Academic literature on the topic 'Абстрактний синтез'

Стаття присвячена розгляду особливостей синтезу мовлення штучним інтелектом (ШІ) в аспекті лінгвальних відмінностей від природної генерації мовлення людиною. Вибір теми дослідження мотивовано розвитком комп’ютерних технологій і сучасної прикладної лінгвістики, які пов’язані з генерацією мовлення людини, а саме: обробці текстів природною мовою, ПМ (Natural Language Processing, NLP) і галузі робототехніки, яка є втіленим ШІ (embodied AI). Основна мета дослідження полягає у спробі встановлення формальних комунікативних відмінностей між генерацією машинного і природного мовлення на прикладі англомовного діалогу моделі людина-робот (Л-Р). Попри величезний теоретичний і практичний внесок лінгвістів і фахівців галузі комп’ютерних технологій щодо генерації машинної мови (Джозеф Вайценбаум, Роджер Шенк, Уїльям Аарон Вудс, Террі Виноград, Н. Хомський), багато аспектів залишаються не вирішеними. До них відносяться питання морфологічної омонімії (Morphological Disambiguation) англійської мови, обмеження граматики залежностей у розпізнаванні й синтезі складних синтаксичних структур (складносурядні та складнопідрядні речення), обмеження когнітивної системи сучасних роботів розпізнавати абстрактні поняття й категоризувати так звані «для цього випадку» (ad-hoc) поняття, що створює людина залежно від життєвої ситуації, розуміти метафоричні висловлювання як одне з найважливіших лінгвістичних явищ, що відображає наше мислення. У більш широкому сенсі головною проблемою залишається створення роботів, які здатні передбачувати соціальну поведінку людини, розуміти її фізичний та емоційний стан завдяки синхронній системі «людина-робот» (на противагу лише фізичній симуляції поведінки машинами). Наукова новизна статті полягає в з’ясуванні лінгво-гносеологічних відмінностей між природним і машинним мовленням. У результаті проведеної роботи конкретизовано поняття «штучний інтелект», розглянуто основні етапи синтезу машинного мовлення, відокремлені базові відмінності генерування штучного та природного англомовного діалогу.

Актуальность исследования определяется онтологической вариативностью, различием способов познания, что представляет разные картины мира. Данная мозаика миропонимания обуславливает проблему обретения целостности как системы единого неразделенного знания. Механизм дополненной реальности, перцептуального и концептуального видов пространства-времени в сказках представляет наибольший исследовательский интерес и эвристический потенциал. Субъективное восприятие мира в пространстве-времени может быть осознано посредством способов моделирования географической, хронологической составляющих, характерных для концептуального пространства-времени. Целью исследования является актуализация целостности (формы родственности) генезиса социальных норм в архаических формах синкретического мышления (русских сказках). В статье ставится задача рассмотреть идею родства как формы социального предназначения русской сказки. Методы. Авторы опирались на абстрактно-логический, феноменологический подходы, методы анализа, синтеза, типологизации. Результаты. В контексте воплощения идеи родства социальное предназначение русских сказок вариативно. Смысл сказок раскрывается различными способами: целостностью – синтезом образно-символической архаической природы сознания в художественном пространстве-времени сказки; созданием поэтических форм в контексте единства перцептуального, концептуального и реального пространства-времени. С точки зрения семантики пространства-времени социальное предназначение определено императивами, универсалиями знакового (символьного) осмысления мира посредством трактовки сказки как системы символов. Социальные постулаты архаики воплощены в коллективных образах единого, целого, являют результат воплощенной в сказках гармонии внутреннего и внешнего миров (реального и субстанционального).

Актуальность исследования определяется онтологической вариативностью, различием способов познания, что представляет разные картины мира. Данная мозаика миропонимания обуславливает проблему обретения целостности как системы единого неразделенного знания. Механизм дополненной реальности, перцептуального и концептуального видов пространства-времени в сказках представляет наибольший исследовательский интерес и эвристический потенциал. Субъективное восприятие мира в пространстве-времени может быть осознано посредством способов моделирования географической, хронологической составляющих, характерных для концептуального пространства-времени. Целью исследования является актуализация целостности (формы родственности) генезиса социальных норм в архаических формах синкретического мышления (русских сказках). В статье ставится задача рассмотреть идею родства как формы социального предназначения русской сказки. Методы. Авторы опирались на абстрактно-логический, феноменологический подходы, методы анализа, синтеза, типологизации. Результаты. В контексте воплощения идеи родства социальное предназначение русских сказок вариативно. Смысл сказок раскрывается различными способами: целостностью – синтезом образно-символической архаической природы сознания в художественном пространстве-времени сказки; созданием поэтических форм в контексте единства перцептуального, концептуального и реального пространства-времени. С точки зрения семантики пространства-времени социальное предназначение определено императивами, универсалиями знакового (символьного) осмысления мира посредством трактовки сказки как системы символов. Социальные постулаты архаики воплощены в коллективных образах единого, целого, являют результат воплощенной в сказках гармонии внутреннего и внешнего миров (реального и субстанционального).

В этой работе хочу рассказать о малоизвестных картинах заслуженного художника России Юрия Спиридонова, на которые оказали большое влияние его детские и юношеские годы становления как художника. Эти полотна написаны в период исканий, в манере современного модерна и абстракционизма. Юрий Спиридонов родился среди долган в семье оленевода, затерявшемся в бескрайних просторах Сибири поселке Косистый (залив Кожевникова), расположенном на берегу Северного Ледовитого океана на территории Анабарского района Якутской АССР. После окончания учебы он поступил в ЛГПИ им. А.И. Герцена в г. Ленинграде. В настоящее время живет в Якутске и находится на пике своего творческого пути. В творческих поисках Юрий Спиридонов часто обращается к фольклору и народной философии используя синтез традиций реализма и абстракции в своих произведениях. В этих произведениях показаны общность мировоззренческой философии, поэтики фольклора не только сибирских, но и многих евроазиатских народов. Используя метод «лоскутного одеяла» в абстрактных образах «Мирового дерева», понятный народным массам почти по всей Евразии, он воссоздал мотивы древней Сибири, обитатели которых переселились через Берингов пролив в Северную Америку.

У статті представлений аналіз сучасного стану позашкільної освіти дітей з обмеженими можливостями, зокрема дітей із порушеннями зору, залучення громадських організацій до процесу неформальної освіті дітей з вадами зору (на прикладі діяльності місії «Служіння незрячим»), окреслено ключові умови ефективної співпраці громадських об’єднань із закладами позашкільної та спеціальної освіти, визначені перспективи подальшої спільної діяльності закладів спеціальної середньої освіти, закладів позашкільної освіти із громадським сектором для ефективної організації дозвілля дітей з порушенням зору. У статті використані такі методи наукового теоретичного дослідження, як діалектичні методи пізнання, абстрактно-логічний, методи аналізу й синтезу, системний та монографічний. До перспектив подальших наукових досліджень віднесені питання розробки критеріїв рівня готовності громадської організації до організації позашкільної діяльності для дітей із порушенням зору; шляхи залучення громадського сектору до оновлення освітніх стандартів позашкільної освіти дітей з вадами зору; розроблення та впровадження новітніх ефективних методів комплексного розвитку з метою реалізації єдиної політики для соціалізації дітей з обмеженими можливостями.

Разработан подход к исследованию инновационной деятельности и ее оценке в количественных и качественных показателях, проведен анализ на основе статистических показателей и метода экспертных оценок на примере малого и среднего бизнеса. Результаты исследований инновационной деятельности по правовым, финансовым, кадровым вопросам, несмотря на ее специфику, позволяют выявить незначительные связи регионального бизнеса с инновационной деятельностью, оценить невысокую инновационную активность большинства предприятий малого и среднего бизнеса. Это дает возможность внести корректировки в инновационную деятельность предприятий, особенно в части интеграционной деятельности с региональной администрацией по инновационному развитию региона.Цель – представление инновационной деятельности и ее составляющих в количественных и качественных показателях, что позволяет информативно охарактеризовать их в российской практике в целом и в малом и среднем бизнесе на региональном примере.Метод или методология проведения работы: общенаучные (абстрактно-логические, анализа и синтеза), монографический, экономико-математические методы, статистические методы (группировки), а также метод экспертных оценок.Результаты: получены количественные и качественные параметры, характеризующие актуальные аспекты инновационной деятельности в Российской Федерации.Область применения результатов: полученные результаты целесообразно применять органам управления региональной администрации и экономическим субъектам, осуществляющим инновационную деятельность.

У статті досліджено питання впровадження освітньої реформи в умовах децентралізації та реформування адміністративно –територіального устрою в Україні. Дана оцінка тенденцій розвитку освіти та процесам секторальної децентралізації у сфері освіти, виокремлено сучасні проблеми, які постали в управлінні освітньою галуззю після завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи в Україні, визначено роль місцевих органів управління освітою в умовах децентралізації. У статті окреслено напрями та шляхи вирішення проблем у подальшому розвитку галузей освіти, як впливого чинника сталого розвитку територій. Мета. Дослідити основні тенденції розвитку освіти в умовах її реформування та децентралізації, запропонувати шляхи вирішення сучасних проблем, що сформувалися в освітніх галузях. Методика. У процесі дослідження використано емпірично- теоретичний метод, заснований на аналізі статистичних даних, синтезі соціально-економічного стану територіального розвитку та розвитку громад, структурний метод; порівняльного аналізу; абстрактно-логічного узагальнення. Наукова новизна. Дослідження та отримані наукові результати присвячені новітнім тенденціям розвитку освітніх галузей в умовах впровадження в України наступного етапу адміністративно-територіальної реформи. Результати. Запропоновані у досліджені рекомендації можуть бути використані органами держаної та місцевої влади.

Дослідження показало, що для успішного розвитку туристичної індустрії та готельного бізнесу в Україні необхідний приплив інвестицій, як вітчизняних, так і іноземних, насамперед для розвитку інфраструктури мережі готелів туристичного класу і, зокрема, малих готелів, а також як мотелі, розташовані на дорогах державного значення, які б забезпечували комфортні умови проживання за низькими цінами. Фінансування будівництва об'єктів розміщення туристів має здійснюватися насамперед за рахунок залучення позабюджетних джерел. Обсяг інвестицій, необхідних для цього, можна розрахувати, виходячи з потреб окремих регіонів у сучасному розміщенні та відповідній туристичній інфраструктурі (дороги, інженерні мережі тощо). У статті доведено, що необхідним у повоєнний час в Україні є удосконалення чинного законодавства в частині розвитку туризму, включаючи внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів у сфері оподаткування, природокористування, екології та захисту прав споживачів. Теоретико-методологічна основа дослідження включає абстрактно-логічний метод, методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу та систематизації, використані для обґрунтування підходів до державної підтримки індустрії туризму та гостинності в контексті цифровізації, що відображають державну підтримку. індустрії туризму та гостинності.

У статті зазначено, що проблема формування мовно-мовленнєвої компетентності в учнів початкових класів є нині актуальною в контексті вимог Нової української школи, переходу від знаннєвої освітньої парадигми до компетентнісної. У публікації висвітлено поняття мови й мовлення на основі аналізу лексикографічних праць, психологічних та лінгводидактичних джерел. Описано зовнішню усну, зовнішню письмову та внутрішню форми мовлення. У науково-методичній розвідці визначено основні психологічні процеси, які важливо враховувати під час формування мовно-мовленнєвої компетентності учнів початкової школи. Це увага, уява, мислення, пам’ять, сприймання й розуміння, властивості психіки (емоції, почуття), а також мовне чуття особистості, її досвід комунікації у реальному та віртуальному просторі. Уточнено зміст поняття «мовне чуття» як уміння користуватися мовними засобами відповідно до комунікативної ситуації на основі відчуттів, інтуїції. Окреслено види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна, та види мислення: за ступенем новизни й оригінальності (репродуктивне (відтворювальне) і продуктивне (творче), за способом і формою діяльності (наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне (абстрактне). У процесі роботи над науковою розвідкою використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез психологічної, педагогічної, лінгвістичної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; аналіз нормативних документів Нової української школи, теоретичне осмислення, систематизація й узагальнення наукових здобутків у галузі лінгводидактики навчання мовно-літературної освітньої галузі НУШ; емпіричні: педагогічне безпосереднє й опосередковане спостереження за освітнім процесом під час вивчення мовно-літературної освітньої галузі в Новій українській школі; бесіди з учителями й учнями.

Одним з ключових питань синтезу систем автоматичного регулювання є розробка адекватних математичних моделей об'єктів керування. Розробка моделей фізичних систем - це дуже складна і трудомістка робота, яка займає від 80 до 90 % зусиль, необхідних для аналізу і синтезу систем керування, і включає такі етапи: визначення параметрів процесу, які впливають на об'єкт керування; визначення зв'язків між параметрами; складання матеріальних та енергетичних балансів об'єктів керування; лінеаризація цих балансів; одержання диференціального рівняння. Результатом моделювання майже всіх технологічних об'єктів є складне диференціальне рівняння великого порядку, яке надалі використовується для розрахунку систем автоматичного регулювання. Під математичною моделлю зазвичай розуміють сукупність співвідношень (рівнянь, логічних умов, операторів тощо), що визначають характеристики станів об'єкту моделювання. Сучасні наука й технологія як об'єкти дослідження розглядають матеріальні об'єкти навколишнього світу та їхні фізико-хімічні перетворення. Практична реалізація цих досліджень від лабораторних установок до промислових виробництв використовує моделювання як процес пізнання, а також для оптимальної організації, функціонування й керування виробництвом. Сучасним технологіям притаманна висока складність, яка виявляється у великій кількості й різноманітті параметрів, що визначають хід процесів, внутрішніх зв'язків між параметрами, у їхньому взаємному впливі, причому зміна одного параметра може викликати нелінійну зміну інших параметрів. Ця складність підсилюється при виникненні множинних зворотних зв'язків між параметрами, а також неконтрольованими збуреннями, випадковим чином розподіленими в часі. Інформаційний потенціал, генерований технологічними процесами, надзвичайно великий. При обмежених можливостях його сприйняття необхідно зменшувати цей потенціал, що остаточно призведе до скорочення альтернатив під час прийнятті керуючих рішень. Це досягається пізнанням процесу через моделі - спрощені системи, які відображають окремі, обмежені в потрібному напрямку, сторони процесу, що розглядається. Існує багато способів одержання моделей технологічних процесів. Кожен спосіб дає можливість побудувати модель, адекватну процесу в певному сенсі, що залежить від обраного критерію. Це означає, що існує деяка абстрактна відповідність між безліччю моделей і модельованим об'єктом. Моделювання, власне кажучи, засновано на використанні динамічної аналогії, яка означає нетотожну подобу властивостей або співвідношень

Метa дaної роботи розробкa ЦA для обчислення добутку непaрних елементів двовимipного мaсиву. Розгляутни існуючі рішення, описaно мaтемaтичну модель і змоделювaно aвтомaт Мілі. Розроблено мікропрогрaму оперaційного пристрою, проведено aбстрaктний тa структурний синтез.

Метою роботи є синтез та моделювання керуючого автомату на основі автомату Мура. В дипломній роботі розглядається абстрактний та структурний синтез автомата Мура, способи його задання. Практичне завдання дипломної роботи була розробка операційного пристрою, що розв’язує наступну задачу: обчислення суми додатних елементів двовимірного масиву A[n, m], що належать інтервалу [-3;7]. Скласти мікропрограму операційного пристрою, до складу якого входить керуючий автомат, у вигляді змістовної та кодованої ГСА. Виконати абстрактний та структурний синтез керуючого автомату як автомату Мура.