Academic literature on the topic 'Адаптаційні тренінги'

У статті розкрито особливості саморегуляції психічної стійкості військових керівників на етапі їх адаптації. Автор зазначає, що для підвищення ефективності саморегуляції психічної стійкості керівників на етапі їхньої професійної адаптації важливо індивідуальне становлення керівника підкріплювати різними методами сприяння у подоланні адаптаційних утруднень.До концептуальної структури повинні ввійти: обмеження поняття, наявність особливої форми реакції як пошуку оптимального реагування і необхідність виявлення мети і структури адаптаційного процесу. Адаптація як процес має на увазі динаміку перетворення зв’язків. Коли адаптація розглядається як стан, то йдеться про проміжний або кінцевий результат такого перетворення та його відповідність завданням, наявність яких вимагає відповідних перебудов. Як позитивні передумови в адаптантів виявлено такі привабливі ознаки, як упорядкованість, методичність і самостійність дій, а також потреба у співчутті та розумінні, самоповазі і повазі з боку значущих оточуючих. Ефективними засобами групової роботи зарекомендували себе соціально-психологічні тренінги.

Досліджено вміст маркерів оксидаційного стресу та активність ферментів антиоксидантного захисту у крові, плазмі та суспензії еритроцитів коней української верхової породи, які використовуються у класичних видах кінного спорту. Встановлено достовірні зміни інтенсивності перекисного окиснення ліпідів еритроцитів та вмісту похідних оксидаційної модифікації білків плазми, а також активності ферментів антиоксидантного захисту крові спортивних коней у динаміці тренувань. Виявлено істотне зниження вмісту малонового діальдегіду у суспензії еритроцитів і продуктів окиснювальної модифікації білків плазми коней після фізичних навантажень, що свідчить про розвиток ефективних адаптаційних реакцій. У динаміці тренінгу спостерігалось також істотне підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази та глутатіонредуктази). Кореляційний аналіз залежності між маркерами оксидаційного стресу та системи антиоксидантного захисту виявив важливу роль ферментів глутатіонової ланки, які попереджують розвиток пероксидації ліпідів і білків під час фізичних навантажень у коней української верхової породи. Таким чином, рівень маркерів оксидаційного стресу та активність ферментів антиоксидантного захисту у спортивних коней можуть бути інформативними показниками для оцінки рівня тренованості коней спортивного напряму працездатності.

У статті обґрунтовуються психологічні інструменти проведення реабілітаційних заходів із ветеранами бойових дій. Зазначається, що на сьогодні пропонується великий вибір технік і методик психотерапевтичної і психологічної допомоги комбатантам, що використовують такі методи корекції посттравматичних станів як метод раціональної психокорекції, психологічний дебрифінг, методи психічної саморегуляції, методи особистісно-орієнтованої психокорекції. Але лише заходами психологічного дослідження, психологічного консультування і психокорекції складну проблему бойової психічної травми не вирішити. Адже у патогенезі психогенних травм домінуючою є проблема перенапруження і перебудови нейрогуморальних механізмів забезпечення адаптаційних процесів зі зміною біохімічного складу речовин головного мозку, у першу чергу, релізінг-факторів і нейропептидів, а також формування стійких патологічних змін у структурній організації функціональних систем забезпечення життєдіяльності організму. У поранених і хворих клінічна картина загострюється ще й специфічними для нозологічнихформ со матопсихічними проявами. У цій ситуації, окрім психологічних бесід, потрібно активно застосовувати методи фармакокорекції психотропними ліками, адаптогенами, біостимуляторами, фізіотерапевтичні та психотерапевтичнімет оди. Доцільно інтенсивно застосовувати заходи і методи комплексної психофізіологічної реабілітації з усіма її формами: превентивною, клінічною, функціональною, психологічною. і заходами – психодіагностика, фармакокорекція, психотерапія, психокорекція, фізіотерапія, тренінги, аутотренінги. Групова психотерапія у межах соціально-психологічної реабілітації може розглядатися як один з основних методів надання психологічної допомоги особам, що перенесли психотравмуючий стрес на війні. У процесі соціально-психологічної реабілітації, можливо, саме робота з розвитку емоційної сфери ветеранів бойових дій допоможе їм виявити інтерес до себе як до творців власного життя, здатних отримувати від нього моральне задоволення.

Мета статті – визначити соціально-психологічні особливості професійної реадаптації особистості в сучасному соціумі (на прикладі безробітних, що належать до внутрішньо переміщених осіб). Методи. У дослідженні використано комплекс емпіричних (спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесіди. метод експертних оцінок, вивчення документації громадських і волонтерських організацій) і теоретичних (аналіз наукових публікацій, програм підтримки внутрішньо переміщених осіб, порівняння отриманих даних і наукових поглядів, узагальнення й систематизація результатів) методів. Результати. З’ясовано, що безробітні, що належать до категорії внутрішньо переміщених осіб, переживають низку кризових станів, зумовлених зовнішніми і внутрішніми чинниками, відчувають труднощі під час адаптації до нових соціально-економічних умов, їм притаманна пасивно-очікувальна позиція. Обґрунтовано необхідність надання внутрішньо переміщеним особам психотерапевтичної допомоги та професійних консультацій фахівців-психологів для подолання кризових життєвих ситуацій. Визначено, що професійна реадаптація є показником успішності державної кадрової політики, а відповідно, і каталізатором процесів відбору, підготовки, перепідготовки і працевлаштування кадрів. Виявлено, що на психологічну підтримку внутрішньо переміщених осіб спрямовано низку державних, регіональних і обласних програм, а також соціально-психологічних досліджень. Зазначена проблема перебувала в центрі уваги низки волонтерських організацій, діяльність яких характеризувалася відсутністю комплексного системного підходу й браком компетентних фахівців. Висновки. Професійна реадаптація – це поступове пристосування особистості, що вже має досвід професійної діяльності, до її нових умов, при якому відбувається перебудова потребово-мотиваційної сфери особистості. Показником ефективної професійної реадаптації є гармонійні відносини між адаптаційним потенціалом особистості й новими умовами професійної діяльності. Доведено ефективність таких форм і методів психологічної підтримки, як спеціальні тренінги, ігрові технології, метою яких є подолання депресивних станів особистості, посилення її впевненості в собі, стимулювання особистісного і професійного розвитку.

The article analyzes the possibilities of adaptation training as a means of developing the self-efficacy of first-year students. Theoretical and organizational principles of training are substantiated, the content of its separate stages is described, indicators of self-efficiency of students before and after training are compared. The training is based on the analysis of real life situations, specific organization of group work and feedback. The self-efficacy of first-year students develops at three stages of adaptation training: actualization of professional goals, reflection of adaptive resources, value-motivational support of self-efficacy. After getting acquainted and announcing the purpose of the training, students diagnose their own self-efficacy using the author's method "Student Self-Efficacy Profile". The main content of the first stage is the actualization of distant and close professional goals. The second stage of training - reflection on adaptive resources - is the main one. Аbilities can be considered the most relevant adaptation resources. An important property of abilities is the ability to develop. Students need to pay special attention to this. Arguments are sought in their personal value experience. This stage of training is aimed at reflecting their own professional abilities and forming a value attitude towards them. It is important that each trainee realizes that his or her personal set of professional abilities is sufficient to begin the process of professionalization and characterizes him or her individuality. The third stage of training is aimed at developing self-efficacy based on updated adaptation resources. We assume that the motivation for professionalization is provided by two groups of psychological indicators. On the one hand, it is based on personal values (abilities, standards of activity), and on the other - professional goals. Re-diagnosing self-efficacy completes the training. The results of the training show an increase in self-efficacy indicators on scales: goals and motives, abilities, reflection, resistance to failures, self-development.

Мета роботи. Стаття присвячена вивченню особливостей емоційної сфери медичних працівників. Зміни в емоційній сфері медиків пов’язані з емоційними та етичними перевантаженнями в професійній діяльності. У медичній освіті необхідно акцентувати увагу на тренінгу адаптаційних можливостей емоційної сфери.Основна частина. У статті окреслена проблематика пов’язана з факторами ризику, сильною емоційною напругою, відсутністю достатніх умов для відновлення сил, недостатністю психологічного супроводу у практиці системи охорони здоров’я, що несприятливо впливають на медичних працівників. Однією з найважливіших якостей медичного працівника є емоційна стійкість. Ключовим виявом емоційного стану особистості є настрій. Емоційне відчуття або настрій – це своєрідний акумулятор всієї інформації, яка сприймається і переробляється індивідом за відповідний час. Внаслідок цього настрій стає тривалим емоційним станом, що створюється зовнішніми впливами на особистість залежно від її індивідуальних особливостей і темпераменту. Нестабільність настрою медичного працівника, як правило, пов’язана не лише безпосередньо з тією або іншою конкретною медичною ситуацією, а й з комплексом найрізноманітніших вражень від зовнішніх чинників, роздумів і переживань. На настрій будь-якої особистості впливають ті чи інші життєві турботи, занепокоєння, викликані певними надзвичайними обставинами, ображене самолюбство, докори сумління. Будь-яка з цих емоцій або їхнє поєднання можуть бути помітні пацієнтам і заважати нормальній діяльності фахівця. І якщо медичний працівник не в змозі подолати такий настрій, то це може спричинити прий­няття неправильного рішення, здійснення хибних медичних дій, створення напружених відносин iз пацієнтами.Висновки. Виникла необхідність сформувати у майбутніх медичних працівників готовність до емоційного співпереживання і співчуття стосовно проблем у сфері здоров’я пацієнтів. Розглянуто основні характеристики і встановлено чинники, які зумовлюють порушення емоційної сфери у медичних працівників. Вивчення емоційної сфери – важливе теоретичне і практичне завдання, що вимагає поглибленого дослідження, зорієнтованого на практику, що потребує подальшої розробки.

Статтю присвячено аксіопсихологічному обґрунтуванню застосування короткочасної поетичної психотерапії з використанням творів морально-етичного й екзистенційно-духовного спрямування. Мета дослідження: описово-феноменологічне й експериментально-статистичне доведення ефективності терапії поезією в короткочасній перспективі. Завдання дослідження полягали в обґрунтуванні доцільності використання поезії в якості засобу гармонізації поточних психічних станів і фасилітації пролонгованих процесів духовної трансформації особистості; презентуванні аксіопсихологічного (суб’єктно-ціннісного) формату організації та змістового наповнення поезіотерапії; експериментальній і статистичній верифікації ефективності застосованого формату поетичної терапії. Методи дослідження: шкала ситуативної тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна, методика діагностики психічних станів Г. Айзенка, опитувальник якості життя Р. Еліота; описово-статистичні методи, кореляційний аналіз. Формувальний експеримент проводився у формі поетичного вечора-тренінгу. Експериментальну вибірку склали 18 дорослих представників середнього класу.В результаті дослідження було обґрунтовано, що в процесі поезіотерапії відбувається гармонізація поточних психічних станів і фасилітація духовної трансформації особистості згідно з аксіопсихологічним форматом відбору і презентації авторських текстів, що визначається принципом інтегральної суб’єктності, за яким функціонально-динамічні зрушення у смислових переживаннях реципієнтів поезії простежуються на організмічному, психосоматичному (відносний суб’єкт); індивідуальному, адаптаційно-діяльнісному (моносуб’єкт); інтеракційному, морально-комунікативному (полісуб’єкт); автентичному культуротворчому (метасуб’єкт); універсальному, трансцендентному (абсолютний суб’єкт) рівнях. Доведено, що духовно-трансформаційний потенціал поезії визначається інтенсивністю і гостротою втілених у ній моральних дилем і в ближній часовій перспективі виявляється в динаміці психоемоційних станів, поданих на різних рівнях суб’єктності реципієнта поезії.Висновки. Встановлено загальну тенденцію до зростання внутрішньої інтегрованості (гармонізації) психічних станів, що є предиктором зрілої життєвої позиції, сили Я, здатності до самостійного, автентичного смислопокладання особистості. Водночас відбувається позитивна переоцінка реципієнтами поезії якості свого життя, що супроводжується більшим самоприйняттям і асертивністю. Література Акофф, Р., Эмери, Ф.О. (1974). О целеустремленных системах. И.А. Ушаков (Ред.). Москва : Советское радио. Гуляс, І.А. (2020). Аксіопсихологічне проєктування життєвих досягнень особистості. (Монографія). Київ : «Видавництво Людмила». Заіка, В.М. (2006). Особливості трансформації особистості людини в ході вирішення життєвої кризи. Методичні матеріали. Полтава. Карпенко, З.С. (1998). Аксіопсихологія особистості. Київ : ТОВ «Міжнар. фін. агенція». Карпенко, З.С. (2010). Наративний простір терапії поезією: суб’єктно-ціннісний підхід. Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць, 10, 177–180. Карпова, Н.Л., Лейтес, Н.С. (2014). Библиопсихология и библиотерапия в образовании, воспитании и коррекция. Н.Л. Карпова (Ред.), Библиопсихология. Библиопедагогика. Библиотерапия (с.175–180). Москва : Русская школьная библиотечная ассоциация. Маклаков, А.Г. (2001). Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях. Психологический журнал, 22(1), 16–24. Максименко, С.Д., Кузікова, С.Б., & Зливков, В.Л. (Ред.). (2017). Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психологічна теорія і практика. (Монографія). Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка. Мелик-Пашаев, А.А. (2014). Искусство и здоровье. Н.Л. Карпова (Ред.), Библиопсихология. Библиопедагогика. Библиотерапия (с. 255–262). Москва : Русская школьная библиотечная ассоциация. Онищенко, В.М. (2020). Трансформація особистості в процесі подолання життєвих криз. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України., 1(56), 118–124. Рубакин, Н.А. (1977). Психология читателя и книги. Краткое введение в библиологическую психологию. Москва : Книга. Эльконин, Д.Б. (2001). Психология развития. Москва : Издательский Центр Академия. Allen John D., Carter Karen, & Pearson Mark. (2019). Frangible Emotion Becomes Tangible Expression: Poetry as Therapy with Adolescents. Australian Counselling Research Journal, 13(1), 14–19. Retrieved from https://www.acrjournal.com.au Daboui, P., Janbabai, G., & Siavash, M. (2018). Hope and mood improvement in women with breast cancer using group poetry therapy: A questionnaire-based before-after study. Journal of Poetry Therapy, 31(3), 165–172. doi: 10.1080/08893675.2018.1467822 Hynes, A., & Hynes-Berry, M. (2011). Biblio/poetry therapy: The interactive process: Ahandbook. Saint Cloud, MI : North Star Press. Leedy, J.J., & Reiter, S. (2016). Poetry therapy. International Psychotherapy Institute. Retrieved from https://freepsychotherapybooks.org/product/907-Poetry_Therapy. Mazza, N. (2016). Poetry therapy: Theory and practice (2nd ed.). London: Routledge. Retrieved from https://www.taylorfrancis. com/books/9781317606994 Muto, Takashi, Hayes Steven, C., & Jeffcoat, Tami. (2011). The Effectiveness of Acceptance and Commitment Therapy Bibliotherapy for Enhancing the Psychological Health of Japanese College Students Living Abroad. Behavior Therapy, 42(2), 323–335. Retrieved from https://doi.org/10.1016/j.beth.2010.08.009 Xerri, D., & Xerri Agius, S. (2015). Galvanising empathy through poetry. English Journal, 104(4),71–76. https://www.danielxerri.com/uploads/4/5/3/0/4530212/xerri_xerri_agius_2015.pdf

Сироїд, К. О. Соціально-психологічна корекція адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку : магістерська робота : 23 Соціальна робота / К. О. Сироїд ; керівник роботи Філіпович В. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціально-психологічної допомоги населенню. – Чернігів, 2019. – 80 с.
Випускна кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей соціально-психологічної корекції адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку. У теоретичній частині представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми психокорекції адаптаційних розладів у дітей та соціально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку з розладами адаптації, а також представлено характеристику основних адаптаційних розладів. У практичній частині досліджено особливості розладів адаптації у дітей дошкільного віку і системоутворюючі соціально-психологічні чинники адаптаційних розладів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що було розроблено програму психологічної корекції відповідно до різновиду адаптаційного розладу дитини з визначенням основних складових її ефективної реалізації.

Азаренкова А. В. Педагогічні умови адаптації першокурсників-акторів до особливостей освітнього процесу в закладі вищої освіти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 "Освітні, педагогічні науки" / наук. керівник Г. В. Локарєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 87 с.
UA: Робота викладена на 87 сторінках друкованого тексту, містить 3 рисунка. Перелік посилань включає 54 джерела. Об’єкт дослідження: професійна підготовки майбутніх акторів. Не дивлячись на значну кількість наукових праць щодо проблем адаптації особистості до навколишнього середовища дослідження особливостей адаптаційного періоду студентів вищих навчальних закладів потребує подальшого ґрунтовного вивчення. В роботі теоретично проаналізовано особливості адаптації першокурсників-акторів до особливостей освітнього процесу в закладі вищої освіти; обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови адаптації першокурсників-акторів до особливостей освітнього процесу в закладі вищої освіти. Наукова новизна полягає в наступних положеннях: виокремлено групи проблем і труднощів соціальної, соціально-психологічної та психологічної адаптації студентів до навчання у ЗВО; систематизовано основні чинники та умови успішної адаптації першокурсників до навчання у ЗВО; розроблено педагогічні умови адаптації першокурсників-акторів до особливостей освітнього процесу у ЗВО.
EN: The work is presented on 87 pages of printed text, contains 3 figures. The list of references includes 54 sources. The object of the study: professional training of future actors. Despite the considerable amount of scientific work on the problems of adaptation of personality to the environment, the study of the features of the adaptation period of students of higher education requires further thorough study. The peculiarities of adaptation of freshman actors to the features of the educational process in higher education are theoretically analyzed in the work; pedagogical conditions for the adaptation of first-year actors to the features of the educational process in the institution of higher education are substantiated and experimentally tested. The scientific novelty consists in the following provisions: the groups of problems and difficulties of social, socio-psychological and psychological adaptation of students to studying in ZVO are distinguished; systematic main factors and conditions for successful adaptation of freshmen to study in HSE; pedagogical conditions for the adaptation of freshmen-actors to the peculiarities of the educational process in ZVO are developed.