Academic literature on the topic 'Вищі навчальні заклади України'

Автор дослідження, ґрунтуючись на аналізі широкого кола джерел, визначає особливості організації вищої педагогічної школи України в роки Другої світової війни. Аналіз публікацій доводить, що з розгортанням подій Другої світової війни завдання та напрями діяльності вищої педагогічної освіти в СРСР суттєво змінилися. Керівництву республіки довелося вирішити проблеми, пов’язані з евакуацією педагогічних навчальних закладів з прифронтових районів у тил країни, зокрема, було евакуйовано три університети (Київський, Харківський, Одеський), п’ять педагогічних інститутів (Одеський, Запорізький, Мелітопольський, Луганський, Харківський) та учительський інститут (м. Бердянськ). У лютому 1942 року на базі двох евакуйованих університетів (Києва та Харкова) у місті Кизил-Орда (Казахстан) був заснований Об’єднаний український державний університет (ОУДУ). Одним із напрямків роботи ОУДУ була підготовка вчителів історії для загальноосвітніх шкіл. У дослідженні з’ясовано, що у зв’язку з необхідністю продовжувати підготовку педагогічних кадрів, зокрема істориків, у роки війни необхідно було внести зміни до навчальних програм, адаптуватися до складних умов, наприклад, зменшити термін навчання, скоротити зміст навчальних дисциплін та графік лекцій та практичних занять тощо. Усі ці заходи були вимушеними, продиктованими військовим часом і, з одного боку, негативно впливали на освітній процес у вищих освітніх закладах, але, з іншого боку, працівники евакуйованих на схід університетів допомагали місцевим інститутам у навчальній та науковій роботі, розв’язанні виробничих та економічних проблем. Примусова евакуація із західних областей на схід країни мала велике значення для місцевих університетів. Це стало об'єктивною передумовою розвитку в цих регіонах вищої освіти, підготовки національних науково-викладацьких кадрів та сприяло піднесенню духовної культури та національної свідомості населення. Ключові слова: евакуйовані вищі навчальні заклади, навчальні програми, ідеологізація освіти.

Стаття присвячена визначенню стану та особливостей включеності вищої школи України до системи електронної освіти на основі діагностики процесу впровадження у вищі навчальні заклади України технологій електронного навчання, що особливо актуалізовано в умовах інформатизації й дигіталізації навчального процесу та посилення напрямів інтеграції у міжнародний освітній простір. Розроблено та описано методику соціологічного дослідження, що дозволило провести типологізацію 361 діючих вишів України за рівнем впровадження електронного навчання в освітній процес. Також проведено регіональний розподіл вищих навчальних закладів України, завдяки чому виділено вузівські центри та проаналізовано їхню специфіку щодо рівнів впровадження електронного навчання.За результатами дослідження порівняно ступінь включеності до електронного навчання ВНЗ різних форм власності й напрямів підготовки, що продемонструвало специфіку застосування електронного навчання і те, що система вищої освіти України знаходиться на етапі усвідомлення необхідності модернізації освітнього процесу за допомогою впровадження та використання технологій електронного навчання, але більшою мірою є лише фрагментарно включеною до електронного навчання.

У статті описано сучасний стан розвитку системи військової освіти в Україні. Зазначено, що сьогодні вища військова освіти є корпоративною системою підготовки військових, основне призначення яких полягає у виконанні професійних завдань у конкретних умовах. Звернуто увагу на те, що вища військова освіта надається у спеціалізованих закладах вищої освіти та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Акцентовано, що останніми роками вектор розвитку військової освіти України спрямовано на вступ у НАТО, інтеграцію в ЄС та приведення чинної системи до відповідних міжнародних стандартів. Зокрема, в Україні впроваджується проєкт «Професійна військова освіта», спрямований на вдосконалення системи військової освіти та її законодавчої бази.Висвітлено сутність та зміст спрощеної системи військової освіти, яка запроваджується сьогодні в Україні. Наведено приклади імплементації системи лідерських курсів у вищі військові заклади освіти держави (Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київський інститут Національної гвардії України). Виділено провідні тенденції розвитку військової освіти в Україні на початку ХХІ століття: удосконалення чинної законодавчої бази, що спрямована на інтеграцію світових стандартів та нарощування власних військових спроможностей; перехід на перспективну систему військової освіти, що передбачає припинення заочного навчання за держбюджетні кошти та уведення системи лідерських L-курсів на заміну існуючим; створення відповідних умов для взаємовизнання та зарахування сертифікатів, які були отримані у вищих військових закладах держав-членів НАТО; запровадження передових методів, засобів навчання, технологій, що сприятимуть формуванню ключових компетентностей сучасних військових у контексті світових вимог.

У зв’язку з необхідністю вирішення нагальних проблем освітньої діяльності, спричинених протиепідемічними та санітарно-гігієнічними заходами боротьби з коронавірусною інфекцією, вищі військові навчальні заклади (у тому числі й заклад вищої освіти Державної прикордонної служби України) перейшли на змішану форму проведення занять з усіма категоріями тих, хто навчається. Оптимізовані науково-педагогічним складом методики використання різноманітних платформ як Інтернету, так і внутрішніх мереж дозволяють достатньо ефективно забезпечувати опанування майбутніми офіцерами-прикордонниками військово-професійних компетентностей, визначених робочими програмами навчальних дисциплін й іншими нормативними документами, але таким чином характеризується навчальний процес переважно під час опрацювання курсантами та слухачами теоретичних аспектів матеріалу, що викладається. Контрольні заходи, спрямовані на перевірку якості засвоєння зазначених компетентностей, також можуть організовуватися й здійснюватися аналогічним чином – шляхом вирішення майбутніми офіцерами-прикордонниками тестових завдань різної складності. Обставини реалізації практично-прикладної складової освітнього процесу є кардинально іншими: під час практичних занять з військово-спеціальних дисциплін передбачено використання курсантами за призначенням навчально-матеріальних засобів. За таких особливостей керівник заняття з числа науково-педагогічного складу повинен особисто та із залученням помічників і технічного персоналу контролювати дотримання заходів безпеки, а також порядку використання зброї та військової техніки, засобів індивідуального та колективного захисту, носимого та возимого шанцевого інструменту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, засобів спостереження та зв’язку, імітаційних і бойових вибухових речовин тощо. Ці заняття характеризуються й наявністю тактичної обстановки, розробленої з метою створення ситуацій невизначеності, швидкоплинності, раптовості, максимального наближення до реальних умов бойових дій окремих військовослужбовців і підрозділу в цілому. Таким чином, дистанційні освітні заходи в контексті різних видів практичних занять з навчальної дисципліни «Основи бойового забезпечення» мають низьку ефективність, а також дуже складні як для педагогів, так і для курсантів. Проведення переважної більшості таких занять без контактної участі науково-педагогічного складу є взагалі неможливою.

У статті вивчено основні аспекти застосування новітніх освітніх технологій у процесі професійної підготовки бакалаврів готельного та ресторанного бізнесу. Встановлено, що найчастіше використовуються проблемні лекції та навчальні дискусії, а також лекція-візуалізація, семінар-диспут, але найменш популярним серед студентів та викладачів є метод мозкового штурму. Нині відбуваються соціальні, освітні та технологічні трансформації в суспільстві, ріст сектору освітніх послуг, які, звісно, вимагають якісних змін в концептуальних основах професійної підготовки бакалаврів в закладі вищої освіти: пошук нових форм, методів та технологій професійної підготовки студентів, впровадження в навчальних процес новітніх освітніх технологій. Різноплановість функцій, що стосуються саме освітніх технологій, пояснюється різною варіацією їх структури, компонентами якої є новітні та традиційні освітні засоби, включаючи спілкування та інформацію, а також дистанційне навчання, інтерактивні методи тощо, що набули популярності в Україні та Європейському Союзі. Дослідники в галузі досліджень освітніх технологій вважали, що добре обґрунтовані нові способи спільної діяльності викладачів та студентів забезпечують бажаний результат, незалежно від рівня обдарованості вчителя та його професійної майстерності. Досвід використання технологічного підходу переконує в якості навчального процесу підготовки майбутніх фахівців в галузі готельного та ресторанного бізнесу, що залежить передусім від професійної майстерності викладача та здібностей студентів. Проте освітні технології є орієнтиром у науковій діяльності і сприяють удосконаленню педагогічної праці викладачів. Варто наголосити, що саме розвиток туризму в цілому та ресторанний бізнес, зокрема, залежать від розробки і впровадження інноваційних технологій, направлених на розширення споживчих властивостей і якісних параметрів екскурсійного продукту, вдосконалення в цілому обслуговування потенційних клієнтів в закладах. Сьогодні телекомунікаційна інфраструктура дає можливість створювати новітні системи, технології масового навчання впродовж життя, загального обміну інформацією, незалежно від часових та просторових поясів. Вищі навчальні заклади України розробляють та впроваджують методичні аспекти створення курсів дистанційного навчання, вивчають можливі шляхи організації занять, вирішують питання технічного забезпечення організації навчання.

Метою модернізації освіти України є забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців вищого навчального закладу, здатних до конкурентної боротьби в сучасних ринкових умовах. Очікуваним результатом навчання майбутніх фахівців, є сформованість у них управлінської компетентності засобами інтерактивних технологій під час вивчення фахових дисциплін. Однією з причин, що призвели до кризових явищ в економіці України, є низький професійний рівень управлінської кваліфікації та відсутність глибоких знань з економіки у керівників, практично всіх рангів. Перед багатьма компаніями та підприємствами нині постає потреба зміни організаційно-управлінських структур; маркетингової переорієнтації; необхідність вирішення проблеми хронічної нестачі фінансових ресурсів, пошуку джерел фінансування, оптимального використання та розподілу наявного капіталу тощо. Усе це змушує підприємців до пошуку нових шляхів підвищення ефективності управління, а вищі навчальні заклади до переосмислення концепції, стратегії, змісту та методики формування управлінської компетентності. Проблема забезпечення сучасного ринку праці висококваліфікованими фахівцями в галузі управління актуалізує необхідність вдосконалення та розробки нових підходів у процесі професійної підготовки управлінських кадрів. Виконання цього завдання не може бути забезпечене так званої «знаннєвої» парадигми. Це зумовлює необхідність упровадження в навчально-виховний процес навчального закладу компетентнісного підходу, що орієнтує на формування в майбутнього фахівця готовності до практичного управлінського застосування знань, умінь та навичок у процесі вирішення реальних професійних та управлінських завдань. В статті розглянуто питання формування управлінської компетентності майбутніх фахівців за допомогою інтерактивних технологій під час вивчення фахових дисциплін, визначений понятійний апарат проблеми, мета, форми, методи, принципи. Охарактеризована структурно-функціональна модель формування управлінської компетенції майбутніх фахівців засобами інтерактивних технологій в процесі вивчення фахових дисциплін.

У статті розглядаються умови здійснення дослідження музичної культури, які впливають на розвиток наукових знань. Мета статті — з’ясувати особливості розвитку наукових досліджень музичної культури в умовах сучасної України в контексті національних та глобальних процесів. Методологія дослідження полягає у загальнонаукових і спеціальних методах. До перших належать логічний і діалектичний методи, а до других — системний та історико-порівняльний. Висновки. Визначено, що на початковому етапі досліджень музичної культури багатьом доробкам був властивий перехідний формат, однак відкриття нових архівних матеріалів та доступ до світових досягнень змінили ситуацію в напрямку розвитку міждисциплінарного підходу, який змушує переглянути встановлені стереотипи. Наголошується, що в процесі реформування як держави в цілому, так і окремих її інститутів значний вплив на розвиток досліджень музичної культури відіграла боротьба із плагіатом та вимога розширення публікацій у наукометричних базах. Однак вищі навчальні заклади і академічні наукові установи не змогли позбутися бюрократичного контролю, а в процесі реформування не було запропоновано формули, за якою наукова спільнота могла б визначати ефективність оприлюднення наукових результатів. Підкреслюється національний та глобалізаційний вплив на ефективність діяльності науковців. Визначено, що на сьогодні вже можна говорити про існування ряду наукових центрів, де вивчаються проблеми музичної культури, зокрема — це Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київський національний університет культури і мистецтв та інші установи. Тож нагромадження позитивних змін проявилося в наукових ідеях, дослідженні нових тем і впровадженні наукових результатів у навчальний процес чи практичну діяльність державних установ та громадських організацій.

На сьогодні в Україні існує більше 800 вищих навчальних закладів, серед яких ВНЗ III-IV рівнів акредитації – більше 300 в нашій державі. Така кількість вишів перш за все невигідна для самої України, оскільки кожний коледж, ліцей, а особливо академію, університет тощо потрібно утримувати і виділяти для цього с державного бюджету чималі кошти. По-друге, якщо не брати до уваги приватні ВНЗ, то кожен вуз потребує виділення великих коштів для видачі стипендій студентам, що навчаються на бюджетній (безкоштовній) основі.

За сучасних реалій відбувається нарощування негативних тенденцій у сфері вищої освіти, які формуються під впливом низки факторів, котрі, у свою чергу, являють собою загрозу як економічній безпеці держави, так і економічній безпеці вищих навчальних закладів (ВНЗ). Економічна безпека ВНЗ виходить із загального розуміння економічної безпеки, котра є головною складовою національної безпеки. Згідно з [1] економічна безпека – це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім’ї, суспільства та держави.

Для майбутніх медичних працівників українська мова – це не профільний предмет, проте в медичній сфері вона відіграє надзвичайну роль. Кожен лікар зобов’язаний мати достатньо високий рівень культури, складовою якої є володіння літературною мовою. Компонентами його комунікативної культури виступають різні види мовлення: наукове, розмовне, ділове і т. ін. У професійному середовищі медики спілкуються і на найвищому академічному рівні (конференції, консиліуми, доповіді, публікації), і на найнижчому (виступи перед неспеціалістами, бесіди з хворими, їхніми родичами і т. п.). Мова лікаря виступає не лише як показник його освіченості і професійної компетентності, але й основний інструмент, що зумовлює терапевтичну дію на процес лікування хворого. Лікарі і викладачі-філологи, що навчають студентів-медиків, мають бути для них взірцем в тому числі і з погляду мовної культури.

У дисертації обґрунтовано періодизацію розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах України початку XX – початку XXI століття й узагальнено досвід її реалізації для актуалізації прогресивних здобутків у сучасних умовах. На основі вивчення історико- педагогічних джерел проаналізовано стан розробки досліджуваної проблеми, визначено методологічні концепти її вивчення. Розкрито суть базових понять, схарактеризовано організаційно-теоретичні засади науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки в структурі ВПНЗ як «як інтелектуально-творчої роботи колективу кафедри, яка здійснюється за навчально-виховним, навчально- методичним, науково-дослідним, громадсько-просвітницьким, міжнародним й інноваційним напрямами». З'ясовано передумови становлення й розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки у ВНЗ Наддніпрянської України (1803-1920): суспільно- політичні, соціально-економічні й організаційно-педагогічні чинники, зокрема зародження й утвердження капіталістичних і становлення соціалістичних відносин, освітні стратегії розвитку Наддніпрянської України, зміни державного устрою України, проведення реформ шкільної, університетської та вищої педагогічної освіти, розвиток педагогізації університетської підготовки майбутніх учителів, особливості урядової політики в галузі педагогічної освіти, попит на спеціалістів з вищою педагогічною освітою, формування циклу педагогічних предметів у ВПНЗ, активна науково-організаційна робота педагогів, науковців, громадських діячів, держслужбовців, котрі наполягали на свідомому й сумлінному оволодінні майбутніми вчителями основами знань як фахових предметів, так і педагогічних. На основі історіографічного аналізу простежено ґенезу розвитку науково- педагогічної діяльності кафедр педагогіки у ВПНЗ України початку XX – початку XXI століття як базових структурних підрозділів педагогічних вишів (їхніх факультетів, інститутів), що забезпечують підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників нової генерації, викладання циклу педагогічних дисциплін для студентів усіх напрямів підготовки та спеціалізацій ЗВПО, координують педагогізацію освітнього процесу, здійснюють розробку актуальних проблем педагогічної науки. З урахуванням суспільно-політичних і культурно-освітніх чинників обґрунтовано етапи науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки ВПНЗ у досліджуваний період. У дисертації схарактеризовано особистісний і професійний потенціал завідувачів педагогічних кафедр ВПНЗ України, що сприяло об’єктивній оцінці історичної реальності й вияву впливу та значення окремих педагогічних ідей на формування й розвиток педагогічної думки, презентації доробку того чи того педагога-управлінця як індивідуального творця, виразника думки й практики своєї епохи. Визначено, що особистісний потенціал утворюють індивідуальні здібності, які за певних умов проявляються в моральних вчинках, емоційно-вольових рішеннях з високим ступенем відповідальності. В диссертации обосновано периодизацию развития научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в высших педагогических учебных заведениях Украины начала XX - начала XXI века и обобщен опыт реализации для актуализации прогрессивных достижений в современных условиях. На основе изучения историко педагогических источников проанализировано состояние разработки исследуемой проблемы, определены методологические концепты ее изучения. Раскрыта суть базовых понятий, охарактеризованы организационно-теоретические основы научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в структуре ВПНЗ как «как интеллектуально-творческой работы коллектива кафедры, которая осуществляется по учебно-воспитательным, учебно методическим, научно-исследовательским, общественно-просветительским, международным и инновационным направлениям ». Выяснено предпосылки становления и развития научно-педагогической деятельности кафедр педагогики в вузах Приднепровской Украины (1803-1920): общественно политические, социально-экономические и организационно-педагогические факторы, в частности зарождения и утверждения капиталистических и становления социалистических отношений, образовательные стратегии развития Приднепровской Украина, изменения государственного устройства Украины, проведение реформ школьного, университетского и высшего педагогического образования, развитие педагогизации университетской подготовки будущих учителей, ос бливости правительственной политики в области педагогического образования, спрос на специалистов с высшим педагогическим образованием, формирование цикла педагогических дисциплин в ВПНЗ, активная научно-организационная работа педагогов, ученых, общественных деятелей, госслужащих, которые настаивали на сознательном и добросовестном овладении будущими учителями основами знаний как профессиональных предметов, так и педагогических. На основе историографического анализа прослеживается генезис развития научно- педагогической деятельности кафедр педагогики в ВПНЗ Украины начала XX - начала XXI века как базовых структурных подразделений педагогических вузов (их факультетов, институтов), обеспечивающие подготовку педагогических и научно-педагогических работников нового поколения, преподавания цикла педагогических дисциплин для студентов всех направлений подготовки и специализаций ЗВПО, координируют педагогизацию образовательного процесса, осуществляют разработку актуальных проблем педагог ичной науки. С учетом общественно-политических и культурно-образовательных факторов обоснованно этапы научно-педагогической деятельности кафедр педагогики ВПНЗ в исследуемый период. В диссертации охарактеризованы личностный и профессиональный потенциал заведующих педагогических кафедр ВПНЗ Украины, что способствовало объективной оценке исторической реальности и проявления влияния и значения отдельных педагогических идей на формирование и развитие педагогической мысли, презентации доработку того или иного педагога-управленца как индивидуального творца, выразителя мнения и практики своей эпохи. Определено, что личностный потенциал образуют индивидуальные способности, которые при определенных условиях проявляются в нравственных поступках, эмоционально-волевых решениях с высокой степенью ответственности. The dissertation substantiates the periodization of the development of scientific and pedagogical activity of pedagogy departments in higher pedagogical educational institutions of Ukraine at the beginning of the 20th - beginning of the 21st centuries and summarizes the implementation experience for updating progressive achievements in modern conditions. Based on the study of historical and pedagogical sources, the state of development of the investigated problem is analyzed, methodological concepts of its study are determined. The essence of the basic concepts is revealed, the organizational and theoretical foundations of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy in the structure of the Higher secondary vocational school are described as “as the intellectual and creative work of the department’s staff, which is carried out by educational, educational, methodological, research, public enlightenment, international and innovative directions ". The prerequisites for the formation and development of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy in universities of the Dnieper Ukraine (1803-1920) were clarified: socio-political, socio-economic and organizational-pedagogical factors, in particular the origin and approval of capitalist and the formation of socialist relations, educational strategies for the development of Dnieper Ukraine, changes in the state system of Ukraine, the implementation of reforms of school, university and higher teacher education, the development of teacher gizizatsii university training of future teachers, the specificity of government policy in the field of teacher education, the demand for specialists with higher teacher education, the formation of a cycle of pedagogical disciplines in the Higher School of Education, active scientific and organizational work of teachers, scientists, public figures, civil servants who insisted on a conscious and conscientious mastering by future teachers the basics of knowledge of both professional subjects and pedagogical. Based on the historiographic analysis, the genesis of the development of scientific and pedagogical activity of pedagogical departments at the Ukrainian Higher School of Economics at the beginning of the 20th - beginning of the 21st centuries is traced as the basic structural units of pedagogical universities (their faculties, institutes) that provide training for new generation pedagogical and scientific-pedagogical workers, teaching the cycle of pedagogical disciplines for students of all areas of training and specializations of ZVPO, coordinate pedagogization of the educational process, carry out development Actual problems of the teacher of science. Taking into account the socio-political and cultural-educational factors, the stages of the scientific and pedagogical activity of the departments of pedagogy of the Higher School of Education and Science in the study period are justified. The dissertation describes the personal and professional potential of the heads of pedagogical departments of the Ukrainian Higher School of Higher Education, which contributed to an objective assessment of historical reality and the manifestation of the influence and significance of individual pedagogical ideas on the formation and development of pedagogical thought, the presentation of the refinement of one or another teacher-manager as an individual creator, expresser of opinion and practice of his era. It is determined that the personal potential is formed by individual abilities, which under certain conditions are manifested in moral actions, emotional-volitional decisions with a high degree of responsibility.

Карчевский, К. А. Платные образовательные услуги высших заведений образования МВД Украины: гражданско-правовой аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Константин Анатольевич Карчевский ; Харк. нац. ун-т внутр. дел. - Харьков, 2001. - 193 с.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню відносин, які виникають при наданні платних освітніх послуг вищими закладами освіти Міністерства внутрішніх справ України. Розглянуто правову природу платних освітніх послуг, вказані їх види та викладений їх зміст. Наголошено на необхідності віднесення платних освітніх послуг до числа обєктів цивільного права та застосування норм цивільного права до регулювання відносин з приводу їх надання. Досліджується договір про надання платних освітніх послуг, зокрема питання, які повязані з поняттям даної угоди та визначенням її місця у системі цивільного права; змістом договору; особливостями його укладання та цивільної відповідальності за його порушення. Автором запропоновано наукові рекомендації та пропозиції щодо законодавчого врегулювання відносин за договором про надання платних освітніх послуг.
The dissertation is devoted to complex research of relations which have place in process of giving up an educational services by High education institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The legal nature of paid educational services is examined, their kinds and content are showed. The accent is directed on the necessity of reference paid educative services to objects of civil law and applying civil law norms in regulation of relations which existed when science services are represented. The contract of giving up paid educational services and questions which are connected with the conception of such transaction and determinations of their place in the Civil Law system, content of the contract, peculiarities of it making and civil responsibility for it breach are researched. The scientific recommendations and propositions about legal regulation of relations which have place in contract on paid educational services are suggested.
Диссертация посвящена комплексному исследованию отношений, складывающихся при оказании платных образовательных услуг высшими заведениями образования Министерства внутренних дел Украины. Рассматривая правовую природу образовательных услуг, в работе затрагиваются вопросы понятия и содержания услуг вообще. При этом выясняются признаки услуги и проводится сравнение услуг с близким объектом гражданского права – работами. На основе общего понятия услуги, а также учитывая педагогическое содержание образования, дается понятие образовательной услуги. Предлагается деление образовательных услуг на образовательные услуги в узком смысле, которые связаны с предоставлением образования, и образовательные услуги в широком смысле, которые не связаны с предоставлением образования. Выделяются факторы, влияющие на содержание образовательных услуг. Отмечается, что к числу объектов гражданского права будут относиться платные образовательные услуги. В их число будут входить все образовательные услуги в широком смысле и образовательные услуги в узком смысле, финансируемые за счет средств частных лиц. В силу этого при регулировании отношений по поводу оказания платных образовательных услуг, наряду с нормами законодательства об образовании должны применяться нормы гражданского права. Исследуется договор на оказание платных образовательных услуг. В частности рассматриваются вопросы выяснения понятия данного договора, выяснения его соотношения с иными гражданскими договорами (в частности договором подряда, а также иными договорами, опосредующими оказание услуг). Предлагается различать договоры на оказание платных образовательных услуг в узком и широком смыслах. Выясняется содержание данного соглашения. Предлагается механизм установления отношений по поводу платных образовательных услуг. Затрагиваются вопросы применения мер гражданской ответственности за неисполнение или ненадлежащее исполнение договора. Обосновывается возможность включения в состав убытков заказчика морального. Автором предлагаются научные рекомендации и предложения по совершенствованию действующего законодательства Украины.

Подано відомості про принципи та методи історичної геології, розкрито будову і склад стратисф ери, як основного об ’єкта р е ч е н н я історичної геології, наведено відомості про геохронологічні підрозділи, охарактеризовано історикотектонічні особливості й біотичний тренд докембрію, палеозою , мезозою і кайнозою в планетарному масш табі та території України зокрема. Для студентів геологічних, географічних і екологічних спеціальностей вищ их навчальних закладів.

Розглянуто актуальну проблему удосконалення системи фізичної культури учнів та учениць 5-6 класів Нової української школи. Відповідно до результатів аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури (1 етап дослідження), встановлено, що питанням проєктної діяльності у напрямі розроблення спеціалізованих програм вивчення варіативних модулів учнями та ученицями 5-6 класів з національних одноборств (складової модельної навчальної програми «Фізична культура» для закладів загальної середньої освіти Нової української школи) – присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових досліджень та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму наукової розвідки. Головною метою дослідження є – розроблення програми вивчення варіативного модуля «Козацький двобій» (складової модельної навчальної програми «Фізична культура, 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти) Нової української школи. В процесі дослідно-аналітичної роботи були використані наступні методи (на теоретичному рівні): аксіоматичні, ідеалізації, історичні і логічні, сходження від конкретного, формалізації тощо. Крім цього було використано власний досвід організації системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах. В процесі подальшої дослідно-аналітичної роботи (2 етап дослідження) розроблено проєкт варіативного модуля «Козацький двобій» для учнів та учениць 5-6 класів Нової української школи. Зазначений вище варіативний модуль передбачає: визначення очікуваних результатів навчання; рекомендації щодо пропонованого змісту навчального предмету, а також визначення основних (рекомендованих) видів навчальної діяльності учнів та учениць досліджуваної категорії. У динаміці 3 етапу дослідження членами науково-дослідної групи розроблено «Програму вивчення варіативного модуля «Козацький двобій» для учнів та учениць 5-6 класів НУШ». Запропонована членами науково-дослідної групи експериментальна програма складається із трьох основних етапів: базового, основного та констатувального і передбачає опанування учнями та ученицями (5-6 класів) основами техніко-тактичної майстерності «Козацького двобою» упродовж 30 уроків (30 академічних год.). Нами очікується, що систематичні заняття учнів та учениць 5-6 класів відповідно до запропонованої експериментальної програми (в системі фізичної культури НУШ) – сприятиме: їхньому всебічному фізичному та гармонічного розвитку; формуванню прикладних навичок самозахисту, а також впевненості у власних силах тощо. Домінантною складовою експериментальної програми є формування в учнів та учениць зазначеної вище вікової групи відчуття патріотизму, гідності та відданості Україні (формування національної ідентичності), що забезпечить у майбутньому створення резерву надійних та всебічно розвинутих захисників та захисниць України. Перспективи подальших досліджень у обраному напрямі наукової розвідки передбачають апробацію експериментальної «Програми вивчення варіативного модуля «Козацький двобій» для учнів та учениць 5-6 класів НУШ».

В історії розвитку вищої освіти Україні існує кілька умовних етапів. Перший – це заснування Греко-слов’янської Академії у м. Острог. Другий – створення Києво-Могилянської академії. Третій етап – виникнення університетів на української території, що перебувала у складі Російської та Австро-Угорській імперій. Четвертий етап – створення наприкінці 19 століття технічних, медичних, педагогічних та інших спеціалізованих вищих навчальних закладів. Наступний етап – 1917–1941 рр. У цей період реформувалися старі та створювалися нові вищи заклади освіти. Шостий етап – розвиток вищої освіти у післявоєнний період і до проголошення незалежності Україні. Сьомий етап – сучасне становлення вищої освіти, приєднування Україні до Болонського процесу, інтеграція української системи вищої освіти у загальноєвропейську.

В Україні трансформаційні процеси в галузі вищої освіти, що розпочалися після здобуття незалежності, були обумовлені як особливостями суспільно-політичних процесів, так і складними економічними обставинами. Досить швидко стало зрозуміло, що від реформування вищої освіти буде залежати не тільки виживання вищих навчальних закладів, а й рівень розвитку самої держави. Тому було зроблено ряд спрямованих на перебудову вищої освіти кроків, які призвели до наступних структурних перетворень, що впливають на сучасний стан системи українських вищих навчальних закладів.

До книги увійшли авторські розвідки, присвячені жертвам сталінських репресій на Криворіжжі. Мова йде про науковців, співробітників та студентів перших вищих навчальних закладів у Кривому Розі – Криворізького гірничорудного та Криворізького педагогічного інститутів. У монографії застосовано матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ), Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), архівні фонди Музеїв історії Криворізького національного університету та Криворізького державного педагогічного університету. Книга розрахована на фахівців та любителів історичного краєзнавства, може застосовуватися в організації навчально-виховного процесу у середній та вищій ланках вітчизняної освіти.