Academic literature on the topic 'Головне управління Національної гвардії України'

В статті розглянута система інформаційно-аналітичного забезпечення угруповання Національної гвардії України в умовах надзвичайної ситуації. Проаналізовані показники повноти, достовірності й оперативності інформації, що надходить від різних джерел у ході участі угруповань Національної гвардії України за призначенням в умовах надзвичайної стану ситуації спільно з іншими правоохоронними органами. Існування протиріччя між зростаючими потребами Національної гвардії України в інформації та нездатністю існуючої системи інформаційно-аналітичного забезпечення надати інформацію з необхідною якістю свідчить про актуальність пошуку шляхів адаптації структури та побудови системи відповідно до потреб інформаційно-аналітичного забезпечення угруповань Національної гвардії України при виконанні завдань за призначенням спільно з іншими правоохоронними органами. Запропоновано підходи до отримання службової інформації, необхідної для управлінської діяльності; визначено вимоги до інформації, що підлягає аналізу в органах управління. Запропоновано підходи щодо синтезу раціональної структури системи інформаційно-аналітичного забезпечення, яка відповідає вимогам необхідної повноти надходження інформації до відповідних органів управління Національної гвардії України, але не перевантажує їх. Застосовано метод синтезу структури інформаційно-аналітичної системи з використанням алгебри моделей інформаційних структур та таксономічний метод, що дає можливість визначити раціональний варіант структури системи серед усіх вибраних.

Проведено аналіз наявних методик прогнозування розвитку надзвичайних ситуацій на гідротехнічних спорудах. Ці методики дають змогу оцінити наслідки аварії на гідротехнічних спорудах у конкретних умовах обстановки. Проте для виконання службово-бойових завдань Національної гвардії України в умовах виникнення надзвичайної ситуації, спричиненої аварією на гідротехнічній споруді, є потреба у розробленні методики, яка б дозволила визначати необхідні показники та критерії для успішного планування службових (службово-бойових) дій сил Національної гвардії України, що залучатимуться для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Розроблена методика моніторингу надзвичайної ситуації, спричиненої аварією на гідротехнічній споруді, дасть можливість офіцерам управління військових частин Національної гвардії України приймати обґрунтовані рішення щодо виконання службовобойових завдань, здійснювати оцінювання району майбутніх дій в умовах надзвичайної ситуації. Ця методика, на відміну від відомих, ураховує масштабність загроз руйнування гідротехнічних споруд, можливі наслідки проходу хвилі пориву, модель втрат серед цивільного населення, що потрапляє в зону катастрофічногозатоплення, а також ураховує можливість ускладнення оперативної обстановки через збільшення прорану в тілі гідротехнічної споруди. Методика дозволяє отримати вихідні дані для планування дій сил Національної гвардії України, що залучаються до виконання однієї з функцій Національної гвардії України з участі у підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення. Надалі зазначена методика дасть змогу вирішити задачу щодо кількісного складу сил Національної гвардії України, що братимуть участь в умовах виникнення надзвичайної ситуації.

У статті визначено роль і місце ЗМІ в системі стратегічних комунікацій в Україні. Проаналізовано основні й спеціальні принципи взаємодії Національної гвардії України зі ЗМІ. Виявлено спільну мету у взаємо- діючих суб’єктів. Установлено форми практичної взаємодії пресслужб зі ЗМІ. Досліджено основні форми організації взаємодії Національної гвардії України з пресою, радіо, телекомпаніями, інтернет-виданнями. Новий комунікативний простір породжується незалежними один від одного учасниками. У такій ситу- ації комунікація стає об’єктом дослідження, оскільки від рівня знань відповідних комунікативних процесів залежить результат. Це не тільки нові для українського суспільства, а й складні завдання, що передбача- ють значні інтелектуальні затрати в системі управління.

У статті проведено аналіз підготовки фахівців військових формувань та правоохоронних органів за напрямом логістичного забезпечення у вищих військових навчальних закладах України на прикладі Військової академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків). Проведений аналіз дає змогу порівняти та врахувати підходи ВВНЗ освіти до питань логістичного спрямування. Починаючи із 2020 року у Військовій академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків) розпочато підготовку фахівців з логістики за новими підходами відповідно до стандартівд ержав-членів НАТО. Розвиток логістичного компоненту відбувається з урахуванням завдань, що визначені Стратегічним оборонним бюлетенем України та Державними програмами розвитку Збройних Сил України та Національної гвардії України щодо створення ефективної системи логістичного забезпечення. Ключовими питаннями підготовки фахівців логістики для військових формувань та правоохоронних органів є: впровадження стандартів НАТО під час навчання курсантів; науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з логістики з урахуванням нових розробок та досягнень у галузі підвищення якості військової освіти; підготовка військових фахівців враховуючи нові вимоги до особового складу, вивчення можливостей інноваційних технологій для забезпечення функціонування автоматизованих систем управління логістичним забезпеченням. Вищезазначені ВВНЗ мають достатньо розвинуту систему підготовки курсантів, яка базується на сучасних нормативно-правових документах з логістичного забезпечення, сучасній матеріально-технічній базі, що здатна забезпечити навчання з усієї номенклатури підрозділів матеріально-технічного забезпечення, обізнаності науково-викладацького складу з питань логістичного забезпечення, постійній співпраці з військовослужбовцями-інструкторами держав-членів НАТО. Посилює практичну складову підготовки курсантів й участь науково-педагогічного складу (службові відрядження) у зоні проведення операції об’єднаних сил, що дозволяє відчувати тенденції розвитку та реформування системи логістичного забезпечення, які відбуваються у підрозділах ЗСУ. Такий підхід сприяє проведенню наближених до реалій сьогодення різних видів навчальних занять та робить їх корисними й актуальними. Аналіз наведеного матеріалу дає можливість стверджувати, що впровадження у освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України стандартів НАТО, досвіду участі прикордонних підрозділів в операції об’єднаних сил, розроблення нових нормативних документів з логістичного забезпечення, розроблення науково-методичного забезпечення, застосуванням сучасних інноваційних технологій навчання у освітньому процесі може і буде впливати на якість навчання курсантів НАДПСУ з питань ЛЗ.

У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій щодо структури професійно-психологічної компетентності у вітчизняному науковому просторі. Особливу увагу приділено саме професійно-психологічній компетентності тому, що вона є інтегральною професійно-особистісною характеристикою військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Саме в цій компетентності поєднуються теоретична й практична готовність до виконання професійної діяльнос- ті, а також суб’єктивні особливості фахівця, які забезпечують ефективність управлінської діяльності підрозділами. На основі аналізу наукових підходів щодо дослідження структури професійно-психологічної компетентності май- бутніх фахівців, професіограми командира підрозділу й особливостей військової діяльності в статті здійснено визна- чення структури й змісту професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Розглянуті основні компоненти, які входять до структури професійно-психологічної компетентності. До таких компонентів належать: мотиваційний компонент, в якому головне – це мотивація та відношення військовослужбовця до виконання професійної діяльності, потреба й бажання постійно розвиватися та здобувати нові знання, а також підвищувати свій професійний рівень; комунікативний компонент – це здатність встановлювати й налагоджувати, а також підтримувати взаємостосунки з іншими людьми; когнітивний компонент – це здатність критично й само- стійно мислити незалежно від ситуації; операційний компонент – це здатність адаптуватися до нових, навіть важких умов діяльності, а також володіння професійними знаннями, уміннями й навичками для успішного виконання професійних завдань; емоційно-вольовий компонент – це здатність військовослужбовця до самоконтролю, до самона- віювання задля досягнення поставленої мети, подолання сумнівів, страхів, несення відповідальності за свою діяльність і діяльність своїх підлеглих.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правових засад діяльності Національної гвардії України. У роботі проведено історико-правовий огляд, окреслено принципи, функції, форми, методи діяльності та визначено місце Національної гвардії України у системі суб’єктів сектору безпеки і оборони України. Встановлено, що Національна гвардія України може реалізовувати як правоохоронні функції за умов мирного часу, так і військові функції у період воєнного стану. Розкрито особливості участі Національної гвардії України в ході проведення антитерористичної операції. За результатами проведеного аналізу узагальнено досвід діяльності аналогічних за суттю європейських військових формувань та окреслено основні напрямки міжнародного співробітництва.