Academic literature on the topic 'Військо Запорізьке'

У статті висвітлено періодизацію та історичні засади підготовки фахівців морського профілю в Україні від ХV до початку ХХ століття. З урахуванням результатів аналізу науково-педагогічної та історико-педагогічної літератури автор виокремлює п’ять періодів розвитку морехідної освіти і навчальних закладів морського профілю в Україні: перший період – козацький (кінець ХV – остання четверті ХVІІІ ст.); другий період – епоха вітрильного флоту (остання чверть ХVІІІ – початку ХІХ ст.); третій період – дореволюційний (початок ХІХ ст. – 1917 р.); четвертий період – радянський (1917–1991 роки); п’ятий – сучасний (1991 рік – наші дні).Перший період в історії морської освіти України, починається після офіційного розриву Кримського ханства з Великим князівством Литовським і спустошливих нападів Кримської орди на Україну впродовж 1480–1482 рр., і пов’язаний з українським козацтвом. Загалом у Запоріжжі напередодні зруйнування Січі на землях Війська Запорозького існувало близько 44 початкових шкіл. У січових школах Війська Запорозького вчили також плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою та добре маскуватися. Другий період характеризується: інтенсивною колонізацією південноукраїнських земель Російською імперією; знищенням Запорізької Січі разом з її флотилією, що були на той час серйозною військовою силою в південноукраїнському регіоні; початком побудови Чорноморського флоту; освоєнням нових морських шляхів до ринків Азії та Європи. Від першої половини до кінця ХІХ століття на південноукраїнських землях діяло понад двадцять закладів освіти, що готували фахівців для морської галузі. Для початку ХХ ст. характерним став бурхливий розвиток судноплавства та річкового флоту, особливо на Дніпрі і Десні. Це спонукало до вирішення проблеми кадрового забезпечення цієї галузі транспорту.

У статті висвітлено причини і умови збільшення безробіття на території України. Розглянуто статистичні показники приросту безробіття по всій Україні і окремо по Запорізькій області. Тому, основною метою даного дослідження було проаналізувати стан безробіття в Україні, розглянути його причини і умови їх виникнення і запропонувати методи вирішення поставленої проблеми. Дослідження показало, що причинами збільшення рівня безробіття у країні та Запорізькій області слугує велика кількість факторів, загалом це і кризова ситуація у країні, військові і дії на території Сходу, короновірусна ситуація, виїзд громадян країни за кордон, збільшення кількості робочих місць за кордоном, що призводить до масового виїзду громадян. Статистичні дані показують, що за останні роки збільшення безробіття припало більше на жіночу частину населення по всій Україна. Слід зазначити, що за останні 5 років показник безробіття різко змінювався, але наразі спостерігається його збільшення. Визначено, що основними причинами збільшення рівня безробіття є: еміграція, відсутність робочих місць, невигідні умови праці, надання кращих соціальних гарантій тощо. Тому, вивчення їх і аналіз є однією з основ до їх вирішення. Загалом, якщо розглядати статистичні дані безробіття в Україну, то можна зробити декілька висновків. По-перше, наша країна перебуває на стадії приросту безробіття, причини якого пов’язані не лише з демографічним, трудовим, соціальним, а і політичним фактором. По-друге, законодавча база у трудовій сфері недосконала: спостерігається значно гірший стан соціальної і трудової захищеності, у порівнянні з країнами Європи. Така ситуація призводить до збільшення кожного року рівня безробіття по країні. Слід зауважити, що зменшується і кількість робочих місць, що у свою чергу призводить до виїзду громадян країни за кордон для пошуку більш кращих і прибутковіших робочих місць.

Вступ. Успішне вирішення завдань, покладених на медичну службу вимагає високого рівня забезпеченості особового складу вітчизняних Збройних Сил максимально широким спектром лікувальнопрофілактичних засобів, у т.ч. природного походження. Україна займає позицію лідера серед європейських країн за рівнем забезпеченості цінними природними лікувальними ресурсами, за їх значимістю одними з найбагатших вважаються південно-східні регіони - Дніпропетровський та Запорізький, що й обумовило об’єкт дослідження. Як показав скринінг-аналіз, до сьогодні залишаються повністю не з’ясованими особливості формування ресурсного потенціалу цих регіонів, не узагальнені потужні можливості проведення лікувально-реабілітаційної роботи засобами природного походження серед військовослужбовців на відповідних курортних і позакурортних територіях.Мета дослідження – розширити можливості оптимізації застосування рекреаційних можливостей південно-східних регіонів України в місцях можливої дислокації військовослужбовців.Матеріали та методи. Застосовували загально-наукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку, зокрема скринінг-аналіз, систематизація та інтерпретація її результатів, маркетингових досліджень.Результати. Вперше здійснена порівняльна кількісно-якісна оцінка найпотужніших бальнеогрязьових джерел як ланки природного рекреаційно-ресурсного потенціалу Дніпропетровщини та Запоріжчини. Прослідковано взаємозв’язок виявлених ресурсів пелоїдів із напрямками проведення стаціонарного лікування у реабілітаційному відділенні санаторно-курортних закладів на території обраних регіонів. Фрагментарно висвітлено результати маркетингового дослідження бальнеогрязьових препаратів як сегментів фармацевтичного ринку. Відмічена його насиченість за країнами-виробниками, асортиментом, можливими лікарськими формами. Означені чіткі переваги пелоїдопрепаратів у порівнянні з розчинами нативної грязі, властивості яких майже тотожні. Вичленено найбільш цікаві позиції для можливого розширення спектру проведення відновлювального лікування військовослужбовців, особливо на місцях відповідної дислокації, що є цілком зрозумілим і доречним.Висновки. Порівняльна оцінка відповідних ресурсів обраних регіонів виявила схожість типу мінералізації грязей (сульфідно-мулові) та відповідного спектру надання лікувально-реабілітаційних послуг в умовах санаторно-курортних закладів, розташованих на цих територіях. Вичленено водогрязелікарні та інші заклади, що спеціалізуються на обслуговуванні учасників ООС. Означено, що протягом особливого періоду вони повинні перетворитися у військові госпіталі та використовуватися за призначенням. Проаналізовано численні випадки успішної реабілітації наслідків воєнних травм, поранень різної етіології, переломів, хірургічних втручань, тяжких тривалих захворювань після курсу застосування нативних грязей або пелоїдопрепаратів. Наведені приклади не вичерпують лікувальний потенціал пелоїдів у якості замісної терапії, що визначає актуальність розробки нових лікарських засобів на їх основі. Узагальнені сучасні підходи до проведення пелоїдотехніки. Вважаємо раціональним продовжити дослідження означеного напрямку, що дозволить розширити межі реалізації оздоровчо-рекреаційного ресурсу кожного регіону України. Це дозволить максимально скоротити підгострий період реабілітації та повернути військовослужбовця до строю. Викладений матеріал доводить, що грязелікування маєзалишатися невід’ємною часткою реабілітаційної програми для особового складу вітчизняних Збройних Сил, особливо в сучасних історичних умовах.

У статті здіснено аналіз джерел з історії грошової емісії Б. Хмельницького, визначено ступінь їхньої вірогідності, встановлено напрями подальших досліджень проблеми карбування монети у Війську Запорізькому.