Academic literature on the topic 'Заклади торгівлі'

У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.

Вендінгом називається продаж товарів і послуг за допомогою автоматичних пристроїв, що приймають оплату. Торгівля через автомати є високотехнологічним, рентабельним і прибутковим бізнесом у всьому світі. Сучасний вендінг - це не тільки перспективний і прибутковий вид підприємництва, а й справжня гонка технологій. У статті розглянуто сутність і особливості організації вендінгового бізнесу. Ефективність вендінгового торгівлі багато в чому залежить від правильної її організації, в тому числі і від місця установки торгового автомата. Основним поштовхом для розвитку кавового вендинга в Україні стало, в першу чергу, підвищення загальної технічної культури населення поряд із зростанням рівня споживання якісної кави. Сьогодні більшість вендінгових операторів пропонують каву, який за смаком не відрізняється від напоїв з кафе і ресторанів. Виявлено, що більшість вчених не розглядає окремо вен як окремий напрямок підприємницької діяльності, а лише як засіб автоматизації роздрібних продажів. Відокремлено основні переваги вендинга. У великих містах залишається все менше перспективних місць для установки торговельних автоматів. Їх рентабельність поступово знижується за рахунок збільшення конкуренції. Виявлено, що одним з найпопулярніших в контексті вендинга державних установ є вищі навчальні заклади. Їх привабливість пояснюється тим, що аудиторія в основному складається з молодих людей, які вміють користуватися технікою, крім того інститутські їдальні та буфети закриваються відносно рано, а студенти в стінах навчального закладу затримуються іноді довше, що викликає підвищений їх інтерес до автоматів з поповнення рахунку і кавових або снекових автоматів. Саме на зовнішній вигляд апаратів вен робить сьогодні велику ставку. Адже багато споживачів можуть скористатися торговим автоматом виключно з інтересу. Удосконалення конструкції та модернізація програмного забезпечення неймовірно популяризують вен і ставлять його на щабель вище в нескінченній гонитві за ідеальним бізнесом. Виявлено перспективи розвитку цього виду обслуговування населення в Україні. Таким чином, торгівля через вендинг-автомати розкривається автором як чіткий, з математичною точністю вивірений процес.

Мета роботи. З погляду фізичної доступності вивчити якість фармацевтичної допомоги населенню Одеської області до і після адміністративно-територіальної реформи. Матеріали і методи. Матеріалом дослідження були дані Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами станом на 30.04.2020 р. та 30.04.2021 р. Використано методи математичної статистики та наукового узагальнення. Результати й обговорення. Встановлено, що до адміністративно-територіальної реформи (станом на 30.04.2020 р.) фармацевтична допомога в Одеській області надавалася лише у 14,5 % населених пунктах через 1174 аптек та аптечних пунктів (далі аптечні заклади). При цьому 82,0 % аптечних закладів від загального їх числа знаходилися в адміністративних центрах, зокрема 53,6 % − в м. Одеса. Варто зауважити, що тільки 18,0 % аптечних закладів функціонувало у нечисленних і віддалених населених пунктах. Після адміністративно-територіальної реформи фармацевтичну допомогу (станом на 30.04.2021 р.) в Одеській області надавало 1515 аптечних закладів, які розташовані у 15,6 % населених пунктів. В адміністративних центрах, включаючи центри об’єднаних територіальних громад, було 89,9 % аптечних закладів, зокрема в Одеській об’єднаній територіальній громаді, тобто в м. Одеса, було 54,3 % аптечних закладів. Не залученими фармацевтичною допомогою були 84,4 % населених пунктів. Висновки. Показано, що надання фармацевтичної допомоги в Одеській області після адміністративно-територіальної реформи дещо покращилося, бо число населених пунктів, де вона надавалася через аптечні заклади зросла з 14,5 до 15,6 %. Своєю чергою, в адміністративних центрах, включаючи центри об’єднаних територіальних громад, число аптечних закладів зросло з 1484 до 1515, тобто майже на 2,1 %. Проте фармацевтична допомога доступна лише для жителів 15,6% нечисленних і віддалених населених пунктів на відміну від 18,0 % до адміністративно-територіальної реформи.

В статті розглядається глобалізація в сфері вищої освіти. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. Більш детально серед глобалізаційних процесів виділяють нові відносини обміну, інтернаціоналізацію торгівлі, реструктурування міжнародного ринку праці, зменшення конфліктів на рівні трудових капіталів, міжнародний поділ праці, розвиток нових сил виробництва і технологій, капіталомістке виробництво, збільшення кількості зайнятих жінок у виробничо­економічних процесах, збільшення розміру і значення сфери послуг. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Зазначається, що лідерами процесу глобалізації в цілому і зокрема інтеграційних процесів і процесів формування ринку освітніх послуг на міжнародному рівні є провідні країни світу, які вступили на шлях перетворення своїх освітніх систем і розглядають активну участь у формуванні світового освітнього простору як один з чинників вирішення існуючих проблем на національному та міжнародному рівнях. Такими країнами є США, Канада, країни Західної Європи, Австралія.

Метою статті є огляд правових підходів до реалізації процесів та процедур управління ідентифікаційними даними, аналіз правового регулювання механізмів управління ідентифікаційними даними, опрацювання нових напрямів досліджень, огляд перспективних ідей стосовно правового регулювання управління ідентифікаційними даними на основі матеріалів Комісії ООН з права міжнародної торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Методологія. Робота входить до циклу статей за тематикою проблем правового регулювання сфери управління ідентифікаційними даними. У попередніх дослідженнях розглядалися питання законодавчого регулювання процесів ідентифікації, анонімізації та псевдонімізації ідентифікаційних даних, а також проблеми класифікації та питання категоріально-понятійного апарату в даній сфері. Наразі автор здійснює огляд парадигм правової та технологічної регуляції процедур та процесів управління ідентифікаційними даними, які вивчаються Робочою групою IV (електронна торгівля) Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі, а саме: положень управління ідентифікаційними даними за проєктом Всесвітнього банку, концептуальної моделі управління ідентифікаційними даними на основі eIDAS, трирівневої моделі управління ідентифікаційними даними за пропозиціями Сполучених Штатів Америки, моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Новизна. У даній статті подається огляд моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Дана модель характеризується новизною як в напрямі технічної реалізації, так і в напрямі законодавчого регулювання сфери управління ідентифікаційними даними, в тому числі і в транскордонному режимі. Висновки. Дану модель можливо застосувати як основу систем управління ідентифікаційними даними в електронній торгівлі та громадському секторі. Водночас модель має низку недоліків. Запропоновані в моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі механізми можуть суттєво обмежити право на вільну торгівлю та мати ознаки інструменту тоталітарної системи для впливу на суспільство. Впровадження такої моделі може закласти підґрунтя створення механізму, який в глобальному масштабі значно обмежить права і свободи людини, можливості вільної торгівлі і призведе до необґрунтовано надмірного контролю за будь-якими транзакціями.

Фундамент сучасного міського господарства міста Житомира почав закладатися на рубежі ХІХ–ХХ ст. У цей період активно розвивалася промисловість, торгівля, фінансові установи, а також сфера гостинності. Економіко-правові аспекти діяльності тогочасних закладів громадського харчування регулювалися Положенням про трактирні заклади 1863 року, згідно з якими до трактирних закладів належали готелі, подвір’я, мебльовані квартири, кімнати, ресторації, кавові будинки, кафе-ресторани, харчевні, буфети, трактири, намети для відпочинку та інші заклади з правом «тримати стіл» і подавати напої. Відповідно до законодавчих актів для цих підприємств встановлювався трактирний збір, розмір якого визначався спеціальною комісією Міської думи. Аналіз архівних даних щодо видачі дозволів на відкриття трактирних закладів, а також патентів дозволив авторам у статті узагальнити перелік з 5 ресторанів, 25 трактирів третього розряду з продажем алкогольних напоїв, 9 буфетів, 5 ренських льохів, 6 льохів російських вин (розпивочних), 1 пивної лавки трактирного промислу, 67 пивних розпивочних лавок, які діяли у 1912 році в місті Житомирі. На основі архівних довідок щодо сплати трактирного збору у 1913 році в статті було сформовано унікальні списки ресторанів і трактирів третього розряду; льохів, буфетів та пивних лавок трактирного типу; а також розпивочних пивних лавок із зазначенням їх власників та місць розташування в Житомирі. У статті проаналізовано розподіл трактирних закладів на групи (розряди) та порядок визначення трактирного збору для кожної із груп. Підкреслено роль ресторанів та інших закладів харчування в складі або поряд із закладами розміщення. Проілюстровано оригінальну довідку про сплату трактирного збору власником ресторану, розташованого у готелі «Франція». У висновках підкреслено, що з початком Першої світової війни кількість закладів трактирного промислу постійно зменшувалась, а встановлення радянської влади призвело до остаточного припинення діяльності приватних закладів громадського харчування.

Актуальність дослідження визначається зростанням популярності вітчизняних підприємств і об’єднань сфери торгівлі і громадського харчування та їхнім виходом на світові ринки, що обумовлює необхідність досягнення якісно нового рівня підготовки учнів для формування в них готовності до ведення самостійної підприємницької діяльності. Мета: обґрунтувати особливості організації в закладі професійної (професійно-технічної) освіти інноваційної освітньої діяльності з формування готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі і технологій харчування до підприємницької діяльності. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел – для з’ясування рівня дослідженості проблеми формування готовності учнівської молоді до підприємницької діяльності; емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду у ДНЗ «Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування», робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників – для виявлення особливостей організації інноваційної освітньої діяльності в закладі професійної (професійно-технічної) освіти); опитувально-діагностичні (онлайн-опитування учнів щодо самооцінювання готовності до підприємницької діяльності в умовах розвитку малого бізнесу); SWOT-аналіз – для виявлення сильних і слабких сторін оганізації в закладі освіти інноваційної освітньої діяльності). Результати: обґрунтовано актуальність дослідження готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі і технологій харчування до підприємницької діяльності на базі ДНЗ «Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування»; представлено результати аналізу онлайн-опитування учнів щодо самооцінювання готовності до підприємницької діяльності в умовах розвитку малого бізнесу; охарактеризовано основні форми й методи роботи педагогічного колективу з формування готовності учнів до підприємницької діяльності. Висновки: проведений SWOT-аналіз засвідчив важливість експериментального дослідження проблеми розвитку готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі та технологій харчування до підприємницької діяльності на базі ДНЗ «Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування»; з’ясовано, що учні усвідомлюють важливість формування в закладах освіти готовності до підприємницької діяльності та розвитку підприємницької компетентності; виявлено потребу молоді в удосокналенні ІКТ-навичок, психологічної готовності до ведення власної справи, правової й економічної підготовки, професійної мобільності й швидкої адаптації випускників училища до сучасних умов виробництва, розвитку творчих здібностей, громадянської позиції та національної свідомості; представлено основні інструменти формування готовності учнів до підприємницької діяльності (запровадження програми «Основи інноваційного підприємництва»; оновлення змісту тем «Менеджмент малого бізнесу», «Основи маркетингу» з урахуванням специфіки малого бізнесу у сфері торгівлі й громадського харчування; запровадження серії тренінгів з формування готовності учнів до підприємницької діяльності; підготовка педагогічних працівників для реалізації завдань інноваційної освітньої діяльності).

У статті розглянуто особливості застосування ігрових методів навчання під час вивчення тематики протидії торгівлі людьми на заняттях з іноземної мови в закладах освіти Державної прикордонної служби України. З’ясовано, що нині протидія торгівлі людьми може відбуватись як у межах країни, так і за її кордонами, відповідно, прикордонний контроль відіграє важливу роль та уможливлює втручання у процес запобігання торгівлі людьми та боротьби з цим явищем. Країни-члени Європейського Союзу (ЄС) вирішили запровадити відповідні механізми з метою попередньої ідентифікації, надання допомоги й підтримки жертвам торгівлі людьми і тому сьогодні спільна підготовка персоналу різних країн ЄС охоплює різноманітні навчальні курси за цією тематикою. Водночас спільні операції, спільне патрулювання та робота в пунктах пропуску на зовнішніх кордонах ЄС відбувається англійською мовою, що передбачає й організацію спільної професійної підготовки європейських прикордонників цією ж мовою. Важливе місце у підготовці прикордонників до вирішення питань, які виникають під час виконання службових обов’язків у підрозділах охорони кордону займають рольові, моделюючі ігри, навчання на основі сценаріїв, змодельовані ситуації, постановки. Під час планування і проведення співбесіди з жертвами торгівлі людьми ефективним є використання моделі семи кроків, запропонованої в межах спільної підготовки персоналу європейських прикордонних відомств до боротьби з торгівлею людьми під егідою агенції FRONTEX. Ця модель дозволяє прикордонникам послідовно й ефективно проводити співбесіду з жертвами торгівлі людьми. Автором було узагальнено досвід організації спільної підготовки прикордонників в країнах ЄС з питань торгівлі людьми з метою подальшого проведення педагогічно-компаративних досліджень та адаптації набутого досвіду в систему професійної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України.

Мета. У даній роботі нами узагальнені результати досліджень деяких вітчизняних авторів і власних досліджень, присвячених впровадженню компетентнісного підходу в навчальний процес закладів вищої освіти сфери торгівлі та легкої промисловості України. У наших працях, нами сформульовані та описані деякі ключові фахові компетентності фахівців товарознавчого профілю, які є найбільш поширеними в торгівлі України. Доцільно, щоб товарознавці, зайняті торгівлею окремих товарних груп, володіли необхідними прийомами експертизи властивостей, рівня якості та безпечності цих груп товарів. Метою роботи є формулювання та обгрунтування теоретичні засади реалізації компетентнісного підходу у системі вищої товарознавчої освіти фахівців торгівлі України. Методика. При проведенні досліджень використовували передбачені діючими державними стандартами методи. Виконали огляд джерел товарознавчої та медичної літератури, здійснили моніторинг і систематизацію отриманих даних. Результати. Отже, формування теоретичних засад реалізації компетентнісного підходу у системі вищої товарознавчої освіти фахівців торгівлі України погтребує низку досліджень, розробок і прийняття науково і обґрунтованих та адміністративно зважених рішень. Існує потреба створення окремого більш досконалого вітчизняного освітнього стандарту для підготовки фахівців товарознавчо-комерційного профілю тільки у вузах сфери торгівлі України з більш широким переліком фахових компетентностей саме для фахівців, працюючих у сфері торгівлі.Обґрунтована необхідність поглиблення товарознавчих досліджень, пов’язаних із оптимізацією, стандартизацією та паспортизацією професійних компетентностей фахівців товарознавчого профілю сфери торгівлі. При цьому стандартизація в основному повинна охоплювати фахові товарні компетентності цих фахівців, а їх паспортизація - функціональні компетентності, пов’язані з вивченням попиту на окремі групи товарів, формування їх асортименту та організацію торгівлі. Наукова новизна. Визначено основні ключові компетентності та сформовано теоретичні засади реалізації компетентнісного підходу у системі вищої товарознавчої освіти фахівців торгівлі України. Практична значимість. Виявлена потреба створення окремого більш досконалого вітчизняного освітнього стандарту для підготовки фахівців товарознавчо-комерційного профілю тільки у вузах сфери торгівлі України з більш широким переліком фахових компетентностей саме для фахівців, працюючих у сфері торгівлі.

У статті висвітлено результати дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня «Створення інформаційно-освітнього середовища у професійно-технічному навчальному закладі торгівлі та технологій харчування», що проводився на базі ДНЗ «Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування».Визначено суть поняття «інформаційно-освітнє середовище» (далі – ІОС) в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, описано його модель, визначено організаційно-педагогічні умови застосування. У структурі відкритого інформаційно-освітнього середовища представлено: контент-бібліотеку, базу навчально-методичних матеріалів, довідково-пошукову систему, електронні освітні ресурси загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, депозитарій, електронні енциклопедії та довідники, репозиторій, конструктор особистого ІОС викладача, систему дистанційного навчання, електронні освітні ресурси соціально-економічного напряму, електронні освітні ресурси управління, інші модулі, введення яких науково, методично й дидактично обґрунтовано.Єдине ІОС представлено як таке, що поєднує широкий вибір навчального програмного забезпечення, мережних технологій (електронна пошта, форуми, програмне забезпечення колективного використання, чати, відеоконференції, аудіо- та відеозаписи) й широке коло навчальних інструментів, що базуються на використанні веб-технологій. Охарактеризовано особливості підготовки педагогічних працівників училища до створення електронних засобів навчання. Показано результати здійсненої в ході проведення експерименту адаптації ІОС до особливостей організації навчально-виховного процесу в освітньому закладі сфери торгівлі та ресторанного господарства.Доведено, що використання можливостей ІОС істотно впливає на професійне зростання педагогів, підвищує результати навчальних досягнень учнів, сприяє зростанню якості освітнього процесу в цілому, надає учневі можливість включитися в активну професійну діяльність, бути здатним діяти у різних професійних ситуаціях і заявляти про себе як про компетентну особистість зі сформованою професійною, духовно-моральною і життєвою позицією.

Кобилін П.О. Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області : дис. … кандидата геогр. наук : 11.00.02 / П.О. Кобилін. – Х., 2017. – 386 с.
Кобилін П. О. Територіальні особливості сфери торговельного обслуговування населення Харківської області. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. Роботу виконано у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Захист відбудеться у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Харків, 2017. В дисертації отримані нові наукові положення: вперше: - обґрунтовано методику суспільно-географічного дослідження системи торговельного обслуговування населення регіону з використанням системних показників, компонентного аналізу та ІФВ-моделювання; - встановлено просторово-часові особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області за запропонованою методикою; - з позиції суспільної географії розроблено рекомендації з удосконалення системи торговельного обслуговування населення Харківської області; удосконалено: - поняття системи торговельного обслуговування населення як функціональної складової регіональної соціогеосистеми; - застосування новітніх методів дослідження у нормованому багатовимірному ознаковому просторі (на прикладі системи торговельного обслуговування населення Харківської області); отримали подальший розвиток: - обґрунтування головних факторів розвитку системи торговельного обслуговування населення Харківської області; - дослідження системи торговельного обслуговування населення в районах і низових громадах (на прикладі Богодухівського, Дворічанського та Зачепилівського районів Харківської області). Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні просторово-часових особливостей функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області, що може бути використано при плануванні заходів управління даною системою регіону та проведення подібних суспільно-географічних досліджень торговельного обслуговування населення інших регіонів України. У дисертації обґрунтовано методику дослідження системи торговельного обслуговування населення як об’єкту суспільної географії. Показано, що система торговельного обслуговування населення є важливою складовою соціальної сфери, яка покликана задовольняти потреби населення і у розміщенні цих закладів орієнтується на споживача. Доступність та забезпеченість населення об’єктами роздрібної торгівля та закладами ресторанного господарства мають важливе значення, впливаючи на рівень та якість життя населення. Важливу роль в дослідженнях цієї сфери відіграє суспільна географія, бо досліджує діяльність торговельних підприємств в територіальному аспекті відповідно до розселення населення та задоволення потреб населення у товарах народного споживання. Торгівля та громадське харчування є важливими складовими сфери послуг, які на сучасному етапі розвитку України мають важливу роль в економіці держави та її окремих регіонів. Торговельна діяльність, як систематична, ініціативна діяльність фізичних та юридичних осіб щодо продажу та купівлі товарів кінцевими споживачами, або посередницькі операції чи надання комісійних, представницьких, агентських та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача, створює умови для товарного виробництва, забезпечуючи населення необхідними товарами та послугами. Система торговельного обслуговування забезпечує значну частку наповнення державного та місцевих бюджетів і створює умови для розвитку інших галузей соціальної сфери та сфери обслуговування населення. Рівень її розвитку є індикатором соціально-економічного розвитку регіону і задоволеності суспільних потреб. На основі системного підходу показано, що система торговельного обслуговування населення регіону є функціональною підсистемою регіональної соціогеосистеми і тому виступає об’єктом суспільної географії. В ній послідовно реалізуються всі стадії соціоактогенезу – усвідомлення соціальної потреби, побудова системи цілей, створення виконавчої системи і отримання результату. Структура системи торговельного обслуговування населення відображає відношення, зв’язки та взаємодію як між елементами системи, так і системи з навколишнім середовищем. Відповідно до цього розрізняється функціонально-компонентна, територіальна та управлінська структури, які за різними авторами членуються на більш детальні фрагменти. Досліджуваний період (2007 – 2015 рр.) включає два характерних етапи розвитку України. Перший з них (2007 – 2013 рр.) знаменує вихід країни із світової фінансово-економічної кризи, що супроводжувалося зростанням ВВП, макроекономічних показників і рівня життя українців. Другий (2014-2015 рр.) пов’язаний з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Внаслідок цього кардинально змінилася соціально-економічна ситуація в Україні в цілому і в її регіонах. Вказані особливості періоду дослідження вимагають застосування різних методологічних підходів дослідження більш-менш спокійного періоду прогресивного розвитку 2007-2013 рр. і кризового періоду з різким погіршенням соціально-економічної ситуації 2014-2015 рр. Методи і методики дослідження мають статистичний характер, тому для виконання вимог до вибіркових сукупностей вихідних даних – репрезентативності, статистичної стійкості та однорідності сформовано дві вибірки параметрів регіональної соціогеосистеми: одна за 7 років (період 2007-2013 рр.), а друга – за 2 роки (2014-2015 рр.). Очевидно, що для тестування пропонованої у дисертації методики дослідження сфери торговельного обслуговування населення регіону більш придатною є перша вибірка. Тому тестовим періодом для вказаної методики визначено період 2007-2013 років. Для збереження цілісності суспільно-географічного регіонального дослідження кризовий період досліджувався сумісно з попереднім періодом за спрощеною методикою. Стадійність дослідження визначена послідовною зміною наступних етапів: підготовчого, емпіричного, аналітичного, інтерпретаційного та підсумкового, які мають різний зміст і логічно пов’язані між собою. Методологія та методи дослідження детально висвітлені вище, тут лише зазначимо, що новітні методи (графоаналітичний методом багатовимірної класифікації суспільно-географічних об’єктів, компонентний аналіз вектору розвитку, метод ІФВ-моделювання) у сукупності з традиційними математико-статистичними методами аналізу (кластерний, факторний, тренд-аналіз тощо) дали можливість обґрунтувати пропоновану методику дослідження розвитку та функціонування регіональної системи торговельного обслуговування населення. Харківська область за розвитком системи торговельного обслуговування населення займає одне з провідних місць в Україні. Так, вона у 2015 р. за більшістю показників входила до першої п’ятірки регіонів-лідерів; за 7 показниками займала перше місце, за 6 – друге, за 15 – третє, за 18 – четверте і за 4 – п’яте. Харківська область у 2015 р. зайняла 3-є місце в Україні за інтегральним показником розвитку роздрібної торгівлі, поступаючись місту Києву і Дніпропетровській області. При цьому рейтинг Харківської області порівняно з 2013 роком підвищився на один пункт. Система торговельного обслуговування населення Харківської області характеризується значною територіальною диференціацією, що зумовлено нерівномірним соціально-економічним розвитком міст і районів, особливостями розселення населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарообороту торговельної мережі в 2015 р. спостерігалися в містах Харків, Лозова, Ізюм, Первомайський, Чугуїв та Красноградському районі, які характеризуються високими показниками соціально-економічного розвитку, значною чисельністю та концентрацією населення, вигідним транспортно-географічним положенням, зосередженням значної кількості закладів роздрібної торгівлі. Найменші обсяги роздрібного товарообороту характерні для Великобурлуцького, Куп’янського, Сахновщинського, Кегичівського, Чугуївського, Печенізького, Золочівського, Ізюмського, Борівського, Лозівського та Первомайського районів, які характеризуються переважанням сільського населення, менш вигідним транспортно-географічним положенням у порівнянні з іншими районами та концентрацією більшості закладів роздрібної торгівлі в районних центрах (особливо якщо вони є містами обласного підпорядкування), а не в самому районі. За кількістю закладів громадського харчування найкращі показники в регіоні мають місто Харків (1987 закладів), Харківський (157 закладів), Дергачівський (115 закладів) та Балаклійський (100 закладів) райони, що пов’язано з наявністю попиту на відповідні заклади, розвитком соціальної інфраструктури, туристсько-рекреаційним потенціалом, купівельною спроможністю населення та транспортною доступністю. В структурі закладів громадського харчування міста Харкова переважають заклади з порівняно низьким ціновим сегментом. У 824-х населених пунктах Харківської області із чисельністю населення менше 100 осіб заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування взагалі відсутні. На формування й розвиток системи торговельного обслуговування населення регіону впливає низка факторів, серед яких: нормативно-правові, організаційно-управлінські, соціально-демографічні, розселенські (екістичні), соціально-економічні, екологічні, транспортні, історико-географічні, природно-географічні, політичні. Багато з них мають безпосередній вплив на систему торговельного обслуговування населення, інші – чинять опосередкований вплив через соціальні та демографічні фактори. За результатами факторного аналізу вихідних даних ідентифіковано такі гіпотетичні фактори: соціально-економічні, аграрно-розселенські, житлово-торговельні, соціально-демогра¬фічні, екологічні. У динаміці кількість факторів не змінилася, але дещо змінився їх зміст і сила впливу. Дослідження просторової диференціації дій визначених факторів приводить до висновку, що вона суттєва, але при цьому створення впорядкованих просторових структур не спостерігається. Для з’ясування подібності та відмінностей міських та районних соціогеосистем за особливостями розвитку та функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області за кожний рік періоду дослідження застосовувався кластерний аналіз. Встановлено, що групування міст обласного підпорядкування Харківської області за весь досліджуваний період не зазнало суттєвих змін, за кожний рік чітко виділяються три групи міст: а) місто Харків; б) міста Люботин, Куп’янськ, Первомайський та Ізюм; в) міста Чугуїв та Лозова. Склад груп добре корелює з рівнем соціально-економічного розвитку міст. Групування районів теж підтверджує цю тенденцію, але динаміка їхнього розвитку більш складна. Стабільно протягом всього досліджуваного періоду одна група утворюється Харківським районом, який має найбільшу чисельність населення, добре розвинену соціальну інфраструктуру і відрізняється найвищим рівнем урбанізації (67%). Далі виділяється 4 групи районів з відносно стабільним складом. Динаміка розвитку торговельного обслуговування у містах та районах досліджувалась за системними показниками розвитку – площею багатокутника проекції багатовимірного простору на площину, сумою індексів, значенням інформаційної ентропії та коефіцієнтом прогресу. За площею багатокутника суттєво виділяється місто Харків, що зумовлено великою чисельністю населення міста, концентрацією основного соціально-економічного потенціалу регіону, найбільшою кількістю торговельних об’єктів області, які мають широку спеціалізацію та великий асортимент товарів. Всі інші міста мають значно нижчі показники розвитку. Серед районів переважає Харківський район. Аналогічні результати з незначними відхиленнями отримані і за аналізом суми індексів. За показником інформаційної ентропії (відносної оцінки еволюційного потенціалу суспільно-географічних об’єктів) виділяються міста Харків, Лозова, Чугуїв. Для інших міст регіону не встановлена стійка тенденція динаміки інформаційної ентропії. Серед районів найвищі значення цього показника мали Харківський, Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони, для яких характерний високий рівень соціально-економічного розвитку, урбанізації, розвитку соціальної інфраструктури, мережі торговельних закладів тощо. Інші райони мають змінні тенденції розвитку еволюційного потенціалу. За показником коефіцієнту прогресу, який є оцінкою ефективності розвитку системи торговельного обслуговування міст та районів регіону, серед міст виділяються три групи (аналогічно результатам кластер-аналізу). Серед районів чітко виділяється Харківський район, який прогресував протягом всього тестового періоду; дещо гіршою динамікою характеризуються Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони. Для прикладу у роботі наводяться результати детального (аж до рівня первинних громад) аналізу за системними показниками розвитку діяльності системи торговельного обслуговування населення трьох районів Харківської області – Зачепилівського, Дворічанського та Богодухівського. Для оцінки динаміки розвитку системи торговельного обслуговування населення виконано компонентний аналіз вихідного вектору розвитку. В результаті ранжирування досліджуваних параметрів за сумою кодів їх часової похідної протягом тестового періоду для кожного міста та району отримані таблиці, в яких обґрунтовано виділено сукупності параметрів, які відображають: а) неперервний розвиток; б) часткову мінливість позитивної динаміки; в) відсутність динаміки; г) часткову мінливість негативної динаміки; д) неперервну деградацію процесу розвитку. В залежності від цього рекомендуються різні групи заходів – від перегляду програми розвитку (для параметрів останньої групи) до знаходження резервів і підвищення ефективності соціального управління. Узагальнена динаміка розвитку системи торговельного обслуговування сільського та міського населення Харківської області у цілому подібна, але суми кодів часових похідних показників районів синхронно нижчі порівняно з показниками міст за виключенням періоду 2010-2011 роки, коли спостерігається загальний максимум розвитку. Чітко виділяються кілька характерних фаз розвитку системи торгівлі. Періоди 2007-2008 та 2008-2009 роки характеризуються спадом торговельної діяльності, що пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи. Наступні два річні періоди 2009-2010 та 2010-2011 роки є періодами виходу з-під впливу світової кризи і прогресивного розвитку системи торгівлі. Починаючи з 2011 року, суми кодів часових похідних показників системи торгівлі в містах і сільській місцевості синхронно зменшуються внаслідок наростаючих кризових явищ у соціально-економічній та політичній сферах діяльності суспільства. Просторові особливості розвитку систем торговельного обслуговування населення досліджувались методом ІФВ-моделювання із зміною базового радіусу впливу від 10 до 50 км. Аналізувалися три групи ІФВ-поверхонь: а) людності (кількості населення); б) кількості закладів торгівлі; в) кількості закладів ресторанного господарства. За еталон (базис порівняння) прийнята ІФВ-поверхня людності, яка опосередковано відображає попит на торговельне обслуговування. Після розрахунку локальних ІФВ-поверхонь будувалися поверхні різниці між ними та еталонною ІФВ-поверхнею людності. При повній відповідності попиту і пропозиції вказана різниця близька до 0, при переважанні попиту вона від’ємна, а при переважанні пропозиції – додатна. Картосхеми з отриманими поверхнями різниці показують, що в торговельній мережі пропозиція перевищує попит, а в мережі закладів ресторанного господарства навпаки – попит перевищує пропозицію. Виконані дослідження дали можливість побудувати класифікацію моніторингових параметрів (компонентів вихідного вектору розвитку) на основі двох критеріїв. Перший з них оснований на визначенні переважаючої динаміки параметру за всіма об’єктами. Другий – на визначенні динаміки параметру шляхом знаходження суми часових похідних. В результаті виділено п’ять груп параметрів, для кожної з яких обґрунтовано рекомендації з вдосконалення системи торговельного обслуговування населення.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти стану ринку послуг ресторанного господарства, законодавчу та нормативно-правову бази, що регулюють послуги ресторанного господарства та особливості державної та міжнародної класифікації підприємств ресторанного господарства. Проаналізовано діяльність ресторану «Reef» та обґрунтовано вибір методів експертного оцінювання якості обслуговування, проведено експертне оцінювання якості обслуговування у закладі «Reef» методом Ісікави та Парето з використанням контрольного листу та АВС-аналізу, розроблено модель системи забезпечення якості обслуговування в ресторанному господарстві, проведено експертизу послуг ресторанного господарства з метою захисту прав споживачів. Запропоновано рекомендації щодо поліпшення якості надання послуг ресторанного господарства.
Diploma thesis deals with theoretical aspects a modern market of services of restaurant economy condition, legislative and normatively-legal bases that regulate services of restaurant economy and feature of state and international classification of enterprises of restaurant economy, is in-process considered. The activity of the restaurant "Reef" is analyzed and the choice of methods of expert evaluation of service quality is substantiated, the expert evaluation of service quality in the institution "Reef" is carried out by the method of Ishikawa and Pareto using checklist and ABC analysis, the model of the system of quality assurance of service in the restaurant economy is conducted, the examination is carried out restaurant services to protect consumer rights. Recommendations for improving the quality of restaurant services are offered.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти щодо надання послуг закладами вищої освіти в Україні. Проаналізовано критерії оцінювання якості надання послуг закладами вищої освіти та забезпечення якості надання освітніх послуг. Запропоновано щляхи поліпшення якості надання послуг закладами вищої освіти та напрямки інтеграції європейської концепції надання послуг закладами вищої освіти.
The paper deals with theoretical aspects of the provision of higher education institutions in Ukraine. Criteria for evaluating the quality of service delivery to higher education institutions and ensuring the quality of the provision of educational services are analyzed. Ways to improve the quality of service delivery to higher education institutions and directions of integration of the European concept of providing services to higher education institutions are proposed.