Bibliographies: 'Виховання толерантної особистості'

1

Bessarab, Nataliia. "Education of interculturally tolerant personality in the multicultural educational space of general secondary education." New pedagogical thought 103, no. 3 (December 17, 2020): 159–62. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-159-162.

Full text

Abstract:

У статті розкрито актуальність вивчення важливої для суспільства проблеми – виховання в підростаючого покоління міжкультурної толерантності,що передбачає вміння встановлювати контакт і підтримувати належні відносини з представника ми інших етнічних, соціальних, вікових і професійних груп, коректно позиціонувати себе, зберігаючи власнуідентичність, сприяючи вирішенню найважливішого завдання виховання – жити разом, перетворюючи існуючу взаємозалежність держав і етносів у справжню солідарність. Висвітлено сприйняття культурного розмаїття і культурних відмінностей, розуміння необхідності рівноправного діалогу, основним завданням якого є забезпечення гуманних взаємин представників різних національних культур, прийняття принципів толерантності. Зроблено аналіз теоретичних та прикладних педагогічних досліджень із проблеми створення полікультурного освітнього простору. Окреслено проблему визначення педагогічної умови як «формування позитивного відношення молодших школярів до себе, представників інших культур, вироблення навичок толерантної поведінки»; зроблено висновок про потенціал полікультурного освітнього простору у вихованні міжкультурної толерантної особистості. Наголошується на необхідності сприяння сучасної освіти усвідомленню дитиною культури свого народу, визначенню важливого значення полікультурності, яка створює умови для швидкої адаптації учнів до умов існування в суспільстві, що змінюються, допомагаючи сформувати в уяві дитини багатогранну картину світу, усвідомлення себе як частини полікультурного суспільства; розвитку культури міжнаціональної взаємодії, взаєморозуміння, взаємоповаги, становлення нового типу взаємин – діалогу культур.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Чаговець, А. І., and О. О. Курганнікова. "ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, no. 1 (March 4, 2020): 255–64. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-255-264.

Full text

Abstract:

У статті розкрито сутність і особливості полікультурного виховання дітей дошкільного віку в умовах сучасного світу; визначені задачі, що постають перед полікультурним вихованням; обґрунтовано завдання виховання духовності та високих моральних почуттів дошкільника на заняттях з іноземної мови. Проведено аналіз понять «духовність» і «полікультурне виховання». Розкрито шляхи виховання духовності дітей дошкільного віку. Показано, що духовність, людяність, толерантність, товариськість, повага до людей різних національностей та інші високоморальні якості не передаються у спадок, а їх потрібно виховувати у кожному поколінні починаючи з дошкільного віку. Виховання розуміється як процес духовної взаємодії закладу дошкільної освіти, родини і дитини, як глибоке спілкування педагога з вихованцем у процесі ігрової діяльності на заняттях з іноземної мови. Знайомство дошкільників з різноманітністю культур, можливість їх самореалізації в полікультурному світі при збереженні взаємозв’язку з рідною мовою, традиціями та культурою сприяє, на наш погляд, безконфліктній ідентифікації особистості у багатокультурному суспільстві та їх інтеграції до полікультурного світового простору. Полікультурна спрямованість іншомовного спілкування дошкільників на заняттях з іноземної мови стає невід’ємним фактором формування толерантної свідомості та високоморальних людських якостей. Метою статті є розкриття проблеми полікультурного виховання дітей дошкільного віку у сучасних умовах розвитку полікультурного суспільства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Korobka, Larysa. "Соціально-психологічні технології підвищення толерантності до інакшості в освітньому середовищі." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 47(50) (July 3, 2021): 209–18. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).224.

Full text

Abstract:

За результатами теоретичного та емпіричного вивчення проблеми стигматизації ітолерантності вирішувалося завдання вироблення ефективних соціально-психологічнихтехнологій запобігання стигматизації шляхом виявлення й послаблення упереджень,активізації колективних зусиль із підвищення толерантності до інакшості в освітньомусередовищі. Освіту представлено як один із головних соціальних інститутів, що сприяютьформуванню толерантної особистості в сучасному суспільстві. Обґрунтовано необхідністьзосередження уваги педагогічної спільноти на проблемі виникнення і поширеннястигматизації в різних освітніх середовищах та підвищення рівня толерантності до інакшостіучасників освітнього процесу. Розкрито зміст розробленої технології соціально-психологічноїпідтримки стигматизовуваних меншин, спрямованої на роботу із соціальним оточенням, асаме з представниками педагогічної спільноти, щодо підвищення толерантності до інакшостів освітньому середовищі та вибудовування толерантного, безпечного освітнього середовища.Показано, що процес реалізації цих технологій забезпечується моделюванням та інтеграцієюінформаційно-змістового, діагностичного та корекційно-розвивального компонентівтехнології, зміст яких було специфіковано відповідно до соціально-психологічних проблемпідвищення толерантності до інакшості в освітньому середовищі та вибудовуваннябезпечного, толерантного освітнього середовища. Представлено способи та засоби наданнятакої підтримки на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях у контекстіспрямованості технологій на роботу із соціальним оточенням. Упровадження представленихтехнологій в освітній процес сприятиме підвищенню обізнаності про явище стигматизації тазасоби запобігання її поширенню в освітньому середовищі, про сутність толерантності допроявів інакшості та її виховання; розвитку толерантності і безпечності освітньогосередовища, яке може стати свого роду лабораторією для практикування толерантності якставлення і поведінки в різних обставинах та стосунках.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Кошель, Анастасія. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 6 (October 6, 2019): 68–72. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.06.00.016.

Full text

Abstract:

В сучасному суспільному, економічному та політичному житті України назріла проблема глобальної перебудови системи освіти. Її метою постає виховання гармонійної, толерантної, конкурентоспроможної, творчої особистості, здатної до самореалізації. Тому невід’ємною складовою навчально-виховного процесу є розвиток творчих здібностей дітей. Для реалізації цієї мети важливо користуватися новітніми технологіями навчання. Наразі в початковій школі вчителі не бажають відходити від традиційної системи навчання або не обізнані в інноваційних методах навчання. Нетрадиційні форми навчання, оригінальні методи, інноваційні технології на уроках в початковій школі спонукають дитину до нестандартного мислення, пошуку різноманітних розв’язків завдань, пізнавальної активності, фантазування та розкриття творчого потенціалу. Отож, вчителям необхідно вивчати, аналізувати, створювати самостійно, підбирати влучні для теми уроку інноваційні форми та методи роботи, залучаючи учнів до активної навчальної діяльності, в процесі якої розвиваються їх творчі здібності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Куценко, О. М., and Т. Є. Карлова. "МЕДИЧНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ІНСТИТУТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ МЕДИЦИНИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 59–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-59-68.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто сутність та особливості медичного закладу вищої освіти як інституту формування професійних якостей майбутніх магістрів медицини. У зв’язку із модернізацією системи освіти України, входженням її в європейський освітній простір, особливої актуальності набуває проблема створення в навчально-виховному процесі закладу вищої освіти таких умов, які б сприяли ефективному формуванню професійних якостей майбутніх фахівців. Для досягнення мети в роботі використовується комплекс методів дослідження, а саме: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація наукових даних). Виявлено, що педагогічні умови становлення і розвитку професійних якостей студентської молоді у медичній сфері передбачають наявність таких факторів, як: забезпеченість гуманітарно-виховної роботи; гуманізація й гуманітаризація освіти; наявність гуманістичної концепції навчання і виховання; забезпеченість інформацією; забезпеченість засобами організації дозвілля; комфортність освітнього середовища; відповідальність вишу за підготовку фахівця високої кваліфікації; власні зусилля студента з саморозвитку та самовдосконалення особистості; організація всебічної взаємодії культури та освіти; визнання людської та національної культури фактором розвитку освіти; наявність системи соціального партнерства. Зазначено, що під час професійної підготовки майбутніх лікарів у медичному виші важливого значення набуває особистісна підготовка студентської молоді, метою якої є формування як професійно значущих якостей особистості, так і її гуманістичної спрямованості, психологічної культури, здатності до толерантної взаємодії майбутніх лікарів із пацієнтами. Встановлено, що медичний заклад вищої освіти являє собою виховний і освітній інститут, один з мікрофакторів соціалізації особистості, що відрізняється тим, що першорядне значення приділяється професійній медичній освіті у взаємозв'язку з формуванням у майбутніх магістрів медицини моральності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Знобей, О. В. "ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 8, 2021): 266–71. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-41.

Full text

Abstract:

Професія соціального працівника передбачає втручання соціальної роботи у відносини людей із їхнім оточенням, що сприяє позитивним соціальним змінам, вирішенню проблем у відносинах між людьми, мобілізації їхнього особистісного потенціалу. Місія соціальної роботи полягає у тому, щоб кожна людина була в змозі реалізувати свій потенціал, вести повне, насичене життя, а також відвернути порушення соціальних відносин. Через це ми вважаємо, що сучасному фахівцю у сфері соціальної роботи вкрай необхідно опанувати ідеї й техніку професійного спілкування на засадах розуміння та поваги гідності клієнта, терпимого ставлення до його поглядів, стилю мислення, характеру поведінки, дій. Саме толерантність повинна стати тією професійно важливою якістю особистості соціального працівника, що в сучасних умовах загострення суспільних відносин та збільшення фактів насильства спроможна зумовити досягнення ним вершин професіоналізму. Набувши її, майбутній соціальний працівник зможе визначити оптимальну стратегію професійної поведінки, що дасть змогу підвищити ефективність соціальної роботи, уникаючи конфліктних ситуацій між різними категоріями клієнтів. Під толерантністю ми розуміємо одну з норм поведінки людини, яка набуває все більшого визнання у сучасному світі, що викликає певний інтерес до визначення сутності цього поняття, винайдення ефективних форм і методів виховання толерантної особистості. Особлива актуальність проблеми професійного становлення соціального працівника як носія демократичних цінностей, формування у майбутнього фахівця толерантності як професійно важливої якості, що відображає активну соціальну позицію та психологічну готовність до налагодження позитивної взаємодії з людьми або групами іншого соціального, релігійного, національного середовища, інших поглядів, стилів мислення та поведінки, зумовили вибір теми наукової статті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Лучанінова, О. П. "ТЕХНОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ: МІЖНАРОДНІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ ПРАКТИКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-117-126.

Full text

Abstract:

Через пандемію, швидку зміну технологій, глобалізаційні виклики сьогодні вища школа переживає гуманітарну кризу. Це негативно впливає на підготовку висококваліфікованих фахівців, формування у них ціннісної свідомості, творчого мислення, національно-культурної ідентичності, громадянської відповідальності. Такий підхід ставить під загрозу виконання завдання навчити студентів толерантності, здатності мислити, аргументувати філософськими та духовно-культурними категоріями, вибудовувати свій шлях саморозвитку професіонала й освіченої, культурної особистості. Актуальними є проблеми виховання духовно пробудженої особистості, сприяння міжкультурному діалогу та залучення молоді до побудови мирних і відкритих для участі суспільств, заохочення до творчості та різноманітності форм культурного самовиразу задля забезпечення сталого розвитку. Вітчизняні ЗВО не мають необхідну кількість ефективних спецкурсів, соціально-гуманітарних і культурологічних дисциплін, які б сприяли вирішенню цих проблем. Разом із тим педагоги-вчені й практики зі всього світу та України зокрема мають низку наробок щодо технологій виховання, застосовують освітньо-виховні практики у процесі професійної підготовки студентів. Автор наголошує, що з-поміж наукових та практичних наробок у вихованні студентів вищої школи виокремлюються питання соціальної відповідальності, формування громадянських компетентностей, громадянська освіта, соціальні й громадянські навички, виховання через освіту тощо. Нарівні з умінням бути культурною, гармонійно розвиненою особистістю постає відповідальність як ключова компетентність у вищій освіті. Саме відповідальна, толерантно вихована особистість майбутнього фахівця є запорукою духовної безпеки будь-якого суспільства. Досвід виховних досліджень і практик європейських та українських вишів є дуже цінним. Актуальними є форми і методи розвитку соціальної відповідальності студентів, їхня громадянськість, морально-культурні цінності, духовна безпека, лідерство в студентському середовищі, засоби заохочення студентів до громадянської активності, роль освітнього середовища, оновлення виховної системи закладу вищої освіти та його освітніх сервісів. Духовне пробудження особистості у добу глобалізаційних викликів може відбутися тільки завдяки прийняттям нею громадянських цінностей через культуру й соціальну відповідальність. Сьогодні в українських вишах відбувається не тільки професійна підготовка студентів, а й генерується суспільна ідеологія

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Atroshchenko,, Tetiana. "Полікультурне виховання особистості крізь призму праць М. Г. Стельмаховича." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 7–12. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.7-12.

Full text

Abstract:

У статті розкрито проблему полікультурного виховання особистості з урахуванням основоположних ідей наукової спадщини М. Стельмаховича. Схарактери-зовано поняття “полікультурне виховання”. Проаналізовано науковий погляд М.Стель-маховича щодо виховання особистості, міжетнічних стосунків, провідної ролі родини у формуванні високоморального толерантного громадянина, здатного цінувати культурні надбання як власного, так й інших народів. Розкрито поняття етнізації через концепцію М.Стельмаховича, в яке науковець вкладає поняття соціалізації особи на основі родинного, економічного, духовно-культурного життя й історичного досвіду свого народу, нації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

ДИЧКІВСЬКА, ІЛОНА. "ФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 189–97. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-189-197.

Full text

Abstract:

У статті розкриваються поняття “толерантність” як складна інтегративна якість особистості, психологічні та соціальні аспекти осмислення і розуміння цього феномену. Схарактеризовано поняття “міжетнічна толерантність” як здатність людини налагоджувати позитивні взаємини з іншими та світом у цілому, формувати власний позитивний образ. Обґрунтовано власне бачення поняття “міжетнічна толерантність” як сприйняття інших такими, якими вони є, поряд із готовністю взаємодіяти з ними. Доведено, що успішне формування міжетнічної толерантності у студентів – майбутніх вихователів дітей дошкільного віку залежить від створення певних педагогічних умов, а саме: забезпечення співпраці з різними соціокультурними інститутами регіону; конкретизації змістовного компонента професійної підготовки майбутнього вихователя дошкільної освіти з урахуванням специфіки діяльності в полікультурному середовищі через запровадження трансдисциплінарного, компетентнісного та ситуативного підходів (розробка спецкурсів полікультурного спрямування); створення єдиного толерантного простору закладів вищої освіти; формування установки на толерантність, що передбачає готовність і здатність керівників закладів вищої освіти, педагогів та студентства до рівноправного діалогу через синергетичну взаємодію; варіативне використання методів навчання і виховання, що активізують розвиток толерантності студентів; формування навичок комунікативної толерантності всіх учасників освітнього процесу; реалізація програм підвищення психолого-педагогічної компетентності педагогів; забезпечення особистісно-орієнтованої взаємодії педагогів і студентів у навчальному та виховному процесі та у позанавчальній діяльності, завдяки якій реалізуються навички комунікативної толерантності, виникають передумови для успішного розвитку толерантних якостей. Ключові слова: толерантність, інтолерантність, міжетнічна толерантність, полікультурна освіта, соціокультурна толерантність, етнос, майбутні вихователі дошкільної освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Фазан, В. В., and В. Ю. Шафрановський. "ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНИХ ШКІЛ ПОЛТАВИ ЩОДО ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ УЧНІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 128–35. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.11.

Full text

Abstract:

Духовенство і церква в цілому завжди відігравали важливу роль в українському суспільстві. Одним із важливих напрямів просвітницької роботи православного духовенства було навчання і виховання дітей. Складно переоцінити внесок церкви у виховання толерантності молодого покоління. Навчальні заклади функціонували при монастирях і церквах на всій території України. Діяльність церковно-парафіяльних (церковно-приходських) шкіл православних монастирів та церкв України, як найбільш поширених духовнорелігійних та освітніх осередків, зробили вагомий внесок у навчання, виховання і просвітництво дітей і народу в цілому. Свого особливого розквіту і значимості у системі освіти досліджувані питання зазнали в ХІХ столітті, що зумовлено початком духовного піднесення в країні, реформуванням духовномонастирської освіти (видано Статути 1808 р., 1810 р., 1814 р., створено «Нарис правил духовних училищ», 1810 р.), активним розвитком церковнопарафіяльних навчальних закладів, зростанням інтересу до духовності і вивчення богослов‟я, появою теоретико-методологічної бази. Слід зазначити, що духовенство було і носієм, і проповідником як патріотизму, так і толерантного ставлення до особистості. Так, із різних губерній України надходили повідомлення про бажання духовенства і віруючих запровадити викладання українською мовою у церковнопарафіяльних школах та духовних семінаріях У статті схарактеризовано діяльність церковно-парафіяльних шкіл міста Полтави, їх особливості, графік роботи та специфіка організації навчально-виховного процесу щодо виховання в учнів толерантного ставлення. Акцентовано увагу на тому, що в Полтавській губернії функціонувало від 190 до 961 шкіл, зокрема у місті Полтава 9. Дані навчальні заклади слугували місцем отримання базової освіти для дітей нижчих верств населення, переважно селян. Головними дисциплінами були: Закон Божий, церковнослов‟янське читання, церковні співи, церковна історія, арифметика, російська мова, вітчизняна історія, географія, геометричне креслення і малювання, дидактика, основи гігієни, чистописання. Вчителями церковнопарафіяльних шкіл були переважно священики, семінаристи, інколи грамотні селяни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Contents

Academic literature on the topic 'Виховання толерантної особистості'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Journal articles on the topic "Виховання толерантної особистості"

Dissertations / Theses on the topic "Виховання толерантної особистості"