Academic literature on the topic '[37.091'

In order to master the microscopic growth mechanism of natural gas hydrate, a series of experiments were carried out using a high-pressure hydrate flow loop. The microscopic physical information of the growth of hydrates in the emulsion system is captured by advanced microscopic equipment and the phenomena of the experiments show that: 1) not all water droplets instantaneously generate a hydrate shell, but only a few of the water droplets gradually generate a hydrate shell when reaching the conditions of the hydrate formation; and 2) the coalescence and shear do occur in the hydrate formation process, and the distribution of hydrate particle size has changed.

The deepwater cable bending restrictor is an important protective device for risers, umbilicals and cables in offshore engineering, protecting cable structure by controlling minimum bending radius. Its mechanical properties are analysed based on the numerical analysis model and finite element analysis (FEM) of ø175. The sensitivity analysis of using quantity of bending restrictors is also performed to show the effect of the quantity on bending stiffness. A testing scheme of bending stiffness of the bending restrictor is then formulated based on its structure. From numerical analysis results through test simulation, the tolerance is less than 3 %, which verifies the reliability of the numerical analysis model. Performance of the bending restrictor and dynamic response are analysed according to environmental parameters that occur once per 100 years from offshore wind power farms and pipein-pipe models, respectively. The results show the bending restrictor can effectively protect cable structure, and the pipein-pipe model is suitable for calculating mechanical properties of interaction between the bending restrictor and cable.

Tese de mestrado em educação área de especialização em educação para a saúde
Há vários anos que se vem debatendo a implementação da Educação Sexual no seio das escolas portuguesas. Não obstante a importância da temática, no âmbito da formação da personalidade e desenvolvimento integral do indivíduo, a realidade vai evidenciando um certo adiamento progressivo, por parte do grupo docente, para a integração definitiva desta temática educacional em contextos escolares. A Educação Sexual deverá ser entendida à luz dos conceitos de Educação e Saúde, ou melhor dizendo, deverá ser entendida à luz da perspectiva holística dos indivíduos. A Educação Sexual deverá ser perspectivada no domínio mais amplo da Educação para a Saúde, tão importante como outras demais áreas referenciadas, entre as quais alimentação adequada, prevenção de drogodependências (tabaco, álcool, substâncias ilícitas), saúde oral, … pelo que não faz sentido retardar mais este desafio. Com a realização deste trabalho pretendemos conhecer as opiniões dos professores e alunos no que se refere à implementação da Educação Sexual em contexto escolar, bem como a importância desta última para a aquisição de um melhor nível de Saúde dos alunos. Assim, e no que se refere à primeira parte deste trabalho, apresentaremos a pesquisa bibliográfica no âmbito dos conceitos da Sexualidade, Saúde, Educação, Educação para a Saúde/Promoção de Saúde e subsequente integração da Educação Sexual no domínio da Educação para a Saúde. Numa segunda parte, apresentaremos o estudo, que se reveste de natureza exploratória e descritiva transversal, de cariz qualitativo. Como instrumento de recolha de dados utilizou-se o inquérito por questionário aplicado a uma amostra constituída por 19 professores que leccionam o Ensino Secundário e 163 alunos também do referido ensino. O local onde decorreu esta recolha de informação foi na Escola Secundária Pluricurricular de Santa Maria Maior de Viana do Castelo. Os resultados obtidos mostram-nos que docentes e alunos atribuem extrema importância à abordagem da temática em causa. Apesar da importância evidenciada, os professores revelam que não abordam a temática da Sexualidade com assídua frequência, delegando geralmente esta responsabilidade nos profissionais de saúde. É ainda salientada a falta de formação do grupo docente em abordar temas relacionados com a Sexualidade. No que concerne aos alunos denota-se a tendência a reduzir a temática “Educação Sexual” à abordagem dos métodos contraceptivos e prevenção de Doenças Sexualmente Transmissíveis. Consideram que a abordagem de temas relacionados com a Sexualidade é fundamental para a sua Saúde, porém restringem-se ao domínio das Doenças Sexualmente Transmissíveis, não sendo realçados os domínios dos afectos e das relações humanas, assim como o bem-estar psicosocial dos indivíduos. Presencia-se um significativo desconhecimento por parte dos alunos relativamente aos conceitos de Saúde e Educação Sexual.
For many years, the implementation of Sexual Education in the center of Portuguese schools has been debated. Not excluding the importance of the subject in the scope of the formation of the personality and integral development of the individual, a reality is evidencing a certain progressive adjournment, from the professors group, for the definitive integration of this subject in school contexts. Sexual Education should be understood through the Education and Health concepts, or in other words, through the holistic perspective of the individuals. Sexual Education should be viewed in the wider perspective health education, just as important as other referred areas, like adequate feeding, drug dependency prevention (tobacco, alcohol, illicit substances), verbal health,……as it doesn’t make sense to delay this challenge any further. With the completion of this project, we intend to know the teachers and students opinions in what relates to the implementation of Sexual Education in school context, as well as the importance of this for the acquisition of a better level of health of the students. With this, and what refers to the first part of this project, we will present the bibliographical search in the scope of the concepts of Sexuality, Health, Education, Health Education /Health Promotion and the subsequent integration of Sexual Education in the domain of Education for Health. In the second part, we will present the study, which coats the exploratory nature and transversal description, of qualitative cariz. Like a data collection instrument, the inquiry was used by an applied questionnaire sampling 19 teachers who lectured at a Secondary School and 163 students also from the same school. The place where this collection of information took place was at Pluricurricular of Santa Maria Maior Secondary School of Viana do Castelo. The final results show that teachers and students attribute extreme importance to the subject. Despite the evident importance, the teachers say that they don’t approach related subjects of sexuality very often, delegating this responsibility generally to health professionals. It is also pointed out the lack of teacher group training in approaching subjects related to sexuality. In regards to students, a reduction has been noticed in the subject “Sexual Education” to the approachment of the contraceptive methods and prevention of sexually transmitted diseases. They consider that the approach of related subjects with sexuality is fundamental for their health, however restricted to the domain of sexually transmitted diseases, not being enhanced the domains of the affections and human relationships, as well as the well being psychosocial of the individuals. There appears to be a significant unfamiliarity on the part of he students relating to the concepts of Health and Sexual Education.

Дисертація присвячена проблемі виховання наполегливості у школярів віком 6–7 років під час занять хортингом. Проаналізовано стан дослідженості проблеми виховання наполегливості в психолого-педагогічній літературі й уточнено сутність виховання наполегливості в молодших школярів у процесі занять хортингом. Узагальнено досвід загальноосвітніх навчальних закладів з виховання наполегливості у школярів 6–7 років під час занять фізичною культурою. Охарактеризовано критерії, показники та рівні вихованості наполегливості в молодших школярів. Визначено педагогічні умови, зміст, форми і методи виховання наполегливості у школярів 6–7 років у процесі занять хортингом в загальноосвітніх навчальних закладах та експериментально перевірено їхню ефективність.
The dissertation is dedicated to the problem of education of persistence in schoolchildren of 6–7 years old during trainings of Horting. The thesis analyses the state of research of the problem of persistence education in psychological and pedagogical literature as well as specifies the essence of the concept "education of persistence in primary school children in the course of Horting". During the research, we examined the experience of public schools in education of persistence in children of 6–7 years old by means of Horting trainings, and provided new ways of sports activities organization through implementation of the course of Horting. We have also determined criteria, indicators and levels of persistence development in primary school children. We have elaborated the pedagogical conditions, contents, forms and methods of education of persistence in schoolchildren of 6–7 years old by means of Horting trainings implemented in public schools and experimentally verified their effectiveness.

Дисертація присвячена проблемі формування у старших дошкільників впевненості в собі у груповій діяльності. Шляхом теоретичного аналізу наукових джерел уточнено сутність поняття впевненості в собі, подано його інтерпретацію стосовно старших дошкільників, з’ясовано виховний потенціал групової діяльності в ДНЗ щодо формування досліджуваної якості у дітей старшого дошкільного віку. Визначено критерії (соціально-емоційний, інформаційно-комунікативний та діяльнісно-поведінковий), відповідні показники, схарактеризовано рівні сформованості у старших дошкільників упевненості в собі у груповій діяльності (достатній, середній, низький). Змодельовано процес та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови (створення позитивно емоційної атмосфери в дитячому колективі; поетапне засвоєння дітьми основних типів взаємодії у груповій діяльності; розвиток здатності дошкільників вільно і варіативно використовувати типи взаємодії) формування у старших дошкільників впевненості в собі у груповій діяльності. Розроблено та експериментально перевірено методику формування у старших дошкільників впевненості в собі у груповій діяльності, яка передбачає поетапну реалізацію кожної з організаційно-педагогічних умов.
The work deals with the problem of formation of senior preschool children’s self-confidence in group activities. By means of theoretical analysis, the essence of the concept “self-confidence” is specified, its interpretation with regard to senior preschoolers is presented; the educational potential of group activity in the context of the research is revealed. Criteria (social-emotional, information-communicative, activity-behavioral), corresponding indices, and levels of senior preschool children’s self-confidence are defined (sufficient, middle, low). The process is designed and organizational-pedagogical conditions (creating a positive emotional atmosphere in the children team, stage-by-stage mastering by children of the main interaction types in group activity, development of children’s ability to freely and variously use interaction types) of formation of senior preschool children’s selfconfidence in group activity are substantiated. The methods of formation of senior preschool children’s self-confidence in group activity envisaging the realization of every organizational-pedagogical conditions has been developed and experimentally tested.

Дисертація присвячена актуальній проблемі соціально-педагогічної роботи з дитячими громадськими об’єднаннями у Франції. На основі аналізу науково-педагогічної літератури розкрито принципи, вивчено ґенезу та окреслено етапи розвитку такої роботи; узагальнено концептуальні й організаційні засади та змістовно-технологічне забезпечення соціально-педагогічної роботи; уточнено сутність поняття “дитяче громадське об’єднання Франції”. Схарактеризовано зміст, напрями, форми та методи соціально-педагогічної роботи з дитячими громадськими об’єднаннями Республіки; визначено анімацію як основний напрям соціально- педагогічної роботи. Розроблено рекомендації щодо використання кращого досвіду Франції у соціально-педагогічній роботі з дитячими громадськими об’єднаннями України.
The thesis deals with the issue of social and educational work with children's public associations in France. Through analysis of scientific and educational literature, the genesis and development stages of this work are studied, conceptual and organizational principles of social and educational work are generalized, and the essences of the concepts “children's public associations in France”, “animation” are specified. The author determines the content, directions, forms and methods of socio-educational work with children's public associations of the Republic and defines animation as a mainstream of socio-educational work in France. Guidelines are developed concerning using in Ukraine the best practices of France in terms of social and educational work with children's public associations.

Дисертація присвячена проблемі творчого самовираження учнів початкових класів санаторних шкіл-інтернатів у процесі художньої діяльності.
The dissertation is devoted to the problem of creative self-expression of junior pupils of state-sponsored terapeutic boarding schools for children with physical health problems in the process of their artistic activity.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київ, 2018. У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування й експериментальне дослідження проблеми формування гуманних взаємин батьків з дітьми молодшого шкільного і підліткового віку. Визначені основні підходи до вирішення цієї проблеми в сучасній педагогічній науці. Уточнено сутність поняття “гуманні батьківсько-дитячі взаємини”, визначено компоненти, критерії та показники, схарактеризовано рівні сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин. З’ясовано роль сім’ї у формуванні гуманних батьківсько-дитячих взаємин, наведено характеристику різних типів сім’ї у контексті формування означених взаємин. Обґрунтовано, здійснено експериментальну перевірку й доведено ефективність структурно-функціональної моделі формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи і педагогічних умов її реалізації
Dissertation for the scientific degree of Doctor of Educational Sciences in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Institute of Problems on Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2018. In the dissertation, a theoretical justification and experimental study of problems of forming humane relationships between parents and children of primary school and teenagers were carried out. The main approaches to the solution of this problem in the modern pedagogical science were identified. Analysis of philosophical, ethical, sociological, psychological, pedagogical and scientific sources allowed to find out that a term "humanism" is a system multivariate concept, based on the unconditional perception of a person as the highest value, a leading link in a chain of the universe, their originality. It was actualized that the main condition for the humanization of interpersonal relations in the educational process is to create an optimal emotionally valuable atmosphere with leading the subjects of interaction to mutual understanding, cooperation and mutual assistance with absolute refusal from a pressure and violence. The essence of the concept of “humane parent-child relationships” as such bilateral dynamic subject-to-subject interpersonal relations, based on a synthesis of moral knowledge, motives, feelings, resulting in a conscious mutual emotionally valuable attitude of parents and children and steadily manifested in actual behavior was clarified. Components (cognitive, emotionally valuable, behaviorally active), criteria (knowledge and understanding about humane relationships; emotionally valuable attitude and desire to detect humane qualities in the interaction; a manifestation of humane relations in real life) and indicators were defined; levels (high, medium, low) of forming humane parent-child relationships were characterized. It was found that educational potential of a family has a crucial role in shaping the humane parent-child relationships in it. Its essence as a set of real and potential possibilities of socio-pedagogical self-organization of the family was clarified, which gives the opportunity to purposefully meet the needs of family members in the humanization of interpersonal relationships. Subjective factors in a composition of educational potential of the family that have the greatest impact on the humanization of relations between parents and children were characterized, including valuable and humane (psychological climate, valuable unity of the family members, child's perception, the presence of love and trust in relationships); communicative and emotional (character of intra-family communication, style of family education); competent (parental competence as an integrative characteristic of knowledge, feelings, parents actions towards child's upbringing); organizational and active (organization of family leisure, self-organization and joint activities of family members). Typical mistakes of parent-child relations were singled out: hyper care, redundancy in ensuring child's needs, inability to use methods of education (excessive strictness, demonstration of liberalism and permissiveness); lack of unity and consistency in views, educational actions and demands of parents. Classification of families, based on taking into account subjective factors of educational potential, was carried out as: consistently favorable families; mostly favorable families; occasionally favorable; unfavorable families. Structural and functional model of the formation of humane parent-child relations in the after-school activity of the secondary school was developed and substantiated. This model covers: targeting and motivational block (purpose and objectives); conceptual block (approaches, principles, patterns, structural components of humane parent-child relations); diagnostic block (criteria, indicators, levels of formation of humane parent-child relations); procedural block (meaningful and methodical support, forms and methods of work of a classroom leader with children of primary school, teenagers and parents), productive block. Pedagogical conditions of effective realization of this model were identified and justified: enrichment of cognitive, emotionally valuable and behaviorally active components of forming humane relations to parents from primary school children and teenagers in the extracurricular activities of the secondary school; increase of a parental competence in order to humanize parent-child relationships in the family; orienting classroom leaders of primary and secondary schools on the formation of humane parent-child relationships; coordination of educational positions of teachers and parents in forming the humane parent-child relationships on the principles of partnership; organization of joint cultural and leisure activities of parents and children of the primary school and teenagers aimed to strengthen humane relationships between them. Content and methodical implementation of the process of forming humane parent-child relations in the extracurricular activities in the school was developed and tested. It presupposed implementation of a program of seminars for teachers “Optimization of forming humane parent-child relationships”, a program of the extracurricular educational work “Steps to humanity in relationships” for primary school children and teenagers, a reflective training for teenagers “Parents and children”, a program “Raising humanity in relationships” for parents, a program of training for junior students and parents “Happy family”, a reflexive training for parents of teenagers “Understand yourself and your child”. Methodology of using in educational work with children specially selected role-playing games and exercises, staging situations, discussion of fairy tales, moral and ethical stories, debates and discussions, situations of moral choice; in work with parents - discussions, creative exercises, game exercises, discussion of problematic situations, listening to audio recordings of children's answers to questions of a psychologist (anonymous), group and individual consultations; in work with teachers – discussions-debates, lectures consultations, business games, discussions around a table, briefings, individual intramural and extramural consultations was revealed. Analyzing results of the research-experimental verification confirmed the pedagogical expediency and efficiency of the developed and tested structural and functional model of forming humane parent-child relationships in the extracurricular activities of the secondary school and relevant pedagogical conditions for its implementation

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київ, 2018. У дисертації визначено та обґрунтовано теоретико-методичні засади формування гуманних взаємин батьків з дітьми молодшого шкільного і підліткового віку. На підставі розгляду гуманістичних ідей в історико-дискурсивному контексті актуалізовано, що поняття “гуманізм” є системним поліваріативним поняттям, яке ґрунтується на безумовному сприйнятті людини як вищої цінності, провідної ланки в ланцюжку свідобудови, її самобутності. Завдяки аналізу теоретичних психолого-педагогічних підходів до гуманізації виховного процесу, гуманістичних систем виховання актуалізовано, що головною умовою гуманізації міжособистісних взаємин у виховному процесі є створення оптимальної емоційно-ціннісної атмосфери з настановою суб’єктів взаємодії на взаєморозуміння, співпрацю і взаємодопомогу з абсолютною відмовою від тиску, насильства. Виявлено, що кожний віковий період має свої особливості, які позначаються на гуманізації індивіда. Ефективним у цьому плані є молодший шкільний і підлітковий вік, кожний з них характеризується сукупністю новоутворень, які активізують чи гальмують належний перебіг процесів формування гуманних взаємин до батьків з боку молодшого школяра чи підлітка. На рівні молодшого шкільного віку до таких новоутворень належать: активний розвиток когнітивних механізмів, динамічність моральних уявлень, активний розвиток самосвідомості і самооцінки, непостійність моральних норм, виникнення особистих моральних позицій, розвиток емоційної децентрації та систем довільної регуляції діяльності, поведінки, самоконтролю, опосередкованість діяльності й уяви емоціям, вибірковість керування емоційними процесами тощо. На рівні підліткового віку основними новоутвореннями є: розвиток критичного мислення, збільшення самостійності, розширення і поглиблення міжособистісних взаємин, здатність до виявлення альтруїзму, активне становлення основ свідомої поведінки, формування моральних принципів та соціальних настанов, інтенсивне формування самосвідомості і самооцінки, зростання конфліктності у взаєминах тощо. З’ясовано роль сім’ї у формуванні гуманних батьківсько-дитячих взаємин у сучасних суспільних умовах, яка полягає у тому, що за своєю сутністю сім’я є першою школою гуманізації дитини, головним осередком, у якому дитина пізнає культуру, моральні правила і норми міжособистісної поведінки, звички індивідуальної і колективної діяльності, опановує моральні цінності й виробляє свої ціннісні орієнтації. Означено низку об’єктивних і суб’єктивних тенденцій, які прямо пов’язані зі структурними змінами в сучасній українській родині й зумовлюють характер її виховних впливів, специфіку змісту, методів і форм виховання, зокрема впливають на формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин, а саме: збільшення кількості нуклеарних сімей, зростання кількості неповних сімей внаслідок розлучень, масове поширення “шлюбів на віру”, зростання кількості зовнішніх і внутрішніх мігрантів, розвиток аномії (відсутність уявлень батьків про сучасні соціально-адаптивні стратегії виховання дітей), життя громадянського суспільства фактично в стані війни. Проаналізовано основні концептуальні підходи до вивчення батьківсько-дитячих взаємин у сім’ї, на основі чого встановлено, що найбільш прогресивні погляди щодо змісту гуманізації і місця індивіда в цьому процесі пропагує гуманістична концепція виховання, яка визначає гуманістичний розвиток батьківсько-дитячих взаємин, обстоює рівноцінність вихователя і вихованця, оптимістичний погляд на дитину, опору в роботі з нею на добросердечні, довірливі взаємини. З’ясовано, що виховний потенціал сім’ї має вирішальну роль для формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин. Уточнено, що він є сукупністю реальних і потенційних можливостей соціально-педагогічної самоорганізації сім’ї, що дає змогу цілеспрямовано задовольняти потреби членів сім’ї в гуманізації міжособистісних взаємин. Схарактеризовано суб’єктивні чинники у складі виховного потенціалу сім’ї, які найбільшою мірою впливають на гуманізацію взаємин між батьками і дітьми (ціннісно-гуманний, комунікативно-емоційний, компетентнісний, організаційно-діяльнісний). Здійснено класифікацію сімей на основі врахування суб’єктивних чинників виховного потенціалу як: стабільно сприятливі сім’ї; переважно сприятливі сім’ї; епізодично сприятливі; несприятливі сім’ї. Уточнено сутність поняття “гуманні батьківсько-дитячі взаємини” як такі двосторонні динамічні суб’єкт-суб’єктні міжособисті зв’язки, основою яких є синтез моральних знань, мотивів, почуттів, що зумовлює усвідомлене обопільне емоційно-ціннісне ставлення батьків і дітей, яке стійко виявляється в реальній поведінці. Визначено трьохкомпонентну структуру гуманних взаємин між батьками і дітьми молодшого шкільного й підліткового віку, котра містить когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти. Відповідно до змістової структури визначено критерії та показники сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин. Виявлено та схарактеризовано рівні сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин: високий, середній, низький. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили недостатній рівень сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин у дітей молодшого шкільного і підліткового віку та їхніх батьків. Засвідчено, що найбільша кількість респондентів з числа дітей (молодшого шкільного і підліткового віку) належить до групи амбівалентного типу (співвідноситься з середнім рівнем сформованості гуманних взаємин з батьками). Досить великий відсоток становили діти, які характеризувались низьким рівнем досліджуваних властивостей (група егоцентрованого типу). До групи альтроцентрованого типу (відповідає високому рівню сформованості гуманних взаємин до батьків з боку молодших школярів і підлітків) належить порівняно невелика кількість дітей за віковими групами, охопленими констатацією. За діагностикою батьків відповідно до визначених критеріїв і показників компонентів встановлено, що найбільша кількість батьків дітей молодшого шкільного і підліткового віку належить до “переважно сприятливих сімей” (відповідає середньому рівню сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин). Досить значущою виявилась чисельність батьків, які за сукупністю результатів педагогічної діагностики належать до “епізодично сприятливих сімей” (низький рівень сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин); до “стабільно сприятливих сімей” (співвідноситься з високим рівнем сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин) належить найменша кількість батьків. Встановлено, що причиною цього є наявність ряду недоліків у сімейному вихованні дітей молодшого й підліткового віку, а саме: наявність гіпер- або гіпоопіки над дітьми, невміння вирішувати конфліктні ситуації, відсутність розумного поєднання любові й вимогливості до дитини, низький рівень батьківської компетентності, недостатній освітній і педагогічний потенціал, наявність авторитарного стилю спілкування, невміння розумно організовувати життєдіяльність сім’ї тощо. Розроблено концептуальну структурно-функціональну модель формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин, структурними компонентами якої постали: цілемотиваційний, концептуальний, діагностичний, процесуальний блоки. Обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин: збагачення когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінково-діяльнісної складових гуманних взаємин молодших школярів і підлітків з батьками у позаурочній діяльності школи; підвищення батьківської компетентності з метою гуманізації батьківсько-дитячих взаємин у сім’ї; орієнтація класних керівників початкової та основної школи на формування гуманних взаємин дітей молодшого шкільного та підліткового віку з батьками; узгодження виховних позицій вчителів і батьків у формуванні гуманних батьківсько-дитячих взаємин на засадах партнерської взаємодії; організація спільної культурно-дозвіллєвої діяльності батьків і дітей молодшого шкільного і підліткового віку, спрямованої на оптимізацію гуманних взаємин між ними. Збагачення когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінково-діяльнісної складових гуманних взаємин молодших школярів і підлітків з батьками у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи відбувалось завдяки впровадженню програм “Крокуємо до гуманності у взаєминах” (окремо для молодших школярів та підлітків). Вони складалися з чотирьох етапів (кроків) формування гуманних взаємин до батьків з боку молодших школярів та підлітків у відповідності з виокремленими складниками поняття “гуманні взаємини” з боку дітей (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний). Для підвищення батьківської компетентності з метою гуманізації батьківсько-дитячих взаємин у сім’ї, у роботу з батьками школярів були впроваджені програми “Виховуємо гуманність у взаєминах з молодшими школярами” (16 тем, по 4 на кожний клас початкової школи) та “Виховуємо гуманність у взаєминах з підлітками” (20 тем, по 4 на кожний клас основної школи). Орієнтація класних керівників початкової та основної школи на формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин реалізовувалась за допомогою впровадження в експериментальні заклади програми семінару “Оптимізація формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин” для педагогів експериментальних шкіл (класних керівників, шкільних психологів тощо). З метою оптимізації узгодження виховних позицій сім’ї і школи з формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин на засадах партнерської взаємодії було розроблено технологію залучення батьків і вчителів до такої взаємодії. Вона охоплювала: діагностичний, цільовий, організаційний, діяльнісно-коригуючий, рефлексивний етапи. З’ясовано, що найбільш ефективними методами виховної роботи з дітьми виявилися рольові ігри й вправи, інсценування ситуацій, обговорення казок, морально-етичних оповідань, рефлексія, ігрові ситуації, диспути й дискусії, ситуації морального вибору, складання міні-програми розвитку та інші. У роботі з батьками до таких методів відносимо дискусії, творчі завдання, ігрові вправи, обговорення проблемних ситуацій, прослуховування аудіозаписів відповідей дітей на запитання психолога (анонімні), групові та індивідуальні консультації, а також застосування у сімейному вихованні дитини особистісно орієнтованих технологій (створення емоційно збагачених виховних ситуацій; організація рівноправного спілкування дорослого і дитини в умовах співпраці на основі переконування; використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості). У змісті роботи з педагогами довели ефективність такі форми й методи, як бесіда-диспут, лекція-консультація, ділові ігри, бесіди за круглим столом, брифінги, індивідуальні очні і заочні консультації. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше здійснено цілісний теоретичний аналіз проблеми формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин на основі ідей гуманістичного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, компетентнісного, системного, суб’єкт-суб’єктного підходів; розроблено й обґрунтовано структурно-функціональну модель формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи та педагогічні умови її ефективної реалізації (збагачення когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінково-діяльнісної складових гуманних взаємин молодших школярів і підлітків з батьками у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи; підвищення батьківської компетентності з метою гуманізації батьківсько-дитячих взаємин у сім’ї; орієнтація класних керівників початкової та основної школи на формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин; узгодження виховних позицій вчителів і батьків у формуванні гуманних батьківсько-дитячих взаємин на засадах партнерської взаємодії; організація спільної культурно-дозвіллєвої діяльності батьків і дітей молодшого шкільного і підліткового віку, спрямованої на оптимізацію гуманних взаємин між ними); визначено критерії (знання про гуманні взаємини; емоційно-ціннісне ставлення і прагнення виявляти гуманні якості у взаємодії; прояв гуманних взаємин у реальному житті) з відповідними показниками та рівні (високий, середній, низький) сформованості гуманних батьківсько-дитячих взаємин; – уточнено сутність поняття “гуманні батьківсько-дитячі взаємини” як такі двосторонні динамічні суб’єкт-суб’єктні міжособисті зв’язки, основою яких є синтез моральних знань, мотивів, почуттів, що зумовлює усвідомлене обопільне емоційно-ціннісне ставлення батьків і дітей, яке стійко виявляється в реальній поведінці; структуру цього феномену стосовно дітей молодшого шкільного і підліткового віку та їхніх батьків (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти); роль сім’ї та сутність її виховного потенціалу у формуванні гуманних батьківсько-дитячих взаємин у сучасних суспільних умовах як сукупність реальних і потенційних можливостей соціально-педагогічної самоорганізації сім’ї, що дає змогу цілеспрямовано задовольняти потреби членів сім’ї в гуманізації міжособистісних взаємин; схарактеризовано чинники виховного потенціалу сім’ї, які найбільшою мірою впливають на гуманізацію взаємин між батьками і дітьми (ціннісно-гуманний, комунікативно-емоційний, компетентнісний, організаційно-діяльнісний); – подальшого розвитку набули положення про потенціал позаурочної діяльності загальноосвітньої школи щодо формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин; зміст, форми і методи формування гуманних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного й підліткового віку. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні та впровадженні в практику роботи загальноосвітніх шкіл: змістового і методичного забезпечення процесу формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин (програма семінарських занять для вчителів “Оптимізація формування гуманних батьківсько-дитячих взаємин”, програма “Крокуємо до гуманності у взаєминах” (окремо для молодших школярів та підлітків), програма “Виховуємо гуманність у взаєминах з молодшими школярами” (для батьків учнів 1–4-х класів) та “Виховуємо гуманність у взаєминах з підлітками” (для батьків учнів 5–9-х класів), програма тренінгу для молодших школярів і батьків “Щаслива сім’я”); методичних посібників для вчителів “Виховання підлітків у неповній сім’ї”, “Соціально-педагогічні засади профілактики насильства в сім’ї”, “Формування сімейних цінностей в учнів загальноосвітніх навчальних закладів”, методичних рекомендацій для вчителів і батьків “Консультування сім’ї”, “Батьки і діти: як досягти взаєморозуміння”, “Виховання дітей у сім’ях різного типу”, “Виховання підлітків: лекції для батьків; комплексної методики педагогічного діагностування рівнів сформованості гуманних взаємин у дітей молодшого шкільного і підліткового віку та їхніх батьків. Результати дослідження можуть бути використані для розширення змісту курсу лекцій, практичних і семінарських занять з навчальних дисциплін “Педагогіка сімейного виховання”, “Психологія сім’ї”, “Соціально-педагогічна робота з дітьми з сімей різного типу” тощо у закладах вищої освіти, у системі післядипломної освіти педагогічних працівників
Dissertation for the scientific degree of Doctor of Educational Sciences in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Institute of Problems on Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2018. In the dissertation, a theoretical justification and experimental study of problems of forming humane relationships between parents and children of primary school and teenagers were carried out. Based on the consideration of humanistic ideas in the historical and discursive context it was updated that a term “humanism” is a system multivariate concept, based on the unconditional perception of a person as the highest value, a leading link in a chain of the universe, their originality. Through the theoretical analysis of psychological and pedagogical approaches to the humanization of the educational process, humanistic systems of education it was actualized that the main condition for the humanization of interpersonal relations in the educational process is to create an optimal emotionally valuable atmosphere with leading the subjects of interaction to mutual understanding, cooperation and mutual assistance with absolute refusal from a pressure and violence. It was revealed that each age period has its own characteristics that affect the humanization of the individual. A primary school age and adolescence is effective in this sense, each of them is characterized by a set of innovations that activate or inhibit the proper progress of the processes of formation of humane mutual relations to parents from a younger student or teenager. At the level of primary school age these innovations include: active development of cognitive mechanisms, dynamic mental representations, active development of self-awareness and self-esteem, instability of moral norms, the emergence of personal moral positions, the development of emotional decentration and systems of voluntary regulation, behavior, self-control, mediation activities and imagination emotions, the selectivity control emotional processes, etc. At the level of adolescence the primary innovations are: development of critical thinking, independence, expansion and deepening of interpersonal relationships, the ability to identify altruism, active development of the foundations of deliberate behavior, the formation of moral principles and social attitudes, the intensive formation of identity and self-esteem, growth of conflicts in the relationship, etc. Role of the family in the formation of humane parent-child relationships in contemporary social conditions was clarified, that essentially the family is the first school of child's humanization, the main center, in which the child learns culture, moral rules, and norms of interpersonal behavior, habits of individual and collective action, masters moral values and develops their own value orientations. Number of objective and subjective tendencies that are directly connected with structural changes in the modern Ukrainian family and determine the nature of its educational influences, the specific content, methods, and forms of education were defined, in particular, they influence the formation of humane parent-child relationships, namely: increase in the number of nuclear families, increase in single-parent families as a result of divorce, the mass distribution of the “marriage of faith”, the increasing number of external and internal migrants, the development of anomie (lack of understanding of parents about the current socio-adaptive strategies for education of children), civil society is actually at war. The main conceptual approaches to the study of parent-child relationships in the family were analyzed, which found that the most progressive views on the content of humanization and place of the individual in this process promotes the humanistic concept of education, which defines humanistic development of parent-child relationships, upholds the equality of teacher and student, an optimistic view of the child resistance to work with her on kind-hearted, trusting relationships. It is found that the educational potential of the family has a crucial role in the formation of humane parent-child relationships. It was clarified that it is the set of real and potential possibilities of socio-pedagogical self-organization of the family, which gives the opportunity to purposefully meet the needs of family members in the humanization of interpersonal relationships. Subjective factors in the composition of the educational potential of families that have the greatest impact on the humanization of relations between parents and children (values-humane, communicative and emotional competence, organizational activity) were characterized. Classification of families based on subjective factors of educational potential was carried out as: consistently favorable family; mostly favorable family; occasionally favorable; unfavorable family. The essence of the concept of “humane parent-child relationship” was defined as such bilateral dynamic subject-to-subject interpersonal relations, which are based on a synthesis of moral knowledge, motives, feelings, resulting in a conscious mutual emotional-value attitude of parents and children, which manifests itself steadily in real behavior. Three-component structure of the humane relationship between parents and children of younger school and teenage age, which includes cognitive, emotional value and behavioral activity components was determined. In accordance with the meaningful structure of the criteria and indicators of formation of humane parent-child relationships. Levels of development of humane parent-child relationships were identified and characterized as high, medium, low. Results of the ascertaining phase of the experiment showed an insufficient level of development of humane parent-child relationships in children of primary school and adolescents and their parents. It was witnessed that the greatest number of respondents from children (primary school and adolescence) refers to a group of an ambulates type (correlated with the average level of development of humane relations with parents). A large percentage were children, who were characterized by low levels of the studied properties (group an egocentric type). A relatively small number of children in age groups covered by the statement belong to a group of an ultracentrifuge type (corresponds to the high level of development of humane relations between parents from the primary school children and teenagers). Due to the diagnosis of the parents according to the certain criteria and components indicators it was established that the greatest number of parents of children of younger school and teenage age refers to “mostly favorable families” (corresponds to the average level of formation of humane parent-child relationships). Quite significant was the number of parents who in the aggregate results of the pedagogical diagnostics are “occasionally favorable families” (low level of development of humane parent-child relationships); the fewest number of parents belong to “consistently favorable families” (correlated with high level of formation of humane parent-child relationships). It was established that the reason for this is the presence of a number of deficiencies in family education of children and adolescence, namely: the presence of hyper - or hypo care over children, inability to solve conflict situations, the lack of a judicious combination of love and demands on the child, low level of parental competence, lack of educational and pedagogical potential, the existence of an authoritarian style of communication, inability to reasonably provide the functioning of the family, etc. A conceptual structurally functional model of the formation of humane parent-child relationships was developed, structural components of which were: climatically, conceptual, diagnostic, procedural blocks. Pedagogical conditions of formation of humane parent-child relationships were grounded and experimentally tested: enrichment of cognitive, emotional value and behavioral activity components of humane mutual relations of primary school children and teenagers with parents in extracurricular school activities; the increase of parental competence with the goal of humanization parent-child relationships in the family; orientation student leaders in elementary and primary schools on the formation of the humane the relations of children of younger school and teenage age with my parents; coordination of educational items to teachers and parents in shaping a humane parent-child relationships on the principles of partnership; organization of joint cultural and leisure activities parents and children of younger school and teenage age, aimed at optimization of humane relations between them. Enrichment of cognitive, emotional value and behavioral activity components of humane mutual relations of primary school children and teenagers with parents in extracurricular activities of general education schools due to the implementation of programs “Steps to humanity in the relationship” (separately for primary school children and teenagers). They consisted of four stages (steps) of formation of humane mutual relations of parents from the primary school children and teenagers in accordance with the allocated components of the concept of “humane relationship” on the part of children (cognitive, emotional-evaluative, and behavioral activity). To increase parental competence with the goal of humanization parent-child relationships in the family, a program called “Raising humanity in relationships with younger students” (16 topics, 4 for each grade of primary school) and “Raising humanity in relations with teenagers” (20 topics, 4 for each class of the primary school) was implemented in the work with parents. The orientation of class teachers in elementary and primary schools on the formation of humane parent-child relationships was realized through implementation in the pilot institutions of the program of the seminar “Optimization of the formation of the humane parent-child relationships” for teachers of pilot schools (class teachers, school psychologists, etc.). With the aim of optimizing the harmonization of the educational positions of family and school on the formation of humane parent-child relationships on the principles of partnership a technology involving parents and teachers to such interaction was developed. It included: diagnostic, task, organizational, active-corrective, reflexive stages. It was found that the most effective methods of educational work with children were role-playing games and exercises, role-playing situations and discussion of fairy tales, moral stories, reflection, game situations, debates and discussions, the situation of moral choice, preparation mini-program development and others. In work with parents such methods include: discussions, creative tasks, games, exercises, discussion of problematic situations, listening to audio recordings of the children's answers to the questions of the psychologist (anonymous), group and individual counseling, as well as use in family child's education personally-oriented technologies (create an emotionally enriched educational situations; organization of equal adult-child communication in terms of cooperation on the basis of beliefs; use of empathy as a psychological mechanism in the development of personality). The content of work with teachers has proven the effectiveness of such forms and methods as conversation-debate, lecture, consultation, business games, roundtables, briefings, individual intramural and extramural consultation. Scientific novelty of the results lies in the fact that for the first time a holistic theoretical analysis of the problem of formation of humane parent-child relationships based on the ideas of humanistic, personality-oriented, axiological, competence, system, subject-subject approaches; developed and substantiated the structural-functional model of formation of humane parent-child relationships in extracurricular activities of secondary school and pedagogical conditions of its effective implementation (the enrichment of cognitive, emotional value and behavioral activity components of humane mutual relations of primary school children and teenagers with parents in the extracurricular activities of secondary schools; increase in parental competence with the goal of humanization parent-child relationships in the family; orientation student leaders in elementary and primary schools on the formation of humane parent-child relationships; coordination of educational items to teachers and parents in shaping a humane parent-child relationships on the principles of partnership; organization of joint cultural and leisure activities parents and children of younger school and teenage age, aimed at optimization of humane relations between them); the criteria (knowledge about humane relationships; emotional-value attitude and desire to be humane qualities in the interaction; manifestation of humane relationships in real life) with corresponding indicators and levels (high, medium, low) of the formation of the humane parent-child relationships were implemented; – the essence of the concept “humane parent-child relationship” was refined as such bilateral dynamic subject-to-subject interpersonal relations, which are based on a synthesis of moral knowledge, motives, feelings, resulting in a conscious mutual emotional-value attitude of parents and children, which manifests itself steadily in real behavior; the structure of this phenomenon in relation to children of primary school and adolescents and their parents (cognitive, emotionally-valuable, behavioral activity components); the role of the family and the nature of its educational potential in the formation of humane parent-child relationships in contemporary social conditions as a set of real and potential possibilities of socio-pedagogical self-organization of the family, which gives the opportunity to purposefully meet the needs of family members in the humanization of interpersonal relations; it characterises factors of the educational potential of families that have the greatest impact on the humanization of relations between parents and children (values-humane, communicative and emotional competence, organizational-activity); – further development got positions about the potential of extracurricular activities of the school on the development of humane parent-child relationships; the content, forms and methods of formation of humane mutual relations of parents and children of younger school and teenage age. Practical significance of the obtained results consists in the development and introduction in practice of work of schools: a substantive and methodological support of the process of formation of humane parent-child relationships (programme of seminars for teachers “Optimization of the formation of the humane parent-child relationships”, the program “Marching to humanity in relationship” (separately for younger students and adolescents), the program “Educate humanity in relationships with younger students” (for parents of students grades 1-4) and “Raising humanity in relationships with Teens” (for parents of pupils of 5-9 classes), the training programme for primary students and parents “Happy family”); methodological manuals for teachers “Education of adolescents in single-parent family”, “Socially-pedagogical bases of prevention of domestic violence”, “the Formation of family values among students of secondary schools”, guidelines for teachers and parents “Counseling families”, “Parents and children: how to achieve mutual understanding”, “Education of children in families of different types”, “Parenting adolescents: lectures for parents; integrated methodology of pedagogical diagnostics of levels of formation of humane mutual relations of children of primary school and adolescents and their parents. The results of the study can be used to extend the content of the course lectures, practical and seminar lessons on educational subject “Pedagogy for family education”, “Psychology of family”, “Socially-pedagogical work with children from families of different types” and so on in institutions of higher education in the system of postgraduate education of pedagogical workers

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України. – Київ, 2018. Дисертацію присвячено актуальній темі формування естетичного досвіду молодших школярів засобами українських народних паремій. Шляхом теоретичного аналізу уточнено сутність поняття «естетичний досвід молодших школярів» як внутрішньо суб’єктно засвоєний, інтегрований континуум діяльнісно-творчого освоєння дійсності. Складовими естетичного досвіду є: естетичні знання, почуття та емоції, смаки, інтереси, ідеали. Уточнено компоненти естетичного досвіду молодших школярів (когнітивний, емоційно-ціннісний та праксичний); визначено критерії (пізнавально-інформативний, емоційно-оцінний, діяльнісно-творчий), показники і рівні сформованості означеного феномену (високий, середній, низький). У роботі розкрито естетико-виховні можливості українських народних паремій, вперше теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено методику і педагогічні умови формування естетичного досвіду молодших школярів засобами українських народних паремій (визначення оптимального обсягу знань для молодших школярів про українські народні паремії; створення позитивної емоційної атмосфери під час сприймання та вивчення молодшими школярами українських народних паремій; методичне забезпечення опанування молодшими школярами українських народних паремій).
Dissertation for the scientific degree of Candidate of Educational Sciences in speciality 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Institute of Problems on Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2018. The dissertation deals with the relevant topic of the aesthetic experience formation in younger schoolchildren using Ukrainian folk paroemias. Based on the philosophical, psychological and pedagogical sources analysis the status of the issue under research is determined and the essence of “aesthetic experience in younger schoolchildren” is clarified as an internally adopted, integrated continuum of activity and creative development of reality. The structural components of the aesthetic experience include aesthetic knowledge, emotions and feelings, interests, tastes, ideals. It is determined that the junior school age is the most favourable for formation of aesthetic experience due to such psychological features as: a gradual transition from syncretism of thoughts, feelings to a differential perception of reality, cognitive activity, sensitivity to beauty, imaginative thinking, empathy, a tendency to aesthetic perception of the real objects, creative abilities development. The dissertation analyses the potential of the Ukrainian folk paroemias in forming the aesthetic experience of junior pupils. It is noted that proverbs, sayings and riddles have a significant influence on the emotional and sensual sphere of personality: they contribute to the formation of aesthetic feelings, value orientations, empathy, stimulate associative thinking and imagination, develop creative abilities, retain information about life, world outlook, spirituality, history of the people. Based on the psychological and pedagogical literature analysis, the structural components of aesthetic experience are identified, among which: cognitive (understanding by younger schoolchildren of aesthetic value of the environment and works of art); emotional value-based (includes aesthetic feelings and evaluation, developed empathy); praxis (the ability to interpret own emotions and feelings, practical and creative updating of the acquired experience).

Physicians and advanced cancer patients are often reluctant to talk about death. They frequently avoid end-of-life discussions (EOLds), although such conversations are essential to initiate advance care planning. In this prospective, a longitudinal multisite cohort study of advanced cancer patients and their informal caregivers, the authors suggested cascading benefits of EOLds between patients and their physicians. In total, 123 of 332 (37.0%) patients reported having EOLds with their physicians at baseline. EOLds were not associated with higher rates of emotional distress or psychiatric disorders. Instead, after propensity-score weighted adjustment, EOLds were associated with less aggressive medical care near death and earlier hospice referrals. Aggressive care was associated with worse patient quality of life and worse bereavement adjustment. These findings may help destigmatize EOLds and assist physicians and patients in initiating such conversations and engaging in advance care planning.

ICT has changed the traditional methods of library activities and services providing new dimensions for teaching, learning and research in higher educational institutions. With the help of ICT tools, it is possible to store, retrieve, disseminate and organize information by creating websites and databases. Information is now published both electronically and by print making it accessible to users according to their demands. The study shows that that out of the total 172 respondents, 53.48 per cent of them belong to the age group of 30-40 years and 20.93per cent of them come under the age group of below 30 years. In this study, 22.58 per cent of the respondents have above 4 hours of access to internet. Majority of the respondents (37.03%) in the age group 40-50 years have above 4 hours of access to internet. The study reveals that librarian take the first position in their overall expertise in system analysis and design, assistant librarian the second, deputy librarian the third, technical staff the fourth and ministerial staff the last.

This paper is dedicated to the study of the pollutants coming from agricultural lands located within the catchment into the Yakhroma river, a third-order tributary of the Upper Volga. The area of the river catchment is 1437 km2. It is located in the north-eastern part of the Moscow region, which geographically belongs to the Klinsko-Dmitrov ridge (the upper part of the basin) and the Upper Volga Lowland. The slopes and floodplain included in the reclaimed lands (more than 9 th ha) are lined with cities, rural settlements, numerous kitchen gardens, and agricultural lands. Water quality, river profile from the source to the mouth, and sources of pollution within the reclaimed lands of the Yakhroma floodplain were studied from 2004 to the present. A geospatial intelligence system (GIS) was developed for the catchment area. Land areas are allocated according to the conditions of surface runoff formation, taking into account soil types and slopes. The studies of the river water quality, tributaries, and drainage network in the reclaimed lands showed biogenic pollution caused by insufficiently treated wastewater discharged from cities and agricultural land, especially within the reclaimed massif. The calculations of the removal of nitrogen, phosphorus, and potassium from surface and drainage waters revealed that the main role in the pollution of both surface and drainage waters is played by nitrogen and potassium compounds, and to a lesser extent by phosphorus compounds. For nitrogen, removal from surface runoff was 27.36 t/year; for phosphorus it was 6.06 t/year; for potassium it was 242.28 t/year; with drainage runoff, the removal of nitrogen was 98.88 t/year; the removal of phosphorus was 0.38 t/year; the removal of potassium was 37.04 t/year. To reduce the inflow of surface diffuse runoff and to purify collector and drainage waters from nitrogen and phosphorus compounds, including the creation of bioplateaus and biosorption structures, it was proposed to use a set of protective measures, which will significantly reduce the biogenic load on the river flow.

You should ask the nurse: • What the trend is in urine output—has it been gradually decreasing, or suddenly stopped? If the latter, have they checked if the urinary catheter is blocked by flushing it? This is a rapidly reversible cause of poor urinary output. • What the observations are for the patient. Ask for the heart rate, blood pressure, respiratory rate, oxygen saturations, and temperature, so you can get an idea of how unwell the patient is. This will help you prioritize how soon you need to see the patient. Healthy adults have a urine output of about 1 mL/kg/hour. Oliguria refers to a reduced urine output and is defined variously as <400 mL/day, <0.5 mL/kg/hour, or <30 mL/hour. Anuria refers to the complete absence of urine output. Decreased urine output should be taken very seriously as it may be the first (and only) sign of impending acute renal failure. Untreated, patients may die from hyperkalaemia, profound acidosis, or pulmonary oedema due to the kidneys not performing their usual physiological role. Normal urine output requires: • adequate blood supply to the kidneys • functioning kidneys, and • flow of urine from the kidneys, down the ureters, into the bladder, and out via the urethra. Pathology affecting any of these requirements can result in poor urine output, which is why the differential diagnosis for poor urinary output is often classified as shown in Figure 22.1. In practice, as a junior doctor you want to diagnose and treat the prerenal and postrenal causes. If you come to the conclusion that it is a renal cause (by exclusion), call the renal physicians for an expert opinion. This is crucial in determining the diagnosis: • Adequate intake? Remember that an adult of average size will require about 3 L of fluid intake per 24 hours (30–50 mL/kg/day). Febrile patients will require an extra 500 mL for every 1 °C above 37.0 °C to compensate for increased loss of fluids from evaporation and increased respiratory rate.

Nigeria has made frantic efforts towards achieving the millennium development goals (MDGs) as spelt out in the United Nations’ Agenda for the world. A critical assessment of the e-Government strategies in Nigeria is important being responsible for 20% of the population of the entire African continent. This paper presents a review of the e-Government strategies in Nigeria; the human capital development initiatives; the information and communications technology (ICT) diffusion and e-Inclusion. The global and continental ranking of the country is presented as well as recommendations to accelerate developments towards achieving the MDGs. Findings revealed that there are ongoing efforts in Nigeria to address the issue of poverty. The various initiatives of government include: the National/State Economic Empowerment Strategies (NEEDS/SEEDS), the Vision 2020, the National e-Government Strategy (NeGST) and a well-formulated National IT policy to mention a few. The little hindrance encountered in the research is that the available data was only up to the year 2005 and 2006 in some cases. However, based on the human capital development indices such as: economic empowerment and poverty reduction, education, health, employment generation, etc, it was observed that the adult literacy level of 64.2% is satisfactory and better results are expected before 2015. The life expectancy level is constant (54 years) from 2002 to 2007, which is the one of the lowest in Africa. On school enrolment, the major problem is access and poverty. It was observed that only 25% of primary school leavers made it to the secondary school level, while about 14% of the students at this level made it to the tertiary level. Similarly, the average percentage of female enrolment in schools is 45%. The health facilities are under-funded and are grossly inadequate both in quality and quantity. There is an average of 1,700 persons per hospital bed and the ratio of physicians to the populace is about 1:6000. This calls for a state of emergency in this sector. One major sector of the economy that is experiencing a boost is the ICT and Telecoms. The sector had brought about a teledensity growth of 0.73 to 37.05 from 2001 to 2007. Consequently, Nigeria has been named the fastest growing Telecoms nation in Africa and the third in the world, with a number of direct and indirect jobs created. Similarly, the rate of Internet diffusion is encouraging bearing in mind that the level was almost nonexistent in 1999. It is obvious that Nigeria would be able to bridge the divide by 2015. Generally, there are some meaningful developments in the country arising from the various poverty eradication schemes but the resultant effect has not imparted positively on unemployment. This is the opinion of the populace and hence the need for government to restrategize, otherwise, fulfilling MDGs by 2015 may not be realistic.

The air-source heat pump has been widely used in industrial refrigeration and central air-conditioning applications because of its unique superiority. An important consideration in the design of heat pump is improving its COP (coefficient of performance). In this paper, the results of experimental investigation on the effects of alternative refrigerants (R22, R134a, R404A and R407C) and economizer on the performance of heat pump are presented. The COP of the heat pump used R134a is up to 4.5% higher than R22, but its capacity got a 37.08% decrease. The refrigerant R407C applied in heat pump can improve the capacity up to 7.86% than R22, but its COP shows a decrease up to 5.92%. The refrigerant R404A used in heat pump will result in poor capacity and COP compared to R22. The economizer system used in heat pump will improve the COP, but as the superfeed pressure of the economizer increases, the system COP increases first, and then drops. So there exists an optimal superfeed pressure of the economizer for the best COP. Also, the effect of the economizer on the screw compressor performance is analyzed by recording the P-v indicator diagram.

A role for the Platelet Derived Growth Factor (PDGF) has been suggested in the abnormal proliferation of bone marrow fibroblasts occuring during myelofibrosis. To investigate this hypothesis, human bone marrow fibroblasts were isolated, and the cultures were characterized by immunofluorescent staining and electron microscopy. Electron microscopy eliminated the presence of endothelial cells by the absence of Weibel-Palade-Bodies. A positive intra and extra cellular antifibro-nectin staining was observed by immunofluorescent staining. The cultured cells didn’t show any labeling with specific antibodies for factor VIII von Willebrand factor, desmin or macrophage. Following the characterization of the bone marrow fibroblasts, using human pure 125I-PDGF, a specific binding of 125I-PDGF was demonstrated. The binding reached a plateau after 3 hours at 20°C, and after 4 hours at 4°C. Addition of unlabeled PDGF decreased this binding until 25 %.Saturation curve and scatchard analysis indicated two classes of sites with respectively 21,000 sites/aall and 37.000 sites/cell with an apparent Kd of 0.3 X 10-10 M and 0.5 X 10-9 M. Normal human serum at a concentration of 20 % induced a maximal DNA synthesis measured by-3H thymidine incorporation. When PDGF was added alone to the cultured fibroblasts at a concentration of 15 ng/ml, it induced a maximal DNA synthesis of 400 %.In the presence of 5 % of Platelet Poor Plasma (PPP), the same concentration of PDGF (15ng/ml) increased the incorporation of 3H thymidine up to 900%.In conclusion i) PDGF binds to human bone marrow fibroblasts, ii) PDGF stimulates their proliferation. These results are in favour of a role of PDGF in the proliferation of bone marrow fibroblasts associated with the development of myelofibrosis.

In Japan, from the point of view of energy saving and environmental protection, a 300kW Ceramic Gas Turbine (CGT) Research and Development program started in 1988 and is still continuing as a part of “the New Sunshine Project” promoted by the Ministry of International Trade and Industry (MITT). The final target of the program is to achieve 42% thermal efficiency at 1350°C of turbine inlet temperature (TIT) and to keep NOx emissions below present national regulations. Under contract to the New Energy and Industrial Technology Development Organization (NEDO), Kawasaki Heavy Industries, Ltd. (KHI) has been developing the CGT302 with Kyocera Corporation and Sumitomo Precision Products Co., Ltd. By the end of the fiscal year 1996, the CGT302 achieved 37.0% thermal efficiency at 1280°C of TIT. In 1997, TIT reached 1350°C and a durability operation for 20 hours at 1350°C was conducted successfully. Also fairly low NOx was proved at 1300°C of TIT. In January 1998, the CGT302 has achieved 37.4% thermal efficiency at 1250°C TIT. In this paper, we will describe our approaches to the target performance of the CGT302 and current status.

Camelina sativa (L.) Crantz – is an annual oilseed crop in the family Brassicaceae. The aim of the research was to study oil obtained from camelina seeds cultivated in the Crimea. Determination of fatty acid composition was carried out on the gas chromatograph “Хроматэк – Кристалл 5000” (Hromatek - Crystal 5000); automatic dosing unit ДАЖ-2М (DAJ- 2M); capillary column SolGelWax 30m × 0.25 mm × 0.5 μm; carrier gas – helium; speed – 22 centimeters per second; programming temperature –178–230 °С. The preparation of fatty acid methyl esters (FAMEs) using gas-liquid chromatography (GC) was performed in line with the methodology. The content of biologically active substances (tocopherols) in Camelina sativa oil was carried out using thin-layer chromatography (TLC) and spectroscopy. To obtain biofuel, we used the transesterification of triglyceride (or triacylglycerols) of camelina oil with methyl alcohol using potassium hydroxide (or sodium) as a homogeneous catalyst, as well as active metal oxides or enzymes (regiospecific lipase) as heterogeneous catalysts. Camelina sativa oil, obtained from false flax cultivated in the Crimea, should be used, first of all, to ensure healthy, dietary and therapeutic nutrition of the locals and tourists. Since, depending on the variety and the amount of precipitation, it contains 17.89-19.66% of linoleic acid; 33.02-37.06% of linolenic acid; not more than 3.05% of erucic acid. Furthermore, the ratio of omega-3 to omega-6 fatty acids varies from 1.7: 1.0 to 2.2: 1.0 even in wet years. The oil from the winter camelina seeds (‘Penzyak’ variety) in its composition and properties is suitable for the synthesis of biodiesel by the methanolysis reaction using a homogeneous alkaline catalyst. The physical and chemical properties of the obtained biodiesel are similar to those of sunflower or rapeseed oils.

In Japan, a 300kW Ceramic Gas Turbine (CGT) Research and Development program was begun in 1988 as a part of “the New Sunshine Project” promoted by the Ministry of International Trade and Industry (MITI). The final target of this program is to achieve 42% thermal efficiency at 1350°C turbine inlet temperature (TIT). Kawasaki Heavy Industries, Ltd. (KHI) has been taking part in this program developing the CGT302 (a regenerative two-shaft CGT) with Kyocera Corporation (KC) and Sumitomo Precision Products Co., Ltd. (SPP). Now the final phase of the Pilot CGT is underway. By the end of the fiscal year 1995, the CGT302 achieved 33.1% thermal efficiency at 1200°C TIT, and remarkably low NOx emissions using a premixed lean combustor equipped with a variable air valve. By January 1997, thermal efficiency was increased to 37.0% at 1282°C and fairly low NOx was recorded at 1250°C. The engine rotational speeds were reduced to avoid foreign object damage (FOD). Accordingly, the compressor, gas generator turbine (GGT), and power turbine (PT) blade airfoils were redesigned. Engine tests have been ongoing to accumulate total engine operating time and thereby confirm measured performance, access durability, and identify needed areas of improvement.

The creation of artificial linear plants takes a leading role in our country. Linear plants begin to influence crops from the moment they are seeding. The bioproductivity of artificial phytocenoses is influenced by the degree of afforestation of fields, where a close relationship is manifested between the indicator of forest cover of arable land and crop yield. With an afforestation of agroforestry landscapes of 1.50%, the yield of winter wheat is 28.0 c / ha, and with an increase in the number of plantations on arable land to 2.00%, the yield is 32.3 c / ha; 2.50% - 35.6 centners / ha; 3.00% - 36.6 c / ha and 3.50% - 37.0 c / ha. A similar pattern is observed in indicators among forest belts where barley grows. With an afforestation of 1.50%, the yield is 22.8 centners / ha; 2.00% - 27.3 c / ha; 2.50% - 30.0 c / ha; 3.00% - 32.1 c / ha and 3.25% -32.1 c / ha. The average yield increase for every 0.25% of forest cover for winter wheat is 0.4 - 2.4 c / ha, for barley, respectively, 0.6 - 3.6 c / ha. With indicators of 3.2%, statistically distinguishable values are no longer observed. In the Bogucharsky district, the number of preserved protective plantations is 2250 hectares, the forest cover of arable land is 1.87%. Bringing to the calculated optimal value will allow to have 3826 hectares of artificial crops on arable land, and at the same time it is necessary to carry out additional afforestation work on an area of 1576 hectares.

Due to intensive feedlots operations, the role of cattle manure has changed from a cheap fertilizer to an agricultural waste. Hydrothermal conversion (HTC) is a potential technology of converting cattle manure waste to biooil. In this paper, HTC of cattle manure was studied with regards to the effects of conversion temperature, pressure, residence time, process gas and mass ratios of cattle manure to water on yields and properties of biooil. Results showed that within the temperature range of 260 ∼ 360 °C, biooil yield first increased and then decreased. The maximum biooil yield was obtained at 310 °C. The biooil yield was not further improved by higher initial operating pressure. In contrast, it decreased biooil yields from 38.49% under 0 psig to 6.51% under 150 psig. Longer residence times also reduced biooil yield. Compared with 38.49% of biooil produced with 15-minute residence time, only 12.95% of biooil remained after 40-minute residence time. Process gases also had important impacts on biooil yield. When N2 was replaced with CO, the maximum biooil yield increased to 48.76%. But, when air was used as process gas, the biooil yield decreased to 27.97%. Also, biooil yield decreased with larger mass ratios of cattle manure to water. When the ratio was 2, biooil yield was only 1.46% much less than 48.76% with ratio of 0.25. Therefore, biooil yield from HTC of cattle manure largely depended on the conversion temperatures and process gases. Higher conversion pressures, longer residence time and larger mass ratios of cattle manure to water had negative impacts on biooil yield. The mean high heating value of biooil from HTC of cattle manure was 37.0 MJ/kg.

This is a case report of reconstruction of the right breast and aesthetic improvement of the left breast, in a 52-year-old smoker woman, with bilateral breast cancer, neoadjuvant chemotherapy, modified radical mastectomy on the right, quadrantectomy with left, lymphadenectomy, and radiotherapy (RT). She sought the Amaral Carvalho Hospital for reconstructive surgery after 6 years of treatment. She underwent fat grafting (FG) with 237 mL on the right breast and 90 mL on the left breast and correction of the left areola. After 6 months, a retromuscular tissue expander was placed on the right, and remodeling of the breast and correction of the surgical scar are done on the left. After 8 months of achieving expansion with 350 mL of saline solution, the tissue expander was replaced by a wide base anatomical prosthesis with 485 mL and a 225 mL nonanatomical round prosthesis additive to the left. RT makes breast reconstruction difficult, as it gives better results with myocutaneous flaps. FG has a regenerative effect on irradiated tissues. Historically, reconstruction with autologous tissue is preferable to reconstruction with implantation in patients irradiated after mastectomy, as it presents less reoperation (16.6% vs. 37.0%, p<0.0001), total complications (30.9% vs. 41.3%, p <0.0001), and reconstructive failure (1.6% vs. 16.8%, p<0.0001). Radiodermite affects more than 90% of patients treated with RT. The dermis is affected with an increase in fibrosis, reduction in the number of capillaries, and irregular distribution. FG is able to reverse these changes. FG improves the characteristics of irradiated tissue, restores elasticity, and allows breast reconstruction with an implant without a myocutaneous flap.

Background: West Nile virus (WNV) is one of the most widely spread arboviruses worldwide and a highly significant pathogen in humans and animals. Despite frequent outbreaks and endemic transmission being reported in the Middle East and North Africa (MENA), seroprevalence studies of WNV in Qatar are highly lacking. Aim: This study aims to investigate the actual prevalence of WNV among local and expatriate communities in the Qatar using a large sample size of seemingly healthy donors. Method: A total of 1992 serum samples were collected from donors of age 18 or older and were tested for the presence of WNV antibodies. Serion enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) commercial microplate kits were used to detect the presence of the WNV IgM and IgG. The seropositivity was statistically analyzed using SPSS software with a confidence interval of 95%. Results: The seroprevalence of anti-WNV IgG and IgM in Qatar was 10.3% and 3.4%, respectively. The country-specific seroprevalence according to nationality for WNV IgG and IgM, respectively, were Sudan (37.0%, 10.0%), Egypt (31.6%, 4.4%), India (13.4%, 3.2%), Yemen(10.2%, 7.0%), Pakistan (8.6%, 2.7%), Iran (10.6%, 0.0%), Philippines (5.4%, 0.0%), Jordan(6.8%, 1.1%), Syria (2.6%, 9.6%), Palestine (2.6%, 0.6%), Qatar (1.6%, 1.7%), and Lebanon (0.9%, 0.0%). The prevalence of both IgM and IgG was significantly correlated with the nationality (p≤0.001). Conclusion: Among these tested nationalities, Qatar national has a relatively low burden of WNV disease. The highest prevalence of WNV was found in the Sub Saharan African nationalities like Sudan and Egypt. The seroprevalence of WNV is different from the previously reported arboviruses such as CHIKV and DENV, which was highest among Asian countries (India and Philippines). Further confirmatory tests such as viral neutralization assays are needed to confirm the IgM seropositivity in these samples since these samples could be a source of viral transmission through blood donation.

Lipoxygenase activities were estimated in platelet subcellular fractions as well as in intact platelets obtained from normal subjects and patients with deficient platelet lipoxygenase activities (<mean - 2SD of normal activities). From a washed platelet suspension (intact platelets), subcellular fractions including 12,000 x g supernatant of sonicated platelets (F-I), 105,000 x g supernatant (cytosol, F-II) and sediment (microsomal fraction, F-III) of F-I were prepared by differential centrifugation at 4°C. The enzyme activity was studied by the determination of 12-hy-droxyeicosatetraenoic acid (HETE; ng) produced by the reaction of 100μM arachidonic acid with 108 platelets or the subcellular fraction derived from them at pH 7.4 for 5 min at 37°C in the presence or absence of 2.5 mM CaCl2 and/or 2 mM ATP by the use of reversed-phase high-performance liquid chromatography. In experiments with subcellular fractions, reduced glutathione was added to the reaction mixture. In normal subjects, HETE production by intact platelets, F-I, F-II and F-III was 1,162.4±203.3, 1,029.7±403.8, 368.8±175.8 and 194.4±73.4 (M±SD, n=9), respectively, and was not significantly affected by the addition of CaCl2 and/or ATP. HETE produced by 12,000 x g sediment of sonicated platelets was negligible (<1 % of the product by intact platelets). One of the 7 patients showed no detectable lipoxygenase activity both in intact platelets and in any subcellular fractions, while, the other 6 patients showed reduced lipoxygenase activities in all subcellular fractions as well as in intact platelets: HETE produced by intact platelets, F-I, F-II and F-III was 78.8± 112.3, 59.1± 36.3, 37.0± 18.9 and 17.7±15.8 (n=6), respectively. The addition of CaCl2 significantly increased HETE production only by the patient’s F-I (p< 0.02),while ATP showed no significant effect in any experiments.Thus, it was shown that lipoxygenaseactivities were not fully exhibited in intact platelets with the deficient enzyme activities and that F-I could produce more HETE than intact platelets especially in the presence of CaCl2 only in the case of such patient’s platelets.