738.
Full text
6
Юшкевич, О. Г., O. G. Iushkevych, and ORCID: http://orcid org/0000-0003-0024-6070. "Особливості реалізації прав людини і громадянина під час надзвичайних ситуацій." Thesis, Проблеми та перспективи забезпечення цивільного захисту: матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених. Харків: НУЦЗУ, 2021. С. 388-391, 2021. http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/10506.
Full textAbstract:
Юшкевич О.Г. Особливості реалізації прав людини і громадянина під час надзвичайних ситуацій. Проблеми та перспективи забезпечення цивільного захисту: матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених. Харків: НУЦЗУ, 2021. С. 388-391. URL: https://nuczu.edu.ua/images/topmenu/science/konferentsii/2021/1.pdf.Здійснено загальний огляд законодавчих засад встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Висвітлено особливості обмеження прав громадян України в умовах карантину, режиму надзвичайної ситуації (права на вільне пересування, на освіту, на мирні зібрання). Осуществлено всеобщее обозрение законодательных основ установления карантина и введения ограничительных противоэпидемических мероприятий с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавируса SARS-CoV-2. Освещены особенности ограничения прав граждан Украины в условиях карантина, режима чрезвычайной ситуации (права на свободное передвижение, на образование, на мирные собрания). A general review of the legal framework for quarantine and the introduction of restrictive anti-epidemic measures to prevent the spread of acute respiratory disease COVID-19 caused by the coronavirus SARS-CoV-2 in Ukraine. The peculiarities of restricting the rights of citizens of Ukraine in the conditions of quarantine, the state of emergency (the right to free movement, education, peaceful assembly) are highlighted.
7
Ірклієнко, А. І. "Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина." Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/45904.
Full textAbstract:
Подальші процеси демократизації українського суспільства та становлення України як правової, соціальної держави потребують удосконалення існуючих і створення нових механізмів, спрямованих на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав людини і громадянина, встановлення ділових і конструктивних відносин громадян з органами влади.
8
Чижмарь, Катерина Іванівна. "Інститут нотаріату в системі захисту прав і свобод людини і громадянина." Diss. of Doctor of Legal Sciences, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка М-ва освіти і науки України, 2015.
Find full text
9
Весельська, Т. Ф. "Значення строків в адміністративному судочинстві при захисті прав і свобод людини і громадянина." Thesis, Транспортне право в ХХІ столітті : Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, Київ, Національний авіаційний університет, 21 лютого 2013 р. – К. : Комп’ютерпрес, 2013. – С.132-134, 2013. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12726.
Full text
10
Ірклієнко, А. І. "Конституційна скарга як форма захисту свобод людини і громадянина." Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66282.
Full textAbstract:
Визнання конституційної скарги має стати довгоочікуваним логічним кроком у
розвитку вітчизняного конституціоналізму, вимагає визначення матеріально-правових,
процесуально-правових і техніко-юридичних умов її запровадження.
Поняття конституційної скарги притаманне існуванню в державі органу
конституційного правосуддя і конституційного контролю, що безпосередньо пов’язано з
охороною і захистом прав та свобод людини і громадянина.
Books on the topic "Захист прав людини і громадянина"
1
Буроменський, М. В. Міжнародний захист прав людини та права біженців. Київ: [б. в.], 2002.
Find full text
2
Пустовіт, Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні. Київ: КНТ, 2009.
Find full text
3
Пустовіт, Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні. Київ: КНТ, 2009.
Find full text
4
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Find full text
5
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Find full text
6
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Find full text
7
Паліюк, В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Київ: Фенікс, 2004.
Find full text
8
Паліюк, В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Київ: Фенікс, 2004.
Find full text
9
Паліюк, В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Київ: Фенікс, 2004.
Find full text
10
Паліюк, В. П. Особливості застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Миколаїв: Атол, 2003.
Find full textBook chapters on the topic "Захист прав людини і громадянина"
1
Латковська, Т. А. "Захист прав і законних інтересів платників податків в Україні." In ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ, 305–40. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-235-0-11.
Full textConference papers on the topic "Захист прав людини і громадянина"
1
Біленчук, Петро, and Альбіна Шарко. "РІВНІСТЬ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ НЕЗАЛЕЖНО ВІД СТАНУ ЗДОРОВ’Я." In WISSENSCHAFTLICHE ERGEBNISSE UND ERRUNGENSCHAFTEN: 2020. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/25.12.2020.v4.19.
Full text
2
Шевчук, М. І. "Контроль за дотриманням розумних строків досудового розслідування прокурором вищого рівня як важлива гарантія забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод." In INNOVATIVE VIEWS IN EUROPEAN FUNDAMENTAL SCIENTIFIC-PRACTICAL LEGAL STUDIES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-179-4-52.
Full text