Academic literature on the topic 'Еволюційний етап'

Стаття присвячена аналізу еволюційних аспектів розвитку змісту навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням». Метою публікації є виявлення основних тенденцій формування змісту цієї дисципліни за ретроспективним вектором. У процесі дослідження використано комплекс методів: теоретичні – аналіз та систематизація нормативно-правових актів і літературних джерел для з’ясування ступеня розкриття проблеми в сучасному науковому просторі та її правового статусу; статистично-описові методи – для виявлення структурних змін у наповненні курсу; методи візуалізації та узагальнення для порівняльного аналізу еволюційних змін у змістовому наповненні аналізованої дисципліни.Авторка простежила етапи становлення і формування навчального курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» з моменту його виникнення 1989 року й до сьогодні. Усі зміни в структурі та змістовому наповненні мають нормативно-правовий супровід та обґрунтування. Проаналізовано вихідні навчальні програми курсу й базові підручники. Поряд із виділенням специфіки перших навчальних програм показано основні труднощі в їх реалізації. Еволюційні аспекти змісту УМзаПС виявили себе через спрямування його на формування мовної особистості з набором знань, умінь і навичок оптимальної мовної поведінки в професійній сфері. Щодо лінгвістичних знань, отриманих у школі, то вони підлягали узагальненню й систематизації в професійному контексті, але без дублювання.Відповідно до етапів становлення навчальної дисципліни проаналізовано основні концепції її розвитку та формування змісту, а також моделі альтернативних курсів. На цій основі здійснено порівняльну характеристику змісту навчання ділової української мови та української мови за професійним спрямуванням.

У дослідженні подано комплексний аналіз місця та ролі молодіжних інституцій у державотворчих та євроінтеграційних процесах в Україні на початку XXI століття. Особливу увагу акцентовано на участі молоді у революційних подіях та протестах. Охарактеризовано думку, що рушійною силою будь-яких еволюційних та революційних змін в середині країни є свідома та активна молодь. Показано, що на сучасному етапі розвитку України формується потенційно потужна еліта, головною базою якої в останні десятиліття стають члени молодіжних організацій та рухів. Проведено аналіз історичного розвитку молодіжних організацій та рухів в Україні демократичного та євроінтеграційного спрямування, їх програм та векторів роботи, зроблені висновки, які свідчать, що їх діяльність та досвід є фундаментом для прогнозування майбутніх соціально-політичних явищ як на внутрішньому, так і на світовому етапі. Встановлено, що проблемою вивчення розвитку демократично спрямованих молодіжних організацій займалася низка науковців політологів та істориків. Основними напрямками досліджень яких є особливості функціонування в різних регіонах України, етапи розвитку, ключові досягнення та контингент молоді. Ряд публікацій присвячені проблемі загального розвитку молодіжних організацій. Здійснено розгляд еволюції молодіжних організацій до та після «Помаранчевої революції», їхню співпрацю на міжнародній арені та роль у подіях «Революції гідності».

Розроблено комплексне методологічне підґрунтя для дослідження й опису гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості економічних систем, що полягає у обґрунтуванні й удосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії сталого господарювання, за використання якого структуровано й ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний). Розкрито їхній ієрархічний замкнений взаємозв’язок та взаємозалежність між чотирма підсистема управління гомеостазом; стабілізаційні, інерційні, адаптаційні, організаційно-економічні, кінематичні, кібернетичні, алармові, когнітивно-інформаційні, репаративні, регенеративні, бінарні, специфічні й прогностичні управлінські властивості економічних систем, якими мають володіти останні задля досягнення певного виду гомеостазу. Обґрунтовано комплекс умов і механізмів забезпечення оберненого взаємозв’язку між елементами саморегулюючої економічної системи та її адаптації до зовнішніх і внутрішніх трансформацій задля досягнення певного виду гомеостазу. Це стало основою побудови схеми замкненого взаємозв’язку і взаємозалежності між чотирьохрівневою ієрархією гомеостатичних властивостей, яка убезпечує проектування регуляторів і важелів консолідації за пріоритетними об’єктами внаслідок набування утвореннями системних ознак за чотирма видами гомеостазу. Доведено, що вказане уможливлює: формування матричної управлінської структури щодо забезпеченням стійкості економічних систем; створення конгруентного інституційного середовища на кожному етапі досягнення системного гомеостазу; ефективне подолання інституційних обмежень, поряд, із елімінуванням різної природи найгостріших загроз і ризиків сталому розвитку. Сформульовано методологічні висновки за наслідками проєктної реалізації (в турбулентних умовах) чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості економічних систем за домінантами гомеостазу. Підтверджено, що в наслідок досягнення гомеостазу: система не лише зберігає головні життєво важливі параметри в процесі адаптації до умов функціонування і критичних зрушень, а й забезпечує стабілізацію діяльності; системні гомеостатичні властивості та її стабілізаційні параметри залежать від набутих системою на попередніх етапах генерування еволюційних, структурних та резистентних ознак; для системи та її елементів чи процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної, соцієтальної природи) у кожний момент часу має визначатися стан за узагальненими результатами оцінювання п’яти властивостей і стабілізаційних параметрів (самовирівнювання, інерційності, запізнення, вимірів галузевої та структурно-логічної побудови) та задаватися концепт зміни цих параметрів і властивостей у часі.

Актуалізація дослідження обумовлена необхідністю вирішення важливої наукової та прикладної проблеми розвитку банків з національним капіталом за присутності іноземного капіталу в банківському секторі країни. Мета дослідження полягає у систематизації новітніх тенденцій розвитку банківського сектору у міжнародному та національному аспектах, розробленні наукових положень, конкретизації чинників і проблем. Для досягнення мети використано еволюційний підхід, абстрактно-логічний аналіз, метод систематизації та узагальнення. У результаті дослідження поглиблено наукові уявлення про сучасні тенденції та чинники розвитку банківського сектору. Зокрема, сформульовано положення щодо міжнародного аспекту сучасних тенденцій розвитку банківського сектору. Відзначено світові тенденції щодо експансії ринків фінансових послуг іноземними банками, еволюційний розвиток транснаціональних банків. Встановлено, що основною тенденцією є зростання присутності іноземних банків у національних банківських секторах країн за кількістю та активами, особливо в країнах з економікою, яка розвивається або трансформується. Визначено новітні етапи розвитку банківського сектору України, особливості тенденцій, які повинні бути враховані в політиці та стратегії центрального банку, а також банками з вітчизняним капіталом. Показано, що більш низька надійність банків з вітчизняним капіталом порівняно з іноземними банками є деструктивним чинником. Вирішення проблеми сприятиме підвищенню довіри до вітчизняних банків, а на цих засадах їх розвитку через збільшення активів.

В статті розглянуто історичні етапи розвитку категорії “цінність” в різних науках, зокрема в управлінні проектами. Розроблена хронологія еволюційних змін та запозичення терміну “цінність” в різних науках. Проаналізовані існуючі підходи до визначення цінності в управлінні проектами. Подано авторське тлумачення цінності проектів. Подано авторське бачення “залізного” трикутника критеріїв управління проекту на основі трансформації класичного підходу. Розкрито змістовне наповнення цінності проектів, в тому числі, з урахуванням інтересів всіх стейкхолдерів, з точки зору їх ціннісного очікування.