Academic literature on the topic 'Вторинні продукти окиснення'

Вступ. Гнійні захворювання відзначають більш ніж у 35% пацієнтів хірургічних стаціонарів, з яких особливою групою є пацієнти з сепсисом на тлі ускладненого синдрому діабетичної стопи (СДС). Реакція організму на септичний процес проявляється змінами метаболічних процесів, у регуляції яких важливу роль відіграють перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) та система антиоксидантного захисту (АОЗ). Матеріали і методи. Обстежені в динаміці 724 хворих з приводу ускладненого СДС. Стан ПОЛ оцінювали на основі аналізу його первинних та вторинних продуктів – дієнових кон’югат (ДК), малонового діальдегіду (МДА), шифових основ (ШО). Результати. Встановлено, що у хворих як за ускладненого СДС, так і сепсису, зміни вмісту продуктів ПОЛ в сироватці крові при госпіталізації були достовірними (р < 0,05), при сепсисі, більш вираженими, ніж за ускладненого СДС без сепсису. Обговорення. Аналіз отриманих даних свідчить, що тяжкість перебігу сепсису у хворих за ускладненого СДС залежить від стану вільнорадикального окиснення ліпідів. За результатами дослідження, первинні й вторинні продукти ПОЛ є об’єктивними маркерами тяжкості ендогенної інтоксикації, визначають оксидантний стрес організму. В системі комплексної терапії таких хворих слід застосовувати антиоксиданти як один з варіантів патогенетично обгрунтованої інтенсивної терапії.

Високий вміст у риб’ячому жирі докозагексаєнової та ейкозапентаєнової кислот пояснює користь цього виду жиру, особливо для здоров’я сердцево-судинної системи та мозку. Однак включення риб'ячого жиру в продукти харчування та напої часто є складним завданням, оскільки риб'ячий жир дуже легко окиснюється і може вносити неприємні аромати. Запропонований та досліджений альтернативний метод дезодорування риб’ячого жиру. Метод заснований на хімічному перетворенні основних одоруючих сполук риб’ячого жиру – альдегідів та кетонів. Під впливом етилового спирту та кислотного каталізатору утворюються більш леткі ацеталі та кетаналі. Смак та запах риб’ячого відповідає вимогам до дезодорованих жирів. Альдегіди також є основними вторинним продуктами окиснення риб’ячого жиру, які відповідають за появу відчуття згіркнення. Доведена можливість відновлення сенсорних характеристик окисненого риб’ячого жиру: зникає смак та запах згіркненого жиру, сенсорний профіль відповідає свіжому риб’ячому жиру.

У статті наведено результати дослідження стійкості молочного жиру до автоокис- нення. Розглянуто можливість поліпшення зберігання цього жиру у спосіб сповільнення процесів окис- нення шляхом використання натуральних добавок-антиоксидантів рослинного походження. Наведено результати досліджень вчених, які займаються проблемою пошуку антиоксидантів. Зазначено, що застосування антиоксидантів має ґрунтуватися на лабораторному вивченні специфіки та особливос- тей природи жиру, його складу. Важливе значення відводиться контролю ступеня окиснення жиру. Метою статті є встановлення антиоксидантних властивостей добавок на рослинній основі з метою виявлення можливості подовжити тривалість збереження молочного жиру, а отже, продуктів із його вмістом. Автором статті показано позитивну дію натуральних антиоксидантів стосовно збе- реження якості молочного жиру. Продемонстровано, що додавання до складу молочного жиру рос- линних добавок у різних концентраціях (% до маси жиру) сприяє помітному сповільненню утворення й накопичення продуктів глибокого окиснення та збереженню його якості. Досліджено антиоксидант- ний вплив таких добавок на основі лікарсько-технічної сировини, як звіробій звичайний, квіти бузини чорної, вільха чорна. Доведено, що застосування зазначених добавок у концентрації 0,2% до маси жиру сприяє сповільненню накопичення вторинних продуктів окиснення в 1,7–2,3 раза. Вивчено також антиоксидантний ефект рослинних добавок плодів черемхи, перстачу прямостоячого і материнки звичайної в концентрації 0,1 і 0,2%. Застосування цих добавок у концентрації 0,2% виявляє вищу дію порівняно з концентрацією 0,1% приблизно на 30%. Їхнє використання обмежує утворення вторинних продуктів окиснення до 1,9 раза. Встановлена антиоксидантна дія досліджених рослинних добавок на молочному жирі обґрунтовується вмістом цінних біологічних сполук, таких як біофлавоноїди, антоці- ани, хлорогенової, аскорбінової кислот тощо.

Вступ. Особливий інтерес дослідників до вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при синдромі тривалого стиснення (СТС) пов’язаний з тим, що в генезисі порушення проникності капілярів і набряку в ході розвитку процесу одним із найважливіших механізмів є посилення генерації вільних радикалів. Мета дослідження – вивчити в динаміці показники вільнорадикального окиснення у крові та печінці щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення. Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин внаслідок стиснення м’яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4 год у спеціальному пристрої. Площа стискальної поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілісність великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У сироватці крові й печінці визначали вміст гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), концентрацію ТБК-активних продуктів (ТБК–АП). Рівень продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові визначали цитофлуориметрично. Результати й обговорення. Результати досліджень вказують на активацію процесів вільнорадикального окиснення як у сироватці крові, так і в печінці щурів у динаміці розвитку СТС. Встановлено достовірне збільшення продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові тварин у всі доби спостереження, вірогідні зміни показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів. При порівнюванні змін концентрації первинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів у сироватці крові й супернатанті гомогенату печінки щурів з експериментальним СТС виявлено односпрямовані зміни концентрації ГПЛ у досліджуваних біологічних рідинах з їх переважанням у печінці на 3–14 доби. Зіставлення концентрації ТБК-АП у крові й печінці тварин у динаміці розвитку СТС свідчило також про односпрямоване підвищення досліджуваного показника на 3–7 доби з наступним зниженням на 14-ту добу. Слід зауважити, що на 3-тю добу концентрація ТБК-АП переважала в гомогенаті печінки, тоді як на 14-ту добу рівень даного показника був на 16,9 % меншим у печінці відносно крові. Висновок. При експериментальному синдромі тривалого стиснення активація процесів вільнорадикального окиснення характеризується зростанням продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові щурів у всі доби спостереження, а також достовірними змінами показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів у крові та гомогенаті печінки порівняно з контрольною групою.

Вступ. Інтенсифікація пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) є одним з характерних порушень краніо­скелетної травми (КСТ). У механізмі захисту від ПОЛ у жіночому організмі важливу роль відіграє рівень естрогенів. Унаслідок підвищення частоти травматизму ризик отримати скелетну травму в жінок у постменопаузальний період різко зростає. Мета дослідження – з’ясувати роль процесів пероксидного окиснення ліпідів у кірковому і мозковому шарах нирки в механізмах системних проявів краніоскелетної травми в пізній період травматичної хвороби за умов двобічної оваріоектомії. Методи дослідження. Експерименти виконано на 54 нелінійних білих щурах-самках масою 200–220 г. Гіпоестрогенний стан викликали шляхом оперативного видалення гонад з подальшим моделюванням КСТ. Через 1 і 2 місяці посттравматичного періоду в кірковому та мозковому шарах нирки визначали вміст дієнових кон’югатів і реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ). Результати й обговорення. Повне видалення гонад через 1 місяць супроводжувалося посиленням процесів ПОЛ у функціональних шарах нирки. У тварин без видалення гонад за умов КСТ відмічали активацію ПОЛ через 1 місяць посттравматичного періоду з наступною нормалізацією через 2 місяці. У гонад­ектомованих щурів процеси ПОЛ залишалися підвищеними впродовж 2 місяців після нанесення травми. У мозковому шарі нирки активність ПОЛ була істотно більшою, ніж у кірковому, і суттєво переважала в гонадектомованих щурів. Висновки. За умов видалення гонад у кірковому і мозковому шарах нирки відмічають посилення пероксидного окиснення ліпідів. Після нанесення краніоскелетної травми за умов видалення гонад через 1 і 2 місяці збільшується вміст первинних та вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів, тоді як у групі тварин без видалення гонад інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів у нирці нормалізується до 2-го місяця експерименту.

Резюме. У структурі сучасного травматизму воєнного і мирного часу значно зросла частка вогнепальних уражень, які часто супроводжуються масивною зовнішньою крововтратою. Накладання за цих умов кровоспинного джгута вважається єдиним способом порятунку на полі бою. Гостра крововтрата та ішемія-реперфузія кінцівки стимулюють активізацію процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у внутрішніх органах. Однак порушення вільнорадикальних процесів у стінці тонкої кишки за цих умов вивчені недостатньо. Мета дослідження – зʼясувати динаміку активності процесів ПОЛ у тканинах тонкої кишки за умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та оцінити ефективність карбацетаму в корекції виявлених порушень. Матеріали і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на пʼять груп: контрольну та чотири дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у першій дослідній групі моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у другій – гостру крововтрату, в третій – ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньочеревно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. Через 1 і 2 год, а також через 1; 7 і 14 діб у гомогенаті тонкої кишки визначали вміст дієнових кон’югатів та реагентів до тіобарбітурової кислоти. Результати. За умов ішемії-реперфузії кінцівки та гострої крововтрати посилюються процеси ліпідної пероксидації у стінці тонкої кишки з максимумом через 1 добу експерименту. За умов моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки вміст первинних і вторинних продуктів ПОЛ до 14 доби експерименту нормалізується, то під впливом крововтрати показник до 14 доби залишався суттєво більшим порівняно з конт­ролем. Поєднання ішемії-реперфузії кінцівки та гострої крововтрати вже з 2 год експерименту супроводжується більшим накопиченням продуктів ПОЛ, які до 14 доби статистично значуще перевищують інші дослідні групи. Карбацетам супроводжується позитивною антиоксидантною дією, який вже при семиденному застосуванні супроводжувався істотним зниженням вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ у стінці тонкої кишки, що вказує на перспективність цього препарату за умов модельованої патології як засобу зниження проявів поліорганної дисфункції. Висновки. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжується сумацією прооксидантного впливу обох патологічних втручань і викликає статистично вірогідно більше зростання вмісту ДК і ТБК-активних продуктів ПОЛ у стінці тонкої кишки, починаючи з 2 год експерименту. Застосування карбацетаму, порівняно з тваринами без корекції, вже через 7 діб реперфузійного періоду викликає істотне зниження активності ПОЛ у стінці тонкої кишки.

The influence of stressors of different nature changes the state of the prooxidantand antioxidant system. The first and most aggressive active form of Oxygen is the superoxidation radical, the secondary product of free radical lipid peroxidation is malonic dialdehyde (MDA).Hypothermia is a necessary phenomenon for plants of temperate latitudes, and a necessary factor in extending the shelf life of edible vegetative parts of plants. The purpose of the study: toidentify changes in the value of prooxidant activity in the tissues of edible parts of agricultural plants under the influence of changes in temperature. Quantitative determination of prooxidants and products of free radical peroxidation was investigated on tissue samples of edible parts of the following plants: Allium cepa L. AlliumsativumL., BetavulgarisL., CapsicumannuumL., CucumissativusL., CucurbitapepoL., Daucus sativus (Hoffm.) Roehl., Lycopersicon esculentum Mill.s.l., SolanummelongenaL. SolanumtuberosumL. The level of superoxide generation was carried out by spectrophotometric HCT test, the level of MDA was determined by reaction with TBA. As a result of the research it was found that the average value of increasing the generation ofsuperoxide during cooling is 30.75%, during freezing -49.35%, but the difference in the average value of ∆MDA in different types of hypothermia is almost absent (growth is 22.12% during cooling and 23.73% during freezing), which may be due to a powerful system of antioxidant tissue protection. Solanum tuberosum L., Allium sativum L., Beta vulgaris L.are the most resistant,in terms of changes in the prooxidantand antioxidant system to hypothermia; Capsicum annuum L. andLycopersicon esculentum Mill.s.l.are the least resistant.The generative organs of plants are the least resistant to hypothermia than the vegetative ones. Freezing allows storing plant products for a longer time than refrigeration, however, chilled vegetables retain less prooxidants and products of free radical peroxidation in the tissues.Key words: superoxide, malonic dialdehyde, reactive oxygen species, free radical peroxidation, hypothermia. Вплив стресорів різної природи змінює показники стану прооксидантно-антиоксидантної системи. Першою та найбільш агресивною активною формою Оксигену є супероксиданіон радикал, вторинним продуктом вільнорадикального перекисного окиснення (ВРПО) ліпідів є малоновий діальдегід (МДА). Гіпотермія –обов’язкове явище для рослин помірних широт зростання, та необхідний фактор продовження терміну зберігання їстівних частин рослин. Мета дослідження: виявити зміни значення прооксидантної активності в тканинах їстівних частин сільськогосподарських рослин під впливом зміни температурного режиму. Кількісне визначення прооксидантів та продуктів ВРПО здійснювали узразках тканин їстівних частин таких рослин: AlliumcepaL. AlliumsativumL., BetavulgarisL., CapsicumannuumL., CucumissativusL., CucurbitapepoL., Daucussativus(Hoffm.) Roehl., LycopersiconesculentumMill.s.l., SolanummelongenaL. SolanumtuberosumL. Рівень генерації супероксиду здійснювали за спектрофотометричниим НСТ-тестом, рівень МДА визначали реакцією з ТБК. У результаті проведених досліджень виявлено, що середнє значення підвищення генерації супероксиду при охолодженні складає 30,75%, при заморожуванні –49,35%, однак різниця в середньому значенні ∆ МДА при різних видах гіпотермії практично відсутня (зростання складає 22,12% при охолодженні та 23,73% при заморожуванні), що може бути наслідком дії потужної системи антиоксидантного захисту тканин. Найбільш стійкими в плані зміни прооксидантно-антиоксидантної системидо гіпотермії є SolanumtuberosumL., AlliumsativumL., BetavulgarisL.; найменш стійкими -CapsicumannuumL. та LycopersiconesculentumMill.s.l. Генеративні органи рослин є найменш стійкими до дії гіпотермії ніж вегетативні. Заморожування дозволяє зберігати рослинну продукцію протягом більш тривалого часу ніж охолодження, однак, охолоджені овочі зберігають менше прооксидантів та продуктів ВРПО в тканинах.Ключові слова: супероксид, малоновий діальдегід, активні форми Оксигену, вільнорадикальне перекисне окиснення, гіпотермія

Важливу роль для розуміння патогенезу алергічного альвеоліту відіграють процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи (АОС). Щодо коригувального впливу на порушення процесів ПОЛ та АОС велике зацікавлення у науковців і практичних лікарів викликає корвітин. У доступній нам літературі відсутні дослідження, що стосуються вивчення дії корвітину на показники про- й АОС у легенях в динаміці розвитку експериментального алергічного альвеоліту (ЕАА) за умов іммобілізаційного стресу. Власне, це визначає актуальність експериментальних досліджень, які ми провели, і вказує на доцільність пошуку нових способів вищенаведеної корекції.Мета дослідження – з’ясувати роль процесів про- та АОС у патогенезі ЕАА в умовах іммобілізаційного стресу в експерименті та встановити вплив на них корвітину.Матеріали і методи. Об’єктом дослідження були 70 самок морських свинок масою тіла 0,18–0,20 кг, яких поділили на 7 дослідних груп по 10 тварин у кожній. Відтворено такі експериментальні моделі: АА до лікування; АА в умовах іммобілізаційного стресу до лікування та АА в умовах іммобілізаційного стресу після лікування корвітином. Препарат “Корвітин” (Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод) протягом 10-ти діб вводили внутрішньочеревно в дозі 40 мг/кг. Експериментальний іммобілізаційний стрес – за методом П. Д. Горизонтова. Експериментальний АА – О. О. Орєхова, Ю. А. Кирилова. Потім тварин декапітували і визначали в легенях вміст продуктів ПОЛ та активність ферментів АОС. Вміст дієнових кон’югатів визначали за методом В. Г. Гаврилова, М. І. Мішкорудної, малонового діальдегіду – Є. Н. Коробейникової, активність супероксиддисмутази – за методом R. Fried, активність каталази (КТ) – за R. Holmes, C. Masters, церулоплазмін – В. Г. Колб, В. С. Камишнікова. Статистичне опрацювання – за методом Стьюдента. Статистично достовірними вважали результати, для яких р≤0,05.Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження показали, що для тварин з ЕАА характерна інтенсифікація процесів ПОЛ (ДК та МДА). Внаслідок активації цих процесів у легенях накопичувалися первинні та вторинні продукти ПОЛ. Одержані результати вказували на виснаження АОС (СОД, КТ, ЦП) та неспроможність утилізувати продукти ПОЛ. Таким чином, вивчення показників про- й АОС за умов розвитку ЕАА показало зростання вмісту ДК і МДА та зниження активності ферментів СОД, КТ, ЦП у легенях на 2-гу, 34-ту доби, що свідчило про поступову активацію процесів ПОЛ на тлі депресії антиоксидантного захисту, особливо на 34-ту добу розвитку експерименту. Комплексна оцінка отриманих результатів дає підстави, на нашу думку, дійти висновку, що за умов формування ЕАА відбувається порушення рівноваги між ПОЛ та АОС. З огляду на отримані результати, метою наступного етапу роботи було виявлення дисбалансу між про- та АОС при ЕАА у легенях в умовах стресу. Ці результати, на нашу думку, вказують, що у морських свинок виснажується активність АОС, що нездатна повністю утилізувати продукти вільнорадикального окиснення ліпідів, які посилено утворюються при ЕАА в умовах стресу. Можна припустити, що алергія, стрес, гіпоксія та запалення легень швидко призводять до пригнічення АОС. Одержані результати свідчать, що при ЕАА та стресі відбувалися зміни показників про- (ДК і МДА) і АОС (СОД, КТ, ЦП ) у легенях, які проявлялися активізацією процесів ліпопероксидації на тлі пригнічення АОС. Це особливо чітко помітно на 2-гу, 34-ту доби експерименту. В результаті проведених досліджень встановлено, що після 10-ти діб введення внутрішньочеревно препарату “Корвітин” тваринам з ЕАА в умовах іммобілізаційного стресу (в дозі 40 мг/кг ) спостерігалося зниження вмісту продуктів ПОЛ та зростання активності АОС, порівняно з групою тварин, які не піддавалися дії цього засобу. Це свідчить, на нашу думку, про коригувальну дію корвітину на показники ПОЛ та антиоксидантного захисту за умов формування ЕАА та ІС.Висновки. Одержані результати експериментів встановили неспроможність антиоксидантної системи утилізувати продукти ліпопероксидації при експериментальному алергічному альвеоліті в умовах стресу та її виснаження на 2-гу, 34-ту доби експерименту до лікування. Застосування антиоксиданта “Корвітин” спричинило гальмівну дію на утворення продуктів пероксидації ліпідів та стимулювальний вплив на активність антиоксидантної системи в легенях, що вказує на його позитивний коригувальний вплив медикаменту на порушені показники метаболізму за умов формування експериментального алергічного альвеоліту та іммобілізаційного стресу.