Academic literature on the topic 'Відповідальність економічна'

У статті зосереджено увагу на наукових публікаціях, в яких розглянуто питання формування соціально-економічної культури та визначення змісту соціально-економічної компетентності. До змісту соціально-економічної компетентності офіцерів віднесено знання, вміння та навички, особистісні якості (правова культура, комунікабельність, вміння працювати в команді, відповідальність, прагматизм), досвід, що сприяють розумінню соціальної значущості професії, формуванню готовності до розпізнання наслідків соціальних та економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, шляхом їх аналізу. Представлений аналіз освітньо-професійних програм для підготовки в Академії Державної пенітенціарної служби фахівців за спеціальностями 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність», 053 «Психологія» та 051 «Економіка». Встановлено, що освітньо-професійні програми вміщують перелік соціально-економічних компетентностей, що стосуються усвідомлення майбутніми офіцерами соціальної значущості майбутньої професії, наявності знань про основи економіки та різні економічні явища. Проведений аналіз силабусу навчальної дисципліни «Економіка та управління підприємствами установ виконання покарань» й зазначено, що простежується перевага теоретичної складової над практичною. Названо питання, які мають вивчатися курсантами та слухачами в процесі соціально-економічної підготовки. Висвітлено результати опитування 156 офіцерів, які перебували на курсах підвищення кваліфікації та окреслено перелік питань, вивченню яких вони надають перевагу. Мета статті – розкрити зміст та визначити педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти, які передбачають: використання інноваційних підходів та методик, інтерактивних форм і методів проведення занять; інтеграцію в освітній процес дисциплін, які дозволяють формувати та розвивати соціально-економічну компетентність офіцерів; забезпечення освітнього процесу належною матеріально-технічною базою; сприяння економічній самоосвіті та самовдосконаленню офіцерів, формуванню у них моральних та ділових якостей в умовах безперервної освіти.

На межі третього тисячоліття світове співтовариство дійшло до необхідності переосмислення шляхів суспільного розвитку. Концепція економічного зростання раніше перевалювала щодо підходу до аналізу матеріального виробництва з чисто економічної точки зору, вона застосовувалася поки природні ресурси здавалися невичерпними в силу обмеженого впливу виробничої діяльності людини. Проте в даний час суспільство приходить до усвідомлення, що економічна діяльність є лише частиною загальнолюдської діяльності, а економічний розвиток доцільніше розглядати в рамках більш широкої концепції суспільного розвитку. У статті розглянута проблема впровадження українськими компаніями корпоративної соціальної відповідальності як важливого фактору у процесі прийняття управлінських рішень. Вирішення цієї проблеми стосується усього і кожного: тут і неприбуткові організації, і державні установи, і групи громадян з різноманітними інтересами; постачальники, потенційні інвестори, акціонери, політики. Всім потрібна допомога у вирішенні найширшого кола питань, серед яких – охорона здоров’я та громадська безпека, освіта та розвиток громади, захист тварин та збереження довкілля. Проаналізовано кількість проблем, на які треба реагувати стратегічно, і які, схоже, надалі збільшуватимуться, оскільки зростають сподівання – внутрішні і зовнішні – щодо виконання економічних та соціальних зобов’язань, що корисні як для компанії, так і для доброчинної справи. Розглянуто соціальну відповідальність бізнесу на міжнародному та національному рівнях, приведено результати дослідження українськими маркетинговими групами, запропоновано шляхи та можливості запровадження механізмів соціальної відповідальності бізнесу в Україні з урахуванням кращих практик.

Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.

Мета роботи. Проаналізувати витрати на охорону здоров’я населення й держави у сучасних реаліях страхової медицини. Матеріали і методи. Теоретичним та методологічним підґрунтям статті стали офіційні документи Міністерства охорони здоров’я, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, Internet-ресурси. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та синтезу, що дозволило проаналізувати економічні витрати на охорону здоров’я. Результати й обговорення. Якщо розглядати здоров’я населення з позиції виробничої сили, то воно є невід’ємною частиною виробничого циклу, що є основою розвитку держави. Розуміння цього зумовлює великі витрати в економічно розвинутих країнах на охорону здоров’я. Чи можливо впровадити на даний час соціальне медичне страхування? Так, за умови розширення та доповнення законопроектів щодо медичного страхування, а також чіткого визначення процедур їх застосування. Проте особливої уваги потребує узгодження упровадження обов’язкового медичного страхування з українськими реаліями. Чи готова держава і роботодавці нести фінансову відповідальність за працівника? Питання дискутабельне. Висновки. Впровадження соціального медичного страхування є доцільним для забезпечення комплексного лікування, забезпечення медикаментами; конт­ролю якості лікування, відповідного рівня підготовки лікарів. Ефективне функціонування страхової медицини можливе при стабільній економіці. Витрати бюджету на охорону здоров’я в 2019 р. в Україні становили в середньому 51 % від загального обсягу.

Статтю присвячено дослідженню соціальної відповідальності як складника правової моделі сталого розвит- ку України. Встановлено, що найбільшою мірою триєдина проблематика сталого розвитку стосується господар- сько-правових засобів. Баланс екологічного, економічного та соціального компонентів є основним принципомЦілей сталого розвитку. Визначено, що реалізація зазначених принципів у господарському законодавстві зде- більшого концентрується на екологічному складнику – використанні природних ресурсів та особливостей еколо- гізації господарської діяльності. Зроблено висновок, що соціальному компонентові сталого розвитку не приділенодостатньої уваги, втім, саме він, на думку автора, є найбільш перспективним напрямом.Встановлено, що єдність економічних, соціальних та екологічних інтересів має реалізовуватись через відпо- відну систему взаємної відповідальності людини, держави, суспільства й бізнесу. Автором зроблено висновок,що для забезпечення сталого розвитку соціальна відповідальність бізнесу має не менше значення, ніж розви- нена економічна інфраструктура. Встановлено, що більшість підприємств орієнтовані на досягнення фінансових результатів, а не на соціальну перспективу, оскільки саме фінансова доцільність діяльності підприємстввизначає можливості їх існування та функціонування. Визначено, що популяризація корпоративно-соціальної відповідальності тісно пов’язана з економічними перевагами, які досягаються завдяки побудові соціальновідповідальної ділової репутації. У роботі проаналізовано природу соціальної відповідальності як добровільної ініціативи робити більше, ніж зобов’язаний за законом. Визначено, що соціальна відповідальність – цеунікальний феномен, який здатен поєднати державу, суспільство та бізнес. Автором зроблено висновок, щосаме інститут соціальної відповідальності найбільшою мірою впливає на суспільні відносини, які належатьдо Цілей сталого розвитку ООН, а тому відіграє ключову роль у процесі формування правової моделі сталогорозвитку України.

Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема. Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.

Оглядова стаття присвячена розгляду освіти в умовах пандемії К-19, яка спричинила вплив на функціонування усіх сфер суспільства, змінила картину світу та стала причиною трансформацій освіти. Освіта розглядається як основний стратегічний ресурс забезпечення здорового функціонування суспільства та держави. Підкреслюється необхідність адекватної та професійної освітньої політики держави для подолання кризової ситуації та забезпечення соціальної й економічної безпеки населення. Розглядаються фактори дестабілізуючого характеру, які суттєво впливають на стан освіти в умовах пандемії: соціальна ізоляція, блокування можливості навчання face-to-face, напруження в суспільстві, економічна криза, відсутність достовірних знань про реальних стан речей, нерівний доступ до якісного Інтернету, низький рівень цифрової обізнаності педагогічного персоналу. Здійснюється аналіз проблем освіти у кризовій ситуації, а також визначаються потенційні можливості для виведення освіти на принципово новий за формою та якістю рівень. Автори наголошують на необхідності посилення іншомовної компетентності викладачів, оскільки ситуація потребує теоретичних знань із зовнішніх джерел для об’єктивного аналізу ситуації, а також практичних знань, які дозволяють підвищувати власний професійний рівень (у тому числі за рахунок освіти та самоосвіти при використанні ресурсів іноземними мовами). Серед позитивних змін в освіті автори називають створення нових моделей навчання, розширення освітніх кордонів, економічність, оновлення запитів на освіту, розкриття творчого потенціалу педагогів. У статті визначаються також пріоритети освіти: сприяння, підтримка та участь держави та державних органів влади усіх рівнів у реалізації принципів цифрової освіти; масштабне використання цифрових технологій навчання та викладання; розвиток цифрових навичок педагогічного персоналу, формування культури цифрової комунікації; аналітика в системі освіти, компаративістські дослідження, вивчення досвіду інших держав, стратегічні прогнози. Обґрунтовано, що в умовах дестабілізації суспільства основні проблеми – у царині моральної відповідальності, а тому реформи, зміни, трансформації освіти мають відбуватися з урахуванням основних моральних цінностей та поваги до особистості. Ключові слова: цифрові ресурси, Інтернет, цифрова освіта, освітні ресурси, цифрове спілкування, фактори дестабілізуючого характеру, пріоритети освіти, цифрова обізнаність, моральна відповідальність.

Глобальна «цифровізація», економічна конкуренція та швидкі зміни у виробництві сприяють пошуку ефективних шляхів у напрямі модернізації освітньої діяльності для забезпечення підготовки нової генерації фахівців, спроможних конкурувати на сучасному ринку праці, здатних діяти в нестандартних ситуаціях й адаптуватись до умов сьогодення. З огляду на це на заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх фахівців, зокрема для ІТ-галузі, покладається висока відповідальність. У статті розглядаються особливості формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців в умовах інформаційно-освітнього середовища технічних коледжів; представлено результати педагогічного експерименту щодо дослідження проблеми формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців з інформаційних технологій у технічних коледжах, який було проведено на базі Одеського технічного коледжу Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ), Криворізького коледжу Національного авіаційного університету, Технічного коледжу, Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя та Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету (ОНПУ) протягом 2016-2020 років. Запропоновано власне розуміння авторами сутності понять «конкурентоспроможність майбутнього ІТ-фахівця», «інформаційно-освітнє середовище»; визначено критерії, показники та рівні сформованості конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах; представлено модель формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах. Впровадження розробленої авторами моделі передбачало створення інформаційно-освітнього середовища для підвищення ефективності процесу формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах. У ході апробації моделі виявлені особливості формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців в інформаційно-освітньому середовищі технічних коледжів. Результати педагогічного експерименту підтвердили результативність розробленої моделі.

Узагальнено наслідки інформаційно-технологічних впливів на глобальні трансформації управління соціально-економічними процесами та безпекою. Розкрито суть «європейської ідентичності» та мультикультуралізму у їх взаємозв’язку та взаємозалежності на національному та інтеграційному рівнях. Наведено аргументи на користь припущення, що міграційні процеси, посилення право-радикальних ідей та організацій і пов’язані з ними кризові явища свідчать про поширення форм та методів гібридної війни, що ведеться між країнами, метою якої є підрив європейської системи безпеки, а не є свідченням краху ідеї мультикультуралізму. Розкривається сутність та гуманістичний потенціал таких явищ, як ідентифікація, зокрема національна й європейська, та мультикультуралізм у їх взаємозв’язках і взаємодії в контексті завдань публічного управління сферою безпеки та оборони. Доводиться, що гуманістичний потенціал європейської ідентичності в європейських країнах здатен забезпечити гармонійний розвиток європейського суспільства та управління ним. Європейська інтеграція в оборонній сфері - це не просто один з можливих напрямів поглиблення процесу, але й стратегічна та економічна необхідність для країн ЄС. Конфлікти на кордонах ЄС, тероризм і кібертероризм, гібридні війни, дедалі більша розмитість між зовнішніми і внутрішніми загрозами - все це робить Європейський Союз і його держави-члени більш уразливими. Нова ситуація з безпекою в Європі є доволі складною, а відтак вона змушує європейців взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті і навколо нього. Констатується, що для створення ефективної системи протидії усім потенційним загрозам необхідно використовувати сукупний потенціал усіх країн, усвідомлення національної ідентичності яких не суперечить основним ідеям колективної(європейської) ідентичності.

У статті досліджено сучасні міжнародно-правові аспекти ефективності застосування економічних санкцій.Зазначено, що питання введення міжнародних економічних санкцій займають найважливіше місце в процесіздійснення санкційного режиму. Констатовано, що підтримка миру й безпеки значною мірою залежить від наяв-ності загального розуміння того, коли застосування економічних санкцій легітимне, а його відсутність завждизагрожує ослабленням міжнародного правопорядку. Наголошено, що у зв’язку із цим під час прийняття рішенняпро введення міжнародних економічних санкцій необхідно виходити насамперед із того, щоб економічні санкціїсприяли підтримці міжнародного миру й безпеки й були легітимними з боку положень Статуту ООН та іншихнорм міжнародного права. Зазначено, що істотною властивістю, що визначає зміст економічних санкцій і відріз-няє їх від інших, передбачених Статутом ООН примусових заходів, є досягнення цілей їх введення за допомогоюнадання впливу на економіку об’єкта санкцій, який може мати як всеосяжний, так і спрямований характер, стри-муючи потенційні можливості об’єктів санкцій із розвитку певних галузей виробництва, економічної інфраструк-тури, обмежуючи товарообіг конкретних груп товарів та інвестиційний режим.Констатовано, що міжнародні економічні санкції розглядаються в міжнародній доктрині й практиці як обста-вини, що виключають відповідальність суб’єктів міжнародного права, які їх застосовують, незважаючи на те, щоїх здійснення може вилитися в недотримання міжнародних зобов’язань щодо держави-правопорушника й запо-діяти їй шкоду.Визначено, що санкційні повноваження Ради Безпеки ООН і Генеральної Асамблеї ООН взаємодоповнюютьодин одного та є складовими частинами санкційної компетенції ООН у цілому за явної переваги санкційних повно-важень Ради Безпеки. Наголошено, що негативна тенденція, простежувана нині, полягає в невисокій оцінці санк-ційних режимів, і у зв’язку із цим ставиться під сумнів ефективність самого інструменту міжнародних санкцій.Досліджено питання реформування як Ради Безпеки ООН, так і ООН у цілому. Зазначено, що необхідність самогопроцесу реформування викликана значними змінами ситуації у світі в плані глобальної безпеки. Констатовано,що рушійною силою відповідних реформ повинні стати потреби реального світу. Визначено, що основним кри-терієм оцінки ефективності економічних санкцій визначаються співвідношення між дійсним результатом і тієюметою, для досягнення якої вони були здійснені. Обґрунтовано, що підвищення ефективності економічних санк-цій неможливе без реформування процесу введення, здійснення та закінчення санкційних режимів.

Варто відзначити, що одним із найбільш ефективних механізмів екологічно збалансованого використання земельних ресурсів є підвищення рівня соціально-екологічної відповідальності в системі управління землегосподарюванням. З послабленням ролі держави в управлінні землекористуванням та за фактичної відсутності повноцінних земельних відносин набуває важливого значення проблема розвитку механізмів економіко-правової та соціально-екологічної відповідальності. Створення таких механізмів є логічним продовженням розвитку ринкового середовища в аграрному секторі, що завжди потребує еколого-економічного регулювання.

У роботі досліджено залежність між розвитком корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та задоволенням інтересів власників бізнесу. Доведено, що зростання цінності бізнесу в стратегічній перспективі забезпечується в тому числі і за рахунок реалізації ініціатив із розвитку КСВ.
The paper presents the research of dependence between initiatives in promoting corporate social responsibility and meeting the needs of business owners. It is determined that the long term growth of business value is provided in particular by the implementation of CSR initiatives.

Дипломна робота пов’зана з вивченням та аналізом особливостей проектів соціально-економічної відповідальності громад в контексті сталого розвитку Сумщини, систематизації знань про механізми міжсекторного співробітництва, їх удосконаленні та адаптації до сучасних суспільно-політичних та соціально-економічних реалій України. У роботі виокремлені основні інституційно-правові засади та передумови сталого розвитку в Україні, описана міжнародна та національна нормативно-правова база, а також необхідні умови для переходу українського суспільства до реалізації засад сталого розвитку на усіх рівнях суспільного життя. Це на сьогоднішній день необхідно не лише для наближення українського законодавства до європейського, а й через антропогенне навантаження на природу України, що наближається до граничної межі її екологічної стійкості. Один із шляхів переходу до сталого розвитку у роботі вбачається у здійсненні реформи децентралізації, створенні ефективних об’єднаних територіальних громад та прищепленні їм від самого початку їх існування ідеї соціально-економічної відповідальності та уміння співпрацювати з іншими національними суспільними інститутами та міжнародними інстанціями. Головним результатом роботи є демонстрація через конкретні приклади реалізації проектів ОТГ Сумщини, що механізми співпраці та соціально-економічної відповідальності працюють на благо як громад, регіону та держави, так і на благо наступних поколінь, оскільки, в тому числі, при реалізації цих проектів дотримуються принципи сталого розвитку. Магістерське дослідження виконано в рамках НДР «Корпоративна соціально-екологічна відповідальність для сталого розвитку: партнерство стейкхолдерів реального, фінансового та державного секторів економіки» № державної реєстрації 0117U003933.
Дипломная работа сопряжена с изучением и анализом особенностей проектов социально-экономической ответственности общин в контексте устойчивого развития Сумщины, систематизации знаний о механизмах межсекторного сотрудничества, их совершенствовании и адаптации к современным общественно-политических и социально-экономических реалиям Украины. В работе выделены основные институционально-правовые основы и предпосылки устойчивого развития в Украине, описана международная и национальная нормативно-правовая база, а также необходимые условия для перехода украинского общества к реализации принципов устойчивого развития на всех уровнях общественной жизни. Это на сегодняшний день необходимо не только для приближения украинского законодательства к европейскому, но и через антропогенную нагрузку на природу Украины, что приближается к предельной границе ее экологической устойчивости. Один из путей перехода к устойчивому развитию в работе видится в осуществлении реформы децентрализации, создании эффективных объединенных территориальных общин и привитии им идеи социально-экономической ответственности и умения сотрудничать с другими национальными общественными институтами и международными инстанциями. Главным результатом работы является демонстрация через конкретные примеры реализации проектов ОТГ Сумщины, что механизмы сотрудничества и социально-экономической ответственности работают на благо как общин, региона и государства, так и на благо будущих поколений, поскольку, в том числе, при реализации этих проектов соблюдаются принципы устойчивого развития. Магистерское исследование выполнено в рамках НИР «Корпоративная социально-экологическая ответственность для устойчивого развития: партнерство стейкхолдеров реального, финансового и государственного секторов экономики» № государственной регистрации 0117U003933.
The thesis is devoted to the study and analysis of the peculiarities of projects of socioeconomic responsibility of communities in the context of sustainable development of Sumy Oblast, systematization of knowledge about mechanisms of cross-sectoral cooperation, their improvement and adaptation to modern socio-political and socio-economic realities of Ukraine. The paper identifies the main institutional and legal foundations and prerequisites for sustainable development in Ukraine, describes the international and national regulatory framework, as well as the necessary conditions for the transition of Ukrainian society to the implementation of the foundations of sustainable development at all levels of social life. Today it is necessary not only for the approximation of Ukrainian legislation to the European Union, but also because of anthropogenic pressure on the nature of Ukraine, which is approaching the limit of its ecological stability. One of the ways of moving to sustainable development in work is seen in the implementation of the decentralization reform, the creation of effective united territorial communities and the introduction of the idea of ​​socio-economic responsibility from the very beginning of their existence and the ability to cooperate with other national social institutions and international institutions. The main result of the work is a demonstration through concrete examples of the implementation of the Sumy region's UTC projects that the mechanisms of cooperation and socio-economic responsibility work for the benefit of both communities, region and state, and for the benefit of subsequent generations, since, among other things, the principles of these projects are adhered to sustainable development. Master's study was carried out within the framework of the research work "Corporate Social and Environmental Responsibility for Sustainable Development: Partnership of Stakeholders of the Real, Financial and Public Sectors of the Economy" No. of State Registration 0117U003933.

Успішна реалізація завдань соціально-економічного розвитку України в значній мірі залежить від ефективності державного регулювання господарських процесів в країні. Цей процес на сьогодні стримується рядом факторів, серед яких забруднення навколишнього середовища, вичерпання природно-ресурсного потенціалу займають провідні місця. Тому виникає необхідність розробки дієвих механізмів і важелів екологічного регулювання економічних процесів на рівні держави. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30746

Лосовська, Н. В. Організаційно-економічний механізм управління соціальною відповідальністю бізнесу : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Н. В. Лосовська. - Чернігів, 2020. - 208 с.
Дисертаційна робота присвячена поглибленню теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму управління соціальною відповідальністю бізнесу для створення необхідних передумов економічного зростання в Україні та досягнення цілей сталого розвитку. В роботі запропоновано теоретико-методичний підхід до рівня досягнення соціальної відповідальності бізнесу. Обґрунтовано концептуальний підхід до процесу формування та реалізації державно-приватного партнерства в забезпеченні соціальної відповідальності бізнесу, який є цілісною системою. Удосконалено підхід до побудови організаційно-економічного механізму соціальної відповідальності бізнесу. Розроблено методичний підхід оцінки соціальної відповідальності бізнесу, який ґрунтується на GAP-моделі, яка передбачає аналіз розривів та яку адаптовано до оцінки соціальної відповідальності бізнесу, що дозволить проаналізувати розриви очікувань та сприйняття результатів стейкхолдерів. Запропоновано модель інституційного забезпечення розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні, в якій систематизовано за рівнями економічних відносин нормативно-правові документи регулювання розвитку соціальної відповідальності, що дозволило обґрунтувати напрями вдосконалення розвитку вітчизняної соціальної відповідальності бізнесу
Диссертация посвящена углублению теоретико-методических положений и разработке практических рекомендаций по формированию организационно-экономического механизма управления социальной ответственностью бизнеса для создания необходимых предпосылок экономического роста в Украине и достижения целей устойчивого развития. В работе предложен теоретико-методический подход к уровню достижения социальной ответственности бизнеса. Обоснован концептуальный подход к процессу формирования и реализации государственно-частного партнерства в процессе реализации социальной ответственности бизнеса. Усовершенствован подход к построению организационно-экономического механизма социальной ответственности бизнеса. Разработан методический подход оценки социальной ответственности бизнеса основывается на GAP-модели, которая предусматривает анализ разрывов и, которую адаптировано к оценке социальной ответственности бизнеса, что позволит проанализировать разрывы ожиданий и восприятия результатов стейкхолдеров. Предложена модель институционального обеспечения развития социальной ответственности бизнеса в Украине, в которой систематизированы по уровням экономических отношений нормативно-правовые документы регулирования развития социальной ответственности, что позволило обосновать направления совершенствования развития отечественной социальной ответственности бизнеса.
The dissertation is devoted to the deepening of theoretical and methodological provisions and the development of practical recommendations on the formation of organizational and economic mechanism for managing corporate social responsibility to create the necessary preconditions for economic growth in Ukraine and achieve the goals of sustainable development. The analysis of existing approaches to the concept of social responsibility of business showed that there is no single point of view regarding the interpretation of this concept. That is why the author's vision of interpretation of the concept of social responsibility of business is proposed, under which it is expedient to understand voluntary activity aimed at sustainable development of economic entities for the charitable implementation of international and state regulatory acts and signed within the framework of social partnership (public-private) agreements, technical, environmental, social, ethical and economic standards, as well as additional commitments to meet economic and social needs ykholderiv executed under the law and international norms of behavior. The analysis of the evolution of views on the manifestation of corporate social responsibility in the United States and in Western Europe identifies five stages in the development of social responsibilityA theoretical and methodological approach to the level of achieving social responsibility of business is proposed. The conceptual approach to the process of formation and implementation of public-private partnership in ensuring social responsibility of business, which is a holistic system, is substantiated. The approach to construction of the organizational and economic mechanism of social responsibility of business is improved. The developed methodological approach to assessing corporate social responsibility is based on the GAP model, which provides for the analysis of gaps and which is adapted to the assessment of corporate social responsibility, which will analyse the gaps in expectations and perceptions of stakeholder results. In the context of the study, the author proposed a model of institutional support for the development of social responsibility of business in Ukraine, in which the normative legal documents regulating the development of social responsibility were systematized by the levels of economic relations, which allowed to substantiate the directions of improving the development of domestic social responsibility of business. This approach will help to develop corporate social responsibility in Ukraine and achieve significant results in the development of economic, environmental, social and legal components, which will increase the country's rating, its competitive position in the world market and allow it to develop in the context of sustainable development.

У роботі теоретично обгрунтовано необхідність розмежування понять фінансова та економічна безпека у контексті складових фінансово-економічної безпеки підприємства. Проведено аналіз думок науковців щодо сутності та змісту поняття фінансово-економічної безпеки підприємства. Розглянуто фінансово-економічну безпеку, як складову частину національної безпеки держави. Досліджено товариство з обмеженою відповідальністю як окремий вид суб’єкта підприємницької діяльності та визначити поняття, завдання та особливості його функціонування. Вивчено організаційні аспекти формування системи управління фінансово-економічною безпекою товариства з обмеженою відповідальністю. Визначені правові засади, механізми та стратегія управління фінансово-економічною безпекою товариства з обмеженою відповідальністю. Розглянуто досвід високорозвинених країн ЄС та світу щодо здійснення управління фінансово-економічною безпекою підприємства. Запропоновано напрями удосконалення системи управління фінансово-економічною безпекою товариства з обмеженою відповідальністю.

У сучасному економічному середовищі відповідальне ставлення підприємців до всіх складових бізнесу сприяє гармонійному розвитку держави. У даній роботі розглянуто тему значущості підприємницької відповідальності на підприємствах України та інших країн.

Беззаперечним є той факт, що правопорушення у сфері економіки негативно впливають на економіку в цілому, гальмують розвиток у країні ринкових відносин, породжуютнь інфляцію, деформуютнь суспільну свідомістнь, підриваютнь силу і авторитет закону, а в кінцевому рахунку призводятнь до матеріальнних втрат держави та обмеження прав і законних інтересів господарюнючих суб’єктів і громадян. Слід зазначити, що на даний час існує ціла низка проблем, пов'язаних із притягненнням фізичних та юридичних осіб до відповіданльності за правопоруншення у сфері економічнної діяльностні. Тут є як «старі» проблеми, що існують в українськному законодавнстві давно і широко відомі юридичномну співтоварниству, так і «нові», регулярно виникають в результатні внесених поправок в чинне законодавнство. Багато з цих проблем обумовленні відсутніснтю системногно підходу до регулюванння відповіданльності за правопоруншення у сфері економіки. Наслідком цього є недостатння координовнаність відповіданльності, встановленної Кодексом про адміністрнативні правопоруншення, Кримінальнним кодексом та галузевимни актами; присутніснть в галузевомну законодавнстві обов'язків, не підкріплюнваних санкціями; перетин об'єктивної сторони багатьох правопоруншень і злочинів, що створює можливістнь різної кваліфіканції однакових діянь та ін. Однією з причин неузгодженності норм різних галузей права, а нерідко – і норм однієї галузі з питань відповіданльності за економічнні правопоруншення є ситуаційнний характер поправок, внесених у нормативнні акти, що регулюють відповіданльність учасників економічнних відносин.

Дослідження присвячено виявленню проблем та перспектив розвитку ризик-менеджменту як соціально-економічної та управлінської категорії сучасного бізнесу. Стверджується, що актуальним сьогодні є формування нового підходу до аналітичного забезпечення управління ризиками на основі вдосконалення концепції ризик-менеджменту, що враховує динамічність змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Процес управління ризиками є багатоаспектним і багатозадачним, до якого належать процеси ідентифікації, аналізу ризиків та прийняття рішень щодо виявлення позитивних та мінімізації негативних наслідків ризикових подій. Головне завдання аналізу та оцінки ризиків в організації полягає у систематизації та розробленні комплексного підходу до визначення ступеня ризику, що впливає на діяльність підприємця. Досліджено праці вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених розвитку методології системи ризик-менеджменту та проблемам ефективного управління ризиками в організації. Запропоновано методичні підходи до вдосконалення системи ризик-менеджменту в організаціях на основі впровадження послідовного алгоритму дій, починаючи від раннього виявлення ризику аж до реалізації заходів щодо його зниження у тривалій перспективі. Головна роль у процесі організації ризик-менеджменту належить фінансовому менеджеру, саме він несе відповідальність за ведення ризик-менеджменту в організації. Під час вибору оптимального варіанта керування ризиком він повинен спиратися на теоретичні знання та практичний досвід, а також сучасні економічні та виробничо-технологічні концепції, йому необхідно розглядати безліч моделей.