Academic literature on the topic 'Внутрішній ринок товарів'

Харчова промисловість залишається одним із лідерів серед промислових галузей у здійсненні продуктових інновацій. Інноваційна діяльність у галузі спрямована на використання результатів наукових досліджень та розробок задля вдосконалення технологій виробництва, оновлення та розширення номенклатури продовольчих товарів, поліпшення їх якості. При цьому державна підтримка та інноваційна стратегія повинні передбачати систему організаційно-економічних заходів зі впровадження науково-технічних досягнень. Водночас впровадження сучасних технологій європейського рівня дасть змогу здійснювати комплексну переробку сільськогосподарської сировини в продукти харчування високого ступеня готовності, значно розширити асортимент і підвищити якість продовольчих товарів, удосконалити систему ціноутворення та наситити цією продукцією внутрішній споживчий ринок.

Досліджена зовнішньоекономічна торгівельна політика України; проведений аналіз митних режимів України, зокрема сучасний стан імпорту та експорту в режимі карантинних обмежень. Зовнішньоекономічна торгівельна політика держави є цілеспрямованою діяльністю щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом застосування механізмів державного управління, які спрямовані на ефективне співробітництво в системі світового господарства з дотриманням національних економічних інтересів і безпеки громадян. Державна митна політика є системою принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. У роботі описано митні режими та здійснено поглиблений аналіз режимів: імпорту та експорту. Досліджено статистичні показники імпорту та експорту за січень-лютий 2020 року та проведено їх зіставлення з показниками попереднього року, внаслідок чого виявлено скорочення імпорту товарів на 265,1 млн дол. (3,0%). Проведено аналіз динаміки імпорту товарів серед регіонів України, встановлено, що найбільший негативний внесок у динаміку імпорту товарів за 2 місяці 2020 року спостерігається в місті Києві (-1,9%). Установлено, що до найбільших країн-парт-нерів в імпорті товарів до України належать: Європейський Союз (42,1%), Китай (15,7%), Російська Федерація (9,5%), США (6%), Білорусь (5,4%), Туреччина (4,4%), Японія (1,8%), Індія (1,7%), Швейцарія (1,5%) та інші. Висвітлено вплив упровадження карантинних заходів на економіку України, зокрема закриття агропродовольчих ринків до 11 травня 2020 року. Доведено, що, підтримуючи іноземних виробників та здійснюючи зовнішньоекономічну торговельну політику, Україна втрачає якісний внутрішній ринок, до того ж, маючи проблеми на зовнішньому ринку. Як приклад, у роботі описується імпорт картоплі, яблук та молока. Описується ситуація на внутрішньому та зовнішньому торгівель-них ринках України, зміни в міжнародному торгівельному співробітництві, спровоковані коронаві-русом, та можливі ризики. Пропонуються заходи, спрямовані на стабілізацію зовнішньоекономічної торгівельної політики України після виходу з карантинного режиму.

Наукове дослідження, основні матеріали якого наведені в данійстатті, присвячене етимології формування ключових концептівдержавного управління розвитком ринку екологічно чистих товарів вУкраїні й експортоорієнтованими товарами за її межами. В роботідосліджено системоутворюючі концепти формування споживчоговибору учасниками ринку екологічно чистих товарів, визначеноперспективи розвитку досліджуваного ринку в довгостроковійпролонгованій перспективі, виокремлено основні рішення, що спрямованіна підвищення екологізації підприємства, функції ринку, що виконуєекологічний ринок як сектор ринкової економіки. Визначено впливдержави на розвиток і формування підприємницьких структур.Доведено, що функціонування підприємницьких структур відбувається всередовищі, що формується під впливом двох груп факторів −наднаціональних та внутрішньо національних

Страховий ринок – це система економічних відносин щодо купівлі-продажу специфічного товару – страхового покриття внаслідок настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. В усіх економічно розвинутих країнах страхова діяльність є однією з найважливіших галузей, що забезпечує дієвий захист соціальних і майнових інтересів фізичних та юридичних осіб від різноманітних ризиків, підтримання стабільності суспільства та економічної безпеки держави. Крім того, страхування є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом акумулювання коштів для їх подальшого інвестування в економіку. Світовий досвід переконливо доводить, що досконала система страхового захисту є основою забезпечення більш високого рівня стабільності економічного відтворювального процесу, досягнення соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства є неможливим без ефективного функціонування ринку страхових послуг. Держава, виходячи з економічної та соціальної ситуації, регулює розвиток страхового ринку країни. Проблема державного регулювання інституту страхування й участь у ньому небанківського сектору економіки є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці сучасного вітчизняного страхування. Важливість її дослідження пов’язана з тим, що ця система ще остаточно не сформувалася, адже змінюється стан самого страхового ринку, постійно вдосконалюється нормативна база страхування, зазнає змін діяльність органів державного регулювання й небанківських фінансових установ. Нестійкість системи страхового ринку викликана внутрішніми факторами та є наслідком макроекономічних процесів. Варто констатувати, що ключовою проблемою в здійсненні регулювання ринку фінансових послуг є недостатня координація дій між фінансовими регуляторами, що в процесі наглядової діяльності відображається в неузгодженості дій під час ухвалення нормативно-правових актів, а також під час недостатньої координації дій в умовах системних фінансових криз, недостатнього обміну інформацією та невідпрацьованості механізмів взаємодії під час нагляду за діяльністю фінансових конгломератів чи пов’язаних осіб. Вагоме значення також має подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі регулювання фінансових послуг.

Активне входження закладів вищої освіти України в Європейський освітній простір, демографічний спад, що посилює конкуренцію на ринку освітніх послуг, реформування системи вищої освіти, системи ліцензування освітньої діяльності, запровадження автономії закладів вищої освіти, в т.ч. академічної і фінансової, ставить перед закладами освіти необхідність розробляти нові стратегії розвитку, що вимагає застосування нових інструментаріїв і технологій маркетингу. Маркетинг освітніх послуг має на меті формування закладами вищої освіти стратегії і тактики поведінки на ринку освітніх послуг. Зважаючи, на те, що заклади освіти виходять на ринок зі специфічним товаром, таким як освітня послуга, формування якого має базуватися на потребах внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, необхідно звернути увагу на повноту інформаційно-аналітичного забезпечення, що передує прийняттю управлінських рішень. У даній статті проведено аналіз достатності інформаційного та аналітичного забезпечення прийняття рішень закладами вищої освіти щодо входження в нові сектори ринку освітніх послуг, прийняття рішень про запровадження нових освітніх програм та удосконалення існуючих. Запропоновано шляхи удосконалення організаційної структури закладів вищої освіти з метою розробки нових стратегій розвитку для стимулювання економічних результатів господарської діяльності та підвищення ефективності ліцензійної діяльності. Описаний соціально-економічний вплив запропонованих заходів з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

В статті розглянуто актуальні проблеми розвитку АПК України у контексті забезпечення на-лежного рівня конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських товаровиробників. Цілями статті є дослідження сутності поняття “конкурентоспроможність”, систематизація основних складових її фор-мування, визначення найбільш актуальних проблем забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції українських сільгоспвиробників в умовах сучасної економіки. Проведений аналіз сутнісного змісту конкурентоспроможності засвідчив багатоаспектність та багатовимірність даного поняття, яке визна-чається через рівень спроможності продукції бути реалізованою на товарному ринку завдяки відповідності її властивостей як споживної вартості та визнанню споживачем її переваги над товарами-аналогами, наявними на конкретних товарних ринках у певний період часу і призначених для реалізації певній групі споживачів. Обґрунтовано вимогу щодо визначення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції виробника шля-хом першочергового зосередження на питаннях оцінювання корисності товару для споживачів кожної кон-кретної цільової групи, що діє у відповідному секторі ринку, визначення для даної продукції ціни споживання, а також встановлення ринкової спроможності пропозиції - можливостей доведення на ринок товару з найви-щим рівнем відповідності вимогам споживачів. Аналіз спеціальної літератури, статистичної інформації та емпіричних даних дозволив визначити основні проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємств АПК України на зовнішніх і внутрішніх продовольчих ринках. Наголошено на необхідності викори-стання в господарській діяльності суб’єктів АПК України практики оцінювання фактичної конкурентоспро-можності власної аграрної продукції та прогнозного її розвитку за умови реалізації комплексу заходів із забез-печення її зростання. Подальші дослідження мають спрямовуватися на розробку системи заходів із цільового забезпечення підвищення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції підприємств АПК України.

Мета. Мета статті — проведення аналізу зовнішньої торгівлі України, враховуючи динаміку та зміни у структурі експорту й імпорту товарів та послуг. Методи. Основними загальнонауковими методами дослідження зовнішньої торгівлі України виступають: індикативний (для розрахунку сальдо торговельного балансу, коефіцієнта покриття імпорту експортом); узагальнення статистичних даних (для оцінювання стану розвитку зовнішньої торгівлі України); структурного аналізу (оцінка структури зовнішньої торгівлі у товарному та географічному розрізі). Результати. У результаті проведення аналізу сучасного стану зовнішньої торгівлі товарами і послугами встановлено, що у періоди економічних криз суттєво зменшуються обсяги експорту й імпорту товарів, відповідно — зовнішньоторговельний оборот. Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України дозволив виокремити основні види товарів, які експортуються та імпортуються вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Так, встановлено, що у період досліджуваних років (2015–2019 рр.) Україна найбільше експортувала продукцію агропромислового комплексу та харчової промисловості, чорні метали, електричні машини та устаткування, мінеральні продукти та транспортні послуги, ділові послуги; найвагоміші обсяги імпорту становлять енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, механічні та електричні машини та продукція хімічної промисловості. Зазначено, що протягом останніх років урядом України здійснюється низка заходів, спрямованих на поступове заміщення імпорту товарів з Російської Федерації, як шляхом нарощування обсягів внутрішнього виробництва, так і через переорієнтацію експорту на внутрішній ринок та диверсифікацію напрямів постачання з інших країн, зокрема з країн-членів ЄС. У результаті чого визначено, що країни-члени ЄС є одними з основних торговельних партнерів України, питома вага яких, зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України складає більше сорока відсотків. Разом з тим встановлено, що, незважаючи на різке скорочення торговельних зв’язків з Російською Федерацією, вона все ще залишається одним із найбільших партнерів у зовнішній торгівлі товарами України з країнами СНД. Окрім того, визначено, що одним з основних партнерів України у зовнішній торгівлі в 2019 році став Китай, випередивши Польщу в експорті та Німеччину в імпорті. Ключові слова: зовнішня торгівля, експорт, імпорт, товари, послуги, зовнішньоторговельні операції, товарна структура.

В даній статті розглянуто процес формування стратегічних рішень просування на ринок інно-ваційного продукту зі вторинної сировини виноробства на прикладі ПрАТ «Одесавинпром», розробле-но чотири функціональні стратегії згідно з кожним елементом комплексу маркетингу для підприємства,наведений приклад вдало організованої рекламної кампанії для просування нового товару виробника.Нестабільність ринкового середовища, жорсткість та мінливість його зовнішніх та внутрішніх факторівпотребують точного та розсудливого прогнозу результатів діяльності підприємства. Низькі показникирозвитку інноваційної сфери в Україні порівняно з підприємствами інших країн світу є причиною низь-кого рівня конкурентоспроможності і, як результат, нестійкого економічного розвитку. Управління інно-ваційною діяльністю підприємства в першу чергу передбачає обов’язкове безупинне вдосконаленнявиробничого процесу шляхом пошуку, відбору, розробки та впровадження інноваційних концепцій,формування банку інноваційних ідей та методів їх результативної реалізації, виявлення найгострішихпроблем інноваційного розвитку та шляхів їх подолання, тощо [3].Таким чином, правильно обрана стратегія є не тільки результатом, але й ефективним механіз-мом плідного стратегічного планування. Вона мобілізує використання науково-технічного, виробничо-технологічного, фінансово-економічного, соціального і організаційного потенціалу підприємства в ви-значених напрямках, що є основою його конкурентоспроможності.

Мета. Мета статті — проаналізувати конкурентні позиції підприємств на ринку ресторанів швидкого харчування для формування маркетингової товарної політики підприємства. Методи. Використано матричний метод (під час складання матриці конкурентного профілю вітчизняних ресторанів швидкого харчування), метод аналізу (під час визначення лідерів ринку вітчизняних ресторанів швидкого харчування, при інтерпретації конкурентних позицій мереж ресторанів на ринку, при дослідженні особливостей маркетингової товарної політики ресторанів), метод синтезу (при вивченні факторів, які сприяли утриманню «McDonalds» місця лідера на українському ринку ресторанів швидкого харчування під час пандемії-2020; під час визначення заходів щодо удосконалення маркетингової товарної політики підприємств ресторанного бізнесу), експертних оцінок (при визначенні складу та ваги ключових факторів успіху ресторанів швидкого харчування). Результати. У статті визначено основні ключові фактори успіху для ресторанів швидкого харчування. Проаналізовано матрицю конкурентного профілю вітчизняних ресторанів швидкого харчування, при цьому визначено, що лідером ринку є «McDonalds», челенджером — «Рizzacelentano». Запропоновано заходи щодо удосконалення маркетингової товарної політики підприємств ресторанного бізнесу в умовах пандемії-2020: забезпечити швидку доставку продукції через співпрацю з широкими мережами доставки в містах; розробити додаток для телефонів; зосередитись на позиціонуванні своєї конкурентної переваги на ринку; в умовах роботи на винос готувати тільки основну продукцію, що відповідає профілю ресторану; запропонувати окрему лінію продукції в межах свого позиціонування, яка відповідала б всесвітньому тренду здорового способу життя; запропонувати продаж не лише готової продукції, а й інгредієнтів для приготування страв, напівфабрикатів; приділити більше уваги упаковці товару; змінити внутрішню інфраструктуру, побудувати спеціальне вікно видачі продукції для клієнтів, які не хочуть заходити всередину закладу, а також приділити увагу можливим інвестиціям у розширення простору гостьового залу та системи провітрювання як робочих, так і гостьових приміщень. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості розробки на їх основі маркетингової стратегії виживання закладів ресторанного бізнесу на ринку України після пандемії-2020. Ключові слова: ринок ресторанів швидкого харчування, конкурентна позиція, конкурентоспроможність, маркетинг, маркетингова товарна політика.