Academic literature on the topic 'Біологічно активні субстанції'

Вступ. Доклінічне вивчення лікарських препаратів – невід’ємна частина процесу створення лікарського засобу. Доклінічне дослідження є найбільш тривалим та відповідальним етапом розробки лікарського засобу, який вимагає особливих підходів до планування і забезпечення якості при плануванні вимірювальних експериментів, проведенні випробування та оцінки його результатів. Мета дослідження – визначити біобезпечність, гостру токсичність, протимікробну та фунгіцидну дії наночастинок Феруму. Методи дослідження. Біобезпечність синтезованої субстанції наночастинок у тестах in vitro визначали з використанням показників цитотоксичності, мутагенності, молекулярно-генетичного (показник генотоксичності), фізіологічного (стан мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини) та біохімічних (ATФ-aзна і лактатдегідрогеназна активність) маркерів. Протимікробну дію нуль-валентного Феруму (Fe0NP) щодо тест-штамів мікроорганізмів визначали методом серійних розведень у бульйоні відповідно до Методичних вказівок 4.2.1890-04, 2004. Використовували такі тест-штами мікроорганізмів, як Salmonella typhimurium, Shigella sonnei, Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Candida albicans, із колекції Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікро­організмів. Результати й обговорення. Синтезовані наночастинки є частинками Fe0NP. Взаємодія синтезованих наночастинок Феруму з тестовими еукаріотичними клітинами не призводила до появи первинних ДНК‑ушко­джень порівняно з впливом N-нітрозометилсечовини, яка є відомим генотоксикантом. Синтезовані наночастинки характеризувались як біобезпечні у тестах на мутагенність з використанням поліхроматофільних еритроцитів кісткового мозку тварин. Аналіз показав, що експериментальна субстанція Fe0NP у досліджуваному концентраційному діапазоні проявила помірну протимікробну активність у тестах in vitro відносно як грамнегативних (S. typhimurium, S. sonnei, P. aeruginosa, P. vulgaris, P. mirabilis), так і грампозитивних (S. aureus) мікроорганізмів. Однак гриби Candida albicans виявилися нечутливими до наночастинок Феруму в досліджуваних концентраціях. Висновки. Фізико-хімічна характеристика й оцінка критеріїв біобезпечності в тестах in vitro та in vivo свідчать про те, що синтезованим сферичним наночастинкам нуль-валентного Феруму властивий низький рівень потенційної небезпеки: виявлено відсутність генотоксичної, цитотоксичної, мутагенної дій, негативного впливу на ключові біохімічні параметри і загальний фізіологічний стан живого організму. Це дозволяє рекомендувати синтезовану субстанцію наночастинок Феруму для подальших досліджень з метою їх застосування як потенційної біологічно активної субстанції.

Досліджено кількісний та якісний склад поліфенольних сполук густого 70 %-го водно-етанольного екстракту зі шроту шишок хмелю, серед яких ідентифіковано галову, хлорогенову, кавову, кумаринову, ферулову, коричну органічні кислоти та флавоноїди: рутин, гесперідин, мірицетин, морин, катехін, кемпеферол та кверцетин. Визначено суму амінокислот та основні мікро- та макроелементи та запропоновано основні показники для стандартизації субстанції, зокрема: опис, вміст етанолу, сухий залишок, вміст флавоноїдів і мікробіологічна чистота. Проведено експериментальні дослідження з вивчення антимікробної, антиоксидантної та фотопротекторної активності, отримані результати підтверджують доцільність його використання у складі косметичних та мийних засобів.

Вступ. Світова наука довела, що плоди і ягоди є одними з найважливіших компонентів структури здорового харчування, оскільки вони накопичують велику кількість біологічно активних речовин, без яких не можливе життя людини. Можливості плодових, ягідних і нетрадиційних садових культур у забезпеченні населення високоякісною продукцією є незамінними для профілактики та лікування багатьох захворювань. Особливе місце серед таких нетрадиційних малопоширених культур займають види роду Lonicera Lindl. Одним з них є жимолость блакитна – плодово-ягідна рослина, яка широко культивується в Україні. Жодний вид жимолостей досі не включено до офіційного реєстру лікарських рослин, до ДФУ, хоча про їх корисні властивості знали ще наші предки. Тому можливість застосування їх у медичній практиці вимагає поглибленого вивчення якісного складу та визначення кількісного вмісту груп біологічно активних речовин. Мета дослідження – виявити і визначити кількісний вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих та висушених. Методи дослідження. Ідентифікацію антоціанів проводили загальноприйнятими реакціями і методом тонкошарової хроматографії, їх вміст у жимолості блакитної плодах свіжих та висушених визначали методом абсорбційної спектрофотометрії. Результати й обговорення.Аналітичні сигнали проведених реакцій ідентифікації свідчили про наявність антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих і висушених.Методом тонкошарової хроматографії було виявлено наявність ціанідин-3,5-диглюкозиду і ціанідин-3-О-глюкозиду. Вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих становив (0,42±0,03) %, у висушених – (0,31±0,02) % у перерахунку на ціанідин-3-O-глюкозид. З метою стандартизації сировини можна запропонувати нормований показник – вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах не менше 0,35 % у перерахунку на ціанідин-3-O-глюкозид і суху сировину. Висновки. Загальноприйнятими реакціями і методом тонкошарової хроматографії доведено наявність антоціанів у жимолості блакитної плодах. Методом абсорбційної спектрофотометрії в жимолості блакитної плодах свіжих і висушених визначено вміст антоціанів. Результати досліджень будуть використані при розробці параметрів стандартизації сировини. Жимолості блакитної плоди можна використовувати для розробки й одержання лікарських субстанцій, функціональних харчових продуктів комплексної вітамінно-мінеральної дії.

Вступ. Хронічний стрес, роздратованість та порушення сну знижують якість життя людини, послаблюють імунітет, підвищують ризик розвитку різних запальних захворювань. Тому зростає попит на лікарські засоби рослинного походження і виникає необхідність розширити їх асортимент. Іноземні джерела свідчать про перспективність використання квіток хризантеми як седативного та протисудомного засобу. Через це перспективною була розробка технології отримання екстракту з квіток хризантеми садової. Мета дослідження – вивчити вплив деяких фармацевтичних факторів на ступінь вилучення діючих речовин із квіток хризантеми садової сорту Пектораль для розробки технології отримання сухого екстракту на основі цієї рослини, який у подальшому використовуватимуть як напівпродукт у виробництві нових лікарських форм. Методи дослідження. Вивчено вплив на ступінь вилучення біологічно активних речовин таких фармацевтичних факторів, як природа екстрагенту, співвідношення вихідна сировина/екстрагент і метод екстрагування. Критеріями оцінки отриманих сухих субстанцій слугували кількісний вміст суми фенольних сполук (перерахунок на галову кислоту), кількісний вміст суми флавоноїдів (перерахунок на рутин) та кількісний вміст суми гідроксикоричних кислот (перерахунок на хлорогенову кислоту), які визначали спект­рофотометричним методом на спектрофотометрі Lambda 25 Perkin Elmer. Результати й обговорення. На основі математичного планування експерименту вивчено закономірності вилучення фенольних сполук, флавоноїдів та гідроксикоричних сполук із квіток хризантеми садової сорту Пектораль залежно від концентрації використаного екстрагенту етанолу, співвідношення сировина/екстрагент і методу екстрагування. Висновок. Встановлено, що оптимальним способом отримання екстракту з квіток хризантеми садової сорту Пектораль є метод дробної мацерації 70 % етанолом при співвідношенні лікарська рослинна сировина/екстрагент 1:8.

Досліджено індивідуальну мембранотропну дію низки біологічно активних субстанцій (БАС) методами диференціальної скануючої калориметрії, малокутового рентгенівського розсіювання та спектрофотометрії. Встановлено закономірності впливу БАС на температуру основного фазового переходу. Для нітрату срібла та фенібуту виявлено ознаки фазового розділення. Показано, що внесення БАС може приводити до різних типів залежності періода повторюваності бішарів від температури в L-фазі. Показано, що кріопротектори групи оксиетильованих похідних гліцерину ОЕГn «заміняють» воду при дегідратації ДПФХ мембрани. Проведено аналіз сукупної мембранотропної дії двох та більше БАС за допомогою метода квазібінарних фазових діаграм. Проведено порівняння мембранотропної дії фармацевтичних аналогів, а також встановлено ефекти сумісної дії основної та допоміжних діючих речовин у складі фармпрепарату. Класифіковано параметри БАС, що впливають на їх взаємодію з мембраною. Виокремлена група гідрофобних БАС з високим коефіцієнтом лінійної кореляції (|r| > 0,8) між а та коефіцієнтом ліпофільності logР, а також часткою полярної поверхні молекули Sроlar/ Stоtal.