Academic literature on the topic 'Великогомілковая кістка'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Великогомілковая кістка.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Великогомілковая кістка"
1
Stroiev, M. Yu, M. I. Berezka, V. V. Grigoruk, M. Yu Karpinsky, and О. V. Yaresko. "Дослідження напружено-деформованого стану моделі гомілки з переломом середньої третини великогомілкової кістки при різних варіантах остеосинтезу в умовах зростаючого стискаючого навантаження на систему «імплантат — кістка»." TRAUMA 23, no. 1 (May 16, 2022): 19–29. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.878.
Full textAbstract:
Актуальність. У загальній структурі травматизму переломи кісток нижніх кінцівок становлять 47,3 %. Із цих переломів перше місце займають діафізарні переломи кісток гомілки — 45–56 %. Перебіг процесу зрощення має певні особливості у третині випадків, що пов’язано з надмірною вагою. Мета: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки під впливом стискаючого навантаження при різних варіантах остеосинтезу та залежно від маси тіла пацієнта. Матеріали та методи. Розроблена базова скінченно-елементна модель гомілки, яка містила великогомілкову й малогомілкову кістки та кістки стопи. У всіх суглобах між кістковими елементами робили прошарок із механічними властивостями хрящової тканини. Моделювали перелом в середній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу за допомогою апарата зовнішньої фіксації, накісткової пластини та інтрамедулярного стрижня. Усі моделі досліджували під впливом вертикального стискаючого навантаження величиною 700 та 1200 Н. Результати. Зміни величин напружень у кістковій тканині залежно від маси тіла пацієнта мають лінійну залежність. Апарат зовнішньої фіксації та інтрамедулярний стрижень забезпечують зниження величин напружень в зоні перелому нижче рівня показників для неушкодженої кістки. Накісткова пластина показує значно гірші показники рівня напружень як в зоні перелому, так і в проксимальному відділі великогомілкової кістки. У дистальному відділі найвищий рівень напружень визначається в моделі з остеосинтезом апаратом зовнішньої фіксації. У металевих конструкціях найбільші напруження виникають в накістковій пластині. Навколо фіксуючих гвинтів та стрижнів найвищі напруження визначаються при використанні апарата на нижньому стрижні. Висновки. Найгірші показники рівня напружень в зоні перелому (від 26,5 до 45,4 МПа) та на металевій конструкції (від 227,5 до 389,9 МПа) визначено при використанні накісткової пластини, що є наслідком виникнення додаткового згинаючого моменту в результаті її однобічного розташування. Остеосинтез за допомогою апарата зовнішньої фіксації забезпечує досить низький рівень напружень (від 0,7 до 1,2 МПа) в зоні перелому, але недоліком є високій рівень напружень на самому апараті (від 133,7 до 229,2 МПа) та в дистальному відділі великогомілкової кістки (від 13,2 до 22,6 МПа), що пов’язане з довжиною важелів, якими є фіксуючі стрижні. Найнижчі показники напружень у всіх елементах моделі визначаються при використанні остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем, що обумовлено центральним розташуванням основної опори за віссю навантаження та короткими важелями, якими є фіксуючі гвинти. Функція залежності величини напружень в елементах моделі є лінійною та прямо пропорційною.
2
Lazarev, I. A., O. A. Kostogryz, M. V. Skyban, and M. G. Kryshchuk. "Концептуальна біомеханічна модель виникнення структурних змін у тібіофеморальній ділянці колінного суглоба при травмі." TRAUMA 15, no. 4 (July 1, 2014): 11–23. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.15.2014.81660.
Full textAbstract:
Співвідношення різних механічних властивостей субхондральної кістки, менісків, суглобового хряща ділянки колінного суглоба залежно від їх структурно-функціонального стану обумовлюють їх пріоритетне ушкодження внаслідок травми. За даними біомеханічного імітаційного моделювання методом скінченних елементів вивчено механізм руйнування структур колінного суглоба в умовах гострої травми. Досліджували напруження та деформації в моделі колінного суглоба в режимі звичайних умов навантаження середньостатистичною масою тіла 75 кг та при імітації стрибка на ногу з висоти 1 м. Послідовність та ступінь ушкодження внутрішньосуглобових структур тібіофеморальної ділянки при динамічному навантаженні значно залежить від структурно-функціонального стану кісткової та хрящової тканин в зоні контакту. Динамічне навантаження при нормальному структурно-функціональному стані кісткової та хрящової тканин у тібіофеморальній ділянці не перевищує межі міцності субхондральної кістки стегнового та великогомілкового компонентів колінного суглоба. Напруження і деформації більші на великогомілковій кістці, ніж на стегновій. Руйнація хряща стегнового компонента відбувається швидше тому, що він отримує більші напруження, ніж хрящ великогомілкового компонента. В умовах склеротичних змін суглобового хряща динамічне навантаження може викликати компресійний перелом субхондральної кістки великогомілкового компонента за рахунок зниження в’язкопружних амортизаційних властивостей хряща. У такому випадку зростає навантаження на меніски, що при наявності дегенеративних змін може викликати їх ушкодження. В умовах хондромаляції у тібіофеморальній зоні динамічне навантаження може призвести до форсованої втрати рідини матриксом суглобового хряща стегнового компонента з його подальшою деструкцією, ушкодженням субхондральної кістки великогомілкового компонента з виникненням субхондрального набряку або гематоми. Зі збільшенням відхилення механічних властивостей тканин колінного суглоба від нормальних руйнуючий ефект динамічного навантаження збільшується при менших зусиллях. За визначенням параметра Надаї — Лоде при дії екстремальних величин дотичних напружень, що обумовлені максимальною різницею головних напружень, можливе руйнування в товщі субхондральної зони великогомілкової кістки.
3
Hutsuliak, V. І., V. S. Sulyma, and I. V. Shibel. "Біомеханічне обгрунтування клінічного застосування універсального апарата з адаптацією форми опор до анатомічної конфігурації сегмента кінцівки." TRAUMA 15, no. 6 (November 1, 2014): 65–71. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.15.2014.81811.
Full textAbstract:
Авторами проведено тривимірне комп’ютерне моделювання біомеханічних систем двох моделей: І — «великогомілкова кістка — апарат Г.А. Ілізарова з ексцентричним розташуванням опор»; ІІ — «великогомілкова кістка — універсальний апарат з адаптацією форми до конфігурації сегмента» в програмі Autodesk Inventor 11 з використанням методу кінцевих елементів.Основним завданням було визначення величини навантажень в різних напрямках, при яких відбувається критичне зміщення фрагмента на 1 мм.Згідно з отриманими результатами зміщення дистального фрагмента на 1 мм у ІІ моделі відбувається при прикладанні сили навантаження вздовж осі Y величиною в 1194 Н, вздовж осі Х — 495 Н, вздовж осі Z — 465 Н та моменту сили відносно осі Y 215 Н•м, що порівняно з І моделлю більше відповідно на 55,47 (768 Н), 15,65 (428 Н), 12,05 (415 Н) та 26,47 % (170 Н•м).У двох моделях жорсткість фіксації фрагментів є адекватною для забезпечення можливості одноопорного стояння на травмованій кінцівці. З двох вищенаведених біомеханічних систем конструкція універсального апарата для черезкісткового остеосинтезу (ІІ модель) завдяки можливості адаптації форми опор до анатомічної конфігурації сегмента забезпечує достатній запас жорсткості для раннього осьового навантаження травмованої кінцівки під час ходьби, що, очевидно, дозволить оптимізувати терміни та анатомо-функціональні результати лікування хворих з переломами кісток гомілки.
4
Naumenko, N. O., Yu M. Guk, A. M. Zyma, and T. A. Kincha-Polishchuk. "Псевдосаркома у пацієнтів із недосконалим остеогенезом: диференціальна діагностика та особливості клініко-рентгенологічного перебігу." TRAUMA 15, no. 3 (May 1, 2014): 108–13. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.15.2014.81642.
Full textAbstract:
Вступ. Для недосконалого остеогенезу (НО), окрім характерних ортопедичних проявів (патологічні переломи кісток та їх осьові деформації), відомим є таке важливе в теоретичному та практичному діагностично-диференціальному сенсі ускладнення цього захворювання, як псевдосаркома. Мета. Удосконалення діагностики псевдосаркоми при недосконалому остеогенезі шляхом дослідження її клініко-рентгенологічних особливостей перебігу на різних стадіях та проведення диференціальної діагностики із деякими істинними злоякісними пухлинами кісток.Матеріал та методи. Дослідження проведено на основі аналізу клініко-рентгенологічної картини обстеження 7 пацієнтів із недосконалим остеогенезом, які перебували на лікуванні в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (м. Київ) у 1978–2013 роках та в яких діагностовано псевдосаркому (вік пацієнтів від 2,5 до 14 років, динаміка спостереження — 7 років). У 5 пацієнтів діагностовано псевдосаркому однієї кістки, у двох — множинний псевдосаркоматоз. Псевдосаркому на I стадії діагностовано у 3 пацієнтів, на II — у 2, на III — у 2. Ураження стегнової кістки виявлено у 5 хворих, великогомілкової — в одного, плеснової та п’яткової — в одного пацієнта. З метою диференціальної діагностики проаналізовано рентгенограми 3 хворих із злоякісними пухлинами кісток.Результати та обговорення. Досліджено особливості клініко-рентгенологічних проявів псевдосаркоми у 7 пацієнтів із недосконалим остеогенезом, визначено три стадії перебігу цього ускладнення — прогресування, відмежування та регрес. Для першої стадії клінічно були характерні такі ж ознаки, як і при злоякісних новоутвореннях — наростаючий біль, щільна припухлість, що спаяна з кісткою, болюча при пальпації, рентгенологічно на рівні перелому і на значній відстані від нього визначались збільшення в об’ємі м’яких тканин, періостальні нашарування, параосальні ділянки звапнення. У другій стадії набряклість зменшувалася, зникав біль, шкіра набувала звичайного вигляду. Рентгенологічно спостерігалася осифікація періостальних нашарувань, чітке відмежування по периферії параосальних звапнень. Увесь параосальний комплекс дещо збільшувався у розмірах порівняно з попереднім рентгенологічним дослідженням і набував часточкової структури. У третій стадії клінічні симптоми зникали, визначалось лише деяке збільшення об’єму ураженого сегмента кінцівки. Рентгенологічно параосальні звапнення зменшувались, осифікувались, ставали більш однорідними і зливались з кісткою. Було проведено дослідження та порівняння особливостей клініко-рентгенологічного перебігу на I та II стадіях псевдосаркоми та істинних злоякісних пухлин кісток — остеогенної та параосальної саркоми. Висновки. На переконання авторів, вивчення клініко-рентгенологічних особливостей перебігу псевдосаркоми дає можливість удосконалити діагностику цього ускладнення при недосконалому остеогенезі та проводити його чітку диференціацію зі схожими нозологіями, що дозволить уникнути діагностичних помилок та невиправданих хірургічних втручань у пацієнтів із недосконалим остеогенезом.
5
Пиптюк, О. В., С. Б. Телемуха, О. І. Дуб, and Л. Б. Телемуха. "Методи лікування хворих із хронічними рановими дефектами нижніх кінцівок різного генезу." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 79–84. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.79-84.
Full textAbstract:
Обстежено та проліковано 233 хворих із трофічними виразками нижніх кінцівок (ХТВ): 137 хворих із венозними (С6, Ep/Es, Pr 2, 3, 4, 18), 96 на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок ІІІ ст. (КІНК), зумовлену периферичною формою атеросклерозу судин. У першу і другу групу контролю ввійшли хворі, яким проведене комплексне лікування за загальноприйнятими схемами. У третю і четверту групу ввійшли хворі, яким використано ізольовану автодермопластику вільними перфорованими клаптями шкіри (АВПКШ). У п’ятій групі з венозними ХТВ виконано радикальний венекзерез. У шостій групі проведена катетеризація нижньої надчеревної артерії (КННА) з наступною доартеріальною інфузією медикаментозних середників, остеоперфорація великогомілкової кістки (ОПВГК).Ключові слова: хронічні трофічні виразки нижніх кінцівок, хронічна венозна недостатність, облітеруючий атеросклероз, критична ішемія нижніх кінцівок, катетеризація нижньої надчеревної артерії, остеоперфорація великогомілкової кістки.
6
Вирва, О. Є., and І. О. Скорик. "ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ВЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ З ВИКОРИСТАННЯМ МОДУЛЬНОГО ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, no. 3-4 (July 23, 2020): 58–67. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.08.
Full textAbstract:
Резюме. Рекомендовано виконувати широку резекцію або резекцію «en block», особливо у випадку локального рецидиву пухлини, патологічного перелому з наявністю агресивного перебігу злоякісних пухлин.Мета дослідження − провести аналіз хірургічного лікування злоякісних пухлин проксимального відділу великогомілкової кістки методом модульного ендопротезування.Методи дослідження. Проведено оцінку результатів хірургічних втручань (модульного ендопротезування проксимального відділу великогомілкової кістки), виконаних у відділі кісткової онкології ДУ «ІПХС ім. проф. М.І. Ситенка НАМН» 47-ми хворим на пухлинні ураження проксимального відділу гомілки. Вік пацієнтів − від 12 до 74 років, серед них 20 чоловіків (42,6%) і 27 жінок (57,4%).Результати дослідження. Встановлено, що в середньому через 2−2,5 міс. пацієнти поверталися до звичного способу життя. Функціональні результати за шкалою MSTS становили 72 ± 12%, за шкалою TESS – 74 ± 16%, що відповідає добрим функціональним результатам. Серед прооперованих пацієнтів протягом періоду спостереження від 6 місяців до 11 років не виявлено жодного рецидиву пухлини. У 18-ти (38,2%) спостереженнях у терміни від 3 тижнів до 13 років після встановлення модульного ендопротеза через виникнення ускладнень виконано ревізійні хірургічні втручання. Причому в 12-ти випадках (25,5%) це спричинило видалення первинно імплантованого ендопротеза із заміщенням кістково-суглобового дефекту металоцементним спейсером: у I групі − 9 (25,7%), у II − 3 (25%). З приводу рецидиву пухлини виконано 2 (4,26%) міофасціопластичні ампутації.Висновки. Вибір методу хірургічного лікування залежить від розміру пухлини, її локалізації, патогістоморфологічної картини, віку пацієнта, наявності патологічних переломів, інвазії судин і нервів. Використання сучасних конструкцій модульних пухлинних ендопротезів проксимального відділу великогомілкової кістки і досконале виконання хірургічного втручання дають змогу звести до мінімуму механічні ускладнення.
7
Бур’янов, О. А., В. П. Кваша, А. К. Рушай, А. І. Канзюба, Ю. Л. Соболевський, and Д. Ю. Ковальчук. "Сучасні принципи лікування пацієнтів із переломами проксимального епіметафізу великогомілкової кістки." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 5–14. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.5-14.
Full textAbstract:
Робота базується на вивченні літератури та власному досвіді лікування пацієнтів із переломами проксимального епіметафізу великогомілкової кістки. Мета робота – підвищити рівень знань студентів вищих медичних закладів, магістрів, лікарів-інтернів та аспірантів за спеціальністю «ортопедія та травматологія» задля підвищення якості лікування даних пошкоджень шляхом систематизації сучасних підходів до діагностики, планування й оптимізації хірургічних втручань, залежно від типу перелому. Тип перелому визначався за класифікаціями Schatzker та AO/ОТА. Диференційований вибір техніки та засобів фіксації кістково-хрящових фрагментів, залежно від типу перелому, є головним чинником відновлення функції пошкодженого колінного суглоба. Технологія артроскопічно-контрольованого остеосинтезу забезпечує зменшення травматизації внутрішньо- та навколосуглобових тканин, візуальний контроль репозиції фрагментів, можливість визначення корекції пошкоджень м’яких тканинних структур, оптимальні умови перебігу репаративного процесу та післяопераційного відновлювального лікування. На підставі аналізу власного клінічного матеріалу, із застосуванням багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу встановлено основні чинники, що впливають на прогресування після травматичного остеартрозу і призводять до незадовільних результатів.
Ключові слова: перелом, проксимальний епіметафіз великогомілкової кістки, хірургічне лікування, артроскопічна техніка, остеосинтез.
8
Ankin, M. L., A. V. Kalashnikov, and V. L. Shmagoi. "Важливі аспекти в лікуванні порушень консолідації переломів діафіза великогомілкової кістки." TRAUMA 15, no. 5 (September 1, 2014): 9–14. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.15.2014.81740.
Full textAbstract:
Мета дослідження: розробка та обговорення науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення ефективності оперативного лікування хворих із порушеннями консолідації переломів кісток гомілки шляхом більш детального вивчення репаративних порушень у зоні перелому, оптимізації вибору відповідних методів оперативних втручань з урахуванням стану, життєздатності кісткових відламків і активності місцевих репаративних процесів.У період 2008–2013 рр. на базі Київської обласної клінічної лікарні під нашим спостереженням знаходився 181 пацієнт із неінфекційними розладами репарації переломів кісток гомілки. Хворі були розділені на 2 групи за часом спостереження — до 2010 і з 2011 року. Підходячи до вирішення проблеми як комплексної, враховували механічну стабільність, заповнення кісткового об’єму, порушення місцевого кровообігу, клітинну та гуморальну активність. При контрольному обстеженні в період 12 і 24 місяців досягнуті позитивні результати зрощення переломів у 163 і 181 випадку відповідно. Результати оцінювали за модифікованою шкалою Neer — Grantham — Shelton.Застосування нових методик дозволило отримати в період 2011–2013 рр. позитивні результати у 47 (51 %) пацієнтів, задовільні — у 39 (42 %). Незадовільні результати — відсутність консолідації уламків кісток у 6 (7 %) хворих — спостерігалися тільки після першого етапу оперативного лікування. Сформульовані принципи діагностики, лікування та профілактики порушень репаративного остеогенезу.
9
Movchanyuk, V. O., P. M. Zhuk, O. D. Karpinska, M. Yu Karpinsky, and S. I. Sukhorukov. "Експериментальне дослідження щільності кісткової тканини при монокандилярній артропластиці колінного суглоба за попередніми даними КТ та інтраопераційного її визначення." TRAUMA 23, no. 1 (May 16, 2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.877.
Full textAbstract:
Актуальність. Одним з основних ускладнень при монокондилярному ендопротезуванні колінного суглоба є нестабільність компонентів ендопротеза. При плануванні операції необхідно враховувати мінеральну щільність кісткової тканини для запобігання негативним наслідкам у післяопераційному періоді, таким як асептичний та септичний процеси в зоні встановлення компонента ендопротеза. Мета. Провести порівняльний аналіз результатів дослідження характеристик щільності кісткової тканини за даними комп’ютерної томографії та запропонованого пристрою. Матеріали та методи. Для розв’язання поставленого завдання було проведене дослідження щільності кісткової тканини ділянки опилу великогомілкової кістки за допомогою вимірювального пристрою. Для порівняння результатів виконували дослідження щільності кісткової тканини в зоні інтересу великогомілкової кістки за КТ-зображеннями колінного суглоба за шкалою одиниць Гаунсфілда в 9 зонах. Досліджували дві групи по 10 хворих: І група — пацієнти, у яких за даними денситометрії була визначена остеопенія (Т-score від –1,0 до –2,5), ІІ група — за денситометрією Т-score був меншим від –2,5. Результати. Установлено, що максимальна оптична щільність кортикального шару у хворих І групи становила 678 ± 150 HU, ІІ групи — 377 ± 93 HU, модуль пружності становив 1435 ± 363 МПа, різниця величині абсорбції кортикального шару між групами статистично значуща (t = 2,509; p = 0,046). У центральних зонах 1, 2 та 3 індекс абсорбції тканини вищий у хворих І групи. На крайових зонах 4, 6, 7 та 8 рівень абсорбції кісткової тканини у групах хворих практично однаковий. Модуль пружності губчастої тканини великогомілкової кістки в зоні опилу при ендопротезуванні статистично не відрізняється від розрахованих значень, хоча показник менший. Це пов’язано із структурою губчастої тканини, яка має тонкі кісткові пластинки й перекладини (трабекули), які перехрещуються між собою й утворюють багато чарунок. У місці вимірювання твердості губчастої тканини велика ймовірність потрапляння в міжтрабекулярний проміжок, хоча розмір індентора більший, тому у вимірювання залучаються й кісткові структури. Висновки. Сучасні методи медичної візуалізації, у тому числі КТ, дають не тільки точні дані щодо змін структур кісткової тканини, а й можливість визначити фізичні властивості тканин — оптичну абсорбцію кісткових структур, геометричні розміри тощо. Однак томографічні дослідження на сьогодні все ж залишаються доволі дорогими, тому розробляються більш доступні способи визначення фізичних даних кістки. Розроблений спосіб та пристрій вимірювання щільності кісткової тканини дозволяє швидко та об’єктивно визначити якість кістки в зоні резекції. Але в деяких випадках у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини виникає необхідність у додатковому передопераційному проведенні КТ-досліджень.
10
Fil, A. Yu, Yu Ya Fil, V. S. Kozopas, Yu I. Seniuk, and O. R. Yaiechnyk. "Досвід оперативного лікування переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки у хворих із політравмою." TRAUMA 15, no. 6 (November 1, 2014): 92–96. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.15.2014.81827.
Full textAbstract:
Проведено аналіз 52 постраждалих із політравмою та переломами проксимального метаепіфіза гомілки, які знаходились у нашій клініці на лікуванні протягом 2009–2013 років. Найчастіше переломи проксимального відділу гомілки поєднувались із черепно-мозковою травмою та травмою грудної клітки. Для оцінки тяжкості використовували анатомічну шкалу РТS як найбільш швидку та зручну для оцінки стану постраждалих з політравмою.У своєму дослідженні ми класифікували переломи проксимального відділу гомілки за класифікаціями Шацкера та АО/ASIF. На даний час відомо багато способів лікування даних переломів, але не розроблено оптимальної тактики лікування даного типу пошкодження при політравмі.
Dissertations / Theses on the topic "Великогомілковая кістка"
1
Сорочан, О. М., О. Г. Шайко-Шайковський, Є. А. Чугуй, and Г. А. Абрамова. "Можливості оцінки накісткового остеосинтезу стегнової та великогомілкової кісток при простих видах навантажень." Thesis, Харків. НТУ «ХПІ», 2019. http://openarchive.nure.ua/handle/document/9952.
Full text
2
Пастухова, В. А., and Г. В. Лук'янцева. "Зміни біомеханічних властивості плечової кістки білих щурів на фоні дефекту великогомілкових кісток." Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/64340.
Full textAbstract:
Вступ. Харчові добавки, які є чужорідними для людини речовинами (за хімічним складом та/або за кількістю, що надходить в організм з продуктами харчування) широко застосовуються у сучасній харчовій промисловості з метою поліпшення органолептичних, смакових та інших якостей сировини. Для надання продукції яскраво-жовтого забарвлення в останню додають синтетичний барвник тартразин (Е102), який отримують з відходів видобутку кам'яного вугілля. Той факт, що Е102 не є природним ендогенним компонентом, обумовлює актуальність вирішення питання про наслідки його впливу на стан здоров'я, а також обгрунтовує необхідність пошуків надійних шляхів корекції негативного впливу цього барвника. Мета дослідження: вивчити зміни біомеханічних властивостей плечових кісток білих щурів після 2-місячного вживання в їжу тартразину в різної концентрації та на фоні нанесення дефекту великогомілковим кісткам.
3
Пастухова, В. А., and Г. В. Лук'янцева. "Зміни біомеханічних властивості плечової кістки білих щурів на фоні дефекту великогомілкових кісток." Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/65616.
Full textAbstract:
Вступ. Харчові добавки, які є чужорідними для людини речовинами (за хімічним складом та/або за кількістю, що надходить в організм з продуктами харчування) широко застосовуються у сучасній харчовій промисловості з метою поліпшення органолептичних, смакових та інших якостей сировини. Для надання продукції яскраво-жовтого забарвлення в останню додають синтетичний барвник тартразин (Е102), який отримують з відходів видобутку кам'яного вугілля. Той факт, що Е102 не є природним ендогенним компонентом, обумовлює актуальність вирішення питання про наслідки його впливу на стан здоров'я, а також обгрунтовує необхідність пошуків надійних шляхів корекції негативного впливу цього барвника.
4
Зінченко, А. Т. "Оперативне лікування хворих з несправжніми суглобами великогомілкової кістки." Thesis, Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання клінічної анатомії та оперативної хірургії», м. Чернівці, 11-13 жовтня 2004 року, 2004. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/15936.
Full text
5
Криволап, Дмитро Ігорович. "Фізична реабілітація при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки у підлітків." Bachelor's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/29337.
Full textAbstract:
Тема дипломної роботи: “Фізична реабілітація при
остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки у юнаків".
Пояснювальна записка: Обсяг роботи становить 58 сторінок. Загалом опрацьовано 37 джерел.
Метою даної роботи є: проведення аналітичного огляду сучасної фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки з використанням традиційних методів і сучасних технічних засобів, ознайомлення з методами і засобами фізичної реабілітації, складання програми фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки з використанням спеціальних фізичних вправ та фізіотерапії.
Новизна роботи - створення програми превентивної фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки у юнаків з використанням сучасних методів реабілітації у комплексі з фізеотерапією.
Практичне значення роботи полягає у можливості застосування програми фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі з використанням традиційних методів і сучасних технічних засобів, у навчальних курсах під час підготовки фахівців з фізичної терапії, а також рекомендиції для самостійних завнять вдома.Theme of the thesis: "Physical rehabilitation in the osteoepyphyseosis of the tibia in young men". Explanatory note: The volume of work is ... page. In general, the ... source has been processed. The purpose of this work is to: conduct an analytical review of modern physical rehabilitation in the osteoepiphyseosis of the tibia using traditional methods and modern technical means, acquaintance with methods and means of physical rehabilitation, elaboration of the program of physical rehabilitation in the osteopeiophyseosis of the tibia using special physical exercises and physiotherapy. The novelty of the work is the creation of a program of preventive physical rehabilitation in the osteoepyphyseosis of the tibia in young men using modern methods of rehabilitation in combination with physiotherapy. The practical significance of the work is the possibility of using the program of physical rehabilitation in osteopeniphyseosis using traditional methods and modern technical means, in training courses during the training of specialists in physical therapy, as well as recommendations for self-education at home.
6
Васько, Людмила Віталіївна, Людмила Витальевна Васько, Liudmyla Vitaliivna Vasko, Т. М. Бабенко, and Н. О. Васько. "Вплив малих доз радіації і солей важких металів на ріст і формоутворення великогомілкових кісток щурів." Thesis, Вид-во СумДУ, 2006. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/6427.
Full text
7
Бумейстер, Валентина Іванівна, Валентина Ивановна Бумейстер, Valentyna Ivanivna Bumeister, and Г. А. Сулим. "Гістоструктура регенерата великогомілкової кістки в різні періоди репаративного остеогенеза." Thesis, Видавництво СумДУ, 2008. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5358.
Full text
8
Сікора, Володимир Віталійович, Владимир Витальевич Сикора, Volodymyr Vitaliiovych Sikora, Валентина Іванівна Бумейстер, Валентина Ивановна Бумейстер, and Valentyna Ivanivna Bumeister. "Клітинний склад регенерату великогомілкової кістки в умовах позаклітинного зневоднення." Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/6779.
Full text
9
Сорочан, О. М., М. Ю. Тимкович, and О. Г. Шайко-Шайковський. "Оцінка накісткового остеосинтезу стегнової та великогомілкової кісток при простих видах навантажень." Thesis, Харків, НТУ "ХПІ", 2019. http://openarchive.nure.ua/handle/document/9262.
Full textAbstract:
Методика дослідження формувалась з того, що моделі стегнової та великогомілкової кісток фіксувались в затискачах проксимального кінця препарату, підвіс для тягарців чіплявся на дистальному кінці кістки, після чого встановлювалися два індикатори годинникового типу, індикатори закріплювались у двох взаємно перпендикулярних площинах на дистальному кінці моделі, після чого відбувалось її навантаження тягарцями від 1 до 4 кг на однакові відстані від місця защемлення кісткової моделі. Вимірювання величини прогину здійснювалось в 4-х взаємно перпендикулярних площинах. Навантаження здійснювалось до межі, коли можуть виникати залишкові деформації, при яких вже не виконується закон Гука
10
Слісаренко, О. В. "Гістологічне дослідження регенерату великогомілкових кісток у тварин у звичайних умовах." Thesis, Видавництво СумДУ, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26948.
Full textReports on the topic "Великогомілковая кістка"
1
Брошко, Євгеній Олегович. Некоторые случаи морфо-функциональных адаптаций скелета конечностей птиц. Азово-Черноморская орнитологическая станция, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1527.
Full textAbstract:
Біпедалізм у птахів значно впливає на морфологію їхніх кінцівок, яка досить консервативна. Вузька спеціалізація кінцівок призводить до більш суттєвих адаптацій їхнього скелета. У даній роботі досліджені кістки кінцівок семи видів птахів: плечова, ліктьова, променева, стегнова, великогомілкова, цівка (табл. 1). Визначені маса (m, г), загальна довжина кістки (l, мм), фронтальний (df, мм) та сагітальний (ds, мм) діаметри середини діафіза; параметри геометрії перерізу діафіза: площа перерізу (А, мм2), головні моменти інерції (Imax, Imin, мм4), полярний момент інерції (J, мм4) (табл. 2). Обчислено індекси: співвідношення діаметрів діафіза (df/ds), індекс компакти (ik), співвідношення головних моментів інерції (Imax/Imin) (табл. 3). Площа перерізу, головні та полярний моменти інерції відображають стійкість кістки до механічних навантажень різного характеру: на стискання, згинання і кручення відповідно. Форма перерізу діафіза безпосередньо пов’язана з цими параметрами. Досліджена також міжвидова алометрія характеристик (табл. 4, 5). Встановлено, що кістки крила мають переважно еліптичну форму перерізу (рис. 1). Але у представників роду Anas вона округла через значні навантаження на кручення, викликані інтенсивним характером польоту. Для перерізу кісток тазової кінцівки (особливо, стегнової) найбільш типова форма – округла (рис. 2). Це свідчить про переважання в тазовій кінцівці навантажень на кручення при більшості форм наземної локомоції. Але водоплавання супроводжується значним підвищенням навантажень на згинання у сагітальній площині, оскільки переріз стегнової кістки Anas має еліптичну форму. Проте дана особливість – не єдиний шлях адаптацій до водоплавання. До підвищення відносних механічних навантажень при збільшенні маси тіла кістки кінцівок птахів пристосовуються шляхом більш інтенсивного відносного зростання механічних показників. Це демонструє їх позитивна алометрія (для площі перерізу – b > 0.67, для моментів інерції – b > 1.33). Лінійні розміри кісток переважно ізометричні до маси тіла. Таким чином, при біпедалізмі властивості кісток кінцівок зазнають скоріше якісних змін (підвищення міцності та стійкості до навантажень), ніж кількісних (відносне збільшення).