Academic literature on the topic 'Ароматичні сполуки'

Методом хроматографії визначено кількісний та якісний склад карбонових кислот у шротах кедрового (ШКГ) і волоського горіхів (ШВГ). Встановлено, що до ШКГ та ШВГ входить сумарно 36 карбонових кислот. Також до складу ШВГ входить більша кількість дикарбонових та багатоосновних карбонових кислот, а ШКГ в 2.4 рази перевершує ШВГ за вмістом ароматичних кислот та їх похідних. Проведено оцінку харчової цінності жирів горіхових шротів. Встановлено, що жирам ШВГ притаманна більша ступінь ненасиченості порівняно з ШКГ – сумарний вміст МНЖК та ПНЖК у шроті волоського горіху становить 95.79 % загальної кількості жирів, а у шроті кедрового горіху – 80.19 %. За кількістю ПНЖК жири ШКГ та ШВГ майже не відрізняються – їх вміст складає 53,16 та 54.82 % відповідно. Відмічається, що ПНЖК шроту кедрового горіха представлені переважно ліноленовою кислотою (94,6% від всіх ПНЖК), а ПНЖК шроту волоського горіху – лінолевою (57.3 % від всіх ПНЖК). Дослідження співвідношення НЖК : МНЖК : ПНЖК та омега-6 : омега-3 виявили доцільність використання горіхових шротів в технологіях харчових продуктів для збалансування їх жирнокислотного складу. В горіхових шротах встановлено наявність деяких органічних кислот, переважно лимонної, бурштинової, фумарової та яблучної. Відмічається, що ШВГ суттєво перевершує ШКГ за вмістом яблучної та фумарової кислот – у 5.3 та 100 рази відповідно. Для шроту кедрового горіху притаманний вищій вміст лимонної та бурштинової кислот (у 2.9 та 2.2 рази відповідно). Не зважаючи на те, що сумарна кількість органічних кислот не відповідає рекомендованим нормам споживання, застосування ШКГ та ШВГ в харчових технологіях надасть можливості дещо підвищити вміст цих аліментарних речовин у готовій продукції. Встановлено, що до складу ШКГ входить 11,27 мг/100 г ароматичних кислот та їх похідних, а до складу ШВГ – 4.75 мг/100 г відповідно. Однак, порівняно з іншими фенольними сполуками, ароматичним кислотами притаманна менша біологічна активність. Зважаючи на зазначене перспективними є подальші дослідження, щодо встановлення вмісту у ШКГ та ШВГ поліфенолів та полімерних фенольних сполук.

Мета роботи. Здійснити синтез 3-[5-(5,7-диметил-2-оксо-тіазоло[4,5-b]піридин-3-ілметил)-[1,3,4]оксодіазол-2-ілсульфаніл-пропіонової кислоти та її амідів, а також провести первинний скринінг їх антиоксидантної активності. Матеріали і методи. Органічний синтез, 1Н ЯМР-спектроскопія, елементний аналіз, фармакологічний скринінг. Результати й обговорення. Отриманий нами раніше 3-[5-(5,7-диметил-2-оксо-тіазоло[4,5-b]піридин-3-ілметил)-[1,3,4]оксодіазол-2-ілсульфаніл-пропіонітрил піддали гідролізу, що привело до отримання 3-[5-(5,7-диметил-2-оксо-тіазоло[4,5-b]піридин-3-ілметил)-[1,3,4]оксодіазол-2-ілсульфаніл-пропіонової кислоти. Для трансформації за карбоксильною групою зазначеної сполуки одержано відповідний хлорангідрид, який введено у реакції ацилювання ароматичних амінів, що дозволило отримати ряд відповідних пропіонамідів. Для усіх синтезованих сполук проведений первинний скринінг антиоксидантної активності. Висновки. У результаті структурної модифікації 3-[5-(5,7-диметил-2-оксо-тіазоло[4,5-b]піридин-3-ілметил)-[1,3,4]оксодіазол-2-ілсульфаніл-пропіонітрилу, одержано серію нових тіазоло[4,5-b]піридинів. Отримані результати первинного скринінгу антиоксидантної активності синтезованих сполук демонструють потенціал для пошуку антиоксидантних агентів серед тіазоло[4,5-b]піридин-2-онів.

Наведено результати аналізу дифторхлорметанового (фреонового 22) екстракту лаврового листа методом газової хроматографії з мас-спектрометричним (МС) і полуменево-іонізаційним детектуванням (ПІД). Виявлено 93 компоненти, 49 з яких ідентифіковано. Встановлено, що до складу дифторхлорметанового екстракту лаврового листа входять терпени (25.07 %), терпеноїди (40.50 %), жирні кислоти (7.93 %), ароматичні вуглеводні (0.53 %), алкани (0.22 %). Домінуючими сполуками були 1,8-цинеол та камфен.

Вивчено компонентний склад поверхневих ліпідів листя каланхое, що вирощувалися на концентрованих розчинах хлорбензолу, нонілфенолу та 2,4,6-тринітрофенолу. Адаптація рослин до екзогенних чинників відбувається за участю процесів елонгації оксосполук специфічно до структури ксенобіотиків при збільшенні загальної кількості поверхневих ліпідів від їх природи. Для хлорбензолу характерне гальмування біосинтезу та порушення процесу елонгації оксосполук, що призводить до появи коротколанцюгових, більш полярних компонентів. Нонілфенол також гальмує синтез оксосполук, але процес елонгації при цьому значно активується. Для впливу 2,4,6-тринітрофенолу характерне збільшення фракції оксосполук та активації процесу елонгації.

Дана робота присв’ячена дослідженням процесу екстрагування пахучих речовин пряно-ароматичної сировини методом мацерації, з встановленням технологічних параметрів мацерації (гідромодуля 1:5, тривалість процесу 10 діб). Вихід екстрактивних речовин з підвищенням температури зростає, досягаючи максимуму при 40 °С, а потім зменшується. Найбільше значення виходу (15,2 %) встановлено для екстрактів №1 (кмин у поєднанні з чорним перцем) та №2 (барбарис у поєднанні з коріандром). Найвищий вміст за сумою фенольних сполук виділено в ефіроолійному екстракті з плодів кардамону. Розроблено 21 рецептуру м'ясо-рибних напівфабрикатів з різним співвідношенням м'ясної та рибної сировини. До рецептури яких входили: куряче філе, риба хек, мінтай, пікша, сайда у різних співвідношеннях від 10 % до 50 %. За результатами попередніх органолептичних досліджень встановлено, що найбільш оптимальним виявились зразки з використанням курячого філе та філе океанічної риби пікші, сайди у співвідношенні 50:50 % та 60:40 % відповідно. Саме до цих рецептур напівфабрикатів додавали п’ять отриманих ефіроолійних екстрактів з пряно-ароматичної сировини у кількості 2, 3 ,5 та 8 % до рецептури. Найбільшу кількість балів за показниками «смак» і «запах» отримали зразки м'ясо-рибних напівфабрикатів до складу яких входили ефіроолійний екстракт суміші розмарину і чебрецю, доданий у кількості 3% до маси сирого фаршу. В результаті досліджень даних зразків жирно кислотного складу встановлено, що у м'ясо-рибних формованих напівфабрикатах співвідношення м’яса та риби пікші 50:50 % є більш наближене до науково-обгрутнованих норм. Термін зберігання м'ясо-рибних формованих напівфабрикатів складає 8 діб за температури ‒ 4…-6 ̊С.

У статті показано, що особливої популярності останнім часом набувають фермен-товані продукти. Однак у процесі виробництва зрілих вин, сирів, ковбас і багатьох рибних продуктів утворюються біогенні аміни в результаті декарбоксилювання вільних амінокислот під дією ферментних систем мікробного походження при порушенні умов зберігання. Біогенні аміни - це група азотовмісних органічних сполук з аліфатичною (путресцин, кадаверин, спермін, спермидин), ароматичною (тирамін, фенілетиламін) або гетероциклічною (гістамін, триптаміну) структурою. Деякі з них мають велику біологічну активність (гістамін, серотонін, дофамін, тирамін), інші (путресцин і кадаверин) підсилюють токсичну дію гістаміну на організм людини. В окремих випадках, коли вміст гістаміну в десятки разів перевищує гранично допустимий рівень, риба може набувати гострого смаку. Отруєння гістаміном можуть мати летальний результат. Аналіз літературних даних показав, що до причин утворення біогенних амінів відносять: мікробіологічну якість вихідної сировини, умови і терміни зберігання сировини і готової продукції, наявність декарбоксілазно позитивних мікроорганізмів.

Вступ. Об’єктом представленого дослідження є атристамін (2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-он), який вивчають як перспективний антидепресант із церебропротекторними, ноотропними, аналгетичними, антигіпоксичними та актопротекторними властивостями. Обов’язковою умовою подальшого впровадження його як кандидата в ліки є дослідження фармакокінетичних характеристик молекули. Це неможливо здійснити без цілісного розуміння процесів біотрансформації, яким піддається досліджувана сполука в організмі людини. Мета дослідження – провести in silico дослідження можливих шляхів метаболізму перспективного антидепресанта атристаміну за допомогою онлайн-ресурсів, що перебувають у вільному доступі. Методи дослідження. З метою in silico дослідження можливих напрямків біотрансформації атристаміну в організмі людини використовували он-лайн такі веб-сервіси: “Xenosite P450 Metabolism 1.0”; “Xenosite UGT 2.0”; “Way2Drug SOMP” та “Way2Drug RA”. З огляду на те, що структурною особливістю хінолін-4(1Н)-онів є можливість існування прототропної таутомерії в гетероциклі, обчислення проводили для обох теоретично можливих таутомерних форм молекули атристаміну – 2-метил-3-(феніламіноме­тил)-1Н-хінолін-4-ону та 4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну. Результати й обговорення. Наявність вторинної аміногрупи в молекулі 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону і 4-гідроксигрупи в молекулі іншого таутомера (4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну) зумовлює високу ймовірність глюкуронування з утворенням, відповідно, N- та О-глюкуронідів. Для 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону як більш стійкої форми показано, що основними шляхами метаболізму можуть бути ароматичне гідроксилювання, аліфатичне гідроксилювання, окиснювальне дезамінування, N-гідроксилювання та епоксидування. Найбільшої уваги заслуговує напрямок аліфатичного гідроксилювання, оскільки, на відміну від усіх інших шляхів, у результаті цього прогнозується утворення генерації метаболітів з новими фармакологічними властивостями (похідні кінуренової кислоти). Висновок. Результати in silico дослідження можливих шляхів метаболізму атристаміну в організмі людини свідчать на користь того факту, що досліджувана сполука з високою ймовірністю інтенсивно метаболізується з участю ензимних систем цитохрому P450, що обов’язково необхідно врахувати в подальшому при плануванні експериментів in vivo.

Присутні в водоймах арсено-ароматичні сполуки можуть мати як природнє (продукти біометилювання арсенатів та арсенітів, комплекси з гуміновими речовинами тощо), так і антропогенне походження (залишки арсеновмісних харчових добавок, медикаментів, відходи промисловості). Тому дослідженя спрямовані на розробку та випробовування нових видів адсорбентів для деарсенізації є актуальним як в умовах України, так і світу. Одними з найбільш популярних методів очищення від сполук арсену є адсорбція та іонний обмін.

Робота виконана на кафедрі хімії і технології неорганічних речовин Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України
У дисертації наведено результати досліджень з очищення водних середовищ від ароматичних сполук, зокрема бензену і толуену. Встановлено вплив температури, тривалості кавітаційного оброблення та кисню на їх деструкцію. Виявлено ефект кавітаційного ініціювання розкладу ароматичних сполук, зокрема внаслідок змішування кавітаційно обробленої та вихідної стічної вод. Ефективність розкладу бензену підтверджено дослідженнями з використанням гідродинамічного кавітатора. Досліджено кавітаційне окиснення бензену гіпохлоритними водами. Вивчено корозійну агресивність досліджуваних водних середовищ. Розроблену технологію очищення апробовано на реальних стічних водах. Визначено технологічні параметри кавітаційного очищення стічних вод від ароматичних сполук. Виконано узагальнені енергетичні та техніко-економічні розрахунки технологічного процесу.
The thesis presents results of research aimed at establishing an effective method of treatment of aqueous media from aromatic compounds, especially benzene and toluene. The influence of cavitation processing on the treatment of aqueous media has been investigated. In order to identify general patterns of the process and determine the direction of further research, the decomposition of benzene was studied under adiabatic conditions at room temperature. Studies have been carried out on cavitation destruction of benzene under various hydrodynamic conditions: with intensive mechanical stirring, without mechanical stirring, in which oxygen absorption was limited, to confirm the participation of atmospheric oxygen in the decomposition of benzene. It was established by spectrophotometric studies and determination of the amount of chemical oxygen consumption, that under the action of cavitation treatment, benzene is gradually transformed, namely its concentration decreases, not its destruction with accumulation in the reaction medium of the corresponding organic fragments of linear structure. The highest benzene conversion rate was observed at 10.2 W ultrasonic radiation. This is probably due to the fact that in the reaction system under the action of cavitation formed a system of parallel-sequential reactions, in which the rate of destruction of benzene with the participation of water sonolysis products is the highest, compared with processes occurring at other capacities of the ultrasonic emitter. Isothermal studies at different temperatures have been performed to establish the kinetic indices of cavitation degradation of benzene. It was first discovered that at a temperature of 313 K the rate of cavitation oxidation of benzene is much lower than that of 303 and 323 K. The effect detected is due to the formation at the temperature of highly dispersed bubbles - Babston, which are characterized by high resistance to collapse. The effect of the cavitation initiation of the destructive oxidation of aromatic compounds in the presence of an oxygen system was first discovered. It is that the decomposition of aromatic compounds occurs even after cavitation excitation ceases, but only if some energy is introduced into the reaction medium by the ultrasonic radiation. It was found that due to the cavitation initiation of the process, the oxidation rate of benzene is higher, and the energy consumption, respectively, is lower than with the constant excitation of cavitation by ultrasonic radiation.The values of the rate constants of the benzene decomposition process for the reaction initiation mode are approximately 2.2 ... 2.4 times higher than those for the stationary mode. However, the overall speed of the process of destruction of benzene to a concentration equal to the maximum permissible, in the case of cavitation initiation of the process and in the stationary mode of excitation of cavitation, are almost the same. The effectiveness of wastewater treatment from aromatic compounds in the case of mixing cavitation-treated wastewater and output (untreated) wastewater was first revealed. The content of cavitation treated wastewater in the mixture is not more than 10%. The high efficiency of cavitation degradation of benzene has been confirmed by studies performed using a jet-type hydrodynamic cavitator with a drive power of 1.1 kW. It is found that the energy consumption for the transformation of benzene in the hydrodynamic cavitator is less than when using an ultrasonic emitter. The main regularities obtained during the study of the destruction of benzene were confirmed using model solutions containing toluene. Based on a comparative sonochemical analysis of the intensity of development of cavitation fields in water and wastewater simulations, the possibility of oxidation of benzene and toluene, the reaction mechanism in an aqueous-organic medium in the mode of cavitation process initiation, is established. Based on UV spectroscopic studies, the effect of hypochlorite wastewater on the effectiveness of cavitation treatment has been identified. It is established that almost complete destruction of benzene occurs at a molar ratio of benzene: sodium hypochlorite is less than stoichiometric. This indicates a significant role in the oxidation of benzene cavitation phenomena. Using the dependence of the carbon steel corrosion potential on the exposure time in the medium, the corrosiveness of the tested aqueous media relative to the material of the equipment and communications existing in the production was established. The developed energy-saving cavitation technology for wastewater treatment from aromatic compounds was tested. The technological foundations of the process of cavitation wastewater treatment from aromatic compounds are formulated; the technological parameters for the implementation of this process are determined. The generalized energy and technical and economic calculations of energy-saving cavitation technology for wastewater treatment from aromatic compounds have been performed. Based on the results obtained in experimental studies of the decomposition of benzene in cavitation fields generated using both an ultrasonic emitter and a hydrodynamic jet cavitator, as well as analysis of information sources, several variants of technological schemes for conditioning olefin wastewater have been developed.
В диссертации приведены результаты исследований по очистке водных сред от ароматических соединений, в частности бензола и толуола. Установлено влияние температуры, продолжительности кавитационной обработки и кислорода на их деструкцию. Обнаружен эффект кавитационного инициирования разложения ароматических соединений. Эффективность разложения бензола подтверждена исследованиями с использованием гидродинамического кавитатора. Исследовано кавитационное окисления бензола гипохлоритнимы водами. Изучена коррозионная агрессивность испытуемых водных сред. Апробировано технологию очистки на реальных сточных водах. Определены технологические параметры кавитационной очистки сточных вод от ароматических соединений. Выполнены энергетические и технико-экономические расчеты технологического процесса.

Експериментальними та квантово-хімічними методами проведено систематичне вивчення геометричних характеристик аміногруп, що є замісниками в ароматичному циклі, та факторів, що на них впливають. Прецизійні рентгеноструктурні дослідження 3,4-діаміно-1,2,4-триазолу і його 5-метилильної похідної та аналіз розподілу електронної густини за даними квантової хімії показали, що геометричні характеристики аміногруп залежать від природи атома, з яким аміногрупа зв'язана, від ступеня спряження неподіленої електронної пари Нітрогену з π-системою ароматичного циклу, та від впливу полярного середовища, що підсилює спряження. Посилення спряження аміногрупи з ароматичною системою приводить до ослаблення її акцепторних властивостей у водневому зв'язуванні. При детальному аналізі характеристик водневих зв'язків в модельній системі піридин-вода було охарактеризовано новий вид водневого зв'язку змішаного типу X-H...N'/X-H...π', в якому одночасно і неподілена електронна пара Нітрогену і π-система циклу є акцептором протонів. Для модельних молекул моно- та діамінобензенів було виявлено, що роль водневих зв'язків N-H…N' у формуванні кристалічної структури залежить від кількості і взаємного розташування аміногруп в циклі (орто, мета або пара). Найбільшу роль водневий зв'язок N-H…N' має в кристалі орто-діамінобензена, утворюючи будівельний блок кристалічної упаковки і базовий структурний мотив. В кристалах мета-діамінобензена вплив N-H…N' водневого зв'язку на формування упаковки порівняний з впливом водневого зв'язку N-H…π'. Наявність тільки однієї аміногрупи або двох аміногруп в максимально віддалених положеннях обумовлює дуже незначну роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів. В кристалах нітрозаміщених похідних діамінобензенів було виявлено, що пара- або орто-положення аміногрупи відносно нітрогрупи зумовлює значне зменшення акцепторних властивостей аміногрупи внаслідок пуш-пульного ефекту або внутрішньомолекулярного водневого зв'язування. При цьому роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів стає зовсім незначною. Аналіз міжмолекулярних взаємодій показав, що саме слабкі водневі зв'язки X-H...N', за участю аміногрупи як акцептора протонів, впливають на утворення поліморфних модифікацій діамінотриазолу, аніліну та орто-діамінобензолу.