Bibliographies: 'Вірусні агенти'

1

Качаєва, Марина Володимирівна. "Пошук та синтез противірусних агентів серед похідних азотистих гетероциклів." Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, no. 5 (May 24, 2021): 61–68. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.05.063.

Full text

Abstract:

У статті йдеться про ряд нових синтезованих азотовмісних гетероциклічних сполук і дослідження їх активності проти вірусів, що спричиняють опортуністичні інфекції (цитомегаловірус людини, вірус папіломи людини, поліовірус і поліомавірус людини). Виявлено найактивніші сполуки — так звані структури-лідери, які характеризуються високим рівнем інгібування вірусної реплікації та значною селективністю дії щодо цитомегаловірусу, поліовірусу та папіломавірусу. Вивчено залежність їх активності від структури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Худецький, І., Ю. Антонова-Рафі, Ю. Даниленко, and Н. Худецька. "БІОЛОГІЧНІ ПАТОГЕННІ АГЕНТИ ГЕННО-ІНЖЕНЕРНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА БІНАРНА БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (December 21, 2021): 152–60. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.248309.

Full text

Abstract:

Історія людства як біологічного виду та історія людини розумної в значній мірі пов’язана з патогенними біологічними агентами, які з доісторичних часів були причиною пандемій чи використовувались як зброя. Розвиток і удосконалення будь якої зброї тісно пов’язаний з розробкою нових технологій. Лікування пацієнтів з інфекційними захворюваннями, захист людей під час пандемій також тісно пов’язані з новими технологіями. Двадцять перше століття характерне бурхливим розвитком біотехнологій та генної інженерії, які можуть мати вирішальне значення у лікуванні багатьох хвороб та надати небезпечний поштовх розвитку нових видів біологічної зброї. Пандемія COVID-19 продемонструвала величезний вплив, який може мати на суспільство один біологічний патогенний агент, щодо природного походження якого експерти не дали остаточної однозначної відповіді. Небезпека розробки нових видів біологічної зброї та застосування її для війни, диверсій, терору, шантажу, отримання надприбутків чи в кримінальних злочинах зростає з розвитком біотехнологій. Знання про можливі шляхи розвитку біологічної зброї дозволяє вибудовувати систему біобезпеки та біозахисту в кожній країні зокрема та на планеті в цілому. Постіндустріальна епоха створює загрозу нових вірусів або хвороб, поява яких може бути спровокована сільськогосподарським чи промисловим освоєнням нових територій. А глобальні системи комунікації сприяють майже миттєвому поширенню небезпечних інфекцій. Останні досягнення в галузі біохімії, генетики та молекулярної біології зробили можливим створення живих організмів. Хоча ці розробки пропонують ефективні засоби для лікування хвороб, збільшення виробництва їжі та покращення якості життя багатьох людей, вони також можуть використовуватися державними та недержавними структурами для розробки нових видів біологічної зброї. Доступність фундаментальної біологічної науки, інформації про генну інженерію та біотехнології, модульний принцип досліджень, бази готових рішень, доступність матеріалів знижують рівень навичок, необхідний для проведення неконтрольованих досліджень біологічних патогенних агентів чи розробки біологічної зброї. В роботі проаналізовані загрози, пов’язані з можливістю застосування генної інженерії та сучасних біоінженерних технологій для розробки генетично модифікованих біологічних патогенних агентів, бінарної та інших нових видів біологічної зброї. Ключові слова: біологічні патогенні агенти, емерджентні та ре-емерджентні інфекції, біологічна зброя, бінарна біологічна зброя, біобезпека, біозахист

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Мальцев, Дмитро. "ГЕРПЕСВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ В НЕФРОЛОГІЇ." Actual Problems of Nephrology, no. 29 (December 14, 2021): 10–20. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-01.

Full text

Abstract:

Вступ. Герпетичні віруси – група опортуністичних ДНК-вмісних вірусних агентів, що володіють властивістю пантропізму, тобто здатністю уражати всі органи і системи людського організму. Не виключення становить й сечовивідна система, тому нефрологи мають віддавати належну увагу проблемі герпесвірус-асоційованих уражень нирок та інших органів сечовиділення. Дана публікація є науковим оглядом результатів клінічних досліджень і повідомлень про клінічні випадки щодо герпесвірусних інфекцій у нефрологічних пацієнтів, що опубліковані протягом останніх років в рецензованих періодичних наукових виданнях, цитованих в авторитетних наукометричних електронних базах даних PubMed і Embase.Мета. Стаття покликана сформувати у нефрологів сучасне комплексне розуміння проблеми герпесвірусних інфекцій у пацієнтів з хворобами нирок.Матеріали і методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. В статті розглянуті дані щодо прямих герпесвірусних уражень нирок за типом інтерстиційного нефриту і гломерулонефриту. Підкреслено необхідність проведення диференційної діагностики з аналогічними ураженнями нирок автоімунної природи в таких випадках. Також неведені дані щодо непрямих уражень нирок, спровокованих реактивованими герпесвірусами, включаючи тропні до ниркової паренхіми автоімунні, алергічні та імунозапальні реакції, індукцію синдрому пухлинного росту та розвиток лімфопроліферативних синдромів, а також – герпес-вірус-асоційовані метаболічні порушення з ефектом нефротоксичності. Окремо подано інформацію про герпесвірусні інфекції у реципієнтів алогенної нирки. Порушені питання нефротоксичності при застосуванні специфічних протигерпетичних хіміопрепаратів у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.Висновки. Герпесвірусні агенти є активними фігурантами етіології та патогенезу багатьох хвороб нирок у людей. Їх реактивація із латентного або персистуючого стану зазвичай відбувається в умовах імуносупресії, тому імуноскомпрометовані пацієнти з нефрологічними проблемами є групою ризику з формування ускладнень, зумовлених герпесвірусами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Avdosieva, I. K., O. B. Basarab, V. V. Reghenchuk, and I. L. Melnychuk. "Ефективні інновації з профілактики ньюкаслської хвороби птиці." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 169–74. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.22.

Full text

Abstract:

У статті представлені дані порівняльної оцінки 2-х методів серологічного контролю ефективності вакцинації бройлерів вакциною ВЕКТОРМУН HVT-NDV проти ньюкаслської хвороби (НХ). Встановлено, що обидва методи як ІФА (тест-система фірми ID vet, Франція), так РЗГА є чутливі і виявляють протективні антитіла до вірусу НХ у сироватках крові бройлерів. Одноразова вакцинація у інкубаторі векторною вакциною ВЕКТОРМУН HVT-NDV проти НХ є абсолютно достатньою для формування та створення стійкого імунітету проти НХ, дозволяє знизити вплив стресу у порівнянні з масовими вакцинаціями в пташнику методом випоювання. При застосуванні векторної вакцини відсутнє горизонтальне поширення вакцинного вірусу: виключається ризик зараження навколишнього середовища збудниками вірусних хвороб, яке може призвести до безконтрольного зараження птиці. Застосування векторної вакцини забезпечує стабільну епізоотичну ситуацію в господарстві: не викликає побічних реакцій, поширення вакцинного вірусу («ролінг» інфекція), підвищує імунний статус стада, тим самим знижує негативний вплив вірусних та бактеріальних агентів на організм птиці протягом періоду вирощування та кількість вакцинацій птиці, викликає тривалий імунітет, тому, як правило, відсутня необхідність ревакцинації в польових умовах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Nezgoda, I. І., O. M. Naumenko, Ya Buk, and V. I. Knyazeva. "Сучасні підходи до діагностики ротавірусної інфекції у дітей." CHILD`S HEALTH, no. 3.54 (June 19, 2014): 134–37. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.54.2014.76076.

Full text

Abstract:

У статті наведені результати обстеження 86 дітей із діагнозом ротавірусної інфекції. Досліджено та проаналізовано структуру ротавірусної інфекції. Встановлено, що у 62,5 % обстежених дітей ротавірусна інфекція перебігає в асоційованій формі. Серед асоціантів вірусної природи найчастіше зустрічаються норо- та астровіруси, що становлять 2,3 та 3,5 % відповідно. Як бактеріальні агенти найбільш часто реєструють: S.aureus (37,3 %), Citr.freundi (21,6 %), Pr.vulgaris (14,2 %), Clostridium difficille зустрічається у 19,6 % хворих на ротавірусну інфекцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Levkivsky, D. M., N. D. Levkivska, B. V. Gutyj, and M. I. Leno. "Аналіз лікувально-профілактичних заходів щодо інфекційних хвороб телят ТОВ СГП імені Воловікова Гощанського району Рівненської області." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, no. 83 (February 27, 2018): 93–96. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8318.

Full text

Abstract:

Проаналізовано ефективність лікувальних і профілактичних заходів щодо респіраторних та шлунково-кишкових хвороб телят в господарстві із великою концентрацією поголів’я тварин. Наведено результати апробації вакцин, запропонованих компанією «MSD Animal Health» щодо раннього захисту телят як від вірусних так і бактеріальних патогенних агентів. Тривалість напруженого імунітету при будь-якому введені вакцини тваринам складає від 6 місяців до 365 днів. Дослідження проводились на базі приватного підприємства ТОВ СГП імені Воловікова Гощанського району, Рівненської області. Середня продуктивність на одну корову складає 5000 кг молока за лактацію. Племінна робота в господарстві ведеться на належному рівні. Для аналізу схем імунопрофілактики телят щодо інфекційних хвороб апробували наступні вакцини: Бовіліс BVD, Бовіліс Vista Once, Бовіліс Vista5L5, Ротавек Корона, Мультиклос, жива маркована вакцина Бовіліс IBR, Бовіліс Бовіпаст RSP. З лікувальною метою респіраторних патологій телят, неонатальної діареї телят, проаналізували застосування наступних препаратів: Ресфлор, Нуфлор, Фінадин, Енгеміцин, Кобактан IV 4,5%. При специфічній профілактиці тварин живою маркованою вакциною Бовіліс ІБР щодо інфекційного ринотрахеїту утворюється напружений імунітет у тварин через 4 дні (96 годин) після інтраназального введення та через 7 днів після внутрішньом’язового введення вакцини. Тривалість імунітету при будь-якому введенні вакцини триває не менше 6 місяців. Застосування вакцини Бовіліс Бівопаст RSP та живої маркованої вакцини Бовіліс IRB забезпечує ранній захист організму тварин від парагрипу-3, синцитіальної інфекції, пастерельозу та інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби. Імунопрофілактика телят вакцинами Бовіліс Vista Once та Бовіліс Vista 5L5 забезпечує захист організму тварин від парагрипу-3, синцитіальної інфекції, вірусної діареї великої рогатої худоби 1-го та 2-го типів, інфекційного ринотрахеїту ВРХ, пастерельозу (P. multocida, P. haemolytica) та лептоспірозу 5 серотипів. Вакцина Ротавек Корона захищає організм телят від ротавірусної, коронавірусної інфекції та E.coli. Застосування вакцини Бовіліс BVD забезпечує повний захист організму тварин від внутрішньоутробного інфікування ембріону вірусом BVD. Лікування телят щодо респіраторних патологій, неонатальної діареї, шлунково-кишкових хвороб при застосуванні препаратів Ресфлор, Нуфлор, Фінадин, Енгеміцин, Кобактан IV 4,5%, а також залежно від фізіологічного та імунного стану організму телят, забезпечує їх збереження від 92 до 99%.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Maltsev, Dmytro. "ГЕРПЕСВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ В НЕФРОЛОГІЇ." Actual Problems of Nephrology, no. 26-27 (December 22, 2020): 15–25. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2020.26-27-03.

Full text

Abstract:

Герпетичні віруси – група опортуністичних ДНК-вмісних вірусних агентів, що володіють властивістю пантропізму, тобто здатністю уражати всі органи і системи людського організму. Не виключення становить й сечовивідна система, тому нефрологи мають віддавати належну увагу проблемі герпесвірус-асоційованих уражень нирок та інших органів сечовиділення.Дана публікація є науковим оглядом результатів клінічних досліджень і повідомлень про клінічні випадки щодо герпесвірусних інфекцій у нефрологічних пацієнтів, що опубліковані протягом останніх років в рецензованих періодичних наукових виданнях, цитованих в авторитетних наукометричних електронних базах даних PubMed і Embase.В статті розглянуті дані щодо прямих герпесвірусних уражень нирок за типом інтерстиційного нефриту і гломерулонефриту. Підкреслено необхідність проведення диференційної діагностики з аналогічними ураженнями нирок автоімунної природи в таких випадках. Також неведені дані щодо непрямих уражень нирок, спровокованих реактивованими герпесвірусами, включаючи тропні до ниркової паренхіми автоімунні, алергічні та імунозапальні реакції, індукцію синдрому пухлинного росту та розвиток лімфопро- ліферативних синдромів, а також – герпесвірус-асоційовані метаболічні порушення з ефектом нефротоксичності. Окремо подано інформацію про герпесвірусні інфекції у реципієнтів алогенної нирки. Порушені питання нефротоксичності при застосуванні специфічних протигерпетичних хіміопрепаратів у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.Стаття покликана сформувати у нефрологів сучасне комплексне розуміння проблеми герпесвірусних інфекцій у пацієнтів з хворобами нирок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Boychuk, A. V., T. V. Vereshchahina, V. S. Shadrina, O. I. Khlibovska, and V. I. Koptiukh. "РОЛЬ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗБУДНИКІВ У ЖІНОК ДІТОРОДНОГО ВІКУ З ГІПЕРПЛАСТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ ЕНДОМЕТРІЯ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (November 3, 2020): 56–61. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11484.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – проаналізувати роль інфекційного патогену в розвитку гіперпластичних процесів матки порівняно зі здоровими жінками для формування груп ризику щодо виникнення гіперпластичних змін слизової оболонки матки. Матеріали та методи. Було обстежено 90 пацієнток гінекологічного відділення КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня № 2» з доброякісною гіперплазією ендометрія у репродуктивному віці впродовж 2017–2019 рр., підтвердженою гістологічним висновком після оперативної гістероскопії. Контрольній групі пацієнток-добровольців (30 жінок) забір матеріалу здійснювали за допомогою «Пайпель» біопсії з дослідженням евакуйованого матеріалу з порожнини матки. Всім пацієнткам проводили дослідження на наявність таких збудників, як Micoplasma hominis, Ureaplasma urealiticum, Chlamydia trachomatis, Herpex simplex virus I, II методом імуноферментного аналізу (ІФА) (IgG, IgM); Gardnerella vaginalis, Trichomonas vaginalis в мазках із піхви та уретри за методикою полімеразної ланцюгової реакції, а також здійснювали виявлення папіломавірусу людини (ПВЛ) 16 і 18 типів за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції. Результати дослідження та їх обговорення. Найбільшого розповсюдження серед інфекційних агентів набув вірус папіломи людини 16 і 18 типів, який у дослідних групах був виявлений у 40,0 – 41,67 % порівняно з контрольною групою – у 10,0 %. Отримані дані зумовлюють необхідність проведення якісного інфекційного скринінгу для формування груп ризику щодо виникнення гіперпластичних змін слизової оболонки матки. Висновки. Інфекційні агенти відіграють важливу роль у розвитку гіперпластичних змін слизової оболонки матки. Отримані результати дозволяють розглядати інфекційні патогени як кофактори гіперпластичних процесів матки, що патогенетично пов’язані з представниками флори нижніх відділів генітального тракту і беруть участь у реалізації запального процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Andreychyn, M. A., N. А. Nychyk, N. H. Zavidnyuk, and Ya I. Iosyk. "ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГАРЯЧКИ РИФТ-ВАЛЛІ." Інфекційні хвороби, no. 4 (March 19, 2020): 53–62. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10964.

Full text

Abstract:

Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та підходи до лабораторної діагностики гарячки Рифт-Валлі, подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно профілактики та лікування цієї інфекції. Висновок. Наведені найновіші дані про хворобу, спричинену вірусом гарячки Рифт-Валлі (Rift Valley fever virus), особливості її розповсюдження, характерні клінічні симптоми та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цього захворювання для людства. Через серйозні наслідки хвороби, можливість виникнення великих епідемій, поширення за межі Африки ГРВ включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005 року до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему», а збудник віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї. Вірус ГРВ здатний інфікувати багато видів тварин, призводити до розвитку тяжких захворювань серед великої рогатої худоби, овець, верблюдів і кіз. Резервуаром збудника можуть бути також антилопи і гризуни. Найчутливішими до збудника є вівці, більше 90 % інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100 %. На даний час основними методами боротьби з цією інфекцією, згідно з основними рекомендаціями ВООЗ і CDC, є лише профілактичні заходи. Ліцензованих вакцин проти ГРВ, доступних для людини, немає. Ефективні методи лікування ще не розроблені.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Kirsanova, T. O. "Субсепсис Вісслера — Фанконі як результат персистуючої стрептококової інфекції." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 2.07 (June 15, 2015): 63–67. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.07.2015.78622.

Full text

Abstract:

У статті наведені матеріали клінічного випадку, що демонструє труднощі уточнення етіології захворювання в дитини раннього віку. Утруднення встановлення діагнозу викликала відсутність специфічних клінічних проявів патологічного процесу. Діагноз стрептококової інфекції був встановлений на підставі наявності в дівчинки симптомів інтоксикації, стікання слизу по задній стінці глотки, виявлення S.pyogenes у високому титрі при бактеріологічному дослідженні слизу з носо- і ротоглотки, а також відсутності в крові дитини антитіл до інших бактеріальних і вірусних агентів. Про персистенцію стрептокока свідчила тривалість клінічних проявів захворювання понад 2 місяці. Враховуючи тривале перебування в організмі дитини β-гемолітичного стрептокока і наявність серед його факторів вірулентності М-протеїну і термостабільної фракції еритрогенного токсину, що є пусковим механізмом токсико-алергічного патологічного процесу, результатом персистуючої стрептококової інфекції став розвиток алергічного сепсису (субсепсису Вісслера — Фанконі).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Contents

Academic literature on the topic 'Вірусні агенти'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Journal articles on the topic "Вірусні агенти"

Dissertations / Theses on the topic "Вірусні агенти"