Academic literature on the topic 'Банкрутства'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Банкрутства.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Банкрутства"
1
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Концептуальні зміни цільової спрямованості новітнього законодавства про банкрутство." Право України, no. 2019/08 (2019): 107. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-107.
Full textAbstract:
На розвиток правового регулювання відносин банкрутства впливають, як правило, не лише політичні, а й переважно соціально-економічні фактори. Тому завжди актуальною є проблема, пов’язана з вирішенням питання, наскільки національна система банкрутства відповідає рівню соціально-економічного розвитку нашої країни, який нині характеризується довготривалим перехідним періодом до розвинутих ринкових відносин. Такі внутрішні обставини ство рюють сприятливе середовище для перерозподілу власності та масових банкрутств. При цьому ущемляються інтереси не лише тих чи інших учасників відносин банкрутства, а й інтереси держави як регулятора ринку. Досягнення балансу інтересів сторін та учасників відносин банкрутства задля ефективного, оптимального їх правового регулювання є основною метою, досягнути яку прагнуть законодавці всіх сучасних країн світу. Метою статті є дослідження норм новітнього законодавства про банкрутство, зміст яких дасть змогу визначити, до якої з систем банкрутства воно належить, а отже, з’ясувати надійність правової захищеності головних діючих осіб відносин банкрутства; викладення власного бачення щодо напрямів вдосконалення відповідних норм вітчизняного законодавства про банкрутство, що буде сприяти подоланню проблем, які можуть виникнути при реалізації його норм на практиці. Встановлено, що з прийняттям новітнього законодавства про банкрутство правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством боржника вступила в нову фазу свого розвитку. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання: яка цільова спрямованість новітнього законодавства про банкрутство України, чи міститься у його нормах достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблем, які виникають при перерозподілі прав сторін та учасників відносин банкрутства? Перерозподіл прав сторін та учасників відносин банкрутства, ступінь захищеності їхніх інтересів, збалансований розподіл втрат між ними стають найважливішими питаннями в системі національного правового регулювання відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю та банкрутством. Саме тому ці питання потребують подальшого дослідження. Авторка доходить висновку, що процеси, які відбуваються у соціальноекономічному середовищі провідних країн світу, обумовлюють зміну норм, що регламентують відносини неплатоспроможності боржника та його банкрутства (неспроможності). Нині захист прав кредиторів – хоча й основне завдання унормування названих відносин, але не єдине, адже норми законодавства про банкрутство (неспроможність) покликані збалансовано захищати інтереси сторін, учасників цих відносин: працівників боржника, інвесторів, засновників (учасників) боржника та інших, а також сприяти збереженню сталості національної економіки.
2
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Процедура банкрутства страховиків в Україні." Право України, no. 2021/07 (2021): 100. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-100.
Full textAbstract:
Стабільний страховий ринок є необхідною передумовою сталого економічного розвитку України, підвищення її інвестиційної привабливості, однією з найважливіших складових фінансової безпеки держави, без якої неможливо забезпечити розвиток будь-якої країни, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, убезпечення різних сфер їхньої життєдіяльності. В Україні, як і в багатьох країнах світу, страхові компанії є досить потужними учасниками ринку фінансових послуг, які відіграють ключову роль у впровадженні економічної і соціальної політики, у прискоренні економічних перетворень. Проте не слід залишати поза увагою ту обставину, що страхова діяльність є високо ризиковою і завжди існує небезпека, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, через банкрутство однієї страхової компанії спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших страховиків (перестраховиків, страхових посередників) аж до системної кризи на ринку фінансових послуг загалом. З огляду на це у багатьох країнах світу правова регламентація відносин неплатоспроможності страховиків, щодо яких застосовуються судові процедури банкрутства (неспроможності), конкурсу має на меті запобігання зазначеним негативним наслідкам і збереження активів страхових компаній. Певним чином зазначена тенденція прослідковується у законодавстві про банкрутство в Україні. Мета статті – виявити специфіку провадження у стравах про банкрутство, де боржником (банкрутом) виступає страховик; проаналізувати особливості судових процедур банкрутства, що можуть бути застосовані до страховика; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про банкрутство в частині проблем, які досліджуються. Встановлено, що з ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством страховика не зазнала суттєвих змін. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання, чи міститься у нормах новітнього законодавства про банкрутство достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблеми, які виникають у зв’язку та внаслідок із неплатоспроможністю таких боржників. Авторка доходить висновку, що зокрема: своєрідність справ про банкрутство страховиків пов’язана з тим, що вони “обтяжені” специфікою правового статусу суб’єкта таких процедур; законодавством про банкрутство передбачена можливість застосування до страховиків процедур відновлення платоспроможності; до специфічних правових наслідків відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника-страховика банкрутом належить припинення всіх договорів страхування, продаж єдиного майнового комплексу; характерною рисою законодавств про банкрутство (неспроможність), конкурсного законодавства різних країн є те, що вони засновані на неоднакових підходах до правового регулювання процесуальних відносин банкрутства страховиків.
3
ПОЛЯКОВ, БОРИС, and ВАЛЕРІЯ РАДЗИВІЛЮК. "Доктрина конкурсного процесу." Право України, no. 2021/04 (2021): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-013.
Full textAbstract:
Відродження інтересу до теоретичних досліджень таких правових явищ, як банкрутство та конкурсний процес зокрема, у незалежній Україні пов’язано з прийняттям першого національного законодавчого акта, присвяченого регламентації матеріальних і процесуальних відносин банкрутства. Юридична наука фактично вже з кінця 90-х років минулого століття, опинившись у нових, порівняно з попередніми, умовах, значну увагу приділяла переосмисленню концептуальних засад права банкрутства, які і почали активно та достатньо послідовно розроблятися в науковій літературі. Це актуальні проблеми, зокрема: вдосконалення, кодифікації законодавства про банкрутство; оптимізації понятійно-категоріального апарату банкрутства; державної політики у сфері банкрутства; визначення правової природи відносин банкрутства; специфіки правового статусу сторін та інших учасників відносин банкрутства; процесуальних засад та особливостей розгляду справ про банкрутство; визначення та змістовного наповнення процедур банкрутства; тощо. Метою статті є висвітлення впливу досягнень догми національного права банкрутства та її складової – догми конкурсного процесу на вдосконалення новітнього українського законодавства про банкрутство та практики його застосування. Встановлено, що практичне значення доктринальних положень конкурсного процесу полягає в їхній реалізації у нормотворчій та правозастосовній діяльності. Автори доходять висновку, що законодавець при вдосконаленні правового регулювання відносин банкрутства має зважати на результати доктринальних досліджень у цій сфері, спрямовані на вирішення глобальних завдань із відновлення платоспроможності насамперед суб’єктів господарювання і врегулювання боргових зобов’язань громадян.
4
БУТИРСЬКА, ІРИНА. "Провадження у справах про банкрутство як особливий вид провадження у господарському судочинстві." Право України, no. 2021/04 (2021): 23. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-023.
Full textAbstract:
Справи про банкрутство посідають особливе місце у господарському судочинстві, що зумовлено низкою чинників, а саме: широким колом учасників справи, особливим процесуальним порядком розгляду таких справ тощо. До того моменту, поки боржник або кредитор не звернуться до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, відносини “боржник – кредитори” мають переважно приватний характер, оскільки кредитори на власний розсуд обирають як, коли і в який спосіб заявляти свої вимоги до боржника. Коли ж щодо такого боржника відкривається провадження у справі про банкрутство, то відносини “боржник – кредитори” переходять на новий рівень: по-перше, кредитори “переслідують” боржника вже не кожен окремо, а всі разом, а по-друге, активну роль у цьому процесі вже відіграють господарський суд та арбітражний керуючий. 21 жовтня 2019 р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який став прогресивним кроком законодавця у правовому регулюванні відносин неплатоспроможності (банкрутства). Однак водночас він поставив перед наукою і практикою нові виклики та запитання, зокрема й щодо місця провадження у справах про банкрутство в системі господарського судочинства. Метою статті є теоретичне осмислення місця провадження у справах про банкрутст во в господарському судочинстві та виявлення ознак, притаманних провадженню у справах про банкрутство. Відносини неплатоспроможності (банкрутства), які за своєю природою мають комплексний характер (матеріально-правовий і процесуально-правовий), у будьякому разі повинні існувати у межах господарсько-процесуальної форми, адже, за загальним правилом, поки немає відкритого провадження у справі про банкрутство, говорити про відносини неплатоспроможності (банкрутства) не можна (не беручи до уваги санацію боржника до відкриття провадження). У статті наголошено, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом провадження у господарському судочинстві, який має свої особливості. За результатами дослідження авторка доходить висновку, що серед характерних ознак провадження у справах про банкрутство можна виокремити: 1) дуалістичний характер правового регулювання – нормами Господарського процесуального кодексу України та КУзПБ; 2) активна роль господарського суду у справі про банкрутство; 3) особливий суб’єктний склад; 4) концентрація у межах справи про банкрутство всіх спорів, стороною в яких є боржник; 5) застосування під час розгляду справи про банкрутство особливих матеріальних і процесуальних норм.
5
Тюріна, Ю. "Становлення й розвиток законодавства щодо продажу майна банкрута." Юридичний вісник, no. 2 (September 1, 2020): 281–88. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1734.
Full textAbstract:
У статті розглянуто історичний розвиток та становлення інституту банкрутства в аспекті продажу майна боржника. У процесі дослідження з'ясовано, що виникнення кредитних відносин дало значний поштовх у зародженні інституту неспроможності, в якому головними дійовими особами були кредитор та боржник.
Початковим етапом розвитку законодавства про банкрутство виступає період Київської Русі та дії Руської правди, в положеннях якої було диференційовано умови застосування відповідальності боржника залежно від причин та виду неоплатності. Так, за випадкового банкрутству й доведенні факту нещасного випадку боржник звільнявся від відповідальності, а саме від виконання зобов'язань. У цей час погашення вимог кредиторів могло відбуватись за кошт продажу майна та самого боржника. Наступним етапом визначено період Російської Імперії. Для регулювання відносин банкрутства було прийнято декілька Статутів, останній із яких прийнято в 1800 р. і який вважався першим у Російській імперії кодифікованим актом про неспроможність. Ним уперше було введено роздільне регулювання двох видів банкрутства: 1) пов'язане з веденням підприємницької діяльності (історично зване «торговою неспроможністю»); 2) не пов'язане з веденням підприємницької діяльності. Зазначено, що найважливіший етап становлення інституту банкрутства відбувся після набуття Україною незалежності, від прийняття та вдосконалення Закону України «Про банкрутство», положеннями якого встановлювались та змінювались способи продажу майна банкрута.
На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що норми про продаж майна банкрута є невід'ємним складником законодавства про банкрутство, у становленні й розвитку якого можна виділити такі основні етапи: етап Київської Русі, етап перебування українських земель у складі Російської імперії, етап існування УРСР та новітній етап, котрий розпочався після набуття Україною незалежності, протягом яких нормами права закріплювались способи задоволення вимог кредиторів та способи продажу майна банкрута, положення щодо організації та здійснення продажу майна.
6
БУТИРСЬКА, ІРИНА. "Відповідальність осіб, що контролюють боржника, у справі про банкрутство." Право України, no. 2018/06 (2018): 98. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-098.
Full textAbstract:
В умовах нестабільної економічної ситуації, що сьогодні має місце в Україні, боржники все частіше стають неспроможними в розрахунках зі своїми кредиторами, що негативно впливає на стабільність ділового обороту. Як правило, застосування до таких боржників процедур банкрутства виявляється малоефективним і розмір вимог кредиторів суттєво перевищує вартість майна боржника. Часто відсутність майнових активів у боржника є результатом дій його засновників чи органів управління, у зв’язку з чим постає питання про притягнення таких осіб до відповідальності у межах справи про банкрутство. Метою статті є наукове осмислення та формування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання інституту відповідальності засновників (учасників, акціонерів) та керівника боржника у справі про банкрутство, розширення та уточнення понятійно-категоріального апарату права неспроможності (банкрутства). Встановлено, що вітчизняне законодавство передбачає різноманітні заходи відповідальності фізичних та юридичних осіб у процедурі банкрутства. Аналіз вітчизняного законодавства змушує констатувати відсутність єдності у понятійно-категоріальному апараті інституту відповідальності фізичних та юридичних осіб за неправомірні дії у банкрутстві. Для цілісності регулювання інституту відповідальності фізичних та юридичних осіб за їх неправомірні дії у банкрутстві автором запропоновано використовувати термін “особа, що контролює боржника”, яким охоплювати засновників (учасників, акціонерів) боржника, керівника останнього, а також інших осіб, які мають право давати обов’язкові для виконання боржником вказівки чи які мають можливість іншим чином визначати його дії; досліджуються проблемні аспекти припинення повноважень керівника боржника у процедурі розпорядження майном; аналізується судова практика притягнення засновників боржника до субсидіарної відповідальності. Автор доходить висновку, що кримінальна та адміністративна відповідальність (виконуючи здебільшого каральну функцію) не забезпечують належного захисту майнових прав кредиторів неспроможного боржника, у зв’язку з чим важливого значення набуває матеріальна та процесуальна відповідальність осіб, що контролюють боржника, у межах справи про банкрутство, яким і приділена основна увага у цій статті.
7
ГРАБОВАН, ЛІЛІЯ. "Деякі проблеми розгляду справ про банкрутство державних підприємств." Право України, no. 2021/04 (2021): 43. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-043.
Full textAbstract:
Основна мета законодавства про банкрутство полягає в утворенні умов для відновлення платоспроможності боржників та якомога повнішого задоволення вимог кредиторів. Досягнення цієї мети безпосередньо залежить від особливостей правового статусу боржника, його фінансового стану й обраного у процедурі банкрутства способу погашення боргів. Унаслідок відсутності протягом тривалого часу ефективного механізму правового регулювання банкрутства державних підприємств, введення численних мораторіїв на проведення процедур банкрутства, кредитори позбавлені можливості захистити свої права й отримати задоволення вимог, а державні підприємства – відновити свою платоспроможність. Вказані обставини також безпосередньо впливають на процесуальну діяльність суду при розгляді справи про банкрутство державних підприємств. Метою статті є розгляд особливостей банкрутства державних підприємств, процедурних питань, окреслення проблематики, яка виникає при застосуванні норм Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та спеціального законодавства при розгляді справ про банкрутство. У статті проаналізовано низку законодавчих актів, які поряд із КУзПБ регу люють питання проведення процедур банкрутства відносно різних видів державних підприємств. Виділені проблеми застосування, що спричинені їхньою суперечністю та неузгодженістю. Визначено правові підходи до розгляду справ про банкрутство державних підприємств на прикладах практики господарських судів. Зроблені висновки про те, що виключення державних підприємств із переліку суб’єктів банкрутства призводить до нарощування обсягу заборгованості внаслідок застосування штрафних санкцій, нарахування яких було б зупинено у межах справ про банкрутство через введення мораторію. Змістовно законодавство про банкрутство державних підприємств не координується із вимогами ринкового саморегулювання, умовами формування здорового конкурентного середовища та принципами рівності всіх суб’єктів господарювання. Разом із невідповідністю нормам законодавства про банкрутство за суттю, вказані норми є неузгодженими і за формою (процесом), що ускладнює їхнє застосування та впливає на фінансовий стан підприємств і процесуальну діяльність суду. Запропоновано зміни до законодавства про банкрутство державних підприємств.
8
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ, and РОДІОН ПОЛЯКОВ. "Проблеми застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності)." Право України, no. 2020/07 (2020): 147. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-147.
Full textAbstract:
На сучасному етапі процедура банкрутства в Україні регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (КзПБ), який набрав чинності 21 жовтня 2019 р. Це величезний, прогресивний крок у розвитку процедури банкрутства або конкурсного процесу в нашій державі. Водночас практика застосування КзПБ виявила низку описок, колізій і прогалин, які сьогодні доводиться долати правозастосовним органам. Важливу роль при цьому відіграє те, що норми КзПБ розповсюджуються як на провадження у справах про банкрутство, які відкрито після набрання ним чинності, так і до. Одним із ключових питань залишається застосування норм господарського процесуального законодавства при здійсненні процедури банкрутства. Метою статті є висвітлення проблем застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності). Авторами встановлюється наявність колізії в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) щодо справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Наголошується, що при здійсненні судом основного провадження у справі про банкрутство, положення про їх розгляд за правилами загального порядку позовного провадження не застосовується з огляду на специфікупроцедури банкрутства. Аналізується оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. За результатами проведеного дослідження авторами зроблено висновки: у ГПК України містяться посилання на нечинний Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що створює колізії для судів; передбачений у ГПК України для позовного провадження загальний порядок розгляду справи абсолютно не підходить для процедури банк рутства і на практиці взагалі не застосовується судами; статті КзПБ щодо залишення без руху або повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство зовсім не стосуються недоліків самої заяви і не дають можливості застосовувати у цих випадках відповідні норми ГПК України; поширення загальних положень ГПК України без урахування особливостей процедури банкрутства для вирішення спорів майнового характеру у межах справи про банкрутство може заблокувати саму процедуру банкрутства; варто встановити чіткі умови відкриття провадження у справі про банкрутство, поставивши їх у залежність від стійкої неплатоспроможності боржника; скоротити кількість судових рішень, які підлягають апеляційному оскарженню у процедурі банкрутства через процесуальні акти, ухвалені з малозначних та організаційних питань.
9
БУТИРСЬКИЙ, АНДРІЙ. "Класифікація строків у процедурі банкрутства." Право України, no. 2021/04 (2021): 33. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-033.
Full textAbstract:
Процедура банкрутства є необхідним елементом ринкової економіки, який у підсумку забезпечує задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, що відбувається завдяки спеціальному механізму, який функціонує на підставі Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Для отримання зазначених результатів учасникам справи про банкрутство доводиться пройти тривалий шлях: від відкриття провадження у справі до досягнення необхідного результату (отримання коштів кредиторами, затвердження звіту ліквідатора або керуючого санацією тощо). У цьому контексті варто звернути увагу саме на тривалість процедури банкрутства, оскільки грошові кошти мають схильність до знецінення, що зумовлено інфляційними процесами у державі, або подекуди самі кредитори стають боржниками через нескінченно довгу процедуру банкрутства і неможливість отримати свої кошти. Метою статті є розроблення авторської класифікації строків у процедурі банкрутства. В основі справи про банкрутство завжди лежить матеріально-правовий інтерес учасників цієї процедури, задоволення якого здійснюється у межах судових процедур банкрутства, на підставі процесуальних норм КУзПБ і Господарського процесуального кодексу України. За результатами дослідження автор доходить висновку, що зважаючи на комплекс ний характер такої підгалузі господарського права, як банкрутство, у цій процедурі знаходить свій прояв велика кількість строків, що зумовлює необхідність їхньої класифікації за декількома критеріями. Строки у процедурі банкрутства пропонуємо класифікувати за такими критеріями: видом законодавства, яке регламентує такі строки (строки, передбачені загальним законодавством, і строки, передбачені спеціальним законодавством); характером правовідносин, у яких застосовуються строки у процедурі банкрутства (матеріальні, процедурні та процесуальні); залежно від наслідків застосування (загальні строки та присікальні строки у процедурі банкрутства).
10
Попков, П. О. "ЗАСТОСУВАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА В УМОВАХ ОНОВЛЕНОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).12.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження теоретичних підходів до застосування мирової угоди у процедурі банкрутства. Автор розглядає мирову угоду в процедурі банкрутства в умовах оновленого законодавства. Мету зазначеного дослідження досягнуто за допомогою авторського аналізу нормативних актів і звернення до відповідних наукових праць окремих фахівців. Визначено, що мирова угода є одним із засобів запобігання банкрутству боржника, відновлення його платоспроможності, врегулювання майнових розбіжностей із кредиторами. Мирова угода – це оптимальний засіб вирішення спору, з одного боку, спрямований на задоволення інтересів кожної сторони, тобто він захищає приватні інтереси, з іншого – зберігається суб’єкт господарювання, боржник продовжує свою діяльність, тобто мирова угода спрямована на захист публічного інтересу та задоволення інтересів держави. Визначено, що сутність мирової угоди полягає у припиненні провадження у справі про банкрутство шляхом визначення положень, спрямованих на врегулювання обов’язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними засобами. Проаналізовано норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо регулювання укладення мирової угоди та зазначено, що цей закон діє до 21 жовтня 2019 р. Надалі починає діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який не містить норми щодо мирової угоди. Тобто нині можливість укладення мирової угоди залишається на підставі статей Господарського кодексу України і Господарського процесуального кодексу України, що зводить можливість її укладання нанівець через існування особливостей механізму укладання, прописаного у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Положення, які передбачає Кодекс України з процедур банкрутства, у процесі санації не можуть бути аналогом мирової угоди. Доведено, що відсутність положень, спрямованих на укладення мирової угоди, негативно позначаться на правах та інтересах як боржника, так і кредиторів. Пропонується доповнити Кодекс України з процедур банкрутства розділом, який міститиме норми щодо укладення мирової угоди у процесі банкрутства.
Dissertations / Theses on the topic "Банкрутства"
1
Бліннікова, К. Є. "Банкрутство підприємства як економічне явище." Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/7645.
Full text
2
Полозова, Т. В., and І. С. Шульга. "Діагностика банкрутства як фактор забезпечення економічної безпеки підприємства." Thesis, Київський економічний науковий центр, 2015. http://openarchive.nure.ua/handle/document/7175.
Full textAbstract:
Можливість використання різних методів діагностики банкрутства дозволяє отримати комплекс принципово нових даних щодо управління об’єкта, що діагностується, і зробити відповідні висновки щодо його стратегічного розвитку. Практичне використання науково-обґрунтованих підходів до проведення діагностики є одним із головних резервів попередження та запобігання банкрутства в системі забезпечення економічної безпеки підприємства.
3
Стригуль, Лариса Станіславівна, Олена Валентинівна Мелень, and Наталія Миколаївна Побережна. "Особливості визначення підходів до діагностики банкрутства підприємств готельно-ресторанного бізнесу." Thesis, Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39688.
Full text
4
Губар, А. А. "Дискримінантні моделі діагностики банкрутства." Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/59885.
Full textAbstract:
Важливим завданням антикризового фінансового управління є ро
з
робка
надійних методик вияв
лення ознак кризового стану підприєм
с
тва
. Проблема
завчасного прогнозування банкрутства є актуал
ь
ною як для власників
підприємства, так і для інвесторів, які розглядають можл
и
вість
капіталовкл
а
день у підприємство.
5
Михайленко, Дмитро Геннадійович, Дмитрий Геннадьевич Михайленко, Dmytro Hennadiiovych Mykhailenko, and А. В. Товстуха. "Фактори банкрутства підприємств." Thesis, Видавництво СумДУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18921.
Full text
6
Коваль, В. О. "Методики прогнозування банкрутства." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32998.
Full textAbstract:
У практиці розвитку країни із ринковою економікою банкрутство є механізмом регулювання та саморегулювання економіки. Банкрутство - це неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати за товар, роботи та послуги, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32998
7
Скрипник, Маргарита Іванівна, and Олена Олександрівна Григоревська. "Фактори виникнення банкрутства підприємств: аналіз основних причин." Thesis, ЦФЕНД, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/11954.
Full textAbstract:
В умовах нестабільного розвитку економіки України, обумовлених як внутрішніми політичними, соціальними, економічними факторами, проблеми управління підприємствами, що знаходяться в кризових умовах, стають особливо актуальними. Таким чином, питання, пов’язані з встановленням негативних тенденцій розвитку підприємства, прогнозуванням кризових станів та банкрутства, антикризовим управлінням викликають інтерес у багатьох, хто займається проблемами управління фінансово-господарським станом підприємств.In the conditions of the unstable development of the Ukrainian economy, conditioned by internal political, social and economic factors, the problems of managing enterprises in crisis conditions become particularly relevant. Thus, issues related to the establishment of negative trends in enterprise development, prediction of crisis situations and bankruptcy, anti-crisis management are of interest to many who deal with the management of the financial and economic situation of enterprises.
8
Гриценко, О. М. "Удосконалення підходів до антикризового фінансового управління підприємством." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76055.
Full textAbstract:
Мета дослідження – розробка комплексного інструментарію з впровадження системи антикризового управління підприємством та на основі оцінювання імовірності банкрутства підприємства. Об’єкт дослідження. Процеси антикризового управління що ґрунтуються на оцінювання імовірності банкрутства фірми. Предмет дослідження. Фінансові відносини, між державою та економічними суб’єктами що проявляються при антикризовому управлінні. Методи дослідження. Для дослідження технологій оцінювання ймовірності банкрутства використано аналітичні та синтетичні методи. В якості інформаційної бази використано методичні принципи антикризового управління, що містяться в методичній та періодичній літературі. Структура роботи. У першому розділі теоретичні засади антикризового фінансового управління підприємством. У другому розділі проведено теоретико-методичні підходи до оцінювання імовірності банкрутства підприємства. У третьому розділі проведено напрями удосконалення технологій антикризового управління підприємством.
9
Михайленко, Дмитро Геннадійович, Дмитрий Геннадьевич Михайленко, Dmytro Hennadiiovych Mykhailenko, and В. О. Іваній. "Удосконалення поняття банкрутства підприємств." Thesis, Видавництво СумДУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18929.
Full text
10
Павлов, Р. А. "Рання діагностика банкрутства банків." Thesis, Дніпропетровський національний університет, 2008. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51370.
Full textAbstract:
У дисертації досліджено теоретичні основи ранньої діагностики банкрутства банків. Проведено аналіз основних методичних підходів до раннього діагностування банкрутства банків та обґрунтовано доцільність ранньої діагностики потенційного банкрутства банків на основі застосування методу штучних нейронних мереж, який базується на процедурі некерованого навчання, зокрема, карт Кохонена, що самоорганізовуються.
Запропоновано удосконалення механізму ранньої діагностики шляхом впровадження узагальнюючого показника схильності банку до банкрутства на основі побудови кластерної моделі банківської системи України за алгоритмом Кохонена.
The thesis includes researches of theoretical and methodological aspects of bankruptcy functioning and its peculiarities in Ukraine’s banking system. Here was made an analysis of main methods and models for early-term diagnostics of banks’ problematic issues. Also the thesis includes the grounds for expediency of early-term diagnostics for potential banks’ bankruptcy on the basis of artificial neural network (ANN) method use, founded on uncontrolled study procedure and specifically on self-organizing maps (SOM).
Here was proposed a nationally adapted methodological approach of early-term possible banks’ bankruptcy diagnostics by means of self-organizing Kohonen maps at the system of bank supervision by organizational and economical bank’s system antirecessionary regulation gear.
Books on the topic "Банкрутства"
1
Грек, Б. М. Банкрутство. Київ: Прцедент, 2006.
Find full text
2
Кравець, Р. Таблиці судових рішень неоднакового застосування норм права з кредитних, сімейних, страхових та зобов"язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ. Vol. 2. Київ: Юстініан, 2016.
Find full text
3
Правова база з питань банкрутства суб"єктів господарювання. Київ: Атіка, 2000.
Find full text
4
Законодавство України з питань банкрутства суб"єктів господарювання. Київ: Атіка, 2003.
Find full text
5
Законодавство України з питань банкрутства суб"єктів господарювання. Київ: Атіка, 2003.
Find full text
6
Законодавство України з питань банкрутства суб"єктів господарювання. Київ: Атіка, 2003.
Find full text
7
Законодавство про банкрутство. Київ: Юстініан, 2003.
Find full text
8
Законодавство про банкрутство. Київ: Юстініан, 2003.
Find full text
9
Законодавство про банкрутство. Київ: Юстініан, 2003.
Find full textConference papers on the topic "Банкрутства"
1
Легенько, Володимир. "СУЧАСНА СИСТЕМА БАНКРУТСТВА В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА." In ТЕОРЕТИЧНЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ СУЧАСНОЇ НАУКИ. Молодіжна наукова ліга, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/27.11.2020.v6.02.
Full text
2
Гушилик, Антон. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАПОВНЕННЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА." In RICERCHE SCIENTIFICHE E METODI DELLA LORO REALIZZAZIONE: ESPERIENZA MONDIALE E REALTÀ DOMESTICHE. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-14.05.2021.v1.17.
Full text
3
Левшина, Яна. "ПРОЦЕСУАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО В УКРАЇНІ." In LE TENDENZE E MODELLI DI SVILUPPO DELLA RICERСHE SCIENTIFICI. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/13.03.2020.v3.29.
Full text
4
Плигач, Т. О. "Правовий статус сторін (учасників) у справі про банкрутство та неплатоспроможність." In EUROPEAN POTENTIAL FOR THE DEVELOPMENT OF LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT PRACTICE. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-040-7-25.
Full text
5
Гушилик, Антон. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА БОРЖНИКА НА СТАДІЇ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО В УКРАЇНІ." In LE TENDENZE E MODELLI DI SVILUPPO DELLA RICERСHE SCIENTIFICI. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/13.03.2020.v3.20.
Full text