Academic literature on the topic 'Буквалізм'

Стаття присвячена дослідженню історичних передумов появи україномовних перекладів творів Ернеста Хемінгуея в ХХ столітті та основних чинників, які впливали на процес становлення україномовної практики. Зазначено, що відправною точкою цього складного процесу стала публікація в кінці 70-х ‒ на початку 80-х років минулого століття чотиритомного видання творів Хемінгуея в українському перекладі. Одним із найактуальніших об’єктів перекладознавчого пошуку є художні тексти модерністського й постмодерністського напрямків. Манера письменника ― лаконічна, стримана, економна і сувора. Враховуючи цей факт, перекладач повинен ретельно підбирати мовні еквіваленти перекладу, уникаючи буквалізму і розглядаючи твір як цілісну систему, що передає сюжетну лінію. Важливим кроком у становленні практики перекладів творів Е. Хемінгуея був відхід від словникового буквалізму до контекстуального відповідника оригіналу. У роботі визначено основні риси, притаманні україномовним інтерпретаціям творів американського письменника, зокрема використання фразеологізмів та тропів при перекладах прямої мови й діалогів, вживання автентичних українських слів з урахуванням статі літературного героя, його віку, суспільного статусу тощо, а також застосування прагматичної адаптації. Проаналізовано способи передачі індивідуальної манери Ернеста Хемінгуея художніми засобами української мови з врахуванням національних особливостей. Проведено паралелі між соціокультурним життям України в умовах ХХ століття та розвитком перекладацької діяльності на прикладі творів Хемінгуея. Зазначено, що суспільно-політична ситуація в країні визначала шлях розвитку перекладацької практики: це перешкоджання антиукраїнської політики появі україномовних перекладів як таких, і негативне ставлення до сутності творів Хемінгуея. Визначено головні фактори, які задавали вектор перекладацький діяльності та прямо чи опосередковано формували основні її тенденції. У контексті соціальних чинників проаналізовано напрямки впливу та визначено їхню роль у формуванні перекладознавства в Україні в другій половині минулого століття. Зазначено основні досягнення українських перекладачів у процесі інтерпретації творів Ернеста Хемінгуея українською мовою.

Обоснование. Интернет-мемы представляют собой феномен, обретающий распространение в связи с ростом популярности коммуникации в интернет-пространстве. Поскольку Глобальная сеть объединяет большое количество представителей различных культур и носителей разных языков, целесообразно рассмотреть способы перевода интернет-мемов с одного языка на другой. Цель. В статье рассмотрены способы перевода интернет-мемов на примере перевода мемов с английского языка на русский. Материалы и методы. В качестве материала для статьи используется ряд мемов, распространенных в мировом, англоязычном и русскоязычном интернет-пространстве. В работе используются метод сравнительно-сопоставительного анализа и метод исследования развития понятий. Результаты. Установлено, что большинство популярных интернет-мемов имеют универсальный характер, вследствие чего они легко преодолевают языковые барьеры; тем не менее, обоснована целесообразность рассмотрения возможных способов перевода интернет-мемов. Мемы могут быть охарактеризованы как особый вид паремиологических единиц. Следовательно, способы перевода паремий – фразеологический эквивалент, фразеологический аналог, экспликация, калькирование, «псевдопословичное» соответствие, контекстуальная замена, буквализм – применимы к переводу интернет-мемов, что продемонстрировано на ряде примеров.

Метою статті є визначення функційної подібності тексту Біблії та тексту її перекладів на основі їх компаративного аналізу. Об’єктом наукового розгляду виступають стилістичні особливості російських перекладів біблійного тексту, який став предметом дослідження. У дослідженні з’ясовано характерні особливості двох сучасних перекладів старозавітної книги Пісня Пісень Соломона, виконаних з давньоєврейської мови російською, і визначити методом компаративного аналізу ступінь смислової і художньої розбіжності у досліджуваних текстах. Актуальність розгляду цього видатного літературного твору збереглася і дотепер, оскільки ця старозавітна книга цікава розмаїттям стилістичних прийомів, переклад яких вимагав від перекладачів протягом багатьох століть і творчого підходу, і надзвичайно широких фонових знань. Компаративний аналіз перекладів дав змогу визначити художній рівень двох сучасних перекладів Пісні Пісень і результат дослідження підтвердив факт, що досягнення функціональної тотожності перекладу з оригіналом виникає лише в тому випадку, коли перекладач уникає буквального копіювання оригіналу і намагається творчо втілити художні образи вихідного тексту у словесну тканину іншої мови. Висновки. Порівняння перекладів робить очевидним той факт, що велика кількість буквалізмів, невиправданих транслітерацій, стилістичних і логічних помилок у першому варіанті, виконаному за редакцією Давида Йосифона (1978), значно поступається за своїми художніми характеристиками другому перекладу Даат Мікра («Погляд на Танах», 2000). Наукова цінність роботи полягає в тому, що порівнювані сучасні переклади були виконані безпосередньо з давньоєврейської мови — мови оригіналу, на відміну від більшості перекладів, виконаних з давньогрецької мови, а результати пропонованої статті знайдуть своє практичне застосування у викладанні теорії та практики перекладу.

The purpose of the work is to compare the translators’ idiostyles and conceptions through a comparative analysis of G.G. Byron’s mystery “Cain” and Ukrainian-language interpretations by M. Kabaliuk and O. Hriaznov.Methods of work. In the research a comparative method is used to compare the original and the translation and compare two translations, literary and stylistic textual analysis, descriptive and contextual methods are used to determine the stylistic dominants of the original and the target work, the method of assessing the adequacy of translation is used to define the translators’ mastery, the method of quantitative calculations is used to determine the degree of reproduction of linguistic and stylistic expression means.Results. In the article the characteristic features of G.G Byron’s idiostyle, the stylistic features of the original text of the mystery “Cain” are outlined. The degree of style reproduction adequacy of G.G. Byron’s mystery “Cain” in the interpretation by two Ukrainian translators – M. Kabaliuk and O. Hriaznov is determined, the specifics of their translation style are clarified. The history of O. Hiyaznov’s translation with the use of own electronic correspondence is investigated. The literary-critical opinion concerning the named translations is considered. Translation analysis is performed at the phonetic, rhythmic, lexical, morphological and syntactic levels. Information on the translation reception of G.G. Byron’s works in Ukraine has been expanded.Conclusions. The conducted comparative analysis makes it possible to state that each of these translators has an individual translation style, his own understanding of the author’s intention. M. Kabaiyuk takes into account the requirements for the most accurate reflection of the content in combination with the deepest reproduction of the author’s style, so his translation is marked by a high degree of adequacy. M. Kabaliuk approaches extremely close to the original work, avoiding literalism, preserving the author’s lexemes at most. He tries to convey all the stylistic dominants of the original maximally, pays attention to the subtle nuances of the poetic fabric of the English work; the interpreter’s presence is minimized. O. Hriaznov claims that a translation from an unlike language cannot be accurate; he pays more attention to the content than to the style, and does not reproduce all the features of G.G. Byron’s idiostyle (exclamatory intonation in some places, repetitions, about half of the epithets and exclamations). He is somewhat fluent with the original, often paraphrasing language units based on his own perception.Key words: translation, original, style, adequacy, stylistic dominant, translation strategy, emotionality, lexeme, lexical and syntactic linguistic-stylistic means. Мета роботи – шляхом зіставного аналізу містерії Дж.Г. Байрона «Каїн» та україномовних інтерпретацій М. Кабалюка і О. Грязнова порівняти ідіостилі і концепції перекладачів.Методи роботи. У дослідженні використано зіставний метод для порівняння оригіналу та перекладу і порівняння двох перекладів між собою, літературно-стилістичний текстуальний аналіз, описовий і контекстуальний методи – для визна-чення стильових домінант ориґіналу і цільового твору, метод оцінювання адекватності перекладу – для визначення ступеня майстерності перекладачів, метод кількісних підрахунків – для визначення ступеня відтворення мовностилістичних засобів вираження.Результати. У статті окреслено характерні риси ідіостилю Дж.Г. Байрона, стильові особливості оригінального тексту містерії «Каїн». Визначено ступінь адекватності відтворення стилю містерії Дж.Г. Байрона «Каїн» в інтерпретації двох укра-їнських перекладачів – М. Кабалюка та О. Грязнова, з’ясовано специфіку їхньої перекладацької манери. Досліджено історію перекладу О. Грязнова з використанням власного електронного листування. Розглянуто літературно-критичну думку щодо названих перекладів. Проведено перекладознавчий аналіз на фонетичному, ритмічному, лексичному, морфологічному та син-таксичному рівнях. Розширено відомості про перекладну рецепцію творчості Дж.Г. Байрона в Україні.Висновки. Проведений зіставний аналіз дає змогу стверджувати, що кожен із зазначених перекладачів має індивідуальний перекладний стиль, власне розуміння авторського задуму. М. Кабалюк враховує вимоги щодо якнайточнішого відображення змісту у поєднанні з якнайглибшим відтворенням стилю автора, тому його переклад відзначається високим ступенем адек-ватності. М. Кабалюк підходить гранично близько до першотвору, уникаючи буквалізму, максимально зберігаючи авторські лексеми. Він намагається максимально передати всі стильові домінанти першоджерела, звертає увагу на найтонші нюанси поетичної тканини англійського твору; присутність перекладача зведена до мінімуму. О. Грязнов стверджує, що переклад із неблизькоспорідненої мови не може бути точним; звертає більшу увагу на зміст, ніж на стиль, і відтворює не всі особливості ідіостилю Дж.Г. Байрона (окличну інтонацію подекуди, повтори, приблизно половину епітетів і вигуків). Він дещо вільно поводиться з оригіналом, часто перефразовує мовні одиниці, виходячи із власного сприйняття.Ключові слова: переклад, оригінал, стиль, адекватність, стильова домінанта, перекладацька стратегія, емоційність, лексема, лексичні та синтаксичні мовностилістичні засоби.

Об’єктом дослідження є лексико-семантичні, стилістичні та граматичні особливості рекламних текстів. Предметом дослідження є способи перекладу англомовних рекламних текстів при передачі їх на українську мову. Мета роботи полягає у вивченні прийомів перекладу англомовної реклами, проведенні аналізу лінгвостилістичних особливостей рекламного тексту та визначенні труднощів, які виникають в процесі перекладу з подальшим розробленням рекомендацій по їх вирішенню. Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань: - охарактеризувати сутність рекламного дискурсу; - визначити функції і види реклами; - виявити характерні лінгвостилістичні особливості рекламних текстів; - підібрати і проаналізувати найбільш цікаві приклади рекламних текстів; - дослідити поширені труднощі, що виникають при перекладі реклами; - проаналізувати типові помилки перекладу рекламних текстів; - окреслити перекладацькі аспекти англомовної реклами; - виявити способи досягнення адекватності при перекладі англомовних рекламних слоганів на українську мову.